#поезія
Тим, хто відвернулись від тебе — подякуй...
Подякуй тихо, без докору і злості,
бо вони зробили для тебе більше,
ніж усі красиві слова, сказані колись...

Вони більше не плюють тобі в душу,
не ріжуть серце своєю байдужістю,
не крадуть у тебе спокій
і не топчуть твоїх світлих намірів.

Їхня відсутність — теж подарунок.
Бо з порожнього місця
може вирости щось нове:
чисте, тепле, справжнє.

І твоя душа вдихне легше,
коли позаду залишаться ті,
хто не бачив у тобі цінності.

Нехай ідуть.
Хто був випадковим — відпаде.
Хто справжній — знайде дорогу назад.
А ти ж бо знаєш:
деколи вилікуватися можна
лише звільнившись від тих,
хто не знав, як тебе берегти.

Калина Прус

Кінець року — це про дивну суміш втоми, сорому й надії, яку ми боїмося озвучити.

Ми всі мріяли, що цей рік буде легшим.
Що хоч щось складеться. Що війна дасть нам ковток повітря. Але багато надій так і залишилися десь між сиренами, роботою, виживанням і спробами «триматися». І в грудні цей тягар особливо помітний: ніби маєш добігти до фінішу, але сил уже майже немає.

І ще цей внутрішній тиск: «Будь продуктивною, наповненою, успішною… навіть під час війни».
Наче ти маєш бігти марафон у бронежилеті іще й посміхатись, щоб нікого не засмутити.

І є інше, про що рідко говорять уголос. Сором.
Сором за те, що ти інколи можеш радіти.
Сміятись. Їсти торт, слухати музику, обіймати близьких.
Сором, що твоє життя — триває. І водночас сором за те, що не можеш бути «достатньо живою», бо провина стискає груди і не дозволяє дозволити собі щастя.

Як психолог, я скажу щось дуже просте й дуже важливе:
Людське життя не зобов’язане зупинятися, коли навколо темрява. Ми не стаємо менш співчутливими, якщо дозволяємо собі жити.

Психіка так влаштована: вона шукає мікроклапани радості, щоб витримати реальність. Щоб не зламатись. Щоб не вигоріти остаточно. І якщо ти сміялась цього року — ти не зрадила нікого.
Якщо ти втомилась — ти не слабка.
Якщо надії не справдилися — це не про твою «недостатність», а про надмір світу навколо.

Ми всі зараз живемо на межі можливостей нервової системи. І в кінці року нам потрібне не «піджену себе», а дозвіл: на відпочинок, на ніжність, на паузу, на життя. Нам потрібен не новий план, а нове співчуття до себе.

Тому якщо ти доповзаєш до грудня — ти вже зробила надможливе. Цей рік ти прожила, не закрившись, не зникнувши, не зламавшись.
Це і є сила.

І, можливо, найчесніше, що ми можемо побажати собі зараз — не «стати кращими», а стати до себе добрішими.

ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ
Старший солдат Микола Клименко на псевдо Пересвіт поліг 15 березня 2022 року в Маріуполі. Він зазнав смертельного осколкового поранення. Воїну було 26 років.

Микола народився 20 березня 1995 року в селищі Іванків на Київщині. Навчався в школі №1, займався карате та посідав призові місця на змаганнях різного рівня.

«Ніколи не сидів на місці. Постійно шукав себе, пробував нове, легко знаходив спільну мову з людьми. Любив спорт: карате, академічну греблю, біг. Цікавився біографіями героїв і намагався брати з них приклад», – розповіла мати Світлана.

Після 8 класу він вступив до Броварського вищого училища фізичної культури за спеціальністю «академічна гребля», незабаром став КМС. Опанував у Київському фаховому коледжі зв’язку фах кабельника, а в університеті імені Бориса Грінченка – професію вчителя фізкультури. У студентські роки захопився бігом на довгі дистанції та триатлоном, долав напівмарафони.

