#тварини Чудернацькі фламінго: рожеві дива на тонких ніжках 🙂 Фламінго – це, мабуть, найексцентричніші птахи у світі природи. Уявіть собі: довгі, як у жирафи, ноги, шия, що гнеться, наче гумовий шланг, і пір’я, пофарбоване в такий яскраво-рожевий колір, що навіть Барбі позаздрила б. Ці птахи виглядають так, ніби щойно втекли з вечірки 80-х, де хтось переборщив із коктейлями на основі креветок. А знаєте, чому вони рожеві? Бо обожнюють креветки та водорості, багаті на каротиноїди – такі собі природні барвники. Без цієї дієти фламінго були б просто сірими курками на ходулях. Тож, можна сказати, що їхній стиль – це результат гастрономічного вибору. Хто б міг подумати, що птахи так серйозно ставляться до фуд-блогінгу? Ще одна їхня фішка – стояти на одній нозі. Науковці досі сперечаються, чому вони це роблять: чи то для збереження тепла, чи то просто щоб похизуватися перед іншими. Мовляв, "дивись, я можу балансувати краще, ніж ти, навіть після трьох креветкових коктейлів!" А може, це просто їхній спосіб сказати: "Так, я фламінго, і мені байдуже, що ти думаєш про мої життєві рішення". Живуть вони переважно в теплих краях – Африка, Південна Америка, Кариби – і люблять тусуватися великими зграями. Уявіть собі вечірку на болоті: сотні рожевих красенів, які галасливо базікають і хлюпаються у воді. Сусіди, мабуть, не в захваті, але фламінго це не хвилює – у них є стиль, харизма і, звісно ж, креветки. Отож, наступного разу, коли побачите фламінго (хоча б на картинці), згадайте: це не просто птах. Це ікона моди, майстер балансу і, можливо, найвеселіший гість на будь-якій вечірці. 🙂

⚔️ «Убивця Акаме» не просто тримає в напрузі з перших сторінок, а занурює у світ, де вибір завжди має ціну. Це історія про боротьбу за справедливість у гнилій імперії, де навіть головні герої не завжди виходять живими. Манґа поєднує драму, напружені бої, харизматичних персонажів і несподівані сюжетні повороти, які не залишать вас байдужими. Це стосується і перегляду аніме)

#особистості #історія 11 лютого, відзначають міжнародний день жінок та дівчат у науці. Ця дата покликана підкреслити внесок жінок у науку та надихнути нові покоління дослідниць. Ірена Носик (1928–2016) - українсько-канадська художниця, культурна діячка й артколекціонерка, ілюстраторка наукових фахових видань у галузі біології та зоології. Після еміґрації до Канади 1948 року, Ірена навчалася в Онтарійському коледжі мистецтв, від 1951 року працювала як художниця-ілюстраторка в Департаменті зоології / біології у Торонтському університеті найбільшу популярність і визнання вона здобула саме за свої високоякісні праці, створені під час роботи в університеті. У 1960–1970 роках біологічні ілюстрації художниці привертали постійну увагу канадської преси. Крім нішевих наукових видань, про Носик писали й найпопулярніші канадські часописи «Toronto Daily Star» та «Toronto Tribune». У 1957 році ілюстрований щотижневий журнал «Star Weekly» розмістив на обкладинці кольорову світлину наукової ілюстраторки з мікроскопом на тлі картини з нетлею, підписавши фото: «Cover Girl with Unusual Job». Того самого року мережа CBC запросила Ірену Носик продемонструвати свої праці в телевізійному ток-шоу «Tabloid» упродовж 26 років роботи в університеті Ірена Носик створила понад дві тисячі настінних ілюстрованих таблиць великого формату для університетських лекцій, а також чимало ілюстрацій для підручників і наукових статей. Багато таких робіт вона малювала з живих «моделей» за допомогою мікроскопів. Близько 700 широкоформатних таблиць, виконаних олією на полотні, нині зберігаються в архівах Торонтського університету. Ірена Носик, без перебільшень, була дуже популярною науковицею і public figure в Канаді у 1960-х роках. Така собі cover girl. Її любила камера, казали про Ірену сучасники. Поява на токшоу Tabloid 1957 року саме науковиці й взагалі стала фурором, бо доти до студії запрошували здебільшого акторок та дружин відомих діячів Ірена Носик мала ще й дуже хороше колекціонерське чуття. Її неймовірна харизма та комунікабельність дали їй змогу зібрати чудову колекцію творів українського мистецтва. У її збірці були твори Якова Гніздовського, Олекси Грищенка, Івана Іванця, Олекси Новаківського, Миколи Кричевського, Олени Кульчицької, Павла Ковжуна та багатьох інших знакових українських митців і мисткинь. частина її колекції, як заповіла сама Ірена Носик, після її смерті була передана до НМЛ та Чортківського краєзнавчого музею.

