#історія #особистості
🔮 14 грудня 1503: Мішель де Нотрдам — Загадка Нострадамуса.
Сьогодні ми згадуємо день народження людини, чиє ім'я стало синонімом передбачення та містики — Мішеля де Нотрдама (фр. Michel de Nostredame), відомого світові як Нострадамус. Він народився 14 грудня 1503 року у місті Сен-Ремі-де-Прованс, Франція.

⚕️ Лікар і Астролог

Нострадамус був освіченою людиною своєї епохи. За фахом він був лікарем. Під час епідемій чуми він прославився тим, що розробив новаторські (для того часу) методи боротьби з хворобою, засновані на гігієні, чистій воді та рожевих пігулках, що містили вітамін С, а не на традиційному кровопусканні.
Проте світову славу йому принесла не медицина, а його захоплення астрологією та пророцтвами.

📜 "Центурії" — Загадка на століття

Свою знамениту збірку пророцтв «Пророцтва» (Les Prophéties) Нострадамус видав у 1555 році. Книга складається з десяти частин, або Центурій (сотень), кожна з яких містить 100 чотиривіршів — катренів.
Катрени написані туманною, зашифрованою мовою, що поєднує французьку, латинську, грецьку та окситанську мови. Цей стиль він обрав свідомо, щоб уникнути переслідування інквізицією.

🌍 Культурний Феномен

Незважаючи на скептицизм наукової спільноти, яка вважає його катрени надто розпливчастими, щоб їх можна було перевірити, Нострадамус залишається культурним феноменом. Його часто цитують у зв’язку з великими історичними подіями, що, як стверджують його шанувальники, він нібито передбачив:
Смерть короля Генріха II.
Французьку революцію.
Прихід до влади Наполеона та Гітлера.
Атомне бомбардування Хіросіми та навіть теракти 11 вересня.

🤔 Спадщина

Сьогодні Нострадамус є об'єктом інтересу істориків, езотериків і, безумовно, масової культури. Його життя і тексти є яскравим свідченням того, як люди прагнуть знайти сенс і передбачити майбутнє у світі, повному хаосу. Незалежно від того, чи віримо ми в його здібності, його фігура залишається однією з найвпливовіших у сфері містики та пророцтв. 🌟

#історія #особистості
🇩🇪 Останній Романтик і Воїн Слова: Генріх Гейне.
Сьогодні, 13 грудня 1797 року, народився Крістіан Йоганн Генріх Гейне (нім. Christian Johann Heinrich Heine) — один із найвизначніших німецьких поетів, публіцистів та критиків XIX століття. Його творчість, що балансувала на межі романтизму та реалізму, здійснила революцію в німецькій мові та ліриці.

Між Ніжністю та Іронією 🥀

Гейне часто називають «останнім романтиком» або «похоронником романтизму», оскільки він довів до досконалості традиційні романтичні мотиви (кохання, природа, нічні мрії), але водночас почав їх гостро пародіювати та критикувати. Його поезії притаманні:
Лірична простота: Він писав мовою, близькою до розмовної, що робило його вірші надзвичайно доступними.
«Розбитий» стиль: У своїх творах Гейне часто використовував несподіваний, цинічний або іронічний фінал, руйнуючи ідеалістичну картинку романтичної любові.
Сум та краса: Його найвідоміша збірка, «Книга пісень» (Buch der Lieder, 1827), містить перлини світової лірики, зокрема вірш «Лорелея».

Музичний Феномен 🎵

Однією з головних причин світової слави Гейне є його тісний зв'язок із музикою. Простота та мелодійність його віршів ідеально підходили для вокальної музики:
Lied (Пісня): Гейне став найулюбленішим поетом композиторів-ліриків XIX століття. Його вірші були покладені на музику частіше, ніж твори будь-якого іншого німецького поета (за винятком, можливо, Ґете).
Видатні Композитори: Його вірші надихнули таких майстрів, як Франц Шуберт, Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон та Йоганнес Брамс, на створення сотень «художніх пісень» (Lieder), які стали основою німецького музичного романтизму.

Політичний Публіцист і Вигнанець 🗣️

Гейне був не лише поетом, а й завзятим публіцистом, критикуючи реакційні політичні режими Німеччини та відстоюючи ідеї демократії та свободи. Його гострі фейлетони та політичні есеї викликали гнів влади.
Вигнання: У 1831 році, через неможливість вільно публікуватися на батьківщині, Гейне емігрував до Парижа, де провів решту свого життя. Його твори в Німеччині були заборонені.
«Матрацова гробниця»: Останні вісім років життя поет був прикутий до ліжка важкою хворобою (імовірно, розсіяний склероз), яку він із трагічною іронією називав своєю «матрацовою гробницею».
Генріх Гейне залишається неперевершеним майстром, який поєднав велику ліричну чуттєвість із дотепним інтелектом та політичною сміливістю.

