ПЕРО, ГОЛОС І СЛОВО ПОЕТА Поет живе, допоки слово дише, Допоки серце правдою горить, І навіть там, де біль усе гучніше, Він світлу пам'ять здатен освяти́ть. Поет не судить – свідчить перед світом, Як плаче мати, як дитина спить В тривожну ніч під гуркотом неситим, Де навіть тиша взялася боліть. Поет не пише – він душею плаче, Коли над світом чорний дим пливе. Він словом тих, хто вже мовчить, означить, Допоки пам'ять в кожного живе. Поет не дасть ні пам'яті сконати, Ні згаснути тому́, що не мине. І поки серце здатне не мовчати, Поета слово правдою живе. Поет лиш словом засіва́ порошу, Щоб пам'ять проростала звідусіль. Не кожному дано́ нести́ цю ношу – Чужий і свій переплавляти біль. Нехай перо не зрадить мо́їй вірі, Нехай не згасне творчості крило, Бо є рядки, народжені у вирі, Аби здолало забуття і зло. І доки б'ється серце України, І доки правда кличе до пера, Мій голос стане голосом людини, Яка мовчати просто не могла. 29.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

КАГАНЦЯМИ ЗАПАЛЮЄ ОЧІ Коли вже мовчать розтривожені ночі, І стелиться попіл в нас поміж життів, Поет каганцями запалює очі У тих, кого ворог позбавив вже сил. Бо слово – велика молитва й підтримка, Воно прокладає і в темряві путь. І поки на світі живе українка, То правду напише. Про це не забудь! Бо кожен з віршів – це не вигадка й казка, А серця той біль, який рветься на світ, Де поруч ходили життя, любов й ласка, Та смерть залишає наза́вжди свій слід. То й права не має поет промовчати, Коли дим й вогонь вже ковта небокрай, Він мусить усе до дрібниць оспівати, Аби не прийшло нам у пам'ять «прощай». Кожнісіньке слово зболіле і щире Лягає в душі, наче звіт-оберіг, Аби крізь роки, попелища й зневіру Не стерся із пам'яті жоден поріг. Літа промайнуть, та вірші не зів'януть, Бо в них вкарбувались і сльо́зи й любов. Вони і в далекім майбутнім постануть Мов свідки живі і війни, і розмов. І правда допоки в нас житиме в слові, Допоки тріпоче в нас кожне з сердець, Не з може ніхто все, що втоплене в кро́ві Із пам'яті стерті усім нанівець. 29.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ЖИВИ ВО СЛАВІ Від гір Карпат, степів і моря Щоб ми не знали війн і горя! Хай нас єдна одна родина: Незламна вільна Україна. Де Батьківщина – там і сила, Вона дає народу кри́ла. Не згасне дух козацький й слава, Не схилять волю чорні лави. У серці – віра й честь єдина, Й любов до рідної країни. У праці чесній, у звитязі Міцніє ненька. Все на часі! Хай колос золотом наллється, Хай мир до нас вже поверне́ться. Хай сміх дитячий не змовкає, А пісня жити надихає. Хай мова квітне, мов калина, Як вічна пісня України. Хай рідний край у щасті квітне, Хай лине слово заповітне. Єднає нас любов до волі, До отчих нив, лісів і поля. Бо наша сила – у народі В звитязі нашій і в свободі. Живи во славі, Україно, Ти – наша ненечка єдина! Нехай тебе більш не шматують, І хай у світі нас почують! 29.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1066472

