• Друзі, а чи не прогулятися нам по Скляному мосту?
    У самому центрі столиці, де минуле переплітається із сучасністю, простягнувся стильний і легкий пішохідно-велосипедний міст, який кияни знають як "Скляний міст". Його три металеві прольоти проходять над Володимирським узвозом, з’єднуючи парк Володимирська гірка біля пам’ятника князю Володимиру з Хрещатим парком, де височіє Арка Свободи українського народу.
    Цей міст довжиною 216 метрів - не просто будівельна споруда. Ідея його створення з’явилася ще за радянських часів, але дочекалась втілення лише у 2019 році. Сучасний проєкт показали наприкінці 2017-го, а вже в грудні 2018 року почалося будівництво. Завершили його до Дня Києва - 26 травня 2019 року.
    Урочисте відкриття відбулося 25 травня. Відтоді міст став улюбленим маршрутом киян і туристів - символом простору, світла і свободи над містом.
    Металеві конструкції виготовив Миколаївський суднобудівний завод «Океан». У цьому є певна поезія: міст, мов корабель, несе людей над київськими кручами.
    У місцях вигину міст має оглядові майданчики зі скляною підлогою, звідки видно Київ під ногами. А біля сходів, що ведуть до пам’ятника Магдебурзькому праву, передбачено встановлення пасажирського ліфта, аби підйом на міст був доступний кожному.
    Скляний міст - не лише шлях між двома парками. Це шлях між поколіннями, ідеями та візіями. Він прозорий, але має вагу. Легкий, але несе на собі важливу місію - єднати.
    #СклянийМіст #Київ #КиївськийМіст #ПішохідноВелосипеднийМіст #ВолодимирськийУзвіз #ПаркВолодимирськаГірка #ХрещатийПарк #ПамятникМагдебурзькомуПраву #ПрогулянкаМостом #ПрогулянкаКиєвом

