Вчасно – це той момент, коли ще можна щось змінити, а інколи – єдиний шанс.

Вчасно – це коли встигаєш попросити пробачення, щоб не залишитися з тягарем провини.

Вчасно – це коли знаходиш у собі сили сказати «люблю», доки серце ще чує ці слова.

Вчасно – це коли обираєш правильний шлях, навіть якщо він здається важчим.

Вчасно – це коли ти прислухаєшся до Бога, перш ніж загубитися у своїх бажаннях.

Вчасно – це мить, яка вирішує долю.

Бо невчасно – це вже потім. Це вже після. Це вже запізно.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

“Усі персонажі вигадані. Або ні” Юлія Лаба
Видавництво Лабораторія

Три слова - це! було! прекрасно!

Ліна живе своє життя, читає книги, інколи зустрічається з подругами, має готуватися до весілля. Але як придивитися, то життя наче не її. Зустрічі з родиною і друзями рідкі, книги Ліна любить не просто читати, а ще й писати на них рецензії. А наречений вопше токсична паскуда. В якийсь момент ситуація стає критичною, і дівчина пробує вийти з цього порочного кола.

Я щиро закохалася у все - у Ліну, у Рію, у Лесика та Рому, у Солю та Елю, у бабуню і навіть собаку Сірка. А ще у стиль! Тут є гумор, який я люблю, і драма, яка цілком зрозуміла та не награна. Є над чим трошки всплакнути і є над чим голосно поржати (що я і робила пару разів у маршрутці). Навіть якби я шукала, я б не знайшла, до чого причепитися. Так, Рома, можливо, трішки більш фентезійний, але, Господи, який же це класний персонаж! Отак начитаєшся і почнеш метатися між хокеїстами та капітанами яхт. Що насправді складно, коли не знаєш особисто ані тих, ані інших.

Також у книзі порушена проблема токсичних стосунків та складного виходу з них. У нас тут є маніпулятор у всій його бридкій красі, який дуже вміло робить так, що жінка відчуває себе у всьому винною. Вона погана, вона зробила неправильно, це було майже не боляче… Прописати ляща Дену хотілося буквально з перших сторінок, настільки яскраво він описаний. І можна побачити, якою жінка виходить з таких стосунків, і наскільки важливою є підтримка близьких людей. Дякувати Богові і авторці, Ліна вигребла, і фінал мене повністю влаштував)

Радію, що ця книга з’явилася у моєму житті та додала до нього барв. Мій щирий рекомендасьон)

🥹💔 “Я незламний! Я люблю свою країну! Я люблю цих людей”

Відбувся черговий етап обміну, наші захисники повертаються додому.

Вітаємо героїв вдома 🇺🇦

🎞️: ДПСУ

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

“Випробування нареченої” Гелен Хоанг
Видавництво Віват

Це продовження серії, що почалася з “Коефіцієнту поцілунку”, яку я ніжно обожнюю всіма фібрами душі, але ця частина сильно відрізняється за вайбом. Головний герой “Випробування нареченої” - Діп Кай, сертифікований бухгалтер, любитель цифр і нелюбитель почуттів, любитель рутини і нелюбитель стосунків. І от саме його любляча матуся хоче оженити, попри бажання Кая. На роль нареченої вона обрала в’єтнамську панянку, вмовила її прилетіти в Штати та добровільно-примусово оселила в будинку Кая. А оскільки у Есме є досить вагома мотивація одружитися, то й до справи вона підійшла з усією душею.

Як на мене, це непогана історія, але емоцій вона викликала значно менше, ніж перша книга. З плюсів - у ній є сильна рішуча персонажка, якій по життю випали не найкращі карти, але яка намагається зробити все і навіть більше, щоб забезпечити своїй родині краще життя. Такій завзятості, наполегливості та силі волі можна позаздрити.

Також я автоматично люблю всіх персонажів з ім’ям Кай. Напевно, цей мій криптонит, від якого слабнуть колінки, падає планка, і я втрачаю будь-яку об’єктивність, бо будь-який Кай по дефолту аґінь. Є також кілька досить кумедних моментів, а ще мені заходить стиль авторки та її вміння добирати слова та порівняння. Але попри це не можу не відзначити моменти, від яких у мене сіпнулося око. Далі буде трошки спойлерів, хоча цю інформацію ми дізнаємося швидко.

