НАновини‼️: Україна проти Росії в Єрусалимі: після серпневого дедлайну справа про арешт Sergei Palace та паркінгу HaMa’alot перейшла до Верховного суду — що далі? Наприкінці серпня 2025 року завершився термін, який Окружний суд Єрусалима дав Росії для подання заперечень проти арешту її активів в Ізраїлі. Москва не подала їх безпосередньо до суду, а відповіла дипломатичною нотою: мовляв, повідомлення було зроблене з порушеннями — частину документів не перекладено, процедура не відповідала Гаазькій конвенції, а на реакцію потрібно щонайменше 60 днів. Така позиція мала на меті фактично відмовити Ізраїлю у юрисдикції. Українська компанія DTEK Krymenergo, яка втратила активи після російської анексії Криму, домагається виконання рішення арбітражу в Гаазі на суму 207 млн доларів. У центрі спору — два об’єкти в самому серці Єрусалима: історичний готель Sergei Palace Hotel, відновлений у 2017 році, та паркінг HaMa’alot, реконструйований два роки тому. Обидва належать уряду РФ і є комерційною нерухомістю, яка підпадає під виняток із закону про державний імунітет. Ізраїльська генпрокуратура та Міністерство юстиції підтримали аргументи про проблеми з процедурою, попередивши: якщо діяти поспіхом, можна нашкодити дипломатичним відносинам країни і спровокувати дзеркальні заходи проти ізраїльських активів за кордоном. Тому Генпрокурор Галі Бахарав-Міара звернулася до Верховного суду. К 3 вересня 2025 року справа вже була призупинена рішенням Верховного суду (БАГАЦ) під керівництвом судді Рут Ронен. Це означає, що Окружний суд не може рухатися далі, доки не буде вирішено: чи було повідомлення Росії належним і чи може Ізраїль продовжувати процедуру арешту. Для України ця справа має стратегічне значення. Вона прагне довести, що Росія не зможе уникнути відповідальності за агресію і захоплення чужої власності. Для Ізраїлю ж це справжній тест: поєднати букву міжнародного права з потребою зберігати відносини з великими державами. Можливі три сценарії: Якщо Верховний суд підтвердить належність процедури, справа повернеться в окружний суд, і там розглянуть питання арешту по суті. Якщо процедура визнається порушеною, документи доведеться вручати заново, а Росія отримає новий 60-денний строк, що відтягне процес. Компромісний варіант: повторне вручення з наданням Росії додаткового часу, але з дозволом окружному суду рухатися далі. Висновок — яким шляхом піде Ізраїль? Ситуація з Sergei Palace Hotel і паркінгом HaMa’alot — це не просто юридичний спір. Це іспит для Ізраїлю: чи стане він на бік міжнародного права й виконає арбітражне рішення, чи віддасть перевагу дипломатичним розрахункам. Для України це шанс показати, що російська агресія й крадіжка власності не лишаються безкарними. Для Ізраїлю — нагода довести, що в Єрусалимі закон вищий за страх перед сильними гравцями. Читати на НАновини: https://nikk.agency/uk/ukraina-proti-rosii/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Українська авіакомпанія «Роза Вітрів» вийшла на ринок Ізраїлю: базується в аеропорту Бен-Гуріон (TLV) та виконує маршрути Родос, Пафос, Рим і Прага «Роза Вітрів» (Windrose), створена у 2003 році та довгий час займалася чартерними перевезеннями з України, після початку війни опинилася на межі зникнення. Коли більша частина флоту залишилася заблокованою в Україні, а п’ять літаків були знищені російськими ударами по Дніпру в ніч на 4 квітня 2025 року, це стало «найбільшою одноразовою втратою українських авіакомпаній» після боїв за аеропорт Гостомель у лютому–березні 2022 року, де був знищений АН-225 «Мрія». Здавалося, що історія компанії завершена. Російські пропагандистські ЗМІ на кшталт ТАСС відразу заявили: «російська армія знищила не менше п’яти доопрацьованих ЗСУ для військових цілей, у тому числі ударів по території Росії, літаків в аеропорту Дніпропетровська». Насправді ж згоріли цивільні борти, сховані в ангарі для захисту. Але вже у 2025 році Windrose (Роза Вітрів) повернулася — тепер її Airbus A319 працює з Тель-Авіва для ізраїльської Israir. Основні напрямки — Родос, Пафос, Рим і Прага. Це стало можливим після виходу багатьох європейських перевізників з ізраїльського ринку через загострення ситуації з безпекою. Окремим питанням залишається тема власників: офіційно фігурують компанії Rydell і Bregenzer Ltd, але експерти неодноразово пов’язували Windrose з групою «Приват» та іменем Ігоря