    https://www.youtube.com/watch?v=98c6PUhbFes
    Друзі, а чи не прогулятися нам по Скляному мосту? У самому центрі столиці, де минуле переплітається із сучасністю, простягнувся стильний і легкий пішохідно-велосипедний міст, який кияни знають як "Скляний міст". Його три металеві прольоти проходять над Володимирським узвозом, з’єднуючи парк Володимирська гірка біля пам’ятника князю Володимиру з Хрещатим парком, де височіє Арка Свободи українського народу. Цей міст довжиною 216 метрів - не просто будівельна споруда. Ідея його створення з’явилася ще за радянських часів, але дочекалась втілення лише у 2019 році. Сучасний проєкт показали наприкінці 2017-го, а вже в грудні 2018 року почалося будівництво. Завершили його до Дня Києва - 26 травня 2019 року. Урочисте відкриття відбулося 25 травня. Відтоді міст став улюбленим маршрутом киян і туристів - символом простору, світла і свободи над містом. Металеві конструкції виготовив Миколаївський суднобудівний завод «Океан». У цьому є певна поезія: міст, мов корабель, несе людей над київськими кручами. У місцях вигину міст має оглядові майданчики зі скляною підлогою, звідки видно Київ під ногами. А біля сходів, що ведуть до пам’ятника Магдебурзькому праву, передбачено встановлення пасажирського ліфта, аби підйом на міст був доступний кожному. Скляний міст - не лише шлях між двома парками. Це шлях між поколіннями, ідеями та візіями. Він прозорий, але має вагу. Легкий, але несе на собі важливу місію - єднати. #СклянийМіст #Київ #КиївськийМіст #ПішохідноВелосипеднийМіст #ВолодимирськийУзвіз #ПаркВолодимирськаГірка #ХрещатийПарк #ПамятникМагдебурзькомуПраву #ПрогулянкаМостом #ПрогулянкаКиєвом https://www.youtube.com/watch?v=98c6PUhbFes
    52views
  • Врубай радєйку! 🔥
    У День захисників і захисниць стартувало нове військове радіо – РАДІОПІХОТА 🎙
    Це про наших – для наших. Пісні від бійців і ветеранів, живі історії, гумор і прямі ефіри.
    Слухати онлайн 👉 pihota.fm
    Хочеш привітати побратима чи посестру в ефірі? 🎧 Надсилай голосові у WhatsApp/Signal: 077 450 5 450
    РАДІОПІХОТА – найближче до війська 💛💙
    Врубай радєйку! 🔥 У День захисників і захисниць стартувало нове військове радіо – РАДІОПІХОТА 🎙 Це про наших – для наших. Пісні від бійців і ветеранів, живі історії, гумор і прямі ефіри. Слухати онлайн 👉 pihota.fm Хочеш привітати побратима чи посестру в ефірі? 🎧 Надсилай голосові у WhatsApp/Signal: 077 450 5 450 РАДІОПІХОТА – найближче до війська 💛💙
    29views
  • ❗️В Україні хочуть впровадити автоматичне стягнення податкових боргів – гроші списуватимуть з рахунків боржників, – ДПС.
    Що відомо:
    🔵Тестується нове ПЗ для ефективнішої роботи з податковим боргом.
    🔵Система забезпечує тісну взаємодію ДПС, Казначейства та платіжних сервісів.
    🔵Дозволяє автоматично списувати кошти з рахунків боржників в електронній формі.
    🔵Також ДПС планує запровадити сплату податків через Дію.
    🔵Передбачено нову послугу для майнових податків: перевірка нерухомості, землі та авто, звірка даних, нарахування, інформація про борги та можливість оплати прямо у Дії.
    ❗️В Україні хочуть впровадити автоматичне стягнення податкових боргів – гроші списуватимуть з рахунків боржників, – ДПС. Що відомо: 🔵Тестується нове ПЗ для ефективнішої роботи з податковим боргом. 🔵Система забезпечує тісну взаємодію ДПС, Казначейства та платіжних сервісів. 🔵Дозволяє автоматично списувати кошти з рахунків боржників в електронній формі. 🔵Також ДПС планує запровадити сплату податків через Дію. 🔵Передбачено нову послугу для майнових податків: перевірка нерухомості, землі та авто, звірка даних, нарахування, інформація про борги та можливість оплати прямо у Дії.
    22views
  • #відпочинок #культура
    Ідеї для яскравого жовтня у Києві 🍃
    😘 Побачити цвітіння хризантем у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка.
    📍 вулиця Садово-Ботанічна, 1
    https://www.google.com/maps/place/Національний бота...

    😘 Відвідати Ландшафтний Парк Буки.
    📍 Буки, Київська область
    https://www.google.com/maps/place/Парк Буки/data=!4m2!3m1!1s0...

