#поезія Давай підем крізь зи́му цю, туди, де Бог лікує ду́ші. Переминаючи сльоту і заметілі ці колючі. Давай яко́сь переживем оці сніги, що студять пальці. Скажи мені: "Je t'aime, je t'aime," і закрути у білім вальсі... Най ці сніжинки льодяні на мить розбудять наші ве́сни. І стане тепло так мені, як птаха од зими воскрену... Давай підем крізь зи́му цю, туди, де літо з солов'ями. Де пахне медом з чебрецю і коні льо́тають степами... А нині сніг. А нині сніг. І я, мов Герда з тої казки, на роздоріжжі трьох доріг шукаю в споминах підказки. Давай втечемо од зими, наперекір усім завіям. Нема моєї в тім вини, що дотепер живу у мріях... Давай піде крізь зи́му цю... Людмила Галінська

Понад 40 кримінальних справ про «тероризм» проти українців надійшло до Південного окружного військового суду РФ у грудні. Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону у грудні ухвалив до розгляду понад 40 справ проти громадян України, що стало новим рекордом щодо щомісячного «приросту». Фігурантів звинувачують у різних тяжких злочинах, які стосуються причетності до "терористичної" діяльності. Серед матеріалів, що надійшли до суду, як і в попередні кілька місяців, більшу частину займають справи, які стосуються передбачуваної участі у батальйонах «Айдар» та «Азов». Зокрема 46-річний Микола Сало проходить у справі як учасник «Айдару». За версією російських слідчих, у серпні 2014 року Сало «перебуваючи в Старобільському районі, добровільно вступив до "Айдару"» і «брав участь у бойових діях на стороні ЗСУ». Його ровеснику, 45-річному Олександру Горєнову, також звинувачують у зв'язку з цим підрозділом ЗСУ. Значна частина підсудних перебувала в лавах «АЗОВу» — переважно молоді люди, частина з яких була взята в полон ще під час боїв на «Азовсталі» у травні 2022 року і відтоді перебуває в ув'язненні. Усіх звинуватили в участі в "терористичній" спільноті та навчанні "терористичної" діяльності. Серед них: – Артем Домшенком (28 років), – Павло Коростелев (26 років), – Артем Зубов (30 років), – Ігор Гордієнко (32 роки), – Юрій Кондрацький (27 років), – Іван Бутенко (27 років), – Максим Войніков (37 років), – Євген Коломейко (33 роки), – Максим Романюк (34 роки), – Владислав Ручка (28 років), - Олександр Азаров (39 років), - Максим Дубров (28 років), – Володимир Мітюн (27 років), - Ілля Алдакімов (34 роки), – Андрій Тетеркін (49 років), – Вадим Безуглий (27 років), – Ілля Довбня (39 років), – Владислав Кормілін (30 років), - Михайло Насонов (49 років), – Максим Божко (37 років), - Юрій Трифанов (30 років), – Владислав Заржицький (27 років), - Артем Сірік (49 років), - Артем Кушаков (36 років), – Віктор Кузьменко (54 роки), – Денис Голуб (28 років), – Денис Саворовський (34 роки), – Олексій Мірошниченко (43 роки), – Геннадій Бибочкін (36 років) - Тарас Кошман (43 роки). При цьому, як мінімум, двоє з них — Ручка та Дубров — раніше засуджені до тривалих термінів (24 і 28 років відповідно), а Войнікова та Коломейка ростовські судді в останні дні року встигли засудити до невідомих термінів. Олексій Брунько (44 роки) став фігурантом кримінальної справи через участь у батальйоні "Донбас". Справи за цими ж статтями розглядатимуться щодо уродженця Хмельницької області Олександра Тихонова (40 років), Сергія Копилова (50 років), мешканців Енергодару Анатолія Руденка (53 роки) та Дмитра Носенка (42 роки). 23-річного Антона Кадикова з Мелітополя доправили до ростовського суду зі звинуваченням у теракті, сприянні тероризму, навчанні терористичної діяльності та зберіганні вибухівки. В одній із справ також фігурує мешканець Донеччини Володимир Плахотя (32 роки) — інформацію у картці на сайті суду не заповнено. Ольга Кирія (52 роки) звинувачується у «виправданні тероризму в Інтернеті» — зазвичай причиною таких справ стають публікації у соцмережах щодо підтримки ЗСУ. В останньому місяці року судді Південного окружного військового суду також побили попередній рекорд за кількістю вироків українцям за місяць — з 1 по 30 грудня їх винесли у 28 справах. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #речі 🎭 Театральний бінокль: Шпигунство в ім'я високого мистецтва. ​Якщо ви вважаєте, що театральний бінокль потрібен лише для того, щоб розгледіти краплю поту на чолі прима-балерини, ви фатально помиляєтеся. Це інструмент соціального домінування, загорнутий у перламутр та вишукану лінзу. До появи цього девайса у XVIII столітті театральна ложа була місцем, де ви або бачили все (якщо ви монарх), або просто насолоджувалися запахом воскових свічок та перук сусідів. ​Перші прилади для спостереження були громіздкими «зоровими трубами». Виглядати з такою трубою в опері було так само доречно, як прийти на побачення з телескопом. Проте у 1820-х роках у Парижі стався прорив: два маленькі телескопи з'єднали перетинкою. Так народився аксесуар, що дозволив дамам не лише спостерігати за Гамлетом, а й непомітно інспектувати діаманти в сусідній ложі. ​🦢 Стиль проти дистанції Театральний бінокль — це, мабуть, єдиний оптичний прилад, де дизайн завжди перемагав технічні характеристики. Кому цікаве 10-кратне наближення, якщо корпус не інкрустований слоновою кісткою або золотом? Особливий шик — лорнетна ручка. Вона дозволяла тримати прилад з таким виглядом, ніби ви не «підглядаєте», а робите світу велику послугу, звертаючи на нього свою увагу. ​🧐 Критичний погляд на театральні плітки Існує міф, що біноклі стали популярними через поганий зір аристократії. Насправді ж зір у них був цілком пристойний — просто театр у ті часи був першою соціальною мережею. Бінокль був аналогом функції «zoom» на фотографії колишнього: він дозволяв зрозуміти, хто з ким прийшов і чи справжні сльози у головної героїні. Це була легалізована зброя для збору пліток під акомпанемент оркестру. ​Сьогодні, коли ми можемо вивести трансляцію з вистави на гігантський екран смартфону, театральний бінокль залишається останнім бастіоном аналогового шарму. Він нагадує нам, що мистецтво — це не тільки те, що відбувається на сцені, а й те, як уважно ми готові в нього вдивлятися. ​👀 Порада від «Історії речей»: іноді, щоб побачити справжню драму, не обов’язково дивитися на сцену — достатньо просто навести фокус трохи правіше від головного героя.