Коломойського. Сьогодні «Роза Вітрів» утримує бізнес стратегією «працювати там, де є попит». Для українців та ізраїльтян це не просто авіакомпанія — це історія виживання і символ того, що навіть у найважчих умовах можна піднятися в небо. Повну історію компанії та нові подробиці читайте на сайті НАновини: https://nikk.agency/uk/ukrainska-avia/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року: для нас це свято багатонаціональної культури, а для Москви — привід витягувати з тіні Катерину ІІ та обслуговувати криваву імперську пропаганду путіна Увечері 2 вересня 2025 року на даху Матнас Гадар у Хайфі відбудеться «День Одеси». Організатор — поетеса та активістка Есті Арцева, авторка телеграм-каналу «ЧУЕШ?». У програмі — лекція про історію міста, відеовиступ професора Тараса Гончарука, музика Нікі Черніс та Ігоря Агєєнка, поезія Бориса Херсонського та інших авторів по відеозв’язку. Атмосферу доповнить Сабіна Сосновська з одеськими смаколиками. Організатори «Дня Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року — це не просто культурні діячі. Це відомі проукраїнські активісти й патріоти України та Ізраїлю, які давно підтримують Україну в її справедливій боротьбі проти агресії. Вони не раз організовували акції, лекції та благодійні вечори в Ізраїлі, збирали донати на гуманітарні потреби та допомогу українським військовим. Їхні імена добре відомі в ізраїльській українській громаді як активних волонтерів та людей, що роблять усе, аби голос України лунав голосніше. 2 вересня — офіційна дата святкування Дня міста Одеси. Вона закріплена рішенням Одеської міськради №1240-VI від 25 серпня 2011 року. Але за цією датою стоїть не радість, а тінь імперського міфу. У російській історіографії 2 вересня 1794 року вважається «днем заснування» Одеси — початком будівництва військової гавані за указом Катерини ІІ. Для імперії це був проєкт закріплення на Чорному морі, і цей міф навмисне заперечував історію регіону. Сьогодні, коли Росія заливає кров’ю Україну, питання Дня міста набуває нового сенсу. Імперський міф про «російську Одесу» та «Новоросію» — це не лише брехня минулого, це частина агресії сьогодення. Під прикриттям «історичних підстав» Кремль виправдовує обстріли житлових кварталів, руйнування портів і загибель мирних людей. Росія використовує минуле як виправдання для геноциду. У їхній логіці, якщо Катерина «збудувала», значить, путін «має право повернути». Але Одеса ніколи не була й не буде «подарунком імперії». Це місто, створене працею та життям багатьох народів, і насамперед — багатонаціональне місто України, яке сміялося і буде сміятися в обличчя будь-якій диктатурі. В нашій статті ми розповімо: — Чому "День Одеси" 2 вересня — імперські фантоми — Істоки Одеси до захоплення Російською імперією (давні греки, Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Золота Орда, Велике князівство Литовське, Кримське ханство, Османська імперія) — Єврейська присутність у регіоні також сягає глибоких часів — Катерина ІІ і 1794 рік — імперський міф про «день заснування» — Радянська влада успадкувала імперський міф про «день заснування Одеси» — Закріплення 2 вересня як Дня міста у 2011 році й його роль у російській пропаганді — Альтернативні дати й боротьба за правду — 19 травня 1415 року — перша письмова згадка — Катерина ІІ не заснувала місто, а лише перейменувала Хаджибей — Одеса — багатонаціональна й єврейська — Одеса і Хайфа — міста-побратими — Імперські амбіції Росії — це не історія, а кров, сльози й смерть Так «День Одеси» перетворюється на поле боротьби символів: для українців і друзів України в Ізраїлі це свято свободи, а для Кремля — інструмент пропаганди. І саме тут ми маємо твердо заявити: Одеса належить своєму багатонаціональному населенню й Україні, її історія багатоголоса й відкрита світові, а імперські примари не мають права на майбутнє міста. Перейдіть на сайт і прочитайте про це детальніше 👇 НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 https://nikk.agency/uk/den-odesi/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Євреї з України: від Умані до Білого міста. Єгуда Магідович — перший архітектор Тель-Авіва У рубриці «Євреї з України» — Єгуда Магідович (21 січня 1886, Умань, Україна — 5 січня 1961, Тель-Авів, Ізраїль). У середині XIX століття в Умані жила родина капелюшника Беньяміна-Цві Магідовича. Його майстерня пахла