• Стрічку "Куба & Аляска" режисера Єгора Трояновського відзначили у категорії "Найкращий документальний фільм" на Римському міжнародному кінофестивалі (Festa del Cinema di Roma). Як зазначили у Держкіно, стрічка "Куба & Аляска" стала першою, яка отримала таку нагороду за двадцять років існування Римського кінофестивалю. До 2025 року документальні стрічки не мали окремої відзнаки на цьому фестивалі.

    Українську стрічку обрали найкращою серед фільмів із секцій "Конкурс прогресивного кіно" та "Спеціальні покази".

    Фільм розповідає про найкращих подруг - бойових медикинь, які боронять Україну, рятуючи життя на передовій. Разом вони долають виклики війни з відвагою, гумором і дружбою. Водночас переживаючи спільну для всіх військових історію: чим довше вони залишаються на фронті, тим більше віддаляються від друзів, родини та свого минулого життя. Це історія про те, як війна змінює, але не знищує. Навіть у найтемніші моменти можна зберегти внутрішнє світло.

    #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно
    Стрічку "Куба & Аляска" режисера Єгора Трояновського відзначили у категорії "Найкращий документальний фільм" на Римському міжнародному кінофестивалі (Festa del Cinema di Roma). Як зазначили у Держкіно, стрічка "Куба & Аляска" стала першою, яка отримала таку нагороду за двадцять років існування Римського кінофестивалю. До 2025 року документальні стрічки не мали окремої відзнаки на цьому фестивалі. Українську стрічку обрали найкращою серед фільмів із секцій "Конкурс прогресивного кіно" та "Спеціальні покази". Фільм розповідає про найкращих подруг - бойових медикинь, які боронять Україну, рятуючи життя на передовій. Разом вони долають виклики війни з відвагою, гумором і дружбою. Водночас переживаючи спільну для всіх військових історію: чим довше вони залишаються на фронті, тим більше віддаляються від друзів, родини та свого минулого життя. Це історія про те, як війна змінює, але не знищує. Навіть у найтемніші моменти можна зберегти внутрішнє світло. #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно
    21переглядів
  • Мрія стати військовою кореспонденткою з’явилася не випадково. Я виросла у військовій родині, де слово “служба” означало не посаду, а спосіб життя. Мій тато, майор Віктор Кімаківський, віддав армії 27 років. Його постійна відсутність — на навчаннях, виїздах, службі — залишала в нашому домі відчутну порожнечу. Я пам’ятаю, як дитиною приходила до військкомату, щоб хоч на хвилину побачити його обличчя. Тоді я вперше зрозуміла: служба — це не просто обов’язок, а глибока відданість, яку несеш через усе життя.
    Мій брат Сергій уже дев’ять років на службі. Його розповіді про побратимів, про дисципліну, про фронтові будні завжди захоплювали. У нашій родині всі так чи інакше пов’язані з армією: дядько служить, чоловік сестри — також військовий, і навіть мій хлопець зараз у Збройних Силах. Для нас це не просто робота — це буденність, у якій змішалися тривога, гордість і любов.
    Граючи у Барському міському художньому аматорському театрі, я зустріла багато військових. Вони приходили на вистави, ділилися історіями, які ніколи не з’являться у новинах. Там я вперше побачила справжнє — втомлені очі, які бачили війну, і тиху силу, яка тримає країну. Саме тоді я зрозуміла: хочу стати голосом цих людей. Розповідати не лише про події, а про долі.
    Журналістика для мене — не кар’єра, а поклик. Це спосіб показувати правду, яку не завжди видно за сухими цифрами зведень. Я хочу бути поруч із тими, хто ризикує життям, і передавати світові, що за кожною формою стоїть людина.
    Так, це шлях не з легких. Але я не шукаю легкого. Я хочу бути там, де слово має вагу, де кожен репортаж — це документ часу.
    Я готова пройти цей шлях до кінця, бо моя мета — не просто розповідати про війну, а допомогти іншим її зрозуміти.
    Мрія стати військовою кореспонденткою з’явилася не випадково. Я виросла у військовій родині, де слово “служба” означало не посаду, а спосіб життя. Мій тато, майор Віктор Кімаківський, віддав армії 27 років. Його постійна відсутність — на навчаннях, виїздах, службі — залишала в нашому домі відчутну порожнечу. Я пам’ятаю, як дитиною приходила до військкомату, щоб хоч на хвилину побачити його обличчя. Тоді я вперше зрозуміла: служба — це не просто обов’язок, а глибока відданість, яку несеш через усе життя. Мій брат Сергій уже дев’ять років на службі. Його розповіді про побратимів, про дисципліну, про фронтові будні завжди захоплювали. У нашій родині всі так чи інакше пов’язані з армією: дядько служить, чоловік сестри — також військовий, і навіть мій хлопець зараз у Збройних Силах. Для нас це не просто робота — це буденність, у якій змішалися тривога, гордість і любов. Граючи у Барському міському художньому аматорському театрі, я зустріла багато військових. Вони приходили на вистави, ділилися історіями, які ніколи не з’являться у новинах. Там я вперше побачила справжнє — втомлені очі, які бачили війну, і тиху силу, яка тримає країну. Саме тоді я зрозуміла: хочу стати голосом цих людей. Розповідати не лише про події, а про долі. Журналістика для мене — не кар’єра, а поклик. Це спосіб показувати правду, яку не завжди видно за сухими цифрами зведень. Я хочу бути поруч із тими, хто ризикує життям, і передавати світові, що за кожною формою стоїть людина. Так, це шлях не з легких. Але я не шукаю легкого. Я хочу бути там, де слово має вагу, де кожен репортаж — це документ часу. Я готова пройти цей шлях до кінця, бо моя мета — не просто розповідати про війну, а допомогти іншим її зрозуміти.
    42переглядів
  • День працівників служби позавідомчої охорони МВС
    29 жовтня традиційно святкують День робітників служби позавідомчої охорони МВС України.