#поезія
Відлетіла осінь з журавлями,
І прийшла до нас уже зима...
Сіє сум і сирість над полями
Та садами мрячки сиза мла.
Засумує сойка тоскним криком,
Блисне сріблом голубе крило.
Щось, неначе привидом безликим
Підійшло й за плечі обняло.
Щось неначе у мені змінилось
Чи на інший рівень перейшло.
І навіки втраченим лишилось
З снів дитинства сонячне тепло.
Це не просто сум, бо це - тривога,
Це – ще не розказані жалі,
Це – оте, що підкосило ноги,
Що мене прибило до ріллі.
Що мені забило подих в серці,
Що поміж зірок розіп’яло.
Ніби кошеня, об руку треться,
Та від нього ніби крига – зло...
Щось тривожно на душі занадто,
Щось вночі розбуркує від снів.
Чи втікати в зиму мені варто
Від оцих сумних і збляклих днів?
Що зима? Зима – полотна чисті,
На яких немов на аркуші
Можна написати променисті,
Радісні, нові вірші.
Ніби вкотре Богом дана спроба –
Ось що є мені оця зима.
Щось нове, нового кроку проба,
Без якої й завтрього нема!

Ольга Соколовська

#Постаті

ТВОРЕЦЬ ХОРОВОГО СТИЛЮ ГАЛИЧИНИ

7 грудня 1870 року у віці 55 років помер Михайло Вербицький - композитор, диригент, священник, автор мелодії Державного Гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився Михайло Вербицький 4 березня 1815-го в селі Явірник Руський поблизу Перемишля (нині - Польща). Грунтовну музичну освіту він здобув у провідних композиторів. Навчався у Львівській духовній семінарії.

Написав музику до понад 20 театральних вистав. Автор музики до твору Івана Гушалевича «Мир вам, браття, всі приносим», який став гімном Галичини. Створив хорову композицію до «Заповіту» Тараса Шевченка. Фанатично любив Шевченка і мріяв написати музику до всіх його віршів.

Займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Віртуозно грав на гітарі.

Вважається, що музику до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» він написав у 1863-му. Вперше виконаний на зібранні громади Перемишльської семінарії того ж року. Хоча як самостійний твір «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 10 березня 1865-го.

У 1917-1920 роках твір став одним із гімнів ЗУНР та УНР, у 1939-му - гімном Карпатської України, а з 1992-го - Державним Гімном незалежної України.

З відривного календаря "Український народний календар" за 8 грудня.
-------------

#Постаті

ТВОРЕЦЬ ХОРОВОГО СТИЛЮ ГАЛИЧИНИ

7 грудня 1870 року у віці 55 років помер Михайло Вербицький - композитор, диригент, священник, автор мелодії Державного Гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився Михайло Вербицький 4 березня 1815-го в селі Явірник Руський поблизу Перемишля (нині - Польща). Грунтовну музичну освіту він здобув у провідних композиторів. Навчався у Львівській духовній семінарії.

Написав музику до понад 20 театральних вистав. Автор музики до твору Івана Гушалевича «Мир вам, браття, всі приносим», який став гімном Галичини. Створив хорову композицію до «Заповіту» Тараса Шевченка. Фанатично любив Шевченка і мріяв написати музику до всіх його віршів.

Займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Віртуозно грав на гітарі.

Вважається, що музику до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» він написав у 1863-му. Вперше виконаний на зібранні громади Перемишльської семінарії того ж року. Хоча як самостійний твір «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 10 березня 1865-го.

У 1917-1920 роках твір став одним із гімнів ЗУНР та УНР, у 1939-му - гімном Карпатської України, а з 1992-го - Державним Гімном незалежної України.

З відривного календаря "Український народний календар" за 8 грудня.
--------

Найперше, різниця в тому, що святий Миколай був реальною історичною особою, живою людиною, святителем, архієпископом Мир Лікійських, який жив в кінці ІІІ – першій половині IV століття. За своє життя він звершив дуже багато добрих справ: зцілював і допомагав людям, рятував голодуючих і несправедливо засуджених, завжди простягав руку допомоги бідним і нужденним. Завдяки своїм добрим ділам та милосердю він був прославлений і канонізований Церквою Христовою. І вже багато віків християни мають в особі святого Миколая Чудотворця небесного заступника, скорого помічника, духовного цілителя. День вшанування пам’яті святого – 6 грудня.

