Класики українського живопису...🇺🇦 Никанор Онацький. "Соняхи"🌻🌻🌻 Никано́р Харито́нович Она́цький (1874 — 1937) — український живописець (учень Іллі Ріпина), поет, педагог, мистецтвознавець, громадський діяч. Організатор та директор Сумського художнього музею, тепер названого його ім'ям. Страчений НКВС без вироку суду за постановою особливої трійки у Полтаві.

#виставки Групова виставка "ONLY AFTER DARK". 28 липня у бізнес-просторі Peremoga відкривається мультимодальний артпроєкт "ONLY AFTER DARK". Ця артподія, створена у співорганізації Peremoga та Art Navigator Academy, яка включає виставку молодого українського мистецтва, арт-вечірку, лекцію, artist talks та живі зустрічі. Проєкт запрошує до простору, де мистецтво резонує та дає поштовх до співпроживання мистецького досвіду. Виставка триватиме до 2 серпня за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 15

#мистецтво Морські пейзажі Амвросія Ждахи (1855-1927) З фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

#поезія Мама фарбує волосся брунатно-рудим. Мамині очі — волошки: насичено-сині, Ніжно-замріяні. Неня в усьому мій спільник, Радник, учитель і подруга номер один. Я малолітня вдихаю її аромат — Терпко-солодкий, квітковий: бузково-жасминний. Тепла, як літо, матуся обожнює зими. Каже: «Морозно... Ти з бабою вдома? Дарма!» Вечір затúшний: пірнаю під ковдру, тоді Мати вигадує казку чи згадує Бога... Мамина Біблія — книжка затерта до дір: Сотні підкреслень, пожухлий гербарій на спогад... *** Мама граційна, гарніша від леді з реклам, Ніжна й жіночна. У пору духмяних акацій Носить спідниці та сукні: здебільшого максі, Світло-блакитні й зелені... Як вітер легка. Ольга за паспортом, Льоля — для тих, хто близькі. Трохи журлива: пізнала колючість утрати. Віддано любить, хоч дехто любові не вартий. Має за цінність листівки й десяток листів. Вічно в турботах — від них залюбки б утекла. Певна, що щастя не можна зміря‌ти грошима, Марить мистецтвом, віршує та іграшки шиє... Мріє: «Частіше б ходити в кіно й у театр». Любить просте — восени хризантемні хмарки Вдома повсюди: улюблені мамині квіти. Неня з таких, хто до світу всім серцем відкритий, Хто не для себе живе, а для інших горить. *** Мамині руки тонкі та від болю дрижать. Мама говорить: «Лишається вже небагато... Знаєш, урешті втухає спекотне багаття, Люди так само... Вже час догорати, а жаль...» «Ні, — заперечую, — викинь дурню з голови, Ще не стара, про розлуку казати зарано». Мама змовкає.  А в жовтні згасає на ранок: Ніби у вирій, тікає до раю від злив. Б'ється на друзки все звичне й щасливе: крихке. Жовтень уперше здається холодним і довгим. Маю надію, що там, де вона, хризантем Цілі сади та немає ні сліз, ні тривоги. Марія Чекарьова 28 червня–початок липня 2025 року

#мистецтво Григорій Гавриленко Українка 1958

#кіно Короткометражний фільм «Її звали Персефона» відібрано до офіційної програми італійського кінофестивалю Venaria in Corto. Авторкою сценарію, режисеркою, продюсеркою та виконавицею головної ролі стала Марія Ірчак. Оператор-постановник — Тимофій Балакін, роль Аїда виконав Георгій Плієв. Виконавчою продюсеркою виступила Ольга Савченко, звукорежисерами — Максим Спорадько та Єлізавета Капуловська. Фільм входить до кіноальманаху «Міфи. Сучасні адаптації», створеного у межах навчального процесу першого курсу Майстерні Дмитра Томашпольського «Кентаври» (КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого, ІЕМ, кафедра продюсерства аудіовізуального мистецтва та виробництва). 📆 Фестиваль відбудеться з 1 по 19 вересня. Venaria in Corto — міжнародний фестиваль короткометражного кіно, присвячений молодим режисерам. Його мета — популяризація молодіжного кіно та вивчення сучасних соціальних тем через аудіовізуальне мистецтво.

#мистецтво Олекса Шовкуненко Троянди 1955

#мистецтво Українська художниця Анастасія Ярошевич. ( 1985, м. Кривий-Ріг)

#мистецтво Євген Вжещ Хата в квітах 1910 - ті

#мистецтво Віктор Наконечний «Притихлий вік» 2010 рік