Мирослав Манюк
Закріплено
https://t.me/ManyukVirchi/530
Друзі, радий представити вам свою другу електронну збірку віршів — "Єдність". Це 100 поезій, народжених у вирі подій, які торкнулися кожного з нас. У цій книзі — біль і мужність, втрати й надія, роздуми й незламність нашого народу.
Я писав ці вірші не просто як поет, а як українець, як людина, що відчуває серцем кожен удар долі нашої країни. Це не просто тексти — це голос тих, хто бореться, тих, хто вірить, і тих, кого вже немає, але їхня пам’ять живе в наших серцях.
"Єдність" — це про нас. Про те, як ми разом вистояли і продовжуємо йти вперед. Про те, як слово може бути зброєю, а поезія — незламним духом.
Якщо вам відгукуються ці теми, буду радий, якщо ви познайомитеся зі збіркою та поділитеся своїми враженнями. Ваші думки важливі для мене.
З повагою,
Мирослав
https://t.me/ManyukVirchi/530 Друзі, радий представити вам свою другу електронну збірку віршів — "Єдність". Це 100 поезій, народжених у вирі подій, які торкнулися кожного з нас. У цій книзі — біль і мужність, втрати й надія, роздуми й незламність нашого народу. Я писав ці вірші не просто як поет, а як українець, як людина, що відчуває серцем кожен удар долі нашої країни. Це не просто тексти — це голос тих, хто бореться, тих, хто вірить, і тих, кого вже немає, але їхня пам’ять живе в наших серцях. "Єдність" — це про нас. Про те, як ми разом вистояли і продовжуємо йти вперед. Про те, як слово може бути зброєю, а поезія — незламним духом. Якщо вам відгукуються ці теми, буду радий, якщо ви познайомитеся зі збіркою та поділитеся своїми враженнями. Ваші думки важливі для мене. З повагою, Мирослав
T.ME
Вірші. Мирослав Манюк
Друзі, радий представити вам свою другу електронну збірку віршів — "Єдність". Це 100 поезій, народжених у вирі подій, які торкнулися кожного з нас. У цій книзі — біль і мужність, втрати й надія, роздуми й незламність нашого народу. Я писав ці вірші не просто як поет, а як українець, як людина, що відчуває серцем кожен удар долі нашої країни. Це не просто тексти — це голос тих, хто бореться, тих, хто вірить, і тих, кого вже немає, але їхня пам’ять живе в наших серцях. "Єдність" — це про нас. Про те, як ми разом вистояли і продовжуємо йти вперед. Про те, як слово може бути зброєю, а поезія — незламним духом. Якщо вам відгукуються ці теми, буду радий, якщо ви познайомитеся зі збіркою та поділитеся своїми враженнями. Ваші думки важливі для мене. З повагою, Мирослав
Like
1
380переглядів

  • НЕЗЛАМНЕ СЕРЦЕ

    У серці сховане святе тепло,
    Воно дає нам світло у пітьмі,
    Любов дає, бо це є джерело,
    А решту всю ми візьмемо самі.

    Життя карає лагідно завжди:
    Буває часто туга від нужди,
    Заради серця не відчую страх,
    Щоб знову вірно берегти свій шлях.

    За кожен біль я вдячний небесам,
    Бо тільки так міг я зрозуміти,
    Що в мене є намір щоби жити,
    Не шуткувати зі своїм життям.

    Тепер буває тиша у грудях,
    Серце готове пережити жах.
    Ніщо не може знищити сліди –
    Віднині я незламний назавжди.

    Тому що ми давно вже не самі,
    Лише для нас, щоб серце ожило,
    Любов та віра, навіть у пітьмі
    Знаходять в ньому сховане тепло.

