#тварини
Слони бувають якими? Саванними, лісовими, азіатськими та морськими. Останні – це родичі більше песикам (тобі подобаються песики?), ніж хлопцям із великими хоботами.

Виростають більше шести метрів, важать під чотири тонни, форму тіла мають валькувату (що б це не означало), пірнають на два кілометри у бік дна.

Діляться на два види – північний (сам менше, але хобот має більше) та південний (сам більше, але хобот має менше).

Через те, що носаті громадяни постійно мутуються за право облаштувати собі гарем, живуть вони менше, ніж громадянки.

І середня тривалість перебування цих здоров'яків на нашій затишній планеті становить лише 14 років.

#традиції
23 квітня- відзначається народне свято Юрія Весняного.
Вважається, що на Юрія “весна сходить на землю”, а святий цього дня “відмикає землю”. У цей день відбувається перший в році вигін худоби на пасовисько.
З цього дня починалися активні польові роботи. На поля, які були засіяні раніше, віруючі виходили служити молебні, ниви окропляли святою водою.
Наші предки цього дня до сходу сонця збирали росу і хворі промивали нею очі, дівчата вмивалися нею, щоб бути красивими, старші люди мочили голову в росу “щоб не боліла”, а господині кропили цією росою домашню птицю – “щоб плодилися курчата”.
Господині 23 квітня вивішували на ніч на вулицю вологий рушник. Якщо вранці він висох – це означало, що буде хороший урожай огірків.
До Юрія звертаються з проханням про здоров’я, родючість землі, допомогу і заступництво в боротьбі з ворогами рідної землі. На Юрія існує звичай обливати водою пастуха, щоб накликати дощ. Колись наші предки в цей день до схід сонця збирали росу і хворі промивали нею очі, дівчата вмивалися - "на красу", старші люди мочили голову - "щоб не боліла", господині кропили цією росою домашню птицю - "щоб плодилися курчата".
Проте основний захід цього дня - це перший в році вигін худоби на пасовисько. В народі вірять, що в день святого Юрія починає співати соловейко і вперше кує зозуля. Дівчата в цей день ворожать на женихів. Почувши зозулю, дівична питає, чи довго їй залишатися в батьковій господі. Якщо зозуля більше не куватиме, то дівчина цього року вийде заміж. Якщо куватиме, то треба рахувати, скільки разів, - стільки років ще чекати їй заміжжя.
Тепла погода - скоро прийде літо, а якщо пішов сильний дощ - виросте багато трави.

#поезія
Два слова--Жінка і Весна...
І цим вже сказано чимало.
В словах тих істина одна,
В ній світлого життя начало.
Бо все від Жінки і Весни:
Буття людини і природи,
Любов і пісня теж від них,
І колосок,що в полі сходить.

