Мирослав Манюк
Закріплено
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚
Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿
Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830
У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі.

Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження.
З повагою — Мирослав Манюк ✍️
#поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
2
1Kпереглядів

  • Ніщо не трапляється двічі

    Знай, не трапляється двічі подія
    і вже не трапиться. Через це, звично,
    ми народились без досвіду й дії
    і помремо без всілякої звички.

    Хоч би були ми у цім алгоритмі
    всі найтупішими у школі світу,
    не доведеться ще раз повторити
    жодного снігу, ні жодного літа.

    Жоден день не повториться ізнову,
    двох не буває однакових ночей,
    двох тих самих поцілунків раптових,
    та двох однакових поглядів в очі.

    Вчора, ім'я коли твоє багряне
    хтось лиш уголос промовив при мені,
    то так здалося, що ніби троянда
    хутко влетіла у вікна та двері.

    Тільки сьогодні, коли ми вже разом,
    я відвернула обличчя до стінки.
    Дивна троянда, яка стане з часом?
    Це квітка? А може, камінь з відтінком?

    Що ж ви постійно, періоди скрути,
    змішані всі з непотрібним цим страхом?
    Ви є — і, отже, вам треба минути.
    Ви проминете і в цьому окраса.

    Ми, задоволені, мило обнявшись,
    спробуємо віднайти розуміння,
    хоч різнимося, різницю прийнявши,
    та мов дві краплі води, ми незмінні.

    Віслава Шимборська

    Переклад: Мирослав Манюк
    #переклад
    Ніщо не трапляється двічіЗнай, не трапляється двічі подіяі вже не трапиться. Через це, звично,ми народились без досвіду й діїі помремо без всілякої звички.Хоч би були ми у цім алгоритмівсі найтупішими у школі світу,не доведеться ще раз повторитижодного снігу, ні жодного літа.Жоден день не повториться ізнову,двох не буває однакових ночей,двох тих самих поцілунків раптових,та двох однакових поглядів в очі.Вчора, ім'я коли твоє багрянехтось лиш уголос промовив при мені,то так здалося, що ніби трояндахутко влетіла у вікна та двері.Тільки сьогодні, коли ми вже разом,я відвернула обличчя до стінки.Дивна троянда, яка стане з часом?Це квітка? А може, камінь з відтінком?Що ж ви постійно, періоди скрути,змішані всі з непотрібним цим страхом?Ви є — і, отже, вам треба минути.Ви проминете і в цьому окраса.Ми, задоволені, мило обнявшись,спробуємо віднайти розуміння,хоч різнимося, різницю прийнявши,та мов дві краплі води, ми незмінні.Віслава ШимборськаПереклад: Мирослав Манюк#переклад
    1
    45переглядів
  • ЗАВІСА ІЛЮЗІЙ

    Сірі брила, мов холодні стіни,
    Десь у вись летить старий уламок,
    Тут лягають всі малі відтінки.

    Все повільно, ніби у рекламі,
    Крила креслять нам широкі кола,
    У цій пастці ходиш тільки прямо.

    Розум мій межу ілюзій голить,
    В небі ніби є усі ці птиці,
    А завіса і пуста, і гола…

    Тут немає і вогню при кризі,
    Тільки попри це, на збиток долі,
    Хтось знайшов тепло в старій темниці.

    Чисту воду прагне пити молодь,
    Я ж шукаю знак старого щастя,
    Сльози суму ллються мимоволі.

    Там, де вітер обриває маски,
    Долинають дивні дальні звуки,
    В цьому домі бачу тільки пастку.

    Вгору я підношу чистий кухоль,
    Хочу знати я усі секрети,
    Мислити абстрактно для науки.

    Буду як відомий теоретик.

