• Оперативна інформація станом на 08:00 03.01.2026 щодо російського вторгнення:
    Слава Україні!
    Розпочалася 1410-та доба широкомасштабної збройної агресії рф проти України.
    Українські захисники стійко стримують натиск окупантів, завдаючи ворогу значних втрат.
    Загалом, протягом минулої доби зафіксовано 116 бойових зіткнень.
    Минулої доби противник завдав по позиціях наших військ і населених пунктах одного ракетного удару двома ракетами, 57 авіаційних ударів із застосуванням 153 керованих авіабомб.
    Зафіксовано 6358 ударів дронами-камікадзе, ворог здійснив 3223 обстріли.
    Агресор завдавав авіаударів, зокрема по районах населених пунктів Коломійці Дніпропетровської області; Залізничне, Верхня Терса, Гуляйполе, Варварівка, Різдвянка, Долинка, Новоандріївка, Магдалинівка Запорізької області; Миколаївка Херсонської області.
    За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили чотири райони зосередження особового складу та два інших важливих об’єкти противника.
    На Покровському напрямку наші захисники зупинили 26 штурмових дій агресора у районах населених пунктів Нове Шахове, Червоний Лиман, Родинське, Мирноград, Покровськ, Котлине, Молодецьке, Удачне, Філія, Дачне та у бік Новопавлівки.
    На Олександрівському напрямку противник протягом минулого дня здійснив 10 атак у районах населених пунктів Зелений Гай, Олександроград, Вишневе, Злагода та Рибне.
    На Гуляйпільському напрямку відбулося 20 атак окупантів в районі Гуляйполя та в напрямку Добропілля й Зеленого.
    На Оріхівському напрямку загарбник тричі атакував позиції наших підрозділів в районах Плавнів та Приморського.
    Наші воїни завдають окупаційним військам відчутних втрат у живій силі, техніці та активно підривають наступальний потенціал ворога у тилу.
    Загалом, минулої доби втрати російських загарбників склали 750 осіб. Також українські воїни знешкодили три танки, чотири бойові броньовані машини, 24 артилерійські системи, одну реактивну систему залпового вогню, 539 безпілотних літальних апаратів та 101 одиницю автомобільної техніки окупантів.
    Приєднуйтесь до Сил оборони!
    Разом переможемо!
    Слава Україні!

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Оперативна інформація станом на 08:00 03.01.2026 щодо російського вторгнення: Слава Україні! Розпочалася 1410-та доба широкомасштабної збройної агресії рф проти України. Українські захисники стійко стримують натиск окупантів, завдаючи ворогу значних втрат. Загалом, протягом минулої доби зафіксовано 116 бойових зіткнень. Минулої доби противник завдав по позиціях наших військ і населених пунктах одного ракетного удару двома ракетами, 57 авіаційних ударів із застосуванням 153 керованих авіабомб. Зафіксовано 6358 ударів дронами-камікадзе, ворог здійснив 3223 обстріли. Агресор завдавав авіаударів, зокрема по районах населених пунктів Коломійці Дніпропетровської області; Залізничне, Верхня Терса, Гуляйполе, Варварівка, Різдвянка, Долинка, Новоандріївка, Магдалинівка Запорізької області; Миколаївка Херсонської області. За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили чотири райони зосередження особового складу та два інших важливих об’єкти противника. На Покровському напрямку наші захисники зупинили 26 штурмових дій агресора у районах населених пунктів Нове Шахове, Червоний Лиман, Родинське, Мирноград, Покровськ, Котлине, Молодецьке, Удачне, Філія, Дачне та у бік Новопавлівки. На Олександрівському напрямку противник протягом минулого дня здійснив 10 атак у районах населених пунктів Зелений Гай, Олександроград, Вишневе, Злагода та Рибне. На Гуляйпільському напрямку відбулося 20 атак окупантів в районі Гуляйполя та в напрямку Добропілля й Зеленого. На Оріхівському напрямку загарбник тричі атакував позиції наших підрозділів в районах Плавнів та Приморського. Наші воїни завдають окупаційним військам відчутних втрат у живій силі, техніці та активно підривають наступальний потенціал ворога у тилу. Загалом, минулої доби втрати російських загарбників склали 750 осіб. Також українські воїни знешкодили три танки, чотири бойові броньовані машини, 24 артилерійські системи, одну реактивну систему залпового вогню, 539 безпілотних літальних апаратів та 101 одиницю автомобільної техніки окупантів. Приєднуйтесь до Сил оборони! Разом переможемо! Слава Україні! https://t.me/Ukraineaboveallelse
    27переглядів
  • Оперативна інформація станом на 08:00 02.01.2026 щодо російського вторгнення.
    Слава Україні!
    Розпочалася 1 409-та доба широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України.
    Загалом протягом минулої доби зафіксовано 98 бойових зіткнень.
    Вчора противник завдав одного ракетного та 51 авіаційний удар, застосував одну ракету та скинув 151 керовану авіабомбу. Крім цього, здійснив 3508 обстрілів, зокрема 49 — із реактивних систем залпового вогню, та залучив для ураження 6237 дронів-камікадзе.
    Авіаційних ударів зазнав населені пункти Лісне Харківської області; Залізничне, Святопетрівка, Верхня Терса, Гуляйполе, Цвіткове, Прилуки, Варварівка Запорізької області; Придніпровське Херсонської області.
    За минулу добу авіація та ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили чотири райони зосередження та два пункти управління ворога.
    На Покровському напрямку наші захисники зупинили 23 штурмові дії агресора у районах населених пунктів Нове Шахове, Родинське, Червоний Лиман, Покровськ, Котлине, Удачне, Молодецьке та у бік Новопавлівки.
    На Олександрівському напрямку противник вчора здійснив 12 атак у районах населених пунктів Зелений Гай, Олександроград, Вороне, Вербове, Вишневе та Рибне.
    На Гуляйпільському напрямку наші оборонці зупинили 14 ворожих спроб просунутися вперед у районах населених пунктів Солодке, Гуляйполе та у бік Зеленого.
    На Оріхівському напрямку загарбник двічі атакував позиції наших підрозділів у бік Приморського.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Оперативна інформація станом на 08:00 02.01.2026 щодо російського вторгнення. Слава Україні! Розпочалася 1 409-та доба широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України. Загалом протягом минулої доби зафіксовано 98 бойових зіткнень. Вчора противник завдав одного ракетного та 51 авіаційний удар, застосував одну ракету та скинув 151 керовану авіабомбу. Крім цього, здійснив 3508 обстрілів, зокрема 49 — із реактивних систем залпового вогню, та залучив для ураження 6237 дронів-камікадзе. Авіаційних ударів зазнав населені пункти Лісне Харківської області; Залізничне, Святопетрівка, Верхня Терса, Гуляйполе, Цвіткове, Прилуки, Варварівка Запорізької області; Придніпровське Херсонської області. За минулу добу авіація та ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили чотири райони зосередження та два пункти управління ворога. На Покровському напрямку наші захисники зупинили 23 штурмові дії агресора у районах населених пунктів Нове Шахове, Родинське, Червоний Лиман, Покровськ, Котлине, Удачне, Молодецьке та у бік Новопавлівки. На Олександрівському напрямку противник вчора здійснив 12 атак у районах населених пунктів Зелений Гай, Олександроград, Вороне, Вербове, Вишневе та Рибне. На Гуляйпільському напрямку наші оборонці зупинили 14 ворожих спроб просунутися вперед у районах населених пунктів Солодке, Гуляйполе та у бік Зеленого. На Оріхівському напрямку загарбник двічі атакував позиції наших підрозділів у бік Приморського. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    43переглядів
  • Софія Ротару привітала українців із Новим роком і вперше за довгий час показала нове фото

