• Володимир Парасюк — колишній народний депутат, учасник Євромайдану та доброволець, який пройшов фронт.

    У цьому відео згадуємо ключові події його життя після Революції Гідності: участь у блокаді Донбасу, гучні конфлікти у Верховній Раді, бої на сході України, поранення та повернення на службу після початку повномасштабної війни.

    Розповідаємо, чому Парасюк став однією з найрезонансніших фігур після Майдану, як змінився його шлях від парламенту до фронту і чим він займається сьогодні. Це історія про радикальні рішення, війну, відповідальність і особистий вибір у найважчі моменти для країни.
    Володимир Парасюк — колишній народний депутат, учасник Євромайдану та доброволець, який пройшов фронт. У цьому відео згадуємо ключові події його життя після Революції Гідності: участь у блокаді Донбасу, гучні конфлікти у Верховній Раді, бої на сході України, поранення та повернення на службу після початку повномасштабної війни. Розповідаємо, чому Парасюк став однією з найрезонансніших фігур після Майдану, як змінився його шлях від парламенту до фронту і чим він займається сьогодні. Це історія про радикальні рішення, війну, відповідальність і особистий вибір у найважчі моменти для країни.
    2переглядів 1Відтворень
  • «Слабо уявляю себе в цивільному житті»: історія операторки дронів Ади Саксман. Ада обожнює металфестивалі, екстремальні види спорту, походи в Карпати, веломандрівки, джампінг.
    #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
    https://brovaryregion.in.ua/?p=46832
    «Слабо уявляю себе в цивільному житті»: історія операторки дронів Ади Саксман. Ада обожнює металфестивалі, екстремальні види спорту, походи в Карпати, веломандрівки, джампінг. #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport https://brovaryregion.in.ua/?p=46832
    BROVARYREGION.IN.UA
    «Слабо уявляю себе в цивільному житті»: історія операторки дронів Ади Саксман
    Анастасія Саксман на позивний «Ада» служить у 411 полку «Яструби». Після підриву на міні вона втратила ногу, а за іншу – борються лікарі. Військова проходить лікування і реабілітацію в Superhumans, готується до нових операцій і хоче знову бути корисною на фронті. У день народження Ада завітала на ін
    50переглядів 1 Поширень
  • 🔥🇺🇦Українці - НЕМОВІРНІ! Знайомтесь, захисник України Руслан Іванов - після важкого поранення та ампутації верхньої кінцівки він показує видатні результати в спорті. На міжнародних змаганнях в Мадриді він здобув три 🥇ЗОЛОТІ та 🥈СРІБНУ нагороди.
    Вітаємо Руслана з потужними результатами:
    🥇Золото: ривок гирі;
    🥇Золото: жим на рази;
    🥇Золото: жим на максимум;
    🥈Срібло: веслування 100м
    👉 Це історія не про втрату, а про надбання неймовірної сили духу. Це нагадування кожному з нас: немає нічого неможливого, коли в серці горить вогонь, а в жилах тече воля до перемоги.
    #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🔥🇺🇦Українці - НЕМОВІРНІ! Знайомтесь, захисник України Руслан Іванов - після важкого поранення та ампутації верхньої кінцівки він показує видатні результати в спорті. На міжнародних змаганнях в Мадриді він здобув три 🥇ЗОЛОТІ та 🥈СРІБНУ нагороди. Вітаємо Руслана з потужними результатами: 🥇Золото: ривок гирі; 🥇Золото: жим на рази; 🥇Золото: жим на максимум; 🥈Срібло: веслування 100м 👉 Це історія не про втрату, а про надбання неймовірної сили духу. Це нагадування кожному з нас: немає нічого неможливого, коли в серці горить вогонь, а в жилах тече воля до перемоги. #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    52переглядів 1 Поширень
  • МОЇ ПРОЧИТАНІ КНИГИ (2025)
    ---------------------------
    ПАПЕРОВІ КНИГИ:
    ВІОЛЕТА КРАВЧЕНКО
    СЕРІЯ: "ВІРШІ, ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ"
    1). Вірші, обпалені війною.
    2). Вірші, обпалені війною (2).
    3). Ми навіть після смерті приростем.
    ----------------------------------
    ОЛЬГА КИЦЯ
    4). Нескорені:
    Шляхами поколінь.
    ------------------
    ГАСЬКА ШИЯН
    5). За спиною.
    -------------
    ЛЮЇЗ МІЛЛЕР
    6). Кондитерка-Втікача.
    ----------------------
    СВІТЛАНА ТАЛАН
    7). На зустріч сонцю.
    -------------------
    РАЙМОНД МОУДІ
    8). Життя після життя.
    --------------------
    ВАСИЛЬ КРАС
    9). Потреба під Конотопом.
    ------------------------
    САША ВОЙЦЕХІВСЬКА
    10). Коли я вирощу крила.
    -----------------------
    ПЕТРО КРАЛЮК
    11). Почаївська Лавра:
    Історія, про яку
    не розповідають.
    -----------------
    РОМАН КИРНАСОВ
    СЕРІЯ: "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ"
    12). Аніка.
    13). Новий поворот.
    -----------------
    ВАЛЕНТИН ТЕРЛЕЦЬКИЙ
    ЯРОСЛАВА ДЕГТЯРЕНКО
    СЕРІЯ: "ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ"
    14). Гетьмани України:
    Петро Конашевич-
    Сагайдачний,
    Іван Сулима.
    15). Гетьмани України:
    Павло Тетеря,
    Іван Брюховецький.
    -------------------
    ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ
    16). Лілі.
    --------
    СВІТЛАНА ТАЛАН
    17). Я тебе намріяла.
    -------------------
    ОЛЕКСІЙ ФІЛЮК
    18). 365 християнських пісень
    на кожен Божий день. (Ще читаю).
    ---------------------
    ОКСАНА ЗАБУЖКО
    19). І знов я влізаю в танк... (Ще читаю).
    --------------------------
    КОСТЯНТИН СИМОНЕНКО
    20). 200,000 кілометрів до мрії. (Ще читаю).
    ----------------------------
    ----------------------------

