🇪🇸 Санчес закликав запобігти новій гонці озброєнь Прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес заявив, що США планують інвестувати $946 млрд у ядерну зброю протягом наступного десятиліття — суму, якої вистачило б для подолання крайньої бідності у світі. Він закликав не допустити нової гонки озброєнь, створити справжню європейську армію вже зараз і посилити багатосторонню систему безпеки. Нам потрібно зупинити Путіна. Нам потрібно зміцнити наші можливості стримування. Але давайте зробимо це у скоординований і цілеспрямований спосіб, який можемо контролювати. Давайте створимо справжню європейську армію — не через 10 років, а зараз. Іспанія приєднається з усіма необхідними ресурсами. За словами Санчеса, світові потрібне не лише військове, а й моральне переозброєння. Відео: Clash Report (https://t.me/ClashReport/70926)

Федерація плавання України У видатного українського плавця, віце-президента Федерації плавання України Михайла Романчука та його дружини – титулованої легкоатлетки, призерки чемпіонатів світу та Європи Марини Бех-Романчук – народилася донечка 👼🏻✨ Неймовірна новина. Нехай у вашій родині панують любов і тепло. Нехай маленька принцеса зростає здоровою та щасливою, а батьки надихають її своїм прикладом сили та перемог 😇 Вітаємо Михайла та Марину з цією особливою подією🙌🏼🌸

🇺🇦🎿У першому раунді стрибків на лижах з великого трампліну на зимовій Олімпіаді-2026 виступило двоє українців. Євген Марусяк посів 41 місце (124.5 м, 108.6 бала), Віталій Калініченко — 44-те (120.5 м, 103.4 бала). Наші спортсмени не потрапили до топ-30 учасників фіналу і на цьому завершили виступ в олімпійському турнірі. ❤️💪Вболіваємо серцем! Перемагаємо разом! 🖥Розклад та результати: https://www.olympics.com/en/milano-cortina-2026/schedule/grid ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

❗️Історичне золото країни. Гірськолижник з Бразилії виграв на ОІ-2026 🗓 14 лютого було визначено золотого медаліста гігантського слалому на Олімпійських іграх 2026. 💣 Історичним виступ став для колишнього спортсмена збірної Норвегії – Лукаса Бротена, який змінив громадянство та перейшов до бразильської команди. 🔥 Лукас після перемоги в першій спробі утримав лідерство та вписав себе до списку видатних осіб. Завдяки Бротену Бразилія вперше здобула медаль на зимових Іграх. 🤷 Вкотре повз золото пройшов Марко Одерматт, якому так і не вдається зачепитися за перемогу в Італії. Швейцарець не наздогнав Бротена та фінішував другим. 📊 Трійку найкращих замкнув інший швейцарець – Лоїк Мейяр. 🏆 Олімпійські ігри 2026. Борміо (Італія), 14 лютого ▪️Гігантський слалом, чоловіки 🇧🇷 1. Лукас Бротен (Бразилія) 2:25.00 🇨🇭2. Марко Одерматт (Швейцарія) +0.58 🇨🇭3. Лоїк Мейяр (Швейцарія) +1.17 🇺🇦 40. Дмитро Шеп'юк (Україна) +15.36 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#історія #музика The Shaggs: Хронологія тріумфу щирої недолугості над музичною теорією. ​В історії музики існують гурти, які стають відомими завдяки віртуозності, і гурти, що стають легендами через її повну відсутність. The Shaggs — три сестри з глухого містечка у Нью-Гемпширі — належать до другої категорії, ставши головним болем для музикознавців та іконами для Курта Кобейна та Френка Заппи. 🎻 ​Історія колективу почалася не з любові до мистецтва, а з параноїдального пророцтва. Ще у 1930-х роках мати Остіна Віггіна, батька дівчат, передбачила йому три речі: він одружиться з рудоволосою жінкою, у нього будуть сини, яких вона не побачить, і його доньки стануть популярним музичним гуртом. Коли до середини 1960-х перші два пункти збулися, Остін, не гаючи часу, взявся за реалізацію останнього. У 1968 році він забрав доньок Дороті, Бетті та Хелен зі школи, купив їм інструменти та змусив репетирувати за графіком, якому б заздрили спартанці. ​Проблема була лише в одному: сестри Віггін не мали жодного уявлення про ритм чи гармонію. Проте вже 9 березня 1969 року на студії Fleetwood у Массачусетсі вони записали альбом Philosophy of the World. Результат виявився настільки дезорієнтуючим, що навіть професійні інженери під час запису ледве стримували сміх. Музика The Shaggs звучить так, ніби три різні пісні намагаються вижити в одному просторі, ігноруючи закони фізики. 🎻 ​Поки в москві того часу, на зламі 1960-х та 1970-х, офіційні ансамблі вивіряли кожну ноту під наглядом цензорів, створюючи стерильний і передбачуваний продукт, ці дівчата в США випадково винайшли «арт-брют» у музиці. Вони грали абсолютно щиро, не підозрюючи, що їхні структури — це чистий авангард. У 1973 році, після смерті батька, гурт припинив існування, але їхня слава лише починалася. У 1980 році альбом був перевиданий, і саме тоді Террі Адамс із гурту NRBQ відкрив їх світові. Френк Заппа пізніше заявляв, що The Shaggs «кращі за Beatles», маючи на увазі їхню абсолютну автентичність. ​Технологічно цей запис — пам'ятник аналоговому хаосу. Жоден сучасний алгоритм чи автотюн не зможе відтворити ту специфічну десинхронізацію, яку сестри видавали природним шляхом. Це була перемога чистої ідеї над формою: дівчата просто хотіли догодити батькові, а натомість створили альбом, який сьогодні вважається одним із найважливіших зразків аутсайдерської музики. У 1999 році журнал Rolling Stone включив їхній альбом до списку найважливіших записів століття, остаточно легітимізувавши цей дивний хаос. 🎻 ​The Shaggs довели: щоб залишити слід в історії, іноді достатньо просто бути собою настільки сильно, щоб це почало лякати оточуючих. Їхня дискографія — це нагадування, що професіоналізм — це лише навичка, а справжня музика народжується там, де закінчуються правила. 🎻