    Мирослав Манюк
    17.07.2026
    ЗАВІСА ІЛЮЗІЙСірі брила, мов холодні стіни,Десь у вись летить старий уламок,Тут лягають всі малі відтінки.Все повільно, ніби у рекламі,Крила креслять нам широкі кола,У цій пастці ходиш тільки прямо.Розум мій межу ілюзій голить,В небі ніби є усі ці птиці,А завіса і пуста, і гола…Тут немає і вогню при кризі,Тільки попри це, на збиток долі,Хтось знайшов тепло в старій темниці.Чисту воду прагне пити молодь,Я ж шукаю знак старого щастя,Сльози суму ллються мимоволі.Там, де вітер обриває маски,Долинають дивні дальні звуки,В цьому домі бачу тільки пастку.Вгору я підношу чистий кухоль,Хочу знати я усі секрети,Мислити абстрактно для науки.Буду як відомий теоретик.Мирослав Манюк17.07.2026
    1
    53переглядів
  • ОЧІКУВАННЯ

    Шляхетний принц горює без упину,
    Очима темну площу він чатує,
    Та жде свою принцесу на зупинці.

    Холодний вітер не дає рятунок,
    Боротися примушує вагання,
    Тверда надія силу знов гартує.

    Минають роки, з ними й урагани,
    Зникає в серці болісна тривога,
    Лишається одне німе зітхання.

    Веде вперед маршрут багатоногий,
    Зима забрала місяці чотири,
    З'явилась у думках нова вимога.

    Навколо хмари розійшлися сірі,
    Любов всередині вогнем палає,
    Слова звучать тепер відверто й щиро.

    Хто вміє ждати, буде і вражати,
    Відважний лицар забирає здобич,
    Якої розум так давно бажає.

    Лишивши заздрісних людей десь обіч,
    Приносить доля радість та утіху,
    Зійшла зоря, розвіявши жалоби.

    Життя прекрасне оминає лихо.

    Мирослав Манюк
    16.07.2026
    ОЧІКУВАННЯШляхетний принц горює без упину,Очима темну площу він чатує,Та жде свою принцесу на зупинці.Холодний вітер не дає рятунок,Боротися примушує вагання,Тверда надія силу знов гартує.Минають роки, з ними й урагани,Зникає в серці болісна тривога,Лишається одне німе зітхання.Веде вперед маршрут багатоногий,Зима забрала місяці чотири,З'явилась у думках нова вимога.Навколо хмари розійшлися сірі,Любов всередині вогнем палає,Слова звучать тепер відверто й щиро.Хто вміє ждати, буде і вражати,Відважний лицар забирає здобич,Якої розум так давно бажає.Лишивши заздрісних людей десь обіч,Приносить доля радість та утіху,Зійшла зоря, розвіявши жалоби.Життя прекрасне оминає лихо.Мирослав Манюк16.07.2026
    1
    88переглядів
  • https://youtu.be/LDK92_XIKyY
    https://youtu.be/LDK92_XIKyY
    1
    20переглядів
  • АНТИУТОПІЯ

    Антиутопія знову настане,
    Тяжко стояти, а треба рушати,
    Ноги німіють постійно в бур'яні.

    Смерть замітає пороги в палатах,
    Тіні рушають по цеглі похмуро,
    Нові дороги завзято шукати.

    Траса веде у невизнану бурю,
    Крейда малює полегшення волі,
    Важко пробити міцну цю структуру.

    Кроки не змінюють звуки на колір,
    Поруч іде моя Муза-Афіна,
    Зникли усі перешкоди та болі.

    Нині відкриті прекрасні проміння,
    Трави ростуть соковито-зелені,
    Тане повільно обману руїна.

    Квіти збираю навмисно в щоденник,
    Простір дозволив безмежно любити,
    Будуть забуті розмови шалені.

    Вже переможцями вийдемо з битви,
    Ми відчуваємо радість від цього,
    Тільки щасливо усе залишити.

    Антиутопія збила облогу.

    Мирослав Манюк
    13.07.2026
    АНТИУТОПІЯАнтиутопія знову настане,Тяжко стояти, а треба рушати,Ноги німіють постійно в бур'яні.Смерть замітає пороги в палатах,Тіні рушають по цеглі похмуро,Нові дороги завзято шукати.Траса веде у невизнану бурю,Крейда малює полегшення волі,Важко пробити міцну цю структуру.Кроки не змінюють звуки на колір,Поруч іде моя Муза-Афіна,Зникли усі перешкоди та болі.Нині відкриті прекрасні проміння,Трави ростуть соковито-зелені,Тане повільно обману руїна.Квіти збираю навмисно в щоденник,Простір дозволив безмежно любити,Будуть забуті розмови шалені.Вже переможцями вийдемо з битви,Ми відчуваємо радість від цього,Тільки щасливо усе залишити.Антиутопія збила облогу.Мирослав Манюк13.07.2026
    1
    137переглядів
  • МЕЛОДІЯ ТУГИ

    Туга б'є у груди, наче молот,
    А душі потрібен тільки спокій,
    Лід розлуки — він завжди умовний.

