Мирослав Манюк
Закріплено
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚
Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿
Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830
У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі.

Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження.
З повагою — Мирослав Манюк ✍️
#поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
2
1Kпереглядів

  • Вийшов 16-й альбом пісень на мої вірші у новому дизайні.
    https://youtu.be/f3rIcmKAcSY
    Вийшов 16-й альбом пісень на мої вірші у новому дизайні. https://youtu.be/f3rIcmKAcSY
    1
    0переглядів
  • АВТОПСИХОГРАФІЯ

    Поет — умілий удавальник,
    Придумує таких подій,
    Що навіть біль, завжди страждальний,
    Вдає він справді як за свій.

    А ті, що вірші ці читають,
    Повірять у той щем дарма:
    Це не той біль, що він ховає,
    А той, якого в них нема.

    І так по колу без упину
    Він може довго розважать
    Той механічний потяг дивний,
    Що серцем звикли нарікать.

    Фернандо Пессоа

    Переклад: Мирослав Манюк
    29.05.2026
    #переклад
    АВТОПСИХОГРАФІЯ Поет — умілий удавальник, Придумує таких подій, Що навіть біль, завжди страждальний, Вдає він справді як за свій. А ті, що вірші ці читають, Повірять у той щем дарма: Це не той біль, що він ховає, А той, якого в них нема. І так по колу без упину Він може довго розважать Той механічний потяг дивний, Що серцем звикли нарікать. Фернандо Пессоа Переклад: Мирослав Манюк 29.05.2026 #переклад
    1
    8переглядів
  • Телеграм: https://t.me/ManyukVirchi
    Телеграм: https://t.me/ManyukVirchi
    1
    9переглядів 4Відтворень
  • ЛАВАНДА

    Простір лаванди — це фронт спостережень,
    Рівні ряди між кущами лягають,
    Погляд вбирає межу обережно.

    Рухи вздовж поля — від краю до краю,
    Внутрішня нива тримає характер,
    Стежки проходять, де квіти зростають.

    Погляд поглиблюється до гарантій,
    Лінія руху тримається фікцій,
    Переосмислення форми на грані.

    Контури рівня — лише одиниці,
    Витримка форми у стані квітучім
    Довго тримається у напівкільцях.

    Файні рослини зростають не штучно,
    Простір витримують їх коридори,
    Вільно заманюють цвітом пахнючим.

    Поле лаванди формується в творчість,
    Ритм задають дублікати структури,
    Рима лежить на поверхні у флори.

    І недарма знову в час цей сумбурний
    Межі лавандові кличуть по колу,
    Є в українській, природній культурі

    Гарний такий аметистовий колір.

    Мирослав Манюк
    28.05.2026
    ЛАВАНДА Простір лаванди — це фронт спостережень, Рівні ряди між кущами лягають, Погляд вбирає межу обережно. Рухи вздовж поля — від краю до краю, Внутрішня нива тримає характер, Стежки проходять, де квіти зростають. Погляд поглиблюється до гарантій, Лінія руху тримається фікцій, Переосмислення форми на грані. Контури рівня — лише одиниці, Витримка форми у стані квітучім Довго тримається у напівкільцях. Файні рослини зростають не штучно, Простір витримують їх коридори, Вільно заманюють цвітом пахнючим. Поле лаванди формується в творчість, Ритм задають дублікати структури, Рима лежить на поверхні у флори. І недарма знову в час цей сумбурний Межі лавандові кличуть по колу, Є в українській, природній культурі Гарний такий аметистовий колір. Мирослав Манюк 28.05.2026
    47переглядів
  • https://youtu.be/FXfrT-HaeTE
    https://youtu.be/FXfrT-HaeTE
    16переглядів
  • ДО МИРОСЛАВА

    На березі тихім стояла з тобою
    І досі тримає твій погляд свідомість,
    Неначе пливу по життю без турботи.

    А потім під каву сиділи ми вдома,
    Ти мовив про мандри крізь дощ і тумани,
    Крізь всі океани, країни відомі...

    Я слухала довго про ці твої мандри,
    Як хвилі важкі до причалів приходять,
    А човен цілує усі океани.

    Твої небезпечні бажання й пригоди,
    Немов у вині незнайомі букети:
    Від них я постійно живу в насолоді.

    Мені не забути ці спільні вікенди,
    Бо шарм твій лишився як подихи вітру
    І досі бринять поетичні куплети.

    Я знала людей, що не зовсім привітні,
    Та ти усміхнувся, попавши в десятку
    І став назавжди сингулярним на світі.

    Тепер я дивлюся на обрій завзято,
    Де ти розриваєш великі простори
    І хочу для тебе лишити дитятко.

    Щоб разом утрьох нам дивитись на зорі.