    Історія створення позавідомчої охорони
    Позавідомча охорона з’явилася після прийняття у 1952 році указу, який регулював запровадження в усіх сферах господарювання працівників охорони та заходи з покращення власне організації охоронних процесів. Крім іншого, було зазначено, що у кожній республіці, обласному центрі та великому місті при органах внутрішніх справ повинна з’явитися зовнішня служба охорони, яка не відноситься до якогось відомства та займається захистом об’єктів господарювання незалежно від їх підпорядкування.


    Як відзначають цю подію?
    У цей день прийнято вітати працівників цієї сфери. Їхня напружена праця забезпечує сотням державних об’єктів захист від посягань злочинців, також вони охороняють режимні та стратегічні об’єкти, навчальні заклади, офісні споруди та інші.
    День працівників служби позавідомчої охорони МВС 29 жовтня традиційно святкують День робітників служби позавідомчої охорони МВС України. Історія створення позавідомчої охорони Позавідомча охорона з’явилася після прийняття у 1952 році указу, який регулював запровадження в усіх сферах господарювання працівників охорони та заходи з покращення власне організації охоронних процесів. Крім іншого, було зазначено, що у кожній республіці, обласному центрі та великому місті при органах внутрішніх справ повинна з’явитися зовнішня служба охорони, яка не відноситься до якогось відомства та займається захистом об’єктів господарювання незалежно від їх підпорядкування. Як відзначають цю подію? У цей день прийнято вітати працівників цієї сфери. Їхня напружена праця забезпечує сотням державних об’єктів захист від посягань злочинців, також вони охороняють режимні та стратегічні об’єкти, навчальні заклади, офісні споруди та інші.
    12переглядів
  • День відлюдника
    29 жовтня проводиться День відлюдника (Hermit Day), який був запроваджений в США.

    Історія заснування події
    Точної інформації про засновника цього свята нема, як і даних про причину обрання саме цієї дати. Багато хто вважає, що 29 жовтня є річницею святого Колмана Дуаха – великого аскета та відлюдника, який вважається одним із найбільш значущих та шанованих святих Ірландії.


    Хто такі відлюдники?
    Відлюдники уникають спілкування з людьми, живуть незалежно і без соціальної взаємодії, не користуються благами цивілізації, обирають для життя ізольовані місця.

