#Дванадесяті_свята ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО Після захоплення Єрусалима у 70-му році імп. Титом все місто і зокрема Гріб Господній і місце розп'яття було зруйноване і засипане. 326 р. імп. Костянтин Великий вирішив знайти втрачену святиню - Хрест Господній. Разом з матір'ю, царицею Оленою, він вирушив у похід на Святу Землю. Розкопки проводили поруч з Голгофою, адже в юдеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І, так, у землі знайшли 3 хрести, цвяхи і дошку, що була прибита над головою розп'ятого Спасителя. Але потрібно було віднайти істинний хрест. У віднайденні хреста цариці допомагав єрусалимський Патр. Макарій. До Патріарха привели смертельно хвору жінку, він підніс свою молитву до Бога і через доторкання до істинного хреста жінка зцілилася. Цариця забажала, щоби й ін. люди могли побачити Животворче Древо та вклонитися йому. Тому Патр. Макарій став на підвищенні і почав воздвигати на всі боки хрест, а люди виголошували «Господи, помилуй!». Зараз частина Хреста Господнього спочиває в ковчезі у вівтарі грецького храму Воскресіння в Єрусалимі. Часточка Хреста Господнього також перебуває у Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва. Святиня вкладена у срібний хрест, яким кожного богослужіння Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет благословляє присутніх у храмі вірян. Напередодні свята, за Всенічним бдінням (на ранній), звершується винесення хреста для поклоніння. З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 вересня. ----------- ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО Це свято вважається одним із найголовніших у східній християнській традиції. В першій половині IV століття в Єрусалимі мати імператора Костянтина Великого цариця Олена знайшла хрест, на якому було розіп'ято Ісуса Христа. Вона організувала розкопки, під час яких було знайдено печеру Гробу Господнього, а неподалік від неї - три хрести. Диво допомогло дізнатися, на якому саме був розіп'ятий Син Божий. До хреста доторкнулася хвора жінка, яка одразу вилікувалася. #Що_не_можна_робити_в_цей_день • Не варто починати важливі справи, цей день вважається несприятливим. • Церква забороняє лихословити, сваритися, вживати алкоголь. • Не варто укладати шлюб, вінчатися. #Народні_прикмети_і_традиції_на_14_вересня Серед наших предків існувало чимало прикмет: • дивилися, який сьогодні день: прийшло різке похолодання - чекайте на ранню весну; • вранці заморозки - зима прийде рано, погода тепла і ясна - не варто ще чекати на холоди; • дме північний вітер - наступне літо буде спекотним, а ось західний - до поганої погоди; • вже не видно перелітніх птахів - взимку будуть тріскучі морози; • журавлі тільки почали летіти на південь, не поспішаючи, і сильно кричать - осінь буде теплою. З відривного календаря "Український народний календар" за 14 вересня. -----------

#Дванадесяті_свята ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО Після захоплення Єрусалима у 70-му році імп. Титом все місто і зокрема Гріб Господній і місце розп'яття було зруйноване і засипане. 326 р. імп. Костянтин Великий вирішив знайти втрачену святиню - Хрест Господній. Разом з матір'ю, царицею Оленою, він вирушив у похід на Святу Землю. Розкопки проводили поруч з Голгофою, адже в юдеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І, так, у землі знайшли 3 хрести, цвяхи і дошку, що була прибита над головою розп'ятого Спасителя. Але потрібно було віднайти істинний хрест. У віднайденні хреста цариці допомагав єрусалимський Патр. Макарій. До Патріарха привели смертельно хвору жінку, він підніс свою молитву до Бога і через доторкання до істинного хреста жінка зцілилася. Цариця забажала, щоби й ін. люди могли побачити Животворче Древо та вклонитися йому. Тому Патр. Макарій став на підвищенні і почав воздвигати на всі боки хрест, а люди виголошували «Господи, помилуй!». Зараз частина Хреста Господнього спочиває в ковчезі у вівтарі грецького храму Воскресіння в Єрусалимі. Часточка Хреста Господнього також перебуває у Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва. Святиня вкладена у срібний хрест, яким кожного богослужіння Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет благословляє присутніх у храмі вірян. Напередодні свята, за Всенічним бдінням (на ранній), звершується винесення хреста для поклоніння. З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 вересня. ----------- ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО Це свято вважається одним із найголовніших у східній християнській традиції. В першій половині IV століття в Єрусалимі мати імператора Костянтина Великого цариця Олена знайшла хрест, на якому було розіп'ято Ісуса Христа. Вона організувала розкопки, під час яких було знайдено печеру Гробу Господнього, а неподалік від неї - три хрести. Диво допомогло дізнатися, на якому саме був розіп'ятий Син Божий. До хреста доторкнулася хвора жінка, яка одразу вилікувалася. #Що_не_можна_робити_в_цей_день • Не варто починати важливі справи, цей день вважається несприятливим. • Церква забороняє лихословити, сваритися, вживати алкоголь. • Не варто укладати шлюб, вінчатися. #Народні_прикмети_і_традиції_на_14_вересня Серед наших предків існувало чимало прикмет: • дивилися, який сьогодні день: прийшло різке похолодання - чекайте на ранню весну; • вранці заморозки - зима прийде рано, погода тепла і ясна - не варто ще чекати на холоди; • дме північний вітер - наступне літо буде спекотним, а ось західний - до поганої погоди; • вже не видно перелітніх птахів - взимку будуть тріскучі морози; • журавлі тільки почали летіти на південь, не поспішаючи, і сильно кричать - осінь буде теплою. З відривного календаря "Український народний календар" за 14 вересня. -----------