    Простір цей безмежний і глибокий,
    Біль стає сильнішим щохвилини,
    Ллються сльози, мов гірські потоки.

    Кожен звук летить поміж ялинок,
    Де в калюжі гине водомірка,
    Нота болю кличе в ту долину.

    Там сидить старий і мудрий кіт мій,
    Дивлячись на зоряні простори,
    Він ховає сум у шерсті світлій.

    Ця мелодія лікує хворих,
    Амфібрахій тут звучить красиво,
    Вічність ніжно забирає горе.

    Зникне страх і туга як курсивом
    Світлом правди відкриває очі,
    Ця надія чиста і правдива.

    Вірш скінчився і на цьому — прочерк.

    Мирослав Манюк
    12.07.2026
    МЕЛОДІЯ ТУГИТуга б'є у груди, наче молот,А душі потрібен тільки спокій,Лід розлуки — він завжди умовний.Простір цей безмежний і глибокий,Біль стає сильнішим щохвилини,Ллються сльози, мов гірські потоки.Кожен звук летить поміж ялинок,Де в калюжі гине водомірка,Нота болю кличе в ту долину.Там сидить старий і мудрий кіт мій,Дивлячись на зоряні простори,Він ховає сум у шерсті світлій.Ця мелодія лікує хворих,Амфібрахій тут звучить красиво,Вічність ніжно забирає горе.Зникне страх і туга як курсивомСвітлом правди відкриває очі,Ця надія чиста і правдива.Вірш скінчився і на цьому — прочерк.Мирослав Манюк12.07.2026
    165переглядів
  • ВАР’ЯТКА

    Я дивлюся на стіл у порожній кімнаті,
    Де холонуть давно макарони-шнурочки,
    Шум дзвенить в голові, наче звуки стократні.

    Ця знайома мені тільки лихо пророчить,
    Що тікала сюди крізь вокзали й застави,
    Та лишилась тепер при своїх заморочках.

    У Берліні не так, як бувало в Полтаві:
    Я розмову веду крізь туманний розсудок,
    Щоб хоч трохи її подрімати заставить.

    Ця вар'ятка весь час розбиває посуду,
    Але я не тримаю ні краплі образи,
    Хоч рахую вночі свою кількість засуджень.

    Вона плаче тепер і дивує щоразу,
    Бо ховає обличчя в долоні худющі
    І втрачає свій блиск із прикрасами разом.

    Ми лишилися вдвох попід морок грядущий,
    Де немає надій на повернення марень
    І горять ліхтарі у нерідній нам гущі.

    Загубив я слова у суцільнім кошмарі…

    Мирослав Манюк
    10.07.2026
    ВАР’ЯТКАЯ дивлюся на стіл у порожній кімнаті,Де холонуть давно макарони-шнурочки,Шум дзвенить в голові, наче звуки стократні.Ця знайома мені тільки лихо пророчить,Що тікала сюди крізь вокзали й застави,Та лишилась тепер при своїх заморочках.У Берліні не так, як бувало в Полтаві:Я розмову веду крізь туманний розсудок,Щоб хоч трохи її подрімати заставить.Ця вар'ятка весь час розбиває посуду,Але я не тримаю ні краплі образи,Хоч рахую вночі свою кількість засуджень.Вона плаче тепер і дивує щоразу,Бо ховає обличчя в долоні худющіІ втрачає свій блиск із прикрасами разом.Ми лишилися вдвох попід морок грядущий,Де немає надій на повернення мареньІ горять ліхтарі у нерідній нам гущі.Загубив я слова у суцільнім кошмарі…Мирослав Манюк10.07.2026
    1
    201переглядів
  • Телеграм: https://t.me/ManyukVirchi
    Телеграм: https://t.me/ManyukVirchi
    117переглядів 1Відтворень
  • ДОРОГОВКАЗ

    Незрячий мандрівець обрав цю дорогу,
    У грудях тримав незгасиме завдання,
    Поволі здолав непрості перелоги.

