• Острів стародавніх скарбів

    Острів Ділос є найбільшим природним островом стародавніх скарбів. Жоден інший острів не має так багато пам'яток архаїчного, класичного та елліністичного періодів. На острові дуже багато стародавніх споруд, таких як: дорога Львів з мармуровими левами, храм Ісіди, всередині якого знаходиться статуя покровителів моряків, будинок Діоніса зі знаменитою мозаїкою, будинок Клеопатри, будинок Діоскуриді і стародавній театр місткістю 6500 осіб. На острові побудували музей, де зібрали багато стародавніх експонатів, які були знайдені на острові. Згідно з легендою, Зевс зіткнувся з гнівом Гери (дружини Зевса) через любов до Лето і попросив Посейдона допомогти йому знайти якесь притулок для неї. Посейдон взяв невидиму скелю Аділос і знайшов досить захищене місце серед інших островів і перейменував її в Ділос.

    #ОстрівДілос #СтародавняГреція #Античність #Історія #Археологія #Міфологія # Зевс #Посейдон #Літо #ХрамІсіди #ДорогаЛьвів #БудинокДіоніса #Мозаїки #АнтичнийТеатр #ГідвГреції #ГідвАфінах #ЕкскурсіївАфінах #СтародавніСкарби
    Острів стародавніх скарбів Острів Ділос є найбільшим природним островом стародавніх скарбів. Жоден інший острів не має так багато пам'яток архаїчного, класичного та елліністичного періодів. На острові дуже багато стародавніх споруд, таких як: дорога Львів з мармуровими левами, храм Ісіди, всередині якого знаходиться статуя покровителів моряків, будинок Діоніса зі знаменитою мозаїкою, будинок Клеопатри, будинок Діоскуриді і стародавній театр місткістю 6500 осіб. На острові побудували музей, де зібрали багато стародавніх експонатів, які були знайдені на острові. Згідно з легендою, Зевс зіткнувся з гнівом Гери (дружини Зевса) через любов до Лето і попросив Посейдона допомогти йому знайти якесь притулок для неї. Посейдон взяв невидиму скелю Аділос і знайшов досить захищене місце серед інших островів і перейменував її в Ділос. #ОстрівДілос #СтародавняГреція #Античність #Історія #Археологія #Міфологія # Зевс #Посейдон #Літо #ХрамІсіди #ДорогаЛьвів #БудинокДіоніса #Мозаїки #АнтичнийТеатр #ГідвГреції #ГідвАфінах #ЕкскурсіївАфінах #СтародавніСкарби
    28переглядів
  • 💥Останній російсько-американський ядерний договір закінчується 5 лютого, що буде далі, невідомо, — Reuters.
    🇺🇸🐵США та росія не провели жодних переговорів щодо нового договору про ядерне стримування.
    ☢️ росія має близько 5 459 боєголовок, Сполучені Штати 5 177. Разом на них припадає майже 87% ядерної зброї у світі.
    🇨🇳Однак Китай прискорив свою ядерну програму і зараз має приблизно 600 боєголовок. За оцінками Пентагону, до 2030 року у нього буде більше 1000.
    ☢️  Нарощування ядерного арсеналу Китаєм ускладнює підписання нової російсько-американської угоди.
    🇨🇳 Пекін називає «нерозумною й нереалістичною» вимогу долучитися до тристоронніх переговорів про ядерне роззброєння з країнами, чиї арсенали значно більші.
    📃Однією з альтернатив могла б стати розробка росією та США договору, який би передбачав би гнучкі обмеження на кількість боєголовок з урахуванням нарощування ядерного потенціалу Китаю.
    🐵 На думку експертів, росія хоче підписати нову угоду, щоб продовжувати розробляти системи озброєння поза межами нової ядерної угоди, включаючи крилату ракету "Буревестник" та торпеду "Посейдон". Також немає впевненості,  що росія не вестиме ядерні розробки таємно.
