З Днем працівника швидкої медичної допомоги! Нехай ваші дні будуть спокійнішими, нічні виклики — рідшими, а серця — наповнені впевненістю, що ви потрібні. Дякуємо за вашу працю — вона щодня рятує не лише життя, а й віру в людяність. Ви заслуговуєте на найкраще.

🇺🇦 Доброго ранку, українці! Сьогодні, 1 травня, у всьому світі відзначається День весни і праці

Уперше цей день відзначили ще наприкінці XIX століття як символ боротьби за права працівників. З того часу змінилось багато, але повага до чесної праці, до тих, хто створює, відбудовує, тримає тил — лише зросла.

Особливо сьогодні, коли українці не просто працюють — а щодня тримають економічний та гуманітарний фронт.

У цей день варто подякувати всім, хто продовжує працювати — попри війну, тривоги та виклики. Кожен із вас — частина великого спротиву, частина відбудови.

🇺🇦 1 травня народився Василь Зінкевич (1945 рік) — український співак, народний артист України, легенда української естради та голос кількох поколінь.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

«Таємна канцелярія» в московитській імперії — це прикриття репресивної системи, що слугувала для боротьби з проявами будь якої опозиції, національним, та зокрема Українським національним рухом і будь-яким інакомисленням. Це був інструмент терору й шпигунства, який застосовували для знищення всього, що могло загрожувати цілісності московитської імперії.

Жорстокість царя_імператора та його прихвоснів була безмежною. Катування, тортури, знущання — звичайний спосіб залякування. Ув’язнених катували довго й безжально, застосовували різні методики тортур( зв’язання,диба,побиття батогами,колесування і різного роду знущання , щоб зламати людську гідність)
Мільйони Українців стали жертвами: їх карали за мову, культуру, релігію. Репресії, голодомори, масові виселення — вся Україна була під ударом.

«Таємна канцелярія» зорганізовувала масові репресії, арешти та страти. Катували так, щоб зламати дух. Над українським народом знущалися цинічно і жорстоко — це не було вже просто переслідування, а системний ГЕНОЦИД душі й тіла.

Приклад — книга Миколи Васильовича Горбаня «Слово й діло ГОСУДАРЕВЕ», яка яскраво описує ці жахи — репресії, знищення, знущання над Українським Народом. В книзі показано, як московитська імперія прагнула зламати Українську ідентичність силою і терором.

московити(як і зараз) тоді керували системою жорстокості, що залишила слід у пам’яті українців назавжди. Їхня «Таємна канцелярія» — символ людоненавсницької кровавої безмежної влади і безжальної тиранії...
Нажаль історія повторюється, і тепер на тимчасово загарбанних каZZaпами територіях України, діє і нехтує всими міжнародними конвенціями "правнучка" таємної канцелярії ...ФСБ.
ГЕНОЦИД ТА НАМАГАННЯ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЙОГО ІСТОРІЇ.МОВИ.КУЛЬТУРИ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ.

Тому гидко та болісно соромно, бачити щодня "українців" які ще й досих пір не усвідомили ХТО ТАКІ моZZkoвити....І ціль їхнього теперішнього приходу на територію НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ.
"вони" не ЗМІНИЛИСЯ! їхня ціль це повне ТОТАЛЬНЕ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЯК НАЦІЇ ❗

Тож ПОСЛУХАЙТЕ та ПОДУМАЙТЕ звідки "ростуть коріння" (братской любви та помощи) каZZaпів_московитів❗❗❗

Посилання залишу тут👇

https://t.me/RuslanSpeaks

✍️29.04.2025

🇺🇦Одна з наймасованіших атак на Київ, в результаті якої загинуло та постраждало багато мирних жителів столиці. росія щодня доводить своє істинне «прагнення миру», продовжуючи планомірно вбивати українців.

На жаль, ця трагедія не оминула і Білоцерківську громаду – під час зухвалого теракту загинула молода дівчина з Білої Церкви – Дарина Божок (Карпенко).