#історія #речі Перфокарта: Картонний мозок, що навчив машини думати дірками 🕳️💻 Задовго до того, як ми почали зберігати гігабайти котиків у «хмарах», людство довіряло свої найпотаємніші розрахунки звичайному цупкому картону. Перфокарта — це бабуся вашої флешки, яка довела: щоб пояснити машині складне завдання, іноді достатньо просто правильно продірявити папір. Це був час, коли програмування вимагало не лише інтелекту, а й неабиякої фізичної сили, щоб донести пачку «коду» до обчислювального центру. 📦🏗️ Ідея використовувати дірки для передачі інформації народилася не в лабораторіях фізиків, а в майстернях ткачів. У 1804 році Жозеф Марі Жаккар зрозумів, що складні візерунки на шовку можна «закодувати» за допомогою пластин із отворами: є дірка — нитка піднімається, немає — залишається. Фактично, кожен ваш візерунчастий шарф — це результат роботи першого у світі двійкового коду. Згодом Герман Голлеріт запозичив цю ідею для перепису населення США 1890 року, чим заощадив уряду роки нудної писанини та мільйони доларів. 🗽📈 Робота з перфокартами була справжнім тестом на стресостійкість. Одна стандартна карта IBM вміщувала рівно 80 символів — приблизно стільки, скільки в одному реченні цієї статті. Якщо ви писали складну програму, вам потрібні були тисячі карт. Головним жахом програміста того часу був не «синій екран смерті», а протяг або невдалий рух, через який колода карт розліталася по підлозі. Переплутати послідовність дірявих папірців означало перетворити геніальний алгоритм на цифровий салат. 🥗💨 Існує міф, що перфокарти були неймовірно крихкими. Насправді ж вони виготовлялися з такого якісного паперу, що студенти-технарі часто використовували відпрацьовані карти як закладки, візитівки або навіть папір для любовних записок (якщо вміли писати дуже дрібно між рядами цифр). Це був перший випадок в історії, коли сміття від високих технологій ставало корисним у побуті. 💌♻️ Сьогодні перфокарти здаються нам такими ж архаїчними, як кам'яні сокири. Але саме вони привчили нас до дисципліни: ви не могли просто «виправити баг» одним кліком — вам доводилося переробляти всю карту. Вони залишили нам у спадок обмеження в 80 символів, яке десятиліттями визначало дизайн мов програмування та текстових редакторів. Картонний мозок пішов на спокій, але його «дірява» логіка й досі живе в кожному біті вашого смартфона. 📱🦾

#історія #речі Пантограф: Магічний шарнір, що навчив мистецтво масштабувати мрії 📐✍️ Якщо ви думали, що «Copy-Paste» винайшли програмісти, то Крістоф Шейнер, єзуїтський математик з XVII століття, готовий посперечатися з вами прямо зі сторінок історії. У 1603 році він створив пантограф — пристрій, який дозволяв художникам, картографам та архітекторам копіювати малюнки, одночасно змінюючи їхній масштаб. Це був перший у світі аналоговий сканер із функцією «Zoom», що працював не на електриці, а на суворій геометрії паралелограмів. ⛪📏 Механіка пантографа — це витончений танець дерев'яних або металевих рейок, з'єднаних шарнірами. Поки ви обережно ведете штифтом по контуру оригіналу, закріплений на іншому кінці олівець слухняно повторює кожен ваш рух, створюючи ідеальну копію — але в два, три чи десять разів більшу (або меншу). Для картографів того часу це було справжнім порятунком: переносити деталі величезних настінних мап у компактні атласи без пантографа було так само весело, як збирати пазл у темряві. 🗺️🔍 Існує міф, що пантограф — це іграшка для тих, хто не вміє малювати «від руки». Насправді ж ним не гребували навіть генії. Томас Джефферсон, наприклад, настільки фанатів від можливості дублювати свої листи в реальному часі, що використовував поліграф (варіацію пантографа) для створення копій кожного свого рукопису. Тож, якщо ви знайдете «оригінал» листа Джефферсона, цілком можливо, що його написала механічна рука, поки автор просто насолоджувався процесом. 🖋️🇺🇸 У XIX столітті пантограф став зіркою промисловості. Його збільшені копії використовували для гравірування дрібних деталей на величезних друкарських валах, а пізніше — для створення складних лекал у моді. Навіть перші літерні пуансони для друкарських машинок проходили через «сито» цього пристрою. Це був місток між високим мистецтвом і масовим виробництвом, де точність ліній важила більше за натхнення. 🏭👗 Сьогодні пантограф майже повністю пішов у цифрове забуття, поступившись місцем графічним планшетам та векторним редакторам. Проте він залишився в техніці: зверніть увагу на «роги» трамваїв чи електровозів — це той самий пантограф, що колись допомагав копіювати портрети, а тепер невтомно знімає струм із дротів. Старий добрий паралелограм і досі на службі людства, нагадуючи, що гарна ідея ніколи не зникає — вона просто масштабується під нові потреби. 🚋⚡

#історія #речі Камертон: Сталевий диктатор, що навчив світ співати в унісон 🎶🔱 Уявіть світ, де кожен музикант — сам собі камергмейстер, а поняття «чистої ноти» таке ж розпливчасте, як обіцянки перед виборами. До XVIII століття налаштування інструментів було справою смаку, настрою та вологості повітря. Органісти орієнтувалися на довжину труб, скрипалі — на інтуїцію, а співаки — на те, як сьогодні виспалися. Весь цей гармонійний хаос припинив англійський сурмач Джон Шор у 1711 році, подарувавши людству маленьку сталеву «вилку». 🇬🇧🎻 Пристрій Шора був геніальним у своїй простоті: сталевий стрижень, зігнутий у формі літери U. При ударі він видає чистий, позбавлений обертонів звук, який майже не змінюється від температури чи часу. Джон назвав свій винахід «pitchfork» (що іронічно перекладається і як камертон, і як вила), натякаючи, мабуть, на те, що фальшивих музик чекає особливе місце в пеклі. Його перший камертон вібрував із частотою 419 Герц — саме так тоді звучала нота «Ля». 🔱⚡ Існує міф, що сучасний стандарт у 440 Герц був встановлений для того, щоб музика звучала «агресивніше». Насправді ж, упродовж століть висота строю невблаганно повзла вгору (так званий «пітч-інфляція»), бо блискучі високі ноти більше подобалися публіці. Лише у 1939 році міжнародна конференція в Лондоні вольовим рішенням зафіксувала 440 Гц як золотий стандарт. Хоча деякі прихильники теорій змов досі шукають у цій цифрі масонський слід або вплив на чакри. 🧘‍♂️📻 Камертон виявився настільки точним, що втік із філармоній у наукові лабораторії. Його використовували для вимірювання швидкості звуку, перевірки слуху (тест Вебера, який і досі в моді у лорів) і навіть як серце перших годинникових механізмів підвищеної точності. Це чистий еталон: він не підлаштовується під обставини, він змушує обставини підлаштовуватися під себе. 🩺🕰️ Сьогодні, коли кожен смартфон має вбудований тюнер, камертон став символом аристократичного мінімалізму. Він нагадує нам, що серед цифрового шуму та автотюну десь існує абсолютна істина — тверда, сталева і непідкупна. Це нагадування про те, що навіть у найгучнішому оркестрі життя все починається з одного тикання металом об коліно та короткої миті ідеальної тиші. 🤫✨

