Тільки но прочитав текст на скріні нижче. Не втримався:
"От все правильно, лиш хочеться додати, чи спросити. Якщо щоб вбити в нас малороса (дивно звичайно, але нехай) треба усього лиш викорінити в нас пам'ять про "примітивний фільм про мушкетерів", то що тоді в нас залишиться? Який український (а значить вже точно не примітивний (чи не обов'язково?) фільм про мушкетерів залишиться? Чи може буде достатньо непримітивних (чи може таких же примітивних як радянські?) голівудських фільмів про тих же мушкетерів? Я розумію, в цих словах про "викорінення" все той же совок, бо надто вже схоже на "вєсь мір насілья ми разрушим, а затєм..." А потім що? А може просто хлопчику із невідомого східного міста просто не було показано гарного, захоплюючого українського фільму про "мушкетерів", знятого у львівських локаціях, тому що державі - українській державі, було похрен на українське, тому що українські політики ділили не культурний простір, а бізнесовий, тому що знімати російські серіали протягом майже 30 років на умовній студії Довженка було набагато вигідніше ніж захоплююче українське кіно. А ви про малороса. Саме тоді, коли бізнес, український бізнес був усунутий від московських ясел, коли держава (влада) врешті повернулась (чи ще ні?) до української культури (зверніть увагу, не до високої і елітної, а до попсової, коли і екшн, і не напрягаючі мізки мотиви) - є шанс викорінити з нас, а точніше замістити в нас малоросійське, чи якесь інше (угорське, словацьке, десь румунське чи навіть російське) начало саме українським, бо це вигідно, престижно і красиво".