«Уряд РФ використовує єврейську громаду для виправдання війни проти України» — рабин Гольдшмідт, колишній головний рабин Москви; на жаль, лідери єврейської громади в Росії змушені підтримувати цей наратив Рабин Пінхас Гольдшмідт, колишній головний рабин Москви, відмовився підтримати війну проти України, був змушений покинути Росію і згодом оголошений там «іноземним агентом». У інтерв’ю ізраїльському виданню Israel Hayom він формулює це прямо, без пом’якшень: «Уряд використовує єврейську громаду в політичних цілях. Останніми роками в Росії просувається теорія про повернення неонацизму в Україну та до країн Балтії, так що війну в російському наративі подають як продовження війни проти нацистської Німеччини. На жаль, лідери єврейської громади в Росії підтримують цю історію — вони використовують громаду в пропагандистських цілях». За словами рабина, така конструкція дозволяє представити війну не як сучасний політичний конфлікт, а як нібито морально виправдане продовження «історичної боротьби». Пам’ять про Другу світову війну та Голокост стає частиною риторичного інструментарію, а не предметом чесної історичної розмови. Гольдшмідт підкреслює: із приходом Путіна до влади в 2000 році втручання держави в життя єврейської громади стало нормою. Влада вирішувала, хто може бути головним рабином, а хто ні, і вигнала з країни десятки рабинів. Він пов’язує це з поверненням логіки силових структур і ідеології закритої держави: «З приходом Путіна влада повертається до спадкоємців КДБ, і ненависть до чужинців і Заходу стає невід’ємною частиною особистості людей, що виросли в цьому суспільстві». Особливе місце в інтерв’ю займає тема антисемітизму як інструменту самозахисту російської влади в кризові моменти. Гольдшмідт підкреслює, що це не теоретичне побоювання, а історично підтверджений механізм. «Страх полягає в тому, що коли уряд у Росії почувається під загрозою, він використовує антисемітизм для самозахисту. Ми бачили це раніше — у кінці царської епохи уряд говорив: «Не сердьтеся на царя, сердьтеся на євреїв», і це призвело до погромів. Це також відбувалося в кінці сталінської епохи». За його словами, нинішня риторика та міжнародна ізоляція держави створюють умови, у яких подібний сценарій знову стає можливим. Гольдшмідт безпосередньо пов’язує загострення напруги з ізоляцією Росії після початку війни проти України: «Сьогодні Росія перебуває в ізоляції. Путін думав, що переможе в Україні за три дні, а наступного місяця ми будемо відзначати чотири роки війни — довше, ніж війна між Росією і нацистською Німеччиною. Він ізолював себе від Заходу». Ця ізоляція, підкреслює рабин, прямо впливає на становище євреїв у країні. Під сумнів ставиться їхня лояльність державі, зростає антисемітизм, офіційно бути євреєм стає складніше. За його оцінкою, з початку війни країну вже залишили близько 100 тисяч євреїв, і абсолютна більшість із них не розглядає можливості повернення. Майбутнє єврейського життя в Росії, на його думку, виглядає без ілюзій: скорочення громад, втрата ресурсів і самотність. Люди все рідше пожертвують на синагоги та громадські центри, тому що розуміють — там немає довгострокового майбутнього. Галахічне питання Чи має право єврейська громада зберігати лояльність до держави, якщо ця лояльність вимагає публічної мовчанки або підтримки дій, пов’язаних з насильством, брехнею та спотворенням історичної пам’яті? Де проходить межа між דינא דמלכותא דינא — обов’язком дотримуватися законів держави — і забороною לא תעמוד על דם רעך — не бути байдужим до пролитої крові та несправедливості? Чи є примусова мовчанка допустимою формою самозбереження у ситуації, коли держава використовує єврейську громаду для виправдання війни та пропаганди — або ж це вже סיוע לדבר עבירה, сприяння гріху? Це питання особливо гостро звучить у контексті трьох клятв галута (שלוש השבועות): не повставати проти народів силою, не пришвидшувати