#поезія У розмовах з тобою цікаві народяться вірші, Проростуть, мов лоза зі слів по маршрутах серця. Я дослухаюсь кожного слова про речі, в які ти віриш, Я побачу світанок у темряві ночі. Ти тільки не сердься. Проведи лабіринтом свого натхнення, Розклади по шухлядкам всі формули власного сміху. Ти, немов чарівник із казок, як ті чари змогла привнести, Кольори для натхнення на сірі полотна буденні без міри. Не мовчи, я би просто так слухав та слухав мов пісню, Що стоїть на повторі, усе, що ти ладна сказати словами. А усьому, що в слово не втиснеш щосили, в години пізні, Присвятити мовчання прогулянок містом варто. Я дивився би в небо на березі річки та слухав би голос, Що говорить про сонце, що ввечорі тоне стрімко. А на ранок з води випливає в човні. Та ще сяє так гордо, І дарує тепло відкривати серця. Так, за рівнями рівень. Тож, прошу, розкажи ще з десяток цікавих історій, Розпиши, мов мольберта, полотна моєї свідомості. Говори, говори. Бо і янгол, і демон мої вже невпевнено вторять, Попугаями слову твоєму. Натхнення отримую вдосталь. DmYmast