• #поезія
    Забери мене в рай – той, де хвилі цілують пісок,
    Де на березі пальми, а море, мов скельце прозоре.
    Не питай, чи люблю. Зайве "сяють" казати про зорі.
    Я ж очима про ніжність щоразу кажу тобі знов.

    Запроси мене – мовчки, лиш поглядом ніжним поклич –
    У краї, де хіба що з чуток про морози відомо.
    Я з тобою одним відчуваю себе, ніби вдома,
    Навіть там, де байдужість, де люди мізерні – богú.

    Заховай мене: палко в обіймах від лиха прикрий.
    Захисти від образ, від пліток, що вирують запекло.
    Ти ж вогонь, без якого тужитиме серце за пеклом
    Навіть десь у раю, бо ж і Вічність без тебе – лиш пил.


    Чекарьова
    #поезія Забери мене в рай – той, де хвилі цілують пісок, Де на березі пальми, а море, мов скельце прозоре. Не питай, чи люблю. Зайве "сяють" казати про зорі. Я ж очима про ніжність щоразу кажу тобі знов. Запроси мене – мовчки, лиш поглядом ніжним поклич – У краї, де хіба що з чуток про морози відомо. Я з тобою одним відчуваю себе, ніби вдома, Навіть там, де байдужість, де люди мізерні – богú. Заховай мене: палко в обіймах від лиха прикрий. Захисти від образ, від пліток, що вирують запекло. Ти ж вогонь, без якого тужитиме серце за пеклом Навіть десь у раю, бо ж і Вічність без тебе – лиш пил. Чекарьова
    7views
  • #поезія
    Зупинився час, і зупинився вітер,
    І липнева спека в серпень упаде,
    Впали й жовті груші рясно, ніде діти,
    Аж павук над ними ситечко пряде.

    Аж бджола засмагла п'є із них нектари,
    Аж в полях упріла скошена стерня,
    Ці серпнево-стиглі вижовклі гектари
    Тракторист півсонно викосив зрання.

    Заспівала птаха, скинула пір'їну,
    Закрива повіки від пилюки день,
    Сонце залоскоче комбайнеру спину,
    І торкне проміння жаром до легень.

    Дихай, поглинавши літо це пожовкле,
    Уявляй відпустку і морський міраж,
    Набирай у груди чебрецевий вітер,
    Пий медовий вечір, що солодкий аж.

    Пий росяні ранки що вгамують спрагу,
    І чекай опівдні хмари рятівні,
    Захмеліле літо п'є медову брагу,
    Золотить зіниці у моїм вікні.

    Валентина Чепурко
    #поезія Зупинився час, і зупинився вітер, І липнева спека в серпень упаде, Впали й жовті груші рясно, ніде діти, Аж павук над ними ситечко пряде. Аж бджола засмагла п'є із них нектари, Аж в полях упріла скошена стерня, Ці серпнево-стиглі вижовклі гектари Тракторист півсонно викосив зрання. Заспівала птаха, скинула пір'їну, Закрива повіки від пилюки день, Сонце залоскоче комбайнеру спину, І торкне проміння жаром до легень. Дихай, поглинавши літо це пожовкле, Уявляй відпустку і морський міраж, Набирай у груди чебрецевий вітер, Пий медовий вечір, що солодкий аж. Пий росяні ранки що вгамують спрагу, І чекай опівдні хмари рятівні, Захмеліле літо п'є медову брагу, Золотить зіниці у моїм вікні. Валентина Чепурко
    Like
    Love
    4
    151views 1 Shares
  • Настрій літо
    Настрій літо
    8views
  • #поезія
    З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості,
    ненависні й місткі, наче шкільні портфелі –
    будинки, де в коридорах спогади, мов коштовності.
    світяться в глибині, як у ріці форелі.

    З кухнями, де зазвичай стільки всього стається,
    лишається непоміченим для стороннього ока.
    Дерева чекають вечора, мов юного спадкоємця.
    В людях найдовше живе любов – щемка і жорстока.

    Б’ється в коридорне вікно яблунева гілка.
    Дихання фруктового дерева глибоке й уперте.
    Коли ти повернешся – хай буде ранок понеділка.
    Щоби все починалося, як уперше.