«Трохи пліток може піти на користь вашим стосункам, показало дослідження»: плітки зміцнюють стосунки🐀🩶🐀 Нове дослідження виявило: легкі плітки можуть бути корисними для стосунків — принаймні, якщо вони залишаються тільки між партнерами Науковці пояснюють це тим, що плітки «назовні» можуть виконувати різні функції для підтримання здорових стосунків: від стимулювання спілкування та закріплення очікувань до простого підтвердження того, що партнери перебувають в одній команді https://www.ctvnews.ca/lifestyle/article/relationship-rumour-mill-couples-benefit-from-sharing-gossip-study-finds/

Дитинство своє згадую увесь день. З декілька минулих життів тому. Донбас. Літо. Спека. Мені та моїм двоюрідним братам, Андрійку та Сашкові, доручені важливі справи! В здоровенних ночвах з пральним порошком Лотос якісно мити щітками яблука з бабиного та дідового саду. Бо, нагадую, Донбас же ж? Й яблука не просто брудні? Яблука аж жирні? В рудничному липкому пилу! Такого собі червоно-коричневого кольору. Бо поруч Макіївський та Донецький металургійні комбінати, Ясиновський та Авдіївський КХЗ. Про якісь там агломераційні фабрики та шахти я навіть не згадуватиму?:) А ще ми слоїки мили перед консервацією. Брудніші за яблука! Чомусь баба не вимагала від родини їх мити, як тільки їх вміст взимку зʼїдався? Й вони до наступного літа якісно бруднилися ще й рудничним пилом? Лотос нам на допомогу!:))) Ото сьогодні спочатку слоїки намивала!:) Які все самостійне життя якісно надраювала одразу, як донечко в них проглядати починало! Але ж три роки жила не сама? Й не зі своїми дітьми? Співмешканці мої миттям банок не напружували свої організЬми!:) Нууууу, хуч рудничний пил на Полтавщині відсутній?:) Й те добре?:) Яблучок синочок два цебра вполював!:) Більше я йому заборонила збирати!:) Й милися ті яблучка без будь-яких додаткових засобів! Попередню серію моїх консервативних зусиль синочок возиком відтяг у льох! Ірина Олександрова товкла картоплю й готувала бефстроганов! Капці прала ще!:) Донечка на вихідний приїхала! Вечір вже? А фінішу й близько нема?:) Тільки бланширується все те добро!!! Та прорвуся! Невсеруся! Сьогодні закатаю! Ви там як? Цілі?

#заповідники Колись Трахтемирів був містом, столицею гетьманів та козацькою резиденцією. Сьогодні це невелике село на Черкащині, де живе лише кілька людей. Але колись тут вирішували долю цілої країни: обирали гетьманів, приймали послів, відправляли козацькі флотилії в далекі походи. На цих землях тисячі років жили люди: стоянки епохи мустьє, скіфи та інші. Тут було місто Заруб із монастирем, де козаки ховали найцінніше та через який проходив Дніпровський брід. Саме тут відбувалися історичні події, про які писали літописи та мандрівники, як-от француз Гійом Левассер де Боплан. У 1578 році Трахтемирів став козацькою резиденцією. На “Чорній раді” 1660 року у долині Жердева скинули Івана Виговського й обрали гетьманом Юрія Хмельницького. Сьогодні Трахтемирів — це унікальна заповідна територія. Тут збереглися залишки скіфського городища, давньоруські поселення, козацький цвинтар та археологічні пам’ятки. 1994 року створено Державний історико-культурний заповідник “Трахтемирів”, а на частині території — Регіональний ландшафтний парк, який колись був приватним мисливським господарством. Ph. Роман Маленков