МОЛИТВА ПРЕДКІВ НЕ ЗГАСАЄ Молитва предків не згасає, Вона вкраїнців окриляє. Крізь дні тривожні і суворі Веде усіх до світла й волі. Де Січ звела свої́ знамена, Сьогодні скрізь звучить сирена. І нині кличе нас єдина Свята незламна Україна. У вірнім серці – рідна мова, Як заповіт – діді́вська слово. Вона, мов пісня журавлина, Душа широка України. Не вгасне пам'ять про героїв, Що стали в лави до двобою. Їх слава – світло поколінням, Їх подвиг – то для нас спасіння. Нехай без мін в нас буде нива, Хай буде доленька щаслива, Нехай дитячий сміх лунає, А мир країну огортає. Єднаймо серце, розум, руки, Аби не знали ми розлуки, Бо тільки разом, як родина, Міцніє наша Україна. Хай синь небес і жовть пшениці Сіяють вічно у зіницях. Хай Бог народ благословляє, Вкраїна хай війни не знає! Живи у славі, Україно, Соборна, сильна і єдина! Нехай звучить державна мова: Вкраїнська, рідна, калинова! 29.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1066467

МОЇХ БАТЬКІВ СВЯТА ЗЕМЛИЦЯ Моїх батьків свята землиця, Де дух звитяжний, наче криця, Де всі віки палає віра В любов, добро, надію з миром. Святий обов'язок єднає – Любити все у ріднім кра́ї, Плекати правду і свободу, Як найдорожчу нагороду. Не раз палали небокраї, Та не скорились ми, не впали, Бо воля – в серці України, Як вічне світло Батьківщини. Козацька честь, немов святиня, Її не стерти до загину. Вона веде крізь грози й бурі, Звитя́гу щоб в війні здобу́ли. Хай мир розквітне над полями І буде всюди й за́вжди з нами. Щоб не в війні зростали діти, Хай сонце миру за́вжди світить. Хай рідна мова, мов калина, Цвіте у серці України. Щоб пісня линула крилато І кожен день в нас був, як свято. Серця допоки наші б'ються, То сила й воля не здаються. Живи у віках, моя Вкраїно! Звучи, рідненька солов'їно! 28.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ЛИШ НАМ ПАНУВАТИ Любов до рідної країни Живе у серці без упину. Вона веде крізь дні суворі, Вселяє віру йти до волі. Міцніє духом Батьківщина, Коли у єдності родина. Ні меч, ні куля, ні руїна Не скорить волю України. Козацька слава не зів'яне, Вона в серцях повік повстане. Звитяга предків надихає, До світла й правди закликає. Хай колоси́ться щедре поле, Хай буде небо неозоре, Хай нам звитя́га усміхне́ться, І мир до нас хай поверне́ться. Хай рідна мова не змовкає – У кожнім серці проростає. Вона – душа мого́ народу, Його незламності й свободи. Нехай під сонцем золотавим Живе народ могутній, славний. Нехай лунає солов'їна І процвітає Україна. Єднає нас біда невпина, Єднає ненька Україна. Держава буде розквітати, Лиш нам в Вкраїні панувати. 28.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1066422

СВОБОДА, ГІРНІСТЬ, УКРАЇНА Свобода, гідність, Україна, Вкраїнці й мова солов'їна, І стяг, і герб, й державний славень, Героям честь й Вкраїні слава. Єднає нас свята́ родина, Щодня міцнішає країна. Незламний дух крізь бурі лине, До волі шлях у нас не згине. Єдина сила — вся родина, Бо в серці кожного країна, Де воля сяє над віками, Освячена дідів слідами. Нас не здолати лютим бурям, Не стерти пам'ять вражим тюрмам, Бо дух козацький не вмирає, Він шлях до волі прокладає. Вчимо любити Батьківщину, Про це ми кажем доні й сину, Де кожне слово, наче зброя, А сила й правда в нас є сво́я. Хай колоси́ться щедре поле, Хай мир пове́рнеться поволі, Щоб сміх дитячий линув знову, Прославив рідну нашу мову. Хай синє небо буде чистим, А день для кожного – барвистим, Щоб праця множила достаток, Даруючи щасливий ранок. Єднає всіх любов єдина, До рідної землі, Вкраїни, І доки серце в грудях б'ється, Надія волею сміється. Хай сонце сяє над полями, Госпо́дь хай за́вжди буде з нами. Хай квітне рідна Батьківщина, Наві́ки вільна Україна! Нехай живе моя́ країна, Соборна, сильна Україна! Хай Божа ласка нас єднає, Й народ війни вже більш не знає! 28.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1066405