    А в понеділок зранку світ ще не створений.
    В понеділок творець здається розгубленим.
    Намагається уявити увесь цей світ із найтоншим коренем,
    з горизонтом прокресленим, небом обвугленим.

    І творить собі цей світ, це творіння боже,
    і ранить об гострі краї світанку вузлуваті пальці.
    А ось пробує уявити тебе – і не може.
    Не може уявити надвечір, не може вранці.

    Знає, що всі зауваження наші – насправді законні.
    Починається довге літо з сезонними акціями.
    І сидить творець в старому кварталі на громіздкому балконі,
    над щоденними пристрастями, над нічними акаціями.

    І не подобається йому нічого з того, що вийшло.
    І озиваються зорі йому голосами овечими.
    Так високо йому на цьому балконі, так всевишньо.
    Як і повинно бути в понеділок увечері.

    Сергій Жадан
    #поезія З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості, ненависні й місткі, наче шкільні портфелі – будинки, де в коридорах спогади, мов коштовності. світяться в глибині, як у ріці форелі. З кухнями, де зазвичай стільки всього стається, лишається непоміченим для стороннього ока. Дерева чекають вечора, мов юного спадкоємця. В людях найдовше живе любов – щемка і жорстока. Б’ється в коридорне вікно яблунева гілка. Дихання фруктового дерева глибоке й уперте. Коли ти повернешся – хай буде ранок понеділка. Щоби все починалося, як уперше. А в понеділок зранку світ ще не створений. В понеділок творець здається розгубленим. Намагається уявити увесь цей світ із найтоншим коренем, з горизонтом прокресленим, небом обвугленим. І творить собі цей світ, це творіння боже, і ранить об гострі краї світанку вузлуваті пальці. А ось пробує уявити тебе – і не може. Не може уявити надвечір, не може вранці. Знає, що всі зауваження наші – насправді законні. Починається довге літо з сезонними акціями. І сидить творець в старому кварталі на громіздкому балконі, над щоденними пристрастями, над нічними акаціями. І не подобається йому нічого з того, що вийшло. І озиваються зорі йому голосами овечими. Так високо йому на цьому балконі, так всевишньо. Як і повинно бути в понеділок увечері. Сергій Жадан
    Love
    2
    82views
  • #виставки
    Добірка нових виставок українського мистецтва, які варто відвідати у червні:
    https://suspilne.media/culture/1038749-mova-pamat-ta-arhivi-vistavki-...
    Серед них — історії українських митців в Парижі, родинну пам'ять та самоідентифікацію, літопис української столиці а також погляд на Херсонщину, що фіксує тремку межу між втратою та збереженням.
    #виставки Добірка нових виставок українського мистецтва, які варто відвідати у червні: https://suspilne.media/culture/1038749-mova-pamat-ta-arhivi-vistavki-sucasnogo-mistectva-aki-varto-vidvidati-u-cervni/ Серед них — історії українських митців в Парижі, родинну пам'ять та самоідентифікацію, літопис української столиці а також погляд на Херсонщину, що фіксує тремку межу між втратою та збереженням.
    Like
    2
    69views
  • #поезія
    Літо... Ніжна зимова мрія.
    Стрілися віч-на-віч.
    Вітер легкúй шаленіє,
    пестить волосся до пліч.
    Літо... Сукенка в горошок.
    Цвіт конюшини в полях.
    Очі -- як небо з волошок.
    Має парфум свій і смак.
    Пахне суницями, кропом,
    джемом з пелюсток ружі.
    Скаче в степах галопом,
    міряє, босе, калюжі.
    Скубає вишням очі,
    бабкам латає крила.
    З лісовичком воркоче,
    як бігати вже несила.
    Пахне прив'ялим зіллям,
    медом з старої липи.
    Тішить комах цвітінням
    так, що аж хочеться жити...
    Вабить, п'янить рум'янком,
    з м'яти товче мохіто.
    Варить чаї на ґанку,
    смажить млинці.То -- літо...