    ЕЛЕКТРОННІ КНИГИ:
    ДІАНА ВІССОН
    1). 365 притч на щодень.
    ----------------------
    БРУНО ФЕРРЕРО
    2). 365 коротких історій для душі.
    -----------------------------
    ҐІЛБЕРТ КІЙТ ЧЕСТЕРТОН
    3). Небесна стріла.
    4). Дзеркало судді.
    5). Все рассказы отца Брауна.
    --------------------------
    ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ
    6). Пані Валевська:
    Фатальна жінка Наполеона.
    --------------------------
    ОЛЕНА ЧЕРНІНЬКА
    7). Лемберґ:
    Мамцю, ну не плач.
    ------------------
    ВИДАВНИЦТВО "СВІЧАДО"
    8. Щирі розповіді Прочанина
    своєму духовному отцеві.
    ------------------------
    ОЛЕНА МАКАРЧУК
    9). Листи до Фроди.
    ------------------
    МОХАММЕД АРІФ ЗАКАУЛЛА
    10). Релігія і політика в Америці:
    Підйом християнських
    євангелістів та їх плив.
    ----------------------
    КАТЕРИНА ЩОТКІНА
    11). Любомир Гузар:
    Хочу бути людиною.
    --------------------
    ПІДПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
    ТА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ
    ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
    12). До Світла Воскресіння
    скрізь терні катакомб.
    ---------------------
    ОЛЕГ БЕГЕН
    ВАСИЛЬ СТЕФАНІВ
    ОЛЕКСАНДР ЗАЙЦЕВ
    13). Націоналізм і релігія:
    Греко-Католицька Церква та
    український національний рух
    у Галичині. (1920-1930-ті роки). (Ще читаю).
    -----------------------------
    В. М. МЕЛЬНИК
    14). Свята божественна
    літургія у розумінні мирянина. (Ще читаю).
    ---------------------------
    СОФІЯ АНДРУХОВИЧ
    15). Амадока. (Ще читаю).
    ------------
    ОКСАНА ЗАБУЖКО
    16). Музей покинутих секретів. (Ще читаю).
    ---------------------------
    МОЇ ПРОЧИТАНІ КНИГИ (2025) --------------------------- ПАПЕРОВІ КНИГИ: ВІОЛЕТА КРАВЧЕНКО СЕРІЯ: "ВІРШІ, ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ" 1). Вірші, обпалені війною. 2). Вірші, обпалені війною (2). 3). Ми навіть після смерті приростем. ---------------------------------- ОЛЬГА КИЦЯ 4). Нескорені: Шляхами поколінь. ------------------ ГАСЬКА ШИЯН 5). За спиною. ------------- ЛЮЇЗ МІЛЛЕР 6). Кондитерка-Втікача. ---------------------- СВІТЛАНА ТАЛАН 7). На зустріч сонцю. ------------------- РАЙМОНД МОУДІ 8). Життя після життя. -------------------- ВАСИЛЬ КРАС 9). Потреба під Конотопом. ------------------------ САША ВОЙЦЕХІВСЬКА 10). Коли я вирощу крила. ----------------------- ПЕТРО КРАЛЮК 11). Почаївська Лавра: Історія, про яку не розповідають. ----------------- РОМАН КИРНАСОВ СЕРІЯ: "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ" 12). Аніка. 13). Новий поворот. ----------------- ВАЛЕНТИН ТЕРЛЕЦЬКИЙ ЯРОСЛАВА ДЕГТЯРЕНКО СЕРІЯ: "ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ" 14). Гетьмани України: Петро Конашевич- Сагайдачний, Іван Сулима. 15). Гетьмани України: Павло Тетеря, Іван Брюховецький. ------------------- ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ 16). Лілі. -------- СВІТЛАНА ТАЛАН 17). Я тебе намріяла. ------------------- ОЛЕКСІЙ ФІЛЮК 18). 365 християнських пісень на кожен Божий день. (Ще читаю). --------------------- ОКСАНА ЗАБУЖКО 19). І знов я влізаю в танк... (Ще читаю). -------------------------- КОСТЯНТИН СИМОНЕНКО 20). 200,000 кілометрів до мрії. (Ще читаю). ---------------------------- ---------------------------- ЕЛЕКТРОННІ КНИГИ: ДІАНА ВІССОН 1). 365 притч на щодень. ---------------------- БРУНО ФЕРРЕРО 2). 365 коротких історій для душі. ----------------------------- ҐІЛБЕРТ КІЙТ ЧЕСТЕРТОН 3). Небесна стріла. 4). Дзеркало судді. 5). Все рассказы отца Брауна. -------------------------- ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ 6). Пані Валевська: Фатальна жінка Наполеона. -------------------------- ОЛЕНА ЧЕРНІНЬКА 7). Лемберґ: Мамцю, ну не плач. ------------------ ВИДАВНИЦТВО "СВІЧАДО" 8. Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві. ------------------------ ОЛЕНА МАКАРЧУК 9). Листи до Фроди. ------------------ МОХАММЕД АРІФ ЗАКАУЛЛА 10). Релігія і політика в Америці: Підйом християнських євангелістів та їх плив. ---------------------- КАТЕРИНА ЩОТКІНА 11). Любомир Гузар: Хочу бути людиною. -------------------- ПІДПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ 12). До Світла Воскресіння скрізь терні катакомб. --------------------- ОЛЕГ БЕГЕН ВАСИЛЬ СТЕФАНІВ ОЛЕКСАНДР ЗАЙЦЕВ 13). Націоналізм і релігія: Греко-Католицька Церква та український національний рух у Галичині. (1920-1930-ті роки). (Ще читаю). ----------------------------- В. М. МЕЛЬНИК 14). Свята божественна літургія у розумінні мирянина. (Ще читаю). --------------------------- СОФІЯ АНДРУХОВИЧ 15). Амадока. (Ще читаю). ------------ ОКСАНА ЗАБУЖКО 16). Музей покинутих секретів. (Ще читаю). ---------------------------
    133переглядів 1 Поширень
  • #історія #цікаве
    Від руки до друку: як різдвяна листівка врятувала нас від святкової рутини.
    Уявіть собі: наближається Різдво, а у вас на столі — десятки листів, які треба написати власноруч. Кожному родичу, кожному другові, кожному діловому партнеру — довгі, розлогі привітання з усіма побажаннями та щирими емоціями. Жахлива перспектива, чи не так? Саме такою була реальність до середини XIX століття. Письмові привітання були обов’язковими, але займали стільки часу, що саме свято відходило на другий план. Доки в 1843 році один дуже зайнятий джентльмен на ім'я сер Генрі Коул не сказав: «Досить!» 📜.

