Оксана  Вінніченко

  • #музика
    #new_age #enigmatic
    1.AI music - Return To Innocence
    2.AI music - Obsidian Sky
    3.AI music - Beyond the Threshold
    4.AI music - Celestial Frequency
    5.AI music - Echoes of the Ancestors
    Like
    1
    5переглядів
  • #історія #речі
    Історія речі, яка навчила людство не блукати у трьох соснах (хоча деяким це й досі вдається).
    ​🧭 Компас: Магнітна любовна історія між голкою та полюсом 🧭

    ​Уявіть собі: ви — стародавній мандрівник. На небі хмари, зорі пішли у відпустку, а мох на деревах росте з усіх боків одночасно, просто щоб вас потролити. Саме в такі моменти людство зрозуміло, що пальцем у небо тицяти нерентабельно. Так з’явився він — прилад, що має більше харизми, ніж сучасний GPS, який іноді заводить вас у болото.

    ​🧲 Китайський «Ложко-сервіс»
    Перші версії компаса з’явилися в Китаї ще за часів династії Хань. Але виглядали вони не як витончений гаджет, а як... магнітна ложка з магнетиту, що лежала на відполірованій мідній тарілці. Хвостик цієї ложки завжди вказував на південь. Називали це диво «сінань» — «той, що керує півднем». Спершу його використовували не для мандрів, а для ворожіння та феншую, щоб правильно поставити ліжко й не розгнівати духів. Пріоритети, панове!

    ​🌊 Залізна голка та морські пригоди

    Лише через тисячу років компас «зрозумів», що йому місце на кораблі. Магнітну голку почали чіпляти на корок у мисці з водою. Метод був робочий, але під час шторму екіпаж більше дбав про те, щоб вода не вилилася, ніж про курс. Згодом арабські купці та європейські моряки довели конструкцію до ладу, посадивши голку на шпильку. Тепер можна було плисти куди завгодно, головне — не забути взяти з собою запаси рому (суто для дезінфекції душі, звісно).

    ​📉 Магнітна драма

    Звісно, не обійшлося без конспірології. Довгий час моряки вірили, що компас — це магія, а часник може «розгнівати» магніт і збити голку з пантелику. Тому кокам суворо забороняли дихати на прилад після обіду. Сьогодні ми знаємо про магнітне схилення та північний полюс, який постійно кудись тікає, але іронія в тому, що навіть з ідеальним компасом людина все одно примудряється «піти не туди» у стосунках чи кар’єрі.

    ​✨ Епілог

    Компас — це нагадування про те, що навіть у найтемнішу ніч існує сила, яка тягне нас у правильному напрямку. Головне — не тримати поруч занадто багато залізного мотлоху в голові, щоб не збивати налаштування.
    ​⚓️ Користуйтеся розумом, але тримайте серце за курсом! ⚓️
    7переглядів
  • #історія #події
    1919: Черговий «визвольний» похід москви.
    ​Поки в Києві готувалися до проголошення Злуки, на півночі та сході вже розгортався звичний для росії сценарій: гібридна агресія під соусом «громадянської війни». 19 січня 1919 року більшовицькі війська розпочали масштабний наступ на Україну, прикриваючись маріонетковим «Тимчасовим робітничо-селянським урядом». 🚩

    ​Тактика москви була до нудоти знайомою: заявити, що регулярних російських військ в Україні немає, а воюють виключно «місцеві повстанці». Для цього вони поспіхом перейменували свої дивізії в «українські радянські», хоча керували ними здебільшого комісари, які українську мову чули лише в анекдотах. Це був класичний «іхтамнєт» зразка початку XX століття. 🎭

    ​Мета була стратегічною: захопити промислові райони та хліб, щоб врятувати більшовицький режим у самій росії від голодної смерті. Україна для них була не державою, а ресурсним придатком, який «помилково» вирішив стати самостійним. Наступ вівся одночасно на декількох напрямках, стираючи будь-які ілюзії щодо можливості мирного співіснування з червоною москвою. 🌾

    ​Директорія УНР опинилася у вогняному кільці. Пропаганда агресора працювала на повну: обіцянки «землі селянам» та «заводів робітникам» роз'їдали тил української армії швидше за кулі. Події 19 січня стали початком трагічного етапу втрати державності, коли кількісна перевага та підступність ворога виявилися сильнішими за національний підйом. ⚔️

    ​Цей історичний урок є болісно актуальним: як тільки росія починає говорити про «допомогу братньому народу», чекайте на ешелони з окупаційними військами. У 1919-му вони називали себе «визволителями», але принесли лише десятиліття терору, голодоморів та русифікації. ⛓️
    https://youtu.be/ACi_9j-XiW8?si=550SBo-9jrKSebeK
    6переглядів
  • #цитати
    Рецепт Щастя: жити, творити, радіти… Любити і піклуватися про близьких людей. Не робити іншим того, чого не бажав би собі…….
    #цитати Рецепт Щастя: жити, творити, радіти… Любити і піклуватися про близьких людей. Не робити іншим того, чого не бажав би собі…….
    Like
    1
    14переглядів
  • #поезія
    Як ріки впадають в море,
    Так венами кров стіка
    Твоя у душі простори,
    Де пінить моя ріка...
    Ріка, що до твого світу
    Стікає з моїх судин...
    Щоб хвилі свої втопити
    У морі твоїх глибин...

    Nina Yurchenko
    #поезія Як ріки впадають в море, Так венами кров стіка Твоя у душі простори, Де пінить моя ріка... Ріка, що до твого світу Стікає з моїх судин... Щоб хвилі свої втопити У морі твоїх глибин... Nina Yurchenko
    8переглядів
  • #поезія
    Жінка із присмаком кави,
    Хто вона є насправді?
    Похмура вона, чи цікава,
    Тендітна, подібна троянді.

    Хто серцем її володіє?
    Що тримає вона на думці?
    Чи душею вона молодіє,
    Чи у відчай впадає в розлуці?

    Жінка, що присмак вина,
    Дарує терпкість хмільну що разу.
    Щаслива і запальна,
    Нестерпить ніколи образу.

    Добре знає, чого досягти,
    Чим зустріти любі негаразди.
    Як дістатись до цілі, мети,
    А діставшись, ніколи не впасти.

    Жінка із присмаком чаю,
    Солодкість свою проявляє.
    Стриманість має безкраю,
    Не навидить і знову кохає.

    Живе, як їй заманеться,
    Із легкістю все відпускає.
    То щасливо, грайливо сміється,
    То сльозу за душею ховає.

    В кожній жінці своє амплуа,
    Свій тягар, чи легкість носити.
    Зняти кайдани, чи то ланцюга,
    Або із ними довіку ходити.

    Жінка, втілення долі,
    Може одна негаразди здолати.
    Виконувати різні ролі,
    І присмаки всі може мати.

    Олександра Торгонська
    #поезія Жінка із присмаком кави, Хто вона є насправді? Похмура вона, чи цікава, Тендітна, подібна троянді. Хто серцем її володіє? Що тримає вона на думці? Чи душею вона молодіє, Чи у відчай впадає в розлуці? Жінка, що присмак вина, Дарує терпкість хмільну що разу. Щаслива і запальна, Нестерпить ніколи образу. Добре знає, чого досягти, Чим зустріти любі негаразди. Як дістатись до цілі, мети, А діставшись, ніколи не впасти. Жінка із присмаком чаю, Солодкість свою проявляє. Стриманість має безкраю, Не навидить і знову кохає. Живе, як їй заманеться, Із легкістю все відпускає. То щасливо, грайливо сміється, То сльозу за душею ховає. В кожній жінці своє амплуа, Свій тягар, чи легкість носити. Зняти кайдани, чи то ланцюга, Або із ними довіку ходити. Жінка, втілення долі, Може одна негаразди здолати. Виконувати різні ролі, І присмаки всі може мати. Олександра Торгонська
    Like
    1
    13переглядів
  • #поезія
    #поезія
    16переглядів 1Відтворень
  • #поезія
    Їй нічого від нього,
    Лиш дотику...
    Йому — все! Аж до дна!
    Без спротиву!
    Їй би казки — нічної,
    Під зорями...
    Йому — ночі шаленої,
    Гойної!
    Їй — у лагіднім слові
    кохатися
    Йому — тілом її
    Любуватися...
    Кожен жив потаємними
    Мріями!
    Тільки долі
    По-своєму... сіяли

    ...Їм би ночі одної
    Безсонної...