Не завершивши третій курс, долучився до полку «Азов», де став стрільцем-гранатометником.

«З початком війни у 2014 році син вирішив піти захищати Україну. На нього вплинуло й бажання наслідувати історичних діячів, які боролися за державність», – сказала Світлана.

Пересвіт був товариським, багато жартував, його знали в усьому «Азові». Миколу нагородили медаллю «Захиснику Маріуполя» та відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».

«У грудні 2021 року, коли був у відпустці, сказав, що буде війна. Ми злякалися, а він відповів, що пожартував», – поділилася мати.

У 2022-му в Маріуполі ходив у рейди, знешкоджував техніку противника, що заходила в місто, та брав полонених.

«1 квітня, у перший день деокупації Іванкова, я дізналася про загибель сина. Про це повідомила тітка, якій вдалося додзвонитися до родичів. Я здала ДНК, і згодом підтвердили збіг, – сказала Світлана.

«Я завжди пам’ятатиму його з усмішкою. Він був життєрадісним, привітним і завжди готовим допомогти», – додала мати.

У березні 2023 року Миколу поховали на «Новому кладовищі» в Іванкові.

Посмертно його нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У Іванкові вулицю Розважівську перейменували на його честь.

У воїна залишилися мати та брат.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

День застосунків
Національний день застосунків (National App Day) відзначається у США 11 грудня — щорічна дата, присвячена сучасним програмним застосункам, які ми використовуємо щодня: на смартфонах, планшетах, у вебсередовищі. Це день-нагадування про вплив цифрових застосунків на наше життя, про розвиток технологій, а також про те, скільки можливостей відкрили й відкривають вони у роботі, навчанні, спілкуванні та навіть дозвіллі.

Історія та походження свята День застосунків
Сам термін «app» (скорочено від application) отримав поширення в 1980-х роках.
З моменту запуску магазинів додатків, як-от App Store від Apple у 2008 році, почався справжній бум мобільних додатків.
Дата 11 грудня обрана як символічна дата, щоб зупинитися й оцінити роль додатків у сучасному житті.
Ініціатива святкування була започаткована у 2017 році.
Чому День застосунків важливий
Додатки змінили спосіб, яким ми працюємо, навчаємося, відпочиваємо, спілкуємося.
Вони створюють нові ринки, нові професії, нові підходи до розв’язання повсякденних задач (наприклад: покупка продуктів, медитація, фінанси, тренування, навчання, сповіщення про повітряну небезпеку тощо).
Святкування такого дня — це можливість задуматися над цифровою грамотністю, безпекою, етикою використання додатків (наприклад, скільки ми дозволяємо додаткам збирати інформацію, як балансувати час).
Для розробників і стартапів це день визнання їхньої праці, нових ідей, інновацій.
Як відзначити День застосунків
Перегляньте свій телефон чи планшет: які програми ви використовуєте регулярно, які встановлені, але не використовуєте? Видаліть зайве, знайдіть нове корисне.
Спробуйте завантажити застосунок, який раніше не використовували (наприклад для навчання, хобі, розвитку).
Поділіться у соцмережах своїми улюбленими застосунками із хештегом #NationalAppDay чи просто з коментарем, чому саме цей додаток корисний.
Якщо ви розробник або працюєте із технологіями — влаштуйте невеликий воркшоп чи зустріч, де обговорять: «Як застосунки змінили наше життя?»
Зверніть увагу на безпеку: оновлення додатків, налаштування дозволів, видалити те, що більше не потрібне.
День застосунків — це день, коли ми визнаємо, наскільки глибоко технології увійшли у наше життя. Цей день дає шанс не лише подякувати розробникам, а і задуматися: як ми використовуємо технології, чи керуємо ними, чи вони керують нами.

🇺🇦Прочитайте Павла Тичину зараз! Актуально...аж холоне кров.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських,
на Чорнім морі — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг кремлівських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! —
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

🖊️ Павло Тичина

P S. Це оригінал.