По-перше, Кай - це чоловік з аутизмом, і мене здивувало, що його мати не згадала про цей факт, коли розповідала про нього Есме. Вона називала його сором’язливим та впертим, і в результаті Есме була не готова до його звичок, особливостей взаємодії та рутини.

По-друге, там є така дурна маніпуляція, від якої мої очі зробили потрійний оберт черепом і дивом повернулися назад. Коротше, все, що мені не сподобалося, значною мірою пов’язано з мамою Кая) Так, пані хоче сину добра, але деякі її фрази та рішення викликали питання. Загалом історія гарна, і в ній багато біографічного, бо мати авторки є в’єтнамською емігранткою, а у батька аутизм.

Сину, я не завжди кажу це в голос , але кожного дня думаю про це...
Як же мені пощастило, що Ти - мій син.
Ти виріс-і став чоловіком, але для мене ти завжди будеш тим хлопчиком якого я тримала за руку, а тепер тримаю- у серці.
Коли тобі радісно - я щаслива.
Коли тобі важко- я молюся.
Знай, щоб не сталося- я завжди поруч.
Без зайвих слів, просто поруч .
Люблю тебе. Твоя мама.

#думки
Є такий стан - "Люблю"... Стан цей нічим не витравити... Не упокорити душу, не відволікти думки... Кохання не можна сказати: "Досить... перестань... досить.!" Якщо ця біса вибрала Тебе, то Ти її бранець... Свобода?…
Кохання не знає цього слова... Вона полонить... знеоружує... накидає мережі... манить своїм дурманом... голову кружляє, щоб Ти хотів її ще і ще… Є такий стан — "Люблю"... Від нього немає вакцин... немає антидотів... І як знати, можливо, Ти народився, щоб знайти її... смакувати на повну і зрозуміти... Без Неї Немає Раю!……

#наболіло
Спогади душу мою роз’їдають,
А серце ще болить жалем щемким
Я зрозуміла — нас уже немає,
Між нами все розвіялось, як дим.
Не говори, що з часом буде краще,
І не дзвони, прошу, мені дарма.
Ти вже не мій, не той, що був найкращим,
Звичайний — майже, та не зник дотла.
Я з теплотою згадую ті зустрічі,
Та серце вже твоє не підкорю.
Я втомлена. І навіть бути в самоті —
Не легше, бо тебе ще й досі я люблю.
Я не забуду усмішку чарівну
І погляд тих очей, що грів колись.
Ми помилились — в цьому наша вина,
Що наші зустрічі і досі ще живі.
Нам краще вже не бачитися з тобою,
Забудь усе, що сталося колись.
У тебе вже давно є інша — нова й з гідною красою,
А я забуду, як любила — без жалю й без сліз.
14.06.2025