    🦾Подальше ускладнення перспектив глобального контролю над озброєннями створює позиція росії, яка заявляє, що ядерні сили країн — членів НАТО, Великої Британії та Франції, також мають бути предметом переговорів — що ці держави відкидають.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    💥Останній російсько-американський ядерний договір закінчується 5 лютого, що буде далі, невідомо, — Reuters. 🇺🇸🐵США та росія не провели жодних переговорів щодо нового договору про ядерне стримування. ☢️ росія має близько 5 459 боєголовок, Сполучені Штати 5 177. Разом на них припадає майже 87% ядерної зброї у світі. 🇨🇳Однак Китай прискорив свою ядерну програму і зараз має приблизно 600 боєголовок. За оцінками Пентагону, до 2030 року у нього буде більше 1000. ☢️  Нарощування ядерного арсеналу Китаєм ускладнює підписання нової російсько-американської угоди. 🇨🇳 Пекін називає «нерозумною й нереалістичною» вимогу долучитися до тристоронніх переговорів про ядерне роззброєння з країнами, чиї арсенали значно більші. 📃Однією з альтернатив могла б стати розробка росією та США договору, який би передбачав би гнучкі обмеження на кількість боєголовок з урахуванням нарощування ядерного потенціалу Китаю. 🐵 На думку експертів, росія хоче підписати нову угоду, щоб продовжувати розробляти системи озброєння поза межами нової ядерної угоди, включаючи крилату ракету "Буревестник" та торпеду "Посейдон". Також немає впевненості,  що росія не вестиме ядерні розробки таємно. 🦾Подальше ускладнення перспектив глобального контролю над озброєннями створює позиція росії, яка заявляє, що ядерні сили країн — членів НАТО, Великої Британії та Франції, також мають бути предметом переговорів — що ці держави відкидають. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    74переглядів
  • ⚠️ рф має можливість нарощувати темпи наступу, – путін.
    Інші заяви кремлівського диктатора:
    🔴 російські війська завоювали стратегічну ініціативу в зоні «сво» і міцно утримують її на всій лінії фронту.
    🔴 Завдання зі створення та розширення буферної зони безпеки в Україні буде послідовно вирішуватися.
    🔴 «Буревестник» і «Посейдон» забезпечать стратегічний паритет і безпеку рф на десятиліття вперед.
    🔴 «Орєшнік» буде введений у бойову готовність у росії до кінця року.
    🔴 Ядерні сили росії відіграватимуть основну роль у стримуванні агресора та підтриманні балансу сил у світі.
    🔴 Солдати КНДР героїчно допомагали нам у звільненні Курської області.
    ‼️ Якщо Захід відмовиться від діалогу – ми звільнимо наші історичні землі війною, – путін.
    «Європейцям нав'язують думку про те, що необхідно готуватися до великої війни з росією, але це просто нісенітниця», – заявив бункерний.
    ‼️ Почалася підготовка НАТО до зіткнення на рубежі 2030-х років, – голова міноборони рф Бєлоусов.
    Інші його заяви:
    🔴 Ключове завдання на наступний рік – зберегти та наростити темпи наступу.
    🔴 Політика країн Європи та НАТО створює реальні передумови для продовження військових дій у 2026 році.
    🔴 В Україні виведені з ладу більше 70% теплових електростанцій та більше 37% гідроелектростанцій.
    🔴 Угруповання «‎Запад‎» зайняло Куп'янськ, обвалення оборони ЗСУ неминуче.
    До слова, раніше Головнокомандувач ЗСУ Сирський доповідав, що під контролем ЗСУ 90% Купʼянська.
    🤡 путін назвав європейських політиків «підсвинками».
    «Всі думали, що рф розвалиться за короткий проміжок часу, а європейські підсвинки відразу включилися в цю роботу в надії нажитися на розвалі нашої країни», – заявив диктатор.
    🤡 Державність України, судячи з золотих унітазів – розвалюється, – путін.
    Також пиня вкотре заграв свою улюблену мелодію: мовляв, росія не розпочинала війну 2022 року, а конфлікт нібито спровокував Захід.
    Наступний рік — це рік війни:  так званий міністр оборони росії бєлоусов, послав нах#уй Трампа і його зятя з їх мирними ініціативами:
    "Политика стран Европы и НАТО создает реальные предпосылки для продолжения военных действий в 2026 году."

