• #поезія
    Тим, хто відвернулись від тебе — подякуй...
    Подякуй тихо, без докору і злості,
    бо вони зробили для тебе більше,
    ніж усі красиві слова, сказані колись...

    Вони більше не плюють тобі в душу,
    не ріжуть серце своєю байдужістю,
    не крадуть у тебе спокій
    і не топчуть твоїх світлих намірів.

    Їхня відсутність — теж подарунок.
    Бо з порожнього місця
    може вирости щось нове:
    чисте, тепле, справжнє.

    І твоя душа вдихне легше,
    коли позаду залишаться ті,
    хто не бачив у тобі цінності.

    Нехай ідуть.
    Хто був випадковим — відпаде.
    Хто справжній — знайде дорогу назад.
    А ти ж бо знаєш:
    деколи вилікуватися можна
    лише звільнившись від тих,
    хто не знав, як тебе берегти.

    Калина Прус
    #поезія Тим, хто відвернулись від тебе — подякуй... Подякуй тихо, без докору і злості, бо вони зробили для тебе більше, ніж усі красиві слова, сказані колись... Вони більше не плюють тобі в душу, не ріжуть серце своєю байдужістю, не крадуть у тебе спокій і не топчуть твоїх світлих намірів. Їхня відсутність — теж подарунок. Бо з порожнього місця може вирости щось нове: чисте, тепле, справжнє. І твоя душа вдихне легше, коли позаду залишаться ті, хто не бачив у тобі цінності. Нехай ідуть. Хто був випадковим — відпаде. Хто справжній — знайде дорогу назад. А ти ж бо знаєш: деколи вилікуватися можна лише звільнившись від тих, хто не знав, як тебе берегти. Калина Прус
    45views
  • З Неділею Вас !
    Тихого ранку ! Мирного неба !
    Незалежно від погоди , нехай у Вас все буде добре у будь - який час доби - настій чудовим , посмішка - сонячною, серце - добрим , а душа - відкритою !
    З Неділею Вас ! Тихого ранку ! Мирного неба ! Незалежно від погоди , нехай у Вас все буде добре у будь - який час доби - настій чудовим , посмішка - сонячною, серце - добрим , а душа - відкритою !
    31views
  • #музика
    Помер Народний Артист України - Гіга Степан Петрович. Висловлюю щирі співчуття родині та сім'ї покійного. Його пісні завжди звучатимуть в наших серцях і душах. Українська пісня не вмре, не загине, вона житиме вічно. Вічна Пам'ять! 😭🕯️🙏
    #музика Помер Народний Артист України - Гіга Степан Петрович. Висловлюю щирі співчуття родині та сім'ї покійного. Його пісні завжди звучатимуть в наших серцях і душах. Українська пісня не вмре, не загине, вона житиме вічно. Вічна Пам'ять! 😭🕯️🙏
    88views
  • #поезія
    Не кличу. Не тримаю. Не прошу.
    Просто в тишу голову схилила.
    Ти пішов — і я в своїм саду
    Раптом ніби пташка заблудила.

    Не дихну. Ледь чутно б’ється час,
    Він між пальців холодом стікає.
    Пам’ять повертає знову нас,
    І у кожній згадці щось тремтить, палає.

    Я мовчу. Лунає в тілі град,
    Хвиля в серці б’ється невгамовно.
    Наче вчора ти сказав: «Я рад,
    Що знайшов тебе…» — а нині вже по-іншому.

    Не кричу. Не картаю, не зову,
    Хай іде усе, що мало відійти.
    Вийду в ніч, торкнуся холодом траву,
    Щоб навчитися без тебе просто йти.

    Витер вітер сльози на щоці,
    Й місяць тихо пальцем тінь знімає.
    Я ще трохи побуду у самотній темноті —
    Бо душа болить, та вже не завмирає.

    І зійде світанок, наче цвіт,
    Розіллється тишею знайома просинь.
    Новий день торкнеться мого світла й літ,
    І я знову оживу — тихенько, по-крихті… по-росинці.