1. Якщо ви йдете крізь пекло – ідіть, не зупиняючись.
2. У тебе є вороги? Добре. Отже, в своєму житті ти щось колись відстоював.
3. Будь-яка криза – це нові можливості.
4. Розумна людина не робить сама всі помилки – вона дає шанс й іншим.
5. Найкращий аргумент проти демократії – п’ятихвилинна розмова з середнім виборцем.
6. Успіх – це здатність крокувати від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму.
7. Сокіл високо піднімається, коли летить проти вітру, а не за вітром.
8. Дурний той чоловік, який ніколи не змінює своєї думки.
9. Вроджена вада капіталізму – нерівний розподіл благ; вроджена гідність соціалізму — рівний розподіл злиднів.
10. Коли орли мовчать, базікають папуги.
11. Влада – це наркотик. Хто спробував хоч раз — отруєний нею назавжди.
12. Протягом свого життя кожній людині доводиться спіткнутися зі своїм «великим шансом». На жаль, більшість із нас просто піднімається, обтрушується і йде далі, ніби нічого й не сталося.
13. Не бажайте здоров’я і багатства, а бажайте удачі, бо на Титаніку всі були багаті і здорові, а з удачею виявилися одиниці!
14. Брехня встигає обійти півсвіту, поки правда одягає штани.
15. Політика настільки ж захоплювальна і небезпечна, як війна. У війні вас можуть убити лише раз, в політиці багато разів.
16. Мої смаки прості. Я легко задовільняюсь найкращим.
17. Хочете, щоб у суперечці ваше слово було останнім? Скажіть опоненту «Мабуть, Ви маєте рацію».
18. Велику перевагу одержує той, хто досить рано зробив помилки, на яких можна вчитися.
19. Люди чудово вміють зберігати таємниці, яких не знають.
20. Я люблю свиней. Собаки дивляться на нас знизу вгору, кішки – зверху вниз. Лише свині дивляться на нас як на рівних.
21. Війна – це коли за інтереси інших гинуть зовсім безвинні люди.
22. Найбільший урок життя в тому, що і дурні бувають праві.
23. Набагато краще підкупити людину, ніж вбити її, та й бути підкупленим куди краще, ніж убитим.
24. Легше керувати нацією, ніж виховувати чотирьох дітей.
25. Ми живемо в епоху великих подій і маленьких людей.
26. Від дерев’яних черевиків до дерев’яних черевиків – шлях в чотири покоління: перше покоління наживає, друге – примножує, третє – тринькає, четверте – повертається на фабрику.
27. Нічим так не завоюєш авторитету, як спокоєм.
28. Американці завжди знаходять єдине вірне рішення. Після того, як перепробують всі інші.
29. У важкі для країни часи значення міфів важко переоцінити.
30. Вчіть історію, вчіть історію. В історії знаходяться всі таємниці політичної далекоглядності.
31. Найкращий спосіб зіпсувати відносини – це почати з’ясовувати їх.
32. Мета парламенту – замінити кулачні бої словесними.
33. Коли двоє чубляться – виграє третій.
34. Якщо вбити вбивцю, кількість вбивць не зміниться.
35. Песиміст бачить труднощі в кожній можливості; оптиміст бачить можливість в кожній труднощі.
36. Ви ніколи не дійдете до місця призначення, якщо будете кидати камені в кожного пса, який гавкає.
37. Народ, який забув своє минуле, втратив своє майбутнє.
38. Навіть найсліпучішого світла не буває без тіні.
39. Я – оптиміст. Не бачу особливої користі бути чимось ще.
40. Жодна зірка не засяє, поки не знайдеться людина, яка буде тримати ззаду чорне полотно.
***Вінстон Черчилль
Одного разу під час виступу одна журналістка запитала політика:
– Невже Вам не приємно усвідомлювати, що щоразу, коли ви виступаєте з промовою, зал забитий напхом?
На що Вінстон Черчилль відповів:
– Приємно, і навіть дуже, але щоразу, коли я бачу повний зал, я не можу не думати про те, що, якби я не виголошував промову, а піднімався на ешафот, глядачів зібралося б удвічі більше.

#поезія
Забери мене в рай – той, де хвилі цілують пісок,
Де на березі пальми, а море, мов скельце прозоре.
Не питай, чи люблю. Зайве "сяють" казати про зорі.
Я ж очима про ніжність щоразу кажу тобі знов.

Запроси мене – мовчки, лиш поглядом ніжним поклич –
У краї, де хіба що з чуток про морози відомо.
Я з тобою одним відчуваю себе, ніби вдома,
Навіть там, де байдужість, де люди мізерні – богú.

Заховай мене: палко в обіймах від лиха прикрий.
Захисти від образ, від пліток, що вирують запекло.
Ти ж вогонь, без якого тужитиме серце за пеклом
Навіть десь у раю, бо ж і Вічність без тебе – лиш пил.


Чекарьова

#поезія
ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ

Поміж фантазіями млію...
Люблю, надіюся і мрію:
Про ніжні дотики умілі,
Про руки пристрасні на тілі,
Про каву в ліжко на світанку,
Про квіти польовії зранку,
Що від коханої людини,
А час уже краде хвилини...
Не мати від тривоги втоми,
Не крапки ставити, а коми,
Не знати б жаху сьогодення,
В любові бавити натхнення,
Кохатися...Взаємність чути,
В твоїх обіймах потонути,
Замріяною буть такою
І навіть трішечки слабкою...
Скажи, що: "Буде добре все, мала!"
І так скажи, щоб я повірити змогла.

Muse Kristel