#історія #постаті
Постріл, що змінив світ: трагічна доля ерцгерцога Франца Фердинанда 👑
18 грудня 1863 року народився Франц Фердинанд фон Габсбург — людина, чиє ім'я назавжди закарбувалося в історії як провісник кінця "старої Європи". Будучи спадкоємцем австро-угорського престолу, він готувався до керування величезною багатонаціональною імперією, але став символом початку великої катастрофи 🗺️.

Франц Фердинанд був складною та суперечливою постаттю. В історії він залишився як прихильник реформ: ерцгерцог розумів, що імперія потребує оновлення, і виношував плани створення Сполучених Штатів Великої Австрії. Він хотів надати більше прав слов'янським народам, щоб зберегти єдність держави, що робило його небезпечним ворогом для радикальних націоналістів, які прагнули повного розпаду монархії Габсбургів 🏛️.

Його особисте життя також було актом сміливості. Він одружився за коханням із чеською графинею Софією Хотек, попри шалений опір імператорського двору. Цей морганатичний шлюб змусив його відмовитися від прав на престол для своїх дітей, але показав його як людину, для якої почуття були вищими за суворий етикет 💍.

Фатальний постріл у Сараєво 28 червня 1914 року, який забрав життя Франца Фердинанда та його дружини, став іскрою, що запалила пожежу Першої світової війни. Загибель однієї людини призвела до мобілізації мільйонів, падіння чотирьох імперій та повної перебудови світового порядку. Сьогодні ми згадуємо його не лише як жертву замаху, а й як реформатора, чиї ідеї могли б змінити хід історії, якби не терористичні кулі 🕯️.

#історія #особистості
✍️ 17 ГРУДНЯ 1908: ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ — ЛЮДИНА, ЯКА ДОВЕЛА САМОБУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
Сьогодні виповнюється 117 років від дня народження Юрія Шевельова (псевдонім — Григорій Шерех) — постаті планетарного масштабу, чий інтелект став нездоланним бастіоном у захисті української культури та мови від імперських міфів.

Хто такий Юрій Шевельов?

Юрій Шевельов народився у Харкові в родині етнічних німців (батько — Шнайдер, мати — Медер). Проте він свідомо обрав українську ідентичність, ставши видатним мовознавцем, літературознавцем, істориком літератури та критиком. Його життя — це шлях від харківського інтелектуала до професора престижних Гарвардського та Колумбійського університетів.
Головна праця: «Нарис сучасної української літературної мови»
Найбільшим науковим подвигом Шевельова вважається його фундаментальна праця «Історична фонологія української мови».

Чому це важливо?

Спростування міфу про «колиску»: Шевельов науково, на рівні звуків та лінгвістичних процесів, довів, що українська мова не «відбрунькувалася» від якоїсь міфічної «давньоруської мови» у XIV столітті.
Пряма лінія: Він продемонстрував, що українська мова розвивалася безпосередньо з діалектів праслов'янської мови, маючи свою унікальну тяглість від найдавніших часів.
Політичне значення: Ця робота фактично вибила ґрунт з-під ніг радянської та імперської пропаганди, яка намагалася представити українську мову як «зіпсоване наріччя» російської.
«Три вороги українського відродження»
Шевельов був не лише кабінетним ученим, а й глибоким мислителем. У своєму знаменитому есе він назвав три головні сили, які заважають Україні відбутися:
Москва (як уособлення імперського тиску).
Кочубейство (українське малоросійство, схильність до зради та служіння чужинцям).
Провінціалізм (небажання бути частиною великого світу, замикання у вузьких «хуторянських» межах).

Спадщина в еміграції

Після Другої світової війни Шевельов жив у Німеччині, Швеції та США. Він став президентом Української вільної академії наук і редактором впливового журналу «Сучасність». Попри те, що в СРСР його ім'я було під суворою забороною, його праці стали основою для сучасної світової славістики.

Сьогодні Юрій Шевельов — це символ інтелектуальної незалежності та доказ того, що наукова істина є сильнішою за будь-яку політичну цензуру.

День протесту проти Барбі і Барні

День протесту проти Барбі і Барні (Barbie and Barney Backlash Day) — це неофіційна подія, яка відзначається щорічно 16 грудня. Ідея цього дня — звернути увагу на критику, яка спрямована на такі культові бренди, як Barbie (ляльки Barbie) та Barney the Dinosaur (телевізійний динозавр Барні).