кінець вигнання і водночас визнання того, що народи світу не повинні надмірно пригнічувати Ізраїль. Якщо ця межа порушується, постає ключове питання: чи зберігає принцип лояльності свою обов’язкову силу, коли остання межа перейдена? Підсумок Інтерв’ю Пінхаса Гольдшмідта в Israel Hayom — це не політичний маніфест і не публіцистика. Це спроба зафіксувати момент, коли єврейська громада в Росії опинилася між історичною пам’яттю та сучасною пропагандою, між страхом і лояльністю, між минулим і невизначеним майбутнім. Повний матеріал — тут: https://news.nikk.co.il/uk/uryad-rf-vikoristovuie-ievrejsku-gromadu/ ❓ Як ви вважаєте: чи існує в галахі момент, після якого мовчання перестає бути нейтральним і стає співучастю? НАновини‼️ — новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

Ми не знаємо, чи питає він себе інколи: «Навіщо я взагалі туди вліз?» — Сьогодні Володимиру Зеленському 48 років. День народження Президента країни, яка вже четвертий рік платить за свободу кров’ю. У «попередньому житті» він був успішною і реалізованою людиною. Кар’єра, визнання, гроші, свобода вибору. Життя, у якому завжди був вихід. У політику він прийшов не з безвиході. Цей вибір був зроблений добровільно — ще в мирний час. І тоді ніхто не знав, чим саме він обернеться. Сьогодні це вже інша реальність. Вибір, зроблений у мирному житті, доводиться нести в умовах війни за країну. Відповідальність перестала бути абстрактною і стала щоденною — за фронт, за людей, за майбутнє, яке не можна відкласти «на потім». Ми не знаємо, чи ставить він собі інколи запитання: «Навіщо я взагалі туди пішов?» Чи шкодує. Чи сумнівається. Цього ми не знаємо — і, можливо, ніколи не дізнаємося. Але ми знаємо інше. На початку війни, коли від нього чекали втечі, мовчання або формальної присутності, він залишився. Не як образ. Не як гасло. А як людина, яка фізично не пішла в найкритичніший момент. Тоді він став уособленням мужності українського народу. І це не залишилося лише в минулому. Протягом усієї війни — і зараз — ця роль нікуди не зникла. Так, він об’їздив пів світу. Так, він постійно літав, говорив, переконував, тиснув, просив і вимагав. У перші місяці війни це було частиною виживання країни — щоб Україну не «перегорнули», не залишили наодинці, не списали як черговий конфлікт. І до війни, і під час війни його постійно критикують — за «помилки», за рішення, за те, що нібито можна було зробити інакше. Ціна цих рішень — величезна, саме тому критика звучить так гучно. Але майже завжди вона лунає з безпечної позиції — від тих, кому не доводилося ухвалювати рішення в тій самій точці тиску. Легко міркувати про те, як «треба було правильно». Легко говорити, що «можна було краще». Але чи хотіли б ці люди опинитися в тій точці, де немає правильних рішень — є лише погані й ще гірші? Усі ці «краще» і «правильніше» часто існують лише в площині альтернативної фантастики. У реальності немає кнопки «переграти». Є лише те, як є, — і відповідальність за це «як є». Сьогодні тиск не менший, ніж на початку війни. Просто він інший. Це тиск очікувань — усередині країни й за її межами. Тиск рішень, за які потім платять живі люди. Тиск війни, що триває довше, ніж хтось хотів визнавати. Кожне слово — під мікроскопом. Кожен крок — між фронтом, союзниками та реальністю. Відповідальність — без пауз і без права на перепочинок. Він не став ідеальним лідером. Він став реальним — у ситуації, де ідеальних рішень не існує. Ця війна — не про одну людину. Але лідерство має значення. І витримувати цей час — теж вибір. З днем народження, пане Президенте. Україна стоїть. І це — факт. НАновини‼️:- новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 #НАновини #NAnews #Ukraine #Israel #IsraelUkraine #StandWithUkraine #Zelensky #WarInUkraine

