• Зазвичай на початку року я готую солянку.
    Цьогоріч щось пішло не так!:)

    Натрапила в інтєрнєтах на рецепт так званої поливки?:)
    Поки дочитала того рецепта, аж фізіомордія тряслася!:)

    Курячий бульййййййоооон!!!
    Кльоцки або галушки??? На манці???

    Піііііішла спека в хату!!!:)
    Щось конче потрібне знайти в двох ґаздинь, у двох кухнях, двох холодильниках, одній морозилці, двох тамбурах - те ще завдання!:)

    Вишукала каструлу бульону!:)
    Одну!:)
    Поруч з нею - ще одну!:) Й в другій курятини стільки, що вистачило би б на виварку тої поливки!:)

    Натіліпала яєць із манкою! Дала можливість «набухатися» як тепер модно казати?:)

    Перший раз в житті жодного шматочка картоплі в ту юшку не додала!:)

    Ото тільки бульйон, курятина, манні кльоцки та зелень!

    В цілому все вийшло, як в давньому жарті про салат із авокадо з креветками!:)

    Виявилося, що в тій каструлі бульйон був не курячий!:)
    Але курятина з другої каструлі, яку я додала в першу, цілком собі куряча!:)

    Аааааа які цікаві кльоцки вийшли!!!
    В рецепті пропонувався вибір?:) Якою ложкою закладати в бульйон, що кипить, «набувхашуюся» манку з яйцем?:) Хуч столовою?:) Хуч чайною?:)

    Чуйка мене не підвела!:)
    Я по половинці чайної клала!:)
    Ййййй такі монстри зварилися!!!:)
    Здоровезні!
    Смачнезні!
    Мʼякезні!!!

    Мммммм…
    Таааааак…
    А тре ж якось утілізувати недоїдки з холодильника?
    Якщо вже я солянку викреслила з постноворічного меню?:)

    Зненацька щось спеклося?:)
    На кшталт заливного пирога, схожого на піцу?:)
    Куди чудово вписалися якісь ковбаси, грудинка, огірки, сир та гриби?:)

    А вгомонитися я все так і не могла!:)
    Остапа продовжувало нести!:)))

    Й на хвилі моєї сьогоднішньої (та вже вчорашньої!!!) кухонної гіперактивності я ще й десерту наробила!
    Який має назву Бите скло!:)))

    В якісь моменти двох рук мені було замало?:)
    Та впоралася ж!!!:)

    Десь між усіма цими справами та стравами ще й гостей зустрічала!:)
    Чаями-кавами напувала!:) Чимось годувала!:)

    Дійсним доповідаю!
    Минулорічних салатів в холодильнику ніц нема!:)
    Завтра (сьогодні) щось витворю з курятиною, яка в бульйоні!:)
    Аааааа ще ж збиралася скумбрію пекти???

    Та про це я думатиму завтра (сьогодні вже!)!:)

    Ви там як?
    Цілі?
    Зазвичай на початку року я готую солянку. Цьогоріч щось пішло не так!:) Натрапила в інтєрнєтах на рецепт так званої поливки?:) Поки дочитала того рецепта, аж фізіомордія тряслася!:) Курячий бульййййййоооон!!! Кльоцки або галушки??? На манці??? Піііііішла спека в хату!!!:) Щось конче потрібне знайти в двох ґаздинь, у двох кухнях, двох холодильниках, одній морозилці, двох тамбурах - те ще завдання!:) Вишукала каструлу бульону!:) Одну!:) Поруч з нею - ще одну!:) Й в другій курятини стільки, що вистачило би б на виварку тої поливки!:) Натіліпала яєць із манкою! Дала можливість «набухатися» як тепер модно казати?:) Перший раз в житті жодного шматочка картоплі в ту юшку не додала!:) Ото тільки бульйон, курятина, манні кльоцки та зелень! В цілому все вийшло, як в давньому жарті про салат із авокадо з креветками!:) Виявилося, що в тій каструлі бульйон був не курячий!:) Але курятина з другої каструлі, яку я додала в першу, цілком собі куряча!:) Аааааа які цікаві кльоцки вийшли!!! В рецепті пропонувався вибір?:) Якою ложкою закладати в бульйон, що кипить, «набувхашуюся» манку з яйцем?:) Хуч столовою?:) Хуч чайною?:) Чуйка мене не підвела!:) Я по половинці чайної клала!:) Ййййй такі монстри зварилися!!!:) Здоровезні! Смачнезні! Мʼякезні!!! Мммммм… Таааааак… А тре ж якось утілізувати недоїдки з холодильника? Якщо вже я солянку викреслила з постноворічного меню?:) Зненацька щось спеклося?:) На кшталт заливного пирога, схожого на піцу?:) Куди чудово вписалися якісь ковбаси, грудинка, огірки, сир та гриби?:) А вгомонитися я все так і не могла!:) Остапа продовжувало нести!:))) Й на хвилі моєї сьогоднішньої (та вже вчорашньої!!!) кухонної гіперактивності я ще й десерту наробила! Який має назву Бите скло!:))) В якісь моменти двох рук мені було замало?:) Та впоралася ж!!!:) Десь між усіма цими справами та стравами ще й гостей зустрічала!:) Чаями-кавами напувала!:) Чимось годувала!:) Дійсним доповідаю! Минулорічних салатів в холодильнику ніц нема!:) Завтра (сьогодні) щось витворю з курятиною, яка в бульйоні!:) Аааааа ще ж збиралася скумбрію пекти??? Та про це я думатиму завтра (сьогодні вже!)!:) Ви там як? Цілі?
    7views
  • МИ ЗУСТРІНЕМОСЬ ПІСЛЯ ВІЙНИ