Французький стартап Mistral AI представив нове покоління моделей для програмування — Devstral 2 (123 млрд параметрів) та Devstral Small (24 млрд). Компанія виходить на ринок вайб-кодингу з інструментом Mistral Vibe, що розуміє контекст проєкту та Git-статус https://channeltech.space/ai/mistral-ai-devstral-2-vibe-coding-cli-la...

Ну а що робити?:)

Що робити, якщо десятиріччями я вкладаюся спати десь між другою та третьою ночера?
Відповідно, прокидаюся десь ближче до десятої?
Чом би і ні?
Якщо в мене є така можливість?:)

Колись же ж в мене її не було? Й я могла тільки мріяти про те, щоб зранку не вистрілювати з під ковдри, а якісно вильожуватися? Прокидатися природним шляхом?:)

Робота, потім служба?
Маленькі діти? Спочатку саморобні, потім ті, яких лелека підвищеної вантажопідйомності мені гуртом приперачив?:)
Й їхні школи!:)

Потім матуся…
Яка останні роки її життя давала мені жжжжару!:)
Й мій сон був підлаштований під її графік неспання… Та цілодобові волання дурниною…

Ірина Олександрова проводить серед мене розʼяснюючу роботу з приводу якихось там природних біоритмів?:) Обовʼязкового вкладання у ліжечко у визначений науковцями час?:) Як й чітко зазначений за часом підйом?:)

Нуууууу…
По-перше, я не пригадую, щоб колись вона перша за мене в будь-яких месенджерах припинила бути «зелененькою»?:)
По-друге, прийняту кимось норму сну протягом восьми годин я ж вибираю?:) То які до мене питання?:)

Чом би і ні?:)
Спи собі, поки спиться!:)
Я така, що й вдень легко можу приплющити подушку!:)
А як по тутешнім часам в нас стабільно трапляються тотальні знеструмлення, то ці денні (вечірні) пересипання стають регулярними!:)

Найголовне, намити міждупіє, одягти файні труселя та встигнути заснути до початку чергового масованого обссссстрілу?…
А ще вірити в ЗСУ та ППО, не забувати на них донатити!

Як (якщо) піднялася вже, то й побігла звершувати!!!:)
Швиденько, хуткенько, весело та з вогником!:)

Ной не нив і ти не ний!!!
Не займаєшся сєкасом, не стогни!!!
Часу на п…ззззздостраждання та сексуальні позіхання не знаходиться!!!:)
Бо ще ж тре підлаштуватися під графік вимкнення електрики!!!
Й переробити все заплановане за той час, поки світло є?
Й те, що не вимагає наявності світла, поки що в хаті не зовсім темно?:)

Баба Надя моя все життя примовляла:
- Аби не було війни…
Аж дратувала цим…
- Ну яка війна, баб???

Ще з 2014 року тепер вже я примовляю:
- Ніхто невиліковно не хворий? Ніхто не вмирає? Гради за шиворот не падають? Все інше - фігня… Лушпіння від цибулі…

Хіба я припускала, що не тільки гррради, а ще й кинджжжжали, іссскандери, каллллібри, кабббби, балалайки та ще якийсь там моккккшанський непотріб гепатиме по моїй неньці?

Щоб вони там всі загубилися, як собака на ярмарку…

То ж за результатами ранку дійсним доповідаю!

Придворна зграя годована!
Яйця впольовані!
Сніг почищений!
Літнє взуття заховано!
Зимне витаскано!
Взуттєва поличка в тамбурі відпідар…шена!:)
Сміття з неї та з під неї підметено!
В хаті також метено, пиляка витерта, підлога з Доместосом мита!
З газового котлу тріфіліси відтерті!
Молоко, що молочниця Лідочка зранку на колодязь поставила, до хододильнику занесено, нехай тепер очікує, коли світло ввімкнеться та він запрацює!:)
Гуртові закупи виконані! Прямо під хвіртку привезені рис, гречка, булгур з макаронними виробами, цукор, олія!
Все ретельно розміщено!
Зараз хуткенько їсточки наготую, та й хай собі темніє!
Ліхтарики заряджені, то книжку читатиму!
Підвищуватиму свій освітній рівень!:)

А ще ж вчора не похвалилася???
Мені зненацька одна добра людина новеньку жильооооточку надіслала!!!
Й цукерочок від Миколайчика!

