• З друзями завжди весело 😁🤣

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    З друзями завжди весело 😁🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    0переглядів 0Відтворень
  • Дружина зарано прийшла 🤣

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Дружина зарано прийшла 🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    0переглядів 0Відтворень
  • Понад 40 кримінальних справ про «тероризм» проти українців надійшло до Південного окружного військового суду РФ у грудні.
    Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону у грудні ухвалив до розгляду понад 40 справ проти громадян України, що стало новим рекордом щодо щомісячного «приросту». Фігурантів звинувачують у різних тяжких злочинах, які стосуються причетності до "терористичної" діяльності.
    Серед матеріалів, що надійшли до суду, як і в попередні кілька місяців, більшу частину займають справи, які стосуються передбачуваної участі у батальйонах «Айдар» та «Азов». Зокрема 46-річний Микола Сало проходить у справі як учасник «Айдару».
    За версією російських слідчих, у серпні 2014 року Сало «перебуваючи в Старобільському районі, добровільно вступив до "Айдару"» і «брав участь у бойових діях на стороні ЗСУ». Його ровеснику, 45-річному Олександру Горєнову, також звинувачують у зв'язку з цим підрозділом ЗСУ.
    Значна частина підсудних перебувала в лавах «АЗОВу» — переважно молоді люди, частина з яких була взята в полон ще під час боїв на «Азовсталі» у травні 2022 року і відтоді перебуває в ув'язненні. Усіх звинуватили в участі в "терористичній" спільноті та навчанні "терористичної" діяльності.
    Серед них:
    – Артем Домшенком (28 років),
    – Павло Коростелев (26 років),
    – Артем Зубов (30 років),
    – Ігор Гордієнко (32 роки),
    – Юрій Кондрацький (27 років),
    – Іван Бутенко (27 років),
    – Максим Войніков (37 років),
    – Євген Коломейко (33 роки),
    – Максим Романюк (34 роки),
    – Владислав Ручка (28 років),
    - Олександр Азаров (39 років),
    - Максим Дубров (28 років),
    – Володимир Мітюн (27 років),
    - Ілля Алдакімов (34 роки),
    – Андрій Тетеркін (49 років),
    – Вадим Безуглий (27 років),
    – Ілля Довбня (39 років),
    – Владислав Кормілін (30 років),
    - Михайло Насонов (49 років),
    – Максим Божко (37 років),
    - Юрій Трифанов (30 років),
    – Владислав Заржицький (27 років),
    - Артем Сірік (49 років),
    - Артем Кушаков (36 років),
    – Віктор Кузьменко (54 роки),
    – Денис Голуб (28 років),
    – Денис Саворовський (34 роки),
    – Олексій Мірошниченко (43 роки),
    – Геннадій Бибочкін (36 років)
    - Тарас Кошман (43 роки).
    При цьому, як мінімум, двоє з них — Ручка та Дубров — раніше засуджені до тривалих термінів (24 і 28 років відповідно), а Войнікова та Коломейка ростовські судді в останні дні року встигли засудити до невідомих термінів.

    Олексій Брунько (44 роки) став фігурантом кримінальної справи через участь у батальйоні "Донбас".
    Справи за цими ж статтями розглядатимуться щодо уродженця Хмельницької області Олександра Тихонова (40 років), Сергія Копилова (50 років), мешканців Енергодару Анатолія Руденка (53 роки) та Дмитра Носенка (42 роки).
    23-річного Антона Кадикова з Мелітополя доправили до ростовського суду зі звинуваченням у теракті, сприянні тероризму, навчанні терористичної діяльності та зберіганні вибухівки.
    В одній із справ також фігурує мешканець Донеччини Володимир Плахотя (32 роки) — інформацію у картці на сайті суду не заповнено.
    Ольга Кирія (52 роки) звинувачується у «виправданні тероризму в Інтернеті» — зазвичай причиною таких справ стають публікації у соцмережах щодо підтримки ЗСУ.