    Ми зустрінемось після війни,
    Нам Госпо́дь допоможе здолати,
    Всі діяння того́ сатани,
    Що прийшов від життя нас звільняти.

    Ми зустрінемось після війни
    І ридати від радості бу́дем,
    Заколо́сяться знову лани
    І лунатиме пісня усюди.

    Ми зустрінемось після війни,
    Та жахіття війни не зітру́ться,
    Вони йтимуть у кожного сни,
    І герої в серцях збережуться.

    Ми зустрінемось після війни,
    Та оговтатись буде нам важко,
    Бо лягли наші до́ньки й сини,
    Не приго́рнуть батьки їх, як пташку.

    Ми зустрінемось після війни,
    Мабуть, слів підібрати не зможем,
    Бо руїни, і кров, й бур'яни...
    Й домовина героя є ложем.

    Ми зустрінемось після війни,
    І щасливі, що пекло позаду,
    Не чекали такої ціни́,
    І такого за мир тілопаду.

    10.06.2022 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
    МИ ЗУСТРІНЕМОСЬ ПІСЛЯ ВІЙНИ Ми зустрінемось після війни, Нам Госпо́дь допоможе здолати, Всі діяння того́ сатани, Що прийшов від життя нас звільняти. Ми зустрінемось після війни І ридати від радості бу́дем, Заколо́сяться знову лани І лунатиме пісня усюди. Ми зустрінемось після війни, Та жахіття війни не зітру́ться, Вони йтимуть у кожного сни, І герої в серцях збережуться. Ми зустрінемось після війни, Та оговтатись буде нам важко, Бо лягли наші до́ньки й сини, Не приго́рнуть батьки їх, як пташку. Ми зустрінемось після війни, Мабуть, слів підібрати не зможем, Бо руїни, і кров, й бур'яни... Й домовина героя є ложем. Ми зустрінемось після війни, І щасливі, що пекло позаду, Не чекали такої ціни́, І такого за мир тілопаду. 10.06.2022 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
    8views
  • Трамп не дотримуватиметься гарантій безпеки для України, — NYT
    📌Немає підстав вважати, що закріплення гарантій безпеки на папері щось змінить для Трампа — і не лише через його тривалу історію ймовірного невиконання контрактів як бізнесмена та відмови від або спроб перегляду попередніх угод на посаді президента.
    📌 Трамп неодноразово заявляв, що навіть оборонна гарантія НАТО за статтею 5, схвалена Сенатом як міжнародний договір, у його розумінні діє лише за умови, що союзники сплачують свої «рахунки».
    📌 Сумніви щодо готовності Трампа дотримуватися американських гарантій безпеки для України починаються з того, що, попри періодичні погрози, він ніколи не виявляв навіть мінімальної готовності безпосередньо протистояти путінській росії.
    📌 Навпаки, протягом минулого року свого президентства Трамп суттєво скоротив військову та фінансову допомогу Україні, прийняв російську версію подій війни аж до абсурдних звинувачень України в її початку та неодноразово натякав на можливість ширшої економічної співпраці між США і росією.
    📌 Якщо Україна не може покластися на Трампа навіть у наданні допомоги в умовах відкритого вторгнення й агресії, важко уявити, що він зробив би це — не кажучи вже про військове протистояння з росією — у менш серйозній ситуації лише через формальне зобов’язання.
    📌 Щоб справді забезпечити свою безпеку, Україні було б значно доцільніше вимагати конкретних внесків у власну обороноздатність, а не покладатися на запевнення, у які ніхто — і тим більше путін — не повірить.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Трамп не дотримуватиметься гарантій безпеки для України, — NYT 📌Немає підстав вважати, що закріплення гарантій безпеки на папері щось змінить для Трампа — і не лише через його тривалу історію ймовірного невиконання контрактів як бізнесмена та відмови від або спроб перегляду попередніх угод на посаді президента. 📌 Трамп неодноразово заявляв, що навіть оборонна гарантія НАТО за статтею 5, схвалена Сенатом як міжнародний договір, у його розумінні діє лише за умови, що союзники сплачують свої «рахунки». 