    Сер Генрі Коул, видатний державний службовець, винахідник і просто людина, яка не любила марнувати час, був завалений цією «листівковою рутиною». Замість того, щоб страждати, він вирішив знайти більш ефективний спосіб привітати своїх численних знайомих. Коул звернувся до художника Джона Калкотта Хорслі з проханням створити ілюстрацію, яку можна було б надрукувати. Хорслі намалював сцену сімейного святкування з трьома поколіннями, що п'ють вино, і написом: «Веселого Різдва і щасливого Нового року вам!» Так народилася перша в світі різдвяна листівка 🎄.

    Цікаво, що перша листівка викликала невеликий скандал. Деякі пуритани були обурені зображенням дітей, що п'ють вино, вважаючи це пропагандою пияцтва. Проте, незважаючи на критику, ідея прийшлася до смаку. Коул надрукував тисячу таких листівок і розіслав їх, а решту продав. Його винахід став справжнім каталізатором «поштової лихоманки». У той час поштові послуги в Англії стали набагато доступнішими завдяки «Пенні Блек» (першій поштовій марці), що зробило розсилку листівок ще простішою та дешевшою ✉️.
    Спочатку різдвяні листівки були переважно британською традицією, але дуже швидко вона поширилася по всьому світу. До кінця XIX століття листівки стали невід'ємною частиною різдвяних свят у Європі та Америці. З’явилися мільйони різноманітних дизайнів: від сентиментальних і релігійних до кумедних і навіть дещо дивних (наприклад, із зображенням мертвих птахів, що вважалися символом удачі). Індустрія листівок процвітала, даруючи роботу художникам, друкарям і листоношам 🎨.

