Зазвичай на початку року я готую солянку.
Цьогоріч щось пішло не так!:)

Натрапила в інтєрнєтах на рецепт так званої поливки?:)
Поки дочитала того рецепта, аж фізіомордія тряслася!:)

Курячий бульййййййоооон!!!
Кльоцки або галушки??? На манці???

Піііііішла спека в хату!!!:)
Щось конче потрібне знайти в двох ґаздинь, у двох кухнях, двох холодильниках, одній морозилці, двох тамбурах - те ще завдання!:)

Вишукала каструлу бульону!:)
Одну!:)
Поруч з нею - ще одну!:) Й в другій курятини стільки, що вистачило би б на виварку тої поливки!:)

Натіліпала яєць із манкою! Дала можливість «набухатися» як тепер модно казати?:)

Перший раз в житті жодного шматочка картоплі в ту юшку не додала!:)

Ото тільки бульйон, курятина, манні кльоцки та зелень!

В цілому все вийшло, як в давньому жарті про салат із авокадо з креветками!:)

Виявилося, що в тій каструлі бульйон був не курячий!:)
Але курятина з другої каструлі, яку я додала в першу, цілком собі куряча!:)

Аааааа які цікаві кльоцки вийшли!!!
В рецепті пропонувався вибір?:) Якою ложкою закладати в бульйон, що кипить, «набувхашуюся» манку з яйцем?:) Хуч столовою?:) Хуч чайною?:)

Чуйка мене не підвела!:)
Я по половинці чайної клала!:)
Ййййй такі монстри зварилися!!!:)
Здоровезні!
Смачнезні!
Мʼякезні!!!

Мммммм…
Таааааак…
А тре ж якось утілізувати недоїдки з холодильника?
Якщо вже я солянку викреслила з постноворічного меню?:)

Зненацька щось спеклося?:)
На кшталт заливного пирога, схожого на піцу?:)
Куди чудово вписалися якісь ковбаси, грудинка, огірки, сир та гриби?:)

А вгомонитися я все так і не могла!:)
Остапа продовжувало нести!:)))

Й на хвилі моєї сьогоднішньої (та вже вчорашньої!!!) кухонної гіперактивності я ще й десерту наробила!
Який має назву Бите скло!:)))

В якісь моменти двох рук мені було замало?:)
Та впоралася ж!!!:)

Десь між усіма цими справами та стравами ще й гостей зустрічала!:)
Чаями-кавами напувала!:) Чимось годувала!:)

Дійсним доповідаю!
Минулорічних салатів в холодильнику ніц нема!:)
Завтра (сьогодні) щось витворю з курятиною, яка в бульйоні!:)
Аааааа ще ж збиралася скумбрію пекти???

Та про це я думатиму завтра (сьогодні вже!)!:)

Ви там як?
Цілі?

🎬
Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні»,
одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так».

Був 1942 рік.

Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна.
На борту — 740 польських дітей.
Сироти.
Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду.

Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю:
ніхто не хотів їх прийняти.

Британська імперія — найпотужніша сила того часу —
відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя.

«Не наша проблема. Пливіть далі».

У дітей закінчувалася їжа.
Ліки.
Час.

Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата.
Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його.
Але як захистити, коли весь світ відвернувся?

І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті.

Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії.
Британці контролювали його порти, економіку, армію.
У нього було все, щоб промовчати й підкоритися.

Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери,
щось у ньому зламалося.

— «Скільки дітей?»
— «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії».

Махараджа стиснув щелепи.

— «Британці контролюють мої порти.
Але вони не контролюють мою совість.
Ці діти зійдуть на берег у Наванагара.
Готуйте їм прийом».

— «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…»
— «Значить, я кину виклик».

Він передав кораблю повідомлення:
«Ви тут бажані».

Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів:

«Якщо сильні відмовляються рятувати дітей,
тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні».

У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар.

Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима.
Вони вже нічого не чекали.
І не вірили.

Махараджа чекав їх на причалі.
У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів:

— «Ви більше не сироти.
Ви — мої діти.
Я ваш Бапу — ваш батько».