📌 Сумніви щодо готовності Трампа дотримуватися американських гарантій безпеки для України починаються з того, що, попри періодичні погрози, він ніколи не виявляв навіть мінімальної готовності безпосередньо протистояти путінській росії. 📌 Навпаки, протягом минулого року свого президентства Трамп суттєво скоротив військову та фінансову допомогу Україні, прийняв російську версію подій війни аж до абсурдних звинувачень України в її початку та неодноразово натякав на можливість ширшої економічної співпраці між США і росією. 📌 Якщо Україна не може покластися на Трампа навіть у наданні допомоги в умовах відкритого вторгнення й агресії, важко уявити, що він зробив би це — не кажучи вже про військове протистояння з росією — у менш серйозній ситуації лише через формальне зобов’язання. 📌 Щоб справді забезпечити свою безпеку, Україні було б значно доцільніше вимагати конкретних внесків у власну обороноздатність, а не покладатися на запевнення, у які ніхто — і тим більше путін — не повірить. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    33views
  • Українська буде додана до переліку мов, які використовуються у листуванні з Санта Клаусом.
    📩 Поштове відділення Санта Клауса розпочинає відповідні заходи з тим, щоб у найкоротший термін додати українську мову до переліку мов, які використовуються у листуванні з Санта Клаусом.
    🎅 Також зазначається, що Санта Клаус та поштові ельфи будуть раді отримати листи від українських дітей, а українські діти можуть писати свої листи до Санта Клауса рідною мовою.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Українська буде додана до переліку мов, які використовуються у листуванні з Санта Клаусом. 📩 Поштове відділення Санта Клауса розпочинає відповідні заходи з тим, щоб у найкоротший термін додати українську мову до переліку мов, які використовуються у листуванні з Санта Клаусом. 🎅 Також зазначається, що Санта Клаус та поштові ельфи будуть раді отримати листи від українських дітей, а українські діти можуть писати свої листи до Санта Клауса рідною мовою. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    32views
  • 🎬
    Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні»,
    одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так».

    Був 1942 рік.

    Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна.
    На борту — 740 польських дітей.
    Сироти.
    Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду.

    Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю:
    ніхто не хотів їх прийняти.

    Британська імперія — найпотужніша сила того часу —
    відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя.

    «Не наша проблема. Пливіть далі».

    У дітей закінчувалася їжа.
    Ліки.
    Час.

    Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата.
    Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його.
    Але як захистити, коли весь світ відвернувся?

    І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті.

    Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії.
    Британці контролювали його порти, економіку, армію.
    У нього було все, щоб промовчати й підкоритися.

    Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери,
    щось у ньому зламалося.

    — «Скільки дітей?»
    — «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії».

    Махараджа стиснув щелепи.

    — «Британці контролюють мої порти.
    Але вони не контролюють мою совість.
    Ці діти зійдуть на берег у Наванагара.
    Готуйте їм прийом».

    — «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…»
    — «Значить, я кину виклик».

    Він передав кораблю повідомлення:
    «Ви тут бажані».

    Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів:

    «Якщо сильні відмовляються рятувати дітей,
    тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні».

    У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар.

    Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима.
    Вони вже нічого не чекали.
    І не вірили.

