ЧОМУ ГАНЬБЛЯТЬ ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ?

Чому ганьбля́ть полотнище свободи?
Невже він став ганчіркою для вас?
Та схаменися, любий мій народе!
Чому́ ганьбиш країну і всіх нас?

Дозволив хто цій жирній свиноматці
Напнути стяг на це гниле єство?
Тепер висить він на ганебній латці…
То хто ж це сіяв, що таке жниво́?

Невже культура зовсім в нас щезає?
Чому́ в потвори глум є над святим?
В державі хто усе це дозволяє?
Чому́ ганьбить потвора нас і цим?

Дозволив хто огидній цій паску́ді
Вкраїнський стяг на світ увесь ганьби́ть?
А далі що зі стягом нашим буде?
Невже цю па́скудь ненька не болить?

А за таке пробачення не буде!
Але ж чому́? Чому́ народ мовчить?
Розплющіть вічі! Схаменіться, люди!
Чому́ це дозволяєте роби́ть?

Чому́ ганьблять полотнище свободи?
Паплюжать стяг так само, як орда.
Звідкіль ти взявся в Україні, зброде?
І з-за таких в нас горе і біда.

10.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1005489

ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?

Чи це не в нас щомиті гинуть люди?
Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́?
Чи це не в нас земля родюча всюди?
Чи це не в нас найкращії гаї?

Чи це не в нас із ворогом воюють?
Чи це не в нас лягає неньки цвіт?
Чи це не в нас у ду́ші наші плю́ють?
Чи це не в нас війна вже стільки літ?

Чи це не в нас є звуки канонади?
Чи це не в нас здригається земля?
Чи це не в нас є присмак болю й зради?
Чи це не в нас сліди скрізь москаля?

Чи це не в нас лягають у могили?
Чи це не в нас все знищує москаль?
Чи це не в нас беру́ться звідкись сили?
Чи це не в нас нівечать все, на жаль?

Чи це не в нас актор взяв в ру́ки зброю?
Чи це не в нас зі сцени – та й на фронт?
Чи це не в нас жінки́ ідуть до бо́ю?
Чи це не в нас кровавий горизонт?

Чи це не в нас в підвалах вчаться діти?
Чи це не в нас вмирають малюки?
Чи це не в нас до сонця пнуться квіти?
Чи це не в нас співають залюбки?

Чи це не в нас злітає птахом слово?
Чи це не в нас танцюється гопак?
Чи це не в нас найкраща в світі мова?
Чи це не в нас вбиває нас чужак?

Чи це не в нас жили́ колись у МИРІ?
Чи це не в нас не прагнули війни́?
Чи це не в нас привітні люди й щирі?
Чи це не в нас були́ спокійні сни?

Чи це не в нас найкращий в світі славень?
Чи це не в нас найкращий герб і стяг?
Чи це не в нас народ державу славить?
Чи це не в нас прямують до звитяг?

12.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
ID: 1005628

ЗНОВУ БЛЯШАНКИ ЛЕТЯТЬ

Знову бляшанки летять,
Знову летять ті убивці,
Хай над болотом згорять,
Згорять хай до тла ті паршивці.

Знову бляшанки летять,
Знову летять до нас з вами,
Будемо їх зустрічать,
Нищить не будуть в нас храми.

Знову бляшанки летять,
Вирвалась нечисть з болота,
Будуть потвори здихать,
Здохне уся та сволота.

Знову бляшанки летять,
Вже України сягнули,
В намірі все спопелять,
Що їх чека – не збагнули.

Знову бляшанки летять,
Линуть вони понад нами,
В небі над нами кишать,
Ми у сльозах з молитва́ми.

Знову бляшанки летять,
Думка убити вирує.
Зі́йде на нас благодать,
Го́сподь молитви почує.

04.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1005858

МАЙДАН ВІДБУВСЯ – ПАМ’ЯТЬ НЕ ЗГАСАЄ

Майдан відбувся, десять літ минуло,
Та досі його рани нас болять,
У пам’яті нічо́го не заснуло,
Про це ми будем за́вжди пам’ятать.

Майдан відбувся, та болить і досі
Й не зможе він ніко́ли відболіть,
Відлуння йде й по нині в стоголоссі,
І йтиме упродовж віків-століть.

Майдан відбувся… Дим, вогонь і жертви,
Небесна сотня, що тоді лягла…
Їм довело́сь загинути, померти –
Ворожа куля вцілила, знайшла.

Майдан відбувся – пам’ять не вмирає,
Лягли герої перші вже на нім,
І десять літ уже війна триває
У мо́їм кра́ї ріднім і святім.

Майдан відбувся, вмився він у крові,
Дух непокори всіх туди привів,
І до Вкраїни прояв був любові,
Неначе рій, майдан тоді гудів.

Майдан відбувся – пам’ять не згасає,
В серцях герої, що на нім лягли,
Майдан палав й любов у нас палає,
Й жалобу вже роки́, як одягли.

Майдан відбувся, горем оповитий,
Небесна сотня… Пам’ять… Десять літ…
А кожен з них мав і по нині жити…
Про нас уже тоді дізнався світ.

18.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006253

ПОДИВИСЯ У ВІЧІ ВІЙНИ

Подивися у вічі війни́,
Не ховайся в свої́х кулуарах,
Подивися зі зброєю сни
Там, де небо не в зорях-стожарах.

Подивися у вічі війни́,
Героїзм свій показуй на фронті,
Йди в обі́йми хоч раз сатани,
Що чека тебе на горизонті.

Подивися у вічі війни́,
Покажи всю безстрашність в окопі,
І розмову, і одіж зміни,
Не відсиджуйся десь у Європі.

