важка ніч.. зараз дуже тепло, сонце радує своїм теплом, але не спекою..

У тренді жовтий лимон… рудий апельсин… гаряче сонце!… Руді кучері, апельсинові щічки… Жовтий одяг… лимонне світло… жовто-гарячі соняшники та осіннє листя… влітку!… Посмішки, сонце, щастя… гарячі промені, жовті лисички… Краса у фокусі та… ідеалі…. А родзинка!… Родзинка — французька пісенька!…☀️🌼☀️🌼☀️🌼☀️🌼☀️🌼☀️🌼☀️ 🌼👍👍👍👍🔥🔥🔥🔥🔥😁😁 😁😁😁😁🌼☀️🌼☀️🌼☀️🌼☀️ 🌼☀️🔥 🔥🔥🌼☀️🌼☀️🌼🌼☀️🌼☀️🌼✨✨✨✨✨

Translated with DeepL.com (free version)

Колись українську вишиванку вишивали… на все життя.

Її не купували “на свято”.
Не вдягали один раз для фото.
І точно не сприймали просто як одяг.

Для наших предків вишиванка була майже особистою історією людини, зашитою в тканину.

У різних регіонах України сорочки можна було “читати”, як паспорт.

За орнаментом, кольорами й технікою люди розуміли:
▪️ звідки людина;
▪️ заміжня вона чи ні;
▪️ до якого роду належить;
▪️ а іноді навіть — чим займається її сім’я.

Наприклад, на Полтавщині любили ніжну вишивку “білим по білому”.
На Гуцульщині — яскраві кольори й складну геометрію.
А знамениті борщівські сорочки Тернопільщини часто вишивали чорними нитками.

За однією з легенд, так символічно вшановували пам’ять загиблих після трагічних подій минулого.

Кожен символ щось означав.

🌾 Колоски — добробут.
🌳 Дерево життя — зв’язок поколінь.
♦️ Ромб — родючість і продовження роду.
☀️ Сонце — силу й життя.
🌊 Хвилясті лінії — воду та плин часу.

Наші предки вірили:
вишивка може захищати людину.

Саме тому орнаменти часто розміщували біля шиї, на рукавах і грудях — там, де людина вважалася найбільш вразливою.

Цікаво, що День вишиванки — зовсім молоде свято.

Його започаткували у 2006 році студенти Чернівецького університету. Ідея була дуже проста:
одного дня просто прийти на навчання у вишиванках.

Ніхто тоді не міг уявити, що через кілька років це стане міжнародним святом, яке відзначатимуть українці по всьому світу — від Києва до Нью-Йорка, від Львова до Торонто.

І вже 21 травня 2026 року Всесвітній день вишиванки святкуватиме свій 20-річний ювілей.

Сьогодні українську вишивку використовують навіть світові модні бренди.
Її елементи з’являлися у колекціях Valentino, Gucci та Dolce & Gabbana, а Vogue називав вишиванку одним із головних модних символів сучасності.

Але для українців її цінність — не в моді.

Бо вишиванка давно стала чимось значно більшим, ніж просто сорочка.

Це пам’ять.
Це зв’язок поколінь.
Це історія, яку українці пронесли крізь століття.

І, мабуть, саме тому для мільйонів українців вишиванка сьогодні — це не просто одяг, а відчуття дому, навіть якщо ти далеко від нього.

ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОЖНОГО СВІТАНКУ

Руїни скрізь і спалена земля,
Рікою кров тече по всій землиці,
І згарища видніються здаля…
Щоб Бог поміг усьому відроди́ться.

Щоб крізь завали проросла трава,
Життя вернулось в знищені пороги,
Хоч кожна рана й досі в нас жива –
Ми дочекаєм з Богом ПЕРЕМОГИ.

Згадаємо усіх, хто в землю ліг,
Хто захищав свій дім до передсмертя,
Лишивши слід від зморених вже ніг,
Вписавши в вічність подвиг і безсмертя.

На попелищі зве́демо свій дім,
Заго́їмо всі випалені шрами,
Щоб знов лунав дитячий сміх у нім,
Й світило мирне сонце понад нами.

Гартується в вогні міцний кулак,
Нас не злякає зграя тих ординців,
Бо волі дух — це наш одвічний знак,
Бо вірні любій неньці українці.

Хоч ворог б’є і нищить все підряд –
Коріння наше проросло в землиці,
Немає кроку жодного назад,
В нас воля гартувалася, мов криця.

Ми вистоїм заради тих дітей,
Що в сховищах щораз чекають ранку,
Для їхніх світлих, радісних очей
Здобудем ПЕРЕМОГУ на світанку.

Нехай в майбутнім не лунає свист,
А тільки пісня лине над степами,
Напише доля свій новий реєстр,
Де МИР панує вічно поміж нами.

Ми вийдемо із попелу й руїн,
Напишем правду золотом на стягу,
Хай чує світ і цей величний дзвін,
Що славить нашу волю і відвагу.

22.03.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1059588

У ЛОНІ СМЕРТІ

У лоні смерті точаться бої́,
Його приніс нам ворог з оркостану,
Давно там не шумлять уже гаї́...
Моли́тви я молить не перестану.

Герої наші — стомлені, та б'ють,
Щоб вирвати життя з пазу́рів ночі,
За кожен метр святу ціну дають,
Де смерть їм заглядає просто в очі.

Хай небо береже усіх бійців,
Що край тримають наш над краєм прірви,
Не змовкне від́голос страшних часів,
Народ наш ворог з коренем не вирве.

Там, де вогонь засліплює зірки́,
Гартується незламна наша воля,
Крізь попіл і розбиті сторінки́
Знов пишеться нова вкраїнська доля.

Нехай же кожен постріл і удар
Наблизить день омріяної тиші,
Щоб зник нарешті цей страшний кошмар,
І МИР запанував у рідній ніші.

Залізна віра в серці проросте,
Освітить сонце МИРУ степ широкий,
Зерно свободи — чисте і святе —
До ПЕРЕМОГИ йдем рішучим кроком.

Впаде́ пітьма́, розвіється туман,
Настане час для правди і відплати,
Заго́їться на тілі кожна з ран,
Бо віру й волю в нас не відібрати.

Розквітне знов калина під вікном,
Всміхне́ться рідна мати посивіла,
Зігріє дім нас лагідним теплом,
Бо правда в нас, і в ній — велика сила.

Замайорить наш прапор в висоті,
Де вільний вітер розганяє хмари,
Скінча́ться дні ці чорні непрості,
Бо не здолають нас війна і чвари.

Пове́рнуться додому із війни,
Родина стріне й затишок оселі,
Бо честі й слави гідні всі вони,
Хай кроки їхні стануть знов веселі.

Батьки обі́ймуть сина чи доньку́,
Впаде́ сльоза щаслива на долоні,
В боях пізнали доленьку гірку
І витримали пекло у полоні.

Карбуйм в пам'ять імена святі́,
Щоб діти знали, як дала́сь свобода,
Бо і в страшнім буремному житті
Живе незламний дух свого́ народу.

Ми відбудуєм спільний світлий храм,
Майбутнє мирне будемо творити,
На зло усім запеклим ворогам
У вільній Україні будем жити!

13.03.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1059009

Росте бузок, цвіте і пахне,
І день травневий молодий
По теплих вулицях поважно
Несе свій настрій золотий.

У небі сонце, наче човен,
Пливе повільно в вишині,
А вітер ніжний і казковий
Гойдає квіти запашні.

Бджола над квітами кружляє,
Немов малий веселий джаз,
І світ навколо ніби знає,
Що щастя поруч, тут і счас.

Росте бузок, цвіте і пахне,
Весна сміється у дворі,
І серце тихо завмирає
В зеленій сонячній порі. 🌿☀️

Українське сонце зійшло,
Хай яскраво світить воно!
Дорого заплачено - |
Ми їх не пробачимо! | (2)

Ми їх не пробачимо!
Ой, якби ви бачили,
Як летіли журавлі, |
Воїв на щитах несли... | (2)

На щитах несли воїв
В місце, де нема боїв.
Так багато втрачено, |
Дорого заплачено!.. | (2)

Дорого заплачено...
Ми їм не пробачимо!..
Хай яскраво світить воно, |
Українське сонце зійшло!.. | (3)

Українське сонце зійшло!

Сьогодні був важкий ранок, пізніше було тихо, але смак літа вже тут, повітря наче виринає з моря, чудово відчувати такий аромат свіжості, і сонце не було нав'язливим, а зараз хмарно, але погода сама по собі дійсно хоча і мінлива, але приємна сьогодні.

Росте бузок, цвіте і пахне,
І день травневий молодий
По теплих вулицях поважно
Несе свій настрій золотий.

У небі сонце, наче човен,
Пливе повільно в вишині,
А вітер ніжний і казковий
Гойдає квіти запашні.

Бджола над квітами кружляє,
Немов малий веселий джаз,
І світ навколо ніби знає,
Що щастя поруч, тут і счас.

Росте бузок, цвіте і пахне,
Весна сміється у дворі,
І серце тихо завмирає
В зеленій сонячній порі. 🌿☀️

МОНОЛІТ

В серці злоба пломеніє,
Обрій весь закрив вже дим,
Смерть щоразу ворог сіє,
Так минає часоплин.

Землю рвуть залізні звірі,
Стогін лине до зірок,
Але в правду нашу й віру
Ми карбуємо свій крок.

Не зламати, не спинити
Тих, хто зна ціну життя,
Буде сонце знов світити,
Згине люта темнота.

Крізь руїни і крізь попіл
Йде́мо впевнено вперед,
Чути в небі грізний ропіт –
Розриває сталь намет.

Кожна рана – не провина,
Що утворює рубці,
Встане з попелу Вкраїна
З ПЕРЕМОГОЮ в руці.

Хай залізо небо крає,
Та душа, як моноліт.
Хто життя в нас забирає -
Пі́де в засвіти в політ.

28.01.2026 р.

©Королева гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1056454