Старий сивий чоловік сидів біля входу в одне місто. До старого підійшов юнак і запитав:
– Я жодного разу тут не був. Скажіть мені, а які люди живуть в цьому місті?
Старий відповів йому питанням:
– А які люди були в тому місті? У тому, з якого ти пішов?
– Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!
– Що ж. Не пощастило тобі. І тут ти зустрінеш точно таких же людей, – відповів йому старий.
– Що ж, піду подивлюся на місто.
Юнак пішов далі до міста.
Трохи згодом, інший юнак наблизився до старого, та задав таке ж саме питання:
– Я тут ні разу не був. Скажіть мені, будь ласка, які люди живуть в цьому місті?
Старий подивився на юнака, усміхнувся, та відповів:
– А скажи, синку, які люди були в тому місті, звідки ти прийшов?
– Мені приємно відповісти на ваше запитання, діду. О, це були добрі, гостинні і благородні люди. У мене там було багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися. Мені так не хотілося йти.
– О як! Пощастило тобі! Ти знайдеш таких же людей і тут, – з посмішкою відповів старий.
– Велике спасибі вам, діду. Дай Бог вам здоров’я на довгі роки! Піду, та подивлюся на це місто!
Купець, який неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидві розмови. І, як тільки юнак пішов, він звернувся до старого з докором:
– Як ти можеш так кидати слова на вітер? Ти ж дав дві різних відповіді на одне запитання. Та й хто ти такий, щоб обговорювати людей в цьому місті?
Старий мовчки вислухав купця і відповів:
– Сину мій! Мені приємно, що ти прийняв так близько до серця сенс моїх слів. Бачу, тобі не байдуже те, що люди говорять один одному.
Але мої слова не були сказані просто так.
Кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого доброго в тих краях, звідки він прийшов, і тут не знайде нічого. Навпаки ж, той, у кого були друзі в іншому місті, і тут теж знайде вірних і відданих друзів. Яке у людини оточення – така ж людина.
Так, ти маєш рацію, питання були однакові, але люди були різні.

Луки 6:45 «Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!

о. Олексій Філюк

Чудеса Почаївської Успенської Лаври

У підніжжя святої гори Почаївської, де небо здається ближчим, а молитви чутніші, розкинулася одна з найшанованіших святинь України — Почаївська Успенська Лавра. Її золоті банки сяють на сонці, немов нагадуючи про благодать, що зійшла на цю землю століття тому
Легенда розповідає, що колись, у давні часи, на горі Почаївській з'явилася сама Пресвята Богородиця. Вона стояла на скелі, осяяна небесним світлом, а на тому місці, де ступила її нога, забив цілющий джерело. Відтоді гора стала місцем паломництва для тисяч віруючих, які шукали порятунку та надії.
Одного разу до Лаври прийшов старий чоловік на ім'я Іван. Він був слабий і хворий, але віра його була міцна. Іван довгими годинами молився перед чудотворною іконою Почаївської Божої Матері, просячи здоров'я для своєї онуки, яка важко хворіла. Однієї ночі, коли він заснув біля ікони, йому приснився сон: Богородиця простягнула до нього руки і сказала: "Повертайся додому, твоя онука здорова".
На ранок Іван прокинувся з легким серцем. Він повернувся до свого села і знайшов онуку живою та здоровою. Вона розповіла, що в ту саму ніч їй здалося, ніби хтось теплий і лагідний обійняв її, і хвороба відступила.
З того часу слава про чудеса Почаївської Лаври рознеслася ще далі. Люди з усіх куточків світу приходять сюди, щоб відчути благодать і знайти втіху. А гора Почаївська, немов мовчазний свідок тисячолітніх молитов, продовжує берегти цю святиню, де небо зустрічається з землею, а віра творить чудеса. #Україна #гарнімісця 🙏

#цікаве
Ілюзія Джозефа Джастроу: обман, якому вірить мозок

Ви бачите дві фігури, одна з яких здається більшою за іншу. Але ось секрет: вони абсолютно однакові! Це – ілюзія Джастроу, відкрита у 1892 році американським психологом Джозефом Джастроу.

Чому так відбувається?

✔️ Оптичний обман – наш мозок сприймає криві краї по-різному, тому одна фігура здається більшою, ніж інша.
✔️ Контекстне сприйняття – через розташування фігур ми мимоволі порівнюємо їхні краї, а не повну довжину.
✔️ Перспективний ефект – схожий механізм працює в реальному житті: далекі предмети здаються меншими.

Цей трюк використовують у дизайні та рекламі, щоб впливати на сприйняття розміру й пропорцій.