Ліна Костенко

Знайомтеся: рідкісна потвора, божевільний садист, маніяк, алкоголік. Його звали Аркадій Голіков, літературне псевдо - Гайдар.З дитинства відрізнявся жорстокістю, нарваністю й неймовірною дурістю. Все рвався на війну - убивати. З 13 років на побігеньках у більшовиків. У 14 років купив на толкучці "Браунінг" і почав брати участь в кривавих "розбірках" більшовиків з "ворогами народу". Тоді ж вступив в партію більшовиків. У 14 років. В партію. Полком він дійсно командував. Щоправда, не в 14 і не в 15 років як нам розповідали у школі. Спочатку то був запасний полк. А потім інший маніяк і негідник - Тухачевський призначив його командиром 58-го окремого полку по боротьбі з бандитизмом (тобто був карателем) і спрямував на придушення селянського повстання на Тамбовщині. На той момент Голікову було 17 років і 5 місяців. Головна його якість - бездумна неймовірна звіряча жорстокість, за що, власне, йому посаду в такому віці й дали.Так почалася кар`єра одного з найстрашніших більшовицьких карателів. Від України до Казахстану й Сибіру залишив він свій кривавий слід. Особливо "прославився" цей нелюд в Хакасії, полюючи на партизанів. На чолі загону особливого призначення ДПУ грабував та вирізав цілі села від малих до старих: Балахта, Підкамінь, Сулеков, Барбаков та інші. Найулюбленішим видом страти був постріл з нагана в потилицю. Але й з кулемета розстрілював по три десятки за раз, і шашкою рубав, і в річці топив. Награбоване потім пропивалося в страшних оргіях. На той час Голікову було 18 років.Тоді ж він отримав своє прізвисько - Гайдар, що на хакаському ("хайдар") означало питання "куди?" Так він питав місцевих, куди скакати, полюючи на невловимих (а потім як з`ясувалося взагалі неіснучих) "бандитів". Його іменем хакаські матері лякали своїх дітей.
Зрештою загін, яким він командував, геть перетворився на банду убивць, гвалтівників, мародерів та п`яниць. Тих своїх підлеглих, хто намагався хоч якось спинити беззаконня, душогуб власноруч розстрілював. Сам він у свої 18 років став закінченим алкоголіком, маючи при цьому важкі психічні розлади. На справжнісіньку звірюку перетворився.Дійшло до того, що чекістське начальство, яке ніколи не страждало на гуманізм, змушене було зняти його з посади та відправити на лікування. Бо сплили численні факти масових убивств ні в чому не винних людей, включно з дітьми. Так у 20 років він вперше опинився у психушці. Зрештою Гайдара зовсім викинути і з армійської служби й він став майже постійним пацієнтом будинків скорботи, не припиняючи при цьому пити. Напади байдужості змінювалися тужливою злобою. Він різав собі вени, бо ночами до нього приходили ті, кого він убив.Але дивним чином цей алкаш, псих, нелюд і недоучка став знаменитим дитячим письменником. Дитячим письменником. Той, хто дітей убивав. У своїх книжках він вчив діточок людяності, патріотизму, ввічливості, чесності. Людина, яка з насолодою убивала бойових товарищів, навчала дітей товариськості. Тип, який майже не мав друзів, навчав міцній дружбі. Хоча...Головна і єдина тема всіх його книжок не це. Головна тема - війна та підготовка до війни. Його книги виховували не дітей - солдат. Які мали з радістю класти свої голови за першою вимогою комуністичної влади. Яким навіть дитинство мати заборонялося - замість цього - підготовка до війни і смерті.Хто з нас у дитинстві не лазив по сусідських садках? Це ж дитинство! У книзі Гайдара "Тимур і його команда" хлопці, які полюбляли зірвати яблук у чужому садку перетворилисмя на справшніх фашистів. Їм протистояв головний герой - Тимур, який замість того щоб відпочивати влітку, створює воєнізовану дитячу огранізацію для допомоги мешканцям селища. Але не всім, а лише тим, родичі яких служать в Червоній Армії. Такі ось книжки писалися. "Р.В.С", "Судба барабанщика", "Школа", "Дальние страны", "Чук и Гек", "Сказка о Военной тайне, о Мальчише-Кибальчише и его твердом слове" - вся ця пропаганда для молодшого і середнього шкільного віку писалося у короткі періоди між лютими запоями.Але Гайдер і його книжки були дуже потрібні комуністичній пропаганді. Тому він мав від влади все: гроші, квартири, дачі, премії, мільйонні наклади. До слова - був страшним українофобом. Усією душею ненавидів саму українську землю та її мову...
Помер Гайдар в улюблений для себе спосіб - на війні, від кулі. Все рвався в бойову частину, але медкомісія не дозволяла. Тому заручився підтримкою газети "Комсомольська правда" й пішов на війну кореспондентом. З групою червоноармійців потрапив в оточення. Загинув дуже цікаво. Черворноармійцям, які переховувалися в лісі біля села Лепляво Черкаської області, дуже кортіло їсти. Тож вони внадилися грабувати місцеве населення. Особливо подобалося "розводити" на хліб та картоплю місцевого шляхового обхідника на залізниці - той жив наодинці. Очевидно, мужику набридло, що до нього мало не щоночі шастає "захисник" з відром, забираючи й без того скромні запаси на зиму, і він поскаржився німцям. Ті поставили в засідку мотоцикл з кулеметом. Аркадій Петрович Гайдар загинув рано врані 26 жовтня 1941 року так, як і починав своє доросле життя - при спробі пограбування. В руках його в останню мить було порожнє відро...
Якщо ви гадаєте, що це лише розповідь про одного конкретного негідника - це не так. Серед більшовиків подібних було безліч. І головне: вони не бачили нічого поганого в тому, щоб перетворювати дітей на убивць. Вони це перетворили на державну політику...
Павло Бондаренко

#тварини
Акула-нянька атлантична: нянька чи просто ледача рибина? 🙂
Ginglymostoma cirratum — це, мабуть, найспокійніша акула в океані, яка могла б виграти конкурс на звання "найменш страшного хижака". Забудьте про голлівудські стереотипи з гострими зубами та драматичною музикою — ця акула виглядає так, ніби її життєва мета полягає в тому, щоб валятися на дивані (чи то на морському дні) і дивитися серіали про рибок.