    Без зору знаходив потрібні майдани,
    Де ритм допоміг упізнати стежину,
    Над прірвою втримав потрібні питання.

    Легкий зорепад потойбіччя пружинив,
    Долавши тривогу крізь подих негоди,
    Зберіг він незламну глибоку поживу.

    Надія відкрила дотепну пригоду,
    Безмовна молитва зміцнила бажання,
    Даруючи силу супроти незгоди.

    Відверте зізнання змінило всі шанси,
    Верлібр не замінить уявлень про рими,
    Лишивши довічне гаряче пізнання.

    Життєва наука зміцнила цей примус,
    У кожному кроці зростала довіра,
    Вела до духовної справжньої примхи.

    Здіймалася вище незборена вірність,
    Відкрилася істина серцю єдина,
    Згасала колишня облудлива міра.

    Навіки спинився життєвий годинник…

    Мирослав Манюк
    04.07.2026
    ДОРОГОВКАЗНезрячий мандрівець обрав цю дорогу,У грудях тримав незгасиме завдання,Поволі здолав непрості перелоги.Без зору знаходив потрібні майдани,Де ритм допоміг упізнати стежину,Над прірвою втримав потрібні питання.Легкий зорепад потойбіччя пружинив,Долавши тривогу крізь подих негоди,Зберіг він незламну глибоку поживу.Надія відкрила дотепну пригоду,Безмовна молитва зміцнила бажання,Даруючи силу супроти незгоди.Відверте зізнання змінило всі шанси,Верлібр не замінить уявлень про рими,Лишивши довічне гаряче пізнання.Життєва наука зміцнила цей примус,У кожному кроці зростала довіра,Вела до духовної справжньої примхи.Здіймалася вище незборена вірність,Відкрилася істина серцю єдина,Згасала колишня облудлива міра.Навіки спинився життєвий годинник…Мирослав Манюк04.07.2026
    254переглядів
  • 🔥 Шановні поети та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥

    ✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн.

    ❗️ До участі приймаються лише нові вірші, які раніше ніде не були опубліковані.

    🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями!

    💰 Призи:

    🟢грошова винагорода 80% від усього зібраного призового фонду
    🟢золота електронна грамота
    🟢персональний розбір вірша
    🟢декламація вірша
    🟢пісня на вірш
    🟢відеокліп на вірш
    🟢респект від спільноти

    📅 Прийняття робіт та голосування відбуваються упродовж місяця.
    📅 Нагородження: 1 числа кожного місяця.

    Тема, розмір та стиль вірша — вільні! Один автор — один вірш.

    📌 Усі конкурсні твори публікуються під порядковими номерами без зазначення імен авторів.

    📌 Учасникам конкурсу заборонено деанонити свої конкурсні вірші до завершення голосування та оголошення результатів.

    Щоб стати учасником, потрібно приєднатися до спільноти, ось посилання:
    https://t.me/ LncrkWjG2dgzYjYy

    Умови
    участі — у гілці «КОНКУРС».

    Приєднуйтесь! Перемагайте!
    Творіть та гроші заробляйте! ✨
    🔥 Шановні поети та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн.❗️ До участі приймаються лише нові вірші, які раніше ніде не були опубліковані.🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями!💰 Призи:🟢грошова винагорода 80% від усього зібраного призового фонду🟢золота електронна грамота🟢персональний розбір вірша🟢декламація вірша🟢пісня на вірш🟢відеокліп на вірш🟢респект від спільноти📅 Прийняття робіт та голосування відбуваються упродовж місяця.📅 Нагородження: 1 числа кожного місяця.Тема, розмір та стиль вірша — вільні! Один автор — один вірш.📌 Усі конкурсні твори публікуються під порядковими номерами без зазначення імен авторів.📌 Учасникам конкурсу заборонено деанонити свої конкурсні вірші до завершення голосування та оголошення результатів.Щоб стати учасником, потрібно приєднатися до спільноти, ось посилання:https://t.me/+LncrkWjG2dgzYjYyУмови участі — у гілці «КОНКУРС».Приєднуйтесь! Перемагайте!Творіть та гроші заробляйте! ✨
    233переглядів
Більше дописів