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ⚠️ рф має можливість нарощувати темпи наступу, – путін. Інші заяви кремлівського диктатора: 🔴 російські війська завоювали стратегічну ініціативу в зоні «сво» і міцно утримують її на всій лінії фронту. 🔴 Завдання зі створення та розширення буферної зони безпеки в Україні буде послідовно вирішуватися. 🔴 «Буревестник» і «Посейдон» забезпечать стратегічний паритет і безпеку рф на десятиліття вперед. 🔴 «Орєшнік» буде введений у бойову готовність у росії до кінця року. 🔴 Ядерні сили росії відіграватимуть основну роль у стримуванні агресора та підтриманні балансу сил у світі. 🔴 Солдати КНДР героїчно допомагали нам у звільненні Курської області. ‼️ Якщо Захід відмовиться від діалогу – ми звільнимо наші історичні землі війною, – путін. «Європейцям нав'язують думку про те, що необхідно готуватися до великої війни з росією, але це просто нісенітниця», – заявив бункерний. ‼️ Почалася підготовка НАТО до зіткнення на рубежі 2030-х років, – голова міноборони рф Бєлоусов. Інші його заяви: 🔴 Ключове завдання на наступний рік – зберегти та наростити темпи наступу. 🔴 Політика країн Європи та НАТО створює реальні передумови для продовження військових дій у 2026 році. 🔴 В Україні виведені з ладу більше 70% теплових електростанцій та більше 37% гідроелектростанцій. 🔴 Угруповання «‎Запад‎» зайняло Куп'янськ, обвалення оборони ЗСУ неминуче. До слова, раніше Головнокомандувач ЗСУ Сирський доповідав, що під контролем ЗСУ 90% Купʼянська. 🤡 путін назвав європейських політиків «підсвинками». «Всі думали, що рф розвалиться за короткий проміжок часу, а європейські підсвинки відразу включилися в цю роботу в надії нажитися на розвалі нашої країни», – заявив диктатор. 🤡 Державність України, судячи з золотих унітазів – розвалюється, – путін. Також пиня вкотре заграв свою улюблену мелодію: мовляв, росія не розпочинала війну 2022 року, а конфлікт нібито спровокував Захід. Наступний рік — це рік війни:  так званий міністр оборони росії бєлоусов, послав нах#уй Трампа і його зятя з їх мирними ініціативами: "Политика стран Европы и НАТО создает реальные предпосылки для продолжения военных действий в 2026 году." https://t.me/Ukraineaboveallelse
    297переглядів 2Відтворень
  • ☄️ Бахнули по 0,5 бояришніка - 2:
    Захід має «на колінах» просити путіна не застосовувати «Буревісник» і «Посейдон», — заявив голова держдуми Володін. 😂🤣

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ☄️ Бахнули по 0,5 бояришніка - 2: Захід має «на колінах» просити путіна не застосовувати «Буревісник» і «Посейдон», — заявив голова держдуми Володін. 😂🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    88переглядів 2Відтворень
  • ☄️ Бахнули по 0,5 бояришніка:
    Захід має «на колінах» просити путіна не застосовувати «Буревісник» і «Посейдон», — заявив голова держдуми Володін. 😂🤣

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ☄️ Бахнули по 0,5 бояришніка: Захід має «на колінах» просити путіна не застосовувати «Буревісник» і «Посейдон», — заявив голова держдуми Володін. 😂🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    92переглядів 2Відтворень
  • Путін похвалився випробуваннями підводного "Посейдона" з ядерною енергетичною установкою
    Олексій Лютіков
    Олексій Лютіков
    Новини політики
    29.10.2025 15:55
    2 хвилини
    3,7 т.
    Путін похвалився випробуваннями підводного "Посейдона" з ядерною енергетичною установкою Олексій Лютіков Олексій Лютіков Новини політики 29.10.2025 15:55 2 хвилини 3,7 т.
    62переглядів
  • ❗️Рф незабаром поставить на бойове чергування новітню ядерну ракету «Сармат», – заявив путін

    Окрім того, росія вчора випробувала підводний ядерний апарат «Посейдон». Звісно ж брязкання «ядеркою» не обійшлось без порівнянь – так, путін наголосив, що «Посейдон» потужніший навіть за найбільшу ракету «Сармат».
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    ❗️Рф незабаром поставить на бойове чергування новітню ядерну ракету «Сармат», – заявив путін Окрім того, росія вчора випробувала підводний ядерний апарат «Посейдон». Звісно ж брязкання «ядеркою» не обійшлось без порівнянь – так, путін наголосив, що «Посейдон» потужніший навіть за найбільшу ракету «Сармат». #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    80переглядів
  • Біла риба

    Ніч була така густа, що навіть зорі не пробивались крізь її темряву. Почав накрапати дощ. Я брів вздовж набережної, змучений, голодний, мокрий і без жодної монети в кишені — навіть стара мушля, яку я носив «на удачу», втекла кудись у море.
    І от натрапляю я на вивіску — «П’яна чайка». Таверна стоїть, хитається від вітру, як корабель на якорі, а зсередини чути сміх, музика й запах смажених анчоусів.