    Сьогодні, в епоху месенджерів та електронних привітань, традиція відправляти паперові листівки здається дещо старомодною. Проте, саме різдвяна листівка нагадує нам про цінність особистого привітання, яке не губиться в потоці цифрової інформації. Це маленьке послання, що подорожує крізь час і простір, зберігаючи тепло наших побажань. Тож, наступного разу, відправляючи або отримуючи листівку, згадайте про Генрі Коула, який дав нам можливість святкувати Різдво, не потопаючи в паперовій роботі, а насолоджуючись магією самого свята ✨.
    #історія #цікаве Від руки до друку: як різдвяна листівка врятувала нас від святкової рутини. Уявіть собі: наближається Різдво, а у вас на столі — десятки листів, які треба написати власноруч. Кожному родичу, кожному другові, кожному діловому партнеру — довгі, розлогі привітання з усіма побажаннями та щирими емоціями. Жахлива перспектива, чи не так? Саме такою була реальність до середини XIX століття. Письмові привітання були обов’язковими, але займали стільки часу, що саме свято відходило на другий план. Доки в 1843 році один дуже зайнятий джентльмен на ім'я сер Генрі Коул не сказав: «Досить!» 📜. Сер Генрі Коул, видатний державний службовець, винахідник і просто людина, яка не любила марнувати час, був завалений цією «листівковою рутиною». Замість того, щоб страждати, він вирішив знайти більш ефективний спосіб привітати своїх численних знайомих. Коул звернувся до художника Джона Калкотта Хорслі з проханням створити ілюстрацію, яку можна було б надрукувати. Хорслі намалював сцену сімейного святкування з трьома поколіннями, що п'ють вино, і написом: «Веселого Різдва і щасливого Нового року вам!» Так народилася перша в світі різдвяна листівка 🎄. Цікаво, що перша листівка викликала невеликий скандал. Деякі пуритани були обурені зображенням дітей, що п'ють вино, вважаючи це пропагандою пияцтва. Проте, незважаючи на критику, ідея прийшлася до смаку. Коул надрукував тисячу таких листівок і розіслав їх, а решту продав. Його винахід став справжнім каталізатором «поштової лихоманки». У той час поштові послуги в Англії стали набагато доступнішими завдяки «Пенні Блек» (першій поштовій марці), що зробило розсилку листівок ще простішою та дешевшою ✉️. Спочатку різдвяні листівки були переважно британською традицією, але дуже швидко вона поширилася по всьому світу. До кінця XIX століття листівки стали невід'ємною частиною різдвяних свят у Європі та Америці. З’явилися мільйони різноманітних дизайнів: від сентиментальних і релігійних до кумедних і навіть дещо дивних (наприклад, із зображенням мертвих птахів, що вважалися символом удачі). Індустрія листівок процвітала, даруючи роботу художникам, друкарям і листоношам 🎨. Сьогодні, в епоху месенджерів та електронних привітань, традиція відправляти паперові листівки здається дещо старомодною. Проте, саме різдвяна листівка нагадує нам про цінність особистого привітання, яке не губиться в потоці цифрової інформації. Це маленьке послання, що подорожує крізь час і простір, зберігаючи тепло наших побажань. Тож, наступного разу, відправляючи або отримуючи листівку, згадайте про Генрі Коула, який дав нам можливість святкувати Різдво, не потопаючи в паперовій роботі, а насолоджуючись магією самого свята ✨.
    Like
    Love
    4
    126переглядів 1 Поширень
  • #історія #цікаве
    Якщо ви думаєте, що маска — це лише спосіб доповнити костюм на вечірці, то ви недооцінюєте найпідступніший аксесуар в історії. У старій добрій Венеції маска була не просто прикрасою, а справжнім «вимкненням соціальних правил». Протягом кількох століть венеційці носили маски по пів року — від жовтня до початку Великого посту. Це був легальний спосіб для аристократа зайти в дешеву таверну, а для бідняка — висловити все, що він думає про владу, не ризикуючи головою. Маска робила всіх рівними, стираючи кордони між класами, статями та мораллю 🎭.

    Найвідоміша маска — «Баута» — виглядала як біле похмуре обличчя з різко випнутою щелепою. Але в цьому був суто практичний розрахунок: така форма змінювала голос власника до невпізнання і дозволяла їсти та пити, не знімаючи «забрала». Це був ідеальний інструмент для політичних змов, анонімних голосувань та любовних авантюр. Венеція була містом, де кожен знав кожного, тому можливість стати «ніким» цінувалася дорожче за золото. Маска дарувала свободу, яку церква називала «дозволеним гріхом», адже під прикриттям анонімності люди дозволяли собі те, на що ніколи б не наважилися з відкритим обличчям 🍷.

    Проте маска мала й темну сторону. Оскільки під папіє-маше було неможливо відрізнити порядного громадянина від найманого вбивці, влада постійно намагалася обмежити це свято анонімності. Маски забороняли носити вночі, в монастирях і навіть під час азартних ігор (хоча хто б їх слухав). Згодом карнавальна культура Венеції занепала разом із самою Республікою під натиском Наполеона, який терпіти не міг, коли піддані приховували свої справжні обличчя та наміри. Маска була оголошена поза законом, а традиція ледь не зникла в архівах історії ⏳.

