#архів Справжній лицар XX століття. Уявіть: 1938 рік, на обрії — німецькі танки, що входять до Чехословаччини. І тут дорогу їм перегороджує… вершник у повних лицарських обладунках. Це не жарт — це був Йозеф Меншік, останній власник замку Добрш. Меншік щиро зневажав усе сучасне. Ще у 1911-му він купив напівзруйнований замок і перетворив його на свій середньовічний світ. Колекціонував старовинні речі, жив як справжній лицар — і в буквальному сенсі зібрав собі обладунки. Коли дізнався, що нацисти заходять у країну — не став ховатися чи тікати. Просто сів на коня, одягнув лицарський обладунок і виїхав на дорогу. Танки зупинились. Солдати не знали, як реагувати на цю дивну постать з минулого. Його зрештою відсунули з дороги — але він вижив у війні, а помер вже після неї, у віці 78 років. Історія, що звучить як легенда — але вона справжня.

#притчі Уламки доброти Сім'я проводила вихідний день на пляжі. Діти купалися в морі та будували замки з піску. Раптом вдалині з'явилася маленька бабуся. Її сиве волосся розвівалося за вітром, одяг був брудним і обірваним. Вона щось бурмотіла про себе, підбираючи з піску якісь предмети і складаючи їх у сумку. Батьки покликали дітей і наказали їм триматися від бабусі подалі. Коли вона проходила повз них, нагинаючись раз у раз, щоб щось підняти, вона посміхнулася сім'ї, але ніхто на її привітання не відповів. Через багато тижнів вони дізналися, що маленька бабуся все своє життя присвятила тому, щоб підбирати з пляжів уламки скла, якими діти могли порізати собі ноги.

#поезія Аж заболіло в грудях, Так обізвався Львів, Краще б тебе не бУло, Місто моїх жалІв. Тихих моїх світанків, Світлої самоти, Випитий до отстАнку, Майже до наготи… Будять дощі примарні, Памʼять у пастці днів, Львівські солодкі рани, Чим би ще так болІв? З ким би ще так щоночі, Бився аж до кровИ, Львове, чого ти хочеш? Нащо мене зловив? Думаєш, я залізний? Серце замкнув на ключ? ПереходИти б кризу, Поміж столичних круч… Що додавав у каву? Чим присмачИв дівчат? Не одягались навіть, Множили біль утрат… Може таки відпустиш? Пута розірве час, Ріже мене на кусні, Те, що єднало нас… Пустка твогО вокзалу, Чари твоїх дворів, Як мені, Львове, далі Жити лише напІв? Дихати, ніби красти, Вірити, що колись, Навіть писати нАспіх, Марево милих рис… Марсове жде героїв, Скільки вже, скільки ще? Надлишки твого болю, Виплакані дощем… Серцем уже зачЕрствів, Скажу тобі одне: Львове, я лЮблю. Чесно. Вірю, що й ти мене Василь Зима

🎨 Обирай свій стиль разом із PrintSalon! Тут твоя улюблена футболка, худі чи екосумка може стати унікальною — завдяки оригінальному принту або твоєму власному дизайну. ✨ Хочеш футболку з мемом, худі з героєм улюбленого серіалу чи стильну чашку для офісу? У нас є все для цього. А якщо ні — створи свій дизайн на сайті за кілька хвилин! 📦 Швидка доставка по всій Україні. 💛 Власне виробництво та якісний друк. 🎁 Ідеї для подарунків на будь-який випадок. 👉 Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе. #PrintSalon #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар

#тварини Вихід цикади з лялечки – це видовище, гідне уваги та захоплення. Немов крихітний космонавт, одягнений у хітиновий скафандр, комаха готується до свого першому і, можливо, єдиному польоту у світ. Спершу з'являється голова. Потім повільно, міліметр за міліметром, цикада вивільняє своє тіло, звиваючись і напружуючи кожен м'яз. Цей процес може зайняти години, вимагаючи від комах колосальної сили волі та терпіння. Крила, складені в щільні, мокрі пакети, здаються непідйомною ношею. Поступово крила розправляються, висихають. Вони стають прозорими, наче вуаль, пронизаною тонкими прожилками. Нарешті, цикада повністю вибирається з лялечки і завмирає, наче статуя. У цей момент вона слабка та вразлива. І ось, настає довгоочікуваний момент - цикада змахує крилами і злітає в повітря. Її стрекот, що наповнює повітря, невід'ємна частина літа у багатьох регіонах світу.