#вистави До Дня святого Валентина! В суботу 15 лютого о 19-00, актори театру «ДИВНІ ЛЮДИ» зберуться на сцені Будинку архітектора на спеціально створену до свята комедію «Що жінці добре, то чоловіку кредит» На вас чекають гострі й дотепні діалоги, влучні жарти, ексклюзивна жива музика та неймовірна енергетика харизматичних акторів. КВИТКИ ОНЛАЙН: https://concert.ua/uk/events/divni-lyudi-sho-zhinci-dobre-to-muzhiku-kredit Зарядьтеся позитивом і будьте коханими! Подаруйте радісні емоції один одному! Вистава відбудеться 15 лютого в Будинку архітектора, Київ, вул. Бориса Грінченка 7, метро "Майдан Незалежності". Обмеження за віком 16+.

#тварини Запальні танці павлиних павучків: витончене шоу для виживання. Павучки-павині (Maratus) — одні з найхаризматичніших павукоподібних на планеті. Їхній унікальний ритуал залицяння — це справжнє видовище, яке поєднує в собі елементи танцю, музики та візуального шоу 🎭 Коли настає час шукати партнерку, самець перетворюється на справжнього артиста. Він виконує складний танець , поєднуючи рухи з "барабанною партією" — ритмічними постукуваннями лапками. Але головний елемент його виступу — це яскраве забарвлення брюшка, яке він піднімає, наче павиний хвіст . Але це не просто шоу, а справжня битва за виживання. Якщо самця не вразить самку, він ризикує стати її обідом 🍽. Тому кожен рух відточений до ідеалу: він тремтить, пританцьовує, барабанить лапками по поверхні та завмирає в сподіванні. Якщо танець зачаровує – він отримує шанс на продовження роду , якщо ні – фінал може бути трагічним Ось така висока ціна мистецтва!

#тварини Морські леви – справжні майстри веселощів та харизми! 🙂 Навіть на березі морські леви зберігають свою грайливість. Вони можуть дражнити один одного, катаючись по піску і влаштовуючи веселу метушню, завжди залишаючись харизматичними та невгамовними.