Походження свята День протесту проти Барбі і Барні
Обидва бренди, Barbie і Barney, мають величезний вплив на популярну культуру:


Barbie — як символ моди, краси й споживчої культури;
Barney — як дитяча телевізійна програма, яка впливала на покоління дітей.
Проте з роками з’явилась критична думка:

Barbie — як можлива причина нереалістичних стандартів краси серед дівчат та дорослих жінок;
Barney — як надмірно позитивний, іноді «надсаджений» мультяшний персонаж, що може применшувати складність дитячого розвитку.
День «Barbie and Barney Backlash» створений як спосіб висловити й обговорити ці критичні погляди — не просто викриття, а шанс для дискусії про те, що ми сприймаємо, які ідеали приймаємо, і чи потрібно переосмислювати такі культури.

Чому День протесту проти Барбі і Барні важливий
Це нагадування, що іграшки, телевізійні персонажі, відомі постаті, бренди мають вплив — і не завжди лише позитивний.
День стимулює розмови про стандарти краси, роль дитячих програм у вихованні, бренд-вплив на особистість та на суспільство.
Він може бути «вихідним моментом» для батьків, освітян, брендів: переглянути, які цінності вони передають, що приймається як норма, і чи варто щось змінювати.
Не треба сприймати це свято як «атаку на ляльок/динозавра», а як можливість до критичного мислення:
– ось була популярна культура — а що вона означає сьогодні?
– що є подібного сьогодні?
– який контент споживають зараз наші діти?
– який контент споживаємо ми?
– що нам “зкормлюють”?
– чи усвідомлюємо ми що нам навʼязують, чи пропагують?
Як можна відзначити День протесту проти Барбі і Барні
Обговорити із друзями або в родині питання сучасних цінностей, якості інформації, потреби у брендах та кумирах тощо.
Перегляньте старі епізоди Барні чи рекламу Барбі, а потім обговоріть — що змінилося відтоді?
Поділитись у соцмережах своїми думками про те, як вплинули ці бренди або персонажі. Використайте хештеги, якщо такі є, для привернення уваги.
Освітній підхід: в школі або гуртку організуйте мінідискусію або проєкт: «Які стандарти краси/поведінки ми отримали від іграшок/телепередач у дитинстві? Чи всі вони корисні?»
Батькам варто подивитися, які іграшки чи мультфільми, інтернет-ресурси обирають діти, і поговорити з ними про різноманіття, самовираження, реальні моделі, а не лише популярні.
День протесту проти Барбі і Барні — це не свято в класичному розумінні, це день для роздумів та рефлексії. Він створює простір, щоб задуматися та обговорити: які впливи отримуємо ми, наші діти, з культури, іграшок і телебачення та соцмереж?

#історія #особистості
🙏 14 грудня 1884: Миколай Чарнецький — Блаженний Священномученик.
Сьогодні ми згадуємо день народження видатної постаті Української Греко-Католицької Церкви, свідка віри та мученика — Миколая Чарнецького. Він народився 14 грудня 1884 року на Львівщині.

⛪ Життя, присвячене Церкві

Миколай Чарнецький здобув духовну освіту в Римі та після повернення в Україну став активним діячем УГКЦ. Протягом життя він обіймав важливі посади:
Він був професором філософії та богослов'я у Станіславівській (Івано-Франківській) семінарії.
Згодом він приєднався до монастирської спільноти редемптористів, яка активно займалася місіонерською та освітньою діяльністю на Східній Україні.
У 1931 році був таємно висвячений на єпископа і призначений Апостольським візитатором для українців-католиків на Волині та Поліссі.

⛓️ Тернистий шлях і мучеництво

З початком радянських репресій проти Церкви після 1945 року єпископ Миколай Чарнецький, як і багато інших діячів УГКЦ, відмовився відректися від віри та унії з Римом.
У 1946 році він був заарештований. Розпочався його десятирічний шлях страждань у радянських тюрмах і таборах. Він пройшов через 30 різних пенітенціарних установ, зазнав жорстоких тортур та знущань, але не зламався. Згідно зі свідченнями, його здоров'я було підірване, а тіло мало сліди понад 60 поранень і травм від побоїв.
У 1956 році він був звільнений через невиліковну хворобу та виснаження, повернувшись до Львова, де й помер у 1959 році.

🥇 Проголошення Блаженним

Свідчення про його стійкість у вірі, духовну силу та витривалість під час переслідувань стали основою для його канонізації.
27 червня 2001 року під час свого візиту в Україну Папа Римський Іван Павло II проголосив єпископа Миколая Чарнецького Блаженним Священномучеником — одним із 25 новомучеників УГКЦ, які засвідчили свою вірність Церкві та своєму народові ціною власного життя.