🌞 Літній Сонцеворот — час, коли Сонце дихає всередині нас 🌿🔥💧 21 червня 2025 року о 5:41 за Києвом — мить рівноваги і розкриття. Літній Сонцеворот. Семиярило. День, коли сам Перун, як Жар-Сонце, з'єднується з Дано́ю — Богинею Води, і в тому союзі народжується життя, ритм, світло, що тече між світами. Це не просто найдовший день року — це вершина Сонячного Потоку, момент, коли енергія набирає повну силу, і світ говорить до кожного, хто чує Духом. 🔸 Це час, коли небо відкривається, а Боги чують. Сила бажання з цього моменту сплітається зі Світлом. Достатньо лише бути в присутності, відчути з'єднання з Сонцем, Водою і Травою, і прохання підуть прямо в тканину Всесвіту. 🔹 Це день, коли рослини мають пам’ять предків. Знахарі завжди знали — трави, зібрані в цей день, не просто лікують, а несуть Ключі до здоров’я, духу, пам’яті Роду. В кожній травинці – код прадавньої Мудрості. 🌀 Після 23:00 20 червня активізується магічна хвиля, що зростає до кульмінації в мить сходу Сонця — і тримає силу аж до полудня 22 червня. Це Врата, це Портал. Це дар. ☀️ Ритуали Світла: Живе Сонце в Дії 🔆 Грошовий Потік: Золото Сонця любить рух. Витрусіть монети з гаманця й покладіть під поріг чи до входу в дім. Ви вказуєте Енергії Багатства правильний напрямок. Світло знаходить стежку. 🌸 Вінок бажання: Збирай квіти з полів. Плети вінок із думкою, що твоя мрія вже збулася. Не просто думай — відчуй! Одягни вінок, тримай на собі до заходу Сонця. Мрія запечатається у тканину реальності. 🔄 Обряд змін: У ніч з 21 на 22 червня переверни все, що бачиш: стільці, миски, взуття. Світ має рухатися. Говори: "Дім догори дном, зміни з кожним днем." Вранці поверни все на місце. Ти сам створив простір для нового. 🛡️ Захист дому: Зроби амулет з горобини, червоної тканини, ниток і трав. Зав’яжи сім вузлів, кажучи: "Як горобина зв'язана червоним, так захист оточує мій дім." Сила триматиме простір. Захист буде як коло Сонця. 🔅 Талісман Сонця: У золотому вбранні, зі спокійним серцем, стань перед Сонцем. Дай світлу увійти в груди. Поклади праву руку на ліву. Промов: "Я є Потік, я є Світло, я є Син Сонця." Так ти заряджаєш себе вібрацією Життя. 🥞 Сонячні млинці: Пекти млинці цього дня — як викликати Сонце на вечерю. Годуй коханого, і разом з млинцем він з'їсть тепло твого серця. "Тісто клейке, любов тягуча – доля з'єднана, мов млинець гарячий." 🌿 Папороть для достатку: Знайди молоді пагони папороті (ті, що не розкрилися ще повністю). Нечітна кількість, обв'язана зеленою ниткою, покладена в коробку з монетами – це як жива енергетична карта. Вона поведе тебе до благополуччя. 💧 Цілюща вода: Встань до сходу. Вмийся джерельною водою або з колодязя. Пий її. Сила цієї води – як благословення Роду і Землі. Вона пам’ятає ще перший подих Творення. Федір, Архат, Даждьбог-Світлоносний Цей день — не для метушні. Це день бачити, відчувати, пам’ятати. Сонце говорить. Вода чує. Трава відповідає. А ти, Дух Світлий, — є в цьому Потоку. Світ дивиться через твої очі. Святкуй Сонцеворот – як повернення Себе до Себе. І хай буде так. Эль ☀️ Дар 🔥