    Євгенія Бик
    #поезія Не кличу. Не тримаю. Не прошу. Просто в тишу голову схилила. Ти пішов — і я в своїм саду Раптом ніби пташка заблудила. Не дихну. Ледь чутно б’ється час, Він між пальців холодом стікає. Пам’ять повертає знову нас, І у кожній згадці щось тремтить, палає. Я мовчу. Лунає в тілі град, Хвиля в серці б’ється невгамовно. Наче вчора ти сказав: «Я рад, Що знайшов тебе…» — а нині вже по-іншому. Не кричу. Не картаю, не зову, Хай іде усе, що мало відійти. Вийду в ніч, торкнуся холодом траву, Щоб навчитися без тебе просто йти. Витер вітер сльози на щоці, Й місяць тихо пальцем тінь знімає. Я ще трохи побуду у самотній темноті — Бо душа болить, та вже не завмирає. І зійде світанок, наче цвіт, Розіллється тишею знайома просинь. Новий день торкнеться мого світла й літ, І я знову оживу — тихенько, по-крихті… по-росинці. Євгенія Бик
    Like
    Love
    2
    61views
  • #поезія
    Я про Україну думать перестану,
    Як душа достигне логічного стану:
    Дихати не зможу та дивитись в небо,
    От тоді й не буде у думках потреби.

    Ну а поки серце кров гаряча рушить —
    Мовчати — не смію, а кричати — мушу.
    Прокидайтесь, люди, від пітьми й дурману!
    Підіймайте сурми, бийте в барабани!

    Визволяйте неньку, залікуйте рани.
    Не чекайте дива й небесної манни.
    Все в руках народу, та у силі духу.
    Під каміння води — не течуть без руху.

    Барчук Р
    #поезія Я про Україну думать перестану, Як душа достигне логічного стану: Дихати не зможу та дивитись в небо, От тоді й не буде у думках потреби. Ну а поки серце кров гаряча рушить — Мовчати — не смію, а кричати — мушу. Прокидайтесь, люди, від пітьми й дурману! Підіймайте сурми, бийте в барабани! Визволяйте неньку, залікуйте рани. Не чекайте дива й небесної манни. Все в руках народу, та у силі духу. Під каміння води — не течуть без руху. Барчук Р
    Like
    1
    83views
  • Іноді душа мусить згоріти до тла —
    не від розпачу, а від правди,
    яка спалює все зайве,
    усе, що ховає справжній голос у тіні.

    У вогні зникають страхи,
    колишні образи шелестять, мов сухе листя,
    і лише жар тримає серце від падіння.

    Та серед попелу народжується тиша —
    чиста, мов перший подих світанку.
    І в цій тиші проростає щось нове,
    сильніше за біль,
    ясніше за вчорашній морок.

    Так душа повертається до себе —
    не зламана,
    а оновлена,
    мов фенікс,
    який знає ціну власному світлу.

    📷 з інтернету
    🖍️ Калина Прус
    Іноді душа мусить згоріти до тла — не від розпачу, а від правди, яка спалює все зайве, усе, що ховає справжній голос у тіні. У вогні зникають страхи, колишні образи шелестять, мов сухе листя, і лише жар тримає серце від падіння. Та серед попелу народжується тиша — чиста, мов перший подих світанку. І в цій тиші проростає щось нове, сильніше за біль, ясніше за вчорашній морок. Так душа повертається до себе — не зламана, а оновлена, мов фенікс, який знає ціну власному світлу. 📷 з інтернету 🖍️ Калина Прус
    Love
    1
    58views
  • #поезія
    Вкради мене

    Вкради мене, вкради й не відпускай,
    Тримай мене на відстані півкроку.
    Впусти у серце й душу без вагань
    І грій собою в кожну пору року.

    Я буду тишею і ніжністю тобі,
    Плести всі дні в один клубок кохання.
    Я наяву і у твоєму сні,
    Твоя молитва і твоє зізнання.

    Вкради мене і в серці збережи,
    Моя душа прозора, як кришталь.
    Замовкне світ, а ми як два птахи,
    Полетимо знайти для себе рай.

