• #поезія
    Я люблю тебе не за те, ким ти є, а за те, ким я є з тобою. Я люблю тебе, моя кохана, і я люблю в тобі все. Навіть твоїх кроків мені недостатньо; я прагну йти поруч з тобою. Мені потрібно танцювати з тобою вічний танець, який ніколи не вислизне з твоїх обіймів. Я прагну, щоб ти глибоко огортала мене, немов море, наповнене перлами. Я хочу, щоб ти переповнила мене коханням і втопила в пристрасті, моєму океані.
    Не вимірюй мою любов словами, які я пишу, бо те, що тримає моє серце, не може висловити моє перо, а те, що розливає моє чорнило, — це лише крапля в океані моєї крові, що тече.
    #поезія Я люблю тебе не за те, ким ти є, а за те, ким я є з тобою. Я люблю тебе, моя кохана, і я люблю в тобі все. Навіть твоїх кроків мені недостатньо; я прагну йти поруч з тобою. Мені потрібно танцювати з тобою вічний танець, який ніколи не вислизне з твоїх обіймів. Я прагну, щоб ти глибоко огортала мене, немов море, наповнене перлами. Я хочу, щоб ти переповнила мене коханням і втопила в пристрасті, моєму океані. Не вимірюй мою любов словами, які я пишу, бо те, що тримає моє серце, не може висловити моє перо, а те, що розливає моє чорнило, — це лише крапля в океані моєї крові, що тече.
    Like
    Love
    2
    175views
  • 🇺🇦 У Львові автомобілісти влаштували містичну вечірку на колесах напередодні Геловіну, — журналіст «УС» з місця подій

    Львів’яни перетворили свої авто на справжніх монстрів — із гарбузовими ліхтарями Джека, павутиною та примарними вогнями.

    А самі перевтілилися в привидів, вампірів, відьом та іншу святкову нечисть.

    Учасники автопараду не лише вражали образами, а й ділилися солодощами.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🇺🇦 У Львові автомобілісти влаштували містичну вечірку на колесах напередодні Геловіну, — журналіст «УС» з місця подій Львів’яни перетворили свої авто на справжніх монстрів — із гарбузовими ліхтарями Джека, павутиною та примарними вогнями. А самі перевтілилися в привидів, вампірів, відьом та іншу святкову нечисть. Учасники автопараду не лише вражали образами, а й ділилися солодощами. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    173views 2Plays
  • ДЕНЬ ЯБЛУКА

    Офіційною датою вважається 21 жовтня, але святкують його до листопада.

    Цікаві факти про яблуко

    ✔️Воно зображено на вісімдесяти офіційних гербах різних країн.

    ✔️Яблуко було мірою багатьох речей, і коли в середньовічній Європі з'являвся черговий заморський «фрукт», його насамперед порівнювали з ним: помідор, наприклад, назвали «золотим яблуком», а картоплю - «чортовим яблуком».

    ✔️У 2005 році японець Чисато Івасакі на своїй фермі в місті Хіросакі виростив величезне яблуко, вага якого склала 1,849 кг.

    ✔️«Знак якості» справжнього яблука - черв'ячок, бо він завжди обирає лише найкращі екземпляри.

    ✔️Якщо кинути яблуко у воду, воно не втопиться, бо на чверть складається з повітря.

    ✔️Яблуко - не тільки найпопулярніший фрукт у світі, а й символ пізнання, спокуси, любові та родючості.

    ✔️Мабуть, ні з одним із фруктів не пов'язано стільки легенд, як із яблуком.

    ✔️До речі, закон всесвітнього тяжіння Ньютон також відкрив завдяки яблуку.

    ✔️А Стів Джобс говорив: «Яблука були частиною моєї фруктової дієти. Я подумав, що назва Аpple звучить смішно та душевно...».

    ✔️Та й у нашому фольклорі безліч пісень та прислів'їв, присвячених райському фрукту: достигле яблуко само з дерева падає; кисла яблуня солодке яблуко не родить.