#свята У народному календарі 23 червня - свято Аграфена Купальниця. У цей день варто одягти все найкраще, найчистіше, нове. Купальницею день прозвали тому, що ще в давні часи виник звичай масово купатися у водоймах. Аграфена Купальниця відзначається напередодні Івана Купала. Відсьогодні починаються іванівські ночі, які триватимуть аж до — Петрового дня, тому всі ці три святкові дні — Іван Купала, Аґрафена Купальниця і Петрів день — злилися в одне велике свято, наповнене величезним змістом і увібрало в себе як християнські традиції, так і язичницькі вірування. Це був час обрядів, прикмет, ворожінь і легенд. На Аграфену Купальницю збирали чортополох і кропиву, якими обкидали поріг і вікна для захисту будинку від нечисті і злих істот. А щоб в оселі панували здоров'я, щастя і благополуччя, клали перед порогом осикові і шипшинові гілки. У народі вважалося, що зібрані в ніч на Івана Купала трави і коріння мають особливу цілющу силу. 23 червня жінки займалися заготівлею банних віників, використовуваних протягом року. Для цього після полудня на запряжених конях відправлялися в ліс, щоб наламати молоді гілки берези. Також виготовляли вербові, липові, черемхові, вільхові, смородинові, горобинові та калинові віники. Не забували додати до них і різні трави. Це були ритуальні віники: одними з них користувалися в цей день в лазні, іншими наряжали корів, що недавно отелилися, треті перекидали через голови або кидали на дах лазні з метою дізнатися майбутнє (якщо віник впаде верхівкою до цвинтаря, то той хто кидає помре, а якщо низом, то залишиться живий). Перший віник, яким парилися на Аґрафену Купальницю, виготовляли із суміші полину, польової ромашки, м'яти, богородицької трави та іван-да-мар'ї. Вважалося, що він рятував від усіх хвороб. Також у цю дату варили обітну кашу з ячменю, заправлену олією. Зерно дівчата подрібнювали в ступці вручну і співали пісні. Стравою пригощали жебраків, а ввечері подавали для родини. Іншими обрядовими стравами в це народне свято були вареники з сиром, яєчня з салом, квас і кисіль. Також Агрипина Купальниця відома була тим, що в цей день намагалися зварити якомога більшу кількість курячих яєць. Робилося це для того, щоб кури неслися у великій кількості. Селяни домашню худобу не пасли, бо боялися, що нечиста сила в цей день буде всіляко пустувати і шкодити людині. Для того, щоб захистити свій будинок і господарство від безчинств нечистої сили селяни розміщували над дверним отвором гілки будяків, кропиви або звіробою. Увечері 23 червня починалося святкування Купали. Ніч на Івана Купала відзначалася навіть пишніше, ніж сам купальський день. Дівчата пускали вінки по воді і ворожили на суджених, а юнаки занурювалися в річку і шукали квітку папороті. Закохані пари стрибали через багаття, щоб перевірити силу кохання. Молодь цілу ніч не спала, веселилася і співала пісні. За старовинними прикметами, на Аграфену Купальницю всі повинні скупатися у водоймі. Вважалося, що той, хто цього не зробить, рік проведе в неприємностях. Не чути солов'їного співу — пора готуватися до збору ячменю. На Аґрафену вмиваються росою.

Баба Надя моя ще коли казала, що геть не вийде з мене путньої старої?:) Й хоча б раз та моя баба колись збрехала?:) Не було такого! Зранку нагорталася стрічок нічних новин… Вхопила пласкоріз та поперла у город… Врівноважувати тонку душевну прапоршицьку организацію… Дуже помічне, з розлюченністю пласкорізом ззззносити поодинокі бурʼяни! Уявляючи на їх місці геть не рослини… За ту годину, що я в городі була, тричі одягалася-роздягалася! В пайті мені спекотно? Стягну її з себе, починаю мерзнути? Знов одягну, знов стягну? Тричі бігала з городу в хату! Бо дощ починався! Вишню та іргу їла! В промислових масштабах!:) Ще й жимолостей трошки наскубла! Думала, що я їх вже всі зжерла!:) Задовбалася! Задовбалася бігати, як молода! Підняла руку повище? Різко, з зусиллям, опустила її до низу, та видихнула: - Та до біса таке сапання!!! Й пішла собі з того городу!!! То й що? Сонце світить!:) Вітрюган дерева тіліпає!:) Жодної краплини дощу не спостерігається!:) Та й хай?:) Ділянку ліворуч центральної городньої доріжки я пересапала?:) А праворуч нещодавно я ж була з пласкорізом! Достатньо на сьогодні!!! Ви там як? Цілі?

привіт. як будні? вихідні? як побут? як з роботою? пробач за тишу в сотні днів - був сильно заклопотаний. тату зробила? гарний стиль. отримала підвищення? я чув багато звідусіль про успіхи колишньої. а пам’ятаєш, як колись ходила, наче марево? та очі без потоку сліз знов стали темно-карими. без мене ти за рік немов помітно погарнішала. тож перейдемо від розмов до чогось значно глибшого? шаліє внутрішній хижак. від поклику забутого. цікаво, ти така ж на смак, як на початку лютого? хижак відчув знайому кров, хижак заходить здалека. я знаю про твою любов – це грає мені на руку. Я – автор кожного з рубців, що глибоко під шкірою. для хижака найшвидша ціль - осліплена довірою. для хижака найлегша з жертв - наївна та закохана. даремно сіпатись тепер хоч жестами, хоч кроками. ховаєш погляд, як же так? ти стала обережною? завмер фрустрований хижак рецептори збентежені. ти усміхаєшся мені? для тебе це досягнення - дві літери. ти кажеш «ні» спокійна і одягненна. Daria Lisich

Справжня сила людини — у здатності залишатися собою там, де всі одягають маски. У здатності творити, коли навколо руїни. У бажанні любити, коли серце вже втомилось чекати. 🖋️ Оксана Забужко