    Людмила Галінська
    #поезія Літо... Ніжна зимова мрія. Стрілися віч-на-віч. Вітер легкúй шаленіє, пестить волосся до пліч. Літо... Сукенка в горошок. Цвіт конюшини в полях. Очі -- як небо з волошок. Має парфум свій і смак. Пахне суницями, кропом, джемом з пелюсток ружі. Скаче в степах галопом, міряє, босе, калюжі. Скубає вишням очі, бабкам латає крила. З лісовичком воркоче, як бігати вже несила. Пахне прив'ялим зіллям, медом з старої липи. Тішить комах цвітінням так, що аж хочеться жити... Вабить, п'янить рум'янком, з м'яти товче мохіто. Варить чаї на ґанку, смажить млинці.То -- літо... Людмила Галінська
    Love
    1
    27views
  • 🏆Оголошено переможців Премії Брема Стокера.

    ⚰️У категорії РОМАН відзначили Ґвендолін Кісте (або Кіст) з романом «Привиди Велквуда»

    Околиці Велквуда були темою окультних теоретиків, годинних документальних фільмів і навіть деяких псевдонаукових досліджень, оскільки за майже непроникною завісою зник цілий квартал будинків.

    Таліта Велквуд уникала будь-чого спільного з трагедією, яка забрала її матір та восьмирічну сестру, дрейфувала з однієї роботи на іншу, жила відлюдькувато, почувалася замкненою у минулому, ніби вона все ще там, у маленькому містечку, з якого так відчайдушно хотіла втекти. Коли новий дослідник вистежує її та пропонує заплатити за те, щоб вона повернулася в околиці, Таліта стверджує, що робить це лише заради грошей. З усіх божевільних теорій, що лунали протягом багатьох років, ніхто так і не з'ясував, що сталося тієї ночі двадцять років тому, коли Таліта та її колишні друзі Бретт та Грейс втекли з дому. Чи отримає вона нарешті відповіді, які шукала всі ці роки, чи це просто черговий глухий кут?

    🧟Серед номінантів також були:

    🪓Стівен Грем Джонс «Я був підлітком-слешером»

    Ламеса, Техас, липень 1989 року.
    Літо перед випускним роком для найкращих друзів Толлі Драйвера та Ембер Деннісон. Вони не грають у маршовому оркестрі, вони не входять до Американських академічних шкіл — вони фактично ніхто. Ембер — єдина учениця, що представляє корінну народність у місті, а Толлі знаний тільки завдяки нещодавній смерті батька.

    Все це ось-ось зміниться.
    У цьому маленькому містечку в Західному Техасі кількість трупів стрімко зростатиме. Протягом кількох нестерпно спекотних днів, які резонуватимуть десятиліттями і навіть будуть екранізовані в телефільмі, Толлі та Ембер стануть відомими. Навіть сумнозвісними. Нарешті, всі дізнаються їхні імена.

    🎦Пол Трембле «Фільм жахів»

    У червні 1993 року група молодих режисерів провела чотири тижні, створюючи «Фільм жахів» — горезвісний, тривожний, артхаусний горорний фільм.
    Оприлюднили лише три сцени, але попри це «Фільм жахів» став культовим. Три десятиліття потому Голлівуд наполягає на перезавантаженні з великим бюджетом.

    Чоловік, який зіграв «худого хлопця» — єдиний актор, що вижив. Він дуже добре пам’ятає таємниці, приховані в оригінальному сценарії, дивні події зйомок і лінії, які не варто було перетинати і які призвели до трагедії. Коли спогади повертаються, межі між реальністю та фільмом, минулим і сьогоденням починають розмиватися. Але він допоможе перезняти фільм, навіть якщо доведеться протистояти світу цинічних продюсерів, егоїстичних режисерів та сюрреалістичних фан-конвентів — хай будуть прокляті демони минулого.
    Але якою ціною?

    🌪Габіно Іглесіас «Будинок кісток і дощу»

    Для друзів дитинства Ґейба, Ксав'єра, Таво, Пола та Бімбо смерть завжди була поруч. Урагани. Автомобільні аварії. Бандитське насильство. Самогубство. «Ми оточені привидами, — так повторювала бабуся Ґейба, — нас оточили привиди». Але цього разу все інакше. Маму Бімбо застрелили. «Ми вб'ємо хлопців, які її вбили» — клянеться Бімбо. І всі вони погоджуються.