    З відривного календаря "Український народний календар" за 21 жовтня.
    -----------
    ДЕНЬ ЯБЛУКА Офіційною датою вважається 21 жовтня, але святкують його до листопада. Цікаві факти про яблуко ✔️Воно зображено на вісімдесяти офіційних гербах різних країн. ✔️Яблуко було мірою багатьох речей, і коли в середньовічній Європі з'являвся черговий заморський «фрукт», його насамперед порівнювали з ним: помідор, наприклад, назвали «золотим яблуком», а картоплю - «чортовим яблуком». ✔️У 2005 році японець Чисато Івасакі на своїй фермі в місті Хіросакі виростив величезне яблуко, вага якого склала 1,849 кг. ✔️«Знак якості» справжнього яблука - черв'ячок, бо він завжди обирає лише найкращі екземпляри. ✔️Якщо кинути яблуко у воду, воно не втопиться, бо на чверть складається з повітря. ✔️Яблуко - не тільки найпопулярніший фрукт у світі, а й символ пізнання, спокуси, любові та родючості. ✔️Мабуть, ні з одним із фруктів не пов'язано стільки легенд, як із яблуком. ✔️До речі, закон всесвітнього тяжіння Ньютон також відкрив завдяки яблуку. ✔️А Стів Джобс говорив: «Яблука були частиною моєї фруктової дієти. Я подумав, що назва Аpple звучить смішно та душевно...». ✔️Та й у нашому фольклорі безліч пісень та прислів'їв, присвячених райському фрукту: достигле яблуко само з дерева падає; кисла яблуня солодке яблуко не родить. З відривного календаря "Український народний календар" за 21 жовтня. -----------
    424views
  • ДЕНЬ ЯБЛУКА

    Офіційною датою вважається 21 жовтня, але святкують його до листопада.

    Цікаві факти про яблуко

    ✔️Воно зображено на вісімдесяти офіційних гербах різних країн.

    ✔️Яблуко було мірою багатьох речей, і коли в середньовічній Європі з'являвся черговий заморський «фрукт», його насамперед порівнювали з ним: помідор, наприклад, назвали «золотим яблуком», а картоплю - «чортовим яблуком».

    ✔️У 2005 році японець Чисато Івасакі на своїй фермі в місті Хіросакі виростив величезне яблуко, вага якого склала 1,849 кг.

    ✔️«Знак якості» справжнього яблука - черв'ячок, бо він завжди обирає лише найкращі екземпляри.

    ✔️Якщо кинути яблуко у воду, воно не втопиться, бо на чверть складається з повітря.

    ✔️Яблуко - не тільки найпопулярніший фрукт у світі, а й символ пізнання, спокуси, любові та родючості.

    ✔️Мабуть, ні з одним із фруктів не пов'язано стільки легенд, як із яблуком.

    ✔️До речі, закон всесвітнього тяжіння Ньютон також відкрив завдяки яблуку.

    ✔️А Стів Джобс говорив: «Яблука були частиною моєї фруктової дієти. Я подумав, що назва Аpple звучить смішно та душевно...».

    ✔️Та й у нашому фольклорі безліч пісень та прислів'їв, присвячених райському фрукту: достигле яблуко само з дерева падає; кисла яблуня солодке яблуко не родить.