    Махараджа чекав їх на причалі.
    У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів:

    — «Ви більше не сироти.
    Ви — мої діти.
    Я ваш Бапу — ваш батько».

    Марія відчула, як тремтить рука брата.
    Невже після стількох зачинених дверей це правда?

    А далі сталося ще важливіше.

    Махараджа не побудував табір біженців.
    Він побудував дім.

    У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії:
    польські вчителі,
    польська кухня,
    польські пісні в індійських садах,
    різдвяні ялинки під тропічними зорями.

    «Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. —
    Але ваша мова, культура, традиції — святі.
    Збережіть їх тут».

    Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні,
    нарешті відчули дім.

    Томек знову почав сміятися.
    Аня заговорила.
    Марія дивилася, як брат бігає за павичами,
    і згадувала, що таке спокій.

    Махараджа приходив часто.
    Запам’ятовував імена.
    Святкував дні народження.
    Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться.
    Викликав лікарів.
    Платив із власної кишені, щоб дати їм те,
    у чому імперії відмовили:

    гідність, дитинство, майбутнє.

    Чотири роки, поки світ палав,
    740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя.

    Вони вчилися.
    Одужували.
    Починали мріяти.
    Знову ставали цілісними.

    Після війни їм довелося роз’їхатися.
    Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками.
    І ніколи не забули.

    У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі.
    Школи носять його ім’я.
    Та найважливіший пам’ятник — не з каменю.

    Це ті самі діти.

    Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються
    і розповідають онукам історію про індійського правителя,
    який побачив за політикою просту істину:

    740 дітям був потрібен батько.
    І він ним став.

    У 1942 році, коли всі великі держави сказали
    «це не наша відповідальність»,
    одна людина сказала:

    «Тепер це мої діти».

    І врятувала 740 життів.

    Не імперії.
    Не армії.
    А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик.