Ми схиляємо голови в глибокій скорботі. Білоцерківська громада висловлює щирі співчуття родинам усіх загиблих та постраждалих у цій атаці.

На знак скорботи за загиблими мирними мешканцями внаслідок масованої повітряної атаки росії, 25 квітня оголошено Днем жалоби у Київській області.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

Якщо ви не читали "Буранний полустанок" Чингіза Айтматова, то подивіться, хоча б, фільм "Манкурт". В основі сценарію одна з легенд, яка розказана у романі Айтматова. Чому я згадав сьогодні саме цей сюжет?

Я щодня спостерігаю, як сохне під палючим сонцем шапочка з сирої верблюжої шкіри, яку одягли кожному роZZіянину та їхнім "воздихатєлям ждунам"в Україні...
Сохнуча шкіра так стисла їхні мізки, що вони, збожеволівши, рідну матір перестали впізнавати. Дивні метафори? Почитайте, подивіться, подумайте...

Термін "манкурт" походить із роману Чингиза Айтматова "І понад вік триває мить" , де описується жорстока практика перетворення людей на манкуртів, які забули свою ідентичність і коріння через катування та психологічний тиск. У романі йдеться про те, як полонені стали нездатними пам'ятати своїх батьків та предків, вони ігнорують свою культуру й просто виконують вказівки своїх нових господарів.

Манкурт не знає, хто він, з якого роду та племені, не знає свого імені, не пам’ятає свого дитинства, батька і матір. Манкурт не усвідомлює себе людьскою істотою. Позбавлений розуміння власного "Я".
Манкурт з точки зору його "хазяїна" володів низкою переваг. Він є еквівалентом безмовній істоті, а отже, абсолютно покірним і безпечним. Він ніколи не думає про те, щоб втекти. Для будь -якого власника рабів найгірше - це повстання рабів. Кожен раб потенційно бунтівник. Манкурт є єдиним винятком у своєму роді - він є принципово чужий мотивам заколоту та непокори. Він не знає таких пристрастей. І тому не має необхідності охороняти його, утримувати охорону, та ще більше підозрювати у таємних планах. Манкурт, як собака, визнає лише своїх власників. З іншими він не вступає у спілкування. Усі його думки лиш про одне, про непомірне насичення утроби. Він не знає інших турбот. Але довірене завдання виконує сліпо, старанно, невпинно. Манкуртів зазвичай примушують робити найбільш брудну та важку роботу, або ж призначають на найнудніші, болісні заняття, що вимагають "тупого" терпіння.
Він один замінить багатьох (розумних) робітників.
Потрібно лише поставляти йому їжу, він постійно буде виконувати накази свого господаря, і взимку і влітку, не обтяжений думками і не скаржачись на негаразди. Накази власника для манкурта є перш за все... Для себе, крім їжі та обносків (свого господаря) йому ні чого не потрібно, він нічого не вимагає ...

Цей образ манкурта став метафорою для опису процесів асиміляції і втрати національної ідентичності, що, як і раніше, є актуальними в багатьох суспільствах. Тож термін "манкурт" використовується не лише в контексті киргизької або центральноазійської культур, але й розглядається в більш широкому контексті збереження культурної спадщини та ідентичності і у нас в Україні.

P.S Побачивши цю нотатку або навіть прочитавши її, ви залишитеся наодинці зі своїми думками. Але не варто корчити із себе гордого інтелектуала, який лише один зможе зрозуміти глибину думки з цієї замітки. Тут нема екстремізму. Моя публікація продиктована виключно інформативним донесенням , про "людей" та їхню гідність.
Звичайно, якщо ви пам'ятаєте, що це таке?

✍️ 21.04 2025

Покровськ. росіяни щодня стирають це мирне містечко з лиця землі, намагаючись вийти на межу Донецької та Дніпропетровської областей до 9 травня, як повідомлялось раніше.

#тварини
Кенгуру: стрибучий символ Австралії.
Кенгуру — це не просто великі сумчасті, а справжні зірки австралійських просторів! З їхньою фірмовою сумкою та ногами, які виглядають так, ніби вони щодня качають присідання, ці тварини давно завоювали серця не лише Австралії, а й усього світу. Тож давайте познайомимося з кенгуру ближче — з легким гумором і повагою до цих стрибучих легенд.

