«Наташі»: Обличчя рабства, що носить губну помаду.

❗Торгівля людьми — це не тіньова змова минулого. Це злочин, який зараз, в цю мить, калічить долі жінок, вплетених у павутину сексуальної експлуатації.

За блиском вивісок нічних клубів в європейських столицях ховаються сльози і крики жінок, чий голос не чують. Їх викрадають, обманом заманюють за кордон, позбавляють паспортів і перетворюють на товар. Не на працівниць. Не на моделей. Товар.

Саме про них — про «Наташ» — пише канадський журналіст Віктор Маларек. У своїй книзі, що отримала назву, яка вже стала символом втраченої свободи, він розкриває найстрашніші сторінки сучасного рабства. Книга мов сирена для тих, хто наївно вірить у солодкі обіцянки «роботи за кордоном».

📖 У кожній главі — історії українок, молдованок, румунок. Їхні мрії перетворилися на кошмари, а життя — на безперервне виживання. Вони більше не мають імен — лише клеймо. Вони не знають, чи побачать батьків, не знають, чи зможуть колись вимовити власне ім’я без страху.

⛓️ Торгівля людьми — це злочин, що має тисячі форм, але одну мету: знецінити життя до рівня готівки.

І коли останній слід червоної помади зітреться з бокалу у барі на чужині — залишиться лише пустота. І тільки тоді суспільство починає питати: «Як це сталося?»

Маларек не просто пише. Він звинувачує. Він волає. Його «Наташі» — це не просто книжка. Це попередження, написане кров’ю і слізьми.

Прослухати аудіокнигу 📚🎙️🎧

Переходьте за посиланням 👇

https://t.me/RuslanSpeaks
✍️29.07.2025

«Маруся» — це потужна, заснована на реальних подіях історія про незламну жінку-отаманку Марусю Чурай, яка в буремні часи боротьби за незалежність стає символом сили, гідності та самопожертви.
https://t.me/RuslanSpeaks


Василь Шкляр не просто змальовує постать героїні — він переносить нас у вир визвольної війни, де кожне слово — як постріл, а кожна емоція — як поранення. Це роман про любов до Батьківщини, ціну свободи та велич справжньої душі.

📜Війна, що триває століттями: Андрій "боголюбський" і сучасна агресія московитів.

Історія, мов невидимий хробак, що точить м'ясо пам'яті, має здатність повторюватися, а її жахливі уроки залишають гіркий присмак у серці. Серед численних фігур цього давнього, але все ще актуального переказу, постає князь Андрій "боголюбський". Його правління — це не просто уривки з минулого, це відлуння колосальної трагедії, яка й досі відчувається в сучасному світі.

Андрій "боголюбський" зневажаючи своїх близьких, знищував не лише людські життя, а й культурні, духовні надбання, залишаючи після себе спогади про вогні, в яких гинули міста, церкви та монастирі а в них і живі люди ,спалені живцем. У 1169 році Київ — серце Русі, був захоплений, зруйнований, і зґвалтованний "військом - ордою" - Андрія"боголюбського"
Це не просто факти древньої історії, а напад- геноцид, на душі мільйонів, що бачили у Києві символ своєї ідентичності. Таке ставлення копіює і сучасна агресія московитів, які знову вдаються до силових методів та жорстоких вбивств, намагаючись знищити все, що нагадує про Українську ідентичність.

Сьогодні московити, які присвоїли собі вкрадене визначення - "русские", продовжують свою криваву інтервенцію. Вони не мають нічого спільного з історією Русі; вони стали натовпом некрофагів — рабами своєї вбивчої природи, які живуть за рахунок крові та страждань інших народів. У їхній історії немає місця для цивілізаційних здобутків. Натомість, вони з гордістю несуть на своїх плечах тягар вбивств і руйнувань, символізуючи жорстокість та неприязнь до всього, що виходить за межі їхньої примітивної свідомості.

