☕️ Доброго ранку, шановні підписники! Сьогодні субота, 31 січня — і це останній день другого місяця зими Ця дата пов'язана з такими святами 👇 ➡️ Всесвітній день ювеліра — запроваджений молодими майстрами в 2008 році в Ташкенті. ➡️ День «Обійми економіста» — неофіційне західне свято, створене для гумористичної підтримки фахівців. ➡️ День «з ніг на голову» — цей день присвячений порушенню буденних правил, створенню хаосу, веселощів та перевертанню звичного порядку речей — від одягу до розпорядку дня. ➡️ День натхнення мистецтвом — заснований активістами, щоб стимулювати розвиток через творчість. ➡️ Міжнародний день зебри — ініційований природоохоронними організаціями [зокрема Смітсонівським інститутом] для порятунку видів, що зникають. ➡️ Міжнародний день фокусника — прив'язаний до дня смерті святого Боско, який проповідував за допомогою трюків. ➡️ У США видали патент на торгову марку Coca-Cola [1893]. ➡️ Велика Британія вийшла з ЄС та Євратому [2020]. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#дати #свята #традиції #прикмети Опанас-ломоніс: День, коли зима випробує на міцність ❄️👹 ​31 січня за церковним календарем (за новим стилем) вшановують пам'ять святителів Афанасія (Опанаса) та Кирила Олександрійських. У народному ж календарі цей день отримав красномовну назву — Опанас-ломоніс. Назва прямо натякає: морози в цей час бували настільки лютими, що «ломили ніс» кожному, хто наважився висунутися з теплої хати. 🌡️🥶 ​Чому боялися «Опанасових морозів»? ​У давнину вважали, що саме сьогодні зима востаннє намагається показати свою повну силу перед лютневими завірюхами. Це був час іспиту для господарів: чи вистачить дров і кормів для худоби до першої трави? Селяни казали: «Прийшов Опанас-ломоніс — бережи щоки та ніс». 🧣🏠 ​Традиції та «виганяння відьом» ​Наші предки вірили, що в такі морозні дні нечиста сила гуляє по світу, намагаючись погрітися в людських оселях. ​Магічний захист: Господарі обходили двори з кочергою або серпом, постукуючи по кутках амбарів та хлівів, щоб «вигнати відьом» та вберегти худобу від пристріту. 🧹🐎 ​Заборона на операції: Вважалося, що цього дня краще не планувати важливих медичних втручань чи судових справ — мовляв, «мороз розум затьмарює». ⚖️🚫 ​Народні прикмети: Прогноз на весну ​Незважаючи на холод, люди пильно стежили за природою, намагаючись вгадати майбутній врожай та прихід тепла: ​Сонце опівдні: Якщо 31 січня вдень яскраво світить сонце — весна буде ранньою та дружньою. ☀️🌱 ​Завірюха та хуртовина: Якщо ж мете сніг — зима затримається, і весна буде затяжною та холодною. ❄️🌬️ ​Чистий захід сонця: Якщо вечір ясний, то морози протримаються ще довго. 🌅🧊 ​Ворони літають зграями: Провісники тривалого похолодання. 🐦⬛ ​Гастрономічна пауза ​На Опанаса господині часто готували ситні гарячі страви та киселі, щоб зігріти родину. Головне правило дня — тримати ноги та серце в теплі, а думки — у спокої. 🥧☕ ​Сьогодні Опанас-ломоніс нагадує нам: якою б лютою не була холоднеча, сонце вже повертає на весну, а дні стають довшими. Головне — перечекати останній подих арктичного холоду з гумором та гарячим чаєм. ☝️🔥

Прикрі кікімероїди вперто хочуть позбавити нас тепла. Навіть попри те, що у будь-якої війни є дві сторони і нині мерзнуть також тисячі жителів болотяних міст. А щодо нас, українців, то маємо те, щотє у нас не відбере ніхто і ніколи - почуття гумору. Отож, коротенька ІСТОРІЯ ПРО ЖІНОЧЕ ТЕПЛО. Випало якось мені поспілкуватися з двома фахівцями у галузі енергозбереження. Розповідали мудрі речі, принаймні мудрі для мене, бо я в тому не дуже кумекаю. Дискутували велемудрими термінами, висували концепції, кляли владу. Робили все, що належиться фахівцям. А наприкінці диспуту дійшли висновку, що найнеобхіднішого і водночас найпростішого способу, аби в хаті тепліше було, ще ніхто не відмінив і не заперечив. На тому й застановилися, вдарили по рухах і в унісон розреготалися. Я ж, насмілюся сказати, був у повному невіданні і почував себе, як водій гівновоза під час дебатів Едісона з Теслою. «І що? Що то за спосіб»? – відкрив писок ваш покірний слуга. «Щоби жінка в тілі була. Бо коли така огрядна ходить сюди-туди по хаті, то створює додаткову енергію, а значить в квартирі тепліше», - майже в унісон відповіли добродії фахівці. Отакої! І мораль тут надпроста: у нас чоловіки завжди знають справжню ціну жінкам.

Ми жартуємо не тому, що нам властиве почуття гумору, ні, ми намагаємося не втрачати почуття гумору, тому що без нього ми пропадемо. 🌶️ Еріх Марія Ремарк

#історія #постаті Стендаль: Майстер психологічного розтину та затятий ворог нудьги ✍️🇫🇷 23 січня 1783 року народився Марі-Анрі Бейль, якого світ знає під псевдонімом Стендаль. Якщо Ви вважаєте, що реалізм у літературі — це довгі описи природи, то Стендаль з Вами б не погодився. Його цікавив інший ландшафт — людська душа, де амбіції, пристрасті та егоїзм ведуть безперервну війну. 🧠⚔️ Він був людиною парадоксів: обожнював Наполеона, брав участь у поході на москву (і, на відміну від багатьох, вижив, зберігши при цьому почуття гумору та пристойний вигляд), але все життя мріяв про Італію та мистецтво. 🏛️🇮🇹 Чому Стендаль — це не просто «класик із підручника»: Синдром Стендаля: Він був настільки чутливим до краси, що під час візиту до Флоренції ледь не знепритомнів від надлишку шедеврів. Тепер цей психосоматичний розлад офіційно називають його ім'ям. Тож, якщо Вам стане зле в Ермітажі чи Луврі — вітаю, у Вас діагноз від Стендаля. 🎨😵 «Червоне та чорне»: Його найвідоміший роман — це не просто історія Жульєна Сореля. Це хірургічно точне дослідження того, як соціальні ліфти того часу (армія — червоне, церква — чорне) ламають особистість. Стендаль першим почав писати не про зовнішні події, а про те, що персонаж думає про ці події. 🔴⚫ Скептицизм та маски: Він терпіти не міг пафос і фальш, тому все життя ховався за десятками псевдонімів. Його стиль — лаконічний, майже сухий, як протокол. Він казав, що щоранку читає цивільний кодекс Наполеона, щоб навчитися писати чітко і без зайвих «реверансів». Нам є чому в нього повчитися, чи не так? 📖🧐 Стендаль був переконаний, що його почнуть читати лише через сто років після смерті — у 1935-му. Іронічно, але він помилився: його почали цінувати значно раніше, хоча справжня глибина його психологізму стала зрозумілою лише в епоху Фройда. 🕰️🔬 Він жив для «небагатьох щасливців» (To the Happy Few — його улюблена присвята) і помер, заповівши написати на могилі: «Жив, писав, кохав». Коротко, конструктивно і без зайвого пафосу. ✨⚰️

#дати #свята Тамборрада: день, коли головний біль стає національною гордістю 🥁🇪🇸 20 січня іспанське місто Сан-Себастьян (країна Басків) перетворюється на один суцільний метроном. Тамборрада — це не просто фестиваль, це найгучніше свято Іспанії, де протягом 24 годин барабанний дріб не вщухає ні на хвилину. Якщо ви шукаєте тиші, у цей день Сан-Себастьян — останнє місце на планеті, куди варто їхати. 🔊🚫 Коріння свята сягає початку XIX століття, часів Наполеонівських воєн. Коли французькі війська окупували місто, вони щодня маршували вулицями, вибиваючи ритм на барабанах. Місцеві водоноси та кухарі, щоб поглузувати з окупантів, почали імітувати їхню ходу, стукаючи по своїх бочках та каструлях. Те, що почалося як акт відвертого тролінгу загарбників, згодом перетворилося на головну традицію міста. 🥘🥖 Свято стартує рівно опівночі на площі Конституції, коли мер піднімає прапор міста під звуки маршу Сан-Себастьяна. Учасники діляться на дві основні групи: «барабанщиків» (у військовій формі тих часів) та «кухарів» (у білих ковпаках та фартухах). Останні замість барабанів використовують дерев'яні діжки, створюючи неповторний контраст звуків. 👨‍🍳💂 Тамборрада — це ідеальний приклад того, як народний гумор і зневага до ворога можуть трансформуватися у велику культурну подію. Навіть під час найважчих диктатур і заборон баски зберігали цей ритм як символ своєї ідентичності. Сьогодні це свято чистої енергії, де єдине правило — бити в барабан так гучно, щоб вас почули навіть на іншому березі Біскайської затоки. 🌊📣

#історія #постаті Батл-рояль у душі поета: Феноменальний шлях «Біта» Такеші Кітано 🎬🥊 18 січня 1947 року на околиці Токіо народився хлопчик, якому судилося стати обличчям сучасної японської культури, хоча сам він тривалий час вважав себе лише вуличним коміком. Такеші Кітано — людина-оркестр, яка примудряється поєднувати в собі брутальність якудза та ніжність дитини, що малює квіти. 🎭🌸 Його шлях до слави почався не з кінокамери, а з мікрофона в стриптиз-клубах району Асакуса, де він виступав у дуеті «Two Beats» під псевдонімом Біт Такеші. Його гумор був агресивним, швидким і часто балансував на межі фолу. Ця манера «стріляти словами» згодом перекочувала в його кінематограф, де довгі паузи перериваються спалахами насильства або несподіваними жартами. 🎤💥 Кітано став режисером випадково: під час зйомок фільму «Жорстокий поліцейський» основний режисер захворів, і Такеші взяв кермо в свої руки. Так народився його унікальний стиль — мінімалізм, відсутність зайвих рухів, статична камера та споглядання моря. Його герої — мовчазні чоловіки з сумними очима, які знають, що смерть неминуча, але йдуть їй назустріч з іронічною посмішкою. 🌊🔫 У 1994 році Кітано потрапив у важку аварію на мотоциклі. Лікарі збирали його обличчя по частинах, і параліч лівої сторони обличчя став його фірмовою «маскою». Багато хто пророкував кінець його кар'єри, але Такеші повернувся і зняв свій шедевр «Феєрверк» (Hana-bi), який взяв «Золотого лева» у Венеції. Саме тоді світ зрозумів: за фасадом жорсткого хлопця ховається глибокий філософ та художник. 🦁🎨 Сьогодні Кітано — це живий монумент. Він пише книги, малює картини (які ви могли бачити в його фільмах), веде математичні телешоу та залишається головним бунтарем японського ТБ. Його життя — це постійна гра на контрастах: від кривавих розбірок у «Сонатині» до зворушливої подорожі в «Кікуджіро». Такеші вчить нас, що навіть у самому жорстокому світі є місце для малювання, сміху та паперових літачків. ✈️🇯🇵

#історія #постаті Батько найвідомішого ведмедя у світі: Трагедія та тріумф Алана Александра Мілна 🧸🎩 18 січня 1882 року народився чоловік, чиє ім'я назавжди зацементоване в історії літератури поруч із тирсою, медом та синім повітряним балоном. Проте для самого Алана Александра Мілна успіх «Вінні-Пуха» став справжнім «золотим прокляттям», яке затьмарило всі його інтелектуальні здобутки. ✍️📜 Мілн був випускником Кембриджу, математиком за освітою та гострим на язик публіцистом. Він довгий час був зіркою британського гумористичного журналу «Punch», писав успішні п'єси для лондонських театрів та серйозні детективні романи. Якби ви запитали Мілна в 1920 році про його майбутнє, він би іронічно розповів про кар’єру великого драматурга, але аж ніяк не автора дитячих казок. 🎭🖋️ Все змінилося в 1924 році, коли Мілн написав кілька віршів для свого сина Крістофера Робіна. Потім з’явився ведмідь, названий на честь справжньої ведмедиці Вінніпег із Лондонського зоопарку. Книги про Вінні-Пуха мали такий колосальний успіх, що Мілн-драматург миттєво «помер» для публіки. Читачі більше не хотіли його політичних есе чи складних п'єс — вони вимагали лише нових історій про Стоакровий ліс. 🌳🐾 Це була особиста драма автора. Він відчував, що його талант замкнули в дитячій кімнаті. Ще складнішими були стосунки з сином: реальний Крістофер Роберт ріс у тіні свого книжкового тезки, що стало причиною глибоких психологічних травм та відчуження від батька. Мілн створив ідеальний світ дитинства для мільйонів, але не зміг захистити від популярності власну родину. 🥀🧒 Попри внутрішній опір автора, Вінні-Пух став культурним феноменом. Мілн зумів через прості образи передати складні архетипи людських характерів — від депресивного Іа-Іа до тривожного П'ятачка. Його тексти — це не просто казки, а вишукана британська проза, сповнена тонкої іронії та філософії «нічогонероблення», якої нам так бракує сьогодні. 🍯🐝

- А що ти робиш у житті ? - Сміюся. Іноді навіть із себе самої. Сміюся , коли люди бувають злі - бо знаю , що життя коротке. Сьогодні ти є...а завтра тебе може не стати. Сміюся зі своїх помилок - бо почуття гумору часто єдине , що тримає , коли все летить шкереберть. Сміюся...бо сміх лікує душу. ,, А сміх - тільки заздрісним не до душі ".

Наші захисники,як завжди з почуттям гумору 😂👏👍🇺🇦