    Думаю: «Якщо вже потону, то хай у ромі, а не в дощі».

    Відчиняю двері. У таверні гамір, дим, свічки тремтять, а над шинквасом стоїть бармен — кремезний чолов’яга з вусами, що могли б підмести палубу.
    — Ну, моряк, — каже він, — звідки вітер тебе приніс?
    — Із безгрошів’я, — відповідаю я чесно. — Рому б мені кухоль… але замість срібла можу заплатити історією.
    Бармен підозріло прищурився, та в очах у нього блиснула цікавість.
    — Гаразд, — каже. — Якщо історія буде гідна, я навіть дам закуску. Але спробуй мене не нудити, бо я тоді заберу кухоль назад.
    — Домовились, — кажу я, сідаючи ближче до столу. — Тільки попереджаю: моя історія пахне сіллю, страхом і… трохи коханням.

    Було це… е-е-е… давним-давно, коли я ще був молодим, дурним і без грошей — тобто, як і тепер, тільки з меншою бородою!
    Тоді море ще не знало, що таке спокій, а я служив на судні «Грізна Мерлінка» — кораблі, який тримався на воді лише тому, що боявся потонути. Наш капітан — пан Дженкінс із оком, яке не моргало навіть у сні, — послав мене в глибоку бухту за дивиною: рибою Білою.

    Та що я тоді знав про рибу...
    Старі моряки казали, вона плавала поміж рифів, співала так, що в китів сльози котились, а хто зустріне її — тому або пощастить на все життя, або ж пропав навіки. А хто її впіймає — той знайде шлях до скарбів Посейдона.

    Думав: «Ех, привезу капітанові, може, дасть премію або хоч не викине за борт».
    Ну, ти ж знаєш мене, бармене, — якщо є шанс або розбагатіти, або померти ефектно, я завжди обираю перше, поки не починається друге.

    Взяв човна, змайстрував щоглу, сів сам, гребу собі… день пливу, другий... і тут, з темної глибини, виринає воно.
    — Боже ж ти мій… — кажу, — яке чудисько!
    Переді мною спливає здоровенний здоров’як — старий контрабандист, на прізвисько Крокодил Джо. Його всі боялися, навіть чайки від нього сахалися. Очі — як дві пляшки рому, зуби — як кинджали, і пахне, ніби він купався у смерті.
    А біля нього — Біла Риба, справжня легенда: висока, у білій сукні, сяє, як місячна доріжка. Волосся — як сонячне сяйво, очі — дві глибини без дна.
    Він вирішив, що Білу Рибу слід… ну, ти зрозумів, бармене. І я, звісно, не міг цього допустити.

    — Стривай, крокодиле! — закричав я, стрибаючи у човні і махаючи веслом, як відчайдушний диригент.
    Човен гойдався, дощ крапав мені в очі, а Джо відстоював своє «право» на красуню. Я вхопив Джо за хвіст (ну, майже за хвіст — крокодили великі, ти знаєш) і потягнув у сторону, а Біла Риба, скориставшись хвилею, випливла на безпечну глибину.

    — Ей, пірате, — каже вона, — ти ж мене шукав! Чого боїшся? Підійди ближче, подивись, у мене нема зброї!

    А я аж посірів.
    — Не наближайся, — бурмочів я. — Казали мені, що ти людські душі ковтаєш.

    — Ха! — засміялась вона. — Я беззуба!

    — Дай гляну здалеку! — кажу я, ховаючись за весло.

    І справді — роззявила вона рота, а там… порожньо, як у кишені матроса після зарплати.
    Я посмілішав, підійшов ближче, торкнувся її підборіддя, заглянув усередину — і кажу:
    — Е, ти ж зовсім беззуба! Тоді не страшна!