Острів стародавніх скарбів Острів Ділос є найбільшим природним островом стародавніх скарбів. Жоден інший острів не має так багато пам'яток архаїчного, класичного та елліністичного періодів. На острові дуже багато стародавніх споруд, таких як: дорога Львів з мармуровими левами, храм Ісіди, всередині якого знаходиться статуя покровителів моряків, будинок Діоніса зі знаменитою мозаїкою, будинок Клеопатри, будинок Діоскуриді і стародавній театр місткістю 6500 осіб. На острові побудували музей, де зібрали багато стародавніх експонатів, які були знайдені на острові. Згідно з легендою, Зевс зіткнувся з гнівом Гери (дружини Зевса) через любов до Лето і попросив Посейдона допомогти йому знайти якесь притулок для неї. Посейдон взяв невидиму скелю Аділос і знайшов досить захищене місце серед інших островів і перейменував її в Ділос. #ОстрівДілос #СтародавняГреція #Античність #Історія #Археологія #Міфологія # Зевс #Посейдон #Літо #ХрамІсіди #ДорогаЛьвів #БудинокДіоніса #Мозаїки #АнтичнийТеатр #ГідвГреції #ГідвАфінах #ЕкскурсіївАфінах #СтародавніСкарби

Її катували сорок п’ять хвилин, тримаючи під водою, поки вона майже не потонула. Вона не назвала жодного імені. А через роки її брат назве на її честь найвідоміший парфум у світі. Літо 1944 року. Париж. Катрін Діор привезли до будинку на Rue de la Pompe — елегантної адреси, яку французькі колаборанти, що працювали на гестапо, перетворили на місце допитів і тортур. Її питали знову й знову: Хто ще в Русі Опору? Хто твої зв’язкові? Де інші? Катрін мовчала. Її били. Роздягли. Зв’язали руки. Тягнули до ванни. Занурювали в крижану воду й утримували там, доки вона не втрачала свідомість. Потім різко підіймали голову — і знову ті самі запитання. Вона могла брехати, але не зрадила. Жодного імені. Сорок п’ять хвилин. Через два дні — знову. Нові тортури. Години в холодній воді. І знову — тиша. Це була Катрін Діор. Жінка, ім’ям якої названо легендарний аромат. Але за символом паризької елегантності стоїть не гламур — а доля учасниці французького Опору, яка пережила катування й концтабори та не зламалася. Катрін народилася 1917 року в Нормандії. Вона була молодшою сестрою Крістіана Діора. Їхня мати вирощувала розкішні сади з трояндами та жасмином — любов до квітів вони успадкували обоє, навіть не підозрюючи, як це визначить їхні долі. Після смерті матері та фінансового краху сім’ї життя змінилося. Крістіан поїхав до Парижа будувати кар’єру в моді. Катрін залишилася в Провансі, вирощувала овочі, щоб вижити, і мріяла про квіти. А потім прийшла війна. У 1941 році, купуючи радіо, щоб слухати звернення де Голля з Лондона, Катрін познайомилася з Ерве де Шарбонн’є — одним із лідерів Опору. Вони закохалися. І Катрін знайшла своє покликання. Під псевдонімом «Caro» вона працювала в розвідувальній мережі F2: збирала дані про пересування німецьких військ, передавала інформацію в Лондон. Ці відомості використовували під час підготовки висадки в Нормандії. У 1944 році гестапо було вже поруч. Катрін переховувалася в квартирі брата в Парижі. Крістіан ризикував життям, укриваючи її та приймаючи підпільні зустрічі. 6 липня 1944 року вона пішла на зустріч зі зв’язковим біля Трокадеро. Це була пастка. У той день заарештували 27 людей. Керівника мережі закатували до смерті. Катрін пережила допити, але 15 серпня її відправили до Німеччини. 