    Співачка, національна легенда України Софія Ротару в новорічну ніч перервала затяжне мовчання, щоб привітати українців із світлим святом. У її соцмережах зʼявився постер, де артистка позує в блискучій сукні на тлі новорічного декору.

    Фото Софія Михайлівна розмістила в Instagram-stories одразу після того, як куранти ознаменували закінчення 2025-го.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    Софія Ротару привітала українців із Новим роком і вперше за довгий час показала нове фото Співачка, національна легенда України Софія Ротару в новорічну ніч перервала затяжне мовчання, щоб привітати українців із світлим святом. У її соцмережах зʼявився постер, де артистка позує в блискучій сукні на тлі новорічного декору. Фото Софія Михайлівна розмістила в Instagram-stories одразу після того, як куранти ознаменували закінчення 2025-го. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    79переглядів
  • Мій 2025! Рік повернення до себе.
    Кажуть, що кожен бачить лише верхівку айсберга. Хто не знає мене близько, навряд чи зрозуміє - кожен мій сьогоднішній крок — це не просто рух вперед, це велике повернення.

    2025-й став для мене роком втрат, глибоких переосмислень та колосальної праці. Традиційно підбиваю підсумки, бо за кожним пунктом — ціле життя.

    🕯️ Про вічне. Нехай з Богом спочивають ті, хто залишив цей світ. Пам’ять про них — це тихий сум, який вчить цінувати кожну мить.

    📚 Про розвиток. Я не зупиняюся. Логістика, іноземна мова, 10 семінарів StarLife, сотні зустрічей про фінансову безпеку та страхування життя. Мотиваційна поїздка з Farmasi нагадала: успіх любить тих, хто діє. Лідер клас від Тетяни Бреус, це нова сторінка мого життя.

    🌊 Про випробування. Цей рік перевіряв мене на міцність. Від небезпечного випадку в басейні (де мене врятували не лише люди, а й вчасне страхування!) до ДТП наприкінці року. Лікарі, поліція, слідчі — нові знайомства, яких не шукаєш, але які стають частиною досвіду. Суди? Так, вони є. Але «Мережа права» та "Автопоміч" тримають стрій.

    ⚖️ Про справедливість. Бути корисною — мій поклик. Прикро, коли допомогу військовим та атовцям знецінюють чиновники (Золочівська ВЦА та мерія Бродів). Болить несправедливість щодо "Brody online" та Сергія Нікішина. Але я вірю: Закон один для всіх, і рішення буде справедливим!

    ☀️ Про нове. Неочікуваний спадок у Монастирку та інвестиція в майбутнє — сонячні панелі. Я будую свою енергонезалежність вже сьогодні.

    Мій головний висновок 2025.
    Я більше не вірю словам. Тільки діям.
    Я не нарікаю на державу, медицину чи пенсійний фонд. Хто розумний — той фінансово грамотний і застрахований. Хто застрахований — той не бачить проблем, а бачить рішення.
    Я живу цікаве життя. Складне, але справжнє.
    Бажаю кожному з вас жити своє щасливе життя. Бути натхненними, поважати ближніх і брати відповідальність за своє майбутнє у власні руки.
    З вірою в дію і справедливість, йду у 2026! ✊✨
    Мій 2025! Рік повернення до себе. Кажуть, що кожен бачить лише верхівку айсберга. Хто не знає мене близько, навряд чи зрозуміє - кожен мій сьогоднішній крок — це не просто рух вперед, це велике повернення. 2025-й став для мене роком втрат, глибоких переосмислень та колосальної праці. Традиційно підбиваю підсумки, бо за кожним пунктом — ціле життя. 🕯️ Про вічне. Нехай з Богом спочивають ті, хто залишив цей світ. Пам’ять про них — це тихий сум, який вчить цінувати кожну мить. 📚 Про розвиток. Я не зупиняюся. Логістика, іноземна мова, 10 семінарів StarLife, сотні зустрічей про фінансову безпеку та страхування життя. Мотиваційна поїздка з Farmasi нагадала: успіх любить тих, хто діє. Лідер клас від Тетяни Бреус, це нова сторінка мого життя. 🌊 Про випробування. Цей рік перевіряв мене на міцність. Від небезпечного випадку в басейні (де мене врятували не лише люди, а й вчасне страхування!) до ДТП наприкінці року. Лікарі, поліція, слідчі — нові знайомства, яких не шукаєш, але які стають частиною досвіду. Суди? Так, вони є. Але «Мережа права» та "Автопоміч" тримають стрій. ⚖️ Про справедливість. Бути корисною — мій поклик. Прикро, коли допомогу військовим та атовцям знецінюють чиновники (Золочівська ВЦА та мерія Бродів). Болить несправедливість щодо "Brody online" та Сергія Нікішина. Але я вірю: Закон один для всіх, і рішення буде справедливим! ☀️ Про нове. Неочікуваний спадок у Монастирку та інвестиція в майбутнє — сонячні панелі. Я будую свою енергонезалежність вже сьогодні. Мій головний висновок 2025. Я більше не вірю словам. Тільки діям. Я не нарікаю на державу, медицину чи пенсійний фонд. Хто розумний — той фінансово грамотний і застрахований. Хто застрахований — той не бачить проблем, а бачить рішення. Я живу цікаве життя. Складне, але справжнє. Бажаю кожному з вас жити своє щасливе життя. Бути натхненними, поважати ближніх і брати відповідальність за своє майбутнє у власні руки. З вірою в дію і справедливість, йду у 2026! ✊✨
    229переглядів
  • #історія #події
    Як Таймс-Сквер запалив традицію зустрічі Нового року (1907).
    У передноворічну ніч 31 грудня 1907 року на нью-йоркській площі Таймс-Сквер відбулася подія, яка назавжди змінила спосіб святкування Нового року по всьому світу. Замість звичних феєрверків, які були заборонені після кількох інцидентів, видавець газети New York Times Адольф С. Окс запропонував щось абсолютно нове та надзвичайне: опускання освітленої кулі з флагштока будівлі Times Tower.