Андрій "боголюбський"прагнув знищити все, що йому не підкорялося. Цей жорстокий стиль правління, що базувався на насильстві і зневазі, продовжувався і набув нових форм — у сучасному світі ми бачимо, як московія з новою силою повторює ті ж помилки. Ця агресія стала не лише спробою поневолення України, але й геноцидом Української культури, мови та історії. В Українських землях, де кров предків була пролитою за свободу, зараз ллється нова кров, а біль та згадка про окуповані землі України залишає гіркий присмак у душі народу.

московити зневажають пам'ять про жертв власної не нажерливості, забуваючи про людяність, культуру і історію тих народів, які вони намагаються поневолити. Вони засуджують спроби вшанувати пам'ять про тих, хто загинув, захищаючи свою землю, намагаючись викорінити все, що робить Українців Українцями. Це гірка іронія, коли ті, хто ніколи не підтримував справжнього культурного розвитку, намагаються знищити його в інших.

Необхідно усвідомлювати, що ця війна триває вже понад тисячу років. Спостерігаючи за її еволюцією, стає очевидним, що недоліки московитів — це не просто історична випадковість, а результат глибоко вкоріненої в їхній культурі ненависті. Ця ненависть ставить під сумнів моральність народу, який століттями лишався на узбіччі цивілізації.

Внутрішня жорстокість укоріненна в їхній свідомості, і лише усвідомлення цього факту може допомогти зрозуміти трагедію, в якій ми живемо. Сучасна війна — це крик про допомогу, це заклик до світової спільноти про необхідність зупинити агресора, поки не стало пізно. Адже війна не відбувається лише на полі бою; вона триває в серцях тих, хто прагне зберегти свою ідентичність.

Боротьба за Українську ідентичність — це не лише боротьба за територію, це битва за пам'ять, за право на існування. Українці, як і їхні предки, знову опинилися на фронті цієї безжальної боротьби проти древнього зла, що в кожному своєму прояві намагається стерти сліди Наших Українських цінностей і історії. Ця боротьба не лише про виживання, а про те, щоб історія не стала забутою, щоб пам'ять про предків жила в нас ...📜 Вони"боголюбські" і такі як він зникнуть з історії , а бож залишаться НАВІЧНО ВБИВЦЯМИ ТА КАНІБАЛАМИ в пам'яті мільйонів....

А УКРАЇНА БУЛА.Є І БУДЕ ✊ 🇺🇦

✍️24.07.2025

«Басаврюк XX» Дмитра Білого — роман, що розкриває Українську Душу крізь містичну темряву.

_«Басаврюк XX» — це не просто книга. Це спроба прорватися крізь завісу забуття, яку століттями натягували над Українською Історією.
Дмитро Білий, історик і письменник, створює твір, що балансує між документальною правдою та гоголівською містикою, між реальністю визвольних змагань і символічним Злом, яке переслідує Україну від покоління до покоління._

📖 Сюжет
Роман починається з таємничої знахідки рукопису, що належить українському емігранту доби УНР. Цей текст стає ключем до розуміння прихованих механізмів історії — змов, окультних організацій, Храму Жаху, і боротьби тих, хто знав більше, ніж дозволено знати. Події охоплюють період між двома світовими війнами, визвольні змагання, Голодомор, повстання на Кубані — все це вплетено в канву містичного трилера.

🩸 Містика як алегорія
Вовкулаки, упирі, прокляті місця — це не просто елементи жанру. Це метафори для імперського зла, яке переслідує Україну. Автор не боїться показати, як це зло пожирає героїв, як надія згасає — але водночас залишає читачеві вибір: мовчати чи боротися.

📜 Історична правда
Роман заснований на реальних архівних матеріалах, які Білий осучаснив і вплів у художню форму. Це робить «Басаврюк XX» унікальним — він не просто розважає, а відкриває очі на те, що приховували. Особливо сьогодні, коли Україна знову бореться за свою свободу, цей твір звучить як попередження і як заклик.