    Мирослав Манюк
    14.03.2025
    НЕЗЛАМНЕ СЕРЦЕ У серці сховане святе тепло, Воно дає нам світло у пітьмі, Любов дає, бо це є джерело, А решту всю ми візьмемо самі. Життя карає лагідно завжди: Буває часто туга від нужди, Заради серця не відчую страх, Щоб знову вірно берегти свій шлях. За кожен біль я вдячний небесам, Бо тільки так міг я зрозуміти, Що в мене є намір щоби жити, Не шуткувати зі своїм життям. Тепер буває тиша у грудях, Серце готове пережити жах. Ніщо не може знищити сліди – Віднині я незламний назавжди. Тому що ми давно вже не самі, Лише для нас, щоб серце ожило, Любов та віра, навіть у пітьмі Знаходять в ньому сховане тепло. Мирослав Манюк 14.03.2025
    Like
    1
    12переглядів
  • ЗМІНЮЙ СВІТ

    Життя – це шанс дарований згори,
    Від тебе лиш залежить його зміст,
    Якщо не світлі твої кольори,
    То в темряві життя проходить ріст.

    Добро постійно змінює серця,
    Якщо ти вірним будеш до кінця.
    Як сонце є – так воно існує,
    Світить завжди, для життя пасує.

    Зроби хоч крок, щоби змінити світ,
    Посій надію в чиюсь самоту.
    Щоб іншим бачить лагідну мету,
    Лишай у серці для людей привіт.

    Хто сіє зло, той дарма працює –
    Шляхом правди кращий лиш прямує.
    Сердечні вчинки – радість для лиця,
    Вони, як зорі у руках Творця.

    Життя мине і свій закінчить ріст,
    Та вчинки добрі мають кольори,
    Вони, як промінь – не міняють зміст,
    Але дарують віру, що згори.

    Мирослав Манюк
    13.03.2025
    ЗМІНЮЙ СВІТ Життя – це шанс дарований згори, Від тебе лиш залежить його зміст, Якщо не світлі твої кольори, То в темряві життя проходить ріст. Добро постійно змінює серця, Якщо ти вірним будеш до кінця. Як сонце є – так воно існує, Світить завжди, для життя пасує. Зроби хоч крок, щоби змінити світ, Посій надію в чиюсь самоту. Щоб іншим бачить лагідну мету, Лишай у серці для людей привіт. Хто сіє зло, той дарма працює – Шляхом правди кращий лиш прямує. Сердечні вчинки – радість для лиця, Вони, як зорі у руках Творця. Життя мине і свій закінчить ріст, Та вчинки добрі мають кольори, Вони, як промінь – не міняють зміст, Але дарують віру, що згори. Мирослав Манюк 13.03.2025
    Like
    1
    26переглядів
  • СИЛА РОЗУМУ

    Коли вирує битва між сердець,
    Спокій важливий, рівновага дум,
    Бо страх і гнів все знищать нанівець,
    А в мудрості – могутній справжній ум.

    Хто дух свій зможе втримати в руках,
    Той буде світло бачити в думках.
    Не страх приносить переможну мить,
    А розум, що не зможе відступить.

    Хто гнів плекає, промахнеться враз,
    Але спокійний влучить навздогін,
    Бо розум ясний – кращий воїн він,
    Завжди миттєво здійснює наказ.

    У кого гнів давно вогнем кипить,
    У того розум у ту мить мовчить,
    А той, хто вогник стримає в очах,
    Здобуде правду, переможе страх.

    Хто холодом розвіє власний ум,
    Той стане гнів долати нанівець,
    Добра душа та ясність його дум,
    Не згаснуть поки чути стук сердець.

    Мирослав Манюк
    12.03.2025
    СИЛА РОЗУМУ Коли вирує битва між сердець, Спокій важливий, рівновага дум, Бо страх і гнів все знищать нанівець, А в мудрості – могутній справжній ум. Хто дух свій зможе втримати в руках, Той буде світло бачити в думках. Не страх приносить переможну мить, А розум, що не зможе відступить. Хто гнів плекає, промахнеться враз, Але спокійний влучить навздогін, Бо розум ясний – кращий воїн він, Завжди миттєво здійснює наказ. У кого гнів давно вогнем кипить, У того розум у ту мить мовчить, А той, хто вогник стримає в очах, Здобуде правду, переможе страх. Хто холодом розвіє власний ум, Той стане гнів долати нанівець, Добра душа та ясність його дум, Не згаснуть поки чути стук сердець. Мирослав Манюк 12.03.2025
    Like
    2
    87переглядів
  • ПРОСТО ДРУЗІ

    Ти сказала: "Все минуло,
    Це не любов, а тільки тінь".
    Почуття коли заснуло,
    То прокидатись буде лінь.