#історія #речі М’ясорубка: Залізний аскет кожної кухні, або Як кулінарія стала брутальною 🥩⚙️ До появи цього чавунного монстра на кухні, приготування котлет було заняттям для людей з терпінням святого та біцепсами коваля. М'ясо доводилося сікти важкими ножами до стану однорідної маси — процес довгий, виснажливий і, правду кажучи, досить галасливий. Все змінилося всередині XIX століття, коли німецький барон Карл Дрез (той самий геній, що винайшов прообраз велосипеда та друкарську машинку) вирішив, що пальцям кухарів потрібен перепочинок, і сконструював першу механічну м’ясорубку. 🇩🇪🚲 Принцип роботи цього девайса — це чиста інженерна поезія: нескінченний гвинт (шнек) штовхає продукт до гострих ножів та решітки. До речі, саме завдяки м'ясорубці світ дізнався, що «фарш неможливо прокрутити назад» — ця фраза стала не лише кулінарною аксіомою, а й глибокою філософською метафорою незворотності часу. Перші серійні моделі важили як невелике каченя і кріпилися до столу так міцно, що могли б витримати шторм у вісім балів. ⚓🔩 Існує популярний міф, що м'ясорубка була винайдена суто для м'яса. Насправді ж перші користувачі з ентузіазмом пхали в неї все — від овочів до сухарів і фруктів. Більше того, американці настільки вподобали цей винахід, що один із патентів 1853 року описував пристрій не просто як подрібнювач, а як «універсальний дезінтегратор харчів». Звучить як зброя з фантастичного роману, чи не так? 🥕🌪️ Цікавий факт: класична ручна м'ясорубка — одна з небагатьох речей у світі, чий дизайн не змінювався майже 150 років. Ви можете дістати з горища бабусин агрегат, виготовлений десь у 1950-х, і він працюватиме ідеально, бо там просто нема чому ламатися. Це апофеоз функціональності: брутальний чавун, дерев'яна ручка та жага до перетворення цілого на дрібне. 🛠️🦾 Сьогодні, в еру сенсорних кухонних комбайнів, які вміють навіть підбирати музику під колір овочів, стара добра м'ясорубка залишається символом надійності. Вона нагадує нам, що справжня якість не потребує Bluetooth — їй достатньо лише ваших зусиль та гострого ножа. Це пристрій з характером, який не боїться жилавого м'яса і завжди готовий до праці, навіть якщо у всьому місті вимкнуть світло. 🕯️🥧

#історія #постаті Джордж Ферріс: Людина, яка змусила світ обертатися навколо своєї осі 🎡✨ 14 лютого 1859 року народився Джордж Вашингтон Гейл Ферріс-молодший — американський інженер, чиє прізвище стало загальною назвою для одного з найпопулярніших атракціонів у світі. Саме він створив те, що англійською досі називають Ferris Wheel, а ми — оглядовим колесом. 🎢 Виклик Ейфелю 🏗️🇫🇷 Напередодні Всесвітньої виставки 1893 року в Чикаго американські інженери отримали амбітне завдання: створити щось таке ж грандіозне, як Ейфелева вежа в Парижі, щоб довести технологічну перевагу США. Ферріс запропонував ідею величезного сталевого колеса, яке б піднімало людей у повітря. Колеги вважали його божевільним, а конструкцію — небезпечною «монструозністю», яка завалиться під власною вагою. 🤨 Тріумф інженерної думки ⚙️💎 Попри скепсис, Ферріс побудував колесо заввишки 80 метрів. Воно мало 36 кабін, кожна з яких була розміром з невеликий автобус і вміщувала до 60 людей. Загалом за один оберт колесо могло підняти понад 2000 пасажирів! Коли механізм запустили, виявилося, що конструкція настільки надійна, що витримує навіть найсильніші вітри з озера Мічиган. Це була справжня сталева симфонія. 🦾 Трагічна доля винахідника 🕯️ На жаль, успіх атракціону не приніс Феррісу багатства. Він витратив роки на судові тяганини щодо прибутків від свого винаходу і помер у віці 37 років від черевного тифу, покинутий дружиною та з боргами. Його оригінальне колесо згодом розібрали на металобрухт. Проте ідея виявилася безсмертною: сьогодні жодне велике місто світу неможливо уявити без свого «ока», що обертається. 🏙️ Чому це важливо для нас? 🥂 Джордж Ферріс довів, що інженерія — це не лише про розрахунки, а й про мрію та красу. Кожен раз, коли Ви піднімаєтеся над містом у кабінці оглядового колеса, Ви бачите світ очима людини, яка не побоялася кинути виклик законам тяжіння та громадській думці. Це чудовий приклад того, як одна смілива ідея може стати частиною глобальної культури. 🥂✨