#дати #події #історія Балканський прецедент: Косово та ілюзія «останнього пазла» Європи 17 лютого 2008 року парламент у Приштині наважився на крок, який змусив геополітичних важковаговиків згадати уроки географії та міжнародного права. Проголошення незалежності Республіки Косово стало не просто актом самовизначення, а справжнім стрес-тестом для світового порядку, результати якого ми розхльобуємо й досі. 🇽🇰 Історія косовського суверенітету — це класичний приклад того, як довготривале ігнорування етнічного конфлікту призводить до хірургічного втручання ззовні. Після розпаду Югославії та кривавих етнічних чисток кінця 90-х, регіон роками перебував під управлінням ООН. Проте «заморожений» статус не міг тривати вічно. Коли план Марті Ахтісаарі щодо «контрольованої незалежності» зайшов у глухий кут через дипломатичний саботаж москви, Косово вирішило діяти соло. 🏛️ Звісно, сербська сторона сприйняла це як ампутацію без наркозу, а росія негайно почала розмахувати прапором «небезпечного прецеденту». Іронія ситуації полягала в тому, що Кремль, який найголосніше кричав про порушення територіальної цілісності Сербії, уже за кілька місяців використав «косовський сценарій» як виправдання для агресії проти Грузії, а згодом — і для спроб анексії українських територій. Щоправда, світова спільнота чітко розмежувала унікальний випадок Косова (sui generis), де геноцид був доведеним фактом, від імперських фантазій рф. 📉 На сьогодні Косово визнали понад 100 держав-членів ООН. Проте шлях до ЄС та НАТО для молодої республіки залишається тернистим через позицію так званої «п’ятірки відмовників» всередині Євросоюзу (Іспанія, Греція, Кіпр, Словаччина та Румунія), які бояться стимулювати власні сепаратистські рухи. Це створює парадоксальну ситуацію: держава має всі атрибути суверенітету — від власної валюти (євро, хоч і без офіційної згоди ЄЦБ) до армії, але юридично зависла в передпокої великої політики. 🇪🇺 Для України питання Косова завжди було делікатним балансуванням. З одного боку — принципове дотримання територіальної цілісності, з іншого — реальність, де Косово демонструє солідарність із нами у протистоянні російській агресії набагато активніше, ніж деякі «старі» демократії. Історія 17 лютого вчить нас головному: кордони на мапах малюються тушшю, але їхні контури часто визначаються волею людей, готових за цю волю боротися. 🕊️

#дати #свята Анатомія альтруїзму: чому доброта — це не лише про «рожеві окуляри». Історія людства зазвичай пишеться кров’ю, чорнилом дипломатів або графіками економічних криз. Проте існують явища, які, попри свою позірну ефемерність, цементують суспільство набагато міцніше за будь-які державні договори. Одне з таких явищ — День спонтанного прояву доброти (Random Acts of Kindness Day), який світ відзначає 17 лютого. 🧐 Хоча ідея безкорисливої допомоги є наріжним каменем більшості світових релігій та філософських систем — від стоїцизму до гуманізму — як офіційне свято цей день оформився порівняно недавно. Його коріння сягає 1995 року, коли в Денвері (штат Колорадо) було засновано однойменний фонд. Мета була цілком прагматичною, хоч і загорнутою в альтруїстичну обгортку: довести, що випадковий добрий вчинок має «вірусний» ефект, здатний знижувати рівень суспільної агресії. 🏛️ У сучасному світі, де цинізм часто вважають ознакою високого інтелекту, спонтанна доброта виглядає мало не актом громадянської непокори. Це не про заплановану благодійність з метою оптимізації податків чи публічне меценатство заради рейтингів. Це про ту саму «непомітну» дію: підтримати двері, поступитися місцем або просто не висловити своє дуже важливе і дуже саркастичне «фе» там, де людина просто помилилася. ☕ З наукової точки зору, такі акти мають цілком матеріальне підґрунтя. Дослідження Гарвардського університету підтверджують, що під час спонтанної допомоги в організмі обох сторін виділяється окситоцин — гормон, що знижує артеріальний тиск і рівень кортизолу. Отже, доброта — це не лише моральна категорія, а й ефективна профілактика серцево-судинних захворювань. 