КОЛИ ЗАПАХНЕ МИРОМ?

Коли запахнуть МИРом Небеса?
Коли усюди МИРом зарясніє?
Чи зді́йсняться Господні чудеса?
Чи МИРом Україну Бог засіє?

Коли запахне МИРом навкруги?
Коли на землю ступить ПЕРЕМОГА?
Коли із неньки щезнуть вороги?
Коли для них закриється доро́га?

Коли запахне МИРом на землі́?
Коли безпека вступить в володіння?
Коли в болото ве́рнуть моsk@лі
І зрадникам коли прийде́ прозріння?

Коли запахне МИРом поміж нас?
Коли з війни пове́рнуть всі в домівки?
Коли до нас пове́рне мирний час?
Коли вже не складатимуть голівки?

Коли запахне МИРом вже? Коли?
Тим МИРом, за який ми так благаєм,
Щоб ми в страху вже більше не жили́…
Той МИР, якого вже роки́ чекаєм.

Коли запахне МИРом, Боже мій?
Ще скільки цвіту має облетіти?
Коли вже, Боже, переможний бій?
Чи зможемо, Всевишній, ми вціліти?

08.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1041706

А МИ ЗАКІНЧИМОСЬ

А ми закінчимось… ви знайте…
Стає нас менше защораз,
Орді шляхи не відкривайте,
Бо ворог ближче кожен раз.

А ми закінчимось, як літо,
Ми тут закінчимось колись,
Тут не одного з нас вже вбито…
Не йдеш на поміч, то молись.

А ми закінчимось… Це правда…
Й ніхто не йде нас заміни́ть,
На захист стати кожен мав би,
Аби усім нам далі жить.

А ми закінчимось… на фронті,
Бо нас неміряно не є,
Не видно МИР на горизонті,
Ударів ворог завдає.

А ми закінчимось, як днина,
Яка мина й не поверта,
Хтось втратить донечку, хтось – сина,
Замовкнуть кожного вуста.

А ми закінчимось не вдома,
Ми всі закінчимося тут…
Зате у вас в домівці втома…
Нас на щиті звідсіль везуть.

А ми закінчимось… повірте,
Не вічні ми… що не кажіть,
Аналізуйте все і змірте…
Боротись, хлопці, поможіть…

14.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1041691

А МИ ЗАКІНЧИМОСЬ

А ми закінчимось… ви знайте…
Стає нас менше защораз,
Орді шляхи не відкривайте,
Бо ворог ближче кожен раз.

А ми закінчимось, як літо,
Ми тут закінчимось колись,
Тут не одного з нас вже вбито…
Не йдеш на поміч, то молись.

А ми закінчимось… Це правда…
Й ніхто не йде нас заміни́ть,
На захист стати кожен мав би,
Аби усім нам далі жить.

А ми закінчимось… на фронті,
Бо нас неміряно не є,
Не видно МИР на горизонті,
Ударів ворог завдає.

А ми закінчимось, як днина,
Яка мина й не поверта,
Хтось втратить донечку, хтось – сина,
Замовкнуть кожного вуста.

А ми закінчимось не вдома,
Ми всі закінчимося тут…
Зате у вас в домівці втома…
Нас на щиті звідсіль везуть.

А ми закінчимось… повірте,
Не вічні ми… що не кажіть,
Аналізуйте все і змірте…
Боротись, хлопці, поможіть…

14.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1041691

РЯТУЮЧИ ЖИТТЯ – СВОЄ ВІДДАЛИ
(Полеглим вогнеборцям присвячується)

Ви інших поспішали врятувати,
Спішили ви приборкати вогонь,
Та довело́сь своє́ життя віддати,
Торкнувся ворог ваших юних скронь.

Рятуючи життя – своє́ віддали,
Обов’язок виконували свій,
Що буде так – не знали й не чекали,
Тепер лежать вам у земля сирій.

Так рано ваші свічі загасили,
Вони лиш розгоратись почали́,
І довело́сь лягати вам в могили.
Загинули, хоч майже не жили́.

Не перший виїзд, не одне гасіння,
І не одне врятоване життя,
Та вбило вас вороже те створіння,
Убило вас убивче те сміття.

Вогонь усіх вас язиком торкався,
Щоразу ви боролися із ним,
З життям, на жаль, з вас кожен попрощався,
Не в’їсться в вічі більше чорний дим.

За кожним у жалобі є родина,
За вами плачуть й ті, хто вас не знав,
За вам у сльозах є Україна,
Героєм кожен з вас життя віддав.

06.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1041124

ВІЗЬМУ Я ТВОЮ ДУШІ НА ДОЛОНІ

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Ти Ангелом злітаєш в Небеса,
Ворожа куля доторкнулась скроні…
Душа у тебе чиста, мов роса.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
У ній – любов до рідної землі,
Не стрінуть тебе рідні на пероні,
Бо вбили тебе кляті моsk@лі.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Й посе́лю її в рай на Небесах,
Пройшов ти пекло в вражому полоні,
Та й в інший світ злетів, неначе птах.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Давно гріхи простелись всі тобі,
Тебе носила мати в сво́їм лоні,
Й була́ за тебе все життя в мольбі.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Колись вдихнув у неї я життя,
І поселю́ в Небеснім легіоні –
На землю вже не буде вороття.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Бо місце їй на Небі між святих,
За тебе сльо́зи ллються при іконі,
А голос твій уже наза́вжди стих.