    Ця ідея була не просто заміною салюту; вона мала на меті привернути увагу до нової штаб-квартири газети та перетворити Таймс-Сквер на центральне місце святкування у місті. Перша новорічна куля, виготовлена з дерева та заліза, була прикрашена сотнями електричних лампочок і важила близько 300 кілограмів. Її урочисто спускали вручну за допомогою складної системи мотузок та шківів.

    Коли куля почала свій повільний спуск за хвилину до півночі, тисячі людей, що зібралися на площі, затамували подих. Кульмінація настала рівно опівночі, коли куля досягла нижньої точки, сигналізуючи про початок Нового року. Ефект був приголомшливим. Натовп вибухнув радісними вигуками, а газетні заголовки наступного дня вихваляли нову традицію.

    З того дня опускання новорічної кулі на Таймс-Сквер стало невід'ємною частиною святкування Нового року, перетворившись на одне з найвідоміших у світі видовищ. Щорічно мільйони людей збираються на площі та мільярди дивляться трансляцію, щоб побачити, як сучасна, значно більша та досконаліша кришталева куля знаменує прихід нового року.

    Ця традиція стала символом оновлення, надії та єднання, демонструючи, як проста, але геніальна ідея може створити глобальний феномен і залишити незглабний слід в історії святкувань.
    #історія #події Як Таймс-Сквер запалив традицію зустрічі Нового року (1907). У передноворічну ніч 31 грудня 1907 року на нью-йоркській площі Таймс-Сквер відбулася подія, яка назавжди змінила спосіб святкування Нового року по всьому світу. Замість звичних феєрверків, які були заборонені після кількох інцидентів, видавець газети New York Times Адольф С. Окс запропонував щось абсолютно нове та надзвичайне: опускання освітленої кулі з флагштока будівлі Times Tower. Ця ідея була не просто заміною салюту; вона мала на меті привернути увагу до нової штаб-квартири газети та перетворити Таймс-Сквер на центральне місце святкування у місті. Перша новорічна куля, виготовлена з дерева та заліза, була прикрашена сотнями електричних лампочок і важила близько 300 кілограмів. Її урочисто спускали вручну за допомогою складної системи мотузок та шківів. Коли куля почала свій повільний спуск за хвилину до півночі, тисячі людей, що зібралися на площі, затамували подих. Кульмінація настала рівно опівночі, коли куля досягла нижньої точки, сигналізуючи про початок Нового року. Ефект був приголомшливим. Натовп вибухнув радісними вигуками, а газетні заголовки наступного дня вихваляли нову традицію. З того дня опускання новорічної кулі на Таймс-Сквер стало невід'ємною частиною святкування Нового року, перетворившись на одне з найвідоміших у світі видовищ. Щорічно мільйони людей збираються на площі та мільярди дивляться трансляцію, щоб побачити, як сучасна, значно більша та досконаліша кришталева куля знаменує прихід нового року. Ця традиція стала символом оновлення, надії та єднання, демонструючи, як проста, але геніальна ідея може створити глобальний феномен і залишити незглабний слід в історії святкувань.
    Like
    1
    95переглядів
  • Російські війська в Куп'янську двічі намагалися проникнути через трубопровід, щоб дістатися до своїх підрозділів, що потрапили до лавини – ця тактика одного разу дозволила їм непоміченим прослизнути в місто. Обидві спроби закінчилися повним знищенням.

    Біля Дворічної 50-60 російських солдатів проповзли газопровід. Українські дрони помітили їх задовго до виходу. Місцевий командир запросив пряму відеотрансляцію, спостерігав за їхнім появою та викликав артилерію безпосередньо на точку виходу. Усіх, хто вижив, вистежували за допомогою безпілотних літальних апаратів. Ніхто не зміг прорватися. На південь від Куп'янська ще 40 солдатів спробували два окремі виходи з трубопроводу. Дрони з тепловізійними приладами відстежували кожного, хто втік. Усі загинули.

    За словами представників української армії, у Куп'янську залишилося лише близько 50 російських солдатів з початкових 300. Наземні шляхи постачання перерізані, а поповнення запасів залежить від безпілотників – метод, який постійно порушується погодними умовами та засобами радіоелектронної боротьби.