    Я питав: "Чому так сталось?"
    Ти лиш мовчки посміхалась.
    Все, що мріялось, зникало,
    Вмить розсіялось, пропало.

    Але в серці величаво
    Я твій образ зберігаю,
    Твої очі пам’ятаю,
    Що світилися яскраво.

    Час летів, життя тривало,
    Почуття все так же спало.
    Ти ще в згадках залишалась,
    Хоч і вийти намагалась.

    Знаю, все колись минає,
    Та ти у спогадах живеш.
    Просто друзі... Так буває,
    Марно душа болить без меж.

    Мирослав Манюк
    11.03.2025
    ПРОСТО ДРУЗІ Ти сказала: "Все минуло, Це не любов, а тільки тінь". Почуття коли заснуло, То прокидатись буде лінь. Я питав: "Чому так сталось?" Ти лиш мовчки посміхалась. Все, що мріялось, зникало, Вмить розсіялось, пропало. Але в серці величаво Я твій образ зберігаю, Твої очі пам’ятаю, Що світилися яскраво. Час летів, життя тривало, Почуття все так же спало. Ти ще в згадках залишалась, Хоч і вийти намагалась. Знаю, все колись минає, Та ти у спогадах живеш. Просто друзі... Так буває, Марно душа болить без меж. Мирослав Манюк 11.03.2025
    Like
    1
    89переглядів
  • МАЙЖЕ ГІМН

    Ще не погасло у серцях тепло,
    Ще горить вогонь гарячих надій.
    Хоч ворожа тінь принесла нам зло,
    Та не вкраде вже наших світлих мрій.

    Ми не станемо на коліна знов,
    Силу й волю нам надає любов.
    Хай лунає гімн гучно навкруги,
    Щоб чули його наші вороги!

    Хай стирає лиш вітер злі сліди,
    Хай згорає вся темрява у млі.
    Світло правди є в нашої землі,
    Ми не зрадимо нашої мети!

    Кров і сльози тут – не наші борги,
    Це лиш крок назад вражої ноги.
    В кожного із нас є козацька кров,
    Ляже від меча, хто з мечем прийшов.

    Ще настане час для здійснених мрій,
    Запалає день ворогам на зло!
    Ми повернемо правду для надій,
    Україна – край, де в серцях тепло!

    Мирослав Манюк
    10.03.2025
    МАЙЖЕ ГІМН Ще не погасло у серцях тепло, Ще горить вогонь гарячих надій. Хоч ворожа тінь принесла нам зло, Та не вкраде вже наших світлих мрій. Ми не станемо на коліна знов, Силу й волю нам надає любов. Хай лунає гімн гучно навкруги, Щоб чули його наші вороги! Хай стирає лиш вітер злі сліди, Хай згорає вся темрява у млі. Світло правди є в нашої землі, Ми не зрадимо нашої мети! Кров і сльози тут – не наші борги, Це лиш крок назад вражої ноги. В кожного із нас є козацька кров, Ляже від меча, хто з мечем прийшов. Ще настане час для здійснених мрій, Запалає день ворогам на зло! Ми повернемо правду для надій, Україна – край, де в серцях тепло! Мирослав Манюк 10.03.2025
    Like
    2
    1коментарів 78переглядів
  • СВІТЛО КОБЗАРЯ

    Тарас, мов вогонь, що не згасає,
    Він взяв у руки душу народу,
    Та світло відкрив, яке палає
    За незалежність та за свободу.

    Шевченка слова – воля і сила,
    Що в серці горять та дають крила.
    Вони як мечи, що нищать ярмо,
    Якщо вони є, ми всі живемо.

    Поет, що серце країні віддав,
    Ті думи його – це світ голосів,
    Його Заповіт давно воскресив
    Все те, що Кобзар нам заповідав.

    З Тарасом ми всі до волі йдемо,
    Всі вірші його – це наше кермо.
    Кобзар – це голос, велич та сила,
    Що не зламала навіть могила.

    Спадок його живе за свободу,
    Народна пісня словом палає.
    Вірші поета – голос народу
    Який ніколи не замовкає.