Стрибки, які б позаздрив супергерой

Кенгуру — це природжені атлети, які могли б виграти олімпійське золото зі стрибків, якби їх пустили на змагання. Один стрибок — і вони долають до 9 метрів, а швидкість може сягати 60 км/год! Уявіть, як кенгуру обганяє ваш велосипед, ще й з виглядом: "Ну що, наздоженеш?" Поки ви пихкаєте, вони вже п’ють каву в Мельбурні.

Сумка — модно і практично

Сумка кенгуру — це не просто орган, а цілий лайфхак! У ній вони носять своїх малюків, які з’являються на світ розміром із желейну цукерку. Маленьке кенгуреня, або джої, живе в цій сумці, як у люксовому готелі: тепло, затишно, і мама завжди поруч. Ходять чутки, що деякі кенгуру ховають у сумці улюблені закуски — ну, щоб не бігти за травою щоразу, коли захочеться перекусити.

Характер із характером

Кенгуру — це не тільки милота, а й трішки бунтарства. Їхні лапи — справжня зброя, і вони не соромляться влаштувати боксерський матч, якщо хтось наступить їм на хвіст (буквально чи ні). Відео, де кенгуру "розбираються" з дронами чи сусідськими псами, — це окрема категорія на YouTube. Але в душі вони добряки — просто не заважайте їм насолоджуватися їхньою травичкою.

Кенгуру в поп-культурі

Від мультфільмів до емодзі — кенгуру скрізь! Вони знімаються в рекламі, стають героями мемів і навіть надихають на створення спортивного взуття (хтось сказав "стрибучість"?). А ще, кажуть, один кенгуру пробував вести акаунт у TikTok, але його стрибки були настільки крутими, що сервери не витримали.

Висновок

Кенгуру — це більше, ніж тварини. Це символ свободи, стилю і вміння жити на повну. Вони вчать нас, що іноді достатньо одного хорошого стрибка, щоб опинитися там, де хочеться, і що сумка — це завжди гарна ідея. Тож, якщо будете в Австралії, привітайте кенгуру. Але не викликайте їх на перегони — вони точно переможуть!

Видавництво Nasha Idea анонсувало 1 омнібус манґи «Блукальці» — справжній витвір мистецтва від автора «Саги про Вінланд» Макото Юкімури!

📝 2070-ті роки.
Людство вже давно влаштовує космічні міжнародні перельоти, але прибрати супутникове сміття за собою ніяк не навчиться🪐

Коли на орбіті регулярно літає металобрухт, космічні лайнери щодня ризикують потрапити в катастрофу. Аби таке ставалося якнайрідше, поза земною атмосферою працює відділ збирачів уламків і регулярно знищує непотріб.

Підчепити уламок, скерувати до межі з атмосферою та споглядати, як він палає — ось і вся рутина запального Хачімакі, меланхолійного Юрія та відчайдушної Фі. Однак, попри монотонність життя, кожен із них має власні амбіції, філософію та досвід за плечима🌌

Як настільки різних людей занесло на один космічний борт? А скільки всього їм іще доведеться дізнатися одне про одного?..

🫶🏻Том 1/2
💚В наявності у травні

📚 формат 208×150
📚 м’яка обкладинка з клапанами
📚 480 сторінок
📚 вік 14+
🔥 ціна 380 ❌ замість 450 грн

Робіть передзамовлення новинки на сайті!: https://nashaidea.com/product/blukalczi-tom-1/

ПРОВІДНА НЕДІЛЯ...

Провідна неділя, спогади сумні,
Ми несемо паску в поминальні дні,
Світить в небі сонце, а душа сумна,
Бо немає рідних, з нами вже нема...
Тяжко жити в світі, їх скінчився шлях,
Зберігаєм світлі спогади про Вас,
Тяжко нам на серці, молимось щодня,
Найдорожчих в світі, з нами вже нема.
Квіти принесемо з вдячністю в душі,
Серцем обіймемо, ми своїх батьків,
Спіть спокійно рідні, пам'ятаєм Вас,
Згадуєм минуле у сумний цей час...