    Українські війська зараз просуваються на північ вздовж лінії Західне-Калинове-Голубівка, прагнучи очистити весь західний берег річки Оскіл.
    Російські війська в Куп'янську двічі намагалися проникнути через трубопровід, щоб дістатися до своїх підрозділів, що потрапили до лавини – ця тактика одного разу дозволила їм непоміченим прослизнути в місто. Обидві спроби закінчилися повним знищенням. Біля Дворічної 50-60 російських солдатів проповзли газопровід. Українські дрони помітили їх задовго до виходу. Місцевий командир запросив пряму відеотрансляцію, спостерігав за їхнім появою та викликав артилерію безпосередньо на точку виходу. Усіх, хто вижив, вистежували за допомогою безпілотних літальних апаратів. Ніхто не зміг прорватися. На південь від Куп'янська ще 40 солдатів спробували два окремі виходи з трубопроводу. Дрони з тепловізійними приладами відстежували кожного, хто втік. Усі загинули. За словами представників української армії, у Куп'янську залишилося лише близько 50 російських солдатів з початкових 300. Наземні шляхи постачання перерізані, а поповнення запасів залежить від безпілотників – метод, який постійно порушується погодними умовами та засобами радіоелектронної боротьби. Українські війська зараз просуваються на північ вздовж лінії Західне-Калинове-Голубівка, прагнучи очистити весь західний берег річки Оскіл.
    82переглядів
  • Чьё всё-таки Александровское подворье в Иерусалиме? и сможет ли Нетаньяху "соблюсти интересы государства Израиль" в этом кейсе?

    Сможет ли Биньямин Нетаньяху в итоге соблюсти интересы государства Израиль, устояв перед настойчивыми требованиями путина, — и подтвердит ли страна приверженность историко-правовым фактам, закону и демократическим процедурам? Какой принцип окажется решающим: «политическая целесообразность» или «верховенство права»?

    Александровское подворье — это не просто исторический комплекс в Старом городе Иерусалима, а археологический и культовый ансамбль площадью около 1 300–1 500 м², расположенный в непосредственной близости от Храма Гроба Господня.

    Сразу скажем: в Израиле активно набирает ход петиция / открытое обращение граждан Израиля к правительству с требованием «остановить передачу Александровского подворья России и связанным с ней структурам ИППО». Авторы обращения считают, что такая передача «угрожает безопасности Израиля» и создаёт «риски, связанные с внешним влиянием и политическими интересами Москвы и связанных организаций».

    Так звучит название этой петиции:

    «להגן על ישראל מהאיום הרוסי: לעצור את העברת חצר אלכסנדר לתומכי חמאס«
    «Защитить Израиль от российской угрозы: остановить передачу Александровского подворья сторонникам ХАМАС»

    Идёт разбирательство о передаче Александровского подворья — от Императорского Православного Палестинского Общества (ИППО) — кому — Императорскому Православному Палестинскому Обществу (ИППО).
    Нет, это не опечатка.

    Почему «ИППО ≠ ИППО», если между ними существовала структура OPS — в международно-юридическом смысле и с учётом её роли?

    На практике речь идёт не о двух, а о трёх разных субъектах. Два из них носят одно и то же название — Императорское православное палестинское общество, а третий — Orthodox Palestine Society (OPS) — занял промежуточное место после 1917 года и десятилетиями фактически управлял объектом.

    Коротко об истории — по сути, с чётким путём владения.

    В древнем еврейском Иерусалиме это был обычный городской участок, задолго до появления христианских святынь в их нынешнем виде. В римский и византийский периоды территория вошла в христианское городское пространство. После арабского завоевания VII века и в течение исламского периода христианские владения в этом районе не были конфискованы: участок находился в законной собственности коптской христианской общины.

    В османскую эпоху копты были признаны законными владельцами как религиозная община и оформили владение по османскому праву. Именно поэтому в 1859–1860 годах они законно продали участок Русской духовной миссии — не государству, а религиозной общественной организации, поскольку иностранные государства в Османской империи не могли напрямую приобретать недвижимость.

    Позднее, в рамках внутренней структуры русских церковно-общественных организаций на Святой земле, имущественные права и управление участком были переданы от Русской духовной миссии дореволюционному Императорскому православному палестинскому обществу (ИППО) — также частному общественному объединению, а не государственному органу.

    В 1882–1917 годах подворье находилось в собственности этого дореволюционного ИППО, не являясь ни государственной, ни династической собственностью. После 1917 года Российская империя и имперский правопорядок прекратили существование, а само ИППО утратило правосубъектность и фактически перестало существовать как юридическое лицо.

    Важно уточнить: СССР отказался не от собственности ИППО — она ему и не принадлежала, — а от правопорядка Российской империи, в рамках которого это общество существовало. С исчезновением этого правового режима исчез и сам юридический субъект. В результате права дореволюционного ИППО не могли автоматически перейти ни к СССР, ни к каким-либо созданным позднее российским структурам.

    В условиях правового вакуума с 1920-х годов фактическое владение и управление подворьем осуществляла OPS — сначала в период Британского мандата, затем в иорданский период.

    После 1967 года, когда Старый город Иерусалима вернулся под израильский суверенитет, объект был включён в израильское правовое поле и впервые зарегистрирован в Земельном реестре Израиля — טאבו (Tabu), לשכת רישום מקרקעין — за OPS как фактическим держателем и управляющей структурой.

    О современном российском ИППО — в правильном временном контексте.

    Уже в 1990-е годы, после распада СССР, в России было создано и зарегистрировано новое юридическое лицо под названием «Императорское православное палестинское общество» (ИППО). Это общество не тождественно дореволюционному ИППО и не связано с ним прямой юридической непрерывностью. Тем не менее оно заявляет себя «правопреемником» исторического общества, опираясь на совпадение названия и историческую риторику, и именно на этом основании выдвигает претензии на Александровское подворье.

    В международно-юридической логике автоматическое правопреемство возможно только при наличии непрерывности одного и того же юридического лица либо международно признанного акта передачи прав. В случае ИППО таких условий не было, а дополнительным фактором разрыва стала многолетняя роль OPS как самостоятельного фактического держателя имущества.

    Что решил суд и почему точка ещё не поставлена.

    Окружной суд Иерусалима постановил сохранить режим статус-кво до принятия политико-административного решения. Согласно судебному определению, Александровское подворье временно остаётся в управлении OPS до тех пор, пока специальная межведомственная комиссия правительства Израиля не вынесет окончательное решение по вопросу собственности. Суд не признал ни одну из сторон окончательным собственником, указав на ограниченность своей юрисдикции.

    На текущий момент правовой статус подворья остаётся неопределённым. Процесс не завершён; дальнейшие шаги зависят от выводов межведомственной комиссии и возможных новых судебных действий. Правительство Израиля продолжает откладывать финальное решение, стремясь минимизировать правовые и политические последствия.

