Мирослав Манюк
Закріплено
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚
Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿
Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830
У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі.

Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження.
З повагою — Мирослав Манюк ✍️
#поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
2
2Kпереглядів

  • https://youtu.be/Is3CmmIYUHI
    https://youtu.be/Is3CmmIYUHI
    1
    10переглядів
  • СХЕМИ

    Кожен промах залишає знаки,
    Я шукаю втрачену дорогу,
    Тільки там, де не присутній накип.

    Знову кличу за собою догму,
    Ту, яку пізнавши в маніфесті,
    Я розвію марну цю тривогу.

    Залишаю важкість у контексті,
    Виправлю помилки за минуле
    Та й візьмуся за вчорашні тексти.

    Досвід зріє, пристрасть не заснула,
    Глибоко аналізую схеми,
    Щоби у лінивстві не втонути.

    Не лякають більше шустрі темпи,
    Я будую новий задум чистий
    Для важкої в розумінні теми.

    Шлях стає виразний від зачистки,
    Я крокую впевнено і сміло,
    План виходить точний та за списком.

    Так життя стає доволі милим,
    Розум бачить праведні причини,
    Мужнє рішення приходить зріло.

    Мудрість сяє в серці щохвилини.

    Мирослав Манюк
    27.08.2026
    СХЕМИ Кожен промах залишає знаки, Я шукаю втрачену дорогу, Тільки там, де не присутній накип. Знову кличу за собою догму, Ту, яку пізнавши в маніфесті, Я розвію марну цю тривогу. Залишаю важкість у контексті, Виправлю помилки за минуле Та й візьмуся за вчорашні тексти. Досвід зріє, пристрасть не заснула, Глибоко аналізую схеми, Щоби у лінивстві не втонути. Не лякають більше шустрі темпи, Я будую новий задум чистий Для важкої в розумінні теми. Шлях стає виразний від зачистки, Я крокую впевнено і сміло, План виходить точний та за списком. Так життя стає доволі милим, Розум бачить праведні причини, Мужнє рішення приходить зріло. Мудрість сяє в серці щохвилини. Мирослав Манюк 27.08.2026
    1
    28переглядів
  • НОВЕ ВІДЕО НА МОЄМУ КАНАЛІ

    https://youtu.be/j9AlEiLAPLM
    НОВЕ ВІДЕО НА МОЄМУ КАНАЛІ https://youtu.be/j9AlEiLAPLM
    1
    46переглядів
  • СЛІПОТА ДУШІ

    Ілюзії будують міст для жертви,
    Шукає розум вигадану сутність,
    Перевертає догори сюжети.

    Думки людей здебільшого відсутні,
    Коли чуже обличчя в масці марень
    Накриє раптом вигадка без суті.

    Втрачається краса первинних значень,
    Ховає образ дійсну оборону,
    А серце прагне див велику пачку.

    Уява творить пристрасть по нейронах,
    Наповнить душі сліпота ревнива,
    Зів'яне марно вицвіт електронний.

    Розкриє правду потім хтось ліниво,
    Впаде на землю кришталевим птахом,
    Оголить сутність істинне світило.

    Нема провини у чужих атаках,
    Бо кожен сам вигадує чудноти,
    Згубившись у замріяних світанках.

    Розчарування все ж приходить потім,
    Спадають з ока привиди й обмани,
    Повільно гасне магія та потяг.

    Прозріння до світіння хутко манить.

    Мирослав Манюк
    26.08.2026
    СЛІПОТА ДУШІ Ілюзії будують міст для жертви, Шукає розум вигадану сутність, Перевертає догори сюжети. Думки людей здебільшого відсутні, Коли чуже обличчя в масці марень Накриє раптом вигадка без суті. Втрачається краса первинних значень, Ховає образ дійсну оборону, А серце прагне див велику пачку. Уява творить пристрасть по нейронах, Наповнить душі сліпота ревнива, Зів'яне марно вицвіт електронний. Розкриє правду потім хтось ліниво, Впаде на землю кришталевим птахом, Оголить сутність істинне світило. Нема провини у чужих атаках, Бо кожен сам вигадує чудноти, Згубившись у замріяних світанках. Розчарування все ж приходить потім, Спадають з ока привиди й обмани, Повільно гасне магія та потяг. Прозріння до світіння хутко манить. Мирослав Манюк 26.08.2026
    1
    52переглядів
  • Вийшов 18-й альбом пісень на мої вірші

    https://youtu.be/e6B-C15_vI0
    Вийшов 18-й альбом пісень на мої вірші https://youtu.be/e6B-C15_vI0
    1
    36переглядів
  • ПРОРИВ

    На межі непорушно застиглого часу
    Я дивлюся у дзеркало згаслих ілюзій,
    Де рутина плекає події не часто.

    У тенетах звичайні пригоди йдуть юзом,
    Де не з'явиться бачений мріями вислід,
    А лишається простір лише для аб'юзу.

