СВІЧІ, МОГИЛИ, НАДІЯ І БІЛЬНе замовкають в нас гармати,Щодня вони гримлять й гримлять.Ще скільки буде це тривати?Ще скільки в землю нам лягать?Свічо́к ще скільки має згаснутьІ скільки вирости могил?Чи буде ще життя в нас щасним?Чи вічно житиме упир?Ще скільки сліз проллютьматусі,Що ждуть синів із боротьби?В могили йдуть і сильні в дусі…За що ведуть нас до журби?Ще скільки міст згорить у попіл?Ще скільки щезне наших сіл?Чому́ ляга в могилу сокілІ не дають розправить крил?Ще скільки плакатимуть мамиВ журбі, вдивляючись у даль?Ще скільки чорними листамиВ оселі стукатиме жаль?Ще скільки доля буде битисьОб мур жорстокої війни?Коли вже Миру заясніти?Коли не буде сатани?Та вірю –  прийде день жаданий,Замовкне грім страшних гармат.І Мир, омріяний, нам знаний,Пове́рне до життя солдат.Ще й вірю – згасне люта злива,Вернуть з війни сестра і брат.Тоді розквітне Україна,Яку не зміг здолати кат.05.06.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026ID:  1063660