    Сьогодні карнавальна маска — це символ витонченого гумору та театральної драми. Ми більше не використовуємо її для того, щоб підмінити бюлетень у залі засідань або непомітно втекти з чужої спальні, але магія перевтілення нікуди не зникла. Одягаючи маску, ми все ще відчуваємо той легкий лоскіт у животі — дозвіл бути кимось іншим, трохи сміливішим і значно загадковішим. Тож, обираючи маску для святкування, пам'ятайте: ви не просто приховуєте обличчя, ви приміряєте на себе багатовікову історію свободи, де кожне «фе» можна було сховати за елегантною посмішкою з порцеляни та пір'я ✨.
    #історія #цікаве Якщо ви думаєте, що маска — це лише спосіб доповнити костюм на вечірці, то ви недооцінюєте найпідступніший аксесуар в історії. У старій добрій Венеції маска була не просто прикрасою, а справжнім «вимкненням соціальних правил». Протягом кількох століть венеційці носили маски по пів року — від жовтня до початку Великого посту. Це був легальний спосіб для аристократа зайти в дешеву таверну, а для бідняка — висловити все, що він думає про владу, не ризикуючи головою. Маска робила всіх рівними, стираючи кордони між класами, статями та мораллю 🎭. Найвідоміша маска — «Баута» — виглядала як біле похмуре обличчя з різко випнутою щелепою. Але в цьому був суто практичний розрахунок: така форма змінювала голос власника до невпізнання і дозволяла їсти та пити, не знімаючи «забрала». Це був ідеальний інструмент для політичних змов, анонімних голосувань та любовних авантюр. Венеція була містом, де кожен знав кожного, тому можливість стати «ніким» цінувалася дорожче за золото. Маска дарувала свободу, яку церква називала «дозволеним гріхом», адже під прикриттям анонімності люди дозволяли собі те, на що ніколи б не наважилися з відкритим обличчям 🍷. Проте маска мала й темну сторону. Оскільки під папіє-маше було неможливо відрізнити порядного громадянина від найманого вбивці, влада постійно намагалася обмежити це свято анонімності. Маски забороняли носити вночі, в монастирях і навіть під час азартних ігор (хоча хто б їх слухав). Згодом карнавальна культура Венеції занепала разом із самою Республікою під натиском Наполеона, який терпіти не міг, коли піддані приховували свої справжні обличчя та наміри. Маска була оголошена поза законом, а традиція ледь не зникла в архівах історії ⏳. Сьогодні карнавальна маска — це символ витонченого гумору та театральної драми. Ми більше не використовуємо її для того, щоб підмінити бюлетень у залі засідань або непомітно втекти з чужої спальні, але магія перевтілення нікуди не зникла. Одягаючи маску, ми все ще відчуваємо той легкий лоскіт у животі — дозвіл бути кимось іншим, трохи сміливішим і значно загадковішим. Тож, обираючи маску для святкування, пам'ятайте: ви не просто приховуєте обличчя, ви приміряєте на себе багатовікову історію свободи, де кожне «фе» можна було сховати за елегантною посмішкою з порцеляни та пір'я ✨.
    Like
    2
    92переглядів
  • #історія #цікаве
    Світло в темряві: як електрична гірлянда запалила наші свята.
    ​Уявіть собі Різдво до появи електрики: свічки на ялинках, що мерехтять небезпечним вогником, постійна загроза пожежі та сумлінний дорослий, що чергує поруч із відром води. Саме так виглядала святкова ялинка більшу частину історії. До 1882 року, коли Едвард Джонсон, колега самого Томаса Едісона, вирішив покласти край цій пожежонебезпечній традиції та створив першу в світі електричну ялинкову гірлянду. Його дім у Нью-Йорку став першим у світі, де ялинка сяяла вісімдесятьма кольоровими лампочками, наче маленькими самоцвітами 💡.

    ​Поява електричної гірлянди була не просто технічним нововведенням, а справжньою революцією. Свічки, які були єдиним джерелом світла для різдвяних ялинок, були дорогими, недовговічними і, що найважливіше, надзвичайно небезпечними. Щороку тисячі будинків згорали через необережне поводження з вогнем. Джонсон, демонструючи свою електричну гірлянду, фактично запропонував безпечну та довговічну альтернативу, яка дозволяла насолоджуватися сяйвом ялинки без постійного страху пожежі 🔥.

    ​Проте, незважаючи на очевидні переваги, електричні гірлянди не одразу стали популярними. Світська публіка, звикла до романтичного мерехтіння свічок, вважала їх надто "індустріальними" та навіть вульгарними. До того ж, електрика була розкішшю, доступною лише для багатих. Для підключення перших гірлянд потрібен був генератор і послуги електрика, що робило їх надзвичайно дорогим задоволенням. Навіть президент США Гровер Клівленд, який встановив електричну гірлянду на ялинці Білого дому в 1895 році, викликав здивування у консервативної публіки 🎩.

    ​Справжній прорив стався на початку XX століття, коли компанії почали виробляти лампочки менших розмірів і доступніші за ціною. У 1903 році компанія General Electric почала продавати готові набори гірлянд, які можна було легко підключити до домашньої електромережі. Це зробило електричні гірлянди доступними для широкого загалу, і вони швидко завоювали популярність. До середини XX століття більшість родин вже не уявляли собі Різдва без яскравих електричних вогників на ялинці, які стали символом безпеки, свята та затишку 🌟.

