Коли збирається в дорогу рік Старий,
А Новий рік вже стукає до хати ,
Ти підніми до неба погляд свій,
Бо є за що слова подяки Господу сказати.
В минуле проводжаючи цей рік,
Ти відпусти з ним всі свої тривоги,
Бо тих тривог чимало на наш вік,
У Бога різні долі є, і різні є дороги.
Ти підніми до неба погляд свій,
Подякуй Господу за кожен день прожитий,
За те, що на столі щодня у тебе хліб,
Що ти живеш, що є заради кого жити.
Спасибі, що зберіг ти всіх, кого люблю,
За них, тебе щовечора, Святий, молю,
За сум і радість, за дзвінкий дитячих сміх,
За кожен сонечка промінчик чи за сніг,
За дощ холодний, спеку, вітер чи тепло.
Спасибі за усе, що в році цім було.
Нічого більше, Господи, у тебе не прошу,
Лиш про одне молю й понад усе прохаю,
Ти збережи у Новім році тих,
Кого понад усе люблю,
І щастя й мир пошли з небес моєму краю!!!

Людмила Коротун

КАНВА ПЕРЕМОГИ

А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Люблю́ її рідненьку над усе,
За неї цвіт в боя́х із орком гине,
Любов ця перемогу принесе́.

Не можна нашу неньку не любити,
Вона єдина серцю дорога,
Ми жи́ли тут і бу́дем далі жити,
І панувати зась в ній ворогам!

В серцях живе вона у всіх з утро́би,
В утробі закладається любов,
Даремні в московитів тії спроби,
На неї хто сягнув, то смерть знайшов.

Ми – нація незламності і волі,
Любов до України – сильний код,
Бажання і думки всі – на роздоллі,
Тому плека нена́висть орків зброд.

Ми – нація нескореності духу,
І в єдності ми можемо усе,
Орду ми не пробачимо бездуху,
Яка свідомо горе нам несе.

А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Святую землю, що на ній живу,
І ПЕРЕМОГУ гідно я зустріну,
Бо тчемо ми усі її канву́.

22.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Люблю людей, які розмовляють трьома мовами:
Прямо
Чесно
В очі...

Знаєте, я цю книгу давно хотіла замовити і все відкладала і відкладала на потім. А тут перед святом Миколая знову побачила її в інтернеті і подумала, а чому б не зробити такий подарунок для моєї мами. Знаю, що ця книга не легка, але через те що моя мама дуже добре розуміє, що означає втратити рідну кровиночку, я і вирішила подарувати мамі цю книгу "Мами" Марії Матіос, бо мама вже читала подібні книги Світлана Талан "Назустріч сонцю" і Олена Чернінька "Мамцю, ну не плач". Вона сказала, що ці книги було дуже цікаво читати. Ось чому я і подумала, що якщо до свята Миколая не вдасться подарувати цю книгу моїй любій мамі, то подарую на Різдво, у цей день коли в Діві Марії народився Син, якій теж довелося бачити муки свого Сина та Його смерть. Тим більше, що в цей день з Небес приходять наші рідні, щоби провідати нас, та куштувати різдвяну кутю.

Дякую тобі мамо, що ти в мене є. Знаю, що інколи буває важко, але так склалося в нашому житті. Ми завжди були сильними, тому, що б не трапилося в нашому житті, ми все переживемо і витримаємо. Люблю тебе, цілую і міцно-мічно обіймаю! Хай тебе береже Бог, а Матір Божа здоров'я додає і в усьому завжди допомагає! 🙏❤️💋

Я люблю твої очі у мрії,
Ті, що глянули в душу колись,
В них мої сподівання й надії
Дивним карбом навік запеклись.

Я узяв тих очей таємницю
І зіниці твої золоті,
Наче воду з ясної криниці,
Щоб разхлюпати людям в житті.

І дивились на мене ті очі,
Як веселки, з-під маєва брів,
Тож диханням твоїм опівночі
Я людей у житті обігрів.

І коли ти повернешся знову,
Прочитаєш ти в людських очах.
Свою душу легку і шовкову
По стежках, по лужках, по ночах!