Водночас, відомий нам персонаж Санта Клауса як життєрадісного дідуся з мішком подарунків, який подорожує на санях з оленями, є вигаданим, казковим, і походить із західнохристиянської культури. Санта Клаус – різдвяний персонаж, а отже він «приносить подарунки» на Різдво, 25 грудня.

«Народився» персонаж Санти в XIX столітті: вперше був описаний у казці Клемента Кларка Мура у 1823 році. Відомо, що напередодні Різдва викладач східної та грецької літератури в Колумбійському університеті (пізніше – викладач у Нью-Йоркській семінарії) Клемент Кларк Мур вигадав для своїх шістьох дітей віршовану казку, головним персонажем якої був Санта Клаус. У цьому невеликому вірші усміхнений Санта з'являється в ніч перед Різдвом та спускається з мішком через димар в будинок, щоби розкласти в дитячі шкарпетки подарунки дітям. За описом, це був жвавий веселий ельф із круглим животиком, який мав білу, як сніг, бороду та тримав у зубах люльку. Дітлахи викладача впізнали у цьому образі їхнього хатнього помічника – веселого дідуся-голландця.

Дослідники вважають, що саме переселенці-голландці могли принести образ Санта Клауса до Америки, адже на батьківщині вони відзначали свято Сінтер Клаас 6 грудня, якого зображували в образі поважного літнього чоловіка з сивим волоссям та довгою бородою, одягненим у довгу червону накидку, червону митру та часто – верхи на білому коні.

До речі, перше зображення Санта Клауса побачило світ у 1860 році під авторством карикатуриста Томаса Наста. Він зобразив Санту товстим, старим, бородатим, в окулярах, червоному ковпаку і з люлькою в роті. А вже в 1931 відома нині на весь світ компанія газованого безалкогольного напою «доопрацювала» образ Санти та популяризувала його з комерційною метою. Причому, той образ був «списаний» з цілком реальної людини – друга і сусіда художника компанії. Теперішній міжнародний Санта Клаус – це веселий дідусь з білою бородою та з червоним капелюхом, який літає в повітрі на санях, запряжених оленями. Він «приносить» подарунки в ніч на Різдво, пробираючись через димар і залишаючи їх під ялинкою або в шкарпетках, розвішаних над каміном.

Тож різниця між святим Миколаєм Чудотворцем та Санта Клаусом є, і вона суттєва. Святкуйте на здоров’я, розуміючи, що саме і коли ви святкуєте, а також – від кого приносите подарунки дітям...

#поезія
Я голос твій впізнаю з-поміж всіх.
Його ніщо не здатне підмінити.
І твою тишу, сум, нестримний сміх –
Усе в тобі – то восьме чудо світу.

У тембрі – присмак теплих берегів,
Де хвиля йде, та завжди повертає.
Він стелиться під шкіру без ривків,
Як звук, що першим істину впізнає.

Щоразу тон міняє свій політ –
То наче срібло, то солодкий попіл.
І я ловлю у ньому цілий світ,
Хоч він лунає просто, без утопій.

Він може все – розтати, як свічки,
Чи ранком продзвеніти, мов дзвіниця.
І щойно звук торкається щоки –
Горить вогонь у серці і в зіницях.

Коли мовчиш – читаю між рядків
Твій подих, що лишається у вірші.
Там справжні бурі, там – материки
Тремтять під пальцями твоєї тиші.

Твій голос має колір, має смак
І гострий кут, немов в розбитій чашці.
Такий важкий, немов металів сплав,
І легший, ніж пір’їна на зап’ясті.

І кожне слово – вибух надзорі.
І світло ріже темряву всю навпіл.
Як хочеш вберегти нас – говори.
Бо голос твій – моя єдина слабкість.

Nadiia Artiukh

❄️ ❄️ ❄️
ПАДАВ СНІГ НА ПОРІГ
Падав сніг на поріг.
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
а пиріг — водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
треба тісто, а не сніг.
✍️Платон Воронько

1 грудня 1913 року народився Платон Воронько — наш улюблений український дитячий поет. На його віршах виростали і продовжують рости цілі покоління української малечі. Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, мовби вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...» та багато-багато інших. За твори для дітей 1976 року його було нагороджено премією імені Лесі Українки.