РАНОК БЕЗ ТИШІ Ранок знову в нас не тихий, Відверни, Всевишній, лихо, І біди́ не допусти, Грішних нас усіх прости. Скрізь сирени завивають, Вбивчі цілі підлітають, Вже й палає, вже й горить, А ми дуже хочем жить! Ось і вибухи лунають, Знов людей у нас вбивають, Бо нема кінця війни – Є діяння сатани. Знову маєм вбивчі цілі І тривоги запізнілі, Є не всюди укриття – Тому й забрані життя. Ранок знову в гаратанні, Світ і досі в спогляданні, І кінця цьому́ нема… У страху́ роки́ трима. Ранок знову… Нема тиші, Ворог нас ніяк не лишить, Га́сить свічі у людей, Додає щораз смертей. Тиші в нас нема ні миті, Ми страхо́м всі оповиті, Бо нема кінця війни – Є діяння сатани. 27.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1066346

ПЕРШІ ВИБУХИ ПІШЛИ Перші вибухи пішли, А ми хочем жити. Кого й як ще нам проси́ть Нас всіх захистити? Перші вибухи пішли, Ворог гаратає, Цілі людські віднайшли… Світ на що чекає? Перші вибухи пішли, Пекло у розгарі. Чи все бачить Бог згори? Чи буть Божій карі? Перші вибухи пішли У людські будинки – Саме їх вони знайшли Знов для поєдинку. Перші вибухи пішли, Знову є влучання. Кару, Боже, їм зішли! Дай їм покарання! Перші вибухи пішли – Тремтимо від стра́ху, Бо влучає ворог клятий Чітко без прома́ху. Перші вибухи пішли, Й дим, й вогонь –за ними. Скільки будуть удавати У світі сліпими? Перші вибухи пішли, Ворог не вгаває, Усе сміття з болотів До нас відправляє. Перші вибухи пішли – А ми хочем тиші. Чи настане мить щаслива, Що нас враг залишить? 24.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1066310

ЖИТТЯМ ТИ ПАХНЕШ, ЛЮБИЙ МІЙ ГЕРОЮ Життям ти пахнеш, любий мій герою, Хоч впав, бо був страшний жорстокий бій. Ти мав іти щасливою ходою, Та шлях земний скінчи́вся рано твій. Життям ти пахнеш, хлібом і весною, Дощами, що напоять спориші. Бо заплатив найвищою ціною, Щоб ми жили́ у мирі і тиші́. Життям ти пахнеш й стиглими житами, Дитячим сміхом, сонцем угорі. Твоя́ любов наві́ки буде з нами, Як ніжний промінь ранньої зорі́. Життям ти пахнеш, і з зерном снопами, Дитячим сміхом, співом солов'я, Теплом домів з чудовими садами, Де мирне небо світиться здаля. Життям ти пахнеш й ніжністю матусі, Що сина виглядала день при дні. І тихою молитвою бабусі, Що лине до Всевишнього в журбі. Життям ти пахнеш й світлом від надії, Що не згасає навіть у біді. Ти став для нас зерниною від мрії, Що проросте у ґрунті і в воді. Життям ти пахнеш, воїне крилатий, У вільнім вітрі, в сонці й колосках. Ти не пішов – ти поруч, наче свято, У наших вдячних помислах й серцях. Життям ти пахнеш, воїне безстрашний, У кожнім серці, в кожному дворі. Твій подвиг буде в пам'яті незгасний, Допоки світить сонце на землі. Життям ти пахнеш й піснею Вкраїни, Барвінком, що стелився край воріт, Твій голос, наче птаха, й досі лине, І нам усім лишив по со́бі слід. Життям ти пахнеш й журавлем у лузі, І вдячність не згасає ні на мить, Ми го́лови схиляєм низько в тузі, Бо ти пішов, а мав із нами жить. Життям ти пахнеш, любий мій герою, Бо захищав майбутнє для дітей. І доки сонце сходить над горою, Ти житимеш у пам'яті людей. 25.07.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1066200