парою, пресованим фетром і свіжими стрічками — саме там, у 1886 році, народився хлопчик на ім’я Лейб, якого пізніше весь Тель-Авів знав як Єгуду Магідовича. Мати, Рахіль Садова, була хранителькою дому, а батько — майстром, у якого замовляли капелюхи і чиновники, і молоді франти. Навчання в хедері в маленькому містечку було природним початком для єврейського хлопчика того часу. Але Лейб, окрім молитов і П’ятикнижжя, тягнувся до малюнків і незвичайних форм. Згодом ця пристрасть приведе його у 1903 році в Одесу. Це була Одеська художня школа (училище) з архітектурним відділенням. Але життя в місті було неспокійним. Погроми, революційні мітинги та вуличні перестрілки змушували єврейські громади самоорганізовуватися. Магідович не стояв осторонь — брав участь в єврейській самообороні, і деякі джерела навіть називають його окружним командиром одного з таких загонів. В Одесі він не просто креслив фасади — Магідович проєктував будинки, що несли в собі відлуння італійських вілл і французьких курортних особняків, адаптованих до одеського клімату та звичок. Після закінчення училища та переїзду до Києва він працював техніком — помічником архітектора та інженера. Цей досвід дозволив йому оволодіти практичними навичками проєктування та будівництва, що згодом стало ключовим у його роботі над плануванням перших кварталів і будівель Тель-Авіва, а також у створенні архітектурного обличчя Білого міста. У 1919 році, на тлі хаосу Громадянської війни, Магідович опинився серед пасажирів легендарного пароплава «Руслан» — символу Третьої алії, «Мейфлауера сіонізму». Він прибув не з порожніми руками — в багажі лежали сотні одеських проєктів, які він встиг врятувати з архівів. Це були плани вілл у стилі італійської та французької Рив’єри, перероблені «на одеський лад» і вже переосмислені по-єврейськи. Ці проєкти швидко втілилися на вулицях Монтефіорі, Нахлат Беньямін і в нових кварталах. У 1920 році його призначили першим головним архітектором Тель-Авіва. Саме він заклав архітектурні принципи, що згодом принесли місту статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні Біле місто — це не просто архітектурний ансамбль, а культурний символ Ізраїлю, в якому й досі можна впізнати почерк уродженця української Умані. Хочете дізнатися більше історій про людей, які пов’язали Україну та Ізраїль? Читайте на сайті: https://nikk.agency/uk/ieguda-magidovich-2/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Як в Україні ізраїльські радіолокаційні станції RADA RPS-42 допомагають захищати небо з 2023 року RADA RPS-42 — мобільні радіолокаційні комплекси, вироблені ізраїльською компанією RADA Electronic Industries (нині Leonardo DRS). У лютому 2023 року міністр оборони Йоав Галант та глава МЗС Елі Коен вперше схвалили експортні ліцензії для двох ізраїльських компаній на постачання Україні систем радіоелектронної боротьби з дронами радіусом до 40 км. Офіційні особи наголосили, що це разовий дозвіл на суто оборонні, нелетальні технології. До України RADA RPS-42 потрапили не напряму: завдяки громадянській кампанії в Литві та підтримці Ізраїлю, Литви й США у 2023 році було закуплено та передано 16 таких комплексів. Це стало прецедентом — ізраїльські військові технології вперше офіційно працюють на українському фронті. За оцінками експертів, попри бойові втрати, українська ППО й надалі використовує 8–10 цих комплексів для раннього виявлення дронів-камікадзе, ракет та артилерії. RADA RPS-42 не збиває снаряди — він працює як “очі”: визначає траєкторію загроз, миттєво розраховує точку удару та подає сигнал тривоги, даючи людям шанс урятуватися. Російські офіційні джерела регулярно заявляють про знищення цих радарів, але незалежні OSINT-групи не підтвердили жодного випадку повного виведення їх з ладу. Проєкт RADA RPS-42 — приклад технологічної співпраці між Ізраїлем, Литвою, США та Україною в складних дипломатичних умовах. Читайте деталі: https://nikk.agency/uk/yak-v-ukraini-2/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Український воротар «Маккабі» (Хайфа) Георгій Єрмаков 31 липня 2025 року відмовився тиснути руку білорусам із «Торпедо»: символ солідарності та мужності — відео У цей вечір у Угорщині, під час матчу-відповіді Ліги конференцій, 23-річний Георгій Єрмаков зробив те, що обговорює вже не лише футбольна Європа: він відмовився від формального рукостискання з гравцями білоруського «Торпедо». Його жест став знаковим для всіх, хто підтримує Україну в найважчі часи. Білорусь — союзник Росії у війні, з її території летять ракети, а українці платять за це страшну ціну. Не дивно, що навіть футбольне рукостискання нині сприймається як питання честі та морального вибору. Єрмаков показав: навіть на полі можна залишатися вірним своїм принципам. 