НЕ БУДЬ, МАЛА, КОЗОЮ!
Іде коза,
Стоїть лоза,
Густа, рясна, зелена.
«Яка краса! —
Кричить коза. —
Ця вся лоза для мене!»
І у кози
Аж дві сльози
На радощах повисли.
Тріщить лоза,
Гризе коза
І всю красу погризла.
І ти, мала,
Що в сад пішла
Ранковою порою,
Не рви квіток,
Не псуй гілок,
Не будь, мала,
козою!
🎨Ілюстрація Костя Лавра

Видавництво «Абабагаламага»

#історія #особистості
🕊️ Співець Туги і Волі: Олександр Олесь, Поет Національного Відродження.
5 грудня 1878 року народився Олександр Олесь (справжнє ім'я — Олександр Іванович Кандиба, 1878–1944) — один із найвидатніших українських поетів-ліриків та драматургів початку XX століття. Його творчість, пронизана символізмом і глибоким романтизмом, стала голосом національної туги та прагнення до свободи.

Життєвий Шлях та Початок Творчості

Олександр Кандиба народився на Сумщині. Освіту здобув у Києві та Харкові, де навчався у ветеринарному інституті. Його літературний псевдонім, Олесь, став відомим широкій публіці після виходу першої збірки.
Він дебютував у 1907 році з поетичною збіркою "З журбою радість обнялась", яка одразу викликала фурор. Його поезія стала справжнім відкриттям завдяки її мелодійності, емоційній відкритості та філософській глибині. Олесь швидко став ключовою фігурою в українському модернізмі, поруч із Лесею Українкою та Миколою Вороним.

Естетика Символізму та Драма Національної Ідеї

Олесь був майстром символічної та пейзажної лірики. Його вірші часто поєднували особисті переживання з масштабними, вічними темами: природа як джерело натхнення, нерозділене кохання та, головне, ідея національного відродження.
У період Української революції (1917–1920) його поезія набула публіцистичного та патріотичного звучання. Він активно виступав на підтримку УНР, розуміючи історичну вагу моменту.
Його драматичні твори, зокрема "По дорозі в Казку" (1910), через символічні образи досліджували проблему національного лідера та шляхи нації до ідеалу.

Трагедія Еміграції та "Закордонний цикл"

Після поразки Визвольних змагань у 1919 році Олександр Олесь був змушений емігрувати. Він оселився спочатку у Відні, а потім у Празі. Цей період став найтрагічнішим у його житті. За кордоном він створив свій "Закордонний цикл" поезій, де домінували мотиви туги за Батьківщиною, болю та розпачу через її поневолення.
У віршах він виступав як свідок і скорботний співець долі українських емігрантів. У Празі він залишався активним культурним діячем, зберігаючи вогонь української культури в умовах вигнання.

Олександр Олесь помер 22 липня 1944 року в Празі. Його прах був перепохований на Байковому кладовищі в Києві у 2017 році, що стало символом повернення одного з найтонших і найліричніших голосів українського народу додому.

В цей останній день листопада, я вже прочитала 3-ю книгу Ольги Киці "Нескорені: Шляхами поколінь". Боже, скільки героїв загинули в цій війні. Боляче думати, що це вже триває понад 12 років, якщо враховувати від революції Гідності. Так воно і є, бо щойно я пригадала, що саме в ніч на 30 листопада напали на студентів під час мирного протесту. Боже, я була в шоці, коли на другий день все це побачила по телевізору... Мабуть тоді я зрозуміла, що війні з росією не минути... І так воно і сталося... За те щоб бути українцями і жити у вільній Україні, ми кожен втрачаємо кращих з найкращих синів України. Багато хтось втратив батьків, дітей, братів, сестер і вимушені втікати з бойових дій, покидаючі рідні домівки, а хтось досі у полоні по 3-10 років, і це жахливо освідомити. А що сказати, коли немає змоги знайти загиблих і поховати на рідній землі... Я ніколи з тим всім не змирюся і не пробачу росіян за те, що вони накоїли на моїй рідній землі. Важко було читати вірші про наших загиблих захисників, але я вдячна усім тим волонтерам і помічникам волонтерам, які далі допомагають нашим військовим, без них ми б точно втратили Україну. І насамперед хочу подякувати Вам пані Олю, за оптимістичні оповідання в кінці книги. Вони надихають і вселяють надію, що все буде добре. Нам треба пройти цей нелегкий шлях, щоб в кінці тунелі побачити світло. Бог на стороні правди і світла, так було, є і буде.🙏🕊 Слава Україні!🇺🇦✌️Героям Слава!💙💛💪І вічна пам'ять усім загиблим...🕯☦️