«Ви заморожуєте людей. Ви прирікаєте їх на загибель» — із замерзаючого Києва головний рабин України Моше Асман звернувся до путінських «визволителів» Головний рабин Києва та України Моше Асман опублікував емоційне відеозвернення із зимового Києва. Розуміючи, що значна частина ізраїльської аудиторії не володіє російською мовою або просто не дивиться відео, ми зробили повну транскрипцію цього звернення і публікуємо її у нашій статті, щоб сенс і біль цих слів були почуті та зрозумілі тут, в Ізраїлі. Текст звернення Моше Асмана: «Я зараз перебуваю в центрі міста-героя Києва, в самому серці України. На вулиці сильний мороз. У багатьох будинках немає електрики, опалення і води. Люди — старенькі, маленькі діти, жінки — живуть у неопалюваних квартирах, де температура опускається до небезпечного рівня. Це страшно. Мені мимоволі згадуються розповіді мого батька. Він пройшов блокаду Ленінграда ще дитиною. Він розповідав про всі її жахи — про страшний голод, нальоти, щоденні бомбардування. Але крім цього був і лютий холод. Зима була нестерпною. Люди не могли зігрітися у своїх домівках. Вони вмирали не лише від голоду, але й від холоду. Я ніколи не думав, що ці спогади мого дитинства колись оживуть тут, у Києві — місті, яке колись вже було атаковане і окуповане німецькими фашистами. І сьогодні ті, хто прикривається лозунгами про “денацифікацію України”, насправді діють точно так само, як німецько-фашистські окупанти. Вони свідомо знищують інфраструктуру, як це робили під час блокади Ленінграда, прирікаючи людей на смерть від голоду і холоду. Сьогодні в Києві люди — бабусі й дідусі — перебувають у цих умовах. Наші волонтери бачать це своїми очима. Я сам був там, у багатоповерховому будинку без ліфта. Туди не надходить вода, там холодно. Люди не можуть вийти, не можуть купити собі їжу, не можуть зігрітися. Їм потрібні ліки. І все це відбувається тому, що російські літаки, ракети і дрони систематично атакують цивільну інфраструктуру України, свідомо вбиваючи мирних людей. Нещодавно в Києві рятувальники приїхали ремонтувати теплову станцію — по них було завдано ракетного удару. До цього медики приїхали рятувати і лікувати людей — і по них також ударили ракетами. Це злочин проти людяності. І тому я звертаюсь до тих, у кого ще залишилось почуття і здатність мислити, а не просто дивитись російське телебачення. Ви зараз чините той самий злочин, який колись чинили німецькі фашистські загарбники проти народів Радянського Союзу. Це те саме зло. Ви заморожуєте людей. Ви прирікаєте їх на загибель. Я пишаюсь тим, що знаходжусь тут, на цій стороні — з героїчним українським народом. Народом, який не готовий здатись, не готовий йти до рабства, не готовий втрачати свою культуру, свою країну і свою землю. Він бореться — і викликає захоплення. А ті, хто прийшов лише для того, щоб убивати і позбавляти людей тепла, світла і життя, знаходяться на стороні темряви. Але світло обов’язково переможе темряву. Я молюсь, щоб люди пережили цю зиму. Щоб вони не вмирали. Щоб діти не страждали і не хворіли. Щоб хворі одужали. Лікарні теж страждають, і ми допомагаємо, чим можемо. Наші волонтери будуть допомагати і далі. Світло обов’язково переможе. Добро переможе зло. А ті, хто чинить зло, розчиняться у небутті. Слава Богу і слава Україні.» 👉 Повний матеріал і контекст: 🔗 https://news.nikk.co.il/uk/vi-zamorozhuiete-ljudej-vi-pririkaiete/ #НАновини #NAnews #Ізраїль #Україна #Київ #Війна #ПраваЛюдини #ЗлочинПротиЛюдяності #Мир НАновости‼️:- новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