    Як відзначають День відлюдника?
    Цей день для деяких – гарна нагода усамітнитись та потішити відлюдника в собі. Якою б соціальною істотою не була людина, кожному потрібно відпочивати від повсякденної метушні. Тому найкращій спосіб відзначити День відлюдника – вимкнути телефон та усамітнитися в тихому місці, ізольованому від світу. Зовсім не потрібно покидати цивілізацію назавжди. Часто для відпочинку достатньо лише одного дня.
    День відлюдника 29 жовтня проводиться День відлюдника (Hermit Day), який був запроваджений в США. Історія заснування події Точної інформації про засновника цього свята нема, як і даних про причину обрання саме цієї дати. Багато хто вважає, що 29 жовтня є річницею святого Колмана Дуаха – великого аскета та відлюдника, який вважається одним із найбільш значущих та шанованих святих Ірландії. Хто такі відлюдники? Відлюдники уникають спілкування з людьми, живуть незалежно і без соціальної взаємодії, не користуються благами цивілізації, обирають для життя ізольовані місця. Як відзначають День відлюдника? Цей день для деяких – гарна нагода усамітнитись та потішити відлюдника в собі. Якою б соціальною істотою не була людина, кожному потрібно відпочивати від повсякденної метушні. Тому найкращій спосіб відзначити День відлюдника – вимкнути телефон та усамітнитися в тихому місці, ізольованому від світу. Зовсім не потрібно покидати цивілізацію назавжди. Часто для відпочинку достатньо лише одного дня.
    19переглядів
  • #кіно
    🏆 Найкращим документальним фільмом Римського міжнародного кінофестивалю (Festa del Cinema di Roma) став фільм «Куба & Аляска».
    Цю нагороду вручали на кінофестивалі вперше. Українську роботу визнали найкращою серед фільмів із секцій «Конкурс прогресивного кіно» та «Спеціальні покази».

    «Куба & Аляска» — найкращі подруги-парамедикині, які боронять Україну, рятуючи життя на передовій. Разом вони долають виклики війни з відвагою, гумором і дружбою.

    Водночас переживаючи спільну для всіх військових історію: чим довше вони залишаються на фронті, тим більше віддаляються від друзів, родини і свого минулого життя. Це історія про те, як війна змінює, але не знищує.
    #кіно 🏆 Найкращим документальним фільмом Римського міжнародного кінофестивалю (Festa del Cinema di Roma) став фільм «Куба & Аляска». Цю нагороду вручали на кінофестивалі вперше. Українську роботу визнали найкращою серед фільмів із секцій «Конкурс прогресивного кіно» та «Спеціальні покази». «Куба & Аляска» — найкращі подруги-парамедикині, які боронять Україну, рятуючи життя на передовій. Разом вони долають виклики війни з відвагою, гумором і дружбою. Водночас переживаючи спільну для всіх військових історію: чим довше вони залишаються на фронті, тим більше віддаляються від друзів, родини і свого минулого життя. Це історія про те, як війна змінює, але не знищує.
    Like
    1
    64переглядів
  • Кам'янець-Подільська фортеця

    Фортеця, ймовірно, існувала ще за часів Київської Русі, проте кам'яну споруду збудували литовські князі Коріатовичі. З 1362 по 1434 роки фортеця в комплексі з оборонними спорудами міста стала головним форпостом. Фортеця вперше згадується в 1374 році в грамоті князя Юрія Коріатовича (одного з чотирьох братів Коріатовичів, які володіли Поділлям). У той час вежі і стіни були вже кам'яними і частково дерев'яними. Фортеця знаходилася біля входу в місто, до якого вів вузький 9-метровий перешийок (місто розташовувалося в петлі річки Смотрич). Саме за Коріатовичів місто стало столицею краю, а фортеця стратегічним оборонним пунктом. Багато років історики і вчені не можуть дійти єдиної думки щодо дати будівництва фортеці, тому поки що прийнято вважати, що перший камінь був закладений в 1374 році. За легендою, Кам'янець-Подільську фортецю ніколи і нікому не вдавалося взяти штурмом, лише хитрістю або золотом, хоча історики спростовують цей факт.