(Андрій Малишко)

💔 Мама не доїхала додому…
18 грудня на Одещині, на мосту в Маяках, внаслідок ракетного удару загинула Інна Влаєва.
Їй було лише 43 роки.
Вона їхала автомобілем разом із трьома дітьми.
Звичайна дорога. Звичайний день.
І саме на мосту в Маяках життя однієї родини назавжди розділилося на «до» і «після».
Її діти вижили, у лікарні!
Але втратили маму — найцінніше, що в них було.
Як пояснити дитині, що мама більше не повернеться?
Як прийняти ранок, у якому нікому сказати: «я поруч», «я тебе люблю»
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

#поезія
Якби мене запитали, за що я тебе люблю?.
Я б просто незнала яку б їм відповідь дати..
За все, що є у тобі...І за те, чого зовсім нема,
І саме за те, що ніколи в тобі не зламати.

За все і нізАщо..Та просто за те, що ти є.
За віру твою, за дороги, за все у житті пережите.
За те, що в мені проростаєш моїм же ім'ям,
За все, взагалі чим в житті вмієш ти дорожити.

За мудрість і розум, за серце і душу твою..
За смак поцілунків із присмаком ніжного лАтте..
За зустрічі наші чарівні, за їх післясмак..
За те, що дозволив себе дуже близько пізнати.

За силу твою, яку сам тобі Бог дарував.
За святість молитви, яку повторяєш щоночі..
За щирість твою, і усмішку у кутиках вуст...
За правду і віру, за світло в тобі і за очі.

Якби запитали мене, за що я тебе люблю?..
Я мабуть себе запитала би саме про те ж...
За те, що зустріла тебе на планеті Земля..
І ти тепер в серці моєму назавжди живеш.

Валентина Галич

#поезія
З любові починається усе!
З любов'ю світ стає таки добрішим!
Любов відраду людству лиш несе!
Любові треба всім все більше й більше...
Любов дає нам крила й не лишень...
Любов до всього, що життя дарує!
З любові починайте кожен день,
Любов підносить, тішить і мудрує...
З любов'ю по життю солодко так!
Кажіть "люблю" й взаємно надихайтесь!
Хай кожен той відчує щастя смак!
Любов'ю в холоднечу зігрівайтесь!
Любов - це споконвіку почуття,
Яке так потребує кожен, звісно!
Дайте любові Ви своїй життя
Й щасливим почуватиметесь, дійсно!

Катерина Доліба-Рябой

#поезія
Ти дихаєш так, мов би ніжиш у хвилях
прозорих, спокійних, по-літньому теплих.
Занурилась в них та враз думку зловила,
що щастя – це ж просто й дорога – не нетрі.

Стук серця твого – наче плюскіт прибою.
В тім морі, мов в хатці, не страшно й приємно.
Душа, наче пледом, сповита тобою.
Та щастя – це ж просто й так близько, наземно.

Торкаюсь, обличчя, грудей і те море -
уже по артеріях, венах… бурхливо.
Змішалось усе: і метелики, й зорі…
Та щастя – це ж просто й це так надважливо.

І тихе Люблю, наче сонячне плесо,
що золотом щирим розлилось по морі,
даруючи серцю мелодію весен...
Та щастя – це ж просто. Це подих любові.

Рима Елбур

#Мудрість_крізь_віки

ВІДОМІ ВИСЛОВИ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Григорій Сковорода (1722-1794) - видатний український філософ-містик, український Сократ, богослов, поет, педагог та композитор. Унікальна багатовимірна людина. Ось деякі з його сентенцій, які продовжують нас дивувати своєю мудрістю, хоча й промайнули віки.

✔️3 видимого пізнавай невидиме.
✔️Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
✔️Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
✔️Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.
✔️Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
✔️Істинна дружба, правдиве щастя і пряма юність ніколи не зістаряться.
✔️Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
✔️Бери вершину і матимеш середину.
✔️Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
✔️Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.

З відривного календаря "Український народний календар" за 11 грудня.
-----------