Коли цифри в ООН «брешуть»: чому ставлення України до Ізраїлю не можна вимірювати лише «голосуваннями» Кожне голосування десь в ООН, у якому фігурує Ізраїль, у найбільш «російськомовному Ізраїлі» (і, скажімо чесно, переважно в середовищі Z-«ботів» та «фізичних осіб», підозріло схожих на Z-«ботів») миттєво перетворюється на суперечку з калькулятором. У стрічці з’являються відсотки, графіки, «ось вам доказ» — і далі це вже не розмова, а бійка цифрами. Тему цього поста підняли у Facebook #Natalia Goutkin — і ось наша позиція. Україна в цих таблицях майже завжди виглядає «незручно»: частіше або утримується, або голосує проти ізраїльської позиції, і дуже рідко — «за». Для багатьох це стає швидким «вироком»: значить, ставлення до Ізраїлю погане. Проблема в тому, що ООН — це не суд моралі й не тест на дружбу. Це політична біржа, де голоси часто працюють як валюта, а не як переконання. І якщо вимірювати ставлення України до Ізраїлю лише статистикою ООН, це буде не аналіз, а методологічна помилка. Важливий контекст: подібні «погані» відсотки щодо Ізраїлю легко знайти у десятків країн, які з Ізраїлем торгують, співпрацюють у сфері технологій, приймають туристів, купують системи безпеки, обмінюються делегаціями — і при цьому в Нью-Йорку голосують майже так само, як Україна. Тобто сама цифра не відповідає на головне питання: чому так відбувається і що це насправді означає. Чому голосування ООН не дорівнюють симпатії чи антипатії ООН давно живе за логікою блоків. Європейський Союз — окрема матриця. Велика група країн Глобального Півдня — своя. Пострадянський простір тягне радянську інерцію «як заведено». Ісламський блок має стабільний інтерес. У результаті голосування щодо Ізраїлю часто стають ритуалом: позиції закріплені заздалегідь, а конкретні формулювання лише дають привід «відмітитися». Звідси перший чесний висновок: коли Україна голосує разом з європейською лінією — це не завжди про Ізраїль. Це часто про те, де Україна тримається дипломатично і від кого залежить її виживання у війні. І це звучить грубо, але саме так працює політика у воєнний час. Україна не може голосувати «у вакуумі» Київ критично спирається на підтримку США та Європи — зброєю, фінансами, санкційним тиском, дипломатією. А ЄС в оонівських голосуваннях щодо Ізраїлю нерідко займає позицію, яка в Ізраїлі сприймається як холодна або однобока. Україна, залишаючись у цій коаліції, майже неминуче отримує той самий «малюнок голосувань». Не тому, що Київ раптово вирішив «бути проти Ізраїлю», а тому, що в нього є жорсткий коридор зовнішньої політики. У такій системі «голос проти» іноді означає: «ми не можемо дозволити собі конфлікт із тими, хто тримає нас на плаву». Це неприємно. Але це реальність. Чому в багатьох країн цифри щодо Ізраїлю “погані” — і це не завжди про Ізраїль ООН у ізраїльській темі виглядає як перевантажений механізм, який роками розкручує один і той самий сюжет. Там легко зібрати більшість проти Ізраїлю: майже не потрібно платити ціну, майже не потрібно пояснювати виборцям деталі, можна прикритися загальними словами про «мир» і «процес». А далі запускається звична машина резолюцій і символічних голосувань, які самі по собі мало що змінюють на землі, але створюють політичний шум. І в цьому шумі Україна звучить як частина загального хору. Не як диригент. Незручний момент: Ізраїль теж часто голосує не «так, як очікують» у Києві Ізраїль — не єдиний, хто живе власними інтересами. Коли в ООН голосують за резолюції, де засуджується російська агресія проти України, Єрусалим час від часу обирав обережність: не брати участі, пом’якшувати формулювання, уникати прямого конфлікту. В Ізраїлі це пояснювали регіональною безпекою та «необхідністю маневру» — насамперед через присутність Росії в Сирії. Є й інші причини — багато хто про них знає і не всі хочуть їх озвучувати публічно. В Україні це часто читали інакше — як моральну невизначеність. І це ще один аргумент, чому таблиця ООН не показує «ставлення» — вона показує, у кого які ризики й які залежності. Тоді як правильно вимірювати ставлення України до Ізраїлю Не цифрами в Нью-Йорку. Дивитися варто на «важчі» речі, де є ціна: рівень реальних контактів між державами, позиції щодо терору і безпеки, публічні заяви в моменти криз, роботу з діаспорою, гуманітарні та медичні проєкти, співпрацю в технологіях, те, як країни реагують на загибель цивільних — у