    З відривного календаря "Український народний календар" за 21 жовтня.
    -----------
    ДЕНЬ ЯБЛУКА Офіційною датою вважається 21 жовтня, але святкують його до листопада. Цікаві факти про яблуко ✔️Воно зображено на вісімдесяти офіційних гербах різних країн. ✔️Яблуко було мірою багатьох речей, і коли в середньовічній Європі з'являвся черговий заморський «фрукт», його насамперед порівнювали з ним: помідор, наприклад, назвали «золотим яблуком», а картоплю - «чортовим яблуком». ✔️У 2005 році японець Чисато Івасакі на своїй фермі в місті Хіросакі виростив величезне яблуко, вага якого склала 1,849 кг. ✔️«Знак якості» справжнього яблука - черв'ячок, бо він завжди обирає лише найкращі екземпляри. ✔️Якщо кинути яблуко у воду, воно не втопиться, бо на чверть складається з повітря. ✔️Яблуко - не тільки найпопулярніший фрукт у світі, а й символ пізнання, спокуси, любові та родючості. ✔️Мабуть, ні з одним із фруктів не пов'язано стільки легенд, як із яблуком. ✔️До речі, закон всесвітнього тяжіння Ньютон також відкрив завдяки яблуку. ✔️А Стів Джобс говорив: «Яблука були частиною моєї фруктової дієти. Я подумав, що назва Аpple звучить смішно та душевно...». ✔️Та й у нашому фольклорі безліч пісень та прислів'їв, присвячених райському фрукту: достигле яблуко само з дерева падає; кисла яблуня солодке яблуко не родить. З відривного календаря "Український народний календар" за 21 жовтня. -----------
    410views
  • "Діамантовий прокурор" у Мін'юсті?
    З'явилася інформація, що після повернення людей Довбенка до Міністерства юстиції, новим керівником Офісу протидії рейдерству в Мін'юсті став Ігор Поночовний — екс-прокурор Криму, який володіє маєтками, автопарком та репутацією "діамантового прокурора".
    А тепер з’ясовується, що його двоюрідна сестра — суддя та голова шостого Апеляційного адмінсуду Олена Кузьмишина, яку НАБУ перевіряє на неправомірні витрати під час відпочинку на Сицилії.
    У політичних кулуарах дедалі голосніше кажуть — відставка Германа Галущенка неминуча.
    "Діамантовий прокурор" у Мін'юсті? З'явилася інформація, що після повернення людей Довбенка до Міністерства юстиції, новим керівником Офісу протидії рейдерству в Мін'юсті став Ігор Поночовний — екс-прокурор Криму, який володіє маєтками, автопарком та репутацією "діамантового прокурора". А тепер з’ясовується, що його двоюрідна сестра — суддя та голова шостого Апеляційного адмінсуду Олена Кузьмишина, яку НАБУ перевіряє на неправомірні витрати під час відпочинку на Сицилії. У політичних кулуарах дедалі голосніше кажуть — відставка Германа Галущенка неминуча.
    102views
  • БУЛО І БУДЕ
    (Відповідь на коментар С. Терпеливець до вірша «ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ»)

    В нас буде день не з криком, а й теплом,
    Де діти знову бігатимуть в полі,
    Де кожен дім наповниться добром,
    А не тривогою, що б’є по волі.

    І буде мова, як весняний спів,
    І буде пісня, як молитва щира,
    Бо ми – народ, що в бурях не зотлів,
    Зберіг минуле наше, пам’ять й віру.

    І буде світло, хоч були́ в пітьмі́,
    Бо не згорить ніко́ли те, що в серці,
    І буде мрія, так як буть весні,
    Все буде чисте, мов вода в джерельці.

    І буде слово, не зламать його,
    Що не зламалось, хоч його глушили,
    Пристали ми до берега свого́,
    Не зрушили навіть коли нас били.

    Бо ми – народ, що вміє берегти
    Не тільки хліб, а й душу і надію,
    І навіть в морі сліз і темноти
    Ми не втопили віру нашу й мрію.

    І буде сад, який посадим ми,
    Крізь згарища ще проростуть в нім квіти,
    І буде сміх, народжений дітьми́,
    Й щасливими зростати будуть діти.

    І буде хліб не з болю, а й з труда,
    Що не зламався, хоч земля стогнала,
    І буде МИР, і нас мине біда.
    Ми молим, аби днина та настала.

    Бо ми, як вітер, що немає меж,
    Як пісня, що не вміє бути в клітці,
    Ми ті, хто вірить навіть серед веж,
    Ми – волелюбний нарід, українці.