    В итоге ключевое решение остаётся за правительством Израиля, а не за судом. Суды лишь зафиксировали статус-кво и прямо указали, что окончательный ответ должен быть выработан исполнительной властью.

    Таким образом, вопрос Александровского подворья давно вышел за рамки частного имущественного спора и превратился в тест на способность правительства Израиля выдержать внешнее давление, не разрушив внутреннюю логику правового государства.

    Подробный разбор 👇
    В материале по ссылке —
    • действующая петиция с требованием остановить передачу Александровского подворья;
    • подробная информация и видео о современном российском ИППО и его претензиях;
    • полная историко-правовая хронология места — от древнего Иерусалима до израильского кадастра;
    • разбор судебных решений, позиции OPS и роли межведомственной комиссии правительства Израиля.

    👉 https://news.nikk.co.il/che-vse-taki/

    Вопрос к аудитории:
    как вы считаете, должен ли Израиль в подобных ситуациях строго следовать закону и историко-правовым фактам — даже под внешним политическим давлением, или допустимы отступления ради «политической целесообразности»?

    НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱

    Важно❓ Поделитесь ❗️
    и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы
    https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881
    Чьё всё-таки Александровское подворье в Иерусалиме? и сможет ли Нетаньяху "соблюсти интересы государства Израиль" в этом кейсе? Сможет ли Биньямин Нетаньяху в итоге соблюсти интересы государства Израиль, устояв перед настойчивыми требованиями путина, — и подтвердит ли страна приверженность историко-правовым фактам, закону и демократическим процедурам? Какой принцип окажется решающим: «политическая целесообразность» или «верховенство права»? Александровское подворье — это не просто исторический комплекс в Старом городе Иерусалима, а археологический и культовый ансамбль площадью около 1 300–1 500 м², расположенный в непосредственной близости от Храма Гроба Господня. Сразу скажем: в Израиле активно набирает ход петиция / открытое обращение граждан Израиля к правительству с требованием «остановить передачу Александровского подворья России и связанным с ней структурам ИППО». Авторы обращения считают, что такая передача «угрожает безопасности Израиля» и создаёт «риски, связанные с внешним влиянием и политическими интересами Москвы и связанных организаций». Так звучит название этой петиции: «להגן על ישראל מהאיום הרוסי: לעצור את העברת חצר אלכסנדר לתומכי חמאס« «Защитить Израиль от российской угрозы: остановить передачу Александровского подворья сторонникам ХАМАС» Идёт разбирательство о передаче Александровского подворья — от Императорского Православного Палестинского Общества (ИППО) — кому — Императорскому Православному Палестинскому Обществу (ИППО). Нет, это не опечатка. Почему «ИППО ≠ ИППО», если между ними существовала структура OPS — в международно-юридическом смысле и с учётом её роли? На практике речь идёт не о двух, а о трёх разных субъектах. Два из них носят одно и то же название — Императорское православное палестинское общество, а третий — Orthodox Palestine Society (OPS) — занял промежуточное место после 1917 года и десятилетиями фактически управлял объектом. Коротко об истории — по сути, с чётким путём владения. В древнем еврейском Иерусалиме это был обычный городской участок, задолго до появления христианских святынь в их нынешнем виде. В римский и византийский периоды территория вошла в христианское городское пространство. После арабского завоевания VII века и в течение исламского периода христианские владения в этом районе не были конфискованы: участок находился в законной собственности коптской христианской общины. В османскую эпоху копты были признаны законными владельцами как религиозная община и оформили владение по османскому праву. Именно поэтому в 1859–1860 годах они законно продали участок Русской духовной миссии — не государству, а религиозной общественной организации, поскольку иностранные государства в Османской империи не могли напрямую приобретать недвижимость. Позднее, в рамках внутренней структуры русских церковно-общественных организаций на Святой земле, имущественные права и управление участком были переданы от Русской духовной миссии дореволюционному Императорскому православному палестинскому обществу (ИППО) — также частному общественному объединению, а не государственному органу. В 1882–1917 годах подворье находилось в собственности этого дореволюционного ИППО, не являясь ни государственной, ни династической собственностью. После 1917 года Российская империя и имперский правопорядок прекратили существование, а само ИППО утратило правосубъектность и фактически перестало существовать как юридическое лицо. Важно уточнить: СССР отказался не от собственности ИППО — она ему и не принадлежала, — а от правопорядка Российской империи, в рамках которого это общество существовало. С исчезновением этого правового режима исчез и сам юридический субъект. В результате права дореволюционного ИППО не могли автоматически перейти ни к СССР, ни к каким-либо созданным позднее российским структурам. В условиях правового вакуума с 1920-х годов фактическое владение и управление подворьем осуществляла OPS — сначала в период Британского мандата, затем в иорданский период. После 1967 года, когда Старый город Иерусалима вернулся под израильский суверенитет, объект был включён в израильское правовое поле и впервые зарегистрирован в Земельном реестре Израиля — טאבו (Tabu), לשכת רישום מקרקעין — за OPS как фактическим держателем и управляющей структурой. О современном российском ИППО — в правильном временном контексте. Уже в 1990-е годы, после распада СССР, в России было создано и зарегистрировано новое юридическое лицо под названием «Императорское православное палестинское общество» (ИППО). Это общество не тождественно дореволюционному ИППО и не связано с ним прямой юридической непрерывностью. Тем не менее оно заявляет себя «правопреемником» исторического общества, опираясь на совпадение названия и историческую риторику, и именно на этом основании выдвигает претензии на Александровское подворье. В международно-юридической логике автоматическое правопреемство возможно только при наличии непрерывности одного и того же юридического лица либо международно признанного акта передачи прав. В случае ИППО таких условий не было, а дополнительным фактором разрыва стала многолетняя роль OPS как самостоятельного фактического держателя имущества. Что решил суд и почему точка ещё не поставлена. Окружной суд Иерусалима постановил сохранить режим статус-кво до принятия политико-административного решения. Согласно судебному определению, Александровское подворье временно остаётся в управлении OPS до тех пор, пока специальная межведомственная комиссия правительства Израиля не вынесет окончательное решение по вопросу собственности. Суд не признал ни одну из сторон окончательным собственником, указав на ограниченность своей юрисдикции. На текущий момент правовой статус подворья остаётся неопределённым. Процесс не завершён; дальнейшие шаги зависят от выводов межведомственной комиссии и возможных новых судебных действий. Правительство Израиля продолжает откладывать финальное решение, стремясь минимизировать правовые и политические последствия. В итоге ключевое решение остаётся за правительством Израиля, а не за судом. Суды лишь зафиксировали статус-кво и прямо указали, что окончательный ответ должен быть выработан исполнительной властью. Таким образом, вопрос Александровского подворья давно вышел за рамки частного имущественного спора и превратился в тест на способность правительства Израиля выдержать внешнее давление, не разрушив внутреннюю логику правового государства. Подробный разбор 👇 В материале по ссылке — • действующая петиция с требованием остановить передачу Александровского подворья; • подробная информация и видео о современном российском ИППО и его претензиях; • полная историко-правовая хронология места — от древнего Иерусалима до израильского кадастра; • разбор судебных решений, позиции OPS и роли межведомственной комиссии правительства Израиля. 👉 https://news.nikk.co.il/che-vse-taki/ Вопрос к аудитории: как вы считаете, должен ли Израиль в подобных ситуациях строго следовать закону и историко-правовым фактам — даже под внешним политическим давлением, или допустимы отступления ради «политической целесообразности»? НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881
    NEWS.NIKK.CO.IL
    Чьё всё-таки Александровское подворье в Иерусалиме? и сможет ли Нетаньяху "соблюсти интересы государства Израиль" в этом кейсе? - НАновости - новости Израиля
    «Подождите, а разве вся земля в Израиле не принадлежит государству? Как тогда её кому-то передают?» Это самый частый и абсолютно логичный вопрос. И - НАновости - новости Израиля - Вторник, 30 декабря, 2025, 19:48
    289переглядів