📚🎙️🎧📽️ Читай. Слухай.Дивись.Поширюй. Пам’ятай.

Цей роман — як голос із минулого, що кричить:
«Не дозвольте знову стерти себе з історії!»

📌 А щоб не бути самотнім у цій боротьбі за пам’ять — підписуйся на авторський Телеграм-канал «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ…»
Там — аудіобібліотека Українця, історичні подкасти, літературні рецензії, і головне — спільнота, яка не забуває.

👉 [t.me/RuslanSpeaks](https://t.me/RuslanSpeaks)

📚📜🎙️🎧 “Пісня про Гаявату” Генрі Лонгфелло
_у сучасному Українському озвученні_

🌿 У ті часи, коли уява легко ширяла над преріями, а серце прагнуло диких просторів, «Пісня про Гаявату» була не просто поемою — вона була дверима у світ романтичної свободи, духовного пошуку та героїчного становлення.*

Ця епічна поема, наче ліричний вітраж, крізь який світяться легенди корінних народів Північної Америки, оживає новим голосом у телеграм-каналі «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ...». Її звучання Українською — не просто переклад, а справжнє переосмислення, де Гаявата промовляє мовою, близькою кожному серцю, що шанує силу слова, ритм душі й глибину образу.

🪶 Романтизм і пригода, як голос дитинства:
Для багатьох з нас це — повернення у ті роки, коли ми були маленькими індіанцями, будували вігвами з пледів і воювали з уявними білими переселенцями у степах власної уяви. Гаявата — не просто герой. Він — символ шляхетності, внутрішнього зростання, балансу між природою і людським серцем.

🔥 Чому варто послухати саме зараз:
- Озвучення українською повертає поемі пісенність, що пробуджує серце сучасного слухача.
- Її мотиви — миру, єднання, сили духу — як ніколи актуальні.
- Через чарівний ритм Лонгфелло й голос сучасного Українського виконавця ця поема звучить як молитва і як подорож.

🎶 *Це не просто слухання — це спогад про наше дитинство, перегук з традиціями усіх народів, нагадування про те, що пригоди і поезія — вічні супутники людської душі.*

📖 І не хай «Пісня про Гаявату» не з Української історії — вона переплітається і з нашими «...ДОРОГАМИ ЧАСУ» Бо справжня поезія не має кордонів. Як і дитяча мрія стати гідним воїном, вільною людиною, другом світу...


https://t.me/RuslanSpeaks

«Чорне Сонце» — не метафора, а реальність, яку ми переживаємо щодня.

Цей текст — не про вигадану історію. Це голос тих, хто дихає в окопах, хто молиться під градом снарядів, хто дивиться смерті в очі, але не схиляється.

На Донбасі, серед згарища, де руїни стали будинками, розгортається драма людської душі. Василь Шкляр у своєму романі «Чорне сонце» показав нам 28-річного Українця, який не просто воює — він горить, палить себе задля нашого життя. І таких — тисячі. Кожен із них міг бути нашим братом, другом, сином.

Коли ти гортаєш стрічку новин, не забувай: це не просто заголовки. Це — останній лист солдата до матері. Це — очі медика, який витирає кров з шолома. Це — хрест на свіжій могилі, під якою лежить той, хто мав одружитися цього літа…

«московія» — імперія зла, що виросла на брехні, геноциді та ненависті. Вона хоче забрати наш голос, нашу пам’ять, нашу свободу. Але поки ми пам’ятаємо — ми живемо. Поки боремось — МИ ПЕРЕМОЖЕМО !

🛡️ ⚔️Твій голос — це зброя.
🕯️ Твоя пам’ять — це храм загиблих.
Твоя дія — це порятунок живих.

Ми — НАРОД, який не можна зламати. МИ — ті, хто дихає вогнем і творить світло з попелу !