    Пані L (Паніель)
    24.05.2026
    ДО МИРОСЛАВА На березі тихім стояла з тобою І досі тримає твій погляд свідомість, Неначе пливу по життю без турботи. А потім під каву сиділи ми вдома, Ти мовив про мандри крізь дощ і тумани, Крізь всі океани, країни відомі... Я слухала довго про ці твої мандри, Як хвилі важкі до причалів приходять, А човен цілує усі океани. Твої небезпечні бажання й пригоди, Немов у вині незнайомі букети: Від них я постійно живу в насолоді. Мені не забути ці спільні вікенди, Бо шарм твій лишився як подихи вітру І досі бринять поетичні куплети. Я знала людей, що не зовсім привітні, Та ти усміхнувся, попавши в десятку І став назавжди сингулярним на світі. Тепер я дивлюся на обрій завзято, Де ти розриваєш великі простори І хочу для тебе лишити дитятко. Щоб разом утрьох нам дивитись на зорі. Пані L (Паніель) 24.05.2026
    102переглядів
  • https://youtu.be/Kn9hi_s8sLM
    https://youtu.be/Kn9hi_s8sLM
    1
    32переглядів
  • МОРОК

    Хижі примари виходять з туману,
    Тінь виростає на сірому фоні,
    Дівчина знає про силу кошмару.

    Ікла вовків скам'яніли по нормі,
    Погляд дівчини ховає підозру,
    Попіл лишає сліди на долоні.

    В келиху залишки чорної дози,
    Гостра тривога тримає у рабстві,
    Час зупинився, немов під наркозом.

    Мовчки людина сховалась в оправі,
    Звір за спиною чекає на жертву,
    Морок приносить заплутані справи.

    Хтось розбиває ілюзію мертву,
    Тіні зникають під спалахом світла,
    Дівчина рве цю завісу роздерту.

    Спокій приходить на зміну привітно,
    Звіра немає у залі старому,
    Всі негаразди віднесені вітром…

    Чиста душа повернулась додому,
    Правда відкрилася хутко та легко,
    Зникли примари та гуркання грому.

    Світло розвіяло давню залеглість.

    Мирослав Манюк
    23.05.2026
    МОРОК Хижі примари виходять з туману, Тінь виростає на сірому фоні, Дівчина знає про силу кошмару. Ікла вовків скам'яніли по нормі, Погляд дівчини ховає підозру, Попіл лишає сліди на долоні. В келиху залишки чорної дози, Гостра тривога тримає у рабстві, Час зупинився, немов під наркозом. Мовчки людина сховалась в оправі, Звір за спиною чекає на жертву, Морок приносить заплутані справи. Хтось розбиває ілюзію мертву, Тіні зникають під спалахом світла, Дівчина рве цю завісу роздерту. Спокій приходить на зміну привітно, Звіра немає у залі старому, Всі негаразди віднесені вітром… Чиста душа повернулась додому, Правда відкрилася хутко та легко, Зникли примари та гуркання грому. Світло розвіяло давню залеглість. Мирослав Манюк 23.05.2026
    1
    148переглядів
  • https://youtu.be/mrRYsqvgn90
    https://youtu.be/mrRYsqvgn90
    31переглядів
  • АЛЬБАТРОС

    Часто, для розваги, мореходи
    Ловлять велетенських альбатросів,
    Що летять байдуже по погоді
    За човном, по водяній дорозі.

    Ледь-но їх відпустять під вітрило,
    Як вони, незграбні, у ту ж пору,
    Жалісно волочать свої крила,
    Ніби весла, що звисають поруч.

    Всі сміються — он яка подоба!
    А ще вчора був такий великий!
    Той сміється, пхає люльку в дзьоба,
    Інший робить вигляд, що каліка.

    Так поет, подібний альбатросу,
    Що блукає бурею між вітром;
    Пущений потішити матросів,
    Крила не дають йому ходити.

    Шарль Бодлер

    Переклад: Мирослав Манюк
    #переклад
    АЛЬБАТРОС Часто, для розваги, мореходи Ловлять велетенських альбатросів, Що летять байдуже по погоді За човном, по водяній дорозі. Ледь-но їх відпустять під вітрило, Як вони, незграбні, у ту ж пору, Жалісно волочать свої крила, Ніби весла, що звисають поруч. Всі сміються — он яка подоба! А ще вчора був такий великий! Той сміється, пхає люльку в дзьоба, Інший робить вигляд, що каліка. Так поет, подібний альбатросу, Що блукає бурею між вітром; Пущений потішити матросів, Крила не дають йому ходити. Шарль Бодлер Переклад: Мирослав Манюк #переклад
    1
    76переглядів
Більше дописів