    Тетяна Андреєва
    #поезія Вкради мене Вкради мене, вкради й не відпускай, Тримай мене на відстані півкроку. Впусти у серце й душу без вагань І грій собою в кожну пору року. Я буду тишею і ніжністю тобі, Плести всі дні в один клубок кохання. Я наяву і у твоєму сні, Твоя молитва і твоє зізнання. Вкради мене і в серці збережи, Моя душа прозора, як кришталь. Замовкне світ, а ми як два птахи, Полетимо знайти для себе рай. Тетяна Андреєва
    Like
    2
    90views
  • #поезія
    Мені подобається, коли душа чиста...
    Коли в ній немає ні заздрощів, ні злості...
    Коли вона красива та проста
    І не проникли підлості мікроби...
    Мені подобається, коли в ній совість є...
    Є доброта, і чуйність , чесність.
    Коли в ціні порядність та душа...
    І справедливість, людяність водночас...
    Мені подобається, коли в ній світло є...
    Живе тепло й краса свята...
    Яка чудовий світ врятує,
    Наповнюючи сенсом все життя ....
    #поезія Мені подобається, коли душа чиста... Коли в ній немає ні заздрощів, ні злості... Коли вона красива та проста І не проникли підлості мікроби... Мені подобається, коли в ній совість є... Є доброта, і чуйність , чесність. Коли в ціні порядність та душа... І справедливість, людяність водночас... Мені подобається, коли в ній світло є... Живе тепло й краса свята... Яка чудовий світ врятує, Наповнюючи сенсом все життя ....
    Like
    1
    94views
  • Коли хтось пропонує вам свій час, ніколи не сприймайте це легковажно. Час — це найчистіший дар, який може дати душа, адже це єдине, що ми ніколи не зможемо повернути. Вибирайте тих, хто ділиться з вами своїми моментами, не тому, що вони мусять це робити, а тому, що їхнє серце вибирає вас замість усього матеріального.

    Цінуйте їх. Тримайте їх близько. Наш час у цьому світі короткий, але коли ми шануємо моменти, які ділимо, і ставимося до них з повагою, ці моменти не зникають. Вони стають вічними, живучи в нас ще довго після того, як годинник перестає тікати.

    ☘️ Chamod Senevirathne
    Коли хтось пропонує вам свій час, ніколи не сприймайте це легковажно. Час — це найчистіший дар, який може дати душа, адже це єдине, що ми ніколи не зможемо повернути. Вибирайте тих, хто ділиться з вами своїми моментами, не тому, що вони мусять це робити, а тому, що їхнє серце вибирає вас замість усього матеріального. Цінуйте їх. Тримайте їх близько. Наш час у цьому світі короткий, але коли ми шануємо моменти, які ділимо, і ставимося до них з повагою, ці моменти не зникають. Вони стають вічними, живучи в нас ще довго після того, як годинник перестає тікати. ☘️ Chamod Senevirathne
    61views
  • 💫 7 грудня — День української хустки.
    Сьогодні хочеться особливо згадати те ніжне тепло, яке хустка несе з собою. Вона пахне домівкою, бабусиними руками, дитинством і спокоєм.
    Українська хустка — це не просто тканина. Це символ жіночої долі, краси, мудрості та любові, що огортає, як оберіг.

    Коли ми одягаємо хустину — ми з’єднуємо в собі минуле й майбутнє.
    Ми вкладаємо в цей жест вдячність за наш рід, нашу землю й нашу незламність.

    Нехай хустка завжди нагадує нам про силу нашого коріння і про те, що українська душа — непереможна.
    Бережімо свої традиції й носімо їх із гордістю. 🌺
    💫 7 грудня — День української хустки. Сьогодні хочеться особливо згадати те ніжне тепло, яке хустка несе з собою. Вона пахне домівкою, бабусиними руками, дитинством і спокоєм. Українська хустка — це не просто тканина. Це символ жіночої долі, краси, мудрості та любові, що огортає, як оберіг. Коли ми одягаємо хустину — ми з’єднуємо в собі минуле й майбутнє. Ми вкладаємо в цей жест вдячність за наш рід, нашу землю й нашу незламність. Нехай хустка завжди нагадує нам про силу нашого коріння і про те, що українська душа — непереможна. Бережімо свої традиції й носімо їх із гордістю. 🌺
    Like
    1
    101views
More Results