    В останньому місяці року судді Південного окружного військового суду також побили попередній рекорд за кількістю вироків українцям за місяць — з 1 по 30 грудня їх винесли у 28 справах.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Понад 40 кримінальних справ про «тероризм» проти українців надійшло до Південного окружного військового суду РФ у грудні. Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону у грудні ухвалив до розгляду понад 40 справ проти громадян України, що стало новим рекордом щодо щомісячного «приросту». Фігурантів звинувачують у різних тяжких злочинах, які стосуються причетності до "терористичної" діяльності. Серед матеріалів, що надійшли до суду, як і в попередні кілька місяців, більшу частину займають справи, які стосуються передбачуваної участі у батальйонах «Айдар» та «Азов». Зокрема 46-річний Микола Сало проходить у справі як учасник «Айдару». За версією російських слідчих, у серпні 2014 року Сало «перебуваючи в Старобільському районі, добровільно вступив до "Айдару"» і «брав участь у бойових діях на стороні ЗСУ». Його ровеснику, 45-річному Олександру Горєнову, також звинувачують у зв'язку з цим підрозділом ЗСУ. Значна частина підсудних перебувала в лавах «АЗОВу» — переважно молоді люди, частина з яких була взята в полон ще під час боїв на «Азовсталі» у травні 2022 року і відтоді перебуває в ув'язненні. Усіх звинуватили в участі в "терористичній" спільноті та навчанні "терористичної" діяльності. Серед них: – Артем Домшенком (28 років), – Павло Коростелев (26 років), – Артем Зубов (30 років), – Ігор Гордієнко (32 роки), – Юрій Кондрацький (27 років), – Іван Бутенко (27 років), – Максим Войніков (37 років), – Євген Коломейко (33 роки), – Максим Романюк (34 роки), – Владислав Ручка (28 років), - Олександр Азаров (39 років), - Максим Дубров (28 років), – Володимир Мітюн (27 років), - Ілля Алдакімов (34 роки), – Андрій Тетеркін (49 років), – Вадим Безуглий (27 років), – Ілля Довбня (39 років), – Владислав Кормілін (30 років), - Михайло Насонов (49 років), – Максим Божко (37 років), - Юрій Трифанов (30 років), – Владислав Заржицький (27 років), - Артем Сірік (49 років), - Артем Кушаков (36 років), – Віктор Кузьменко (54 роки), – Денис Голуб (28 років), – Денис Саворовський (34 роки), – Олексій Мірошниченко (43 роки), – Геннадій Бибочкін (36 років) - Тарас Кошман (43 роки). При цьому, як мінімум, двоє з них — Ручка та Дубров — раніше засуджені до тривалих термінів (24 і 28 років відповідно), а Войнікова та Коломейка ростовські судді в останні дні року встигли засудити до невідомих термінів. Олексій Брунько (44 роки) став фігурантом кримінальної справи через участь у батальйоні "Донбас". Справи за цими ж статтями розглядатимуться щодо уродженця Хмельницької області Олександра Тихонова (40 років), Сергія Копилова (50 років), мешканців Енергодару Анатолія Руденка (53 роки) та Дмитра Носенка (42 роки). 23-річного Антона Кадикова з Мелітополя доправили до ростовського суду зі звинуваченням у теракті, сприянні тероризму, навчанні терористичної діяльності та зберіганні вибухівки. В одній із справ також фігурує мешканець Донеччини Володимир Плахотя (32 роки) — інформацію у картці на сайті суду не заповнено. Ольга Кирія (52 роки) звинувачується у «виправданні тероризму в Інтернеті» — зазвичай причиною таких справ стають публікації у соцмережах щодо підтримки ЗСУ. В останньому місяці року судді Південного окружного військового суду також побили попередній рекорд за кількістю вироків українцям за місяць — з 1 по 30 грудня їх винесли у 28 справах. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    4переглядів
  • За лаштунками кіберфронту: журналісти вперше показали, як СБУ відбиває хакерські атаки рф.
    Україна стала епіцентром першої в історії повномасштабної кібервійни. Вона почалася задовго до 24 лютого 2022 року. Ракети й танки — лише видима частина агресії. Цифрову війну росія готувала роками.
    Департамент кібербезпеки СБУ (ДКІБ) нейтралізує спроби ворога зламати критичну інфраструктуру, системи управління та оборони України. З початку повномасштабного вторгнення фахівці спецслужби заблокували понад 14 тисяч кібератак рф. Лише за 2025 рік — понад 2,5 тисячі спроб проникнення в українські системи. Про це йдеться у документальному фільмі про роботу кіберпідрозділу СБУ.
