#традиції 21 листопада - відзначаємо свято Введення в храм Пресвятої Богородиці - "Введення", або Третю Пречисту. У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік. Як на Різдво і Великдень, хто перший вранці на Введення прийде до хати, той буде першим «полазником» - тим, хто приносить добро чи якесь лихо - на новий господарський рік. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, а ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Якщо ж увійде старий та немічний, а ще бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. Найгірше ж, переказують люди, як зайде першою до хати стара жінка - "то вже добра не жди". Недобре також, якщо хтось із із сторонніх приходить в цей день щось позичати. Вночі проти Введення подекуди дівчата святили воду ще дохристиянським звичаєм: брали воду в такому місці, де сходяться три струмки, проливали воду через полум'я так, щоб вона проходила поміж двома вогнями, і потім уживали тієї води проти хвороб, від зурочення та на любовні чари. Дівчата в цей день вмивали лице снігом і витирали рушником, щоб колір шкіри був свіжим і завжди з рум’янцем. Що ж до харчування у святковий день — вже почався Пилипівський піст, тож страви були скромними. Але дозволялось певне ослаблення правил: вживання рибних продуктів, рослинної олії та невеликої кількості церковного вина. По півночі жінки сідали на порозі і пряли самосіві коноплі, щоб «прядиво пішло на руку». В цей час в Україні вже зазвичай випав сніг, тому кажуть: "Третя Пречиста снігом покриває". Введення прийшло - зиму привело. Однак справжня зима не відразу стає, вона поступово набирає силу, йде нерівним кроком: далеко вперед забіжить і сильно заморозить, то відступить і «восени гляне». Про це народні приказки: Введенські морози зиму не ставлять . Всюди на Введення влаштовувалися зимові торги, які представляли собою великі традиційні ярмарки.

#поезія Іду тихенько до зими. Минає осінь... Лишає сотні телеграм і м'ятний чай на підвіконні. Ще жмут незайманих стежин. Тупцюю боса. Пильнують очі-мигдалі на вицвівшій старій іконі... Іду тихенько до зими. Тепліша хустка... Пора згорьованих квіток та мертвого бадилля лишає слід в моїй душі. Холодний. Пустка... А ще ж недавно -- коровай і тéрпкий смак хмільного зілля... Он там, на відстані руки -- в цвітінні білім плачуть травні. І стиглі червні на вустах черленими вишнЯми малюють світлим новий день. Ескізи гарні... І десь поміж кущів троянд так ясно бачу усміх мами... Іду тихенько до зими. Скарби зо мною... В долонях -- вузлик хризантем, у серці -- цвіт півоній... І келишок скорботних сліз, і мрії, спалені війною... І клаптик літа, що втекло і тишком сіло на долоні... Іду тихенько до зими... Людмила Галінська

#поезія Як по хвилях морських Як по хвилях морських я до тебе біжу У шторми і у штиль накриваю собою... Обпікаю я сіллю, а потім цукрю своїм поцілунком і своєю любов'ю. Ти спокуса моя, насолода і гріх, І залежність, гірка і солодка водночас... Як по хвилях морських я до тебе біжу, А про інше усе давай просто промовчу. Тетяна Андреєва

#поезія Осінній день за овидом розтанув, І стелить ніч туман, як молоко, І місяць, наче у безодню канув, І сіре небо, ніби відцвіло. Співає вітер, наче свище в сурми, Розхристаний літає по землі, І осені він навіває думи, Що листями лягають на траві. А осінь плаче тихими дощами, Невідворотності змиває гіркоту, Стоїть самотньо біля тої брами, Поза якою стежка в пустоту. Вже скоро полетить назустріч зимі, Яка все снігом білим замете, А поки що стоїть на тім килимі, Що настелило листя золоте.