Києві та в Єрусалимі. Там, де є реальна відповідальність, дипломатія зазвичай чесніша, ніж у залах ООН. Для ізраїльтян українського походження і для тих, хто живе в Ізраїлі та дивиться на Україну не як на абстракцію, важливіше інше: обидві країни воюють за право на безпеку, обидві стикаються з ідеологіями, які виправдовують знищення «чужих», і обидві регулярно бачать, як міжнародні інститути відстають від реальності. Тому питання варто ставити по-дорослому: що Україна та Ізраїль роблять одне для одного в реальному світі — і які політичні рамки заважають цьому звучати голосніше, ніж черговий рядок в оонівській статистиці. Саме в цьому сенсовому коридорі працює НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency. #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine НАновини‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали

«Врятувати скарби від загибелі»: єврейські пам’ятки України переводять у “цифру”, поки їх не знищила війна Поки Україна живе під сиренами й ударами, поруч іде інша, тиха битва — за пам’ять. Йдеться про рідкісні настінні розписи та будівлі буковинських синагог, створені ще до Голокосту й такі, що сьогодні буквально зникають на очах. На платформі «Українсько-єврейська зустріч» (UJE — Ukrainian Jewish Encounter) вийшов матеріал ізраїльського журналіста Шимона Бримана про проєкт, який звучить майже як вирок і водночас як план порятунку — «Врятувати скарби від загибелі». Це не чергова “культурна новина” і не історія про одну виставку. Суть — у фіксації того, що можна втратити назавжди: стін, фрагментів розписів, орнаментів, деталей молитовних залів. Там, де реставрація зараз неможлива, використовують 3D-сканування, цифрові моделі та архівування візуальних шарів — щоб після війни було до чого повернутися й що відновлювати. Технічну частину оцифрування виконала українська компанія Skeiron: зафіксовано три об’єкти Буковини — дві синагоги в Чернівцях і одну в Новоселиці. Використовували лазерне 3D-сканування та детальну фіксацію архітектурних і художніх елементів. Йдеться, зокрема, про чернівецьку синагогу «Гройсе Шул» (будувалася у 1799–1854 роках), про «Дім молитви Беньяміна» (збудований у 1923-му, розписи оновлювалися приблизно у 1938-му) та про Новоселицьку синагогу (1919), де настінні розписи виявили реставратори у 2009 році. Це не “просто будівлі”. Це шматок життя єврейської Буковини — з локальними образами, які художники переносили в біблійні сюжети: аж до того, що мури Єрихону зображали як Хотинську фортецю, а музичні сцени нагадували реальний клезмерський побут регіону. Це важливо і для України, і для Ізраїлю. Єврейська історія регіону — частина спільної пам’яті, яку російська війна намагається стерти фізично: ударом, пожежею, мародерством, забуттям. Питання до вас: як ви вважаєте, що сьогодні ефективніше для захисту спадщини — “цифра” й архіви чи реальна охорона та консервація на місці, навіть під ризиком обстрілів? Або, можливо, все ж варто допомогти Україні інакше — дати хоча б ізраїльське ППО, щоб захищати не лише людей, а й культурну спадщину, яка є частиною історії багатьох сучасних ізраїльтян? Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтесь, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 НАновини‼️ https://nikk.agency/uk/vryatuvati-skarbi-vid-zagibeli-ievrejski/ #НАновини #NAnews #Ukraine #Israel #IsraelUkraine #ЄврейськаСпадщина #Буковина #Чернівці #Новоселиця