    Після цього ми пливли разом, розповідали один одному історії, співаючи пісні, сміючись і уникаючи дрібних морських катастроф. Ми знаходили затонулі скарби, уникали танучих айсбергів (ну, майже) і сміялися з усього, що траплялося — бо пригоди, кажуть, не люблять сумних людей.

    Я замовк, а бармен стоїть, витирає келих і мовить:
    — Ну, старий, історія в тебе така, що й ром здивувався.
    І наливає мені ще кухоль.
    — За рахунок закладу, — каже. — Бо така історія дорожча за будь-яку монету.
    Я підняв кухоль, посміхнувся й відповів:
    — Тоді слухай уважно, друже… бо це лише перша частина.

    Потім вона показала мені підводне місто — коралове, блискуче, красиве… тільки мешканці всі мовчазні. Бо мертві. Я їй кажу:
    — Гарне місце, але трохи нуднувате.
    А вона:
    — Та нічого, зате не сперечаються.

    Далі ми разом шукали скарб старого Посейдона. Знайшли сундук — здоровенний, оброслий мушлями. Відкрили, а там… його борода! І записка: «Не торкайся, бо свербітиме!»

    Ми ще тиждень не могли позбутись свербіння, навіть краби з нас сміялися!

    Потім Біла Риба вирішила, що я повинен стати «морським принцом». Вона дала мені корону з водоростей і посадила на трон із черепашок. Через п’ять хвилин мене вкусила мурена — за сідницю. Я зрозумів, що престол — то не моє.

    Але найсмішніше було потім. Вона каже:
    — Якщо ти мене справді кохаєш, доведи це. Злови мені місяць.
    Я, звісно, не з лякливих. Вилажу на щоглу, тягнуся… І падаю прямісінько в барило з оселедцями! Оселедці розлітається, я — теж, а місяць так і не зловив. Зате запах оселедця тримався три тижні, і навіть чайки мене поважали.

    Та, як завжди, з морем не все просто. Одного ранку вона каже:
    — Ти ж не залишиш мене?
    А я, ще з хмелем у голові, жартома відповів:
    — Хіба можна залишити море?

    І з того дня я її більше не бачив.

    Кажуть, коли я заснув, вона розчинилася у хвилях. Тільки білий туман лишився на воді й запах ромових губ.

    — От така от історія, бармене, — кажу я, до дна спорожнюючи кухоль. — І що скажеш?

    Бармен зітхає, витирає келих і каже:
    — Скажу, що ти або великий брехун, або той, кого море справді покохало.
    — А куди ж риба поділась? — питає бармен,
    — Ну, бармене, — старий пірат допив свій ром і втер бороду, — налий ще кухоль! Бо історія закінчилась, а спрага ні!

    І тут двері таверні з розмаху відчиняються — аж вітер гасить свічки, і настає тиша. У дверях стоїть вона.
    Уся в білому. Волосся світиться, очі, як два морські маяки,
    У бармена келих мало з рук не випав.
    — Свята хвиля... — прошепотів він. — Біла Риба! Оце так збіг. Знову твоя легендарна морська подруга?

    А я тільки кліпаю очима, бо вона йде просто до мене. Хода легка, як хвиля, але в погляді — така буря, що навіть шторми злякались би.

    — Нарешті я тебе знайшла! — каже вона. — Я обійшла всі береги, усі порти, усі таверни!

    — Почекай, — кажу я, — ти… ти ж не морська духова істота?

    — Я тобі зараз дам «істота»! — каже вона, знімаючи з голови каптур. — Це я, Марина, твоя дружина!

    Бармен, заливаючись сміхом, каже:
    — Пані, це точно ваш?

    — На жаль, — відповідає вона. — Але хоч розповідає весело.
    А потім додає:
    — І взагалі, вдома вечеря холоне.

    І от ми виходимо з «П’яної чайки». Місяць світить, хвилі блищать, а я кажу:
    — Марина, ну я ж думав, ти — легенда, а ти взяла й прийшла!

    А вона сміється:
    — Я й є твоя легенда. Тільки не морська, а сімейна. І якщо не поспішаєш додому — знову зроблю з тебе міф!