    Кожен спогад тримає натягнутий кисень,
    Перешкоди будують лякливі бар'єри,
    Повертає свідомість до давнього тиску.

    Але час розбиває порепану сферу,
    Бо цей вирій дарує жадані прориви,
    Що виводять людину з сутужних бар'єрів.

    Невідомий порив серед темних масивів
    Вимагає зробити відважний учинок,
    Який розум роками вважав за важливе.

    Крізь відсутність легких і простих відпочинків
    Вже народжують дії омріяну сутність,
    Перекресливши залишок зайвих зупинок.

    Тільки ризик відкриє оновлення путнє,
    Де здобутки цвітуть у розмаї квітками,
    А рішучі події приносять могутність.

    Так зникає безслідно пітьма зі страхами.

    Мирослав Манюк
    25.08.2026
    ПРОРИВ На межі непорушно застиглого часу Я дивлюся у дзеркало згаслих ілюзій, Де рутина плекає події не часто. У тенетах звичайні пригоди йдуть юзом, Де не з'явиться бачений мріями вислід, А лишається простір лише для аб'юзу. Кожен спогад тримає натягнутий кисень, Перешкоди будують лякливі бар'єри, Повертає свідомість до давнього тиску. Але час розбиває порепану сферу, Бо цей вирій дарує жадані прориви, Що виводять людину з сутужних бар'єрів. Невідомий порив серед темних масивів Вимагає зробити відважний учинок, Який розум роками вважав за важливе. Крізь відсутність легких і простих відпочинків Вже народжують дії омріяну сутність, Перекресливши залишок зайвих зупинок. Тільки ризик відкриє оновлення путнє, Де здобутки цвітуть у розмаї квітками, А рішучі події приносять могутність. Так зникає безслідно пітьма зі страхами. Мирослав Манюк 25.08.2026
    98переглядів
  • НЕЗАЛЕЖНИЙ

    Вдягаю сорочку, розшиту шовками,
    Вклоняюся низько я вільній вітчизні,
    Тримаю наш прапор нащадкам на пам'ять.

    Пролито сльозинки на плечі залізні,
    Народ наш виборює власну свободу,
    Зазнавши в боях перепони, що лізуть.

    Видніються велич та гордість народна,
    Зростають надії у кожній родині,
    Що виборють славу за честь свого роду.

    Звучать голоси у ці скрутні години,
    Шануємо мову, родинні порядки,
    Зростає натхнення у серці єдинім.

    Бажаю я розквіту своїм нащадкам,
    Щоб край відродився, засяяв красиво,
    Для творення жити у мирних громадах.

    Пройдемо морозне, похмуре, крикливе,
    Розправимо крила у вільній державі,
    Будуємо світле величчя сміливо.

    Ми прагнемо волю за правду вважати,
    Зустрінемо спокій, який нам належить,
    Такий недалекий, з роками бажаний...

    Уже тридцять п'ять цей народ незалежний!

    Мирослав Манюк
    24.08.2026
    НЕЗАЛЕЖНИЙ Вдягаю сорочку, розшиту шовками, Вклоняюся низько я вільній вітчизні, Тримаю наш прапор нащадкам на пам'ять. Пролито сльозинки на плечі залізні, Народ наш виборює власну свободу, Зазнавши в боях перепони, що лізуть. Видніються велич та гордість народна, Зростають надії у кожній родині, Що виборють славу за честь свого роду. Звучать голоси у ці скрутні години, Шануємо мову, родинні порядки, Зростає натхнення у серці єдинім. Бажаю я розквіту своїм нащадкам, Щоб край відродився, засяяв красиво, Для творення жити у мирних громадах. Пройдемо морозне, похмуре, крикливе, Розправимо крила у вільній державі, Будуємо світле величчя сміливо. Ми прагнемо волю за правду вважати, Зустрінемо спокій, який нам належить, Такий недалекий, з роками бажаний... Уже тридцять п'ять цей народ незалежний! Мирослав Манюк 24.08.2026
    1
    130переглядів
  • ЩАСТЯ ПРОСТИХ РЕЧЕЙ

    Наповнюйся щастям, шукаючи дива,
    Знаходь насолоду в простій паляниці,
    Нехай твоя доля блукає щасливо.

    Цінуй кожен віддих, який не насниться,
    Любов не залишить тебе без дарунка,
    Знайди океани в маленькій криничці.

    Відкриються двері для кращих рахунків,
    Повір у можливість великого бою,
    Танцюй на теренах сухого підґрунтя.

    Не бійся поразок й раптового болю,
    Очолюй складну, але чесну дорогу,
    Іди без вагань за своєю метою.

    В житті збережи цю накатану строгість
    І не продавай власну душу за гроші,
    Звертайся до неба, проси допомоги.

    Час лине, а ти будь для нього хорошим.