    Кіберфахівці показали, як у секретних центрах відбивають DDoS-навали, фішингові кампанії, протистоять кібершпигунству, цифровому тероризму та ворожим ІПСО. Вони виявляють і знешкоджують загрози ще до того, як їх відчують українці.
    ДКІБ проводить власні кібернаступальні операції та збирає розвіддані про ворога. У СБУ зазначають: усі ключові хакерські угруповання рф працюють на ФСБ та ГРУ, а на кожного топового російського хакера вже є досьє.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    За лаштунками кіберфронту: журналісти вперше показали, як СБУ відбиває хакерські атаки рф. Україна стала епіцентром першої в історії повномасштабної кібервійни. Вона почалася задовго до 24 лютого 2022 року. Ракети й танки — лише видима частина агресії. Цифрову війну росія готувала роками. Департамент кібербезпеки СБУ (ДКІБ) нейтралізує спроби ворога зламати критичну інфраструктуру, системи управління та оборони України. З початку повномасштабного вторгнення фахівці спецслужби заблокували понад 14 тисяч кібератак рф. Лише за 2025 рік — понад 2,5 тисячі спроб проникнення в українські системи. Про це йдеться у документальному фільмі про роботу кіберпідрозділу СБУ. Кіберфахівці показали, як у секретних центрах відбивають DDoS-навали, фішингові кампанії, протистоять кібершпигунству, цифровому тероризму та ворожим ІПСО. Вони виявляють і знешкоджують загрози ще до того, як їх відчують українці. ДКІБ проводить власні кібернаступальні операції та збирає розвіддані про ворога. У СБУ зазначають: усі ключові хакерські угруповання рф працюють на ФСБ та ГРУ, а на кожного топового російського хакера вже є досьє. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    8переглядів 0Відтворень
  • ‼️ Жахлива сцена: поранений чоловік, стікаючи кров’ю, сидить біля тіла жінки, яку щойно вбив російський FPV-дрон, – журналістка ТСН Кирієнко.
    Цивільні намагалися самотужки вибратися з окупованого рашистами села Грабовське на Сумщині, рухаючись на санях.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ‼️ Жахлива сцена: поранений чоловік, стікаючи кров’ю, сидить біля тіла жінки, яку щойно вбив російський FPV-дрон, – журналістка ТСН Кирієнко. Цивільні намагалися самотужки вибратися з окупованого рашистами села Грабовське на Сумщині, рухаючись на санях. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    9переглядів 0Відтворень
  • Архіви не брешуть.
    Розстріл колишнього прем'єр-міністра нацистської Угорщини, 1946 рік.
    Хотілося б запитати, що з цього приводу думає Віктор Орбан, прохуйловський прем'єр Угорщини.
    Публікує Bad history.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Архіви не брешуть. Розстріл колишнього прем'єр-міністра нацистської Угорщини, 1946 рік. Хотілося б запитати, що з цього приводу думає Віктор Орбан, прохуйловський прем'єр Угорщини. Публікує Bad history. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    6переглядів
  • 🔄 Мапу оновлено:
    ⚔️ Ворог окупував Оріхово-Василівку, а також просунувся поблизу Привілля, Васюківки, Різниківки та у Міньківці.
    💬 У випадку неточностей, можете повідомити нам про це через бот @newsdeepstatebot.
    ✈️ Долучайся до збору на дрони для 210 ОШП, щоб русняві виродки здихали на полі бою за те, що вони існують: https://send.monobank.ua/jar/anEyeVCtL
    🗺 deepstatemap.live
    Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    🔄 Мапу оновлено: ⚔️ Ворог окупував Оріхово-Василівку, а також просунувся поблизу Привілля, Васюківки, Різниківки та у Міньківці. 💬 У випадку неточностей, можете повідомити нам про це через бот @newsdeepstatebot. ✈️ Долучайся до збору на дрони для 210 ОШП, щоб русняві виродки здихали на полі бою за те, що вони існують: https://send.monobank.ua/jar/anEyeVCtL 🗺 deepstatemap.live Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат https://t.me/Ukraineaboveallelse
    5переглядів
  • 🏹 Ворог продовжує активний тиск в районі Степногірська.