    11.10.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1049441
    БУЛО І БУДЕ (Відповідь на коментар С. Терпеливець до вірша «ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ») В нас буде день не з криком, а й теплом, Де діти знову бігатимуть в полі, Де кожен дім наповниться добром, А не тривогою, що б’є по волі. І буде мова, як весняний спів, І буде пісня, як молитва щира, Бо ми – народ, що в бурях не зотлів, Зберіг минуле наше, пам’ять й віру. І буде світло, хоч були́ в пітьмі́, Бо не згорить ніко́ли те, що в серці, І буде мрія, так як буть весні, Все буде чисте, мов вода в джерельці. І буде слово, не зламать його, Що не зламалось, хоч його глушили, Пристали ми до берега свого́, Не зрушили навіть коли нас били. Бо ми – народ, що вміє берегти Не тільки хліб, а й душу і надію, І навіть в морі сліз і темноти Ми не втопили віру нашу й мрію. І буде сад, який посадим ми, Крізь згарища ще проростуть в нім квіти, І буде сміх, народжений дітьми́, Й щасливими зростати будуть діти. І буде хліб не з болю, а й з труда, Що не зламався, хоч земля стогнала, І буде МИР, і нас мине біда. Ми молим, аби днина та настала. Бо ми, як вітер, що немає меж, Як пісня, що не вміє бути в клітці, Ми ті, хто вірить навіть серед веж, Ми – волелюбний нарід, українці. 11.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1049441
    484views
  • ЧУДО АВТОПРОМУ НА КИЇВСЬКИХ ВУЛИЦЯХ
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    ЧУДО АВТОПРОМУ НА КИЇВСЬКИХ ВУЛИЦЯХ #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    132views 7Plays
  • СБУ затримала громадянина рф, який під виглядом добровольця вступив до Сил оборони і почав шпигувати для фсб.
    За результатами спецоперації у Львові затримано громадянина рф, який, влаштувавшись добровольцем в один із бойових підрозділів ЗСУ, почав працювати на російську спецслужбу.
    Зокрема, цей фігурант коригував ракетні удари рашистів по Львівській області.
    Щоб виконати вороже завдання, фігурант «зливав» до фсб координати тимчасового базування свого підрозділу та суміжних військових частин.
    Також фігурант надсилав ворогу геолокації бронеколон, транзитних складів та автопарків на українському прикордонні.
    Встановлено, що росіянин підтримував контакт з куратором через анонімні чати. Для конспірації агентурного зв’язку «кріт» використовував три смартфони з різними операторами, зокрема країн Євросоюзу.
    Однак, ворогу це не допомогло. Співробітники СБУ задокументували розвідактивність агента і затримали його, коли він прямував до банкомата, щоб перевірити надходження грошей з рф.
    Встановлено, що для залучення чоловіка до співпраці, фсб задіяла його брата з росії.
    СБУ затримала громадянина рф, який під виглядом добровольця вступив до Сил оборони і почав шпигувати для фсб. За результатами спецоперації у Львові затримано громадянина рф, який, влаштувавшись добровольцем в один із бойових підрозділів ЗСУ, почав працювати на російську спецслужбу. Зокрема, цей фігурант коригував ракетні удари рашистів по Львівській області. Щоб виконати вороже завдання, фігурант «зливав» до фсб координати тимчасового базування свого підрозділу та суміжних військових частин. Також фігурант надсилав ворогу геолокації бронеколон, транзитних складів та автопарків на українському прикордонні. Встановлено, що росіянин підтримував контакт з куратором через анонімні чати. Для конспірації агентурного зв’язку «кріт» використовував три смартфони з різними операторами, зокрема країн Євросоюзу. Однак, ворогу це не допомогло. Співробітники СБУ задокументували розвідактивність агента і затримали його, коли він прямував до банкомата, щоб перевірити надходження грошей з рф. Встановлено, що для залучення чоловіка до співпраці, фсб задіяла його брата з росії.
    166views
  • Зустріч на зупинці

    Село Зелена Долина прокидалося.
    Сонце щойно піднялося над пагорбами, торкаючись золотими променями дахів хат і городів. Десь у саду кувала зозуля, у когось гавкав пес, а біля зупинки вже стояла баба Ганя — місцевий інформаційний центр без вихідних.
    — Та ну, знову цього автобуса чекати… — пробурмотіла вона, ставлячи торбу з яйцями під лавку.

    З-за повороту з’явилася Марічка — студентка, з наплічником і кавою в руках.
    — Добрий ранок! — усміхнулася вона. — Автобуса ще нема?
    — Автобуса нема, зате нерви є, — відказала баба Ганя. — Сідай, дочко, потренуй терпіння.
    Невдовзі підійшов Сава — сільський учитель історії. Він читав газету «Голос громади» й щось підкреслював ручкою.
    Потім підтягнулися ще кілька місцевих — кожен зі своїми думками, турботами й планами.
    — Кажуть, хліб завтра подорожчає, — промовила жінка в червоній куртці.
    — Та не хліб, а бензин, — поправив її Сава.
    — А яка різниця? Як бензин дорожчає — хліб теж! — заперечила інша, і гурт дружно закивав.

    Прийшла молодиця Оксана з маленьким сином.
    — Доброго ранку, — привіталася вона. — Кажуть, у місті нову аптеку відкрили. Може, там ліки дешевші будуть?
    Баба Ганя махнула рукою:
    — В місті дешевше, але не для нас. Нам же ще добиратися треба.
    За хвилину з’явилася тітка Марина з двома сумками, які ледве волоклися по землі.
    — Чули? — відразу почала вона. — У Коваленків нова невістка з міста! Уже два дні ходить на підборах по селі. Як думаєте, скільки витримає?
    — До першої грязюки, — відказала баба Ганя.
    Усі засміялися.