#тварини Андський кондор: Король небес серед птахів. Уявіть собі птаха, який виглядає так, ніби щойно вийшов із кастингу на роль суперлиходія у фільмі про супергероїв. Знайомтеся з андським кондором – пернатим гігантом, що літає над Андами з таким виглядом, ніби він володіє всіма горами й хмарами. Цей птах не просто вражає, він буквально змушує всіх інших птахів заздрісно шепотіти: «Ну як, як він це робить?» Хто він такий? Андський кондор (Vultur gryphus) – це найбільший літаючий птах у світі, якщо брати до уваги розмах крил. Його крила можуть сягати до 3,3 метра – це як розкласти два дивани вшир! Вага? До 15 кілограмів, але не хвилюйтеся, кондор не сидить на дієті, бо він і так виглядає як бодибілдер серед птахів. Його лисина (так, голова в нього лиса, як у мудрого дідуся) і зморшкувата шия додають йому вигляду філософа, який розмірковує над сенсом життя, парячи на висоті 5 кілометрів. Що він їсть? Кондор – це не той птах, який полює на мишей чи ганяється за комахами. Він падальник, але, скажімо так, із вишуканим смаком. Його меню – це справжній шведський стіл із решток гірських тварин, як-от лам чи оленів. Уявіть, як кондор сидить на скелі, оглядає свої володіння й думає: «Хм, сьогодні я в настрої для чогось із альпійських пасовищ». До речі, він може не їсти кілька днів, а потім наминати до 5 кг їжі за раз. От вам і пташиний чемпіон із переїдання! Чому він такий крутий? По-перше, кондор літає так, ніби закони гравітації для нього – лише рекомендація. Він використовує висхідні потоки повітря, щоб глісувати годинами, майже не махаючи крилами. По-друге, він живе до 70 років – це вам не горобець, який тусується пару сезонів. А ще в нього є харизма: самці мають гребінь на голові, який виглядає як корона, а їхній погляд говорить: «Я тут головний». Легенда Анд Для місцевих народів Анд кондор – це символ свободи й зв’язку з небесами. Вони вірили, що він переносить душі до зірок. І, чесно кажучи, дивлячись, як ця величезна птаха ширяє над горами, важко не повірити, що вона знає якісь космічні секрети. Трохи гумору Чи знали ви, що кондор – це єдиний птах, який може похвалитися власним «літаком»? Його крила настільки великі, що, здається, він міг би перевозити пасажирів із Куско до Ліми. А ще, якщо ви раптом побачите, як кондор позує для фото, не дивуйтеся – він точно знає, що виглядає краще за всіх у кадрі. Висновок Андський кондор – це не просто птах, це справжня рок-зірка Анд. Він літає вище, живе довше й виглядає так, ніби щойно підписав контракт із National Geographic. Тож, якщо будете в Андах, подивіться в небо – можливо, сам король небес вирішить вас привітати своїм величним польотом!

#тварини Тамандуа: Молодший брат гігантського мурахоїда, який не поспішає зростати. Уявіть собі сімейство мурахоїдів як типову родину: є старший брат – гігантський мурахоїд, який завжди хизується своїм довгим носом і вражаючими розмірами, а є молодший – тамандуа, який, здається, вирішив, що бути "крутим" – це не про нього. Тамандуа, або як його ще називають "малий мурахоїд", – це ніби той родич, який приходить на сімейну вечерю в піжамі й каже: "Я не проти мурашок, але давайте без поспіху". Хто такий тамандуа? Тамандуа – це середній за розміром представник родини мурахоїдів, який живе в Центральній і Південній Америці. Він менший за свого гігантського брата (довжина тіла – близько 50-60 см плюс хвіст), але має той самий фірмовий "шнобель" і довгий липкий язик, який ідеально підходить для полювання на мурашок і термітів. Його зовнішність – це щось середнє між плюшевою іграшкою і героєм мультфільму: пухнаста шерсть, маленькі оченята й хвіст, який він використовує як п’яту точку опори, коли лазить по деревах. До речі, його ще називають "деревним мурахоїдом", бо він – справжній майстер акробатики, на відміну від гігантського брата, який воліє триматися землі. "Я не гігант, і мені це подобається" Тамандуа ніби свідомо обрав собі роль "скромняги" в родині. Гігантський мурахоїд може похвалитися, що з’їдає до 30 тисяч мурашок за день, а тамандуа спокійно собі цмулить 9 тисяч і каже: "Менше – це краще, я за work-life balance". Його розмір дозволяє йому бути більш маневреним, лазити по деревах і уникати зайвих проблем. А ще в нього є секретна зброя – запах. Так, тамандуа вміє виділяти такий "аромат", що навіть найсміливіші хижаки подумають двічі, перш ніж його чіпати. Кажуть, цей запах у чотири рази сильніший за скунсовий. От вам і "маленький, та удаленький"! Життя в стилі "релакс" Тамандуа – це тварина, яка нікуди не поспішає. Він веде переважно нічний спосіб життя, вдень відсипаючись у кронах дерев, згорнувшись у клубочок. Їсть він мурашок і термітів, але без фанатизму – розриває гнізда акуратно, ніби боїться когось образити. А ще він не проти поласувати медом чи фруктами, якщо пощастить знайти. Взагалі, тамандуа виглядає як філософ серед мурахоїдів: "Навіщо бігати за їжею, якщо можна просто залізти на дерево й подумати про життя?" Молодший брат, але з характером Хоч тамандуа і менший за гігантського мурахоїда, він не дозволяє себе недооцінювати. Якщо його роздратувати, він стає на задні лапи, спирається на хвіст і махає передніми кігтями, ніби кажучи: "Я, може, й маленький, але спробуй мене дістати!" Ця поза виглядає одночасно кумедно і зворушливо – як молодший брат, який намагається довести, що він теж "у грі". Висновок Тамандуа – це ідеальний приклад того, що не обов’язково бути найбільшим, щоб бути цікавим. Він не женеться за славою гігантського мурахоїда, а просто живе собі в кайф, лазить по деревах і насолоджується мурашиними "перекусами". Тож наступного разу, коли почуєте про мурахоїдів, згадайте про цього скромного, але харизматичного молодшого брата – тамандуа, який доводить, що розмір не головне, головне – стиль!

#психологія Як працює ефект першого враження і чому він часто нас обманює? Всього кілька секунд – і ми вже робимо висновки про людину. Симпатична чи ні? Надійна чи підозріла? Розумна чи не дуже? Перше враження формує наше ставлення миттєво. Але наскільки ці оцінки точні? Чи не вводять вони нас в оману? 1️⃣ Мозок оцінює людину за частками секунди: Дослідження показують, що нам вистачає 50-500 мілісекунд, щоб зробити перший висновок про людину. Ми судимо за зовнішніми ознаками – виразом обличчя, манерою говорити, стилем одягу – але це не завжди відображає справжню особистість. 2️⃣ Гало-ефект (одна деталь впливає на загальну оцінку): Якщо людина нам зовні подобається, ми схильні приписувати їй позитивні риси: “він приємний – значить, і розумний”. Але реальність може бути протилежною: харизматична людина не завжди чесна, а стримана – не завжди нудна. 3️⃣ Ми більше віримо враженню, ніж фактам: Навіть якщо ми пізніше отримаємо нову інформацію про людину, перший висновок залишається сильним. Через це ми можемо довіритися “не тій” людині або, навпаки, не дати шансу комусь, хто просто здався не дуже відкритим при першій зустрічі. Як не потрапити в пастку першого враження: ✅ Дайте людині другий шанс: Якщо вам хтось спочатку не сподобався – можливо, це просто його хвилювання або невдалий момент. ✅ Звертайте увагу на дії, а не тільки на перше враження: Поведінка в реальних ситуаціях говорить більше, ніж зовнішні риси. Перше враження може бути корисним, але не варто довіряти йому беззаперечно. Дайте собі шанс дізнатися більше – і ви здивуєтесь, як часто початкові оцінки виявляються хибними.

#тварини Момот чорнощокий: тропічний модник із хвостом-вітрилом. У світі птахів є справжні зірки, і момот чорнощокий (Eumomota superciliosa) — одна з них. Цей барвистий тропічний красень із довгим хвостом виглядає так, ніби щойно вийшов із салону краси джунглів. Його пір’я — це вибух кольорів: смарагдово-зелене, синє, руде, а чорні "щоки" додають йому вигляду загадкового філософа чи, можливо, пташиного суперагента. Хвіст момота — окрема історія. Довгий, елегантний, із пір’їнами на кінці, що нагадують маленькі ракетки, він здається ідеальним для того, щоб махати ним на всі боки, хизуючись перед іншими птахами. Орнітологи кажуть, що це допомагає в балансуванні під час польоту, але я впевнений: момот просто любить, коли на нього дивляться. "Гляньте, який я стильний!" — ніби кричить він, гойдаючись на гілці. Живе наш герой у Центральній Америці, де гріється на сонці, полює на комах і, напевно, іноді заздрісно поглядає на колібрі, які гудять поруч. Але момот не сумує: у нього є свій шарм, своя харизма і, звісно ж, той хвіст, який робить його королем тропічного подіуму. Тож якщо одного дня ви опинитеся в джунглях і побачите цього птаха, не забудьте зробити комплімент його "зачісці". Хто знає, може, він навіть махне вам хвостом у відповідь! 🙂