    Збожеволівши від горя, Бімбо став невпізнанним, не беручи полонених у пошуках винних. Поки хлопці розробляють стратегію, далеко від узбережжя Пуерто-Рико збирається шторм. Відомо, що урагани несуть у своїх течіях злих духів і виносять їх на берег — духів, які нав'язують свій власний порядок.

    🏚Джош Малерман «Інциденти навколо будинку»

    Для восьмирічної Бели її сім’я — це її світ. Є мама, тато і бабуся Рут. Але є також Інша мама, зловісна сутність, яка щодня запитує її: «Чи можу я зайти у твоє серце?» Коли жахливі інциденти навколо будинку сигналізують про те, що Інша мама втомилася ставити Белі це питання знову і знову, Бела розуміє, що якщо вона не скаже «так», її сім’я незабаром поплатиться. Інша мама стає неспокійною, сильнішою, сміливішою. Тільки сімейні узи можуть захистити Белу, але у шлюбі її батьків пішла тріщина. Безпека, на яку покладається Бела, ось-ось розвалиться. Але Інша матуся потребує відповіді.

    🖤Сподіваємося, як і минулорічні фіналісти, нинішні отримають заслужену увагу наших видавців. Схрестимо пальці.
    🏆Оголошено переможців Премії Брема Стокера. ⚰️У категорії РОМАН відзначили Ґвендолін Кісте (або Кіст) з романом «Привиди Велквуда» Околиці Велквуда були темою окультних теоретиків, годинних документальних фільмів і навіть деяких псевдонаукових досліджень, оскільки за майже непроникною завісою зник цілий квартал будинків. Таліта Велквуд уникала будь-чого спільного з трагедією, яка забрала її матір та восьмирічну сестру, дрейфувала з однієї роботи на іншу, жила відлюдькувато, почувалася замкненою у минулому, ніби вона все ще там, у маленькому містечку, з якого так відчайдушно хотіла втекти. Коли новий дослідник вистежує її та пропонує заплатити за те, щоб вона повернулася в околиці, Таліта стверджує, що робить це лише заради грошей. З усіх божевільних теорій, що лунали протягом багатьох років, ніхто так і не з'ясував, що сталося тієї ночі двадцять років тому, коли Таліта та її колишні друзі Бретт та Грейс втекли з дому. Чи отримає вона нарешті відповіді, які шукала всі ці роки, чи це просто черговий глухий кут? 🧟Серед номінантів також були: 🪓Стівен Грем Джонс «Я був підлітком-слешером» Ламеса, Техас, липень 1989 року. Літо перед випускним роком для найкращих друзів Толлі Драйвера та Ембер Деннісон. Вони не грають у маршовому оркестрі, вони не входять до Американських академічних шкіл — вони фактично ніхто. Ембер — єдина учениця, що представляє корінну народність у місті, а Толлі знаний тільки завдяки нещодавній смерті батька. Все це ось-ось зміниться. У цьому маленькому містечку в Західному Техасі кількість трупів стрімко зростатиме. Протягом кількох нестерпно спекотних днів, які резонуватимуть десятиліттями і навіть будуть екранізовані в телефільмі, Толлі та Ембер стануть відомими. Навіть сумнозвісними. Нарешті, всі дізнаються їхні імена. 🎦Пол Трембле «Фільм жахів» У червні 1993 року група молодих режисерів провела чотири тижні, створюючи «Фільм жахів» — горезвісний, тривожний, артхаусний горорний фільм. Оприлюднили лише три сцени, але попри це «Фільм жахів» став культовим. Три десятиліття потому Голлівуд наполягає на перезавантаженні з великим бюджетом. Чоловік, який зіграв «худого хлопця» — єдиний актор, що вижив. Він дуже добре пам’ятає таємниці, приховані в оригінальному сценарії, дивні події зйомок і лінії, які не варто було перетинати і які призвели до трагедії. Коли спогади повертаються, межі між реальністю та фільмом, минулим і сьогоденням починають розмиватися. Але він допоможе перезняти фільм, навіть якщо доведеться протистояти світу цинічних продюсерів, егоїстичних режисерів та сюрреалістичних фан-конвентів — хай будуть прокляті демони минулого. Але якою ціною? 🌪Габіно Іглесіас «Будинок кісток і дощу» Для друзів дитинства Ґейба, Ксав'єра, Таво, Пола та Бімбо смерть завжди була поруч. Урагани. Автомобільні аварії. Бандитське насильство. Самогубство. «Ми оточені привидами, — так повторювала бабуся Ґейба, — нас оточили привиди». Але цього разу все інакше. Маму Бімбо застрелили. «Ми вб'ємо хлопців, які її вбили» — клянеться Бімбо. І всі вони погоджуються. Збожеволівши від горя, Бімбо став невпізнанним, не беручи полонених у пошуках винних. Поки хлопці розробляють стратегію, далеко від узбережжя Пуерто-Рико збирається шторм. Відомо, що урагани несуть у своїх течіях злих духів і виносять їх на берег — духів, які нав'язують свій власний порядок. 🏚Джош Малерман «Інциденти навколо будинку» Для восьмирічної Бели її сім’я — це її світ. Є мама, тато і бабуся Рут. Але є також Інша мама, зловісна сутність, яка щодня запитує її: «Чи можу я зайти у твоє серце?» Коли жахливі інциденти навколо будинку сигналізують про те, що Інша мама втомилася ставити Белі це питання знову і знову, Бела розуміє, що якщо вона не скаже «так», її сім’я незабаром поплатиться. Інша мама стає неспокійною, сильнішою, сміливішою. Тільки сімейні узи можуть захистити Белу, але у шлюбі її батьків пішла тріщина. Безпека, на яку покладається Бела, ось-ось розвалиться. Але Інша матуся потребує відповіді. 🖤Сподіваємося, як і минулорічні фіналісти, нинішні отримають заслужену увагу наших видавців. Схрестимо пальці.
    10views
  • Настрій літо
    Настрій літо
    6views
  • ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ

    Шур-шур-шур — трава під кроком босим,
    Вітер гне її, мов струнний спів.
    Тихо шепче світ про щось доросле:
    Про думки, встають що замість слів.

    Кап-кап-кап — на зовні плаче небо,
    Краплі б’ють об шибку, наче дзвін.
    Дощ приходить там, де дуже треба,
    І змиває з серця давній сплін.

    Тук-тук-тук — це серце рве простори,
    Наче вибух в спогадах гучних.
    Все горить в очах, летить угору
    Спалах мрій у звуках неземних.

    Ку-ку-ріку! — зранку день приходить,
    Півень світ будити вже навчивсь.
    Наче дзвін у грудях стук говорить,
    Щоби кожен за життя моливсь.

    Жу-жу-жу — це літо вже над лугом,
    Бджоли роблять власний хоровод.
    Кожен звук стає живим малюнком,
    Що веде крізь вірш у дивний код.

    Мирослав Манюк
    14.06.2025
    ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ Шур-шур-шур — трава під кроком босим, Вітер гне її, мов струнний спів. Тихо шепче світ про щось доросле: Про думки, встають що замість слів. Кап-кап-кап — на зовні плаче небо, Краплі б’ють об шибку, наче дзвін. Дощ приходить там, де дуже треба, І змиває з серця давній сплін. Тук-тук-тук — це серце рве простори, Наче вибух в спогадах гучних. Все горить в очах, летить угору Спалах мрій у звуках неземних. Ку-ку-ріку! — зранку день приходить, Півень світ будити вже навчивсь. Наче дзвін у грудях стук говорить, Щоби кожен за життя моливсь. Жу-жу-жу — це літо вже над лугом, Бджоли роблять власний хоровод. Кожен звук стає живим малюнком, Що веде крізь вірш у дивний код. Мирослав Манюк 14.06.2025
    Like
    2
    77views
  • #мистецтво
    Український художник Геннадій Кириченко.

    Літо.
    #мистецтво Український художник Геннадій Кириченко. Літо.
    Like
    Love
    2
    55views
More Results