#поезія Скоро осінь запалить в затяг Не кубинським — кленовим, Не тютюн — пріле листя пожовкле, І гаситиме вогнища зрад. Де імла в сизий дим прилягла, Срібна кіптява подих Виливає у соти медові, Загортає у спогадів шаль. Відпочити присяде на пнях, Сірники всі короткі, Портсигар став туманами вогкий, Не складається зливовий пазл, Квилить сумно, як зранений птах. Літо бабине скоро Прилетить павутинням прозорим, Принесе ще тепла у торбах, Розкладе свіжі сни на дахах. Тугу грій на осонні, Бо ще трохи — й потерпнуть тернові Чорні ягоди зрілості й втрат. 12.09.2023 Олеся Репа

#поезія Ох, як шкода, що ти вже йдеш, Залишаєш на спомин квіти… У розлуки немає меж, А так хочеться ще радіти. Твоїй чистій, як Бог, душі, Твоїй щирій, як сон, розмові. Хіба знають про те дощі, Що заховано в кожнім слові?.. Найсвятіші з усіх причасть, Найспіліші у світі зе‌рна,.. Може осінь ще щось віддасть, Але, певно, уже не ве‌рне. Маєш право. Ма‌буть. Авжеж. Тільки шкода засохлі квіти,.. Ох, як шкода, що ти ідеш, Моє ніжне серпневе літо. Василь Ковтун

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 10 Дні після співбесіди тягнулися для Марії повільно, наче густий мед. Вона нервувала, перевіряючи телефон, аби не пропустити омріяний дзвінок. Кожен візит до кухні перетворювався на випробування, де вона мусила зустрічатися з колючим поглядом Ольги, що ніби запитував: "Ну що? Ти знайшла роботу?" Ця невизначеність і постійна напруга виснажували більше, ніж сама дорога з Мелітополя. Нарешті одного ранку, коли Марія сиділа за кухонним столом і намагалася знайти якусь нову вакансію, її телефон завібрував. Номер був незнайомий. Вона невпевнено підняла слухавку. — Добрий день, Марія Вікторівна? — пролунав у слухавці діловий, але привітний жіночий голос. — Це з компанії «Арка». Щодо вашого працевлаштування. Ми готові запропонувати вам посаду асистента проєкту з випробувальним терміном. Ви можете приступити вже завтра? Слова прозвучали як музика. Марія ледве стримувала посмішку. Це була не робота її мрії, але це був крок, який допоможе їй стати незалежною. — Так, звичайно! Я готова! — відповіла вона, і в її голосі звучало таке щире полегшення, що навіть незнайома жінка на іншому кінці дроту посміхнулася. — Тоді чекаємо на вас о дев'ятій ранку, — сказала вона, і після кількох організаційних деталей розмова закінчилася. Коли Марія повідомила новину Ользі та Миколі, реакція була очікуваною. — Ну нарешті, — сухо промовила Ольга, відкладаючи свою чашку. — Сподіваюся, ти розумієш, що це лише початок. Ти повинна працювати, а не сидіти вдома. — Олю, перестань. Це чудова новина! — втрутився Микола, його очі сяяли. Він підійшов до Марії і обійняв її за плечі. — Я знав, що у тебе все вийде. Це лише перший крок, Маріє. Наступного дня, о дев'ятій ранку, Марія стояла перед тією ж будівлею в історичному центрі Києва, куди приходила на співбесіду. Повітря було напруженим, але Марія відчувала в собі нову, небачену досі силу. Вона піднялася на поверх, і її зустріла та сама жінка, з якою вона розмовляла телефоном. — Добрий день, Маріє. Ласкаво просимо до нашої команди, — привітно посміхнулася та, проводжаючи Марію до робочого місця. — Ви будете працювати над документацією. Усі деталі вам пояснить керівник. Марія почала розбирати документи. Робота була рутинною, але думки про те, що вона тепер може допомагати Аліні, гріли душу. Вона з головою поринула в папери. Раптом пролунав гучний сигнал повітряної тривоги. Усі працівники підхопилися, почавши швидко збирати свої речі, щоб спуститися в укриття. — Нам потрібно йти! Усі в підвал! — вигукнула жінка, яка зустріла Марію, вказуючи на сходи. Марія, яка вперше потрапила в подібну ситуацію на роботі, розгубилася. Вона схопила свою сумку і попрямувала за іншими працівниками, її серце калатало. Спустившись у підвал, вона побачила велике приміщення, яке було переобладнане на тимчасове укриття, де вже сиділи десятки людей. На стільцях, що були розташовані по всьому підвалу, сиділи працівники. Голоси людей перетворилися на стривожений гул. Раптом пролунав знайомий, впевнений голос: — "Тривога триватиме недовго. Просто зберігайте спокій". Марія підняла голову і її серце знову завмерло. Біля входу в підвал стояв Максим. Він був з телефонами в руках, спокійний, як скеля серед бурхливого моря. Він давав вказівки іншим працівникам, а потім його погляд зупинився на Марії. На його обличчі промайнуло здивування, а потім він посміхнувся, його очі наповнились світлом. — Маріє? Що ти тут робиш? — запитав він, підійшовши до неї. — Я… я тут працюю. Асистент проєкту, — збентежено відповіла вона. Максим відсунув стілець, запрошуючи її сісти. Його очі блищали. Він сів поруч і тихо, щоб ніхто не чув, сказав: — Маріє, я не просто колега Миколи. Ця фірма… це моя фірма. Я її власник. Я шукав тебе. Після нашої зустрічі я згадав, що Микола казав про тебе, як про талановитого архітектора з Мелітополя. Я зателефонував йому, і він підтвердив, що це ти. Хочу запропонувати тобі роботу твоєї мрії, Маріє. Не просто асистента. Повноцінного архітектора. Як тільки ти будеш готова. Марія дивилася на нього, не вірячи власним вухам. Її дихання зупинилося. Вона відчувала, як у ній знову розгорається вогник надії, що згас тиждень тому. Вона подивилася в його очі, і в них побачила щось більше, ніж просто діловий інтерес. Це була щирість, співчуття і… щось, що змусило її серце битися швидше. Її майбутнє, яке ще вчора здавалося сірим і безнадійним, раптом засяяло новими фарбами. Вона не знала, що буде далі, але тепер вона була впевнена — все буде добре. Далі буде...