    Це не просто історія.
    Це нагадування:
    коли сильні зачиняють двері,
    іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ….
    Post Kenguru.ua
    🎬 Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні», одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так». Був 1942 рік. Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна. На борту — 740 польських дітей. Сироти. Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду. Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю: ніхто не хотів їх прийняти. Британська імперія — найпотужніша сила того часу — відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя. «Не наша проблема. Пливіть далі». У дітей закінчувалася їжа. Ліки. Час. Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата. Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його. Але як захистити, коли весь світ відвернувся? І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті. Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії. Британці контролювали його порти, економіку, армію. У нього було все, щоб промовчати й підкоритися. Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери, щось у ньому зламалося. — «Скільки дітей?» — «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії». Махараджа стиснув щелепи. — «Британці контролюють мої порти. Але вони не контролюють мою совість. Ці діти зійдуть на берег у Наванагара. Готуйте їм прийом». — «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…» — «Значить, я кину виклик». Він передав кораблю повідомлення: «Ви тут бажані». Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів: «Якщо сильні відмовляються рятувати дітей, тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні». У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар. Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима. Вони вже нічого не чекали. І не вірили. Махараджа чекав їх на причалі. У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів: — «Ви більше не сироти. Ви — мої діти. Я ваш Бапу — ваш батько». Марія відчула, як тремтить рука брата. Невже після стількох зачинених дверей це правда? А далі сталося ще важливіше. Махараджа не побудував табір біженців. Він побудував дім. У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії: польські вчителі, польська кухня, польські пісні в індійських садах, різдвяні ялинки під тропічними зорями. «Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. — Але ваша мова, культура, традиції — святі. Збережіть їх тут». Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні, нарешті відчули дім. Томек знову почав сміятися. Аня заговорила. Марія дивилася, як брат бігає за павичами, і згадувала, що таке спокій. Махараджа приходив часто. Запам’ятовував імена. Святкував дні народження. Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться. Викликав лікарів. Платив із власної кишені, щоб дати їм те, у чому імперії відмовили: гідність, дитинство, майбутнє. Чотири роки, поки світ палав, 740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя. Вони вчилися. Одужували. Починали мріяти. Знову ставали цілісними. Після війни їм довелося роз’їхатися. Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками. І ніколи не забули. У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі. Школи носять його ім’я. Та найважливіший пам’ятник — не з каменю. Це ті самі діти. Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються і розповідають онукам історію про індійського правителя, який побачив за політикою просту істину: 740 дітям був потрібен батько. І він ним став. У 1942 році, коли всі великі держави сказали «це не наша відповідальність», одна людина сказала: «Тепер це мої діти». І врятувала 740 життів. Не імперії. Не армії. А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик. Це не просто історія. Це нагадування: коли сильні зачиняють двері, іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ…. Post Kenguru.ua
    Love
    Like
    4
    206views 1 Shares
  • ✊ 1 січня — День народження Степана Бандери.
    В кривавому ХХ століття лише збройна боротьба, а не віршики Вінниченка, могла дати шанс на існування. У той час Україна була окупована СРСР та Польщею. Степан Бандера спочатку боровся проти Варшави, потім проти Москви, і врешті-решт проти Берліну.
    Бандера організув атентат Броніслава Перацького за пацифікацію та Олексія Михайлова за Голодомор 1932-1933.
    Через радянську пропаганду довгий час не сприймався у центральній та східній Україні. Лише переосмислення власної ідентичності, яке відбулося через гібридну агресію кацапів у 2014 році, змусили суспільство переглянути роль Бандери у процесах націотворення та боротьби за самовизначення.
    Вже аж у ХХІ століття стало відомо про діяльність ОУН на Донеччині. Нині окупована Красногорівка колись була центром групи ОУН, а осередки відкривалися у Горлівці, Донецьку, Слов'янську, Краматорську та навіть у Таганрозі, який довгий час був поєднаний з Україною. І це все вдавалося йому організовувати, будучи в гітлерівському концтаборі Заксенгаузен.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ✊ 1 січня — День народження Степана Бандери. В кривавому ХХ століття лише збройна боротьба, а не віршики Вінниченка, могла дати шанс на існування. У той час Україна була окупована СРСР та Польщею. Степан Бандера спочатку боровся проти Варшави, потім проти Москви, і врешті-решт проти Берліну. Бандера організув атентат Броніслава Перацького за пацифікацію та Олексія Михайлова за Голодомор 1932-1933. Через радянську пропаганду довгий час не сприймався у центральній та східній Україні. Лише переосмислення власної ідентичності, яке відбулося через гібридну агресію кацапів у 2014 році, змусили суспільство переглянути роль Бандери у процесах націотворення та боротьби за самовизначення. Вже аж у ХХІ століття стало відомо про діяльність ОУН на Донеччині. Нині окупована Красногорівка колись була центром групи ОУН, а осередки відкривалися у Горлівці, Донецьку, Слов'янську, Краматорську та навіть у Таганрозі, який довгий час був поєднаний з Україною. І це все вдавалося йому організовувати, будучи в гітлерівському концтаборі Заксенгаузен. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Love
    1
    63views
  • То й що?:)
    Попрокидалися нарешті?:)

    Починаємо день!
    Починаємо рік!

    Пункт перший.
    Задонатили на ЗСУ та ППО?

    Хуткенько у кухню!
    Бо пункт другий - хто, якщо не ви, доїдатиме минулорічний олівʼєєєєє?:)

    Пункт третій!:)
    Зіпсую вам настрій!:)
    Показники комунальні передали?:)
    Бо перше ж на календарі!:)

    Я не тільки передала!:)
    Я й загальну суму порахувала!:)
    Запаморочення в башці трапилося ніяк не від успіхів життєвих!:)

    Ще ж учора?
    Щось й духовка в два заходи працювала?
    А померзли всі?:)
    Вирішила ввімкнути газовий котел раніше години за дві, ніж в моєму графіку?:)
    Й не на двієчку години на дві, як зазвичай?
    На трієчку ввімкнула!:)

    Під час знеструмлення пішла перемикати на одиничку!:)
    Без ліхтарика!:)
    Авжеж!:)
    Перемкнула!:)

    В якийсь момент розумію, що в хаті якось занадто тепло?:)))
    Ммммммати Вввввасилева!!!:)
    Та я ж в темряві вертанула той газовий регулятор аж на четвірку!!!:)
    Йййййййоооойййй, я - вввввівцяяяя!:)
    Уявити собі не можу, на скільки я збільшила той газовий рахунок з три години на четвірці?:)

    Ну то що вже…
    Маємо те, що маємо!:)