31 липня 2025 року «Маккабі» переміг 3:0, а Єрмаков відстояв ворота на нуль. Втім, головна подія сталася ще до першого удару по м’ячу — цей мовчазний протест вже став частиною спільної лінії українських спортсменів. Аналогічно діяла й тенісистка Марта Костюк, яка не тиснула руку білоруським суперницям. Чим завершилась зустріч, як реагували в Україні й чому цей епізод став новою точкою відліку для всієї діаспори? Подробиці — на сайті НАновини — Новини Ізраїлю. https://nikk.agency/uk/ukrainskij-vorotar/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Росія, ХАМАС і загибель дітей: як агресори використовують дитячу трагедію для виправдання злочинів Приводом для цієї статті стала чергова хвиля російської пропаганди — “День пам’яті дітей-жертв війни на Донбасі”, 27 липня. У цей день російські медіа та фонди повторюють наратив: “діти Донбасу загинули через Україну”, а Росія — начебто захисник. Меморіали, віртуальні свічки, фільми й виставки приховують головне: всі загиблі — українські діти, а їхня трагедія стала наслідком російської агресії. Держави-агресори, як Росія, та терористичні групи, як ХАМАС, перетворюють чужий біль на пропаганду, прикриваючись пам’яттю про дітей. Хто винен? В Україні — Росія, у Газі — ХАМАС. Обидва агресори використовують страждання дітей як інструмент для виправдання своїх злочинів і ненависті. Діти Донбасу — це українські діти, життя яких обірвала російська політика війни. Ізраїльські діти, вбиті чи викрадені ХАМАСом 7 жовтня, — це діти, які стали заручниками ненависті та терору. Діти Гази — жертви ХАМАС, який свідомо піддає їх ризику заради пропаганди. Головне — не дозволяти жодній стороні робити їхні імена виправданням нових убивств чи приводом для подальшої ескалації. ООН та правозахисники наголошують: Відповідальність завжди на тому, хто розпочав війну й поставив дітей під загрозу. Маніпуляція пам’яттю — це новий злочин проти миру. «Важливо пам’ятати кожну загиблу дитину, домагатися справедливості для всіх жертв війни і не дозволяти агресорам використовувати страждання дітей для виправдання нових злочинів та руйнування миру.» https://nikk.ua/uk/rosiya-hamas-ta-zagibel/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #насео

НАновини‼️: «Українсько — ізраїльське лобі (коаліційне) дружби» в Кнесеті — відбулося перше засідання 25 липня 2025 — що це? Трохи розбавило засідання лобі випадок, про який написали кілька присутніх: «Щойно виступав релігійний учасник, закінчив промову словами: “Ам Ісраель хай, Слава Україні!”. І хором дядьки в лапсердаках, капелюхах і з пейсами відповіли “Героям слава!” (з них ніхто не говорить ні російською, ні українською). 😊 … І хай пригорить у вати» У четвер, 24 липня 2025 року, в Кнесеті Ізраїлю відбулося перше засідання «Лобі дружби Ізраїль – Україна» (שדולת הידידות ישראל – אוקראינה). Це парламентське лобі було створене, як пишуть ЗМІ, з метою «укріплення зв’язків між країнами в сферах політики, безпеки та єврейських громад, особливо в цей непростий для обох народів час». Засідання лобі проходило під головуванням депутата Кнесету Цві Суккота («Релігійний сіонізм») та Боаза Бісмута («Лікуд»), нового голови Комітету з міжнародних справ і безпеки. Ініціатива зі створення групи виникла у відповідь на «зростаючі регіональні загрози та потребу в прямому парламентському діалозі». Лобі об’єднує представників як правлячої коаліції, так і партій харедім, демонструючи «спільний інтерес до захисту демократичних цінностей і єврейської спадщини». Як зазначають ЗМІ, лобі «обговорювало відносини Ізраїлю та України», усі «одностайно вітаючи зміцнення ізраїльсько‑українських зв’язків» і навіть «головна теза: іранська загроза вимагає єдиного фронту». У засіданні взяли участь міністр Зеев Елькін («Лікуд»); рабин Леві Едрей від Єврейської федерації України; Нахман Штайнберг від Сіоністської організації; Нахман Бен Шая з брацлавського хасидизму; громадські лідери Леві Іцхак Гвірц та Еліяху Ревіво; представники посольства України в Ізраїлі (перший