📢 Поширюй. Говори. Стій.
Бо Україна — це не просто Держава.
Це твоя душа, закута в чорне сонце, що вже проривається крізь морок
https://t.me/RuslanSpeaks

✍️16.07.2025

🔥 Нова - стара подорож у часі — «Векша» Бориса Комара 🔥
Ви готові перенестися в епоху, де мечі дзвонять гучніше за слова, а серце юного героя б’ється за свободу та справедливість? Повість «Векша» — це не просто історія. Це легенда, оживлена на сторінках української класики, що пробуджує гордість, спонукає до рішучості та надихає!

🐿️ Векша — ім’я білки, символ кмітливості та спритності.
Юний герой із серцем, сповненим жаги до волі, долає полон, чужину, загрози від печенігів — і рятує князя Ігоря від підлого задуму. Це не тільки пригодницький роман — це книга про незламний дух, актуальна й сьогодні, коли ми знову боронимо Україну.

⚔️📜 Хочете краще пізнати Київську Русь? Ця книга стане вашим провідником крізь героїзм, мужність і культурне багатство наших предків.

💔🇺🇦 Війна торкнулася кожного з нас. Саме тому такі твори — як маяк пам’яті й сили, що підтримує нашу ідентичність. Ми були. Ми є. Ми будемо.

📲 І не забудьте долучитись до мого авторського телеграм-каналу UA «УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ...»
Там — справжній архів Українського духу:
🎧 🎙️📚Аудіо_бібліотека для всіх поколінь.
🏞️ Подорожі по регіонах України .
🎶 Музика, фольклор, містика.
📽️Художні та документальні фільми.Фільми(світові БЛОКБАСТЕРИ) з українським професійним дубляжем.
📚 Публіцистика, історичні цікавинки, побутові традиції та ще багато різного...

👉 Приєднуйся та ставай частиною Українського інтернет-простору!
💥 Скажи тверде «НІ!» ворогу
🇺🇦✊ УКРАЇНА ПОНАД УСЕ !

🔗 *Телеграм-канал:* UA «УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ...»
https://t.me/RuslanSpeaks

МИ ЗНАЄМО СВОЄ КОРІННЯ. МИ БЕРЕЖЕМО СВОЮ ЗЕМЛЮ. СЛАВА УКРАЇНІ! 🇺🇦✊

Сміливість на обкладинці, страх у календарі?

У той час як Джим Ловлес закликає нас “Іди туди, де страшно”, сам автор скасовує свій приїзд в Київ через... СТРАШНО❗. Безпека, звісно, річ важлива — але тут, погодьтеся, іронія досягла рівня художньої довершеності.

Ми живемо в епоху мотиваційного маркетингу, де заголовок книги часто сміливіший за її зміст. "Будь хоробрим! Перестань боятися! Купи мою книжку!" — а внизу дрібним шрифтом: 🔺"За умови сприятливих геополітичних обставин."🔺

Тому варто пам’ятати: не все, що кричить з обкладинки, заслуговує на безумовну віру. Критичне мислення — наше найкраще бронювання, особливо проти гучних меседжів, які красиво виглядають на Instagram, але зникають при першій зміні планів.

🔺 Moral of the story? Читай між рядків. Не вся хоробрість продається на Amazon."Знай себе. Стань собою. Не зволікай."

Автор? Чоловік, який шість разів змінював ім’я, стиль життя та власний бренд. Сьогодні він — духовний наставник. Учора — експерт з криптовалюти. Завтра, кажуть, відкриє школу свідомого катання на гіроборді.
🔺Мораль: перш ніж “стати собою”, варто вирішити — ким саме⁉️

"Життя — це спорт. Біль — це сила. Ти — чемпіон!"
Цитата з книжки, яку автор написав, лежачи в SPA, з детокс-смузі в руках. Вправи — лише на словах, болі — від виведення глютену з меню.
*Мораль: якщо твій тренер ближче до м’якенького пуфіка, ніж до спортзалу — варто ввімкнути критичне мислення❗

📚 ТОП-10 мотиваційних фраз, що звучать як пророчі, але працюють як банальні шапки для Instagram-сторіс

👇✍️Записуй...