22 серпня вона прибула в концтабір Равенсбрюк — табір для жінок. В’язень №57813. Там були десятки тисяч жінок у місці, розрахованому на кілька тисяч. Багато хто не вижив. Катрін примушували працювати на заводах, у шахтах, гнали в «маршах смерті». Катування залишили слід на все життя — вона більше не могла мати дітей. У квітні 1945 року її звільнили американські солдати. Вона повернулася до Парижа наприкінці травня. Крістіан зустрів її на вокзалі… і не впізнав. Його сестра була настільки виснажена, що він пройшов повз. Поступово Катрін відновлювала життя: повернулася до Ерве, відкрила квітковий бізнес і стала однією з перших жінок у Франції з ліцензією на продаж зрізаних квітів. А тим часом Крістіан готував революцію в моді. 12 лютого 1947 року він представив колекцію «New Look». І того ж дня — свій перший парфум. Коли Катрін зайшла до кімнати, хтось вигукнув: «О, це ж Miss Dior!» Так аромат отримав ім’я. На честь жінки, яка мовчала під тортурами й повернулася з пекла — зломлена тілом, але не духом. Катрін була нагороджена державними відзнаками, дала свідчення проти катів, вирощувала квіти для дому Dior в Грассі та допомогла створити музей брата після його смерті. Вона прожила серед квітів понад пів століття. І коли її запитали, як вона витримала все це, вона сказала: «Любіть життя. Просто любіть життя». Тож кожного разу, коли хтось відкриває флакон Miss Dior, він — навіть не знаючи цього — вшановує жінку, яка обрала мовчання замість зради, вижила після найтемніших сторінок ХХ століття і присвятила життя створенню краси. Цей аромат ніколи не був лише про розкіш. Він — про виживання. Про любов. Про вперте бажання вирощувати красу навіть тоді, коли світ зруйнований. Як і сама Катрін Діор. 🌹 #art #fblifestyle #fblifestylechallenge

#історія #факт 🌿 Втеча від дзеркал. Єлизавета Баварська, яку світ знав під пестливим іменем Сісі, була найкрасивішою жінкою Європи свого часу. Але за фасадом ідеальної зовнішності, на підтримку якої вона витрачала по три години щодня (лише на розчісування волосся), ховалася жінка, що глибоко зневажала свій статус. Її приватна історія — це хроніка безперервної втечі. Сісі ненавиділа Відень, називаючи палац Гофбург «золотою кліткою», і проводила в подорожах до 250 днів на рік. Маловідомим є той факт, що імператриця мала таємний «щоденник душі» — сотні віршів, написаних у стилі Генріха Гейне, де вона нещадно висміювала австрійський двір та власну роль «племінної кобили» імперії. Вона заповідала опублікувати ці рукописи лише через 60 років після своєї смерті, а кошти від видання спрямувати на допомогу політичним біженцям. 🏇 Вершник у тумані Серед небагатьох, хто бачив справжню Єлизавету, був британський офіцер Бей Міддлтон. Їхні стосунки, що розпочалися на ґрунті спільної пристрасті до небезпечного полювання на конях, стали головною темою пліток у Європі 1870-х років. Поки Франц Йосиф писав їй ніжні листи, благаючи повернутися додому, Сісі гасала полями Нортгемптоншира за чоловіком, який був молодший за неї на десять років і не мав жодного титулу, що відповідав би її рівню. Це не був звичайний роман. Для Сісі Міддлтон уособлював грубу, нестримну свободу. Коли придворні дами намагалися натякнути на непристойність такої близькості, вона просто одягала вуаль, яку не знімала на людях роками, і відмовлялася від будь-яких пояснень. Вона листувалася з ним мовою, позбавленою етикету, обговорюючи не політику, а швидкість коней та втому від життя. 🥀 Кінець ілюзій Приватна трагедія Сісі полягала в тому, що навіть у своїх втечах вона не знаходила спокою. Її стосунки з Міддлтоном обірвалися, коли він вирішив одружитися — імператриця просто викреслила його зі свого життя, не пробачивши «зради» їхньої спільної самотності. Останні роки вона подорожувала інкогніто під іменем «графині Гогенембс», закриваючи обличчя чорною парасолькою. Коли в 1898 році італійський анархіст встромив загострений напилок у її груди на березі Женевського озера, вона спочатку навіть не зрозуміла, що сталося. Вона піднялася, пройшла кілька метрів і запитала: «Що він хотів?». Це було останнє питання жінки, яка все життя шукала відповідь на те, як бути собою, залишаючись символом чужої імперії. ⚓