    📍 На мапі позначено точки фіксації кацапської піхоти за останні декілька днів. Це точки виявлення та ураження в кількості від одного піхотинця до групи з 2-4 бійців. Можна побачити, що ворог не полишає спроб рухатися в Степногірську, який вони вже за їх заявами давно окупували, а також йдуть постійні спроби просунутися через Приморське в глибину території. Пілоти Сил Оборони щоденно працюють по противнику, намагаючись не дати закріпитися і накопичувати свою піхоту для подальшого просування.
    🟡Фіксуються також спроби інфільтрацій в Лук'янівському та Новояковлівці. В останньому досі проводять зачистку, вишукуючи групу кацапів, яким вдалося пролізти і сховатися в селі. Однак проживуть вони там недовго без жодної підтримки.
    🇷🇺 Нещодавно начальник ГШ московії заявив про активний наступ на Запоріжжя і відмітив "досягнення короткої дистанції до міста". Однак варто зауважити одну деталь, що "досягнення" здійснюються одноразовими штурмовими діями, де піхоту успішно ліквідовують українські пілоти.
    Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    🏹 Ворог продовжує активний тиск в районі Степногірська. 📍 На мапі позначено точки фіксації кацапської піхоти за останні декілька днів. Це точки виявлення та ураження в кількості від одного піхотинця до групи з 2-4 бійців. Можна побачити, що ворог не полишає спроб рухатися в Степногірську, який вони вже за їх заявами давно окупували, а також йдуть постійні спроби просунутися через Приморське в глибину території. Пілоти Сил Оборони щоденно працюють по противнику, намагаючись не дати закріпитися і накопичувати свою піхоту для подальшого просування. 🟡Фіксуються також спроби інфільтрацій в Лук'янівському та Новояковлівці. В останньому досі проводять зачистку, вишукуючи групу кацапів, яким вдалося пролізти і сховатися в селі. Однак проживуть вони там недовго без жодної підтримки. 🇷🇺 Нещодавно начальник ГШ московії заявив про активний наступ на Запоріжжя і відмітив "досягнення короткої дистанції до міста". Однак варто зауважити одну деталь, що "досягнення" здійснюються одноразовими штурмовими діями, де піхоту успішно ліквідовують українські пілоти. Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат https://t.me/Ukraineaboveallelse
    4переглядів
  • Про перемовини 
    💬 Народи можна перемагати, але ніколи не можна принижувати, допоки вони не скорені, бо отримаєш зворотнє.
    Війна може закінчитись через перемогу, поразку чи дипломатію (мова про дипломатію, коли не є наслідком поразки). Але закінчення війни через дипломатію, що не є наслідком поразки, не відбуватиметься через приниження. 
    Приниження ворога через дипломатію/договір може відбутись тільки у разі поразки: військової (нацистська Німеччина), економічної (Німецька імперія), ідеологічно-психологічної (Японія у 2СВ). 
    У всіх інших випадках, допоки інша сторона зберігає військові, економічні, психо-емоційні здатності до опору, вона є рівноправним суб’єктом перемовин, з яким фіксують дійсність поточного стану конфлікту (війна — це найвища форма міждержавного конфлікту). 
    ⏩ Вимоги американців та московитів до українців «здати решту Донбасу» є приниженням українського народу, який не втратив здатності до опору (не програв). А оскільки ці вимоги є приниженням, то урядовці не підуть, бо не піде в поточному стані українське суспільство.
    І саме тому я абсолютно не звертаю увагу на «перемовини щодо статусу Донбасу».
    Оскільки дипломатія через вимоги, що принижують сторону, що не програла — не має сенсу. Будь-який такий договір, на який піде поточна політична влада, але який більшість суспільства сприйматиме як «приниження», по-перше, зафіксує високі ревізіоністські очікування (хоча вони й так будуть); по-друге, поточна політична еліта просто перестане існувати, особливо в демократичному суспільстві. Тому це елемент усвідомленого самовиживання.
    І саме через високу електоральну та іншу політизацію в наших елітах будь-яка переговорна група від України більше боятиметься тиску/вибуху від власного суспільства, що не програло, ніж тиску та погроз США.
    І попри всі намагання США знайти елемент тиску на Україну та на чинні політичні еліти, щоб нав’язати здачу Донбасу через форму відносин, що принижують Україну та винагороджують Кремль, — це приречене на провал, через те, що американська адміністрація не усвідомлює та не проявляє у поточній формі дипломатії повагу до сторони (до України).