Назва "нянька" звучить мило, але не поспішайте уявляти її з підгузками та пляшечкою для годування. Існує версія, що англійське "nurse shark" походить від старого слова "nusse", що означало щось на кшталт "ліниво повзати". І справді, акула-нянька — це справжній майстер релаксу. Вона може годинами лежати на дні, іноді навіть дозволяючи дайверам погладити її, ніби вона якийсь морський кіт. Але не розслабляйтесь занадто: якщо наступити їй на хвіст (буквально чи в переносному сенсі), вона все ж може цапнути. Її укус не смертельний, але ви точно відчуєте, що нянька не в настрої.

Ця акула — справжній гурман дна: креветки, краби, молюски — усе, що не вимагає погоні. Її маленькі зуби більше схожі на тертку, ніж на гострі кинджали, тож вона просто всмоктує їжу, як морський пилосос. А ще в неї є вуса — не для краси, а щоб шукати закуску в піску. Виглядає це так, ніби вона нюхає океанське дно в пошуках загубленого бутерброда.

Живе акула-нянька в теплих водах Атлантики, від Карибів до берегів США, і, здається, її девіз: "Навіщо поспішити, якщо можна поплавати повільно?" Вона не мігрує на тисячі кілометрів і не полює на китів — їй вистачає локального "фастфуду". А ще вона вміє дихати, лежачи на місці, що робить її чемпіоном серед акул у номінації "найменше зусиль для виживання".

Отже, якщо ви шукаєте символ спокою і філософського підходу до життя, акула-нянька атлантична — ваш ідеальний приклад. Вона доводить, що навіть у світі хижаків можна бути просто... нянькою, яка нікуди не поспішає!

ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА

Українська вишиванка має надзвичайно дав не походження. А ще наш національний символ має таке велике значення, що в нього є навіть свій день - щороку в третій четвер травня відзначається Всесвітній день вишиванки.

1. Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, а бабусі - онучкам.

2. Вишиванка - святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані буденки - просто скроєні сорочки з небіленого полотна сірого кольору.

3. Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. У такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.

4. Першим українським телеведучим, який з'явився в прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. 21 листопада 2004 року він відкрив телемарафон «Ніч виборів» на «5 каналі» у вишиванці з косівським орнаментом.

5. У кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку, є різними. Своїми особливими вишиванками може похвалитися не тільки ко-жен регіон України, а навіть окремі села. Сорочки можуть відрізнятися за фасоном, кольором, візерунком.

(Продовження 18 травня)

З відривного календаря "Український народний календар" за 16 травня.
-----------

ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА

(Продовження. Початок 16 травня)

6. Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору в давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було заведено одягати жінкам, що вже не планували народжувати.

7. Орнаменти з вишивки з кожним днем стають усе популярнішими. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть у татуюванні.

8. У наш час дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання (серед них - гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка).

9. Вишивка хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла в Україну з Європи. У нас найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру.

10. Вишивка наносилася із сакральною метою, як оберіг, що захищає частини тіла. Деякі вишиванки спочатку створювалися як ритуально-обрядові. Вишиті візерунки на сорочці наносили на найуразливіші частини тіла - горло, груди і сонячне сплетіння.

11. Вишивання однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років, залежно від складності техніки.

(Продовження 20 травня)

З відривного календаря "Український народний календар" за 18 травня.
-----------

ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА

(Продовження. Початок 16 травня)

12. Кожен візерунок, кожна деталь на традиційній українській вишиванці мала своє значення і призначення. Тут не було зайвих та безсенсовних елементів, у кожної квітки була своя роль.

13. У народній українській вишивці можна зустріти: рослинні, геометричні елементи, орнаменти із зображеннями тварин, рослинно-геометризовані орнаменти, емблемні орнаменти.

