Мирослав Манюк

Pinned Post

added a photo

2025-05-01 06:59:00 ·

🔥 Шановні поети, та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥

✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн.
🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями!
💰 Приз: 80% грошового фонду + грамота + персональний розбір вірша!
🇺🇦 20% йде на підтримку ЗСУ.

📅 Прийняття робіт: 2–9 число кожного місяця.
📅 Голосування: 10–31 число.
📅 Нагородження: 1 число.

Тема, розмір та стиль вірша – вільні! Один автор – один вірш.

Щоб стати учасником, ось посилання: https://t.me/PoetuInternety/9233/9491

Приєднуйтесь! Перемагайте!
Творіть та гроші заробляйте! ✨

🔥 Шановні поети, та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥 ✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн. 🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями! 💰 Приз: 80% грошового фонду + грамота + персональний розбір вірша! 🇺🇦 20% йде на підтримку ЗСУ. 📅 Прийняття робіт: 2–9 число кожного місяця. 📅 Голосування: 10–31 число. 📅 Нагородження: 1 число. Тема, розмір та стиль вірша – вільні! Один автор – один вірш. Щоб стати учасником, ось посилання: https://t.me/PoetuInternety/9233/9491 Приєднуйтесь! Перемагайте! Творіть та гроші заробляйте! ✨

20views

Мирослав Манюк added a photo

2025-04-30 15:50:57 ·

БРАТСТВО ІЛЮЗІЙ

Я йому довірив все без міри,
Вірив в щирість, створену не мною.
Та чомусь замало стало віри.
Він не зрадив. Просто був собою.

Не шукав у зла глибоких вчинків,
Не міняв довіру на багатство.
Ми самі клепали із відтинків
Те, що люди називають братство.

Я зробив хорошу, світлу постать,
Наче він був здатен дати світло.
Та йому важливо було просто
Бути фоном, тепло і привітно.

Ми чужі не слухали поради
І молились на богів безликих.
І тоді страждали не від зради —
Від своїх очікувань великих.

Він не винен, що давно не має
Те, чого в нім не було й не буде.
Хто ж насправді винен? Хто там знає!
Тут розсудить тільки Бог, не люди.

Мирослав Манюк
30.04.2025

БРАТСТВО ІЛЮЗІЙ Я йому довірив все без міри, Вірив в щирість, створену не мною. Та чомусь замало стало віри. Він не зрадив. Просто був собою. Не шукав у зла глибоких вчинків, Не міняв довіру на багатство. Ми самі клепали із відтинків Те, що люди називають братство. Я зробив хорошу, світлу постать, Наче він був здатен дати світло. Та йому важливо було просто Бути фоном, тепло і привітно. Ми чужі не слухали поради І молились на богів безликих. І тоді страждали не від зради — Від своїх очікувань великих. Він не винен, що давно не має Те, чого в нім не було й не буде. Хто ж насправді винен? Хто там знає! Тут розсудить тільки Бог, не люди. Мирослав Манюк 30.04.2025

2

30views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2025-04-29 15:46:52 ·

СЬОГОДЕННЯ

Я раніше втікав від журби,
І ховався в тумані думок.
Все хотів жити без боротьби,
Без збентеження і помилок.

Я шукав світла у темноті,
Де спокійно і більше тепла.
Та не бачив, я на самоті,
Що душа вже занадто мала.

Все минуле було незначне,
А майбутнє — пісок між долонь.
Сьогодення тримає мене,
Лиш воно — мій єдиний вогонь.

Я навчився ловити цей сплеск:
Мить свободи на завтрашній день.
І побачив: життя — це процес,
Де воно нас навчає лишень.

Нині серце говорить мені:
"Що потрібно, давно в тебе є,
У моменті живи свої дні,
Забирай від життя все своє".

