ВОГНИК ВІРИ НЕ ЗГАСА

Що знову хоче та орда?
Невже свої́х земель їй мало?
Чому́ на нас її хода?
За що нас горе це спіткало?

За що це сунеться на нас?
Ніхто ж у нас їх не чекає!
Це – як трощи́ть іконостас…
Які думки́ цей збрід плекає?

Неначе кістка, ця земля,
Впопе́рек горла зброду стала,
На край наш плани звідтіля,
Аж ди́ба ця мерзота встала.

Молитва кожна має міць,
І їх в вінець Госпо́дь сплітає,
Та рветься погань силоміць,
Й про це вже явно сповіщає.

Вже шматувати хоче все,
Святую землю спопелити,
І намір цей орда несе,
Так рветься в край святий ступити.

Її не спа́лить у вогні,
Не знищить землю цю святую,
Не дасть Госпо́дь нас сатані
Й Вкраїну нашу молодую.

Щодень напруга ця зроста,
Надія, що Всевишній вчує,
Не знищить нас тая орда,
Госпо́дь Вкраїну нам врятує.

Та ворог хоче воювать,
Йому Вкраїни ще бракує,
Готовий вже він наступать.
Почвара щось собі мудрує.

Той лютий ворог має план –
Йому потрібна Україна,
Все знищить хоче цей тиран ,
Та Україна є нетлінна.

Чому́ біда спіткала нас?
Чом нас нена́видить мерзота?
Та вогник віри в нас не згас,
Не вмре Вкраїна наша зло́та!

18.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ЗАХИСНИКИ В ЗЕМЛИЦІ
(Відповідь на коментр Стефанії Терпеливець до вірша «СЕРЕД СТЕПУ ЗНОВ МОГИЛА»)

Серед степу знов могила,
Тужно ворон кряче,
Вража куля хлопця вбила,
Мама гірко плаче.

У могилі син Вкраїни,
Що поліг у бо́ю,
Залиша війна руїни…
Взя́ли в ру́ки зброю.

Ліг у землю, наче сокіл,
Хоч мав жити й жити.
Вже роки́ у нас неспокій.
Що ж із цим робити?

Впав, неначе лист осінній,
У землю сирую,
Мо́лить мати в голосінні
Молитву святую.

Серед степу знов могила,
Захисник в землиці,
Й це життя війна згубила…
Вогні-блискавиці.

Війна сіє ті могили
Вже роки́ щоднини,
Світ герої залишили,
Лягли в домовини.

Серед степу знов могила.
Скільки ще їх буде?
Землю кров давно скропила,
Гинуть наші люди.

11.12.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

ДОДОМУ

Вертаю додому, до рідної хати,
Я птахом кружляв по далеких світах,
Як довго прийшлося на мить цю чекати,
А рідну домівку я бачив у снах.

ПРИСПІВ

Додому, додому, додому
Вертаю з далеких доріг,
І молю я Богу святому
Ступити на рідний поріг.
Додому, додому, додому,
Де я народився і зріс,
Роки́ я у кра́ї чужому,
Від щастя не стримую сліз.

Вертаю додому, до батька і мами,
Пройтися подвір’ям, де мальви ростуть,
Пройтись на світанні дитинства стежками,
Відчути як ро́си сріблясті спадуть.

ПРИСПІВ

Вертаю додому у край цей квітучий,
Де пахне чебрець і шумлять явори,
Де верби над ставом схилились плакучі,
Де спогадом кличуть усі вечори.

ПРИСПІВ

07.12.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052837

ДУШІ МОЄЇ ПЕРЕДЗВІН 2

Душі моєї передзвін –
Відлунням десь несеться він,
Ще й зачепив душі́ красу,
Немов сріблястую росу.

Відлуння те пішло й пішло,
Хоч пасма впали на чоло,
Його і вітер підхопив,
І в піднебессі закрутив.

Той передзвін далеко чуть,
Його відлуння не забуть,
Щораз гучніше він дзвенить,
Немов життя навча люби́ть.

Його мені не зупини́ть –
Все далі й далі він летить,
У нім – симфонія життя,
Немов красиве вишиття.

Душі моєї передзвін,
Коштовний він, немов рубін,
Та не купи́ть і не продать,
Своє́ щось вміє вигравать.

Я за́вжди з ним, зі мною – він,
Ми не йдемо́ з ним навздогін,
Відлунням йде і все дзвенить,
Та ра́зом з ним так легко жить.

11.07.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
ID: 1052813