    ​Історія електричної гірлянди — це історія інновацій, яка змінила спосіб святкування Різдва. Від пожежонебезпечних свічок до мільйонів мерехтливих вогників — ця трансформація дозволила нам насолоджуватися святом з більшою радістю та спокоєм. Тож, запалюючи свою гірлянду цього року, згадайте про винахідливого Едварда Джонсона, який подарував нам безпечне та яскраве світло на найулюбленіше свято 🎄.
    #історія #цікаве Світло в темряві: як електрична гірлянда запалила наші свята. ​Уявіть собі Різдво до появи електрики: свічки на ялинках, що мерехтять небезпечним вогником, постійна загроза пожежі та сумлінний дорослий, що чергує поруч із відром води. Саме так виглядала святкова ялинка більшу частину історії. До 1882 року, коли Едвард Джонсон, колега самого Томаса Едісона, вирішив покласти край цій пожежонебезпечній традиції та створив першу в світі електричну ялинкову гірлянду. Його дім у Нью-Йорку став першим у світі, де ялинка сяяла вісімдесятьма кольоровими лампочками, наче маленькими самоцвітами 💡. ​Поява електричної гірлянди була не просто технічним нововведенням, а справжньою революцією. Свічки, які були єдиним джерелом світла для різдвяних ялинок, були дорогими, недовговічними і, що найважливіше, надзвичайно небезпечними. Щороку тисячі будинків згорали через необережне поводження з вогнем. Джонсон, демонструючи свою електричну гірлянду, фактично запропонував безпечну та довговічну альтернативу, яка дозволяла насолоджуватися сяйвом ялинки без постійного страху пожежі 🔥. ​Проте, незважаючи на очевидні переваги, електричні гірлянди не одразу стали популярними. Світська публіка, звикла до романтичного мерехтіння свічок, вважала їх надто "індустріальними" та навіть вульгарними. До того ж, електрика була розкішшю, доступною лише для багатих. Для підключення перших гірлянд потрібен був генератор і послуги електрика, що робило їх надзвичайно дорогим задоволенням. Навіть президент США Гровер Клівленд, який встановив електричну гірлянду на ялинці Білого дому в 1895 році, викликав здивування у консервативної публіки 🎩. ​Справжній прорив стався на початку XX століття, коли компанії почали виробляти лампочки менших розмірів і доступніші за ціною. У 1903 році компанія General Electric почала продавати готові набори гірлянд, які можна було легко підключити до домашньої електромережі. Це зробило електричні гірлянди доступними для широкого загалу, і вони швидко завоювали популярність. До середини XX століття більшість родин вже не уявляли собі Різдва без яскравих електричних вогників на ялинці, які стали символом безпеки, свята та затишку 🌟. ​Історія електричної гірлянди — це історія інновацій, яка змінила спосіб святкування Різдва. Від пожежонебезпечних свічок до мільйонів мерехтливих вогників — ця трансформація дозволила нам насолоджуватися святом з більшою радістю та спокоєм. Тож, запалюючи свою гірлянду цього року, згадайте про винахідливого Едварда Джонсона, який подарував нам безпечне та яскраве світло на найулюбленіше свято 🎄.
    Like
    Love
    3
    92переглядів 1 Поширень
  • #історія #цікаве
    Битва за урожай: як скляна ялинкова куля врятувала Різдво.
    ​Уявіть Різдво без блискучих ялинкових прикрас, без сяючих кульок, що відбивають світло гірлянд. Саме так могло виглядати свято в середині XIX століття, якби не одна випадковість і не кмітливість бідних склодувів з німецького містечка Лауша. До 1847 року ялинки прикрашали виключно тим, що давала природа: яблуками, горіхами, шишками, пряниками та солодощами. Це було красиво, але дуже залежно від врожаю. І ось, одного року, в Лауші стався неврожай яблук, залишивши місцевих жителів без традиційних прикрас 🍎.

    ​Саме тоді на сцену вийшли місцеві склодуви. Це були майстри з багаторічним досвідом у створенні скляних виробів, але до цього моменту їхні навички рідко застосовувалися для прикрашання ялинок. Замість того, щоб сумувати за втраченими яблуками, вони вирішили видути їх зі скла! Так, звичайнісінькі скляні кульки, що імітували фрукти, стали першими предками сучасних ялинкових прикрас. Ці скляні «яблука» не псувалися, не з'їдалися і могли зберігатися роками. Вони були не просто гарними, вони були практичними та економічними 💰.

    ​Спочатку скляні прикраси були досить простими, часто без будь-якого декору. Але з часом майстри почали експериментувати з формою та кольором. З'явилися срібні, золоті та кольорові кульки, а потім і складніші форми: пташки, зірочки, фігурки ангелів. Технологія видування та сріблення скла дозволила створювати справжні витвори мистецтва, які сяяли на світлі. Лауша стала справжнім центром виробництва ялинкових прикрас, а їхня слава швидко поширилася по всій Німеччині, а згодом і по всьому світу 🌍.

    ​Саме королева Вікторія та її німецький чоловік принц Альберт зробили ялинку популярною в Англії, а разом з нею і традицію прикрашати її скляними іграшками. Газети опублікували зображення королівської родини біля прикрашеної ялинки, і це стало каталізатором моди. З Німеччини мода на скляні прикраси перекочувала до Америки, а потім і до решти світу. Те, що почалося як вимушений захід через неврожай, перетворилося на одну з найулюбленіших різдвяних традицій 🎄.