27.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040646

ІШЛО ЖИТТЯ

Ішло життя, ішло воно кудись,
Ішло воно, поволі мандрувало,
Здіймало погляд іноді увись,
А іноді назад, та й поглядало.

Ішло життя, неквапна та хода,
А іноді неслось несамовито,
Була́ пора у нього й золота́,
Та барви ще не всі у нім розкрито.

Ішло життя, міркуючи ішло,
Щось думало, щось в пам’яті гортало,
Вкладати стало пасма на чоло,
Та й жоден крок воно не викидало.

Ішло життя й гостинцем навпростець,
Ішло воно покосом і стернею,
Йому світив в дорозі каганець,
Несло́ усе, що мало за душею.

Ішло життя, з ним мрії і думки́,
Ішло воно, хоч втому відчувало,
Тернистими траплялися стежки́,
Але і ними все чимчикувало.

То ж хай і далі так воно іде,
Прихильна доля мапу хай малює,
Нехай ніщо не спинить і ніде,
Нехай йому нічо́го не бракує.

19.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040064

НЕ ЦУРАЙСЯ

Не цурайся мови, друже –
Вона калинова.
Мелодійна і барвиста
Українська мова.

Не цурайся і не нехтуй
Нею розмовляти,
Бо Вкраїна й рідна мова
Мають розквітати.

Не кажи, що тобі зручно
І близька ворожа.
Тільки наша милозвучна!
Й на це ласка Божа.

Хай складаються щеле́пи
До рідної мови,
Адже ти не розтелепа,
Що веде розмови.

Не звеличуй ти ворожу
Своїм белькотінням,
А й скажи: «Усе я можу,
Вже прийшло прозріння».

Не топчи ти калинову,
Бо вона – єдина,
Нею має розмовляти
Уся Україна!

18.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039982

БОЛИТЬ ДУША В КРАПЛИНІ СЛОВА

Болить душа в краплині сло́ва,
Болить душа в усіх думках,
Болить нестерпно вся розмова,
Болить душа в житті, не в снах.

Болить душа, немає ліків,
Цей біль нічим не приглуши́ть,
Немов картина, що без бліків,
Яка нестерпно так болить.

Болить душа, нема розради,
У кожнім звуці відчуття,
Не допоможуть їй поради…
Думки́ й якесь пережиття.

Болить душа нестерпним болем,
Зі всіх боків вона болить,
Неначе йде тернистим полем,
Й ніяк на інше не зміни́ть.

Болить душа, біль не вщухає…
Та навіть в подиху болить,
Той біль її не полишає,
І з ним немає сили жить.

Болить душа, вогнем палає,
І цей вогонь не загаси́ть,
Він душу нищить, спопеляє…
Вона страждає і болить.

Болить душа в краплині сло́ва,
Болить й полегшення нема,
Напевно вже на все готова,
Бо біль все більше обійма.

16.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 р.
ID: 1003278

СКІЛЬКИ?

Ворог спати не дає,
Не дає нам жити,
Скільки буде те сміття
Світом колотити?

Скільки буде литись кров
Через ту сволоту?
Я про це питаю знов
Світову спільноту.

Скільки будуть нас вбивать
Клятії ординці?
Скільки горя ще пізнать
Мають українці?

Скільки буде з болотів
Ворог наступати?
Скільки має ще життів
Нарід наш віддати?

Скільки слізоньок гірких
Вилити ще маєм?
Просим захисту в Святих,
Що роби́ть – не знаєм.

Скільки бути цій війні,
В вибухах «купатись»?
Здихіль коли сатані?
Як з ним поквитатись?

Скільки буде світ мовчать
І на все дивитись?
Скільки буде все вивча́ть?
Як із цим миритись?

Скільки в землю нам лягать
І в крові́ тонути?
Як Всевишнього благать?
Як нам далі бути?

17.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039914

НАЧЕ ДОЛЯ І СВЯТИНЯ

Вишиванка, наче доля,
Наче квітка серед поля,
Вишиванка – це родинний оберіг.
На ній мальви і барвінок,
У ній душа українок,
В ній вертаємо на отчий свій поріг.

Чорнобривці й рута-м’ята,
Там любов і мами й тата,
В вишиванках материнські молитви́.
Із теплом думки встелились,
У колосся сколосились,
З багатющим візерунком рукави.

Вишиванка, мов святиня,
В ній вкраїнка – берегиня,
Наче Ангел, захищає нас крильми́.
Вишиванка, наче зброя,
Дуже цінна для героя,
Що від ворога затулює грудьми.

В ній стібочок за стібочком
Вишивався вечерочком,
Кожен хрестик все лягав у молитва́х.
То й виши́вана сорочка,
І для доні, й для синочка –
Оберіг на всіх дорогах і стежках.

Вишиванка серцю мила,
В вишиванці – наша сила,
Ще й родинний зберігається в ній код.
Нас любов’ю полонила,
Помага розправить кри́ла,
Бо незламний український ми народ.

Вишиванка, наче пісня,
Стрій вкраїнський в нас зберігся,
Вишиванка, мов виши́ване життя.
Вишиванка прикрашає,
Нам етнічність зберігає,
В вишиванці наша доля-вишиття.

16.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039860