🩺 Для українського суспільства, яке вже тривалий час живе в режимі екстремального стресу, концепція спонтанної підтримки давно вийшла за межі календаря. Ми перетворили «випадкову допомогу» на національну стратегію виживання, де незнайомі люди стають ближчими за родичів. Тож 17 лютого — це лише привід нагадати собі, що навіть у найтемніші часи людська гідність і здатність до емпатії залишаються нашими головними історичними здобутками. ✨

У День Єднання жителі тимчасово окупованих територій показують, українці єдині у своєму виборі й не приймають окупації. Активісти руху "Жовта Стрічка" з Бердянська, Мелітополя, Севастополя, Алушти та Донецька разом склали фразу "путін, іди геть". Міста різні, але позиція одна. ❗️ День Єднання було запроваджено у 2022 році, щоб нагадати українцям, наскільки ми сильні, коли об'єднані. Тому важливо й надалі триматися одне одного, зберігати спільну позицію та віру в Україну. https://t.me/Ukraineaboveallelse

⚡️ Мешканці приватних будинків без газу, опалення або електрики можуть отримати фінансову допомогу на придбання палива, дров та вугілля, – Мінсоцполітики. Заявку можна подати через «Дію» або в найближчому ЦНАП. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Лише через п’ять днів після здобуття олімпійського «срібла» польська метальниця списа Марія Андрейчик зробила вибір, який виявився важливішим за будь-яке святкування. Вона побачила в інтернеті прохання про допомогу для 8-місячного Мілошека Малиси, якому була потрібна термінова операція на серці в США. Вартість лікування — близько 385 тисяч доларів. Часу майже не було. Марія, яка сама свого часу поборола рак, прийняла рішення: виставити свою олімпійську медаль на аукціон. «Медаль — це лише предмет. Але для когось вона може означати життя», — сказала спортсменка. На аукціоні перемогла польська мережа Żabka, запропонувавши 125 тисяч доларів. Та історія на цьому не завершилася. Компанія повернула медаль Марії, дозволивши їй зберегти нагороду, а гроші передали на лікування хлопчика. Так спортивний тріумф перетворився на щось більше, ніж перемога. На вчинок. На приклад. На нагадування, що справжня сила — не лише в результатах, а в серці. Іноді найбільші чемпіони — це ті, хто вміє віддати. #world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

❗️ Зірковий португальський футболіст Роналду визначився, де хоче грати. Аль-Наср намагається його продати 🇵🇹 «Аль-Наср» має намір позбутися португальського нападника Кріштіану Роналду. Про це повідомляє The Touchline. 👀 За інформацією джерела, клуб із Саудівської Аравії активно вивчає варіанти продажу 41-річного футболіста, який має намір повернутися в Англійську Прем'єр-лігу. У той же час «Спортинг» зацікавлений у підписанні форварда. #World_Football #football #European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #речі Дирижабль: Величні «небесні левіафани», що обіцяли стати майбутнім ☁️🚢 На початку XX століття здавалося, що майбутнє авіації належить не галасливим літакам, а величним, майже беззвучним гігантам, що плавно ковзають серед хмар. Дирижабль (від французького dirigeable — «керований») став першим транспортним засобом, який зробив трансатлантичні перельоти комфортними та регулярними. Це була епоха, коли небо належало справжнім повітряним лайнерам. 