Марія відчула, як тремтить рука брата.
Невже після стількох зачинених дверей це правда?

А далі сталося ще важливіше.

Махараджа не побудував табір біженців.
Він побудував дім.

У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії:
польські вчителі,
польська кухня,
польські пісні в індійських садах,
різдвяні ялинки під тропічними зорями.

«Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. —
Але ваша мова, культура, традиції — святі.
Збережіть їх тут».

Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні,
нарешті відчули дім.

Томек знову почав сміятися.
Аня заговорила.
Марія дивилася, як брат бігає за павичами,
і згадувала, що таке спокій.

Махараджа приходив часто.
Запам’ятовував імена.
Святкував дні народження.
Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться.
Викликав лікарів.
Платив із власної кишені, щоб дати їм те,
у чому імперії відмовили:

гідність, дитинство, майбутнє.

Чотири роки, поки світ палав,
740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя.

Вони вчилися.
Одужували.
Починали мріяти.
Знову ставали цілісними.

Після війни їм довелося роз’їхатися.
Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками.
І ніколи не забули.

У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі.
Школи носять його ім’я.
Та найважливіший пам’ятник — не з каменю.

Це ті самі діти.

Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються
і розповідають онукам історію про індійського правителя,
який побачив за політикою просту істину:

740 дітям був потрібен батько.
І він ним став.

У 1942 році, коли всі великі держави сказали
«це не наша відповідальність»,
одна людина сказала:

«Тепер це мої діти».

І врятувала 740 життів.

Не імперії.
Не армії.
А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик.

Це не просто історія.
Це нагадування:
коли сильні зачиняють двері,
іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ….
Post Kenguru.ua

В дитинстві так хотілося тих мандаринів…
Й вони обовʼязково траплялися!
На Новий рік. По штучці на брата. Ну, може, по дві?

Коли в мене було двійко саморобних дітей, мандаринових чи апельсинових обмежень в родині вже не існувало.

Тим більш, коли зʼявилися молодші діти. Яких мені одномоментно приперачив лелека підвищеної вантажопідйомності!:)

Й що цікаво?
Тепер мені тих мандаринів взагалі не хо?:)
Апельсинів - ще менше!:)
Що я з цитрусових ще можу вжити з апетитом, це памело.

Але ж!
Кожен рік!
На Новий рік я повинна обовʼязково зʼїсти одну мандарину!:)
Це обовʼязкова страва в новорічному меню!:)

Дійсним доповідаю!:)
Зʼїла!:)

А ще з мандаринами, ананасами, сиром та оселедцем зробила салату.
Ну й без традиційного олівʼя який Новий рік?:)
Запекла фаршированих шампіньонів.
Й миттєво маринованих наварила!:)

В планах ще було картоплю товкти та курку запекати?:)
Ото розмірковую, чи тре?:)
Ірина Олександрова зранку буженіни вже напекла? Може, курка зачекає?:)

Усміхаюся та згадую, як кілька років тому ми з синочком з крамниці притягли ящик мандаринів!:)
Й не перший вже!:)

Аааааа тут до нас гості зненацька понаїхали!:)
Виховані гості! Що так, то так!
Кажу їм:
- Діти, отам в тамбурі - ящик мандаринів! Й не щоб ними милуватися! Щоб їсти!!!
Гості уточнюють:
- Аааааа скільки можна?…
Я ж проста така та добра?:) По-прапорщицьки рубаю прямо!:)
- Та скільки хочете!:)

Коли за годину після цієї розмови ми з колежанкою попросили в дітей по мандаринці, відповіддю нам були скорботні позіхання!:) Бо мандаринів вже геть не було!:)))

Начебто нещодавно ті мандарини зжерлися?
А стільки років промайнуло?
Діти повиросли, ми зістарилися… Вввввійна з Донбасу розповзлася по всій ненці…

Але ж живі! Поки що? Хуч й сирени нескінченно виють, аж захлинаються.