    😘 Спробувати нове меню безпечних спогадів, яке поверне вас у дитинство у Будинку Великого Дива.
    📍 вулиця Велика Васильківська, 47
    https://www.google.com/maps/place/Будинок Великого Д...
    #відпочинок #культура Ідеї для яскравого жовтня у Києві 🍃 😘 Побачити цвітіння хризантем у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка. 📍 вулиця Садово-Ботанічна, 1 https://www.google.com/maps/place/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D1%81%D0%B0%D0%B4+%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96+%D0%9C.+%D0%9C.+%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%88%D0%BA%D0%B0+%D0%9D%D0%90%D0%9D+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8/@50.4149015,30.5627975,17z/data=!3m1!4b1!4m6!3m5!1s0x40d4ce5102781b5b:0xad4bcafbe796ac37!8m2!3d50.4149015!4d30.5627975!16s%2Fm%2F0gmcncf?entry=ttu&g_ep=EgoyMDI1MDMwMi4wIKXMDSoASAFQAw%3D%3D 😘 Відвідати Ландшафтний Парк Буки. 📍 Буки, Київська область https://www.google.com/maps/place/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%BA+%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%B8/data=!4m2!3m1!1s0x40d34b06b31255f9:0x1c907b4ca6534b80?sa=X&ved=1t:155783&ictx=111 😘 Спробувати нове меню безпечних спогадів, яке поверне вас у дитинство у Будинку Великого Дива. 📍 вулиця Велика Васильківська, 47 https://www.google.com/maps/place/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA+%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%94%D0%B8%D0%B2%D0%B0/@50.4349648,30.51642,620m/data=!3m2!1e3!4b1!4m6!3m5!1s0x40d4cf2200f43de9:0x6dffbb2ff00c051f!8m2!3d50.4349648!4d30.51642!16s%2Fg%2F11rgbsr323?entry=ttu&g_ep=EgoyMDI1MDkyOC4wIKXMDSoASAFQAw%3D%3D
    Love
    1
    75views 4Plays
  • 🔄 Мапу оновлено
    ⚔️ Сили Оборони України зачистили Нове Шахове та відкинули противника поблизу Никанорівки та Золотого Колодязя. Ворог просунувся поблизу Новоіванівки та у Полтавці.
    💬 У випадку неточностей, можете повідомити нам про це через бот @newsdeepstatebot.
    🗺 deepstatemap.live
    🦅 Триває збір для 93 ОМБр — https://send.monobank.ua/jar/36fx4zuNm4.
    Зібрано всього 7️⃣5️⃣% суми.
    Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат
    🔄 Мапу оновлено ⚔️ Сили Оборони України зачистили Нове Шахове та відкинули противника поблизу Никанорівки та Золотого Колодязя. Ворог просунувся поблизу Новоіванівки та у Полтавці. 💬 У випадку неточностей, можете повідомити нам про це через бот @newsdeepstatebot. 🗺 deepstatemap.live 🦅 Триває збір для 93 ОМБр — https://send.monobank.ua/jar/36fx4zuNm4. Зібрано всього 7️⃣5️⃣% суми. Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат
    43views
  • #оповідання #ШІ
    "Там, де б’ється моє серце"
    Глава 24. Ім’я, що звучить

    Марія прокинулась рано, але не від будильника. Від тиші. Від тієї особливої тиші, яка несе щось нове. Вона взяла телефон, як завжди — без надії, радше з інерції. Але цього разу — спалахнуло повідомлення:

    > «Обмін. 50 повернулись. Є відео. Канал “Суспільне”.»

    Вона натиснула. На екрані — чоловіки в формі, виснажені, але живі. Хтось усміхався, хтось мовчав. Один із них — високий, з глибокими очима, говорив повільно, але чітко.

    — «Я — Ігор. 36-та бригада. Нас тримали в Брянці. Там був один хлопець. Максим. Він тримався. Не ламався. Я не знаю, чи він ще там, але якщо хтось його шукає — він вартий того.»

    Марія завмерла. Вона перемотала. Слухала знову. І знову. Ім’я прозвучало. Вголос. Публічно. Вперше.

    *

    Через дві години вона вже стояла біля шпиталю. Волонтерка, з якою вона переписувалась, написала коротко:
    > «Ігор — у 7-й палаті. Говорити можна, але не довго. Він слабкий.»

    Марія зайшла. Палата була тиха. Ігор лежав, перев’язаний, з крапельницею. Поруч — мама, сивоволоса, з очима, які вже бачили більше, ніж хотіли.

    — «Вибачте, я… Я Марія. Я шукаю Максима. Ви сказали, що він був з вами.»

    Ігор повернув голову. Дивився довго. Потім кивнув.

    — «Так. Він був. Ми сиділи в одному секторі. Він не говорив багато. Але коли треба було — говорив. Він тримав інших. Як опора.»

    — «Ви впевнені, що це він? Максим. З Києва. З 36-ї.»

    — «Так. Він говорив про дівчинку. Не свою. Про доньку жінки, яку чекає. Про вас. Про те, як ви переїхали. Це ви?»

    Марія стиснула пальці. Її голос був рівний, але всередині — все тремтіло.

    — «Так. Це я.»

    Ігор заплющив очі. Потім відкрив і додав:

    — «Він писав листа. На клапті паперу. Не знаю, чи дійшов. Але він писав. І в кожному слові — було життя. Він не здавався. Навіть коли нас били. Навіть коли не давали води. Він тримався. І тримав нас.»