🇮🇱🇺🇦 Почему мы вообще делаем НАновости Потому что между Израилем и Украиной слишком много общего, чтобы об этом говорили чужими словами. И слишком мало площадок, где украинцы и евреи могут видеть себя не объектами новостей, а их участниками. НАновости — это частная инициатива небольшой группы израильтян с украинскими корнями. Нас немного. У нас нет партий, фондов и крупных спонсоров. Поэтому мы пишем только о том, что считаем важным — и так, как считаем честным. Мы рассказываем: — о жизни украинцев в Израиле; — о еврейской истории и настоящем Украины; — о событиях, которые действительно волнуют диаспору; — о людях, культуре, памяти и связях между двумя странами. У нас есть Афиша украинских мероприятий и активностей в Израиле, истории реальной жизни, материалы про диаспору, и тексты, которые помогают разобраться в прошлом и настоящем. Мы работаем на 5 языках — русском, украинском, иврите, английском и французском — потому что наша аудитория живёт в разных странах, но остаётся связанной одной темой. 🔍 Найти нас просто: НАновости / НАновини / NAnews 🤍 Как нас поддержать НАновости — это проект, который существует за счёт собственных сил и участия читателей. Если вы считаете важным, чтобы такое медиа продолжало работать и развиваться, вы можете помочь нам любым удобным способом. 👉 Вся информация о поддержке проекта — здесь: https://nikk.agency/podderzhite-nas/ НАновости — частное мнение про новости и события. Без лозунгов. Без указаний сверху. По-настоящему. #НАновости #НАновини #NAnews

«Под давлением Трампа и под угрозой со стороны Ирана Украина стремится возобновить отношения с Израилем» — The Times of Israel В The Times of Israel 11 декабря 2025 года вышла аналитическая статья (англ) журналиста Лазара Бермана, основанная на интервью с заместителем премьер-министра Украины Тарасом Качкой. В материале автор излагает своё видение того, как, по его оценке, Украина стремится перезапустить и углубить отношения с Израилем на фоне войны с Россией, давления со стороны США и общей угрозы со стороны Ирана. Далее Берман переходит к собственному анализу и пишет, что диалог между Киевом и Иерусалимом, по его наблюдению, выходит из состояния паузы. Он интерпретирует заявления украинской стороны как сигнал о стремлении к большей координации на международных площадках, включая вопросы голосования (в ООН). В подтверждение он приводит слова, прозвучавшие в интервью: «У нас всё больше и больше тем, по которым у нас есть взаимопонимание. Я думаю, что и в вопросах голосования между нами будет всё больше взаимопонимания». Израильский журналист также связывает потепление контактов с изменением регионального контекста после падения союзного россии режима Башара Асада в Сирии. По его оценке, это ослабило один из факторов, ранее сдерживавших развитие отношений, и открыло пространство для более прагматичного диалога. Ключевой рамкой статьи Берман называет Иран, подчёркивая, что иранская поддержка России и одновременная угроза безопасности Израиля, по его мнению, стали точкой совпадения интересов. В тексте приводится прямая цитата: «Иран поддерживает нашего врага и поддерживает агрессию. Поэтому для нас важно понимать, как мы можем противостоять ему сообща и как мы можем координировать наши усилия». При этом Берман прямо указывает, что несмотря на позитивные сигналы, серьёзные сложности в отношениях сохраняются. В частности, по его оценке, между премьер-министром Израиля Биньямином Нетаньяху и президентом Украины Владимиром Зеленским по-прежнему нет устойчивого взаимопонимания, что остаётся сдерживающим фактором для политического сближения. Отдельный блок анализа посвящён Дональду Трампу и давлению США. Берман пишет, что Украина, по его интерпретации, поддерживает переговорные усилия, но занимает жёсткую позицию по принципиальным вопросам. Он также отмечает, что в интервью прозвучал намёк на то, что Израиль мог бы поделиться опытом того, как справляться с американским давлением, включая давление со стороны самого Трампа. Журналист делает вывод, что для Украины, как и для Израиля, центральным остаётся вопрос гарантий безопасности и сохранения сильной, боеспособной армии, даже при возможных мирных договорённостях. В завершение Берман отдельно выделяет еврейскую общину Украины как важный человеческий и исторический мост между двумя странами. Он приводит следующую оценку: «В Украине больше