    Джерело https://psahno.com/uk/places/kamenec-podolskaia-krepost

    #карпати #україна #західнаукраїна #кам'янецьподольськафортеця #фортеціукраїни #історіякарпатів #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах #кам'янецьподольський #фортеця #середньовічнафортеця #відпочинок
    Кам'янець-Подільська фортеця Фортеця, ймовірно, існувала ще за часів Київської Русі, проте кам'яну споруду збудували литовські князі Коріатовичі. З 1362 по 1434 роки фортеця в комплексі з оборонними спорудами міста стала головним форпостом. Фортеця вперше згадується в 1374 році в грамоті князя Юрія Коріатовича (одного з чотирьох братів Коріатовичів, які володіли Поділлям). У той час вежі і стіни були вже кам'яними і частково дерев'яними. Фортеця знаходилася біля входу в місто, до якого вів вузький 9-метровий перешийок (місто розташовувалося в петлі річки Смотрич). Саме за Коріатовичів місто стало столицею краю, а фортеця стратегічним оборонним пунктом. Багато років історики і вчені не можуть дійти єдиної думки щодо дати будівництва фортеці, тому поки що прийнято вважати, що перший камінь був закладений в 1374 році. За легендою, Кам'янець-Подільську фортецю ніколи і нікому не вдавалося взяти штурмом, лише хитрістю або золотом, хоча історики спростовують цей факт. Джерело https://psahno.com/uk/places/kamenec-podolskaia-krepost #карпати #україна #західнаукраїна #кам'янецьподольськафортеця #фортеціукраїни #історіякарпатів #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах #кам'янецьподольський #фортеця #середньовічнафортеця #відпочинок
    88переглядів
  • Знову разом із рідними: ще сімнадцять дітей повернули з російської окупації.
    Сімнадцять українських дітей та підлітків, яких окупанти намагались відірвати від дому, тепер у безпеці.
    Їх вдалося повернути завдяки ініціативі Президента України Bring Kids Back UA, Save Ukraine та партнерам.
    Серед врятованих – підлітки, яких окупанти намагалися «виховати» в псевдовійськових таборах, діти, яких залякували, відбирали гаджети, розлучали з батьками або змушували навчатися за російськими програмами. Дехто з них роками жив у страху й ізоляції, ховаючись від окупантів, щоб уникнути примусового «вилучення».
    Кожна така історія – це не лише про порятунок, а й про відновлення дитинства, яке ворог намагався відібрати.
    Повернення всіх українських дітей додому – завдання, яке поставив Президент і яке виконується крок за кроком.
    Національне інформаційне бюро

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Знову разом із рідними: ще сімнадцять дітей повернули з російської окупації. Сімнадцять українських дітей та підлітків, яких окупанти намагались відірвати від дому, тепер у безпеці. Їх вдалося повернути завдяки ініціативі Президента України Bring Kids Back UA, Save Ukraine та партнерам. Серед врятованих – підлітки, яких окупанти намагалися «виховати» в псевдовійськових таборах, діти, яких залякували, відбирали гаджети, розлучали з батьками або змушували навчатися за російськими програмами. Дехто з них роками жив у страху й ізоляції, ховаючись від окупантів, щоб уникнути примусового «вилучення». Кожна така історія – це не лише про порятунок, а й про відновлення дитинства, яке ворог намагався відібрати. Повернення всіх українських дітей додому – завдання, яке поставив Президент і яке виконується крок за кроком. Національне інформаційне бюро https://t.me/Ukraineaboveallelse
    56переглядів
  • Всесвітній день дзюдо
    28 жовтня – Всесвітній день дзюдо (World Judo Day). Мільйони дзюдоїстів на всій планеті збираються разом на реальних зустрічах та в інтернеті, щоб відзначити World judo day – визначну подію в сфері бойових мистецтв. На кожне свято обирають цікаву тему.

    Історія дзюдо
    Історія цього напрямку бойових мистецтв почалася у 1882 році, коли 21-річний японець Дзігоро Кано заснував школу «Кодокан» в буддійському храмі Ейсьодзт в Токіо. Кано почав вивчати джиу-джитсу (від назви цього бойового мистецтва походить слово «дзюдо») в Токійському Імператорському університеті та зумів за короткий термін досягти неабияких вершин. Дзюдо – це мистецтво м’якості, філософія життя, боротьба без зброї, коли вміння полягає не стільки у силі, скільки у спритності, хитрості та винахідливості.


    Дзігоро Кано зробив значний внесок у розвиток джиу-джитсу (або дзюдзюцу), адже у XIX столітті зацікавленість бойовим мистецтвом майже зійшла нанівець. Кано об’єднав досвід різних шкіл та створив новий стиль – дзюдо. У 1886 р. цей напрям бойових мистецтв було визнано у Японії, а з 1964 олімпійці також змагаються у мистецтві дзюдо.
    Всесвітній день дзюдо 28 жовтня – Всесвітній день дзюдо (World Judo Day). Мільйони дзюдоїстів на всій планеті збираються разом на реальних зустрічах та в інтернеті, щоб відзначити World judo day – визначну подію в сфері бойових мистецтв. На кожне свято обирають цікаву тему. Історія дзюдо Історія цього напрямку бойових мистецтв почалася у 1882 році, коли 21-річний японець Дзігоро Кано заснував школу «Кодокан» в буддійському храмі Ейсьодзт в Токіо. Кано почав вивчати джиу-джитсу (від назви цього бойового мистецтва походить слово «дзюдо») в Токійському Імператорському університеті та зумів за короткий термін досягти неабияких вершин. Дзюдо – це мистецтво м’якості, філософія життя, боротьба без зброї, коли вміння полягає не стільки у силі, скільки у спритності, хитрості та винахідливості. Дзігоро Кано зробив значний внесок у розвиток джиу-джитсу (або дзюдзюцу), адже у XIX столітті зацікавленість бойовим мистецтвом майже зійшла нанівець. Кано об’єднав досвід різних шкіл та створив новий стиль – дзюдо. У 1886 р. цей напрям бойових мистецтв було визнано у Японії, а з 1964 олімпійці також змагаються у мистецтві дзюдо.
    76переглядів
  • Міжнародний день креольської культури
    Міжнародний день креольської культури (International Creole Day) святкують 28 жовтня.

