ФРАЗА

Ракетами обстріляли
Рідний Київ знову.
Яку ж тепер підготує
Потужний промову?

Що відповідь за це буде –
Як в воду дивлю́ся.
Сказати це не забуде…
Думкою пройду́ся.

Про відповідь ми вже чули
І чуєм щоразу.
Та чи змінить наш потужний
Цю чергову фразу?

Чи вона ж бо так незмінно
Буде все звучати
Поки буде юродивий
Нас атакувати?

Україна – це не сцена
З фразами і шоу,
Де одну й ту саму фразу
Повторюють знову.

А слухати люди ласі
Й вірити промові,
Але ж відео і фрази
Не зупинять крові.

18.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070763

ПОТУЖНИЙ І ЛЮДОЛОВИ

Розвело́ся людоловів,
Які знищують людей.
На жаль, вони безголові
Без Законів і статей.

На жаль, вони безголові,
Тож і мізків в них нема.
І на все вони готові:
По-звірячім з усіма.

І на все вони готові,
Без розбору хто є хто.
Наглість й звірство у розмові
Й не наказаний ніхто.

Наглість й звірство у розмові,
Ну а в діях це – кати,
На знущаннях все і кро́ві,
З світу здатні люд звести́.

На знущаннях все і крові…
Влада дивиться й мовчить.
Що закладено в основі,
Що так легко ко́гось вбить?

Що закладено в основі?
Де набрали цих потвор?
Міркування – нездорові,
Тому чинять лов-терор.

Міркування нездорові,
Та потужний: «Я не знав!»
Людолови й влада в змові…
Хтось наказ же віддавав!

17.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070602

ХЛІБ

Хай хліб колоси́ться на наших полях
І ворог не сіє нам міни,
Війну щоб не бачили навіть у снах,
І знову звели́сь наші сті́ни.

Мов золото, хліб аби був на столі
Рум'яна щоб бу́ла скоринка.
Щоб піт в нас стікав, а не кров на чолі,
Щоб хліб цінувала й дитинка.
Щоб вітер колосся, мов хвилі, котив
І жайвір виспівував в полі,
Щоб дощик Господній нам ниву кропив
Й на рану не сипали солі.
Щоб ворог нам мотлох не сіяв в полях
І хліб не палав на колоссі,
Аби не стогна́ла родюча земля,
Бо стогону нам уже досить.
Щоб за́вжди було́ в нас зерно золоте,
Щоб повнились збіжжям комори,
Бо мова і хліб для вкраїнця – святе.
Щоб ворог не сіяв нам горе.
Хай ниви дарують нам щедрий врожай,
Хай хліб буде в кожній хатині,
Хай мир повертається в рідний наш край,
Хай щастя живе в Україні.
16.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070588

ВІД ПЕРШИХ ДНІВ ВІН У БОЮ СТОЯВ

(Світлій пам'яті героя односельця Бігуна Андрія)

Пішов з життя іще один герой,
Іще один у засвіти полинув.
Він бачив там, ой, стільки… о-йо-йой…
І рано так Андрій цей світ покинув.