    Марія сіла на край стільця. Вона не знала, що сказати. Її думки були як сніг — тихі, але щільні. Вона подивилась на Ігоря:

    — «Ви можете описати, як він виглядав?»

    — «Худий. Але очі — живі. Він дивився не в стіну, а крізь неї. Як ніби знав, що там — хтось чекає.»

    *

    Вона вийшла зі шпиталю, не відчуваючи ні снігу, ні вітру. Київ був сірий, але не порожній. Вона йшла, як крізь воду. Але щось у ній вже не тремтіло. Ім’я прозвучало. Хтось його бачив. Хтось його пам’ятає.

    Вона зайшла до кав’ярні, де колись працювала над проєктом. Сіла за той самий столик. Дістала блокнот. Написала:

    > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно. Говорив про мене. Про Аліну. Про лист. Про опору. Про те, що не здається.»

    Вона писала не для когось. Для себе. Щоб не забути. Щоб зафіксувати. Щоб не розмити це в потоці тривог.

    Увечері Марія повернулась додому. Аліна малювала. На столі — новий малюнок: тато в бронежилеті, з усмішкою. Поруч — мама. Вони тримаються за руки.

    — «Мамо, я зробила новий. Той старий був занадто дитячий.»

    Марія усміхнулась. Вперше за довгий час — щиро.

    — «Цей — дуже влучний.»

    Аліна нахилилась:

    — «А ти щось дізналась?»

    Марія кивнула.

    — «Так. Ім’я прозвучало. І це — початок.»

    Далі буде...

    #оповідання #ШІ "Там, де б’ється моє серце" Глава 24. Ім’я, що звучить Марія прокинулась рано, але не від будильника. Від тиші. Від тієї особливої тиші, яка несе щось нове. Вона взяла телефон, як завжди — без надії, радше з інерції. Але цього разу — спалахнуло повідомлення: > «Обмін. 50 повернулись. Є відео. Канал “Суспільне”.» Вона натиснула. На екрані — чоловіки в формі, виснажені, але живі. Хтось усміхався, хтось мовчав. Один із них — високий, з глибокими очима, говорив повільно, але чітко. — «Я — Ігор. 36-та бригада. Нас тримали в Брянці. Там був один хлопець. Максим. Він тримався. Не ламався. Я не знаю, чи він ще там, але якщо хтось його шукає — він вартий того.» Марія завмерла. Вона перемотала. Слухала знову. І знову. Ім’я прозвучало. Вголос. Публічно. Вперше. * Через дві години вона вже стояла біля шпиталю. Волонтерка, з якою вона переписувалась, написала коротко: > «Ігор — у 7-й палаті. Говорити можна, але не довго. Він слабкий.» Марія зайшла. Палата була тиха. Ігор лежав, перев’язаний, з крапельницею. Поруч — мама, сивоволоса, з очима, які вже бачили більше, ніж хотіли. — «Вибачте, я… Я Марія. Я шукаю Максима. Ви сказали, що він був з вами.» Ігор повернув голову. Дивився довго. Потім кивнув. — «Так. Він був. Ми сиділи в одному секторі. Він не говорив багато. Але коли треба було — говорив. Він тримав інших. Як опора.» — «Ви впевнені, що це він? Максим. З Києва. З 36-ї.» — «Так. Він говорив про дівчинку. Не свою. Про доньку жінки, яку чекає. Про вас. Про те, як ви переїхали. Це ви?» Марія стиснула пальці. Її голос був рівний, але всередині — все тремтіло. — «Так. Це я.» Ігор заплющив очі. Потім відкрив і додав: — «Він писав листа. На клапті паперу. Не знаю, чи дійшов. Але він писав. І в кожному слові — було життя. Він не здавався. Навіть коли нас били. Навіть коли не давали води. Він тримався. І тримав нас.» Марія сіла на край стільця. Вона не знала, що сказати. Її думки були як сніг — тихі, але щільні. Вона подивилась на Ігоря: — «Ви можете описати, як він виглядав?» — «Худий. Але очі — живі. Він дивився не в стіну, а крізь неї. Як ніби знав, що там — хтось чекає.» * Вона вийшла зі шпиталю, не відчуваючи ні снігу, ні вітру. Київ був сірий, але не порожній. Вона йшла, як крізь воду. Але щось у ній вже не тремтіло. Ім’я прозвучало. Хтось його бачив. Хтось його пам’ятає. Вона зайшла до кав’ярні, де колись працювала над проєктом. Сіла за той самий столик. Дістала блокнот. Написала: > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно. Говорив про мене. Про Аліну. Про лист. Про опору. Про те, що не здається.» Вона писала не для когось. Для себе. Щоб не забути. Щоб зафіксувати. Щоб не розмити це в потоці тривог. Увечері Марія повернулась додому. Аліна малювала. На столі — новий малюнок: тато в бронежилеті, з усмішкою. Поруч — мама. Вони тримаються за руки. — «Мамо, я зробила новий. Той старий був занадто дитячий.» Марія усміхнулась. Вперше за довгий час — щиро. — «Цей — дуже влучний.» Аліна нахилилась: — «А ти щось дізналась?» Марія кивнула. — «Так. Ім’я прозвучало. І це — початок.» Далі буде...
    133views
  • “Ні жива ні мертва” Голлі Джексон
    Фінальна частина трилогії
    Видавництво Readberry