🌬️✨ На відміну від звичайної повітряної кулі, дирижабль мав двигун, пропелери та систему керма, що дозволяло йому летіти туди, куди хотів пілот, а не куди дув вітер. Справжнім батьком жорстких дирижаблів став німецький граф Фердинанд фон Цеппелін. Його конструкція була революційною: величезний алюмінієвий каркас, обтягнутий тканиною, всередині якого знаходилися окремі балони з газом. Це дозволяло створювати гігантські апарати довжиною понад 200 метрів. 🇩🇪🏗️ Золота ера дирижаблів припала на 1920-ті та 30-ті роки. Політ на «Цепеліні» був верхом розкоші. Поки літаки того часу були тісними та холодними, пасажири дирижаблів насолоджувалися просторими каютами, ресторанами з вишуканою кухнею, прогулянковими палубами та навіть музичними салонами з роялями (виготовленими з алюмінію для полегшення ваги). Дирижабль «Граф Цеппелін» у 1929 році здійснив кругосвітню подорож, подолавши 33 тисячі кілометрів лише з трьома зупинками. 🥂🎹 Головним недоліком цих велетнів була їхня «начинка». Більшість дирижаблів наповнювали воднем — легким, але надзвичайно вибухонебезпечним газом. Гелій, який не горить, на той час був доступний майже виключно США, які наклали ембарго на його експорт. Це призвело до найвідомішої катастрофи в історії повітроплавання — загибелі лайнера «Гінденбург» у 1937 році. Кадри палаючого гіганта, зняті журналістами в прямому ефірі, миттєво поставили хрест на пасажирських дирижаблях. 📉🔥 Цікавий факт: дирижаблі використовувалися не лише для перевезень. Під час Першої світової війни вони були першими стратегічними бомбардувальниками, здатними досягати Лондона з території Німеччини. А пізніше, у часи розквіту, їх намагалися використовувати як «авіаносці в небі»: літаки-винищувачі могли злітати та приземлятися прямо на спеціальні підвіси під черевом дирижабля. 🛩️⚓ Сьогодні дирижаблі повертаються, але вже в новій ролі. Сучасні апарати використовують безпечний гелій, надміцні матеріали та сонячні панелі. Їх розглядають як екологічну альтернативу вантажним суднам для доставки важких конструкцій у важкодоступні райони. Хоча епоха розкішних небесних палаців минула, дирижаблі залишаються символом віри людини в те, що навіть найважчий метал може стати легшим за повітря, якщо до нього додати дрібку інженерного генія. 🌍🌤️

#історія #події Битва за Коррехідор: «Скеля», яку неможливо взяти, але довелося відбити 🏝️💣 В історії Другої світової війни є місця, що стають символами національної гордості та болю. Для американців таким місцем став Коррехідор — крихітний острів-фортеця при вході в Манільську затоку на Філіппінах. 16 лютого 1945 року союзники розпочали операцію з повернення цієї «Скелі», яка три роки тому стала місцем їхньої найбільшої поразки на Тихому океані. 🇺🇸⚔️🇯🇵 Десант у «вушко голки» Коррехідор вважався неприступним. Японський гарнізон зарився глибоко в мережу тунелів Малінта, а стрімкі скелі робили класичну висадку з моря майже самогубством. Тому американське командування пішло на божевільний крок: скинути парашутистів на крихітний майданчик на вершині пагорба — прямо на голови ворогу. Це було схоже на спробу посадити літак на дах хмарочоса під час шторму. 🪂💨 Пекельний лабіринт Японці не очікували атаки з неба. Проте справжнє пекло почалося після приземлення. Острів був перетворений на підземну фортецю. Битва йшла не за вулиці, а за кожен вхід у печеру, за кожну вентиляційну шахту. Японські солдати, вірні кодексу бусідо, відмовлялися здаватися, часто підриваючи себе разом із тунелями та американськими штурмовими групами. Острів буквально здригався від вибухів складів боєприпасів. 💥🌋 Символ реваншу Для генерала Дугласа Макартура повернення Коррехідора було справою честі. Коли 2 березня над фортецею знову підняли американський прапор, це стало сигналом усьому світу: епоха японського домінування в регіоні завершена. З 6700 японських захисників острова в живих залишилося лише близько 50 чоловік — решта загинули в бою або під завалами підірваних тунелів. 🚩🫡 Ця операція до сьогодні вважається однією з найуспішніших і водночас найжорстокіших десантних операцій в історії. Вона довела, що навіть найпотужніші фортифікації безсилі проти поєднання зухвалої стратегії та залізної волі тих, хто повертає своє. 🎖️💪