Та ще рік витримали?
Сподіваюся, й наступний здолаємо!
Й щоб ми усі були живі та здорові.
Щоб близькі люди були поруч, а не розкидані по фронтам та всьому білому світу…
Щоб всі наші бажання хуткенько збувалися!

З прийдешнім!!!
Зі Святим вечором!
З Василем!
З Маланкою!
Будьмо!
Невсеремось!

#дати #свята
Смак, що об'єднує гурманів: Міжнародний день бекону 🥓
30 грудня, за день до головного свята року, світ відзначає Міжнародний день бекону (International Bacon Day). Це неофіційне, але неймовірно популярне свято присвячене одному з найбільш впізнаваних і улюблених інгредієнтів світової кухні, який пройшов шлях від простої селянської їжі до справжнього культового продукту ✍️

Бекон — це не просто сніданок. У сучасному гастрономічному світі він став справжнім феноменом. Його додають усюди: від класичної яєчні та бургерів до екзотичних десертів, таких як бекон у шоколаді чи морозиво з беконовою крихтою. Гурмани цінують його за унікальне поєднання солоного, солодкого та димного смаків, що здатне перетворити будь-яку страву на кулінарний шедевр 🍳

Історія цього продукту налічує тисячоліття — ще в Стародавньому Китаї засолювали свинячу грудинку. Проте саме 30 грудня стало днем, коли фанати бекону збираються разом, щоб поділитися рецептами та влаштувати справжній бенкет. Багато ресторанів цього дня розробляють спеціальні меню, де бекон є головною зіркою, а в соціальних мережах поширюються тисячі фотографій із хештегом #BaconDay 📸

Цей день — чудова нагода для кулінарних експериментів. Чи знали ви, що існує навіть беконова сіль, майонез і навіть напої з ароматом копченостей? Проте дієтологи нагадують: попри неймовірний смак, бекон — продукт калорійний, тому найкращий спосіб відсвяткувати цей день — насолодитися якісним, добре приготованим шматочком у колі друзів, дотримуючись міри 🌍

Міжнародний день бекону дарує нам хвилину справжнього гедонізму серед передноворічної метушні. Це свято простого людського задоволення від смачної їжі, яка зігріває в зимовий день і додає яскравих барв святковому столу. Тож, якщо ви шукали знак, щоб додати хрустку скибочку до свого сніданку — ось він! 🏛️

🫣Я б ніколи не зробила свою трансформацію, якби не збудувала міцний #фундамент у схудненні!

Коли я кажу «фундамент у схудненні», більшість плутає цей термін з харчуванням, тренуваннями, дефіцитом калорій, «чистим» харчуванням чи кількістю прийомів їжі.

👀А все перелічене — це лише інструменти, а не фундамент!

👀Коли я важила 110 кг, я, як і ви, шукала чарівні інструменти: нову дієту, унікальний продукт чи пігулки, супер-жироспалюючі тренування. Але це давало лише короткострокові результати з неминучим #відкатом.

🖱І тільки коли я почала глибше розбиратися в темі, зрозуміла очевидну річ: без фундаменту всі інструменти втрачають сенс.
«Фундамент» — це розуміння самого процесу, свого режиму, свого ставлення до нього, налаштування дій на глобальному рівні.

✅Фундамент у #схудненні — це не дієти, не тренування і не підрахунок калорій. Це глибша основа, на якій тільки й можуть триматися всі ці інструменти.

▶️Фундамент — це:

🟢Розуміння свого тіла та процесу.
Ти знаєш, як працює дефіцит калорій на практиці, чому вага може стояти тижнями, чому відбувається відкат, що таке водна вага, що таке #плато . Ти не панікуєш від коливань, бо розумієш, що це нормально.
🟢Стійкий #режим дня.
Ти маєш приблизно однаковий час підйому, сну, прийомів їжі. Тіло звикає до ритму, гормони працюють передбачувано, голод і тяга до солодкого зменшуються.
🟢Правильні пріоритети та ставлення.
Схуднення перестає бути «тимчасовим проєктом», а стає частиною життя. Ти не жертвуєш усім заради результату, але й не відкладаєш здоров’я на «потім». Ти готова йти довго і без поспіху.
🟢Звички, які ти можеш підтримувати роками.
Ти не змушуєш себе їсти те, що ненавидиш, чи тренуватися через силу. Ти поступово вводиш зміни, які тобі комфортні: більше ходьби, менше сидіння ввечері перед телевізором, заміна одного перекусу на корисніший.
🟢Емоційна стабільність і вміння справлятися зі стресом без їжі.
Ти розумієш свої тригери (нудьга, стрес, свята) і маєш альтернативні способи розслабитися чи порадувати себе — не тільки їжею.
🟢Терпіння і прийняття процесу.
Ти не чекаєш мінус 10 кг за місяць. Ти знаєш, що здорова швидкість — 0,5–1 кг на тиждень, і готова йти цим шляхом стільки, скільки потрібно.

✅Коли цей фундамент сформований — меню, тренування, дефіцит калорій просто «лягають» на нього і працюють довго.
❌Без нього будь-яка дієта чи марафон — це спроба побудувати хмарочос на піску.
➡️Спочатку будуєш фундамент (місяці, іноді роки дрібних змін), а потім вже додаєш складніші інструменти — і вони нарешті тримаються.

✅Повільно, без поспіху: змінювати свої дії, ставлення до завдань, пріоритети. І тільки сформувавши цей новий фундамент, переходити до складніших інструментів і рівня дій.

Митці України...💙💛 Феодосій Гуменюк. «Ще покриють Україну червоні жупани!»🎨

Феодосій Максимович ГУМЕНЮК (нар. 6 вересня 1941, с. Рибчинці Вінницької обл.) — український живописець, графік, лауреат Шевченківської премії (1993), народний художник України (з 2009), Заслужений діяч мистецтв України.
Творчість Феодосія Гуменюка зорієнтована на прадавні духовні національні цінності. Твори майстра присвячені історичному минулому України, обрядам, віруванням українців. Через символи-метафори, образи-символи художник наближається до глибин української ментальності. Художник підкреслено уникає чуттєвості, натуралізму, зосереджує увагу на співучості ліній, виразності ритму, кольору, фактури. У радянські часи за картини із зображенням козаків Феодосія Гуменюка звинувачували у націоналізмі...💙💛

Про ♥️Х
📍 Харків – найбільше місто на 50 паралелі.
📍Три Нобелівських лауреата жили в Харкові
📍Харків’яни зняли перший фільм у Російській імперії.
📍Вперше атомне ядро розщепили в Харкові
📍Танк Т-34 створений у Харкові
📍Харків – міжнародне студентське місто
📍Ринок Барабашова – найбільший ринок в Європі.
📍Найбільша площа в Європі розташована в Харкові.
📍 В Харкові побудована перша бетонна будівля - Держпром
📍Перший трамвай Харкова був кінним.
📍В Харкові відбувся найбільший безкоштовний концерт в Україні.(2008 ,Queen)
📍Харківський національний університет – найстаріший і великий ВУЗ України.
📍Перший Палац піонерів і жовтенят був відкритий у Харкові.
📍Перша дитяча залізниця в Харкові
📍Перший в Україні аеропорт був побудований в Харкові.
📍Лінії Харківського метрополітену тягнуться на 40 кілометрів.
📍21 житель Харкова літав у космос
📍Найстаріший зоопарк України знаходиться в Харкові.
📍Харків'янин Юрій Кнорозов розшифрував ієрогліфи індіанців Майя
📍 І якщо Ви дочитали до кінця, дуже багато відомих танцюристів із Харкова ! Якщо їх перелічувати, не вистачить одного поста. Харків був і буде українським💛💙
Наш ♥️Х

Юлія Клименюк

#прикол #гумор #меню #новийрік #список

❗️Команда "Дії" повідомляє про можливість оновлення своїх даних онлайн в реєстрі територіальних громад

✅Якщо Ви змінювали прізвище або просто знайшли помилку у витягу, виправте їх за кілька хвилин на порталі Дія

❓Як оновити дані:

1️⃣ Авторизуйтеся в застосунку Дія
2️⃣ Оберіть Сервіси → Місце проживання → Актуалізація даних місця проживання — вас автоматично перенаправить на портал
3️⃣Натисніть "Подати заяву"
4️⃣ Оберіть, для кого оновлюєте дані, — для себе або дитини
5️⃣ Заповніть і перевірте інформацію
6️⃣ Підпишіть заяву електронним підписом
7️⃣Очікуйте результат у застосунку

⁉️Залишились питання, пишіть👇👇👇

Скористайтесь функцією 👩‍💻“Персональний онлайн юрист”🧑‍💻
  
🙋‍♀️Як звернутися за консультацією?          
Обирайте зручну для вас платформу:
⏩🔗 Наші посилання:
👉Сайт: https://chatbot.r2p.org.ua/
                                   
👉Viber:  https://tinyurl.com/ym7t7xpb
👉Telegram: https://t.me/IDP_advisor_bot
👉Facebook (Messenger): https://pipe.bot/facebook/11877      &n...
 
🔥🔥🔥Інструкція:🔥🔥🔥
1. У чат-боті поруч із кнопками «Попереднє меню» та «Головне меню» натисніть кнопку «Зворотній звʼязок», а потім — «Звʼязок з юристом».
2. Натисніть кнопку ✅
3. Напишіть своє питання та надішліть його.

⏰ Ваше питання буде прийнято в роботу юристом і опрацьоване якнайшвидше.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події
☀️ 17 ГРУДНЯ 1790: ЗНАХІДКА КАМЕНЮ СОНЦЯ
​Цього дня під час ремонтних робіт на головній площі Мехіко — Сокало — з-під шарів землі з'явився один із найвеличніших артефактів людства. Величезний базальтовий моноліт, відомий як Камінь Сонця (або помилково як Ацтекський календар), знову побачив світ через 270 років після падіння імперії ацтеків.

​Монумент, що пережив завоювання

​Камінь Сонця був створений у період розквіту ацтекської держави (приблизно 1479 рік) за правління імператора Ашаякатля. Це величезний диск діаметром 3,6 метра, завтовшки понад метр і вагою близько 24 тонн.
​Після іспанського завоювання у 1521 році християнські місіонери та конкістадори намагалися знищити або сховати пам'ятки «язичницької» культури. Камінь Сонця скинули з вершини Великого храму Теночтітлана і закопали лицьовою стороною донизу в центрі міста. Він пролежав у забутті до 17 грудня 1790 року, коли його випадково відкопали робітники, що брукували площу.

​Що зображено на Камені?

​Хоча його часто називають календарем, насправді це жертовний вівтар та космологічна карта світу в уявленні ацтеків.
​Центр (Тонатіу): У самому серці диска зображене обличчя бога Сонця — Тонатіу. Його язик має форму жертовного ножа, що символізує потребу в крові для підтримки життя всесвіту.
​Чотири епохи: Навколо центру розташовані символи чотирьох попередніх епох (Ера Ягуара, Ера Вітру, Ера Вогняного Дощу та Ера Води). Згідно з міфами, кожна з них закінчувалася катастрофою.
​П'ята ера: Весь Камінь символізує нинішню, п'яту еру — «Еру Руху», яка, за віруваннями ацтеків, мала закінчитися великим землетрусом.
​Символи днів: У наступному колі зображено 20 символів днів ацтекського календаря, що й дало монументу його популярну назву.

​Символ мексиканської нації

​Знахідка 1790 року стала поштовхом до пробудження інтересу до доколумбової історії Америки. Довгий час Камінь був вмонтований у стіну Кафедрального собору Мехіко, а згодом став центральним експонатом Національного музею антропології.
​Сьогодні Камінь Сонця — це не просто археологічна знахідка, а символ ідентичності Мексики. Його зображення можна зустріти на монетах, поштових марках та в основі національної символіки.