    Третя частина серії про Піппу Фіц-Амобі мене вразила настільки, шо я навіть не очікувала. Вона за атмосферою схожа на першу частину серії приблизно так само, як шоста книга про Гаррі Поттера схожа на першу. Тут недарма така темна обкладинка, кров та скло.

    Якщо “Посібник з убивства” все одно трохи відсилав мене до детективів про підлітків, які я читала в дитинстві, то зараз у мене язик не повернеться таке сказати. Піппа багато пережила в першій і особливо в другій частині, і тому зараз ми бачимо у дечому розчаровану, зневірену персонажку, у дечому навіть зламану.

    І це насправді більш життєво, бо навряд чи після попередніх подій можна вдати, наче нічого і не було, наче це ніяк не відбивається на психологічному стані. Голлі Джексон показала підлітку з травмою, яка не знає, як з нею впоратися. Так, третя ітерація Піппи сильно відрізняється від першої.

    А от що залишилося константою, так це Раві. Господи, він ідеальний друг та хлопець, який по дефолту на боці Піппи. Те, шо він сказав їй на 122 сторінці, я аж трьома стікерами позначила. Бо це звучало так щиро та щемко. Та й загалом дівчині пощастило мати справді вірних друзів, які без зайвих питань прийдуть на допомогу.