    Мирослав Манюк
    09.03.2025
    СВІТЛО КОБЗАРЯ Тарас, мов вогонь, що не згасає, Він взяв у руки душу народу, Та світло відкрив, яке палає За незалежність та за свободу. Шевченка слова – воля і сила, Що в серці горять та дають крила. Вони як мечи, що нищать ярмо, Якщо вони є, ми всі живемо. Поет, що серце країні віддав, Ті думи його – це світ голосів, Його Заповіт давно воскресив Все те, що Кобзар нам заповідав. З Тарасом ми всі до волі йдемо, Всі вірші його – це наше кермо. Кобзар – це голос, велич та сила, Що не зламала навіть могила. Спадок його живе за свободу, Народна пісня словом палає. Вірші поета – голос народу Який ніколи не замовкає. Мирослав Манюк 09.03.2025
    Like
    Love
    2
    99переглядів
  • СИЛА МОЛИТВИ

    Коли гріхи обтяжують серця,
    Не бійся їх відкрити перед тим,
    Хто так, як ти, шукає без кінця
    Той шлях, який ще не затьмарив дим.

    Молитва є — наче світла злива,
    З молитвою доля є щаслива,
    Зцілить вона болі та страждання,
    Дарує сил взяти покаяння.

    Вона летить у небо, як стріла,
    Не стримати бурею й вітрами,
    Вона зцілить кожну душу з нами,
    Дасть крила тим, хто відійшов від зла.

    Нехай звучить молитва бажання,
    Вона є щит задля існування,
    Вона весь світ знає особливо,
    Кожну душу їй спасти властиво.

    Тож стань на шлях, що не затьмарив дим,
    Забудь про страх, про болі без кінця,
    Молитва є спасенним чудом тим,
    Яка спасе поранені серця.

    Мирослав Манюк
    07.03.2025
    СИЛА МОЛИТВИ Коли гріхи обтяжують серця, Не бійся їх відкрити перед тим, Хто так, як ти, шукає без кінця Той шлях, який ще не затьмарив дим. Молитва є — наче світла злива, З молитвою доля є щаслива, Зцілить вона болі та страждання, Дарує сил взяти покаяння. Вона летить у небо, як стріла, Не стримати бурею й вітрами, Вона зцілить кожну душу з нами, Дасть крила тим, хто відійшов від зла. Нехай звучить молитва бажання, Вона є щит задля існування, Вона весь світ знає особливо, Кожну душу їй спасти властиво. Тож стань на шлях, що не затьмарив дим, Забудь про страх, про болі без кінця, Молитва є спасенним чудом тим, Яка спасе поранені серця. Мирослав Манюк 07.03.2025
    Like
    1
    69переглядів
  • ХВИЛІ ГЕДІ ЛАМАР

    Вона, мов зірка, сяяла в кіно,
    Краса світила через екрани,
    Розум був ясним, ніби полотно,
    Душа бажала слави й пошани.

    Вона творила не лише фурор,
    Палкі ідеї ніби метеор,
    Змінювали світ, давали мрію,
    Хвиля почуттів несла надію.

    Вона знайшла код посеред частот,
    Що мав змінити той світ щосили,
    Але в той момент не оцінили
    Цей доленосний майбутнього код.

    Тепер навколо – відгомін ідей,
    Що проростали у серцях людей,
    Вона лишалась зіркою для всіх,
    Чудна актриса у хвилях своїх.

    Ім’я пізнало слави й пошани,
    Світло лягало на те полотно,
    Пульс у сигналах йшов на екрани,
    Тепер хвилі скрізь, не тільки в кіно.