    І ми йдемо вдвох вулицею, вона тримає мене під руку, а я думаю:
    «От і все, моя Рибо. Виявляється, справжнє море — то не хвилі, а жінка, яка не дає тобі пропасти.»
    ---

    Коли ми зникли в тумані, бармен витер стійку, посміхнувся й сказав сам до себе:
    — От же ж хитрий моряк… Навіть дружину зумів видати за легенду.
    Біла риба Ніч була така густа, що навіть зорі не пробивались крізь її темряву. Почав накрапати дощ. Я брів вздовж набережної, змучений, голодний, мокрий і без жодної монети в кишені — навіть стара мушля, яку я носив «на удачу», втекла кудись у море. І от натрапляю я на вивіску — «П’яна чайка». Таверна стоїть, хитається від вітру, як корабель на якорі, а зсередини чути сміх, музика й запах смажених анчоусів. Думаю: «Якщо вже потону, то хай у ромі, а не в дощі». Відчиняю двері. У таверні гамір, дим, свічки тремтять, а над шинквасом стоїть бармен — кремезний чолов’яга з вусами, що могли б підмести палубу. — Ну, моряк, — каже він, — звідки вітер тебе приніс? — Із безгрошів’я, — відповідаю я чесно. — Рому б мені кухоль… але замість срібла можу заплатити історією. Бармен підозріло прищурився, та в очах у нього блиснула цікавість. — Гаразд, — каже. — Якщо історія буде гідна, я навіть дам закуску. Але спробуй мене не нудити, бо я тоді заберу кухоль назад. — Домовились, — кажу я, сідаючи ближче до столу. — Тільки попереджаю: моя історія пахне сіллю, страхом і… трохи коханням. Було це… е-е-е… давним-давно, коли я ще був молодим, дурним і без грошей — тобто, як і тепер, тільки з меншою бородою! Тоді море ще не знало, що таке спокій, а я служив на судні «Грізна Мерлінка» — кораблі, який тримався на воді лише тому, що боявся потонути. Наш капітан — пан Дженкінс із оком, яке не моргало навіть у сні, — послав мене в глибоку бухту за дивиною: рибою Білою. Та що я тоді знав про рибу... Старі моряки казали, вона плавала поміж рифів, співала так, що в китів сльози котились, а хто зустріне її — тому або пощастить на все життя, або ж пропав навіки. А хто її впіймає — той знайде шлях до скарбів Посейдона. Думав: «Ех, привезу капітанові, може, дасть премію або хоч не викине за борт». Ну, ти ж знаєш мене, бармене, — якщо є шанс або розбагатіти, або померти ефектно, я завжди обираю перше, поки не починається друге. Взяв човна, змайстрував щоглу, сів сам, гребу собі… день пливу, другий... і тут, з темної глибини, виринає воно. — Боже ж ти мій… — кажу, — яке чудисько! Переді мною спливає здоровенний здоров’як — старий контрабандист, на прізвисько Крокодил Джо. Його всі боялися, навіть чайки від нього сахалися. Очі — як дві пляшки рому, зуби — як кинджали, і пахне, ніби він купався у смерті. А біля нього — Біла Риба, справжня легенда: висока, у білій сукні, сяє, як місячна доріжка. Волосся — як сонячне сяйво, очі — дві глибини без дна. Він вирішив, що Білу Рибу слід… ну, ти зрозумів, бармене. І я, звісно, не міг цього допустити. — Стривай, крокодиле! — закричав я, стрибаючи у човні і махаючи веслом, як відчайдушний диригент. Човен гойдався, дощ крапав мені в очі, а Джо відстоював своє «право» на красуню. Я вхопив Джо за хвіст (ну, майже за хвіст — крокодили великі, ти знаєш) і потягнув у сторону, а Біла Риба, скориставшись хвилею, випливла на безпечну глибину. — Ей, пірате, — каже вона, — ти ж мене шукав! Чого боїшся? Підійди ближче, подивись, у мене нема зброї! А я аж посірів. — Не наближайся, — бурмочів я. — Казали мені, що ти людські душі ковтаєш. — Ха! — засміялась вона. — Я беззуба! — Дай гляну здалеку! — кажу я, ховаючись за весло. І справді — роззявила вона рота, а там… порожньо, як у кишені матроса після зарплати. Я посмілішав, підійшов ближче, торкнувся її підборіддя, заглянув усередину — і кажу: — Е, ти ж зовсім беззуба! Тоді не страшна! Після цього