секретар Зорян Кіс та ін.); представник Світового сіоністського руху «Авода» в Україні Володимир Свердлов; представники ділових кіл обох країн; а також депутат Кнесету Меїр Поруш («Єврейство Тори») та інші особи. На засідання також були запрошені представники ЗМІ та ізраїльські блогери. Ексклюзивно по відеоз’язку до Кнесету долучився депутат Верховної Ради Олексій Гончаренко, який нещодавно виступив на підтримку Ізраїлю в Європарламенті. Також по відеоз’язку з офісу Президента України Володимира Зеленського взяв участь радник Президента Михайло Подоляк. Те, що після понад 3 років від початку повномасштабної путінської агресії в Україні правляча коаліція під керівництвом Біньяміна Нетаньяху згадала про цю тему (не говорячи вже про страждання єврейської громади України), саме по собі багато про що свідчить. #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine https://nikk.agency/uk/ukrainsko-izrailske/

НАновини‼️: «Увага на мене»: гастролі Даніїла Спиваковського в Ізраїлі як квінтесенція «великого» і «маленького» світів путінської пропаганди «Паралельно великому світу, в якому живуть великі люди і великі справи, існує маленький світ з маленькими людьми і маленькими справами…» — писали Ільф та Петров. Ці слова звучать як пророчі, коли йдеться про сучасну російську пропаганду. «Великий світ» — це голосні медіа та публічні «зірки» на кшталт Соловйова, Симоньян, Скабєєвої, Михалкова, Газманова, Охлобистіна, Пєвцова та інших, хто відкрито виправдовує війну й погрожує Європі та США. Ці люди розпалюють конфлікт і формують атмосферу ненависті. «Маленький світ» — тихіший, але не менш небезпечний. Це актори, режисери, музиканти, які не виголошують крикливих лозунгів, але підтримують владу своїми публічними заявами. Вони не закликають відкрито «вбивати українців і руйнувати українські міста», не сіють ненависть до західного світу, не використовують риторику про «бандерівців» — але їхні слова теж мають вагу. Серед них — Даніїл Спиваковський. Його публічні висловлювання про «підтримку спецоперації» та російської армії, про «спасіння України», «наказання критиків влади», «крок у ногу зі своєю країною», «зраду і образу країни» та про «великий народ‑переможець» формують, на думку редакції, серед глядачів, що шанують його за акторський талант, ілюзію «високої місії» війни. З 20 по 29 липня 2025 року плануються гастролі Спиваковського в Ізраїлі зі спектаклем «Увага на мене». Але за боєм афіш ховаються питання етики та відповідальності публічних людей, чий вплив може обґрунтовувати офіційну політику РФ. Обидва світи — і великий, і маленький — не уникнуть наслідків. Коли режим путіна впаде, голосні пропагандисти постануть перед судами та історичною пам’яттю. Але й «маленький світ» не відмиється фразами про «культуру поза політикою». Історія запам’ятає тих публічних, талановитих, відомих людей, які навіть словом підтримали офіційну позицію Росії та її спецоперацію, коли суспільство очікувало правди та осуду війни. Дивіться відео, читайте цитати і робіть висновки самі: https://news.nikk.co.il/uk/uvaga-na-mene/

НАновини‼️: Євреї та український суверенітет: реакція єврейських громад і Ізраїлю на Декларацію про державний суверенітет України 16 липня 1990 року — як це було 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР XII скликання ухвалила Декларацію про державний суверенітет України — надзвичайно важливий документ, що проголосив верховенство і самостійність української республіки в межах її території. Документ не проголошував негайний вихід з СРСР, але закріплював пріоритет українських законів, право на власні збройні сили, банк, валюту, а також нейтральний і без’ядерний статус. Це був перший крок до незалежності України — і він викликав широкий резонанс як в країні, так і за її межами. Як це сприйняли українські євреї? Що думали про це в Ізраїлі, в єврейських громадах США та інших країнах діаспори? Яку роль відіграли євреї — депутати й активісти — у прийнятті цього історичного рішення? І чи звучала у дискусіях тема антисемітизму, рівності та культурних прав? Дізнайтесь, як одна дата об’єднала єврейську й українську історію, започаткувавши епоху довіри, партнерства та спільного майбутнього. https://nikk.ua/uk/ievrei-ta-ukrainskij/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #євреївУкраїні #незалежність #суверенітет #16липня1990 #єврейськаісторія