🇺🇦🫵Україна має щоденно доводити Трампу вигоду від нашої перемоги — політолог Єдиний шлях до підтримки — це синхронізація дій ЗСУ з національними інтересами Америки, наголосив політолог Дмитро Васильєв. Україна повинна через професійний діалог довести Вашингтону три речі: послаблення РФ вигідне США, продаж американської зброї через ЄС має тривати, а обмін розвідданими є критичним для спільної безпеки. Тільки демонструючи практичну користь від успіхів ЗСУ, Київ зможе втримати адміністрацію Трампа на своєму боці.

#історія #постаті Лев Ландау: Фізик, який створив власну систему координат у невільній країні. 22 січня 1908 року народився Лев Ландау — «Дау», як його називали друзі та учні. Останній із фізиків-універсалів, лауреат Нобелівської премії та людина, яка вважала, що найбільшим гріхом є нудьга. Його геній дозволяв йому однаково блискуче оперувати як квантовою механікою, так і теорією надплинності гелію. ⚛️🧠 Теоретичний мінімум та «Школа Ландау» Ландау створив унікальну наукову школу. Щоб стати його учнем, потрібно було скласти легендарний «теоретичний мінімум» — дев'ять іспитів з усіх розділів теоретичної фізики. За всю історію цей бар’єр подолали лише 43 людини, але ці «обрані» стали елітою світової науки. Разом із Євгеном Ліфшицем він написав багатотомний «Курс теоретичної фізики», за яким і сьогодні вчаться студенти від Стенфорда до Токіо. 📚🎓 Скепсис проти Системи Ландау був переконаним скептиком і людиною з гострим язиком. У 1938 році він провів рік у в'язниці за звинуваченням у шпигунстві та антирадянській діяльності (він брав участь у написанні листівки, що порівнювала сталінський режим із гітлерівським). Його врятувало лише втручання колеги Петра Капіци, який буквально «викупив» Ландау під особисту поруку, пояснивши кремлю, що без Дау фізика в СРСР зупиниться. 📉⛓️ Теорія щастя та особиста свобода Ландау намагався раціоналізувати навіть емоції. Він розробив «Теорію щастя», згідно з якою кожна людина зобов'язана бути щасливою, а складниками успіху є робота, кохання та спілкування. Він був прихильником «шлюбного контракту про ненапад», який дозволяв подружжю мати зв'язки на стороні. Цей радикальний для радянського часу лібертаріанство в особистому житті часто шокувало оточення більше, ніж його теорія фазових переходів. ⚖️💔 Об'єктивна складність генія Якщо дивитися критично, Ландау був людиною великого его. Він класифікував фізиків за логарифмічною шкалою (де Ньютон і Ейнштейн мали найвищий клас — 0.5, а сам він скромно відносив себе спочатку до класу 2.5, а згодом — до 1.5). Його іронія часто бувала болючою для колег, а його категоричність не залишала місця для дискусій. Проте після страшної автокатастрофи в 1962 році, коли весь науковий світ об'єднався для його порятунку, стало зрозуміло: Ландау — це не просто вчений, це інтелектуальне надбання людства. 🏎️🚑

Найхолоднішою зимою я дізнався, що всередині мене – непереможне літо, – Альбер Камю.

Ukrainian Sport TV 🙏 У жовтні 2023 року, під час виконання бойового завдання, загинув захисник України, доброволець "Госпітальєрів", 🥇 чемпіон світу з пауерліфтингу Дмитро Гоголь. 💪🏻 👉 До повномасштабного вторгнення Дмитро мав вражаючу спортивну кар'єру, здобував перемоги на змаганнях міжнародного рівня. Останнім часом працював тренером у Вінниці, популяризував гирьовий атлетизм, а також був спортивним реабілітологом. Дмитро долучився до лав Госпітальєрів під час повномасштабної війни. Всі ротації відбув на самому нулі — там, де найбільш гаряче і бійці потребують найбільшої допомоги і підтримки. 🙏 Друзі, підпишіть будь ласка, петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/254616 Світла пам'ять Герою 💛💙 #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport