#думки ......Життя настільки коротке що ми навіть не встигаємо цього зрозуміти. Бережіть, цінуйте, любіть та поважайте, не ображайте тих, хто поруч з вами. Ваших рідних, знайомих, друзів. Частіше кажіть людям добрі слова, вони так потрібні, їх так не вистачає. Найбільший дефіцит у будь-який час це хороше, добре слово сказане про людину при їх житті..... Цінуйте та поважайте один одного. Це так просто, так важливо, для кожної людини....! Ми не можемо повернути час, ми не можемо знати, коли не стане нас на землі, щоб потім не жаліти. Пам'ятайте та цінуйте людину поки вона жива, а не тоді коли її вже не стане.... Ми завжди думаємо, що в нас, ще багато часу.... Але це не так.... Життя може обірватися в любу хвилину...... Давайте будемо добрішими один до одного, поважати один одного, не забувати про своїх родичів, друзів та просто знайомих нам людей..... ▫️

#подорожі Буцький каньйон. Черкаська область. Посеред зелених просторів Черкащини заховано місце, де камені пам'ятають інше небо. Село Буки. Тихе, наче забуте кимось із великих творців світу. Але воно відоме своїм унікальним природним ландшафтом мальовниче місце на річці Гірський Тікич, яке називають Буцьким каньйоном. Скелі каньйону сягають 20-30 метрів у висоту, і їхній вигляд справді вражає: масивні брили граніту, звивиста річка, водоспади і вузькі ущелини створюють неймовірну картину. Цей каньйон — ніби шрам на землі, такий древній, що його доторк ще досі відлунює у воді. А вчені підтверджують: його камені пам’ятають світ, якого ми не уявляємо: їм понад 2 мільярди років. Коли ще не було ні квітів, ні птахів, ні зірок у тому вигляді, як ми їх знаємо, ці скелі вже стояли. Це український кристалічний щит — одна з найдавніших частин земної кори Європи, яка вийшла на поверхню ще в докембрійську еру. Ось кілька легенд і цікавих фактів про Буки та Букський каньйон 🔹 "Кам’яний млин": Історики стверджують, що наприкінці XIX століття тут була одна з перших малих гідроелектростанцій на території України. Руїни старовинного млина і частини греблі досі стоять серед скель, надаючи місцю загадковості. 🔹 Каньйон і козаки: За іншою легендою, в Букському каньйоні переховувалися козаки, які будували тут схованки й використовували скелі для оборони. Нібито деякі вузькі проходи й печерки в скелях залишилися ще з тих часів. 🔹 "Спів скель": У вітряну погоду кам’яні стіни каньйону видають особливі звуки, які місцеві називають "співом скель". Кажуть, що це духи древніх велетнів нагадують про себе. 🔹 Дивна вода Тікича: У водах річки Гірський Тікич іноді можна побачити цікаві міні-водоверті й течії навіть у спокійну погоду. Місцеві вірять, що це "сховані підводні ворота", через які вода тече не тільки поверхнею, а й під землею. 🔹 Феномен трьох річок: Місце злиття Гірського Тікича, Гнилого Тікича й Вільшанки відоме як "Місце поєднання трьох вод" — один із небагатьох таких природних феноменів в Україні.

#поезія #мистецтво Біла хатина. Гніздо журавлине. Мальви під вікнами. Неба блакить. Зболена, зранена рідна Вкраїна Цвітом калиновим в серці щемить. Вишита хрестиком в білій сорочечці. Пісня твоя над світами дзвенить. Серцем тебе обійняти так хочеться, В ньому назавжди тебе залишить. Ольга Дриль Художник Олег Шупляк

#думки Деякі чоловіки не розуміють, наскільки важливо мати поруч справжню жінку, яка щиро піклується про тебе. Не заради інтиму. Не заради грошей. І не заради матеріальних благ. А просто заради тебе — такого, який ти є. Коли жінка справді любить, вона приймає твої недоліки й допомагає тобі ставати кращим. Не тому, що хоче щось отримати, а тому, що щиро бажає тобі добра. Не втрать цього. Не сприймай її турботу як щось звичне. Бо якщо знехтуєш — занапастиш справжні почуття і підтримку, які доля дарує далеко не всім. Такі жінки — велика рідкість. Цінуй ту, яка вибрала тебе серцем.

#мистецтво «Подих тиші» Художник Вікторія Тарасенко

#мистецтво Український художник Станіслав Фоменок.

#поезія Відцвітають вишні, обсипають квіти, Вже чарує око молодий бузок. Кожен день весняний - привід порадіти, І себе звільнити від важких думок. Кожен день весняний - це нова надія, Невимовне щастя бачити цей світ. Молодість у серці завжди пломеніє, І яка різниця скільки зараз літ?! І яка різниця, серце вірить в диво?! Вірить у майбутнє - у своїх дітей. Без краси цієї жити неможливо, Бо вона розрада для людських очей. Наталія Кішовар (Черній)

#мистецтво Український художник Віктор Хом"як. м. Луцьк.

#вікторина

#поезія Напевно, пережила ті роки, Коли боялась, що про мене скажуть. Боялась ступити не так, не так піти, Бо люди завжди збоку щось підкажуть. Напевно, я змінила щось в собі, Бо вже не сперечаюсь, не доводжу. Не слухаю наклепів та брехні, Від долі не чекаю нагороду. Я знаю, Бог із неба бачить все, І Він буде судити, а не люди. Життя нас всіх по-своєму несе, І кожен день дає свої етюди. Тож, часом, як зневіра дістає, Собі нагадую - прорвуся, це не вперше. Ціную завжди те, що в мене є, І тих людей, на котрих можу спертись. Марина Лавришин