евреев, больше еврейских общин и синагог, чем у любого из наших соседей. У нас много политиков еврейского происхождения и много израильских политиков украинского происхождения». Вывод НАновости: Мы рассматриваем этот материал как интерпретацию израильского журналиста, сделанную после интервью с украинским чиновником. Это не отчёт о договорённостях и не заявление о прорыве, а попытка зафиксировать, как в Израиле сегодня понимают украинскую позицию: с учётом общих угроз, сохраняющихся политических ограничений и без ожиданий быстрых решений. НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 👉 https://nikk.agency/pod-davleniem-trampa/ Важно❓ Поделитесь ❗️ Считаете ли вы, что такая оценка израильской прессы адекватно отражает реальное состояние отношений Украины и Израиля? #НАновости #NAnews #НАновини #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #ООН #Иран #США #Трамп #еврейскаядиаспора

🇮🇱🇺🇦 НАновости: всё, что связано с Израилем, Украиной, украинцами и евреями НАновости — это медиа, которое соединяет Израиль и Украину, рассказывает о жизни украинцев в Израиле и евреев в Украине, помогает понять общие корни, современные вызовы и путь наших общин. Мы — частная инициатива небольшой группы израильтян с украинскими корнями. Нас мало, у нас нет поддержки организаций или партий — мы делаем только то, что реально можем. Каждый, кто хочет помочь развитию проекта, может это сделать — детали есть на нашем сайте. ✨ 📍 Диаспора Голоса украинцев в Израиле и евреев в Украине. Пишем о жизни общин, интеграции, культурных инициативах, религиозной жизни, взаимопомощи и историях людей, чьи судьбы проходят между двумя странами. ✨ 📍 Это жизнь… Истории о репатриации, работе, адаптации, семье, идентичности и повседневности. Честный взгляд на то, как украинцы строят новую жизнь в Израиле и как еврейские семьи продолжают жить и сохранять традиции в Украине. ✨ 📍 Афиша Календарь украинских мероприятий и активностей в Израиле. Концерты, фестивали, встречи диаспоры, лекции, премьеры украинских фильмов, благотворительные инициативы, community-ивенты и культурные события по всей стране. Если в Израиле происходит что-то, связанное с Украиной — это появляется у нас. ✨ 📍 История и факты Глубокие связи двух народов: — еврейская история Украины; — вклад украинцев в становление Израиля; — исторические фигуры; — забытые факты и важные события; — то, что объясняет наш сегодняшний мир. 🌍 Пять языков — одна тема Мы публикуем материалы на русском, украинском, английском, иврите и французском языках, чтобы каждый мог читать новости в удобной языковой среде. 🔍 Как нас найти в поисковиках Просто вводите: НАновости НАновини NAnews ℹ️ Кто мы и как работаем Частное мнение о событиях в Израиле, Украине и мире группы израильтян с украинскими корнями. Сайт Nikk.Agency не связан ни с какими политическими партиями, организациями или движениями. Финансирование — исключительно из средств участников. НАновости — частное мнение про новости и события. 🔖 Хэштеги #НАновости #НАновини #NAnews

НАновини‼️: Україна проти Росії в Єрусалимі: після серпневого дедлайну справа про арешт Sergei Palace та паркінгу HaMa’alot перейшла до Верховного суду — що далі? Наприкінці серпня 2025 року завершився термін, який Окружний суд Єрусалима дав Росії для подання заперечень проти арешту її активів в Ізраїлі. Москва не подала їх безпосередньо до суду, а відповіла дипломатичною нотою: мовляв, повідомлення було зроблене з порушеннями — частину документів не перекладено, процедура не відповідала Гаазькій конвенції, а на реакцію потрібно щонайменше 60 днів. Така позиція мала на меті фактично відмовити Ізраїлю у юрисдикції. Українська компанія DTEK Krymenergo, яка втратила активи після російської анексії Криму, домагається виконання рішення арбітражу в Гаазі на суму 207 млн доларів. У центрі спору — два об’єкти в самому серці Єрусалима: історичний готель Sergei