#вистави 🎭 ДИВНІ ЛЮДИ. Що жінці добре — то чоловіку кредит!💘 📅 10 жовтня, 19:00 📍 Київ, Будинок архітектора** 10 жовтня — мінус стрес, плюс сміх. І ніяких кредитів! 😄 Комедія про жінок і чоловіків, про гроші та стосунки, у яких буває складно — але ще частіше дуже смішно. ✅ Авторські жарти, які захочеться переповідати друзям ✅ Жива музика та сценки з життя ✅ Сміх без рецепту — як найкращий антистрес 👀 У героях легко впізнаєш себе і своїх знайомих 😀 🎸 Жива музика • 🎟 Українською • 16+ 🎫 Квитки вже у продажу — встигни до того, як «нарахують відсотки» 😉 👉 https://concert.ua/uk/event/divni-lyudi Театр «Дивні люди» — вечір, який захочеться повторити!

#відпочинок #культура Ідеї для яскравого жовтня у Києві 🍃 😘 Побачити цвітіння хризантем у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка. 📍 вулиця Садово-Ботанічна, 1 https://www.google.com/maps/place/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D1%81%D0%B0%D0%B4+%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96+%D0%9C.+%D0%9C.+%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%88%D0%BA%D0%B0+%D0%9D%D0%90%D0%9D+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8/@50.4149015,30.5627975,17z/data=!3m1!4b1!4m6!3m5!1s0x40d4ce5102781b5b:0xad4bcafbe796ac37!8m2!3d50.4149015!4d30.5627975!16s%2Fm%2F0gmcncf?entry=ttu&g_ep=EgoyMDI1MDMwMi4wIKXMDSoASAFQAw%3D%3D 😘 Відвідати Ландшафтний Парк Буки. 📍 Буки, Київська область https://www.google.com/maps/place/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%BA+%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%B8/data=!4m2!3m1!1s0x40d34b06b31255f9:0x1c907b4ca6534b80?sa=X&ved=1t:155783&ictx=111 😘 Спробувати нове меню безпечних спогадів, яке поверне вас у дитинство у Будинку Великого Дива. 📍 вулиця Велика Васильківська, 47 https://www.google.com/maps/place/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA+%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%94%D0%B8%D0%B2%D0%B0/@50.4349648,30.51642,620m/data=!3m2!1e3!4b1!4m6!3m5!1s0x40d4cf2200f43de9:0x6dffbb2ff00c051f!8m2!3d50.4349648!4d30.51642!16s%2Fg%2F11rgbsr323?entry=ttu&g_ep=EgoyMDI1MDkyOC4wIKXMDSoASAFQAw%3D%3D

Вихідні вона любила лише за те, що можна було довго прокидатися, довго приймати душ, довго пити каву. У вихідні була можливість розтягувати ті крихітні задоволення, на які в звичайному житті часу бракувало... © Ринат Валіуллін

#дати Сьогодні День ангелів-хранителів. 📅 Це свято має християнське коріння і символізує невидимих захисників, які оберігають людину від небезпек та ведуть шляхом добра. У католицькій традиції воно з’явилося ще у XVII столітті, коли папа Климент X встановив офіційне вшанування ангелів. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: 📖 У Біблії ангели згадуються понад 300 разів, і часто вони постають саме як захисники людей. 🎨 У мистецтві Середньовіччя ангелів зображали не лише з крилами, а й у вигляді сяючих сфер світла. 🌙 У багатьох культурах вважалося, що уві сні ангели підказують важливі рішення — від вибору шляху до застережень від небезпек. 🔔 У середньовічних монастирях ченці вірили, що кожен удар дзвону проганяє злих духів і зміцнює силу ангела-хранителя.