    Коли я читала фінальні сторінки, то у мене очі на лоба лізли. Бо я головою розуміла, шо коїться і чому, але це не значило, шо мені це подобається. Я вже думала створити петицію, щоб авторка дописала хоч новелу якусь, ну чисто щоб перебити ті враження. Але далі стало трошки легше. Проте я все одно хотіла б якусь новелу з продовженням, бо не дуже люблю такий формат фіналів. Мені оце треба більш конкретно та очевидно)
    “Ні жива ні мертва” Голлі Джексон Фінальна частина трилогії Видавництво Readberry Третя частина серії про Піппу Фіц-Амобі мене вразила настільки, шо я навіть не очікувала. Вона за атмосферою схожа на першу частину серії приблизно так само, як шоста книга про Гаррі Поттера схожа на першу. Тут недарма така темна обкладинка, кров та скло. Якщо “Посібник з убивства” все одно трохи відсилав мене до детективів про підлітків, які я читала в дитинстві, то зараз у мене язик не повернеться таке сказати. Піппа багато пережила в першій і особливо в другій частині, і тому зараз ми бачимо у дечому розчаровану, зневірену персонажку, у дечому навіть зламану. І це насправді більш життєво, бо навряд чи після попередніх подій можна вдати, наче нічого і не було, наче це ніяк не відбивається на психологічному стані. Голлі Джексон показала підлітку з травмою, яка не знає, як з нею впоратися. Так, третя ітерація Піппи сильно відрізняється від першої. А от що залишилося константою, так це Раві. Господи, він ідеальний друг та хлопець, який по дефолту на боці Піппи. Те, шо він сказав їй на 122 сторінці, я аж трьома стікерами позначила. Бо це звучало так щиро та щемко. Та й загалом дівчині пощастило мати справді вірних друзів, які без зайвих питань прийдуть на допомогу. Коли я читала фінальні сторінки, то у мене очі на лоба лізли. Бо я головою розуміла, шо коїться і чому, але це не значило, шо мені це подобається. Я вже думала створити петицію, щоб авторка дописала хоч новелу якусь, ну чисто щоб перебити ті враження. Але далі стало трошки легше. Проте я все одно хотіла б якусь новелу з продовженням, бо не дуже люблю такий формат фіналів. Мені оце треба більш конкретно та очевидно)
    121views
  • Logitech випустила бездротову мишку MX Master 4 з тактильним відгуком та оновленим дизайном. Ключовою інновацією є haptic-технологія, яка надає зворотний зв’язок у програмах та при виконанні дій. Нове покриття з пластику замінило гумове, щоб запобігти зношенню. https://channeltech.space/gadgets/logitech-unveils-mx-master-4/
    Logitech випустила бездротову мишку MX Master 4 з тактильним відгуком та оновленим дизайном. Ключовою інновацією є haptic-технологія, яка надає зворотний зв’язок у програмах та при виконанні дій. Нове покриття з пластику замінило гумове, щоб запобігти зношенню. https://channeltech.space/gadgets/logitech-unveils-mx-master-4/
    CHANNELTECH.SPACE
    Logitech випускає MX Master 4: чим нова мишка краща за MX Master 3S - Channel Tech
    Logitech випустила нову мишку MX Master 4 з тактильним відгуком та оновленим дизайном. Дізнайтеся, як вона конкурує з MX Master 3S.
    65views
  • #світ #скульптури
    Ocean Atlas — найбільша підводна скульптура у світі 🌊
    Вона встановлена біля Багам у 2014 році, має висоту 5,5 метра та вагу понад 60 тонн. Автор — британський митець Джейсон де Кайрес Тейлор.

    Скульптура символізує тягар, який людство поклало на плечі океану. З часом вона перетворюється на справжній підводний риф, даруючи нове життя морським мешканцям 🐠
    #світ #скульптури Ocean Atlas — найбільша підводна скульптура у світі 🌊 Вона встановлена біля Багам у 2014 році, має висоту 5,5 метра та вагу понад 60 тонн. Автор — британський митець Джейсон де Кайрес Тейлор. Скульптура символізує тягар, який людство поклало на плечі океану. З часом вона перетворюється на справжній підводний риф, даруючи нове життя морським мешканцям 🐠
    Love
    1
    37views
  • Міжнародний день загального доступу до інформації
    Зараз ми сприймаємо як належне, що інформація громадяни мають доступ до інформації з державних реєстрів, на упаковках продуктів вказано всі інгредієнти і навіть кількість калорій, а про стан довкілля може почути або прочитати кожен охочий. Без потрібної інформації важко зробити вибір та сформувати свою думку з будь-якого питання, проте гарантований законом доступ до неї — відносно нове явище в історії. Праву сучасних людей отримувати необхідні відомості, в тому числі й від держави, присвячена особлива подія — Міжнародний день загального доступу до інформації (International Day for Universal Access to Information), який щороку відзначається 28 вересня.
    Міжнародний день загального доступу до інформації Зараз ми сприймаємо як належне, що інформація громадяни мають доступ до інформації з державних реєстрів, на упаковках продуктів вказано всі інгредієнти і навіть кількість калорій, а про стан довкілля може почути або прочитати кожен охочий. Без потрібної інформації важко зробити вибір та сформувати свою думку з будь-якого питання, проте гарантований законом доступ до неї — відносно нове явище в історії. Праву сучасних людей отримувати необхідні відомості, в тому числі й від держави, присвячена особлива подія — Міжнародний день загального доступу до інформації (International Day for Universal Access to Information), який щороку відзначається 28 вересня.
    46views
More Results