Palace Hotel, відновлений у 2017 році, та паркінг HaMa’alot, реконструйований два роки тому. Обидва належать уряду РФ і є комерційною нерухомістю, яка підпадає під виняток із закону про державний імунітет. Ізраїльська генпрокуратура та Міністерство юстиції підтримали аргументи про проблеми з процедурою, попередивши: якщо діяти поспіхом, можна нашкодити дипломатичним відносинам країни і спровокувати дзеркальні заходи проти ізраїльських активів за кордоном. Тому Генпрокурор Галі Бахарав-Міара звернулася до Верховного суду. К 3 вересня 2025 року справа вже була призупинена рішенням Верховного суду (БАГАЦ) під керівництвом судді Рут Ронен. Це означає, що Окружний суд не може рухатися далі, доки не буде вирішено: чи було повідомлення Росії належним і чи може Ізраїль продовжувати процедуру арешту. Для України ця справа має стратегічне значення. Вона прагне довести, що Росія не зможе уникнути відповідальності за агресію і захоплення чужої власності. Для Ізраїлю ж це справжній тест: поєднати букву міжнародного права з потребою зберігати відносини з великими державами. Можливі три сценарії: Якщо Верховний суд підтвердить належність процедури, справа повернеться в окружний суд, і там розглянуть питання арешту по суті. Якщо процедура визнається порушеною, документи доведеться вручати заново, а Росія отримає новий 60-денний строк, що відтягне процес. Компромісний варіант: повторне вручення з наданням Росії додаткового часу, але з дозволом окружному суду рухатися далі. Висновок — яким шляхом піде Ізраїль? Ситуація з Sergei Palace Hotel і паркінгом HaMa’alot — це не просто юридичний спір. Це іспит для Ізраїлю: чи стане він на бік міжнародного права й виконає арбітражне рішення, чи віддасть перевагу дипломатичним розрахункам. Для України це шанс показати, що російська агресія й крадіжка власності не лишаються безкарними. Для Ізраїлю — нагода довести, що в Єрусалимі закон вищий за страх перед сильними гравцями. Читати на НАновини: https://nikk.agency/uk/ukraina-proti-rosii/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Українська авіакомпанія «Роза Вітрів» вийшла на ринок Ізраїлю: базується в аеропорту Бен-Гуріон (TLV) та виконує маршрути Родос, Пафос, Рим і Прага «Роза Вітрів» (Windrose), створена у 2003 році та довгий час займалася чартерними перевезеннями з України, після початку війни опинилася на межі зникнення. Коли більша частина флоту залишилася заблокованою в Україні, а п’ять літаків були знищені російськими ударами по Дніпру в ніч на 4 квітня 2025 року, це стало «найбільшою одноразовою втратою українських авіакомпаній» після боїв за аеропорт Гостомель у лютому–березні 2022 року, де був знищений АН-225 «Мрія». Здавалося, що історія компанії завершена. Російські пропагандистські ЗМІ на кшталт ТАСС відразу заявили: «російська армія знищила не менше п’яти доопрацьованих ЗСУ для військових цілей, у тому числі ударів по території Росії, літаків в аеропорту Дніпропетровська». Насправді ж згоріли цивільні борти, сховані в ангарі для захисту. Але вже у 2025 році Windrose (Роза Вітрів) повернулася — тепер її Airbus A319 працює з Тель-Авіва для ізраїльської Israir. Основні напрямки — Родос, Пафос, Рим і Прага. Це стало можливим після виходу багатьох європейських перевізників з ізраїльського ринку через загострення ситуації з безпекою. Окремим питанням залишається тема власників: офіційно фігурують компанії Rydell і Bregenzer Ltd, але експерти неодноразово пов’язували Windrose з групою «Приват» та іменем Ігоря Коломойського. Сьогодні «Роза Вітрів» утримує бізнес стратегією «працювати там, де є попит». Для українців та ізраїльтян це не просто авіакомпанія — це історія виживання і символ того, що навіть у найважчих умовах можна піднятися в небо. Повну історію компанії та нові подробиці читайте на сайті НАновини: https://nikk.agency/uk/ukrainska-avia/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine