#думки Ніколи не відмовляйтесь від того, що дарує вам радість, приносить щастя або просто змушує посміхатись... Життя-важка штука... Проблем, розчарувань і неприємностей у ньому завжди буде в достатку. Але щоб вони не заполонили остаточно все ваше життя, потрібно цінувати і берегти кожну іскорку світла і позитиву. Бути вдячним долі за кожен вдалий поворот або радісний момент. Адже з цих моментів і складається життя...

#поезія Життя проходить,пролітає, пробігає. За обрій наші весни десь летять. А той, хто по життю хороші справи робить, З небес отримує лиш Божу благодать. Той, хто людей не ображає, Дарує душевне тепло. Отримає для себе тихе щастя. Його Всевишній бере під своє крило. Хто іншому не бажає поганого. Хто вміє і підтримать й зрозуміть. В житті хороші, світлі дні лиш має І кожен день дарує щастя мить . Галина Талах.

#поезія #мистецтво Нехай підождуть невідкладні справи Я надивлюсь на сонце і на трави Наговорюся з добрими людьми Не час минає, а минаєм ми Ліна_Костенко Ілюстрація Катерина Лісова

#поезія Літнє інтермецо Ромáшкове поле, ромашкове поле... Тут вітер натхнення щороку шука. Між трав соковитих проста сільська доля Тече у світи, як широка ріка. Симфонія неба, щемке інтермецо. Вітають петрові стрункі батоги. Дзвенить десь мелодія ніжно у серці І щастя синіє, цвіте навкруги. А очі волошок, глибокі, блакитні, Так тéпло у душу заглянуть мені. Моє інтермецо щоліта у липні. Лиш мрії, натхнення і сонячні дні... Ніна Арендар

#музика

#думки Я ЖИВУ заради дітей а потім нам діти винні. Не живіть заради дітей! Так, звучить зухвало. Але правда в тому, що діти - це класний стимул, але не сенс вашого життя. Адже вони виростуть, підуть, почнуть будувати своє життя. А що тоді буде з вами? Наведу приклади, коли заради дітей: Ви будете контролювати дорослу дитину (20+, 30+, 40+ років) і розповідати їй, як треба жити, що робити, з ким зустрічатися, де працювати. І добре якщо доросла дитина ручна і їсть у вас з руки. Слухається, виконує всі команди і заглядає вам у рот. Тоді немає проблем, усе йде так, як вам хочеться. Але поставте собі запитання: А чиє життя живе ваша доросла дитина? А вона чого хоче? У неї є свої бажання? Чи це табу? Вона щаслива? Чи тільки ви? А що з вами буде, якщо вона раптом вирішить піти від вас? Якщо дитина чинить опір вашому контролю - ви лаєтеся, переживаєте, ображаєтеся, маніпулюєте своїм здоров'ям, щоб вона повернулася. А вона повертається - не з любові, а з почуття провини. Ви про це мріяли? Ви хочете щоб вас любили чи були вам винні? Яких стосунків із дітьми ви хочете? Я краще знаю, життя прожила - сьогодні не працює. Хочете взаєморозуміння зі своїми дітьми, не нав'язуйте їм свою думку, у них своє життя. У кожного є право вибору. І так, з вами можуть не погоджуватися. Це не означає, що вас не люблять, це означає, що в дитини є своя думка. Коли діти вилітають із гнізда, ви раптом відчуваєте порожнечу. Якщо все життя жили заради них - у вас немає досвіду жити для себе. І тоді приходить страх, хвороби, образа, старість. Але коли ви живете своїм життям - діти це бачать. Вони вчаться любити себе, обирати себе, бути щасливими. Ви даєте їм приклад. Ви не обрізаєте їм крила, а надихаєте їх літати. Ви хочете, щоб діти були вам винні чи щоб вони любили вас? Чи хочете ви, щоб вони боялися жити своїм життям через почуття провини перед вами? Ми всі хочемо, щоб наші діти були успішними, сильними, вільними. Тож давайте покажемо їм цей шлях своїм прикладом. Спочатку маску на себе - потім на дитину. Не живіть заради дітей. Живіть заради себе. А діти - це ваша радість, ваше продовження. Не якір. А крила. • Iryna Manokha • Додам - мама щаслива тоді, коли щасливі її діти. У кожного повинні бути власні кордони.

#поезія Як же хочеться слухати тишу... Цвіркунів у зеленій траві... Посміхатися, мріяти, жити... Щоб не було страшної війни. Скільки знищено...не передати... Нема слів описати цей біль... Коли втрати...постійно долати... Страх, який вже скував всі думки... А так хочеться мирного неба! Сонця ясного, квітів краси... Ну чому, і за що...Боже треба... Відчувати цей біль в кожнім дні... В кожнім серці жевріє надія... Світить вогником в кожній Душі... Захисти Божа Мати, Марія... Захисти Боже світ від війни... Галина Адамович

#поезія Я би квітами вишила долю, Я би ними журбу закрила, Прикладала б від бід і болю, Я би з квітів зробила крила... Пелюстки, пелюстки, листочки, Ніжний шовк і тендітна ніжка... До сердець з них плела б місточки, Може щастя додали б трішки. Я би квітами зафарбувала Всі негоди, усі печалі. Квіти ж з Раю на землю впали. Душі квітів такі досконалі... Катя Сорока

#поезія Летять думки на крилах мрій. Світлі спогади в душі колишуть. Хочеться на лан той свій, Де квіти долю й досі пишуть. На сонці виблискує роса. Трава шовкова ніжно шелестить. Ромашками заквітчана коса. Співає вітер:Хай тобі щастить". Немов відлунюючи, час, Думки у простір той несе, Де посміхнулась перший раз І почалось прекрасне все.

#поезія А світ у зговорі. А світ у зраді. А нам не дуже в цьому світі раді. Бо ми затратні, буфер між світами. І на сьогодні лише Бог із нами. Всі меморандуми - коту під хвіст. У них - м'ясниці, в нас давно вже піст. Вони нам "зброю" не для перемоги, А щоб протримались і не зійшли з дороги. Щоб кров по краплі з тіла витікала. Щоб не жила Вкраїна, й не вмирала. Такий у них сьогодні інтерес. Дарма, що в нас дванадцять років стрес. Хто ми для них? Ну хто? Всього лиш мул. Ну хто для них киянин чи гуцул. У них своїх і не своїх на славу. А ми їм треба лише під заставу. Що переможе, що нас порятує. Сусід на наших кісточках танцює. Реальні битви, нереальні втрати. Ми мусим небо лиш самі тримати. Така у нас сьогодні перспектива. А бій триває. День за день і жнИва. Потрібно жити. Прийдеться втрачати, Щоб цей жорстокий світ перемагати. Галина Потопляк.