©Галина Адамович
---------------
ПОМИНАЛЬНА ПРОВІДНА ТОМИНА НЕДІЛЯ (РАДУНИЦЯ, ГРОБКИ, ДІДИ)

За тиждень до Поминальної неділі прибирали на цвинтарі.

Могилки прикрашали квітами, вінками, висівали чебрець, материнку, ласкавець, висаджува ли чорнобривці, барвінок, калину та любисток. Обов'язково ставили свічку, а хрест перев'язували поминальними рушниками. Наші пращури вірили, що саме вони прикликають душу.

У суботу господиня готувала «поману» - обід, куди входили: коливо, шинка, ковбаса, бігос, голубці, кури печені, вареники з сиром, каша гречана чи пшоняна, пиріжки, завиванці з маком, крашанки тощо. Паску залишали від Великодня. На Львівщині випікали бабки та калачі.

Зранку у Провідну неділю йшли до церкви, щоб принести додому шматочок артосу.

Після служби прихожани, хор, священик із хоругвами, хрестами йшли на цвинтар і справляли спільну панахиду. Якщо хтось хотів, щоб на могилі його рідних відправили панахиду-парастас, то запрошував священика окремо. Після того розпочиналося поминання «гостювання» родини та близьких. На Поліссі обкачували крашанкою могилу, на Гуцульщині крашанку розбивали об надмогильний хрест, на Буковині крашанки давали бідним людям. І майже повсю ди на могилі залишали крашанки, печиво, писанки, аби діти забрали.

З відривного календаря "Український народний календар" за 26 квітня.
-----------

ПРОВІДНА НЕДІЛЯ...

Провідна неділя, спогади сумні,
Ми несемо паску в поминальні дні,
Світить в небі сонце, а душа сумна,
Бо немає рідних, з нами вже нема...
Тяжко жити в світі, їх скінчився шлях,
Зберігаєм світлі спогади про Вас,
Тяжко нам на серці, молимось щодня,
Найдорожчих в світі, з нами вже нема.
Квіти принесемо з вдячністю в душі,
Серцем обіймемо, ми своїх батьків,
Спіть спокійно рідні, пам'ятаєм Вас,
Згадуєм минуле у сумний цей час...

©Галина Адамович
---------------
ПОМИНАЛЬНА ПРОВІДНА ТОМИНА НЕДІЛЯ (РАДУНИЦЯ, ГРОБКИ, ДІДИ)

За тиждень до Поминальної неділі прибирали на цвинтарі.

Могилки прикрашали квітами, вінками, висівали чебрець, материнку, ласкавець, висаджува ли чорнобривці, барвінок, калину та любисток. Обов'язково ставили свічку, а хрест перев'язували поминальними рушниками. Наші пращури вірили, що саме вони прикликають душу.

У суботу господиня готувала «поману» - обід, куди входили: коливо, шинка, ковбаса, бігос, голубці, кури печені, вареники з сиром, каша гречана чи пшоняна, пиріжки, завиванці з маком, крашанки тощо. Паску залишали від Великодня. На Львівщині випікали бабки та калачі.

Зранку у Провідну неділю йшли до церкви, щоб принести додому шматочок артосу.

Після служби прихожани, хор, священик із хоругвами, хрестами йшли на цвинтар і справляли спільну панахиду. Якщо хтось хотів, щоб на могилі його рідних відправили панахиду-парастас, то запрошував священика окремо. Після того розпочиналося поминання «гостювання» родини та близьких. На Поліссі обкачували крашанкою могилу, на Гуцульщині крашанку розбивали об надмогильний хрест, на Буковині крашанки давали бідним людям. І майже повсю ди на могилі залишали крашанки, печиво, писанки, аби діти забрали.

З відривного календаря "Український народний календар" за 26 квітня.
-----------