Мирослав Манюк
29.04.2025

СЬОГОДЕННЯ Я раніше втікав від журби, І ховався в тумані думок. Все хотів жити без боротьби, Без збентеження і помилок. Я шукав світла у темноті, Де спокійно і більше тепла. Та не бачив, я на самоті, Що душа вже занадто мала. Все минуле було незначне, А майбутнє — пісок між долонь. Сьогодення тримає мене, Лиш воно — мій єдиний вогонь. Я навчився ловити цей сплеск: Мить свободи на завтрашній день. І побачив: життя — це процес, Де воно нас навчає лишень. Нині серце говорить мені: "Що потрібно, давно в тебе є, У моменті живи свої дні, Забирай від життя все своє". Мирослав Манюк 29.04.2025

1

68views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2025-04-28 16:11:54 ·

БАГАТСТВО ДУШІ

Всім дає життя свої валюти,
Але також їх і забирає.
Імператор може бідним бути,
А жебрак у величі засяє.

Багатіє серце, а не скриня,
Не монети нас гріють уночі.
Світла сила — ось одна святиня,
Не продатись за золоті ключі.

Скарби не там, де повні всі столи,
І не там, де маєтки та авто.
Бідні б добре у пишноті жили,
А багаті у бідності – ніхто.

Маєш віру — маєш все на світі,
Маєш правду — ти уже багатий.
Хай не пишуть нас у заповіті,
Тут ніхто не буде винуватий.

Не даремно мудрі кажуть люди:
Справжні скарби у чистоті думок.
Бідний дух нехай бідним і буде,
А багатий хай стереже замок.

Мирослав Манюк
28.04.2025

БАГАТСТВО ДУШІ Всім дає життя свої валюти, Але також їх і забирає. Імператор може бідним бути, А жебрак у величі засяє. Багатіє серце, а не скриня, Не монети нас гріють уночі. Світла сила — ось одна святиня, Не продатись за золоті ключі. Скарби не там, де повні всі столи, І не там, де маєтки та авто. Бідні б добре у пишноті жили, А багаті у бідності – ніхто. Маєш віру — маєш все на світі, Маєш правду — ти уже багатий. Хай не пишуть нас у заповіті, Тут ніхто не буде винуватий. Не даремно мудрі кажуть люди: Справжні скарби у чистоті думок. Бідний дух нехай бідним і буде, А багатий хай стереже замок. Мирослав Манюк 28.04.2025

1

41views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2025-04-27 19:27:40 ·

НАСІННЯ ДІЙ

У вишині орел розправив крила
І в сяйві неба тінь його доречна.
Земля не бачить, що в орла є сила,
Так дія теж як птиця небезпечна.

Роботу нашу всю не видно зразу,
І наслідки ростуть мов зерна в полі.
Постійно сіємо нове щоразу,
Зростає в купі все немов на волі.

Можливо, нам збирати не ці сходи,
Епоха пройде і всі вони стліють.
Ще може бути, що колись народи
Нових собі полів іще засіють.

Впливаємо як тінь ми на планету,
Відразу всі поля пітьма не скриє.
Колись давно сказав хтось по секрету:
Наснага прийде, коли плід дозріє.

Потрібно бути ввічливим на старті,
Життєві образи – це та ж сама тінь.
Розкриється вона тоді на карті,
Коли засяє сонце для поколінь.

Мирослав Манюк
27.04.2025

НАСІННЯ ДІЙ У вишині орел розправив крила І в сяйві неба тінь його доречна. Земля не бачить, що в орла є сила, Так дія теж як птиця небезпечна. Роботу нашу всю не видно зразу, І наслідки ростуть мов зерна в полі. Постійно сіємо нове щоразу, Зростає в купі все немов на волі. Можливо, нам збирати не ці сходи, Епоха пройде і всі вони стліють. Ще може бути, що колись народи Нових собі полів іще засіють. Впливаємо як тінь ми на планету, Відразу всі поля пітьма не скриє. Колись давно сказав хтось по секрету: Наснага прийде, коли плід дозріє. Потрібно бути ввічливим на старті, Життєві образи – це та ж сама тінь. Розкриється вона тоді на карті, Коли засяє сонце для поколінь. Мирослав Манюк 27.04.2025

72views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2025-04-26 15:26:29 ·

ПРАХ ЧОРНОБИЛЯ

У безодню кинув вітер прах,
І здригнулась від біди земля.
Не забути вибуху у снах,
Що розвіяв крихти на поля.

Страх врізався в серце поколінь,
І постало місто без людей.
Там життя спинилося як тінь,
Став Чорнобиль наче як музей.