14. Взагалі вишита українська сорочка є політичним символом. І в цьому її унікальність. Ми знаємо чимало історій, коли виключно за носіння вишитої сорочки могли людину ув'язнити, відправити в Сибір.

15. Першу школу вишивки в Київській Русі, де опановували мистецтво ґаптування золотом і сріблом, було створено ще в XI столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха.

16. Удавнину вишиту сорочку не можна було купити. Кожна дівчина, навіть знатного роду, повинна була уміти вишивати.

17. Першу сорочку новонародженому малюкові шили з ношених батьківських речей. Люди вірили, що в цьому одязі зберігається батьківська енергія, яка захистить дитину.

18. Першу сорочку, зшиту з нової тканини, дитині дарували до триріччя. Мама створювала унікальну вишивку-оберіг червоними нитками - кольором родинного кровного зв'язку.

(Закінчення 21 травня)

З відривного календаря "Український народний календар" за 20 травня.
-----------

ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА

(Закінчення. Початок 16 травня)

19. Кожен колір у вишивці має своє символічне значення: червоний - означав любов і пристрасть, чорний - втрату і тугу, білий - невинність і чистоту, жовтий - радість і надію, синій воду, небо, спокій і жіноче начало.

20. Якість та кількість сорочок вказувала на матеріальні статки родини. У звичайної дівчини у скрині було близько 35 сорочок, а у заможної могло бути й більше 60.

21. Найкращу та найбільш майстерно вишиту сорочку вдягали, звісно ж, на весілля. Її вишивали на тонкому білому полотні, рукава повністю вкривали червоною заполоччю. Часто весільну сорочку жінка берегла у скрині все життя.

22. Про нашу вишиванку зняли документальний фільм «Спадок нації». У фільмі органічно переплетені дві площини. Перша - етнографічна - показує неймовірне різноманіття унікальних орнаментів, технік вишивки, крою. Друга - це історії людей, життя яких змінила вишиванка.

23. День вишиванки започатковано 2006 року. До 2014-го свято розрослося до міжнародного рівня. Наразі географія свята охоплює близько 60 країн.

З відривного календаря "Український народний календар" за 21 травня.
-----------

https://youtu.be/UD5YFvzenes?si=OMbQwN_oWfMqCbmh

#архів
Як змінювався Майдан Незалежності?
За часів Київської Русі це місце позначало кінець стародавнього міста. З кінця X до XVII століття тут розташовувалися оборонні споруди. Перша площа з’явилася у 1830-х роках і отримала назву Хрещатицька.

▫️Протягом століть площа змінювала свою назву шість разів і постійно змінювала свій вигляд.

◽️Майдан Незалежності пережив чотири масштабні реконструкції, а також встановлення та знесення пам’ятників Столипіну та Леніну.

УКРАЇНА БУЛА ! Є І БУДЕ !

ТРИПІЛЬЦІ...

Феноменальність Української культури породжувалась і формувалась найбільшою мірою просторово-географічним та історичним чинниками. І це тісно пов’язано з нинішніми реаліями становлення Незалежної України, формування її матеріальних, духовних, моральних цінностей. Географічний, історичний та мовний чинники – найдавніші в історії людства, ще з доісторичних епох, з часів унікальної трипільської цивілізації.

У пізньої трипільський період значно розширилася територія, заселена трипільцями: на землі східної Волині, сточища річок Случі й Горині, обидва береги Київського Придніпров'я та степи північно-західного Причорномор'я, де трипільці стикалися з носіями інших культур. Просування степовиків у Побужжя спричинило відділення софіївських пам'яток в окрему після трипільську так звану «Софіївську культуру» що згодом частково поширилася на Волинь.

В період Пізньої трипільського поселення трипільці винайшли ткацький верстат. І це після винаходу колеса, гончарного колеса та виробів з міді залишило відчутний слід у подальшому розвитку краян-аріїв.На відміну від арктичних і північно-східних сусідів (предків сучасних угрофінських народів), котрі як одяг використовували шкури тварин, трипільці-арії одягалися у чудове домоткане вбрання. Одяг був красивим і різноманітним. Жінки носили різної довжини приталені сукні, спідниці, сорочки. Усе це було прикрашене вишивкою.

