#кіно
Комедійний детектив “Десять блогерят” вийде в український прокат 16 жовтня 2025 року.
Зйомки фільму вже завершено, і творці представили перші кадри та офіційний постер. Стрічка розповідає про десятьох популярних українських блогерів та акторів, які опиняються замкненими на знімальному майданчику, де запускається небезпечна гра: кожні десять хвилин онлайн-аудиторія обирає, хто стане наступною жертвою. Те, що спочатку виглядає як шоу-бізнесовий жарт, швидко перетворюється на справжній кошмар.

Фільм є сучасним комедійним переосмисленням детективу Агати Крісті, з елементами чорного гумору, численними відсилками до «Гри в кальмара» та «Гри престолів». За словами сценариста та продюсера Олександра Щура, який працював над стрічками «Я, ти, він, вона» і «Буча», ця історія не лише розважає, а й порушує серйозну тему – хейт у соцмережах та його справжні наслідки. Автори фільму наголошують, що кіно має стати приводом замислитися над тим, що ми говоримо і несемо одне одному в цифровому просторі.

У фільмі зіграють як професійні актори, зокрема Тарас Цимбалюк та Арам Арзуманян, так і відомі інфлюєнсери, які постануть у несподіваних амплуа – у ролях самих себе, але у вигаданих обставинах, де ніхто не знає, хто наступний.

😸🫂 Чоловік вирішив взяти кошеня з притулку, але той не хотів відпускав свого пухнастого друга

Довелося взяти обох 😄
#відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity #animals #brovaryregion

Сатирична стаття на тему "ненормальності" творчих людей

Творчі люди: маніяки, збоченці, божевільні — але з ручкою, а не сокирою
---
Що спільного між письменником і маніяком? Обоє довго сидять у темряві, обдумуючи, як усе має закінчитися. Різниця лише в тому, що один бере сокиру, а інший — клавіатуру. І от з клавіатури — вже й роман, уже й фільм, уже й Нобелівська. А міг би ж просто сісти за вбивство.
Творча людина — це соціально прийнятний варіант шизофренії. Вони розмовляють із вигаданими персонажами, чують голоси (які називають "музою") і можуть годинами витріщатися в стіну, мов задумали щось страшне. І найчастіше так і є.
У головах художників і письменників живе цілий притулок монстрів: збоченці, вбивці, тирани, філософи з тарганами в голові. І всі вони — герої майбутніх романів. Часом здається: творчі — це ті, хто знайшов морально-безпечну альтернативу злочину. Бо є закон. Бо є суспільство. Бо є відчуття провини. І от тому вони просто пишуть про те, як когось розпиляти, зрадити, згвалтувати, з’їсти або воскресити.
Уявіть, що Пікассо не малював би. Або Кафка не мав би паперу. Або Стівен Кінг не писав, а просто робив усе те, що описує. Чи довго б протрималося людство?
Творчість — це офіційно дозволене божевілля. Автори фантастики, фільмів жахів, чорного гумору — це своєрідні алхіміки, що беруть темряву власної психіки і трансформують її у витвір, який викликає "вау" замість "суду присяжних". І замість кримінального кодексу — літературний, кінематографічний чи театральний фестиваль.
Звісно, не всі митці — латентні психопати. Але майже кожен хоча б раз у житті, створюючи щось, ловив себе на думці: "Як добре, що я не зробив це в реальності". І от саме в цьому полягає сила мистецтва — воно рятує людей від них самих.

Висновок:
Світ має щастя, що творчі люди — не психи з ножами, а лише люди з уявою. Їхні монстри живуть у книгах, їхні збочення — в сценах фільмів, їхні одержимості — у мистецтві. І поки є папір, клавіатура та сцена — ми в безпеці.
---

Але... не лишайте їх наодинці надто довго. Бо іноді фантазії просяться назовні.