  • Ййййййоооойййй, я - вівцяяяя!!!:)

    Що я робила зранку?:)
    Праааааавильно!:)
    Знов сніг шкребла!:)

    Після снігу чекала!
    Коли?:)
    Коли нарешті з НП прийде повідомлення, що мої посилки дісталися нашого села!:)
    Ну так!:)
    Дочекалася!:)
    За пʼять хвилин до перерви!:)

    Дочекалася закінчення тої перерви!:)
    Збираюся!
    Вдумливо та повільно!

    Все переліковую!:)
    Санки взяла.
    Гумку з гачками для санок взяла.
    Список, що потрібно придбати та не забути отримати взяла.
    Рукавички взяла.
    Кошолки взяла.

    Піііііішла собі!:)
    Голову також взяла!:)
    Мозок залишила вдома!:)
    Якщо він взагалі йде в комплекті з головою?:)

    Картку банківську не взяла!!!:)
    Втім, якщо б я її й взяла, сенсу в цьому б було не багато!:)

    Бо на той час, коли я нарешті витрухалася з двору, вже сталося планове знеструмлення!:)
    То й наявність картки при наявності терміналів та відсутності світла не дуже б мені допомогло?:)

    Тепер очікую, коли світло зʼявиться!:)
    Сподобалося!:)
    Ще піду!:)))

    По дорозі туди зустріла сусіда Льонька!:)
    Він щиро дивувався, що я сама тягну санчата?:)
    А не мене на них хтось тягне?:)
    Рекомендував присобачити до них моторчика?:)

    На що я похмуро розмірковувала, що якби в мене був той моторчик, я б його не на санчата, а на метлу присобачила!:)

    Дорогою назад я намагалася потрапити під колеса автівки сусідки Маринки!:)

    Геть глуха!:)
    Затикачок у вухах не було!:)
    Каптур на башку не натягувала!
    Та й в тоненькій шапці взагалі нічого не чула!:)

    Схоже, мій вигляд з тильного боку запевнив Маринку, що я таки повертатиму саме ліворуч, то тре надати пріоритет саме мені на дорозі!:)

    Чи піти влягтися?:)
    Може, так від мене шкоди буде менше?:)
    Ййййййоооойййй, я - вівцяяяя!!!:) Що я робила зранку?:) Праааааавильно!:) Знов сніг шкребла!:) Після снігу чекала! Коли?:) Коли нарешті з НП прийде повідомлення, що мої посилки дісталися нашого села!:) Ну так!:) Дочекалася!:) За пʼять хвилин до перерви!:) Дочекалася закінчення тої перерви!:) Збираюся! Вдумливо та повільно! Все переліковую!:) Санки взяла. Гумку з гачками для санок взяла. Список, що потрібно придбати та не забути отримати взяла. Рукавички взяла. Кошолки взяла. Піііііішла собі!:) Голову також взяла!:) Мозок залишила вдома!:) Якщо він взагалі йде в комплекті з головою?:) Картку банківську не взяла!!!:) Втім, якщо б я її й взяла, сенсу в цьому б було не багато!:) Бо на той час, коли я нарешті витрухалася з двору, вже сталося планове знеструмлення!:) То й наявність картки при наявності терміналів та відсутності світла не дуже б мені допомогло?:) Тепер очікую, коли світло зʼявиться!:) Сподобалося!:) Ще піду!:))) По дорозі туди зустріла сусіда Льонька!:) Він щиро дивувався, що я сама тягну санчата?:) А не мене на них хтось тягне?:) Рекомендував присобачити до них моторчика?:) На що я похмуро розмірковувала, що якби в мене був той моторчик, я б його не на санчата, а на метлу присобачила!:) Дорогою назад я намагалася потрапити під колеса автівки сусідки Маринки!:) Геть глуха!:) Затикачок у вухах не було!:) Каптур на башку не натягувала! Та й в тоненькій шапці взагалі нічого не чула!:) Схоже, мій вигляд з тильного боку запевнив Маринку, що я таки повертатиму саме ліворуч, то тре надати пріоритет саме мені на дорозі!:) Чи піти влягтися?:) Може, так від мене шкоди буде менше?:)
    82переглядів
  • #історія #цікаве
    Краса, що витискає дух: Тріумф та тортури корсета.
    Якщо ви вважаєте, що сучасні стандарти краси надто суворі, ласкаво просимо в епоху, коли жіноча талія мала бути не ширшою за шию її кавалера. Корсет — це не просто елемент гардероба, це справжній архітектурний проєкт, покликаний перетворити живе тіло на витончену порцелянову статуетку. ⏳