ми пливли разом, розповідали один одному історії, співаючи пісні, сміючись і уникаючи дрібних морських катастроф. Ми знаходили затонулі скарби, уникали танучих айсбергів (ну, майже) і сміялися з усього, що траплялося — бо пригоди, кажуть, не люблять сумних людей. Я замовк, а бармен стоїть, витирає келих і мовить: — Ну, старий, історія в тебе така, що й ром здивувався. І наливає мені ще кухоль. — За рахунок закладу, — каже. — Бо така історія дорожча за будь-яку монету. Я підняв кухоль, посміхнувся й відповів: — Тоді слухай уважно, друже… бо це лише перша частина. Потім вона показала мені підводне місто — коралове, блискуче, красиве… тільки мешканці всі мовчазні. Бо мертві. Я їй кажу: — Гарне місце, але трохи нуднувате. А вона: — Та нічого, зате не сперечаються. Далі ми разом шукали скарб старого Посейдона. Знайшли сундук — здоровенний, оброслий мушлями. Відкрили, а там… його борода! І записка: «Не торкайся, бо свербітиме!» Ми ще тиждень не могли позбутись свербіння, навіть краби з нас сміялися! Потім Біла Риба вирішила, що я повинен стати «морським принцом». Вона дала мені корону з водоростей і посадила на трон із черепашок. Через п’ять хвилин мене вкусила мурена — за сідницю. Я зрозумів, що престол — то не моє. Але найсмішніше було потім. Вона каже: — Якщо ти мене справді кохаєш, доведи це. Злови мені місяць. Я, звісно, не з лякливих. Вилажу на щоглу, тягнуся… І падаю прямісінько в барило з оселедцями! Оселедці розлітається, я — теж, а місяць так і не зловив. Зате запах оселедця тримався три тижні, і навіть чайки мене поважали. Та, як завжди, з морем не все просто. Одного ранку вона каже: — Ти ж не залишиш мене? А я, ще з хмелем у голові, жартома відповів: — Хіба можна залишити море? І з того дня я її більше не бачив. Кажуть, коли я заснув, вона розчинилася у хвилях. Тільки білий туман лишився на воді й запах ромових губ. — От така от історія, бармене, — кажу я, до дна спорожнюючи кухоль. — І що скажеш? Бармен зітхає, витирає келих і каже: — Скажу, що ти або великий брехун, або той, кого море справді покохало. — А куди ж риба поділась? — питає бармен, — Ну, бармене, — старий пірат допив свій ром і втер бороду, — налий ще кухоль! Бо історія закінчилась, а спрага ні! І тут двері таверні з розмаху відчиняються — аж вітер гасить свічки, і настає тиша. У дверях стоїть вона. Уся в білому. Волосся світиться, очі, як два морські маяки, У бармена келих мало з рук не випав. — Свята хвиля... — прошепотів він. — Біла Риба! Оце так збіг. Знову твоя легендарна морська подруга? А я тільки кліпаю очима, бо вона йде просто до мене. Хода легка, як хвиля, але в погляді — така буря, що навіть шторми злякались би. — Нарешті я тебе знайшла! — каже вона. — Я обійшла всі береги, усі порти, усі таверни! — Почекай, — кажу я, — ти… ти ж не морська духова істота? — Я тобі зараз дам «істота»! — каже вона, знімаючи з голови каптур. — Це я, Марина, твоя дружина! Бармен, заливаючись сміхом, каже: — Пані, це точно ваш? — На жаль, — відповідає вона. — Але хоч розповідає весело. А потім додає: — І взагалі, вдома вечеря холоне. І от ми виходимо з «П’яної чайки». Місяць світить, хвилі блищать, а я кажу: — Марина, ну я ж думав, ти — легенда, а ти взяла й прийшла! А вона сміється: — Я й є твоя легенда. Тільки не морська, а сімейна. І якщо не поспішаєш додому — знову зроблю з тебе міф! І ми йдемо вдвох вулицею, вона тримає мене під руку, а я думаю: «От і все, моя Рибо. Виявляється, справжнє море — то не хвилі, а жінка, яка не дає тобі пропасти.» --- Коли ми зникли в тумані, бармен витер стійку, посміхнувся й сказав сам до себе: — От же ж хитрий моряк… Навіть дружину зумів видати за легенду.
    Like
    2
    2Kпереглядів
  • Царство Посейдона😊
    Царство Посейдона😊
    Love
    3
    368переглядів