    Галина Левкович
    #поезія Їй нічого від нього, Лиш дотику... Йому — все! Аж до дна! Без спротиву! Їй би казки — нічної, Під зорями... Йому — ночі шаленої, Гойної! Їй — у лагіднім слові кохатися Йому — тілом її Любуватися... Кожен жив потаємними Мріями! Тільки долі По-своєму... сіяли ...Їм би ночі одної Безсонної... Галина Левкович
    6переглядів
  • #цитати
    Пані, чи не могли б ви, будь ласка, перестати посміхатися мені своїми очима?

    Ваша посмішка така чарівна. І це несправедливо, що ви намагаєтеся зачарувати мене своїми очима.

    Я у невигідному становищі з вами, коли справа доходить до кохання. У мене немає таких гарних очей, ані такої чарівної посмішки.

    Іноді кохання таке несправедливе.
    #цитати Пані, чи не могли б ви, будь ласка, перестати посміхатися мені своїми очима? Ваша посмішка така чарівна. І це несправедливо, що ви намагаєтеся зачарувати мене своїми очима. Я у невигідному становищі з вами, коли справа доходить до кохання. У мене немає таких гарних очей, ані такої чарівної посмішки. Іноді кохання таке несправедливе.
    8переглядів
  • #історія #події
    «Вогнехреща» на Грушевського: Коли коктейлі замінили святу воду.
    ​Тогочасна політична еліта, ймовірно, вважала себе неабиякими стратегами, ухваливши 16 січня пакет «диктаторських законів». Розрахунок був простий: залякати, закрутити гайки й відправити всіх пити чай. Але 19 січня 2014 року, на свято Водохреща, українське суспільство вирішило, що замість традиційного занурення в ополонку краще влаштувати гарячий душ для системи. 🕯️

    ​Традиційне недільне Віче на Майдані Незалежності швидко переросло у стихійний рух до Верховної Ради. На заваді протестувальникам біля входу на стадіон «Динамо» став «Беркут» та внутрішні війська. Саме тут розпочалася подія, яку пізніше влучно охрестять «Вогнехрещею». Замість мирних гасел у повітря злетіли перші «коктейлі Молотова», а замість діалогу з владою — бруківка. 🧱

    ​Це не була підліткова розвага. Це був акт відчаю та водночас усвідомленого вибору. Коли держава перетворюється на поліцейський відділок за лекалами, які так люблять у москві, народ бере на себе роль судді й виконавця. Палаючі автобуси спецпризначенців стали декораціями до нової реальності: епоха «мирних танців» на Майдані закінчилася, почалася історія прямої дії. 🔥

    ​Ситуація на Грушевського продемонструвала повну імпотенцію тодішньої системної опозиції. Віталій Кличко, намагаючись зупинити натовп, отримав порцію порошку з вогнегасника — вельми символічний жест, що ілюстрував прірву між «лідерами» та вулицею. Поки політики шукали «компроміс» у кабінетах, на барикадах гартувалася нація, яка більше не збиралася чекати чергових виборів, щоб бути почутою. 🛡️

    ​москва, звісно, звично вила у своїх медіа про «радикалів», але правда була прозаїчнішою: люди захищали своє право не стати частиною росії в її найгіршому, деспотичному прояві. Світло-шумові гранати, сльозогінний газ та гумові кулі проти вогню та гідності — цей баланс сил утримувався днями, перетворюючи центр Києва на зону бойових дій. 🧊

    ​«Вогнехреща» стала точкою неповернення. Саме тоді стало зрозуміло, що режим Януковича не «вмиється» і не піде добровільно, а ціна свободи вимірюватиметься не кількістю наметів, а готовністю йти до кінця під світлом палаючих шин. Це був день, коли вода стала вогнем, а протест — Революцією. ✊
    6переглядів
Більше дописів