Подивися у вічі війни́,
Там і каші з'їси фронтової.
Ти ж не знаєш свободи ціни́,
Не збираєш ворожі набої.

Подивися у вічі війни́
І собою закрий Україну,
Пізнай те, що всі гідні сини,
Та й у серце впусти солов'їну.

Подивися у вічі війни́,
Може бесіду й мислення зміниш.
Хай в душі́ не ростуть бур'яни…
Може гідно героїв оціниш.

02.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004740

ЄДНАННЯ КОЛЬОРІВ

Широкая нива з пшеничним колоссям
І небо над нею у смутку й жалю,
Бо нашій землиці пізнать довелося
І стогін, і муки, і пекло вогню.

Це поле пшеничне з’єдналось із небом,
Всевишній з’єднав їх колись навіки́,
За всяку ціну́ зберегти це нам треба,
Щоб клали ми хліб на свої́ рушники.

Наш стяг утворився із неба і ниви,
Найкращий у світі вкраїнський наш стяг,
Життя щоб було́ в Україні щасливе,
І з рідним цим стягом ми йшли до звитяг.

В війні щоб здобулася наша звитяга,
В усій Україні щоб стяг майорів,
Бо з ним проявилася наша відвага
В неле́гкі часи наших чорних всіх днів.

Найкращий зі стягів із ниви і поля,
Це скарб українців, дарований нам,
Із ним нас об’єднує мужність і воля,
І платять за нього герої життям.

Широкая нива з пшеничним колоссям,
І небо над нею, мов синь , простяглось,
Бо інших полотен для нас не знайшлося,
Для стягу єднання таке збереглось.

23.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1046272

МРІЯ КОЖНОГО З НАС

Вражий МіГ уже злетів
Зі свого́ боло́та,
Бо так ірод захотів –
Примха ідіота.

Хай в безодню полетить,
Хай в безодню кане,
Хай потвору щось приспить,
Хай вже більш не встане.

Хай в болото поверта
І нас не займає,
Хай вже більше не зліта
І нас не вбиває.

Хай яскраво спалахне
Над гнилим болотом,
Лихо його не мине
Разом з ідіотом.

Феєрверки хай від них
В р@cshі сяють ясно,
Ну а наслідків від них
Хай в них буде рясно.

Хай Госпо́дь же приземли́ть
У довічне ложе,
Хай вже більше не злети́ть
Й знищить нас не зможе.

Хай так бу́де зі всіма,
Що на нас план мають,
Щоб злітали недарма –
Хай усі палають.

21.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1046145

ПРОТИЛЕЖНІСТЬ

Хтось чекає літа, ну а хтось – зими́,
Мати слі́зьми вмита – син поліг грудьми.
Хтось в молитві ру́ки знов до Бога звів,
Щоб Госпо́дь почув нас й ворогів відвів.

Хтось весну чекає – сіять щоб жита,
Хтось вже сил не має, щоб нести́ хреста.
Хтось біжить у осінь золото збирать,
Ко́гось в домовині стали зустрічать.

Хтось вечірні зо́рі взявся знов лічи́ть,
Хтось молитву молить, бо ще хоче жить.
Хтось вербі над ставом ко́си розпліта,
А над ки́мось знову ворог проліта.

Хтось сонати вітру слухає в гаю́,
Хтось стоїть в нерівнім з ворогом бою́.
Хтось росу сріблясту бачить на траві,
Потопає знову хтось в свої́й крові́.

Хтось в саду вишневім слухає птахів,
Ну а хтось не скаже вже ніяких слів.
Хтось у води мо́ря залюбки зайшов,
Хтось же в потойбіччя назавжди́ пішов.

Хтось чекає миру і кінця війни́,
Щоб живі вернули до́ньки і сини.
Хтось вже віру втратив, що настане мир,
Бо воює й досі сатана-упир.

18.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1045981

Я ДЯКУЮ ВСЕВИШНЬОМУ ЗА НІЧ

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка минула без тривоги,
Що Ангел все торкався мо́їх пліч
І ворог не чіпав мої́ пороги.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка минула без атаки,
Не кожен розуміє про що річ
І як ті ночі нам даються взна́ки.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, коли від стра́ху не тремтіла,
Бляшанки не летіли зі всібіч,
І в тиші тій заснути я зуміла.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, де жодних вибухів не чула,
З тривогою не бу́ла віч-на віч,
Й страху́ цієї ночі не відчула.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, в якій до тиші прислухалась,
Де з ворогом не бу́ла пліч-о-пліч,
Й від вибухів щоразу не здригалась.

Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка у спо́кої минула,
Й надалі щоб не знати тих злоріч,
З якими нечисть та до нас прибула.

29.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004521

ІСТИНА

Чи квіти хтось посіє, чи жита́,
Чи висипле на тацу небо зо́рі,
В усьому є та правдонька свята́,
Де дякувать за все і Богу й долі.

В усьому є та правдонька свята́,
Яка в житті показує дороги,
Несемо кожен ми свого́ хреста
І оббиваєм з ним якісь пороги.

Несемо кожен ми свого́ хреста,
Ніхто у цьо́му нам не допоможе,
Зі скаргою не пишемо листа,
Хоч біль і совість нас, буває, гложе.

Зі скаргою ми пишемо листа,
Усе приймаєм з радістю і смутком,
Бо, ма́буть, в цьому істина проста…
Життєвий кошик повниться й здобутком.

Є, ма́буть, в цьому істина проста,
Та часто ми не думаєм про неї,
Життя біжить, біжать наші літа́,
Які не за́вжди квітнуть, як лілеї.

Життя біжить, біжать наші літа́,
Та пам’ять наша геть усе карбує.
Аби в душі́ не бу́ла пустота…
Життєві рани час не залікує.

12.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1045551