Страхом атом спалює чуття,
І лишає попіл на руках.
Так ось поміж тишею буття
У безодню кинув вітер прах.

Так постійно всі роки підряд
Нам природа хоче помогти.
Тільки де людина, там і чад,
Рани, біль і спалені мости.

Нам Чорнобиль згадує про те,
Що ми пил, ніщо у світі цім.
Хто зруйнує — втратить, не знайде
Свій останній, найдорожчий дім.

Мирослав Манюк
26.04.2025

ПРАХ ЧОРНОБИЛЯ У безодню кинув вітер прах, І здригнулась від біди земля. Не забути вибуху у снах, Що розвіяв крихти на поля. Страх врізався в серце поколінь, І постало місто без людей. Там життя спинилося як тінь, Став Чорнобиль наче як музей. Страхом атом спалює чуття, І лишає попіл на руках. Так ось поміж тишею буття У безодню кинув вітер прах. Так постійно всі роки підряд Нам природа хоче помогти. Тільки де людина, там і чад, Рани, біль і спалені мости. Нам Чорнобиль згадує про те, Що ми пил, ніщо у світі цім. Хто зруйнує — втратить, не знайде Свій останній, найдорожчий дім. Мирослав Манюк 26.04.2025

1

140views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2025-04-25 15:54:33 ·

МАНДРІВНИКИ

Дійсність крокує у цей вирій життя,
Ми зупиняємось тут із метою.
День проживаємо вже без почуття,
І залишаємо страх за собою.

Як мандрівник, ми лише на транзиті,
Номер готелю приємний недовго.
Сонце в очах, за хвилину – в зеніті,
Ніч переспали та далі в дорогу.

Лиш в цьому світі, де все швидкоплинне,
Час погостює в нескінчених рядках.
Тяжко зловити натхнення невпинне.
Серце шукає, та не в наших віршах.

Нас не тримає чужа допомога,
Бо ми всього лиш прихожі на світі.
Від дому до дому водить дорога,
Коли наші мандри не на транзиті.

Справжні стандарти у митях життєвих,
В залишку тільки своїх уподобань.
Кожен той шлях наших кроків суттєвих
Пройдемо ми знову без жодних вагань.

Мирослав Манюк
25.04.2025

МАНДРІВНИКИ Дійсність крокує у цей вирій життя, Ми зупиняємось тут із метою. День проживаємо вже без почуття, І залишаємо страх за собою. Як мандрівник, ми лише на транзиті, Номер готелю приємний недовго. Сонце в очах, за хвилину – в зеніті, Ніч переспали та далі в дорогу. Лиш в цьому світі, де все швидкоплинне, Час погостює в нескінчених рядках. Тяжко зловити натхнення невпинне. Серце шукає, та не в наших віршах. Нас не тримає чужа допомога, Бо ми всього лиш прихожі на світі. Від дому до дому водить дорога, Коли наші мандри не на транзиті. Справжні стандарти у митях життєвих, В залишку тільки своїх уподобань. Кожен той шлях наших кроків суттєвих Пройдемо ми знову без жодних вагань. Мирослав Манюк 25.04.2025

1

134views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2025-04-24 19:15:41 ·

ДИХАЮ НЕБОМ

Я нічого вже не хочу в світі,
Лиш живу сьогодні як в останнє.
Без бажань і сподівань в зеніті
Все навколо стало як в єднанні.

Не прошу, тому що всього досить,
Світ дає, прийняти тільки треба.
Смак життя просте мені приносить,
Кожну мить я мов торкаюсь неба.

Я сиджу. Довкола чути гомін.
Серце б'ється — значить, я існую.
Вітер гладить листя, тінь на домі
І це все величне я малюю.

Вже набридло жити без причастя,
Та сваритись з кимось в Інтернеті.
Кожне слово хай приносить щастя,
Кожен подих — вічність на планеті.

Ні доріг, ні цілей, ані кроку,
Тільки моя мить, як пташка рання.
В ній — спокійний подих без пороку,
Та усесвіт, вільний від бажання.