🇭🇺🇸🇰Угорщина та Словаччина звернулись до Хорватії з запитом про забезпечення транзиту російської нафти через нафтопровід «Адрія», оскільки “Україна з політичних причин відмовляється відновити транзит нафти через «Дружбу»” — міністр закордонних справ Угорщини Сійярто. Вчергове угорське керівництво проявило свою гадську сутність, викривляючи факти - 27 січня рф завдала удару по нафтопроводу «Дружба», після чого почались проблеми з транзитом. З цього приводу ні Угорщина, ні Словаччина навіть не пікнула в бік москви - в усьому ж нібито винна Україна. Ще більш огидним це виглядає, якщо згадати як вони просились в Трампа зробити їм виключення з санкційного списку, бо вони нібито не можуть ніяким іншим чином транспортувати собі нафту, окрім як через «Дружбу», але тут «приломило» і різко виявилося, що «Адрія» теж класний нафтопровід, але упирів цікавить транзит лише російської нафти. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #постаті Микола Макаренко: Єдиний, хто сказав «Ні» руйнівникам Михайлівського собору 🏛️ В історії української культури є постаті, чий професійний здобуток величезний, але один-єдиний вчинок перетворює їх на справжніх титанів духу. 16 лютого 1877 року на Сумщині народився Микола Макаренко — видатний археолог, мистецтвознавець та людина, чиє сумління виявилося міцнішим за радянський репресивний апарат. 🛡️ Професіонал з великої літери Макаренко не просто вивчав історію — він її рятував. Його дослідження пам’яток Київської Русі, розкопки в Ольвії та Маріупольського могильника стали фундаментом для української археології. Він був одним із тих, хто формував обличчя Академії наук України у її золоті часи. 🏺 Подвиг, що вартував життя На початку 1930-х років більшовицька влада в москві та києві прийняла варварське рішення: знести Михайлівський Золотоверхий собор, перлину XII століття, щоб збудувати на цьому місці урядовий центр. Для легітимізації цього злочину було створено спеціальну комісію з мистецтвознавців та архітекторів, які мали підписати акт про те, що собор «не має історичної цінності». 📉 Микола Омелянович Макаренко став єдиним членом комісії, який навідріз відмовився ставити свій підпис під цим смертним вироком храму. Він розумів наслідки, але професійна честь та любов до Києва виявилися сильнішими за інстинкт самозбереження. 🖋️🚫 Ціна непокори Відплата москви була миттєвою. Вже у 1934 році вченого заарештували за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності». Почалися роки заслань: спочатку Казань, потім Томськ. Але навіть там він продовжував працювати в музеї, поки у 1937 році, у розпал «Великого терору», його не заарештували вдруге. 4 січня 1938 року за рішенням «трійки» Миколу Макаренка розстріляли в Томській тюрмі. 🕯️ Михайлівський собор все одно підірвали у 1937-му (і відновили вже за часів незалежної України). Проте вчинок Макаренка залишився в історії як символ того, що навіть у найтемніші часи одна людина може врятувати гідність цілої професії. Він не врятував стіни храму тоді, але він врятував правду про цей злочин для нас. 🇺🇦 Сьогодні, проходячи повз відновлений Золотоверхий, варто згадати про вченого, який не пішов на компроміс із совістю, коли на кону стояла історія його народу. 🏛️✨