1️⃣ “Живи на максимум!”
*Після роботи? Максимум — це тарілка гречки і серіал, який ти вже бачив тричі.*

2️⃣ “Будь зміною, яку хочеш бачити у світі.”
*Але поки що — зміни тільки свій тариф на мобільному.*

3️⃣ “Страх — це лише ілюзія.”
*Але кредит на квартиру — дуже реальний.*

4️⃣ “Ти вже маєш все, що потрібно для успіху.”
*Щоправда, доступ до успіху відкривається після покупки курсу за $299.*

5️⃣ “Щастя всередині тебе.”
*Це добре, бо ззовні — затори, зливи і черги в аптеці.*

6️⃣ “Не зупиняйся, коли втомився. Зупиняйся, коли досягнеш мети.”
*Але спочатку дозволь собі хоча б поспати, окей?*

7️⃣ “Вір у себе, навіть коли ніхто інший не вірить.”
*І потім — зніми мотиваційний ріл з музикою Coldplay. Це важливо.*

8️⃣ “Ризик — це нова зона комфорту.”
*Особливо, якщо зона без подушок, тепла і стабільної зарплати.*

9️⃣ “Щодня — новий шанс!”
*Але шанс на що? — Ніхто не уточнив. Може, шанс побачити нову тріщину в стелі...*

🔟 “Твій шлях — унікальний.”
*Ну звісно. Особливо, коли навігатор вказує на двір із заблокованими воротами.*

✍️13.07.2025

Байдужість як вирок: Як внутрішня деукраїнізація підриває майбутнє Нації.

На тлі повномасштабної війни, яку принесла в Українську землю роZZія — імперія, що завжди прагнула знищити Українську ідентичність, — з особливою болючістю постає питання: хто є українцем? І чи можна бути громадянином України тільки за паспортом, не розділяючи її мову, культуру, біль і надії?

🧬 Нація — це не паспорт, а приналежність духу.

Мільйони людей в Україні народилися та зросли тут, але залишились внутрішньо чужими. Їхній світоглядному продукті країни-агресора, їхнє мовлення — російськомовне за замовчуванням, а фраза «какаяразница» стала символом глухоти до Національного болю. В час, коли мова є бронею, коли культура — щитом, така байдужість ранить не менше за зброю.

🧨 Байдужість — це не нейтральність, а токсична пасивність!

Нейтральність в умовах геноциду — це підтримка агресора. Люди, які відмовляються визнавати цінність мови, обрядів, пам’яті, перетворюються в мовчазних співучасників. Їхній конформізм дозволяє ворогу легітимізувати ідеї «одного народу», стирати відмінності, знищувати унікальність Української душі.

Байдужість — це політична позиція. Коли Український воїн гине за можливість твоїх дітей говорити Українською, але ти вперто обираєш іншомовну байдужість — ти перекреслюєш його жертву.

🧠 Культурна амнезія — небезпечніша за ракети

Ворог боїться не тільки ЗСУ, а й Української книги, пісні, кіно. Він бомбить музеї, спалює архіви, знищує мову — бо знає: нація, яка втрачає культуру, нею легко керувати. Байдужа більшість — це підґрунтя для поразки не на полі бою, а у свідомості.

Шлях порятунку — через пробудження ідентичності !

Цей допис не є осудом, а закликом до пробудження. Бути Українцем — це щоденне рішення. Обирати Українську — значить робити внесок у ПЕРЕМОГУ. Навіть якщо ти раніше не говорив, не читав, не співав Українською — почати ніколи не пізно. Бо в умовах війни мова — це не лише засіб комунікації. Це зброя, що формує свідомість і чинить спротив.