    Спочатку, у XVI столітті, корсети робили з китового вуса, дерева і навіть металу. Катерина Медічі, яка зналася на жорстких методах управління, запровадила моду на талію об’ємом у 13 дюймів (близько 33 см). Це був справжній "іспанський сарказм" над анатомією: ребра стискалися, дихання ставало поверхневим, а внутрішні органи змушені були шукати собі нове місце проживання десь у районі таза. Не дивно, що вікторіанські панянки так часто непритомніли — вони просто не могли вдихнути достатньо кисню, щоб підтримувати бесіду про поезію. 🌬️

    Дотепно, що затягування шнурівки було колективною розвагою: покоївки впиралися коліном у спину господині, наче намагалися закрити переповнену валізу перед відпусткою. Але корсет мав і соціальну місію. Він був символом "високої моралі": жінка, яка не носила корсет, вважалася "розпущеною" (loose woman) — і це було пряме відсилання до незатягнутої шнурівки. Моральність тоді вимірювалася кількістю шарів китового вуса. 🐋

    У XIX столітті лікарі почали бити на сполох, малюючи жахливі картинки деформованих печінок, проте мода була невблаганною. Тільки поява велосипеда та емансипація змогли трохи послабити ці лещата. Остаточний удар завдав Поль Пуаре, який на початку XX століття вигукнув: "Я оголосив війну корсету!". Жінки нарешті змогли видихнути (у прямому сенсі), хоча деякі з них ще довго відчували фантомне стискання на ребрах. 👗

