БІЛЬ І СЛЬОЗИ

Такий страшний й сумний сьогодні ранок,

Невинні жертви, що хотіли жить,

Це ще одна з ворожих забаганок,

Де сві́чі людям взя́лися гасить.

А світ мовчить, а світ спостерігає,

Як ворог убиває нас щодня,

Він докази бідненький все збирає,

З'ясувує чи нас вбива руsня.

Тим часом люд лягає у могили,

Ляга в могили наш невинний люд,

Шляхи мовчанням ворогу відкрили...

Чи буде над ордою Божий суд?

Людей десятки знову оніміли,

Загасла свічка кожного з життів,

А вчора про життя ще гомоніли,

Хтось мрію на майбутнє вчора плів.

Ми го́лови схилили у скорботі,

За кожну душу свічечка пала,

Затихла пісня на життєвій ноті,

А до сьогодні ще вона жила́.

І небо плаче сіре, безнадійне,

У ньому крик, що в серці не вмістивсь,

А світ – в екранах, стрічках і подіях,

Та не в очах, де біль уже згустивсь.

Молитва лине крізь дими й руїни,

За тих, хто вмів любити і прощать.

Їх не вернути — тільки тінь родини

Стоїть в сльозах, не в змозі вже мовчать.

Тернопіль у вогні, в скорботі, в тузі,

Свічки палають — пам’ять не згаса.

І кожен дотик — як прощання в лузі,

Де смерть пройшла, мов чорная коса.

19.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

РІДНЕНЬКА, ЖИВИ

Україно рідненька, живи!

Хай лунає твій голос крилато,

Щоб ніко́ли твої́ вороги

Не отримали бажане свято.

Україно рідненька, живи!

Хай цвітуть тво́ї ниви й діброви,

Височіють святині-церкви́

Й не зрікаються рідної мови.

Україно рідненька, живи!

Бо тебе не посміють скорити,

Та й за тебе звучать молитви́,

Щоб могла ти усі віки жити.

Україно рідненька, живи!

Хоч щомиті тебе атакують,

Роблять згарища з тебе й рови́

І щоразу страшне щось готують.

Україно рідненька, живи!

Хоч тебе намагаються вбити,

Ти тримаєш свої́ хоругви́,

Які зможуть тебе захистити.

Україно рідненька, живи!

Ти приречена вижити й жити,

Крізь вогонь і жорстокість війни

Ми зумієм тебе відродити.

02.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID:  1063467

ЯНГОЛИ

( Присвячується всім медикам на фронті )

В халати білі медики вдягались,

Та в комуфляж вдягнулись в бліндажах,

Зробили це й ні миті не вагались,

І бачать пекло у житті, не в снах.

Життя рятують вже вони на фронті

Навко́лішки під обстріли орди,

Не бачать сонця там на горизонті,

Й радіють кожній крапельці води́.

Не довгі коридори і палати,

Але окопи й сховища страшні.

Доводиться їм там оперувати,

Стерильність всюди вже лишень вві сні.

Але життя готові рятувати

Під постріли й жахливий градопад,

Це дорого їм може коштува́ти…

Постійні залпи з вражих канонад.

Це – Янголи на фронті для військових,

Надія і рятунок для усіх,

Що не живуть у мріях кольорових,

І постріли скрізь чують, а не сміх.

Нехай Госпо́дь їх там оберігає,

Бере Пречиста всіх їх під Покров,

Живими у домівки повертає,

Щоб не лила́сь на фронті наша кров.

17.06.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

ID: 974124

СЛЬОЗИ НА ОЧАХ

Херсон звільнили вже від окупантів,

І радості від цьо́го меж нема,

Сліди лиши́лись від колаборантів,

З ордою бились наші недарма.

Гнила́ руsня втікала із Херсону,

"Дарунки" залишали скрізь вони,

Паршивим оркам там не бу́ло скону,

Нащадкам-вбивцям ката-сатани.

Герої наші йшли туди рішуче,

Бо – наш Херсон і наша це земля,

Прогнали бидло звідти все смердюче,

Не буде там злочинця-москаля.

В херсонців сльози полили́сь рікою,

І кожна з них – це радості сльоза,

Було́ раschиsтів, наче в купі гно́ю,

Точилась там війни́ страшна гроза.

Та вже сьогодні прапор України

В Херсоні, як колись, замайорів,

Лиши́лись по ординцях і руїни,

У місті залунав вкраїнський спів.

Херсон є наш, Херсон - це Україна!

Й не ворогу ходи́ть по цій землі́,

Звучатиме там мова солов'їна,

Й дозріє хліб на зораній ріллі.

11.11.2022 р.© Королева

Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Поможи нам, любий Боже,

Ворога здолати,

Хай ніколи він не зможе

У нас панувати.

Нехай щезне він, Всевишній,

Із Вкраїни-неньки,

Як роса щеза на сонці -

Щезнуть воріженьки.

Поможи війну закінчить,

Ворога розбити,

І під мирним небом, Боже,

Поможи нам жити.

Ворог клятий свічки гасить

Нашому народу

Нам не треба в Україні

З оркостану зброду.

Поможи нам їх позбутись

Й кров не проливати,

В ПЕРЕМОГУ огорнутись

І горя не знати.

Поможи нам, я благаю

За всю Україну,

Бо у серці я плекаю

Мову солов'їну.