    У поточному стані, допоки Україна зберігає здатність до опору зовнішній агресії і не є переможеною, — вимоги, що принижують суспільство, не будуть прийняті незалежно від об’єму та форм тиску на українські еліти.
    Тож весь процес зараз є профанацією. Як і до цього, про що вже вкрай багато говорили.
    Реальний переговорний процес може відбутись тільки тоді, коли:
    ▶️Або Кремль знизить вимоги до тих, що відображають дійсність. І, як наслідок, будуть націлені на завершення, бо «воно стратегічне й їм потрібно», і тоді не буде місця «вимогам, що принижують».
    ▶️ Або одна зі сторін зазнає як мінімум однієї з форм поразок: військової, економічної чи психоемоційної, або їх сукупності. Тоді одна зі сторін може диктувати «приниження». 
    А все, що відбувається, як і минулого разу, так і зараз: це концерт на вимогу США, де американські урядовці шукають шлях нав’язати форму приниження слабшій на їх думку стороні. Але слабший не означає той, що програв. Але щоб це усвідомлювати, необхідно вміти поважати. 
    Причину цих перемовин можна в певному сенсі інтерпретувати через тези Сунь-цзи:
    «Найкраще — зламати його (ворога) задуми;
    далі — зруйнувати його союзи;
    далі — розбити його військо;
    найгірше — брати міста штурмом».
    Так ось, завдання наших дипломатичних дій у цих псевдодипломатичних треках:
    📌«зламати задум ворога» — не дати нас ізолювати від США та звинуватити «у всіх провинах»;
    📌«зруйнувати його союзи» — дочекатись того моменту і внутрішньої кон’юнктури в США, щоб зламати союз певних груп впливу Білого дому та Кремля;
    📌 «розбити його військо» — зберігаючи обсяги зовнішньої підтримки, довести військово-економічну деградацію московію до потрібного рівня;
    При цьому «найгірше—брати міста штурмом»—тобто йти на прямий конфлікт з Білим домом. Хоч це і було б справедливо, але поки може дорого коштувати.
    Тому ці «перемовини» — це специфічна форма війни, породжена деградованим, в плані цінностей та розумінь,станом Білого дому.
    Resurgam➰Приєднуйся

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Про перемовини  💬 Народи можна перемагати, але ніколи не можна принижувати, допоки вони не скорені, бо отримаєш зворотнє. Війна може закінчитись через перемогу, поразку чи дипломатію (мова про дипломатію, коли не є наслідком поразки). Але закінчення війни через дипломатію, що не є наслідком поразки, не відбуватиметься через приниження.  Приниження ворога через дипломатію/договір може відбутись тільки у разі поразки: військової (нацистська Німеччина), економічної (Німецька імперія), ідеологічно-психологічної (Японія у 2СВ).  У всіх інших випадках, допоки інша сторона зберігає військові, економічні, психо-емоційні здатності до опору, вона є рівноправним суб’єктом перемовин, з яким фіксують дійсність поточного стану конфлікту (війна — це найвища форма міждержавного конфлікту).  ⏩ Вимоги американців та московитів до українців «здати решту Донбасу» є приниженням українського народу, який не втратив здатності до опору (не програв). А оскільки ці вимоги є приниженням, то урядовці не підуть, бо не піде в поточному стані українське суспільство. І саме тому я абсолютно не звертаю увагу на «перемовини щодо статусу Донбасу». Оскільки дипломатія через вимоги, що принижують сторону, що не програла — не має сенсу. Будь-який такий договір, на який піде поточна політична влада, але який більшість суспільства сприйматиме як «приниження», по-перше, зафіксує високі ревізіоністські очікування (хоча вони й так будуть); по-друге, поточна політична еліта просто перестане існувати, особливо в демократичному суспільстві. Тому це елемент усвідомленого самовиживання. І саме через високу електоральну та іншу політизацію в наших елітах будь-яка переговорна група від України більше боятиметься тиску/вибуху від власного суспільства, що не програло, ніж тиску та погроз США. І попри всі намагання США знайти елемент тиску на Україну та на чинні політичні еліти, щоб нав’язати здачу Донбасу через форму відносин, що принижують Україну та винагороджують Кремль, — це приречене на провал, через те, що американська