Коли ординець став на наш поріг,
Він зброю взяв і став на захист краю.
Не зупинив його ні страх, ні сніг,
Бо край був схожий в нас колись до раю.
Від перших днів він у бою стояв,
І не чекав, що хтось за нього стане.
За волю й правду з орком воював,
А біль утрати в серці не розтане.
Тепер його вже не болить війна,
Не рвуть душі́ сирени і тривоги.
Та в серці залишилася струна,
Що пам'ять береже його дороги.
Як ворог у домівку увійшов,
Андрій не став ховатися за спини –
Він зброю взяв і на війну пішов,
Щоб боронити рідну Україну.
Від перших днів він став на боротьбу,
Не дочекавшись спо́кою й наказу.
І добре знав, що йде він на війну,
Щоб захистити рідних від образи.
Він бачив смерть, руїни і вогонь,
Чужу жорстокість, біль і чорну втому.
Летіли кулі мимо його скронь,
Та він хотів вернути мир додому.
І не чекав за це він нагород,
Не мріяв про гучні слова пошани.
Він захищав Вкраїну і народ,
Бо бачив, як ятря́ться наші рани.
Та доля обірвала шлях земний,
І стих уже наві́ки його голос,
Тепер він там, де спокій неземний,
Не гнеться до землі життєвий колос.
Взяла́ Андрія в лоно вже земля,
І вітер тихо стелиться полями.
Не вернеться Андрій вже звідтіля,
Та буде за́вжди в пам'яті із нами.
Спочинь, Андрію, у тиші́ Небес,
Молитва наша душу зігріває.
Віддав ти Україні все, що ніс…
Чому́сь війна героїв забирає.
Тебе впустив у сво́ю браму рай,
Твоя́ душа тепер вже там спочине.
Твоє́ ім'я звучатиме, ти знай,
Щораз молитва тут за тебе лине.
Низький уклін за те, що ти робив,
За те, що взявся всіх нас захищати,
Ти від орди роки́ нас боронив,
Та в землю довело́сь тобі лягати.
16.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070562

ВОНИ СПІВАЛИ ПРО ЧУМУ

Чума співала про чуму,
У Юрмалі ганьбила неньку.
А ми питаємо чому́…
Чому́ так боляче серденьку?

Про неньку словом ані: «Мур»,
Не заікнулись, не сказали,
Бо в них з ворожою лямур…
Пісні́ ж ворожою співали.

Зате звання керманич дав.
За що з таке його присвоїв?
Цим нас усіх він зневажав,
Їх – возвеличив, удостоїв.

Вкраїна то́питься в крові́,
Її на шмаття рвуть потвори,
Та ненька в дна не в голові,
Їм ба́йдуже наш біль і горе.

Чека аби ціна квитка
В метро восьми гривень сягнула.
Очікує ця гниль, чека…
Ножа у неньку й цим впихнула.

То може вже звання «ХЕРОЙ»
Пора цим зрадникам давати?
– Какая разніца, он – свой ,
Якою мовою співати?

Зате не мають звань в нас ті,
Хто серцем лю́бить Україну,
Зате «ХЕРОЇ» золоті,
Бо топчуть неньку й солов'їну.

Усе в запроданців пучком,
Але в пучку нема Вкраїни,
Давно вони з розбитим дном,
І в мізках теж давно руїни.

04.08.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066827

КОЖЕН ЖИТЬ ХОТІВ

Знову, людоньки, в нас пекло́,
Знову ворог б'є,
Знов ударів по столиці
Вбивця завдає.

Все горить, усе палає,
Все у нас в диму́,
І кінця цьому́ не має…
Що сказать й кому?

А нема ні в кого діла
До біди у нас,
Вбивча зброя прилетіла
У нічний цей час.

Прилетіла вбивча зброя,
Вбила в нас людей,
Додало́ся сліз і горя,
Додало́сь смертей.

Знов влучання у будинки,
Знову все горить,
Ворог знов у поєдинку.
Хто мав довго жить.

Хтось в вогні пала в домівці,
Хтось уже згорів,
Ко́гось вбили у автівці…
Кожен жить хотів.

І таке у нас щоночі:
Гасять сві́чі нам.
Це не сни, як поторочі…
То за що це нам?

01.08.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066788

З ТРИВОГОЮ РАЗОМ

З тривогою ра́зом лупили ракети,
З тривогою ра́зом гатило сміття.
Летіли потвори свічки́ загасити…
Гасити єдиную свічку життя.

З тривогою ра́зом, і знов серед ночі,
Убивче сміття прилетіло до нас,
І ко́мусь наза́вжди заплющило очі,
Хоч сном вічним спати не був іще час.