На шию одягали прикраси, виготовлені з міді, кістки, бронзи, срібла чи золота: ланцюжки, намиста, пекторалі, підвіски. Використовували кілька видів зачісок. Часто волосся заплітали в одну або дві коси. Користувались дзеркальцями, виготовленими з полірованої до блиску бронзи чи срібла. Загалом, зовнішній вигляд оріянок нагадував нинішніх українок чи білорусок, одягнених у їхній національний одяг.

Чоловіки носили полотняні штани, вишиті сорочки, підперезані довгим і широким паском, прикрашеним вишивкою. Одягали шкіряні чоботи. Споконвіку серед чоловіків оріян був поширений звичай голити бороди і носити вуса, що пізніше стане традицією українців. А вояки, крім того, ще залишали на голеній голові довге пасмо волосся – “оселедець”. Така мода багато тисячоліть була візитною карткою Українських Воїнів та знатних людей…

За періоду пізньої трипільського поселення, на думку деяких фахівців, зберігався патріархальний лад. Проте ставлення чоловіків до жінок було особливим, чим трипільці і відрізнялися від інших землеробних та кочових племен.

Розвивалося гончарне мистецтво та урізноманітнились вироби з кераміки. Так, на трипільській кераміці періоду пізньої трипільських поселень відомі зображення людей, тварин, в першу чергу собак та змій, фантастичних істот та багато візерунків. Інколи ці елементи складають цілі «картини».Як вважають археологи, «більшість з них має землеробський зміст.»Відомо також багато трипільських статуеток – в першу чергу жінок та биків. Вважають, що ці статуетки були уособленням Великої Богині, а бик символізував чоловіче начало.

Досі загадкою залишається призначення біноклевидних сосудів, які часто зустрічаються в рештках жител. Більшість з них не має денець, тож не могла використовуватися для зберігання чогось. Найпоширенішими версіями є, що ці «біноклі» використовувалися для землеробського обряду «напування землі», або, обтягнуті шкірою – як ритуальні барабани. Вважається, що культове значення мали і фігурки, моделі жител та возів, які знаходять у трипільських поселеннях.

Трипільці досягли чималих успіхів завдяки власній праці, розуму та ресурсам дуже багатої землі, яку нині називають Україною.

В Україні Трипільська культура збереглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди. Український народ зберіг свою етнічну спорідненість із старожитною людністю Пра-України. [Інформацію взято з мережі інтернет]

А якщо вам цікаво поринути в світ Пра-України та пройтись "ДОРОГАМИ ЧАСУ" епохи трипільської цивілізації, запрошую до аудіобіліотеки авторського телеграм_каналу UA🇺🇦«УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ» посилання ось тут 👇 тисни:

https://t.me/RuslanSpeaks.

#поезія
#мистецтво
Пригадаєш забуту казку,
цяцьку, знайдену в лободі,
на озерах зелену ряску
і кораблики на воді, -

і душі дитяче начало
(найчистіше, що маєш ти)
потяглося до тих причалів,
де твої почалися світи,

звідки виплив ти якось вдосвіта
у простори, такі голубі,
ані хліба,
ні сили,
ні досвіду
на дорогу не взявши собі.

І маленькі були неполадки,
і великі були нелади,
і ніщо не здавалось випадком,
бо лишало на серці сліди.

Ліна Костенко, "Вітрила"

Ілюстрація: Художник Daniel Gerhartz

29 квітня 1918 року над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі був піднятий український прапор.

До 6-ої години вечора в Севастополі на лінкорах, крейсерах, деяких есмінцях були спущені червоні прапори та підняті українські. Штабний корабель «Георгій Побідоносець» стояв під сигналом «Обійняв командування українським Чорноморським флотом. Адмірал Саблін».

Після цього до Києва та німецького штабу було надіслано відповідні повідомлення. Зокрема, в телеграмі до Києва зазначалося: «Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що перебувають у Севастополі, підняли українські прапори. Командування обійняв контр-адмірал Саблін». Незабаром німецьке командування від імені Центральної Ради надіслало відповідь на радіограму М.Сабліна, в якій прохали його, як командувача флотом, видати наказ про підняття українських прапорів в Керчі до 8-ої години 30 квітня.

Дата 29 квітня стала днем зародження Українського військового флоту.