Мирослав Манюк
24.04.2025

ДИХАЮ НЕБОМ Я нічого вже не хочу в світі, Лиш живу сьогодні як в останнє. Без бажань і сподівань в зеніті Все навколо стало як в єднанні. Не прошу, тому що всього досить, Світ дає, прийняти тільки треба. Смак життя просте мені приносить, Кожну мить я мов торкаюсь неба. Я сиджу. Довкола чути гомін. Серце б'ється — значить, я існую. Вітер гладить листя, тінь на домі І це все величне я малюю. Вже набридло жити без причастя, Та сваритись з кимось в Інтернеті. Кожне слово хай приносить щастя, Кожен подих — вічність на планеті. Ні доріг, ні цілей, ані кроку, Тільки моя мить, як пташка рання. В ній — спокійний подих без пороку, Та усесвіт, вільний від бажання. Мирослав Манюк 24.04.2025

1

124views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2025-04-23 15:23:14 ·

ВІЧНІСТЬ У КНИЖКАХ

У добу екранів і світлин,
Де планети ближчі, ніж колись,
Дух книжковий — не кінець стежин,
А початок, що веде у вись.

Все, що бачиш, тільки блиск воно,
Все, що чуєш — вир подій і слів.
Та лише в книжках живе давно
Натуральна правда дій і снів.

Кадри з фільмів залишають тінь,
Вся картинка зникне, мов імла,
А у книзі безліч поколінь
Вічно будуть жити без числа.

Можна бачить зорі по Ті-Vі,
Можна чути спів з далеких мов,
Та в книжках — мовчання в глибині
І до знань лише веде любов.

Хай летять сигнали крізь ефір,
Книга не зів'яне назавжди:
Там життя лягає на папір,
Залишає вічні там сліди.

Мирослав Манюк
23.04.2025

ВІЧНІСТЬ У КНИЖКАХ У добу екранів і світлин, Де планети ближчі, ніж колись, Дух книжковий — не кінець стежин, А початок, що веде у вись. Все, що бачиш, тільки блиск воно, Все, що чуєш — вир подій і слів. Та лише в книжках живе давно Натуральна правда дій і снів. Кадри з фільмів залишають тінь, Вся картинка зникне, мов імла, А у книзі безліч поколінь Вічно будуть жити без числа. Можна бачить зорі по Ті-Vі, Можна чути спів з далеких мов, Та в книжках — мовчання в глибині І до знань лише веде любов. Хай летять сигнали крізь ефір, Книга не зів'яне назавжди: Там життя лягає на папір, Залишає вічні там сліди. Мирослав Манюк 23.04.2025

1

219views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2025-04-20 19:09:40 ·

ЛЮБОВ БЕЗ СЛІВ

Він ішов похмурою порою,
Не знаходив сенсу в слові Бога,
Світ здавався сірою стіною,
Все здавалось проти — не за нього.

Та вона, мов тиша серед зливи,
Знала весь керунок його доріг.
В кожнім слові вогник та мотиви
Не важливі, бо глузд все переміг.

Не кричала, не тягла за руку,
Лиш дивилась наче у майбутнє.
І з очей її палала мука,
Бо в очах жило усе присутнє.

Він стояв, як той, що знову чує,
І відчув: не треба бути милим.
Віра завжди є і їм дарує
Справжній зміст з бентежним диким стилем.

Ніби світло змішане із кров'ю,
Він обрав собі звичайну долю,
Що без слів сказала все любов'ю,
І забрала душу у неволю.

Мирослав Манюк
20.04.2025

ЛЮБОВ БЕЗ СЛІВ Він ішов похмурою порою, Не знаходив сенсу в слові Бога, Світ здавався сірою стіною, Все здавалось проти — не за нього. Та вона, мов тиша серед зливи, Знала весь керунок його доріг. В кожнім слові вогник та мотиви Не важливі, бо глузд все переміг. Не кричала, не тягла за руку, Лиш дивилась наче у майбутнє. І з очей її палала мука, Бо в очах жило усе присутнє. Він стояв, як той, що знову чує, І відчув: не треба бути милим. Віра завжди є і їм дарує Справжній зміст з бентежним диким стилем. Ніби світло змішане із кров'ю, Він обрав собі звичайну долю, Що без слів сказала все любов'ю, І забрала душу у неволю. Мирослав Манюк 20.04.2025

1

145views

Please log in to like, share and comment!

Join

Language

Мирослав Манюк