    Мирослав Манюк
    07.03.2025
    ХВИЛІ ГЕДІ ЛАМАР Вона, мов зірка, сяяла в кіно, Краса світила через екрани, Розум був ясним, ніби полотно, Душа бажала слави й пошани. Вона творила не лише фурор, Палкі ідеї ніби метеор, Змінювали світ, давали мрію, Хвиля почуттів несла надію. Вона знайшла код посеред частот, Що мав змінити той світ щосили, Але в той момент не оцінили Цей доленосний майбутнього код. Тепер навколо – відгомін ідей, Що проростали у серцях людей, Вона лишалась зіркою для всіх, Чудна актриса у хвилях своїх. Ім’я пізнало слави й пошани, Світло лягало на те полотно, Пульс у сигналах йшов на екрани, Тепер хвилі скрізь, не тільки в кіно. Мирослав Манюк 07.03.2025
    Like
    1
    95переглядів
  • ПОШУК СЕРЦЯ

    Я довго шукав тебе на Землі,
    У спеку й в холод такий зухвалий,
    Блукав в самоті де степи малі,
    Серцем змучений, духом зів'ялий.

    Шукав у тиші дерев лісових,
    У мареві дум польотів нічних.
    Не вірив ніяк я сновидінням,
    Бо сни здавались лише видінням.

    Я довго ішов через темноту,
    Блукав між вогнем далеких доріг,
    Чужих находив, а рідних не зміг,
    Шукав кожен день, ішов в пустоту.

    Сили зникали перед падінням,
    Здавалося я бився з сумлінням.
    Але коли вже упав та затих,
    Тоді я відчув дотик рук твоїх.

    Тепер ти поруч – пошук був вдалий.
    Тримаю міцно ці руки малі.
    І все, що шукав я строк тривалий,
    Знайшов нарешті... на грішній Землі.

    Мирослав Манюк
    06.03.2025
    ПОШУК СЕРЦЯ Я довго шукав тебе на Землі, У спеку й в холод такий зухвалий, Блукав в самоті де степи малі, Серцем змучений, духом зів'ялий. Шукав у тиші дерев лісових, У мареві дум польотів нічних. Не вірив ніяк я сновидінням, Бо сни здавались лише видінням. Я довго ішов через темноту, Блукав між вогнем далеких доріг, Чужих находив, а рідних не зміг, Шукав кожен день, ішов в пустоту. Сили зникали перед падінням, Здавалося я бився з сумлінням. Але коли вже упав та затих, Тоді я відчув дотик рук твоїх. Тепер ти поруч – пошук був вдалий. Тримаю міцно ці руки малі. І все, що шукав я строк тривалий, Знайшов нарешті... на грішній Землі. Мирослав Манюк 06.03.2025
    Like
    1
    89переглядів
  • ШЛЯХ ПЕРЕШКОД

    Ідучи шляхом своїх перешкод,
    Знайдеш уроки у кожній біді,
    Помилки навчать жити без пригод,
    Вони як світло, горять у пітьмі.

    Була невдача – це просто урок,
    Що змушує знов зробити ще крок.
    Досвід, мов вогник, дає нам змогу
    Не стати знов на грішну дорогу.

    Прийми недолік у важкий момент,
    Тільки визнання помилок дає
    Міцної волі яка у нас є,
    Щоб встояти тут як кріпкий цемент.

    Шляхи перехресть відомі Богу,
    Та кожен наш крок давить тривогу.
    Бо хто не впаде у вир помилок,
    Той може втратить із Богом зв'язок.

    І знову вперед, на зустріч пітьмі,
    Навчившись жити завжди для пригод,
    Помилки стають як досвід в житті,
    Ідучи шляхом своїх перешкод.

    Мирослав Манюк
    05.03.2025
    ШЛЯХ ПЕРЕШКОД Ідучи шляхом своїх перешкод, Знайдеш уроки у кожній біді, Помилки навчать жити без пригод, Вони як світло, горять у пітьмі. Була невдача – це просто урок, Що змушує знов зробити ще крок. Досвід, мов вогник, дає нам змогу Не стати знов на грішну дорогу. Прийми недолік у важкий момент, Тільки визнання помилок дає Міцної волі яка у нас є, Щоб встояти тут як кріпкий цемент. Шляхи перехресть відомі Богу, Та кожен наш крок давить тривогу. Бо хто не впаде у вир помилок, Той може втратить із Богом зв'язок. І знову вперед, на зустріч пітьмі, Навчившись жити завжди для пригод, Помилки стають як досвід в житті, Ідучи шляхом своїх перешкод. Мирослав Манюк 05.03.2025
    Like
    3
    72переглядів
Більше дописів