Життя Миколая Чарнецького є символом незламності духу українського народу та його віри в найважчі часи тоталітарних режимів. 🕯️🇺🇦

#Постаті

ГЕТЬМАН НЕРЕЄСТРОВИХ КОЗАКІВ

«Іван Сулима - один з тих легендарних ватажків, слава і безсмертя яких стають славою і безсмертям нації».

Богдан Сушинський

12 грудня 1635 року на ешафоті Старого міста Варшави постав гетьман нереєстрових запорозьких козаків Іван Сулима. В останньому бажанні Сулима просив, щоб йому в труну по-клали золоту медаль, отриману від Папи Римського. Та мати труну Сулимі не судилося: багаторазовий переможець турків, який узяв фортецю Кодак, мусив простягати шию кату.

Після лютих мук гетьману відрубали голову, тіло його четвертували і для остраху іншим розвісили на міських мурах польської столиці. За рішенням сейму трьох його сподвижників було четвертовано на центральній площі у Варшаві.

Іван Сулима народився в православній шля хетській сім'ї в с. Рогощі Київського воєводства. Із молодих их літ здобув добру освіту. Зустрів свою єдину Улясю. Закоханий Іван Сулима порівнював її то з відьмою, то з блискавкою: «чорнюща, як ніч, з глибокими відьомськими очима... дивна, чимось небезпечна».

Був добрим хазяїном у своїх селах, надійним чоловіком, батьком трьох синів. Власним кштом Сулима у рідній Сулимівці побудував унікальний Свято-Покровський храм.

За публікацією Ганни Черкаської

З відривного календаря "Український народний календар" за 12 грудня.
----------

#Постаті

ГЕТЬМАН НЕРЕЄСТРОВИХ КОЗАКІВ

«Іван Сулима - один з тих легендарних ватажків, слава і безсмертя яких стають славою і безсмертям нації».

Богдан Сушинський

12 грудня 1635 року на ешафоті Старого міста Варшави постав гетьман нереєстрових запорозьких козаків Іван Сулима. В останньому бажанні Сулима просив, щоб йому в труну по-клали золоту медаль, отриману від Папи Римського. Та мати труну Сулимі не судилося: багаторазовий переможець турків, який узяв фортецю Кодак, мусив простягати шию кату.

Після лютих мук гетьману відрубали голову, тіло його четвертували і для остраху іншим розвісили на міських мурах польської столиці. За рішенням сейму трьох його сподвижників було четвертовано на центральній площі у Варшаві.

Іван Сулима народився в православній шля хетській сім'ї в с. Рогощі Київського воєводства. Із молодих их літ здобув добру освіту. Зустрів свою єдину Улясю. Закоханий Іван Сулима порівнював її то з відьмою, то з блискавкою: «чорнюща, як ніч, з глибокими відьомськими очима... дивна, чимось небезпечна».

Був добрим хазяїном у своїх селах, надійним чоловіком, батьком трьох синів. Власним кштом Сулима у рідній Сулимівці побудував унікальний Свято-Покровський храм.

За публікацією Ганни Черкаської

З відривного календаря "Український народний календар" за 12 грудня.
----------

#історія #особистості
🎶 Данило Роздольський: Збирач пісенних скарбів Галичини.
Сьогодні, 10 грудня, ми відзначаємо день народження видатної постаті української культури — Данила Роздольського (1875–1904). Хоча його життя було коротким (він помер у 29 років), він залишив по собі безцінний спадок як фольклорист, етнограф та музикознавець, який зберіг для нащадків тисячі українських народних пісень Галичини.

🎤 Записувач голосів народу

Данило Роздольський був священником УГКЦ, але його головною пристрастю стала народна творчість. Його діяльність припала на період, коли запис фольклору ставав науково систематизованим, і Роздольський став одним із найактивніших збирачів пісень у Східній Галичині.
Його головна заслуга полягає у використанні новітніх на той час технологій для запису автентичного звучання:
Фонограф: Роздольський був одним із перших українських етнографів, хто почав активно використовувати фонограф (пристрій для механічного запису та відтворення звуку, винайдений Едісоном) для фіксації мелодій та виконавської манери. Це дозволило зберегти пісні не лише у нотному записі, але й у живому, оригінальному звучанні.
Сумлінність: Він записував пісні від селян у різних регіонах Галичини, намагаючись зберегти всі діалектні, ритмічні та мелодичні особливості. Його збірки стали фундаментальним джерелом для вивчення української музичної етнографії кінця XIX – початку XX століття.