    ​Отже, наступного разу, коли ви будете вішати на ялинку блискучу скляну кульку, згадайте про кмітливих склодувів із Лауші. Завдяки їхній винахідливості, сьогодні ми маємо можливість насолоджуватися нескінченною різноманітністю прикрас, які сяють на наших святкових ялинках, нагадуючи нам, що навіть з найбільших труднощів можуть народжуватися прекрасні традиції ✨.
    #історія #цікаве Битва за урожай: як скляна ялинкова куля врятувала Різдво. ​Уявіть Різдво без блискучих ялинкових прикрас, без сяючих кульок, що відбивають світло гірлянд. Саме так могло виглядати свято в середині XIX століття, якби не одна випадковість і не кмітливість бідних склодувів з німецького містечка Лауша. До 1847 року ялинки прикрашали виключно тим, що давала природа: яблуками, горіхами, шишками, пряниками та солодощами. Це було красиво, але дуже залежно від врожаю. І ось, одного року, в Лауші стався неврожай яблук, залишивши місцевих жителів без традиційних прикрас 🍎. ​Саме тоді на сцену вийшли місцеві склодуви. Це були майстри з багаторічним досвідом у створенні скляних виробів, але до цього моменту їхні навички рідко застосовувалися для прикрашання ялинок. Замість того, щоб сумувати за втраченими яблуками, вони вирішили видути їх зі скла! Так, звичайнісінькі скляні кульки, що імітували фрукти, стали першими предками сучасних ялинкових прикрас. Ці скляні «яблука» не псувалися, не з'їдалися і могли зберігатися роками. Вони були не просто гарними, вони були практичними та економічними 💰. ​Спочатку скляні прикраси були досить простими, часто без будь-якого декору. Але з часом майстри почали експериментувати з формою та кольором. З'явилися срібні, золоті та кольорові кульки, а потім і складніші форми: пташки, зірочки, фігурки ангелів. Технологія видування та сріблення скла дозволила створювати справжні витвори мистецтва, які сяяли на світлі. Лауша стала справжнім центром виробництва ялинкових прикрас, а їхня слава швидко поширилася по всій Німеччині, а згодом і по всьому світу 🌍. ​Саме королева Вікторія та її німецький чоловік принц Альберт зробили ялинку популярною в Англії, а разом з нею і традицію прикрашати її скляними іграшками. Газети опублікували зображення королівської родини біля прикрашеної ялинки, і це стало каталізатором моди. З Німеччини мода на скляні прикраси перекочувала до Америки, а потім і до решти світу. Те, що почалося як вимушений захід через неврожай, перетворилося на одну з найулюбленіших різдвяних традицій 🎄. ​Отже, наступного разу, коли ви будете вішати на ялинку блискучу скляну кульку, згадайте про кмітливих склодувів із Лауші. Завдяки їхній винахідливості, сьогодні ми маємо можливість насолоджуватися нескінченною різноманітністю прикрас, які сяють на наших святкових ялинках, нагадуючи нам, що навіть з найбільших труднощів можуть народжуватися прекрасні традиції ✨.
    Like
    Love
    2
    80переглядів
  • #історія #цікаве
    Іскриста помилка: як шампанське навчилося тримати себе в руках.
    ​Якщо ви вважаєте, що ідеальне свято починається з гучного пострілу корка, то знайте — триста років тому цей звук вважався ознакою професійної катастрофи. Знаменитий чернець П’єр Періньйон, чиє ім’я тепер прикрашає етикетки вартістю в невеликий автомобіль, більшу частину життя поклав на те, щоб... позбутися бульбашок. Для виноробів XVII століття газ у вині був не ознакою престижу, а прикрим технічним браком. Вино, яке вирішило забродити вдруге прямо в пляшці, називали «диявольським», адже воно мало погану звичку вибухати, провокуючи ефект доміно в погребах 🍾.

    ​Справжня історія шампанського — це літопис того, як людство навчилося приборкувати хаос. Англійці, яким доставляли французьке вино в бочках, першими помітили, що «зіпсований» ігристий напій — це насправді весело. Поки французи намагалися зберегти спокій та плоскі вина, британці розробили міцне скло, здатне витримувати тиск, що втричі перевищує тиск у шинах вашого авто. Виявилося, що загнати диявола в пляшку можна, головне — обрати правильну тару та надійну пробку з кори дуба 🪵.

    ​Золота ера ігристого настала завдяки вдовам. Мадам Кліко, лишившись молодою вдовою з виноградниками під рукою, виявилася геніальним логістом та інженером. Вона вигадала метод «реміажу» — делікатне перевертання пляшок, щоб осад збирався біля шийки. До неї шампанське було каламутним, наче ранішній туман над Темзою, а після — стало кришталево чистим та елітарним. Саме тоді напій остаточно перебрався з аптечних полиць (де його радили від депресії та нетравлення) на столи монархів та зірок 🥂.

    ​Сьогодні шампанське — це офіційна мова успіху. Ним хрестять кораблі, поливають переможців Формули-1 та задобрюють внутрішнього естета під час новорічного звернення. Це напій-іронія: ми платимо величезні гроші за те, що колись вважалося помилкою виноробства. Тож, піднімаючи келих під бій годинника, пам'ятайте: навіть якщо у вашому житті щось піде не за планом і почне неконтрольовано пускати бульбашки — можливо, ви просто створюєте новий шедевр. Головне — тримати дистанцію від корка, що летить у люстру ✨.
    #історія #цікаве Іскриста помилка: як шампанське навчилося тримати себе в руках. ​Якщо ви вважаєте, що ідеальне свято починається з гучного пострілу корка, то знайте — триста років тому цей звук вважався ознакою професійної катастрофи. Знаменитий чернець П’єр Періньйон, чиє ім’я тепер прикрашає етикетки вартістю в невеликий автомобіль, більшу частину життя поклав на те, щоб... позбутися бульбашок. Для виноробів XVII століття газ у вині був не ознакою престижу, а прикрим технічним браком. Вино, яке вирішило забродити вдруге прямо в пляшці, називали «диявольським», адже воно мало погану звичку вибухати, провокуючи ефект доміно в погребах 🍾. ​Справжня історія шампанського — це літопис того, як людство навчилося приборкувати хаос. Англійці, яким доставляли французьке вино в бочках, першими помітили, що «зіпсований» ігристий напій — це насправді весело. Поки французи намагалися зберегти спокій та плоскі вина, британці розробили міцне скло, здатне витримувати тиск, що втричі перевищує тиск у шинах вашого авто. Виявилося, що загнати диявола в пляшку можна, головне — обрати правильну тару та надійну пробку з кори дуба 🪵. ​Золота ера ігристого настала завдяки вдовам. Мадам Кліко, лишившись молодою вдовою з виноградниками під рукою, виявилася геніальним логістом та інженером. Вона вигадала метод «реміажу» — делікатне перевертання пляшок, щоб осад збирався біля шийки. До неї шампанське було каламутним, наче ранішній туман над Темзою, а після — стало кришталево чистим та елітарним. Саме тоді напій остаточно перебрався з аптечних полиць (де його радили від депресії та нетравлення) на столи монархів та зірок 🥂. ​Сьогодні шампанське — це офіційна мова успіху. Ним хрестять кораблі, поливають переможців Формули-1 та задобрюють внутрішнього естета під час новорічного звернення. Це напій-іронія: ми платимо величезні гроші за те, що колись вважалося помилкою виноробства. Тож, піднімаючи келих під бій годинника, пам'ятайте: навіть якщо у вашому житті щось піде не за планом і почне неконтрольовано пускати бульбашки — можливо, ви просто створюєте новий шедевр. Головне — тримати дистанцію від корка, що летить у люстру ✨.
    Like
    Love
    2
    1коментарів 156переглядів 1 Поширень
  • #дати #свята
    Всесвітній день медитації за мир: Коли тиша стає найгучнішим маніфестом 🧘‍♂️🕊️
    ​Поки світ навколо 31 грудня нагадує розбурханий мурашник, де кожен біжить за останньою банкою горошку або намагається встигнути дорізати салат, існує паралельна реальність. Всесвітній день медитації за мир — це такий собі «екстрений гальмо» для нашої колективної свідомості. Це день, коли мільйони людей вирішують, що найкраща відповідь на хаос — це не біг, а нерухомість. 🧘‍♀️✨