Поможи нам повернути

МИР на землю нашу,

Хай вернеться ворог лютий

На болото, в рашу.

Сподіваюсь, що почуєш

Молитви-благання,

Бо на тебе, милий Боже,

Надія остання.

10.11.2023 р.

Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

Була́ тривога, сльо́зи, біль,

Не знала я чи зможу встати,

В думках, неначе заметіль,

Не стала Бога проклинати.

І тиша в серці, наче ніч,

Вкраїна-ненька вся у ранах,

Торкавсь, напевно, Ангел пліч,

Аби не втілив ворог плани.

Війна гірка, як хліб без рук,

Щоразу сльо́зи землю ро́шать,

Ми при житті зазнали мук,

Нас вороги щораз тривожать.

Минула ніч, як тінь, гірка,

В очах – і розпач, і – тривога,

Та в серці – кри́ла, мов ріка,

Що прагне вийти до порога.

Я йду крізь темряву і страх,

Хоч все розбито на уламки,

У вірі сила – не в книжках,

В молитві, яка го́їть ранки.

Я чую голос тих, хто впав,

Він кличе жити, не здаватись,

Бо їхня жертва – то причал,

Де ми вчимося підніматись.

І крок за кроком йду вперед,

Хоч тінь війни мене тримає,

Та в серці з вогнища намет,

Що навіть ніч не подолає.

І серед вибухів і зла

Я вірю – сонце знов засяє,

Бо кожна ніч колись пройшла,

І ранок душу обіймає.

02.12.2025 р.

©Королева

Гір Клавдія Дмитрів,2025

ID:  1052582

Ростуть могили, наче ті  гриби,

Всі при́брані красивими вінками.

Коли кінець воєнної доби́?

Коли батьки обіймуться з синами?

Ростуть могили кожен Божий день,

Ростуть, ростуть…ростуть вони усюди.

Церковні дзвони защораз – дзень та й дзень…

Й від втрати знов голосять наші люди.

Ростуть могили…Боже, який жах!

Щодня везуть героя в домовині.

За це у нас в серцях і біль, і страх…

Війна триває, Господи, й по нині.

Ростуть могили, гине неньки цвіт,

Запеклії бої щодня ведуться.

З чола героїв кров стіка – не піт,

Герої наші там на мінах рвуться.

Ростуть могли й краю їм нема

У них лягають і батьки і діти…

О Боже, щоб це все недарма!

Щоб не росли могили – тільки квіти!

15.06.2019 р.

©Королева Гір

Клавдія Дмитрів,2019

Не замовкають в нас гармати,

Щодня вони гримлять й гримлять.

Ще скільки буде це тривати?

Ще скільки в землю нам лягать?

Свічо́к ще скільки має згаснуть

І скільки вирости могил?

Чи буде ще життя в нас щасним?

Чи вічно житиме упир?

Ще скільки сліз проллють

матусі,

Що ждуть синів із боротьби?

В могили йдуть і сильні в дусі…

За що ведуть нас до журби?

Ще скільки міст згорить у попіл?

Ще скільки щезне наших сіл?

Чому́ ляга в могилу сокіл

І не дають розправить крил?

Ще скільки плакатимуть мами

В журбі, вдивляючись у даль?

Ще скільки чорними листами

В оселі стукатиме жаль?

Ще скільки доля буде битись

Об мур жорстокої війни?

Коли вже Миру заясніти?

Коли не буде сатани?

Та вірю –  прийде день жаданий,

Замовкне грім страшних гармат.

І Мир, омріяний, нам знаний,

Пове́рне до життя солдат.

Ще й вірю – згасне люта злива,

Вернуть з війни сестра і брат.

Тоді розквітне Україна,

Яку не зміг здолати кат.

05.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID:  1063660

Свята Небесна Захиснице,

Візьми усіх нас під Покров,

Нехай Господь змилосерди́ться,

Щоб не лила́сь героїв кров.

Свята Небесна Захиснице,

Ти наша Матінко Свята,

Як нам в крові́ ж бо не втопи́ться,

Коли надворі вже світа?

Свята Небесна Захиснице,

Благаю я Тебе про МИР,

Хай замість мін росте травиця,

Й не зробиться ніде́ пустир.

Свята Небесна Захиснице,

Тебе благаю я завжди́ .

Небесна Матінко Царице,

На допомогу нам прийди.

Свята Небесна Захиснице ,

Покрову з нас Ти не знімай,

Нехай страхіття це й не сниться,

І нас віки оберігай.

Свята Небесна Захиснице ,

Ти під Покровом нас тримай,

Нехай війна вже ця скінчи́ться...

У цьо́му нам допомагай.

14.10.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019

ID: 1023389           

Серед степу знов могила

Без хреста і квітів.

Кров героя вже застила

Й сонце не засвітить.

Серед степу знов могила,

Поряд міни рвуться,

Скрізь лютує вража сила…

Ще не схаменуться.

Серед степу знов могила,

Та хто в ній – не знаєм,

Земля знов кого́сь прикрила.

Го́лови схиляєм.

Серед степу знов могила,

Страшно оком глянуть,

Не одного куля вбила…

На поріг не стануть.

Серед степу знов могила

Й нема кінця-краю.

Поможи нам, Діво мила,

Я тебе благаю!

06.12.2016 р.

©Королева Гір

Клавдія Дмитрів,2016