Сьогодні вони розлітались усюди,
Летіли й не знали ніде́ перешкод,
Тому́ із життям попрощалися люди,
Бо їх з болотів відправляв до нас зброд.

Змінилася тактика в вбивців-ординців,
Тому́ заховатись в нас часу нема,
Тому́ забирають життя в українців,
В страху́ і напрузі усіх нас трима.

Удари щоразу жорсткіші й жорсткіші,
А світ споглядає і просто мовчить,
І миті усі в нас страшніші й страшніші…
Ми молимо Бога щоб вижить і жить.

З тривогою ра́зом гатили ракети –
Провадить цю тактику ворог давно.
Ми жити всі хочем! Ми хочемо жити!
Та стелиться всюди нам чорне рядно.

30.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066577

УДАРИВ ЗНОВУ ВОРОГ ПО БОЛЮЧІМ

Ось знову ворог б'є по стольнім граді
Й нічо́го на заваді не стає,
А є ж бо ті, хто цьо́му дуже раді.
І це ще більше болю завдає.

Ось знову ворог лу́пить по столиці,
І знову є загашені свічки́,
Летять ворожі вбивчі блискавиці
І в'яжуть далі чорні нам стрічки́.

Б'є знову ворог в серце України,
Вогнем після влучань усе взяло́сь,
Дода́лись но́ві згарища й руїни,
Й з життям кому́сь прощатись довело́сь.

Ударив знову ворог по болючім,
Домівки смолоскипом знов горять,
Здригнувся і Дніпро й Дніпрові кручі,
А світ продовжив далі споглядать.

Б'є ворог по столиці без тривоги,
І так уже не вперше вбивця б'є.
Орді відкриті всі до нас дороги,
Тому́ щораз ударів завдає.

По Києву убивця гаратає,
А світ мовчить і дивиться сюди.
Чому́ не діє?... Просто споглядає,
Як ворог додає все нам біди́.

14.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070534

НЕ СПОВІЩАЮТЬ

Без тривоги гаратати
Почали потвори.
Блискавиці розсікали
Небо неозоре.

Блискавиці розсікали,
Ми хотіли жити –
Без упину узяли́ся
Господа молити.

Без упину узяли́ся
Господа благати,
Бо не знали чи ми зможем
Ранку дочекати.

Бо не знали чи ми зможем
До ранку дожити,
І все, що нам залишалось –
Господа молити.

Це все, що нам залишалось,
Те, що в наших силах,
Аби серце не спинилось
Й кров текла у жилах.

Аби серце не спинилось
В нас було́ бажання,
На Всевишнього надія
Лишалась остання.

На Всевишнього надія,
Що нас порятує,
Бо світ тільки споглядає
Й вдає, що не чує.

Бо світ тільки споглядає
І дурня вмикає,
Й про загрозу їх розві́дка
Вже не сповіщає.

Про загрозу їх розві́дка
Не каже ні слова,
Зате – дивні хвилювання
І пуста розмова.

Зате дивні хвилювання,
А в нас – гаратають.
Про загрозу й небезпеку
Нам не сповіщають.

14.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070464

ТИША НЕДОВГО ТРИВАЛА

В нас тиша недовго тривала
І спокій недовго в нас був,
Спільнота з світів споглядала…
Ніхто з них страху не відчув.

А ми у страху потерпали,
Ховатись не було куди,
Лиш Бога в молитві благали,
Аби не зазнати біди.

Хоч горя нам знову додалось,
Та свічі життя в нас горять,
Навколо гриміло, зривалось…
І далі убивці гатять.

Та тиша була́ лиш для то́го,
Щоб ворог усе спорядив,
Нічого нема в них святого –
Він безліч вкраїнців убив.

І бункерний знов на трибуні
Лепече усім про свій план,
З-за нього вкраїнці у труні
І море роз'ятрених ран.

В нас тиша недовго тривала…
Чи таймер убивця ввімкнув?
Хвилина кінця добігала
І ворог в цю ж мить гаратнув.

13.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070451