адміністрація не усвідомлює та не проявляє у поточній формі дипломатії повагу до сторони (до України). У поточному стані, допоки Україна зберігає здатність до опору зовнішній агресії і не є переможеною, — вимоги, що принижують суспільство, не будуть прийняті незалежно від об’єму та форм тиску на українські еліти. Тож весь процес зараз є профанацією. Як і до цього, про що вже вкрай багато говорили. Реальний переговорний процес може відбутись тільки тоді, коли: ▶️Або Кремль знизить вимоги до тих, що відображають дійсність. І, як наслідок, будуть націлені на завершення, бо «воно стратегічне й їм потрібно», і тоді не буде місця «вимогам, що принижують». ▶️ Або одна зі сторін зазнає як мінімум однієї з форм поразок: військової, економічної чи психоемоційної, або їх сукупності. Тоді одна зі сторін може диктувати «приниження».  А все, що відбувається, як і минулого разу, так і зараз: це концерт на вимогу США, де американські урядовці шукають шлях нав’язати форму приниження слабшій на їх думку стороні. Але слабший не означає той, що програв. Але щоб це усвідомлювати, необхідно вміти поважати.  Причину цих перемовин можна в певному сенсі інтерпретувати через тези Сунь-цзи: «Найкраще — зламати його (ворога) задуми; далі — зруйнувати його союзи; далі — розбити його військо; найгірше — брати міста штурмом». Так ось, завдання наших дипломатичних дій у цих псевдодипломатичних треках: 📌«зламати задум ворога» — не дати нас ізолювати від США та звинуватити «у всіх провинах»; 📌«зруйнувати його союзи» — дочекатись того моменту і внутрішньої кон’юнктури в США, щоб зламати союз певних груп впливу Білого дому та Кремля; 📌 «розбити його військо» — зберігаючи обсяги зовнішньої підтримки, довести військово-економічну деградацію московію до потрібного рівня; При цьому «найгірше—брати міста штурмом»—тобто йти на прямий конфлікт з Білим домом. Хоч це і було б справедливо, але поки може дорого коштувати. Тому ці «перемовини» — це специфічна форма війни, породжена деградованим, в плані цінностей та розумінь,станом Білого дому. Resurgam➰Приєднуйся https://t.me/Ukraineaboveallelse
    3переглядів
  • З тимчасово окупованих територій евакуйовано ще двох підлітків.
    У межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA за підтримки «Української мережі за права дитини» та волонтерської ініціативи Humanity з тимчасово окупованої території вдалося повернути ще двох підлітків.
    Постійний контроль і тиск з боку окупаційної влади змушували їх роками залишатися в ізоляції, без можливості вільно планувати майбутнє. Єдиним, що допомагало триматися, була мрія виїхати до рідних на підконтрольну Україні територію.
    Після звернення по допомогу було організовано безпечний виїзд. Наразі підлітки возз’єдналися з рідними та поступово повертаються до нормального життя.
    Як зазначили Bring Kids Back UA, евакуація відбулася в межах проєкту «Повернення та реінтеграція дітей і молоді, постраждалої внаслідок російської депортації та окупації», за фінансової підтримки Terre des hommes Deutschland.
    Національне інформаційне бюро

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    З тимчасово окупованих територій евакуйовано ще двох підлітків. У межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA за підтримки «Української мережі за права дитини» та волонтерської ініціативи Humanity з тимчасово окупованої території вдалося повернути ще двох підлітків. Постійний контроль і тиск з боку окупаційної влади змушували їх роками залишатися в ізоляції, без можливості вільно планувати майбутнє. Єдиним, що допомагало триматися, була мрія виїхати до рідних на підконтрольну Україні територію. Після звернення по допомогу було організовано безпечний виїзд. Наразі підлітки возз’єдналися з рідними та поступово повертаються до нормального життя. Як зазначили Bring Kids Back UA, евакуація відбулася в межах проєкту «Повернення та реінтеграція дітей і молоді, постраждалої внаслідок російської депортації та окупації», за фінансової підтримки Terre des hommes Deutschland. Національне інформаційне бюро https://t.me/Ukraineaboveallelse
    5переглядів
Більше результатів