Намріювала собі таку камізельку років пʼять?:)
Вирішила колись таки придбати!:)
Бо якщо жіночка довго собі в чомусь відмовляє, вона швидко старіє!:)
Й довго не могла обрати?:)
Або з оленями щоб визеруночок був?:)
Або з орнаментом?:)
Й хотілося ж обидві!:)
Та вартість в них…
Навіть не як крило від Боїнгу, а як Боїнг цілком!:)))

Орнамент тягаю вже який рік!?
А олені так й були в загашнику мрійному!!!
Тепер вони в мене є!!!
Будуть, як баба Надя моя казала, на вихід!!!

Ви там як?
Цілі?

Іноді душа мусить згоріти до тла —
не від розпачу, а від правди,
яка спалює все зайве,
усе, що ховає справжній голос у тіні.

У вогні зникають страхи,
колишні образи шелестять, мов сухе листя,
і лише жар тримає серце від падіння.

Та серед попелу народжується тиша —
чиста, мов перший подих світанку.
І в цій тиші проростає щось нове,
сильніше за біль,
ясніше за вчорашній морок.

Так душа повертається до себе —
не зламана,
а оновлена,
мов фенікс,
який знає ціну власному світлу.

📷 з інтернету
🖍️ Калина Прус

#поезія
Відлетіла осінь з журавлями,
І прийшла до нас уже зима...
Сіє сум і сирість над полями
Та садами мрячки сиза мла.
Засумує сойка тоскним криком,
Блисне сріблом голубе крило.
Щось, неначе привидом безликим
Підійшло й за плечі обняло.
Щось неначе у мені змінилось
Чи на інший рівень перейшло.
І навіки втраченим лишилось
З снів дитинства сонячне тепло.
Це не просто сум, бо це - тривога,
Це – ще не розказані жалі,
Це – оте, що підкосило ноги,
Що мене прибило до ріллі.
Що мені забило подих в серці,
Що поміж зірок розіп’яло.
Ніби кошеня, об руку треться,
Та від нього ніби крига – зло...
Щось тривожно на душі занадто,
Щось вночі розбуркує від снів.
Чи втікати в зиму мені варто
Від оцих сумних і збляклих днів?
Що зима? Зима – полотна чисті,
На яких немов на аркуші
Можна написати променисті,
Радісні, нові вірші.
Ніби вкотре Богом дана спроба –
Ось що є мені оця зима.
Щось нове, нового кроку проба,
Без якої й завтрього нема!

Ольга Соколовська

ТАКТИЧНІ ХУДІ. НОВИНКА ВІД FATLINE.

Є запити, які не можна відкласти і неможливо ігнорувати.
Так ми отримували десятки питань від вас:
«Чи буде в асортименті щось тактичне, для військових чоловіків і жінок»

Ми почали роботу з однією думкою:
одяг має витримувати там, де витримує людина. А цей запит – голос тих, хто щодня знаходиться в надлюдських умовах.

Тому продумали все:
крій, фурнітуру, функціональні вставки.
Все те, що робить річ не просто стильним худі,
а тим, що справді служить.

Пані та панове,
ми вас почули!

Тактичні худі від FATLINE:
✔️оверсайз / унісекс
✔️місця під шеврони на обох рукавах
✔️кольори: койот, хакі, чорний
✔️теплий фліс всередині
✔️кишеня на блискавці на рукаві
✔️якісна фурнітура

Тактичні худі доступні в магазині прямо зараз в обмеженій кількості.
Обирайте. Додавайте принти. Не забудьте розповісти побратиму.


😉ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494🔥

#ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг