#поезія Вмиваються сонні ялини снігами грудневих сліз. І мокне патлата чуприна конячки, що тягне віз. На возі скарбів чимало - надія, любов, добро. Все те, що душа зібрала за рік. А всьогó було... У тóрбах сопуть бажання всі ті, що ще не збулись. У клунках — дрібнí старання, що звершились і вдались. У вузлику — біль та сльози і розпач в пакунку з фольги. У скриньці — таро і прогнози про мир і кінець війни. В конвертах — молитви й прохання до Бога, до всіх святих. У кошику — гріх й покаяння і вдячність в пучках тугих. У слоїках, на закрýтках, як вишні, блищать думки. І спомини в хустці товчуться і туляться до щоки... І мрії. У тайстрі — мрії, як квіти — духмяні й живі. І серце від того радіє і очі стають молоді. А коник снує помалу, рипить переповнений віз. Ще хвилька до того порталу, де скине багаж. І ніц... У новому році — нóве. Дай, Боже, на краще все. У мирі, добрі, любові хай кожен своє збере... Людмила Галінська

Притча Подарунок для Ісуса В дитячий будинок священник прийшов. Його обступили малята. Він мав їм повідать про Божу любов Й про свято Різдва розказати. Мов пісня, із серця лилися слова Про миле дитятко у яслах, Про матір Марію, про зірку Різдва… Розказував просто і ясно. Пів сотні дітей, в новорічній красі, Вслухались у притчу про Бога І переживали, так щиро усі, За долю Ісуса малого. Священник скінчив свою притчу казать І діткам дав аркуші білі, І всіх попросив йому намалювать Ісуса у яслах на сіні. Малюнки священник збирав залюбки, Та раптом побачив картину, Де в яслах лежало аж два малюки, Й спитався про другу дитину. — Чом поруч з Ісусом ти намалював Іще одне миле дитятко? — І сором’язливий хлопчина сказав: — Не маю я, що дарувати. Приходять до Бога з дарами волхви, Ісуса малого вітають. А я — сирота, ні кола, ні двора, Дарунків для Бога не маю. Тож вирішив Боже дитя зігрівать… У яслах він змерзне, бідненький. Я буду руками його обіймать — І буде Ісусу тепленько. В священника сльози з’явились в очах… Так вразило щире зізнання. Малюнок тремтів у маленьких руках Від радості і хвилювання. — Ти правий, мій сину, сто тисяч разів! Ми в світ цей приходимо голі. Й ніхто на той світ іще не зумів Забрати багатство з собою. Усе, що ми маєм, — душевні скарби, І вчинки — то наше надбання. І маєм завжди намагатись, аби До Бога прийти з покаянням. Сьогодні ти Господу подарував (І сам того, мабуть, не знаєш) Найкращий з дарів, що Ісус наш приймав, — Душевне тепло, те, що маєш. Алла Василишин

«Врятувати скарби від загибелі»: єврейські пам’ятки України переводять у “цифру”, поки їх не знищила війна Поки Україна живе під сиренами й ударами, поруч іде інша, тиха битва — за пам’ять. Йдеться про рідкісні настінні розписи та будівлі буковинських синагог, створені ще до Голокосту й такі, що сьогодні буквально зникають на очах. На платформі «Українсько-єврейська зустріч» (UJE — Ukrainian Jewish Encounter) вийшов матеріал ізраїльського журналіста Шимона Бримана про проєкт, який звучить майже як вирок і водночас як план порятунку — «Врятувати скарби від загибелі». Це не чергова “культурна новина” і не історія про одну виставку. Суть — у фіксації того, що можна втратити назавжди: стін, фрагментів розписів, орнаментів, деталей молитовних залів. Там, де реставрація зараз неможлива, використовують 3D-сканування, цифрові моделі та архівування візуальних шарів — щоб після війни було до чого повернутися й що відновлювати. Технічну частину оцифрування виконала українська компанія Skeiron: зафіксовано три об’єкти Буковини — дві синагоги в Чернівцях і одну в Новоселиці. Використовували лазерне 3D-сканування та детальну фіксацію архітектурних і художніх елементів. Йдеться, зокрема, про чернівецьку синагогу «Гройсе Шул» (будувалася у 1799–1854 роках), про «Дім молитви Беньяміна» (збудований у 1923-му, розписи оновлювалися приблизно у 1938-му) та про Новоселицьку синагогу (1919), де настінні розписи виявили реставратори у 2009 році. Це не “просто будівлі”. Це шматок життя єврейської Буковини — з локальними образами, які художники переносили в біблійні сюжети: аж до того, що мури Єрихону зображали як Хотинську фортецю, а музичні сцени нагадували реальний клезмерський побут регіону. Це важливо і для України, і для Ізраїлю. Єврейська історія регіону — частина спільної пам’яті, яку російська війна намагається стерти фізично: ударом, пожежею, мародерством, забуттям. Питання до вас: як ви вважаєте, що сьогодні ефективніше для захисту спадщини — “цифра” й архіви чи реальна охорона та консервація на місці, навіть під ризиком обстрілів? Або, можливо, все ж варто допомогти Україні інакше — дати хоча б ізраїльське ППО, щоб захищати не лише людей, а й культурну спадщину, яка є частиною історії багатьох сучасних ізраїльтян? Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтесь, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 НАновини‼️ https://nikk.agency/uk/vryatuvati-skarbi-vid-zagibeli-ievrejski/ #НАновини #NAnews #Ukraine #Israel #IsraelUkraine #ЄврейськаСпадщина #Буковина #Чернівці #Новоселиця

#історія #постаті Голос, що зачарував світ: Енні Леннокс та її музична імперія 🎤 25 грудня 1954 року народилася Енні Леннокс — шотландська співачка, чий андрогінний образ та неймовірний контральто стали символом епохи 80-х і 90-х. Вона не просто поп-зірка, а мисткиня, яка зуміла перетворити музику на інструмент соціальних змін 🌟. Чому Енні Леннокс — це більше ніж просто поп-музика? 🎶 Епоха Eurythmics Разом із Девідом Стюартом Енні створила дует Eurythmics, який підірвав чарти хітом Sweet Dreams (Are Made of This). Її поява у відеокліпах із коротким помаранчевим волоссям та в чоловічому костюмі кинула виклик тогочасним стереотипам жіночності й зробила її іконою стилю та самовираження 🎹. 🏆 Тріумф соло та визнання Після розпаду дуету Енні розпочала блискучу сольну кар'єру. Її альбом Diva став класикою, а пісня Into the West, написана для фільму «Володар перснів: Повернення короля», принесла їй премію Оскар. Загалом у її скарбничці 4 премії Греммі та рекордна кількість Brit Awards 🏆. ❤️ Активізм та гуманітарна місія Леннокс відома своєю масштабною благодійною діяльністю. Вона заснувала організацію «The Circle», яка бореться за права жінок та дівчат у всьому світі, а також присвятила багато років боротьбі з епідемією ВІЛ/СНІД в Африці. За свою працю вона була нагороджена орденом Британської імперії 🌍🤝. ✨ Муза для поколінь Навіть зараз Енні залишається прикладом того, як артист може старіти з гідністю, залишаючись вірним своїм принципам. Її щирість, емоційність та глибина текстів продовжують надихати нових виконавців по всьому світу 🎼. Енні Леннокс доводить: справжній талант не має кордонів, а голос може бути потужнішим за будь-яку зброю, якщо він звучить заради любові та справедливості 🕊️✨.

ЧАРОДІЙКА НІЧ Білий лебідь на ставочку гордо пропливав, Соловейко у садочку мило щебетав, Закувала зозуле́нька голосно в гаю́, А трембіти звук рознісся по усім плаю́. Верби стали гомоніти про свою́ журбу, Коники на скри́пках в травах розпоча́ли гру, Заходи́вся сво́ю пісню вітер нам співать – Захотів на хвилях чо́вен зле́гка погойда́ть. ПРИСПІВ Чаклувати, чаклувати стала нічка, Ро́си-стрази розкида́ла навкруги, Засвітила, засвітила зірка-свічка, У життя свої́ є за́вжди береги. Заспівали, заспівали ясні зо́рі, Ніжні стру́ни зазвучали у імлі, Загойда́лись, загойда́лися тополі, Таємниці ніч тримала на крилі. Срібні роси-намистини почали́ спадать – Кожну квітоньку й травичку сріблом прикрашать, А на небі срібнолистий вийшов із-за хмар, Виглядати став цей красень кожну із стожар. Дочекався стороже́нько кожну із зіро́к, І пішли вони по небу залюбки в тано́к, Ну і нічка-чарівниця знову надійшла – Сво́ї чари у скарбниці з легкістю знайшла. ПРИСПІВ 19.12.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1053574

🇺🇦🎿🥈У другий день змагань етапу Кубка Європи з фристайлу у фінській Руці🇫🇮 скарбничка збірної України поповнилась ще однією медаллю. Злата Шайда стала 🥈срібною призеркою у дисципліні лижна акробатика. Це перша медаль 13-річної спортсменки на міжнародних змаганнях. Наші вчорашні медалісти Роман Бондарчук та Єлизавета Боярська сьогодні посіли четверті місця. Тож за підсумками етапу КЄ команда України здобула 3 медалі (1🥇, 2🥈). 👏Вітаємо спортсменів та тренерів з високими результатами! #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #події Фінансова незалежність як фундамент держави: як у 1917 році народжувалася гривня 🏦. У буремному 1917 році, коли український рух виборов право на власну державу, постало критичне питання: як забезпечити її життєдіяльність без власної валюти? 18 грудня 1917 року стало точкою відліку для української фінансової системи — саме тоді Генеральний Секретаріат УНР ухвалив закон про створення Головної скарбниці та Державного банку 🏛️. Це був не просто адміністративний крок, а справжній акт економічного суверенітету. Першим директором банку став Володимир Ігнатович, а вже за кілька днів світ побачили перші українські гроші — державні кредитні білети номіналом 100 карбованців. Цікаво, що на перших банкнотах написи було зроблено чотирма мовами: українською, польською, російською та єврейською (ідиш), що підкреслювало демократичність молодої республіки 📜. Особливу увагу приділили дизайну: над оформленням купюр працювали видатні художники, зокрема Георгій Нарбут. Саме на цих перших грошах з’явився Тризуб — стародавній знак князя Володимира, який згодом став офіційним державним гербом України 🔱. Незважаючи на воєнний стан та величезну інфляцію, створення власного банку дозволило УНР фінансувати армію, державний апарат та почати процес визнання української валюти на міжнародному рівні. Сьогодні, маючи стабільну національну валюту, ми маємо пам'ятати, що її шлях почався понад століття тому з відважного рішення політиків та економістів, які вірили у вільну Україну 🇺🇦.