    Сьогодні корсет повернувся як символ впевненості та провокації, але, на щастя, тепер він дозволяє нам не лише виглядати ефектно, а й вечеряти без ризику для життя. Бо справжня краса все ж таки потребує кисню. 💃
    #історія #цікаве Краса, що витискає дух: Тріумф та тортури корсета. Якщо ви вважаєте, що сучасні стандарти краси надто суворі, ласкаво просимо в епоху, коли жіноча талія мала бути не ширшою за шию її кавалера. Корсет — це не просто елемент гардероба, це справжній архітектурний проєкт, покликаний перетворити живе тіло на витончену порцелянову статуетку. ⏳ Спочатку, у XVI столітті, корсети робили з китового вуса, дерева і навіть металу. Катерина Медічі, яка зналася на жорстких методах управління, запровадила моду на талію об’ємом у 13 дюймів (близько 33 см). Це був справжній "іспанський сарказм" над анатомією: ребра стискалися, дихання ставало поверхневим, а внутрішні органи змушені були шукати собі нове місце проживання десь у районі таза. Не дивно, що вікторіанські панянки так часто непритомніли — вони просто не могли вдихнути достатньо кисню, щоб підтримувати бесіду про поезію. 🌬️ Дотепно, що затягування шнурівки було колективною розвагою: покоївки впиралися коліном у спину господині, наче намагалися закрити переповнену валізу перед відпусткою. Але корсет мав і соціальну місію. Він був символом "високої моралі": жінка, яка не носила корсет, вважалася "розпущеною" (loose woman) — і це було пряме відсилання до незатягнутої шнурівки. Моральність тоді вимірювалася кількістю шарів китового вуса. 🐋 У XIX столітті лікарі почали бити на сполох, малюючи жахливі картинки деформованих печінок, проте мода була невблаганною. Тільки поява велосипеда та емансипація змогли трохи послабити ці лещата. Остаточний удар завдав Поль Пуаре, який на початку XX століття вигукнув: "Я оголосив війну корсету!". Жінки нарешті змогли видихнути (у прямому сенсі), хоча деякі з них ще довго відчували фантомне стискання на ребрах. 👗 Сьогодні корсет повернувся як символ впевненості та провокації, але, на щастя, тепер він дозволяє нам не лише виглядати ефектно, а й вечеряти без ризику для життя. Бо справжня краса все ж таки потребує кисню. 💃
    Like
    2
    239переглядів
  • 🇺🇦Наша історія.
    27 грудня 1932 р. вийшла постанова ЦВК і РНК СРСР №84 «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов’язкової прописки паспортів», якою в СРСР було введено поняття «паспорт громадянина» та започаткована жорстка паспортна система.
    ⏳Сталінська індустріалізація 1920-х р. потребувала значних ресурсів, як матеріальних, так і людських, а також можливості впливу на ці ресурси. Щоб взяти під контроль міграцію до міст і підприємств, яка з розгортанням індустріалізації та колективізації значно зросла, була введена єдина система паспортів на всій території СРСР.
    31 грудня 1932 р. аналогічну постанову було прийнято і у УРСР.
    📓До цього на території СРСР паспорт потрібен був тільки для виїзду за кордон. Роль внутрішнього паспорта фактично виконували запроваджені у 1919 р. обов'язкові для тих, хто працює, трудові книжки. Вони були засобом прикріплення робітників до робочого місця й давали право на отримання продовольчих карток. Окрім прізвища, імені та по батькові, дати народження, у цих документах записувалися назва й адреса профспілки, до якої належав власник.
    📓У 1923 р. трудові книжки замінили посвідчення особи, які видавалися терміном на три роки і не були обов'язковими. Вони містили такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові власника; рік, місяць і число народження; місце постійного проживання; рід занять (основна професія); інформацію про військове зобов’язання і проходження військової служби; родинний стан, перелік неповнолітніх дітей на утриманні.
    📓Нові паспорти видавали органи НКВС на окремий термін на основі трудової книжки або метрики (свідоцтва про народження).
    Запровадження єдиної паспортної системи стало черговим кроком тоталітарної системи. Паспорт видавали тільки міським жителям, працівникам державних установ та робітникам радгоспів у селах. ❌Селяни-колгоспники паспортів не отримали, через що фактично перетворилися на кріпаків. Також з'явився додатковий привід для переслідування мандрівних кобзарів.
    ❗Окрім цього паспортна система також обмежила свободу пересування самих робітників. Кожен, хто бажав виїхати на заробітки в іншу місцевість, мав подати заяву в міліцію, отримати паспорт і прописатися в домоуправлінні по місцю прибуття протягом 24 годин після приїзду. Якщо це не було здійснено вчасно, винуватцю загрожував штраф у розмірі 100 рублів. Повторне порушення встановлених правил загрожувало позбавленням волі на строк до 3-х років.
    📘Спочатку документи отримали робітники Харкова, Києва, Одеси, Сталіно (Донецька), Дніпропетровська та прилеглих місцевостей. Навколо Харкова (а з 1934 р., коли столицю перенесли до Київа – навколо Київа) запроваджувалася 30-кілометрова зона, в межах якої заборонялося проживання «социально-опасных элементов» – політичних засланців, колишніх в’язнів тощо.
    ✍️Від серпня 1936 р. в паспорті стали робити відмітки щодо судимості власника та ін. обмежувальні записи.
    «Неблагонадійних» громадян «маркували» завдяки системі шифрів паспорта, який мав дволітерну серію та числовий номер. Цей шифр давав можливість дізнатися не лише про те, що власник документа перебував у таборі, а й причину його ув'язнення (політична, економічна чи кримінальна стаття).
    🖼У 1937 р. в паспорти почали вклеювати фото.
    У такому вигляді з певними змінами та послабленнями (наприклад, голови сільрад отримали право видавати паспорти дітям колгоспників, які збиралися вступати до вишів, хоча робили це досить неохоче або за великий хабар) ця паспортна система проіснувала до 1974 р., коли було прийняте нове "Положення про паспортну систему в СРСР". Лише тоді право мати паспорт поширилося на всіх без винятку колгоспників.
    📙Дія нового паспорта не обмежувалася жодним терміном. У документі скоротилася кількість граф, що містили відомості про особу громадянина за рахунок виключення даних про соціальний стан, прийом на роботу і звільнення.
    📚Утім, реальна паспортизація населення розпочалася лише в січні 1976 р. і завершилася в грудні 1981 р. Тоді ж колгоспникам почали виплачувати пенсію.
    #Паспортизація1932
    🇺🇦Наша історія. 27 грудня 1932 р. вийшла постанова ЦВК і РНК СРСР №84 «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов’язкової прописки паспортів», якою в СРСР було введено поняття «паспорт громадянина» та започаткована жорстка паспортна система. ⏳Сталінська індустріалізація 1920-х р. потребувала значних ресурсів, як матеріальних, так і людських, а також можливості впливу на ці ресурси. Щоб взяти під контроль міграцію до міст і підприємств, яка з розгортанням індустріалізації та колективізації значно зросла, була введена єдина система паспортів на всій території СРСР. 31 грудня 1932 р. аналогічну постанову було прийнято і у УРСР. 📓До цього на території СРСР паспорт потрібен був тільки для виїзду за кордон. Роль внутрішнього паспорта фактично виконували запроваджені у 1919 р. обов'язкові для тих, хто працює, трудові книжки. Вони були засобом прикріплення робітників до робочого місця й давали право на отримання продовольчих карток. Окрім прізвища, імені та по батькові, дати народження, у цих документах записувалися назва й адреса профспілки, до якої належав власник. 📓У 1923 р. трудові книжки замінили посвідчення особи, які видавалися терміном на три роки і не були обов'язковими. Вони містили такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові власника; рік, місяць і число народження; місце постійного проживання; рід занять (основна професія); інформацію про військове зобов’язання і проходження військової служби; родинний стан, перелік неповнолітніх дітей на утриманні. 📓Нові паспорти видавали органи НКВС на окремий термін на основі трудової книжки або метрики (свідоцтва про народження). Запровадження єдиної паспортної системи стало черговим кроком тоталітарної системи. Паспорт видавали тільки міським жителям, працівникам державних установ та робітникам радгоспів у селах. ❌Селяни-колгоспники паспортів не отримали, через що фактично перетворилися на кріпаків. Також з'явився додатковий привід для переслідування мандрівних кобзарів. ❗Окрім цього паспортна система також обмежила свободу пересування самих робітників. Кожен, хто бажав виїхати на заробітки в іншу місцевість, мав подати заяву в міліцію, отримати паспорт і прописатися в домоуправлінні по місцю прибуття протягом 24 годин після приїзду. Якщо це не було здійснено вчасно, винуватцю загрожував штраф у розмірі 100 рублів. Повторне порушення встановлених правил загрожувало позбавленням волі на строк до 3-х років. 📘Спочатку документи отримали робітники Харкова, Києва, Одеси, Сталіно (Донецька), Дніпропетровська та прилеглих місцевостей. Навколо Харкова (а з 1934 р., коли столицю перенесли до Київа – навколо Київа) запроваджувалася 30-кілометрова зона, в межах якої заборонялося проживання «социально-опасных элементов» – політичних засланців, колишніх в’язнів тощо. ✍️Від серпня 1936 р. в паспорті стали робити відмітки щодо судимості власника та ін. обмежувальні записи. «Неблагонадійних» громадян «маркували» завдяки системі шифрів паспорта, який мав дволітерну серію та числовий номер. Цей шифр давав можливість дізнатися не лише про те, що власник документа перебував у таборі, а й причину його ув'язнення (політична, економічна чи кримінальна стаття). 🖼У 1937 р. в паспорти почали вклеювати фото. У такому вигляді з певними змінами та послабленнями (наприклад, голови сільрад отримали право видавати паспорти дітям колгоспників, які збиралися вступати до вишів, хоча робили це досить неохоче або за великий хабар) ця паспортна система проіснувала до 1974 р., коли було прийняте нове "Положення про паспортну систему в СРСР". Лише тоді право мати паспорт поширилося на всіх без винятку колгоспників. 📙Дія нового паспорта не обмежувалася жодним терміном. У документі скоротилася кількість граф, що містили відомості про особу громадянина за рахунок виключення даних про соціальний стан, прийом на роботу і звільнення. 📚Утім, реальна паспортизація населення розпочалася лише в січні 1976 р. і завершилася в грудні 1981 р. Тоді ж колгоспникам почали виплачувати пенсію. #Паспортизація1932
    195переглядів
Більше результатів