    Мирослав Манюк
    19.08.2026
    ЩАСТЯ ПРОСТИХ РЕЧЕЙ Наповнюйся щастям, шукаючи дива, Знаходь насолоду в простій паляниці, Нехай твоя доля блукає щасливо. Цінуй кожен віддих, який не насниться, Любов не залишить тебе без дарунка, Знайди океани в маленькій криничці. Відкриються двері для кращих рахунків, Повір у можливість великого бою, Танцюй на теренах сухого підґрунтя. Не бійся поразок й раптового болю, Очолюй складну, але чесну дорогу, Іди без вагань за своєю метою. В житті збережи цю накатану строгість І не продавай власну душу за гроші, Звертайся до неба, проси допомоги. Час лине, а ти будь для нього хорошим. Мирослав Манюк 19.08.2026
    193переглядів
  • ДІМ-ПРИМАРА

    Я шукаю споруду, якої немає,
    Біля неї відсутня висока горожа,
    Не блукають там тіні у сірім тумані.

    Там вузькі коридори, кімнати порожні,
    Тільки брама пропустить заплутані душі,
    Щоби звідти забрати відсутню ворожість.

    За стіною примара збиває подушку,
    Галерея вже вабить глибоким спокоєм
    І замок зачиняє підвали задушні.

    Тут повітря стає важелезним застоєм,
    Намагаюся вийти із пастки зворотно,
    Тільки як вийти з дому, який поза грою?

    Кожен кут — це не кут, а круті повороти,
    Залишаюся тут у німому полоні,
    Де уже безкорисний який-небудь спротив.

    Не знаходиться вихід у звичні шаблони,
    Хто ступив на поріг невідомого дому,
    Той застрягне назавжди у цьому циклоні.

    Так минають віки за важким невідомим,
    Де людина надію й рятунок втрачає.
    Не поїде той дах, де відсутня свідомість.

    Не загубиться той дім, якого немає.

    Мирослав Манюк
    15.08.2026
    ДІМ-ПРИМАРА Я шукаю споруду, якої немає, Біля неї відсутня висока горожа, Не блукають там тіні у сірім тумані. Там вузькі коридори, кімнати порожні, Тільки брама пропустить заплутані душі, Щоби звідти забрати відсутню ворожість. За стіною примара збиває подушку, Галерея вже вабить глибоким спокоєм І замок зачиняє підвали задушні. Тут повітря стає важелезним застоєм, Намагаюся вийти із пастки зворотно, Тільки як вийти з дому, який поза грою? Кожен кут — це не кут, а круті повороти, Залишаюся тут у німому полоні, Де уже безкорисний який-небудь спротив. Не знаходиться вихід у звичні шаблони, Хто ступив на поріг невідомого дому, Той застрягне назавжди у цьому циклоні. Так минають віки за важким невідомим, Де людина надію й рятунок втрачає. Не поїде той дах, де відсутня свідомість. Не загубиться той дім, якого немає. Мирослав Манюк 15.08.2026
    1
    514переглядів
  • РЕЦЕПТ

    Стою біля печі у рідній хатині,
    Розширені очі, червоне обличчя,
    Цікаві ці пахощі як для дитини.

    Бабуся працює спокійно, велично,
    В каструлі щось дуже шумує гаряче,
    Це вариться борщик багатий, незвичний.

    Каструля велика, бездонна неначе,
    Багато продуктів у собі вміщає.
    Бабуся все кришить — я краю не бачу.

    Тоді я сміливо стареньку питаю:
    "Багато чого ти туди накидала,
    Який же продукт головним ти вважаєш?"

    Бабуся всміхнулася й тихо сказала:
    "Вкладаю до страви сімейну турботу,
    Щоб поміж родиною ніжність тривала."

    Таємне знання переходить по роду,
    Тепло для усього сімейства плекає,
    А вічність карбує рецепти достоту.

    Пройшли вже роки, але я відчуваю,
    Як слухаю голос старої людини,
    Яка мені з мудрістю відповідає:

    "Найкращий продукт — це любов до родини."

    Мирослав Манюк
    14.08.2026
    РЕЦЕПТ Стою біля печі у рідній хатині, Розширені очі, червоне обличчя, Цікаві ці пахощі як для дитини. Бабуся працює спокійно, велично, В каструлі щось дуже шумує гаряче, Це вариться борщик багатий, незвичний. Каструля велика, бездонна неначе, Багато продуктів у собі вміщає. Бабуся все кришить — я краю не бачу. Тоді я сміливо стареньку питаю: "Багато чого ти туди накидала, Який же продукт головним ти вважаєш?" Бабуся всміхнулася й тихо сказала: "Вкладаю до страви сімейну турботу, Щоб поміж родиною ніжність тривала." Таємне знання переходить по роду, Тепло для усього сімейства плекає, А вічність карбує рецепти достоту. Пройшли вже роки, але я відчуваю, Як слухаю голос старої людини, Яка мені з мудрістю відповідає: "Найкращий продукт — це любов до родини." Мирослав Манюк 14.08.2026
    1
    360переглядів
Більше дописів