📚 Науковий спадок

Хоча значна частина його праць була опублікована вже після його смерті, вони мали величезний вплив на українську науку:
"Галицько-руські народні мелодії": Ця величезна збірка, упорядкована у співпраці з Філаретом Колессою, містить сотні пісень, зібраних Роздольським.
Теоретичні праці: Він також зробив внесок у вивчення весільних обрядів та інших елементів традиційної культури.

Данило Роздольський став символом безкорисливого служіння рідній культурі. Його роботи довели, що український фольклор є невичерпним джерелом національної ідентичності, яке заслуговує на найретельніше наукове вивчення.

#Постаті

ВОЛОДИМИР РОМАНЮК

9 грудня 1925 р. у селі Химчин (нині — Івано-Франківщина) народився Василь Романюк Володимир Патріарх Київський і всієї Русі-України.

19-річним Василь, як член ОУН, отримав 10 років радянських таборів. Після повернення Романюк здобув теологічну освіту в духовній семінарії в москві. Висвячував отця Володимира кардинал Йосип Сліпий, з яким вони перебували в таборах. Отець Володимир чесно ніс своє пасторське служіння. Та у червні 1970 р. за виступ проти арешту історика Валентина Мороза йому заборонили правити.

У ніч із 12 на 13 січня 1972 року, коли було арештовано більше двохсот свідомих українців, Василь Романюк потрапив до ворожих рук. І знову - доля політв'язня.

Після дев'ятнадцяти років таборів йому судилося стати Патріархом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Неповних два роки тривало високе служіння.

14 липня 1995 р. патріарх Володимир (Василь Романюк) отримав телефонний дзвінок. Після цього він одягнув світське вбрання і пішов у Ботанічний сад Київського університету. Там на нього очікували дві жінки. Згідно з офіційною версією, Романюку стало зле. Так загинув Великий українець, а його поховання на Софіївській площі стало першим днем офіційної зачистки пострадянської України від українців.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 9 грудня.
-----------

#Постаті

ВОЛОДИМИР РОМАНЮК

9 грудня 1925 р. у селі Химчин (нині — Івано-Франківщина) народився Василь Романюк Володимир Патріарх Київський і всієї Русі-України.

19-річним Василь, як член ОУН, отримав 10 років радянських таборів. Після повернення Романюк здобув теологічну освіту в духовній семінарії в москві. Висвячував отця Володимира кардинал Йосип Сліпий, з яким вони перебували в таборах. Отець Володимир чесно ніс своє пасторське служіння. Та у червні 1970 р. за виступ проти арешту історика Валентина Мороза йому заборонили правити.

У ніч із 12 на 13 січня 1972 року, коли було арештовано більше двохсот свідомих українців, Василь Романюк потрапив до ворожих рук. І знову - доля політв'язня.

Після дев'ятнадцяти років таборів йому судилося стати Патріархом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Неповних два роки тривало високе служіння.

14 липня 1995 р. патріарх Володимир (Василь Романюк) отримав телефонний дзвінок. Після цього він одягнув світське вбрання і пішов у Ботанічний сад Київського університету. Там на нього очікували дві жінки. Згідно з офіційною версією, Романюку стало зле. Так загинув Великий українець, а його поховання на Софіївській площі стало першим днем офіційної зачистки пострадянської України від українців.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 9 грудня.
-----------

#Постаті

ТВОРЕЦЬ ХОРОВОГО СТИЛЮ ГАЛИЧИНИ

7 грудня 1870 року у віці 55 років помер Михайло Вербицький - композитор, диригент, священник, автор мелодії Державного Гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився Михайло Вербицький 4 березня 1815-го в селі Явірник Руський поблизу Перемишля (нині - Польща). Грунтовну музичну освіту він здобув у провідних композиторів. Навчався у Львівській духовній семінарії.

Написав музику до понад 20 театральних вистав. Автор музики до твору Івана Гушалевича «Мир вам, браття, всі приносим», який став гімном Галичини. Створив хорову композицію до «Заповіту» Тараса Шевченка. Фанатично любив Шевченка і мріяв написати музику до всіх його віршів.

Займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Віртуозно грав на гітарі.

Вважається, що музику до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» він написав у 1863-му. Вперше виконаний на зібранні громади Перемишльської семінарії того ж року. Хоча як самостійний твір «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 10 березня 1865-го.

У 1917-1920 роках твір став одним із гімнів ЗУНР та УНР, у 1939-му - гімном Карпатської України, а з 1992-го - Державним Гімном незалежної України.

З відривного календаря "Український народний календар" за 8 грудня.
-------------