    Ви як там?
    То й що?:) Попрокидалися нарешті?:) Починаємо день! Починаємо рік! Пункт перший. Задонатили на ЗСУ та ППО? Хуткенько у кухню! Бо пункт другий - хто, якщо не ви, доїдатиме минулорічний олівʼєєєєє?:) Пункт третій!:) Зіпсую вам настрій!:) Показники комунальні передали?:) Бо перше ж на календарі!:) Я не тільки передала!:) Я й загальну суму порахувала!:) Запаморочення в башці трапилося ніяк не від успіхів життєвих!:) Ще ж учора? Щось й духовка в два заходи працювала? А померзли всі?:) Вирішила ввімкнути газовий котел раніше години за дві, ніж в моєму графіку?:) Й не на двієчку години на дві, як зазвичай? На трієчку ввімкнула!:) Під час знеструмлення пішла перемикати на одиничку!:) Без ліхтарика!:) Авжеж!:) Перемкнула!:) В якийсь момент розумію, що в хаті якось занадто тепло?:))) Ммммммати Вввввасилева!!!:) Та я ж в темряві вертанула той газовий регулятор аж на четвірку!!!:) Йййййййоооойййй, я - вввввівцяяяя!:) Уявити собі не можу, на скільки я збільшила той газовий рахунок з три години на четвірці?:) Ну то що вже… Маємо те, що маємо!:) Ви як там?
    85views
  • ❌Україна не атакувала резиденцію Путіна, — представники Нацбезпеки США та ЦРУ

    За словами американського чиновника, Україна прагнула завдати удару по військовій цілі, яку вже атакували раніше, розташованій у тому ж регіоні, що й резиденція Путіна, але не поблизу.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    ❌Україна не атакувала резиденцію Путіна, — представники Нацбезпеки США та ЦРУ За словами американського чиновника, Україна прагнула завдати удару по військовій цілі, яку вже атакували раніше, розташованій у тому ж регіоні, що й резиденція Путіна, але не поблизу. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    57views
  • Сьогодні виповнюється 117 років від дня народження Степана Бандери (1 січня 1909 - 15 жовтня 1959). На фото він виступає біля могили Євгена Коновальця на цвинтарі у Роттердамі (Нідерланди) під час відзначення 20-х роковин його загибелі. Травень 1958 р.

    Наші Герої, провідники українського визвольного руху сьогодні пишалися б українською нацією - нарешті в головному ми єдині, рішучі та відчайдушно боремося за свою державу. Й виборюємо її як і заповідав Степан Бандера: "самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом". І в цій боротьбі нарешті прийшов той істочний час, який він передбачав - "коли один скаже "Слава Україні!", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!"

    ✒️Про Музей визвольної боротьби імені Степана Бандери у Лондоні: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/578228529349761/

    ✒️Меморіал Героям в Елленвілі, США: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/874410019731609/

    ©️ Diaspora.ua 2019

    #УД_Степан_Бандера #УД_1_січня
    Сьогодні виповнюється 117 років від дня народження Степана Бандери (1 січня 1909 - 15 жовтня 1959). На фото він виступає біля могили Євгена Коновальця на цвинтарі у Роттердамі (Нідерланди) під час відзначення 20-х роковин його загибелі. Травень 1958 р. Наші Герої, провідники українського визвольного руху сьогодні пишалися б українською нацією - нарешті в головному ми єдині, рішучі та відчайдушно боремося за свою державу. Й виборюємо її як і заповідав Степан Бандера: "самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом". І в цій боротьбі нарешті прийшов той істочний час, який він передбачав - "коли один скаже "Слава Україні!", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!" ✒️Про Музей визвольної боротьби імені Степана Бандери у Лондоні: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/578228529349761/ ✒️Меморіал Героям в Елленвілі, США: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/874410019731609/ ©️ Diaspora.ua 2019 #УД_Степан_Бандера #УД_1_січня
    WWW.FACEBOOK.COM
    Error
    158views
  • 🤡 ««Орєшнік» у 2024 році за одну хвилину знищив завод «Південмаш» у Дніпрі», – білоруський диктатор Лукашенко прокинувся і вирішив підіграти кацапам.
    «росія має всі можливості завдати удар по резиденції Зеленського», – видав картопляний фюрер.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    🤡 ««Орєшнік» у 2024 році за одну хвилину знищив завод «Південмаш» у Дніпрі», – білоруський диктатор Лукашенко прокинувся і вирішив підіграти кацапам. «росія має всі можливості завдати удар по резиденції Зеленського», – видав картопляний фюрер. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Angry
    1
    1comments 84views
More Results