Є в українській мові слова, які не просто важко перекласти — їх майже неможливо передати іншими мовами без втрати тієї глибини, теплоти й образності, що закладені в них століттями. Це маленькі скарби нашої культури, унікальні й самобутні. 1. Вирій — це красиве й поетичне слово не має іноземних аналогів. А називають так теплі краї, куди птахи відлітають зимувати. 2. Тужити — відчувати глибокий сум за кимось або чимось, що виходить за межі звичайного. Перекласти це слово дослівно — дуже важко. 3. Непереливки — так говорять, коли опиняєшся у складній ситуації або зазнаєш труднощів. Це народне влучне слово, яке ніколи не перекладеш буквально. 4. Шахівниця — цікаво, що в багатьох мовах немає окремого слова для шахової дошки, але в українській воно є. 5. Манівці — колоритне слово, яке не має точної відповідності в інших мовах. Воно означає обхідні шляхи, незвідані стежки. 6. Кохати — українська мова — одна з небагатьох у світі, де чітко розрізняють два поняття: «любити» — це широке поняття (любов до родини, друзів, речей), а «кохати» - лише глибоке, романтичне почуття між закоханими. 7. Щем або щемити — це винятково українські слова, які описують особливий стан емоційного болю. Це одне з найпоетичніших українських слів, якому важко знайти аналог у будь-якій мові. 8. Добродій — людина, що безкорисливо допомагає іншим. Це слово в українській мові є унікальним звертанням, яке поєднує формальність і теплоту. В інших мовах для цього поняття зазвичай використовуються окремі слова або вирази, що не передають такої ж емоційної насиченості. 9. Майоріти — це дієслово описує легкий, плавний рух у повітрі — зазвичай прапора чи тканини. Це поетичне, емоційне зображення граційного коливання. 10. Наснага — означає внутрішнє палке натхнення, піднесення духу, енергію для творчості або дії. Більше, ніж просто «мотивація» — це глибока внутрішня сила, яка веде до натхненної праці. 11. Чимчикувати — крокувати дрібненько, жваво, легко, часто з гумористичним відтінком. Жодна інша мова не має настільки яскравого слова для опису такого способу ходи. 12. Начувайся — застереження з легким натяком на погрозу або суворе попередження. Це слово несе в собі одночасно емоцію і драматизм, який складно передати іншими мовами одним словом. Кожне з цих слів — мов крихітний всесвіт, у якому поєднані емоції, досвід, світогляд і душа українського народу. Вони не просто збагачують мову — вони нагадують, ким ми є, і чому наша культура така неповторна. Милуймося українською мовою🇺🇦 та любімо Україну!💙💛 Ілюстрація — Орест Скоп

#історія #особистості 🎶 Від Подолу до Бродвею: Феномен «Щедрика» та життя Миколи Леонтовича. Сьогодні, 13 грудня 1877 року, народився Микола Дмитрович Леонтович — видатний український композитор, хоровий диригент, педагог та музично-громадський діяч, чиє ім'я стало безсмертним завдяки одній-єдиній, але геніальній обробці — «Щедрику». Учитель із Поділля та Етнографічний Скарб 🇺🇦 Микола Леонтович більшу частину свого життя провів, працюючи вчителем співів у сільських школах на Поділлі та Київщині. Його пристрастю був не лише спів, а й збір, запис та обробка українського музичного фольклору. Леонтович підходив до народної пісні не як до простого матеріалу, а як до діаманта, який потребує ювелірної огранки. Він створював хорові мініатюри, в яких поєднував народну мелодію з витонченою поліфонічною технікою. Його стиль відрізнявся високою художністю та драматизмом. Народження Світової Мелодії 🔔 Найвідомішим його твором, безумовно, є обробка народної колядки «Щедрик». Створення: Леонтович працював над цією обробкою протягом багатьох років, створюючи п'ять різних редакцій. Остаточний варіант, який ми знаємо, був завершений у 1919 році. Прем'єра: «Щедрик» вперше був виконаний хором Київського університету у 1916 році і швидко набув популярності в Україні. Подорож до Америки: У 1922 році Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця виконала «Щедрик» у Карнегі-холі (Нью-Йорк). Це був культурний прорив для молодої Української Народної Республіки (УНР) та її дипломатичних зусиль. «Carol of the Bells» — Американська Доля У 1936 році американський композитор українського походження Пітер Вільховський створив англійський текст до музики Леонтовича. Нова пісня, названа «Carol of the Bells» (Колядка Дзвонів), остаточно закріпилася у різдвяній культурі США та всього світу. Її впізнавані, повторювані чотири ноти, що імітують дзвін, стали синонімом Різдва. 📝 Цитата: «Щедрик» назавжди залишиться одним із найяскравіших свідчень геніальності Леонтовича і того, наскільки потужно українська культура може впливати на світовий музичний ландшафт. Трагічний Фінал Життя композитора обірвалося трагічно. У січні 1921 року Микола Леонтович був убитий агентом ВЧК (радянської спецслужби) у селі Марківка, куди він приїхав у гості до свого батька. Його смерть стала однією з багатьох жертв більшовицького терору проти української інтелігенції. Попри трагічну долю, його музика продовжує жити: «Щедрик» щороку звучить мільйонами разів, несучи у світ українську мелодію Різдва.