    ​Ідея свята проста до геніальності: якщо ми хочемо миру зовні, варто спочатку навести лад у «власному затишному горищі», тобто в голові. Адже важко будувати дипломатичні зв'язки, коли всередині тебе гримить канонада з дедлайнів, тривог та немитого посуду. Медитація в цей день — це не про польоти в астрал, а про цілком прагматичну спробу знизити рівень світової агресії хоча б на кілька децибелів. 🔇🌍

    ​Уявіть собі цю невидиму хвилю: в один і той самий час люди в Токіо, Києві, Нью-Йорку та крихітних селах десь у Гімалаях заплющують очі та просто дихають. Без гасел, без транспарантів, без політичних суперечок. Це найдемократичніша акція протесту проти насилля — бо для неї вам не потрібні дозволи мерії, лише килимок або просто зручний стілець. ☁️🤝

    ​Звісно, скептики скажуть, що закриті очі не зупиняють танки. Але історія (і трохи психології) нагадує нам: кожна велика перемена починалася зі спокійної впевненості однієї людини. Коли ми вчимося бути в мирі з собою, ми автоматично стаємо менш токсичними для оточуючих. А це вже непоганий внесок у глобальну безпеку. 🕯️💎

    ​Тож, перед тим як зануритися у святковий гамір, знайдіть хоча б п'ять хвилин. Вимкніть сповіщення, розправте плечі й просто послухайте тишу. Можливо, саме у вашому спокої сьогодні народжується трохи більше миру для всієї планети. Дихайте глибше — Всесвіт за вас вболіває! 🥂🌌

    #дати #свята Всесвітній день медитації за мир: Коли тиша стає найгучнішим маніфестом 🧘‍♂️🕊️ ​Поки світ навколо 31 грудня нагадує розбурханий мурашник, де кожен біжить за останньою банкою горошку або намагається встигнути дорізати салат, існує паралельна реальність. Всесвітній день медитації за мир — це такий собі «екстрений гальмо» для нашої колективної свідомості. Це день, коли мільйони людей вирішують, що найкраща відповідь на хаос — це не біг, а нерухомість. 🧘‍♀️✨ ​Ідея свята проста до геніальності: якщо ми хочемо миру зовні, варто спочатку навести лад у «власному затишному горищі», тобто в голові. Адже важко будувати дипломатичні зв'язки, коли всередині тебе гримить канонада з дедлайнів, тривог та немитого посуду. Медитація в цей день — це не про польоти в астрал, а про цілком прагматичну спробу знизити рівень світової агресії хоча б на кілька децибелів. 🔇🌍 ​Уявіть собі цю невидиму хвилю: в один і той самий час люди в Токіо, Києві, Нью-Йорку та крихітних селах десь у Гімалаях заплющують очі та просто дихають. Без гасел, без транспарантів, без політичних суперечок. Це найдемократичніша акція протесту проти насилля — бо для неї вам не потрібні дозволи мерії, лише килимок або просто зручний стілець. ☁️🤝 ​Звісно, скептики скажуть, що закриті очі не зупиняють танки. Але історія (і трохи психології) нагадує нам: кожна велика перемена починалася зі спокійної впевненості однієї людини. Коли ми вчимося бути в мирі з собою, ми автоматично стаємо менш токсичними для оточуючих. А це вже непоганий внесок у глобальну безпеку. 🕯️💎 ​Тож, перед тим як зануритися у святковий гамір, знайдіть хоча б п'ять хвилин. Вимкніть сповіщення, розправте плечі й просто послухайте тишу. Можливо, саме у вашому спокої сьогодні народжується трохи більше миру для всієї планети. Дихайте глибше — Всесвіт за вас вболіває! 🥂🌌
    Like
    1
    68переглядів
Більше результатів