    Міжнародний день креольської культури в історії
    International Creole Day носить офіційний характер. Історія виникнення свята почалася у 1983 році за ініціативи ЮНЕСКО. Ця подія була запроваджена, щоб підтримати креольські мови і культуру в різних суспільствах, адже більше 10 мільйонів людей належать до креольських спільнот в різних країнах світу.


    Вперше свято Дня креолів відбулося в Сент-Люсії в останню неділю жовтня 1983 року. Домініка святкує подію у п’ятницю, а офіційно International Creole Day затверджено 28 жовтня.

    Креольський день – це фестиваль, присвячений креольській культурі. Він проводиться в останню неділю жовтня по всьому острову, і проводиться щорічно з 1984 року. Цієї неділі різні міста, обрані для проведення фестивалю, виставляють на показ результат своїх грандіозних приготувань, місцеві страви та продукти харчування. 1

    Хто такі креоли?
    Креоли – це нащадки міжетнічних та міжрасових шлюбів. Креольські народи значно відрізняються між собою, а виникли вони передусім у колоніальний період у країнах Африки, Америки та Азії. Змішане за походженням населення дотримується власної культури та мови.

    Як відзначають цю подію?
    На честь події проводять заходи, які знайомлять місцевих мешканців з креольською культурою.
    Міжнародний день креольської культури Міжнародний день креольської культури (International Creole Day) святкують 28 жовтня. Міжнародний день креольської культури в історії International Creole Day носить офіційний характер. Історія виникнення свята почалася у 1983 році за ініціативи ЮНЕСКО. Ця подія була запроваджена, щоб підтримати креольські мови і культуру в різних суспільствах, адже більше 10 мільйонів людей належать до креольських спільнот в різних країнах світу. Вперше свято Дня креолів відбулося в Сент-Люсії в останню неділю жовтня 1983 року. Домініка святкує подію у п’ятницю, а офіційно International Creole Day затверджено 28 жовтня. Креольський день – це фестиваль, присвячений креольській культурі. Він проводиться в останню неділю жовтня по всьому острову, і проводиться щорічно з 1984 року. Цієї неділі різні міста, обрані для проведення фестивалю, виставляють на показ результат своїх грандіозних приготувань, місцеві страви та продукти харчування. 1 Хто такі креоли? Креоли – це нащадки міжетнічних та міжрасових шлюбів. Креольські народи значно відрізняються між собою, а виникли вони передусім у колоніальний період у країнах Африки, Америки та Азії. Змішане за походженням населення дотримується власної культури та мови. Як відзначають цю подію? На честь події проводять заходи, які знайомлять місцевих мешканців з креольською культурою.
    71переглядів
  • Instagram запустив нову функцію історії переглядів для Reels. Вона допомагає користувачам знайти відео, які були випадково закриті. Історію можна знайти в “Налаштуваннях” > “Ваша активність” > “Історія переглядів”. https://channeltech.space/social/instagram-has-added-a-viewing-histor...
    Instagram запустив нову функцію історії переглядів для Reels. Вона допомагає користувачам знайти відео, які були випадково закриті. Історію можна знайти в “Налаштуваннях” > “Ваша активність” > “Історія переглядів”. https://channeltech.space/social/instagram-has-added-a-viewing-history-feature-for-reels/
    CHANNELTECH.SPACE
    Instagram додав історію переглядів для Reels - Channel Tech
    Instagram запустив нову функцію, що дозволяє переглядати історію переглянутих Reels. Дізнайтеся, як знайти загублені відео
    52переглядів
Більше результатів