#оповідання #ШІ Глава 25. Голос, що проривається Київ. Марія стояла перед заскленими дверима редакції. Вона не була тут з 2021-го, коли ще писала колонки про міське середовище. Тепер — інший світ. Інші теми. Інші межі. Вона вдихнула. Вийняла з сумки блокнот, відкрила на сторінці, де було записано: > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно.» Вона зайшла. Усередині — знайомий запах кави, паперу, старих моніторів. Ольга сиділа за своїм столом, у светрі з рукавами, закатаними до ліктів. Вона підвела очі, побачила Марію — і застигла. — «Маріє? Ти… Ти повернулась?» — «Не зовсім. Я прийшла. Бо маю щось, що мусить прозвучати.» Ольга мовчки кивнула. Вони сіли в переговорній, за скляною перегородкою. Марія поклала блокнот на стіл. — «Це — не новина. Це — свідчення. Ім’я. Людина. Він — у полоні. Його бачив Ігор, якого обміняли 8 січня. Він сказав: “Максим тримав нас. Не ламався.”» Ольга гортала сторінки. Її пальці тремтіли. Вона зупинилась на цитаті. — «Це сильно. Але без офіційного підтвердження — ми не можемо подати це як факт.» — «Я не прошу сенсацію. Я прошу — голос. Один абзац. Одне ім’я. Щоб він знав, що ми не мовчимо.» Ольга довго дивилась на Марію. Потім сказала: — «Я напишу колонку. Від себе. Як жінка, яка чула. Як журналістка, яка не може мовчати.» Марія кивнула. Її очі були сухі, але глибокі. Вона встала, подякувала, і вийшла — вже не просто з надією, а з дією. * Табір. Максим сидів біля стіни. Артем спав, як завжди — з напіввідкритим ротом, з пальцями, стиснутими в кулак. У дверях з’явився новий — молодий, з розбитою бровою, з очима, які ще не звикли до темряви. — «Ти новий?» — тихо запитав Максим. — «Роман. З Херсона. Привезли вчора.» Максим кивнув. Підійшов ближче. Простягнув шматок паперу — вирваний з упаковки медикаментів. На ньому — кілька слів, написаних олівцем, який він зберігав як талісман. — «Це — лист. До Марії. Якщо тебе обміняють — передай. Якщо не зможеш — спали. Але не загуби.» Роман взяв папір. Дивився довго. Потім сказав: — «Я не знаю, чи мене обміняють. Але якщо так — я передам. Обіцяю.» Максим усміхнувся. Ледь. Як тінь усмішки. — «Це не для мене. Це для неї. Якщо вона знає — я витримаю.» * Київ. Ввечері Марія сиділа вдома. Аліна малювала нову картину — тато на фоні сонця, мама поруч, обіймає. На екрані — колонка Ольги: > «Ми не знаємо, де він. Але ми знаємо, що він був. І що він є. І що його чекають. Це не новина. Це — пам’ять. Це — голос, який мусить звучати.» Марія роздрукувала текст. Склала в конверт. Написала: > «Максиму. Якщо хтось зможе — передайте.» Вона не знала, чи лист дійде. Але знала: він мусить бути написаний. * Табір. Максим лежав. Роман спав поруч, тримаючи папір у руці. Охоронець проходив повз, не звертаючи уваги. Максим дивився в стелю. І думав: > «Я — не тінь. Я — ім’я. І хтось його вимовив.» Далі буде...

#поезія Яке то диво — мати знов світанок, захований у росах поміж світу. І слухати, як стогне сонний ґанок, ховаючи хрущів в обіймах квіту. Яке то диво — ця весна бузкова, що гонить човен в черешнéві мрії. І срібний місяць, мов чиясь підкова, кривий та давній, сповнений надії... Яке то щастя — мати дім старенький, кота рудого, сад та капці з пухом, кавóвий кухлик, що лишивсь від неньки, з надщербленим од літ кумедним вухом... Яке то щастя — чути шелест вітру, збирати ябка, аґрус та горіхи. Наповнити зерном стару макітру скропивши медом, дітворі на втіху... Яка то розкіш — бути лиш собою, без силіконів, масок, декорацій. Любити світ. І прагнути спокóю, лишивши метушню та рій сенсацій... Яка то розкіш — споглядати небо, високе й чисте, мирне, з "баранцями". Забувши про "я знаю" і "так треба" життя спивати дрlбними ковтками... Людмила Галінська

ЮВІЛЕЙ: «Трилеру в Манілі» — 50 років! 50 років тому, 1 жовтня 1975-го, в Манілі (столиці Філіппін) відбувся один з найжорстокіших/найвидовищніших боксерських поєдинків: третя зустріч легендарних Мухаммеда Алі і Джо Фрейзера. Рахунок напередодні становив 1:1 (кожен мав одну перемогу), та усе вирішував останній бій... The Thrilla in Manila — оригінальна назва поєдинку через шалене фізичне і психологічне навантаження його учасників... Боксери били один одного протягом 14 раундів, і у перерві на 15-й перемогу присудили Алі, коли куток Фрейзера зупинив двобій. (Джо «осліп» на одне око, тимчасом як виснажений Мухаммед вже був готовий здатися та просив зняти рукавиці...) Джерело - https://t.me/BoxingNewTime ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

#архів 😳Японські солдати використовують полонених індусів як мішені. 1942 рік.

#архів У 1930-ті визначали чи вагітна жінка шляхом введення її сечі в жаб. Якщо через 15 годин жаба починала викидати ікру — значить жінка вагітна. Такий спосіб вигадав британський учений Ланселот Хогбен.

#поезія Андрієві К., "Журналіст" Я пишу братові – він десь з побратимами Тримає небо над східним кордоном і над всією країною. В мене немає рідних братів, але є він, Наразі це неважливо, аби лише відповів. Питаю: "Як ти? Холодно?", але ж надворі лютий, Як і три роки тому. Треба діждатись "плюсика". Пишу якісь дурниці: щось із новин, погоду... Це все так неважливо, розмова якась порожня. Він мав би писати статті, шукати до них ілюстрації, Натомість він чистить зброю і з фото мені посміхається. Отримую: "Привіт, все добре, просто зв'язок "лежав", Читаю твої повідомлення, добре, що десь є сестра". Обмінюємося смайлами, стає спокійнішим день, Бо брат мій тримає небо над тисячами людей. 28.02.2025 Олеся Репа