    Поступово людей зібралося більше. Хтось обговорював ціни, хтось планував день — один мав купити цемент, інший піти в лікарню, третій — у гості до родичів. Лунали жарти, плітки, сміх. Обговорювали навіть молодицю з сусіднього хутора, що нібито залицяється до поштаря.

    Підійшла тітка Килина й одразу принесла свіжу новину:
    — Сусідка казала, що в Стьопки трактор зламався просто посеред поля. Та й не дивно — хто ж так їздить!
    — Ой, — втрутилася Оксана, — а ви чули? У нашому магазині нова продавщиця!
    — Та чули! — баба Ганя аж розцвіла. — Гарна така, що всі чоловіки тепер по два рази на день за сіллю ходять!
    — І що? — підморгнув Петро. — Я, може, теж піду. Сіль — то стратегічний продукт!
    — А ти б краще в аптеку сходив, — пирхнула баба Ганя. — Бо від твоїх жартів у людей тиск підскакує.

    За кілька хвилин під’їхала велосипедом медсестра Людмила. Притулила його до стіни й приєдналася до гурту.
    — Доброго ранку! — усміхнулася. — Кажуть, сьогодні знову спека.
    — Ага, спека, — кивнув Степан Іванович. — Але людям до спеки легше звикнути, ніж до цін у магазині.
    — А ви чули, — продовжувала медсестра, — у селі новий фермер! Молодий, симпатичний.
    — Я йому вже тиск міряла, — з гордістю сказала вона. — Двічі!
    — Та не тиск ти міряла, а очима його, — буркнув Степан Іванович, і всі знову розреготалися.

    Підійшов Василь — молодий хлопець у навушниках, дивиться в телефон, наче там відповіді на всі питання життя.
    — Може, хтось знає, коли автобус буде? — спитав без надії.
    — Та знаємо! — відказала баба Ганя. — Як тільки перестанеш питати — тоді й приїде!
    — Подзвони ти, Василю, в автопарк, — додала вона. — У тебе ж там той… “ґаджет”.
    — Добре, — зітхнув хлопець і набрав номер.
    — Алло, це зупинка “Зелена Долина”. Автобус буде сьогодні?
    — Буде, буде, вже виїхав, — відповів голос у слухавці.
    — Ага, — вигукнув дядько Коля, — а з якого міста? З нашого чи з сусідньої галактики?
    Натовп зареготав. Навіть Сава відклав газету.
    І тут з-за повороту почувся гуркіт. Усі насторожились.
    — Їде! — вигукнула Оксана.
    — Та ні, то трактор, — зітхнула баба Ганя. — По звуку чую, як своїх курей.
    І справді, повз проїхав трактор, залишивши після себе хмару пилюки й запах дизелю.

    — Кажуть, на сході знову гаряче, — тихо озвалася баба Ганя, коли сміх стих. — Учора в телевізорі показували — знову обстріли.
    — Та то вже щодня, — зітхнув дядько Коля, витираючи чоло. — Мій племінник там, під Краматорськом. Дзвонив учора — каже, тримаються. Але важко.
    — А в мого сусіда син теж пішов, — додала Оксана. — Двадцять два роки всього. Учора матері подзвонив, каже: “Не плач, мамо, ми стоїмо”. Усміхається, а в голосі чути, що там не до сміху.
    — Наші хлопці сильні, — сказав Сава, знявши капелюха. — От тільки б їм трохи спокою… Я колись учням про Другу світову розповідав, думав — то вже історія. А воно знову — історія поруч.
    — А я щодня молитву читаю, — мовила баба Ганя. — За всіх наших. Бо що ми можемо? Тільки чекати й молитися.

    Раптом біля зупинки пригальмував легковик. Водій виглянув і крикнув:
    — Хто в місто? Є два місця!
    Молодий чоловік Сергій підняв руку:
    — Я поїду, бо на роботу спізнюся.
    Разом із ним підсіла ще одна жінка. Машина рушила, здійнявши пилюку.

    Коли пил осів, Василь задумливо промовив:
    — Знаєте, мені здається, автобус приїде саме тоді, коли вже ніхто не віритиме.
    — Ага, — кивнув Сава, — як у житті.

    Час тягнувся повільно. Нарешті з-за пагорба показався автобус. Його гуркіт усім здався музикою.
    — Їде таки! — вигукнула Оксана.
    — Нарешті! — зраділа Марічка.
    — Слава Богу, — перехрестилася тітка Килина.

    Відчинилися двері — і пасажири один за одним зайшли всередину. Залишилися лише кілька провожаючих, що ще махали услід. Коли автобус з гуркотом зник за поворотом, село знову стихло. Люди розійшлися по домівках, несучи у серці тепло коротких розмов і звичних ранкових турбот.
    А зупинка залишилася. Вона мовчки дивилася на дорогу й думала:
    Люди завжди кудись поспішають — у них справи, плани, турботи. А я завжди чекаю їх тут. І, може, саме в ці хвилини спільного очікування вони стають ближчими одне до одного. Бо дорога — це рух, а зупинка — це зустріч.
    Зустріч на зупинці Село Зелена Долина прокидалося. Сонце щойно піднялося над пагорбами, торкаючись золотими променями дахів хат і городів. Десь у саду кувала зозуля, у когось гавкав пес, а біля зупинки вже стояла баба Ганя — місцевий інформаційний центр без вихідних. — Та ну, знову цього автобуса чекати… — пробурмотіла вона, ставлячи торбу з яйцями під лавку. З-за повороту з’явилася Марічка — студентка, з наплічником і кавою в руках. — Добрий ранок! — усміхнулася вона. — Автобуса ще нема? — Автобуса нема, зате нерви є, — відказала баба Ганя. — Сідай, дочко, потренуй терпіння. Невдовзі підійшов Сава — сільський учитель історії. Він читав газету «Голос громади» й щось підкреслював ручкою. Потім підтягнулися ще кілька місцевих — кожен зі своїми думками, турботами й планами. — Кажуть, хліб завтра подорожчає, — промовила жінка в червоній куртці. — Та не хліб, а бензин, — поправив її Сава. — А яка різниця? Як бензин дорожчає — хліб теж! — заперечила інша, і гурт дружно закивав. Прийшла молодиця Оксана з маленьким сином. — Доброго ранку, — привіталася вона. — Кажуть, у місті нову аптеку відкрили. Може, там ліки дешевші будуть? Баба Ганя махнула рукою: — В місті дешевше, але не для нас. Нам же ще добиратися треба. За хвилину з’явилася тітка Марина з двома сумками, які ледве волоклися по землі. — Чули? — відразу почала вона. — У Коваленків нова невістка з міста! Уже два дні ходить на підборах по селі. Як думаєте, скільки витримає? — До першої грязюки, — відказала баба Ганя. Усі засміялися. Поступово людей зібралося більше. Хтось обговорював ціни, хтось планував день — один мав купити цемент, інший піти в лікарню, третій — у гості до родичів. Лунали жарти, плітки, сміх. Обговорювали навіть молодицю з сусіднього хутора, що нібито залицяється до поштаря. Підійшла тітка Килина й одразу принесла свіжу новину: — Сусідка казала, що в Стьопки трактор зламався просто посеред поля. Та й не дивно — хто ж так їздить! — Ой, — втрутилася Оксана, — а ви чули? У нашому магазині нова продавщиця! — Та чули! — баба Ганя аж розцвіла. — Гарна така, що всі чоловіки тепер по два рази на день за сіллю ходять! — І що? — підморгнув Петро. — Я, може, теж піду. Сіль — то стратегічний продукт! — А ти б краще в аптеку сходив, — пирхнула баба Ганя. — Бо від твоїх жартів у людей тиск підскакує. За кілька хвилин під’їхала велосипедом медсестра Людмила. Притулила його до стіни й приєдналася до гурту. — Доброго ранку! — усміхнулася. — Кажуть, сьогодні знову спека. — Ага, спека, — кивнув Степан Іванович. — Але людям до спеки легше звикнути, ніж до цін у магазині. — А ви чули, — продовжувала медсестра, — у селі новий фермер! Молодий, симпатичний. — Я йому вже тиск міряла, — з гордістю сказала вона. — Двічі! — Та не тиск ти міряла, а очима його, — буркнув Степан Іванович, і всі знову розреготалися. Підійшов Василь — молодий хлопець у навушниках, дивиться в телефон, наче там відповіді на всі питання життя. — Може, хтось знає, коли автобус буде? — спитав без надії. — Та знаємо! — відказала баба Ганя. — Як тільки перестанеш питати — тоді й приїде! — Подзвони ти, Василю, в автопарк, — додала вона. — У тебе ж там той… “ґаджет”. — Добре, — зітхнув хлопець і набрав номер. — Алло, це зупинка “Зелена Долина”. Автобус буде сьогодні? — Буде, буде, вже виїхав, — відповів голос у слухавці. — Ага, — вигукнув дядько Коля, — а з якого міста? З нашого чи з сусідньої галактики? Натовп зареготав. Навіть Сава відклав газету. І тут з-за повороту почувся гуркіт. Усі насторожились. — Їде! — вигукнула Оксана. — Та ні, то трактор, — зітхнула баба Ганя. — По звуку чую, як своїх курей. І справді, повз проїхав трактор, залишивши після себе хмару пилюки й запах дизелю. — Кажуть, на сході знову гаряче, — тихо озвалася баба Ганя, коли сміх стих. — Учора в телевізорі показували — знову обстріли. — Та то вже щодня, — зітхнув дядько Коля, витираючи чоло. — Мій племінник там, під Краматорськом. Дзвонив учора — каже, тримаються. Але важко. — А в мого сусіда син теж пішов, — додала Оксана. — Двадцять два роки всього. Учора матері подзвонив, каже: “Не плач, мамо, ми стоїмо”. Усміхається, а в голосі чути, що там не до сміху. — Наші хлопці сильні, — сказав Сава, знявши капелюха. — От тільки б їм трохи спокою… Я колись учням про Другу світову розповідав, думав — то вже історія. А воно знову — історія поруч. — А я щодня молитву читаю, — мовила баба Ганя. — За всіх наших. Бо що ми можемо? Тільки чекати й молитися. Раптом біля зупинки пригальмував легковик. Водій виглянув і крикнув: — Хто в місто? Є два місця! Молодий чоловік Сергій підняв руку: — Я поїду, бо на роботу спізнюся. Разом із ним підсіла ще одна жінка. Машина рушила, здійнявши пилюку. Коли пил осів, Василь задумливо промовив: — Знаєте, мені здається, автобус приїде саме тоді, коли вже ніхто не віритиме. — Ага, — кивнув Сава, — як у житті. Час тягнувся повільно. Нарешті з-за пагорба показався автобус. Його гуркіт усім здався музикою. — Їде таки! — вигукнула Оксана. — Нарешті! — зраділа Марічка. — Слава Богу, — перехрестилася тітка Килина. Відчинилися двері — і пасажири один за одним зайшли всередину. Залишилися лише кілька провожаючих, що ще махали услід. Коли автобус з гуркотом зник за поворотом, село знову стихло. Люди розійшлися по домівках, несучи у серці тепло коротких розмов і звичних ранкових турбот. А зупинка залишилася. Вона мовчки дивилася на дорогу й думала: Люди завжди кудись поспішають — у них справи, плани, турботи. А я завжди чекаю їх тут. І, може, саме в ці хвилини спільного очікування вони стають ближчими одне до одного. Бо дорога — це рух, а зупинка — це зустріч.
    Like
    1
    1Kviews
  • Я жива. Просто в місті вже 4 (чи 5тий?) день повний блекаут. Світло з'являється хаотично і непередбачувано. Позавчора дали на півгодини в день, та декілька годин ввечері, а вчора лише 2 години зранку на майже добу, тому, я звідси трошки зникла. Нарешті, хоча б зробили графік подачі води, хоча б щось тепер можна передбачити.

    Ось зараз раптово з'явилося світло о 5:10. Заряджаюсь. Спробую налаштувати дописи на автопостинг у спільнотах

    #Шостка
    Я жива. Просто в місті вже 4 (чи 5тий?) день повний блекаут. Світло з'являється хаотично і непередбачувано. Позавчора дали на півгодини в день, та декілька годин ввечері, а вчора лише 2 години зранку на майже добу, тому, я звідси трошки зникла. Нарешті, хоча б зробили графік подачі води, хоча б щось тепер можна передбачити. Ось зараз раптово з'явилося світло о 5:10. Заряджаюсь. Спробую налаштувати дописи на автопостинг у спільнотах #Шостка
    215views
More Results