Не забувай про сонцезахист не тільки влітку, а й восени 🙏🏻 ☀️ Cонцезахисна сироватка SPF30 з вітаміном С, пантенолом і гіалуроновою кислотою від WISHLIST – твій щоденний щит від сонця з доглядом у кожній краплі: 💧 зволожує та відновлює 🌿 заспокоює й знімає запалення ✨ вирівнює тон і додає сяйва 🛡️ надійно захищає від UVA / UVB 🛒Забирай вже зараз на сайті Замовляй на сайті 🛒 https://aff.wishlist.kyiv.ua/wgeKHk Не впустіть нагоду придбати дієву натуральну косметику за вигідною ціною!😍 Український бренд натуральної доглядової косметики HiLLARY запрошує до співпраці! Партнерська програма HiLLARY https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!. #Сироватка #СироваткаSPF30 #SPF30 #ЗахистВідСонця #ДоглядЗаШкірою #ДоглядЗаОбличчям #ЩоденнийДогляд #ЗдороваШкіра #Бьюті #Косметика #ЛітнійДогляд #Літо2025 #подаруноккоханій #косметикаукраина #засобидляобличчя #шопінг #подарунок #подарунокдівчині #новинки #новинка #новинка2025 #news #Краса #Макіяж #Гарно

#Знай_наших! ВИНАХОДИ УКРАЇНЦІВ, ЩО ВРАЗИЛИ СВІТ Підводний човен «Чайка» (козаки) У XVI-XVII ст. козаки першими створили підводні човни. Іх виготовляли з колоди, а борти оббивали сосновими дошками. Судна складалися з двох частин. Одну накривали іншою та герметично з'єднували. Складалося враження, що на човні пливе лише одна людина, а всередині могло перебувати ще чимало козаків. Такі човни тримали тоді в страху все Чорне море. Електричний трамвай (Федір Піроцький) У квітні 1880 року полтавець Федір Піроцький представив іноземній аудиторії проєкт застосу вання електрики для руху залізничних потягів із подачею струму тими ж рейками, по яких котяться колеса. Тобто електричного трамвая. Усе літо винахідник працював над його розробкою. І вже 22 серпня того ж року відбулася перша поїздка на вагоні, який їде по рельсах і керується електричною силою. З відривного календаря "Український народний календар" за 10 вересня. -----------