#книжковий_відгук #Лана_читає “Опір” Трейсі Вульф Друга частина циклу з 6 книг Видавництво BookChef Ох, це була подорож тривалістю рік, оскільки книгу я почала ще минулого жовтня, але через один сюжетний поворот зробила тривалу перерву. Це друга частина циклу, і перша книга закінчилася настільки потужним кліфгенгером, що мене аж перекосило, і я терміново взялася за продовження. Друга книга фактично розвертає в інший бік всю драму першої частини. Це стосується і місця Грейс в академії Катмер, і її особистого життя, і її планів на майбутнє. Буквально з перших сторінок нас занурили в неєбовий сюжетний поворот, а потім у ще один, а потім ще… А далі стався парадокс - те, що мені так подобалося у першій книзі, а саме довгі внутрішні монологи, описи та думки персонажів, тут чогось почали дратувати. Бо стало забагато повторів та “води”. Десь на 200 сторінці ситуація вирівнялася, і книга знову “полетіла”. Попри “воду” було цікаво дізнатися, як герої порішають особисті проблеми, що не могли не виникнути після фіналу першої книги, як будуть розв’язувати інші нагальні питанні, які також виникли через фінал першої книги, які на них чекають випробування. А далі настали фінальні 150 сторінок. І це було боляче. От чесно, хотілося волати на персонажів через їхню твердолобість. Мені дуже різко перестали подобатися майже всі, бо з легкої руки авторки вони почали ухвалювати нелогічні рішення і через це нести втрати. У мене постійно виникали питання типу “Якого xyя?”, “Ну нашо?”, “Блядь, а шо, так можна було? А якого хєра так можна було???”. Фінальний твіст, принаймні один з них, я вгадала завчасно (загалом через нього і кинула торік її читати), тому він мене не шокував. А от шо шокує - я все одно читатиму продовження. Бо, трясця, все одно цікаво, як вони вирулять після цього фіналу. Питань достобіса, і хочеться відповідей)

#книжковий_відгук #Лана_читає “Сестра зірок” Мара Вульф Перша частина трилогії Видавництво Readberry Я ще по “Поверненню ангелів” зрозуміла, що Мара Вульф - це моя зупинка. Але навіть не очікувала, що “Сестра зірок” аж так мені сподобається. Хоча ці події було натягнути на наші реалії, особливо після того фрагмента, винесеного на обкладинку. Мара Вульф взяла більш-менш сучасний світ, але зробила його темнішим та додала магію. На території Франції є Джерело, яке веде на прихований континент Керіс. Колись Мерлін домовився з Королем демонів, що світ залишається людям, а демони житимуть на Керісі. Про всяк випадок навколо Джерела єбанули бар’єр, який утримуватиме демонів. Але минали часи, демони проривалися, а угода, схоже, має бути укладена знову. От тільки цього разу у неї геть кепські умови. У центрі подій - три сестри-відьми, магістр Ложі, яка має охороняти Джерело, ідейний представник Братства, а також ще пара неочікуваних персонажів. Мені дуже сподобалася Віанна, попри те, що деякі її вчинки я не дуже розуміла (але кохання - воно таке). А от Езру з кожною главою ставало все складніше виправдовувати, бо ну альо, ну якщо вже вирішив йти цим шляхом, так продовжуй і не роби дівчині мізки. Якщо чесно, тут я була більше у захваті від Калеба, ніж від нього. Як не дивно, я не одразу в’їхала у світ, але коли в’їхала, то так зріднилася з персонажами, шо потім офігєвала кілька разів. Ця книга мене веселила, інтригувала, тішила, лякала і пару разів розбила серце. Бо я до останнього не вірила, що авторка доведе героїв аж… от… туди. Тут, до речі, кліфгенгер, і скажу чесно: на такому моменті закінчувати - це, канєшна, треба совісті вопше не мать)) Добре, що весь цикл вже вийшов!

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Угода” Елль Кеннеді 1 частина тетралогії "Поза кампусом" Видавництво РМ Гарретт - зірковий хокейний хлопчик, якого можуть не допустити до ігор, якщо у нього буде низька оцінка по етиці та філософії. Ганна вчиться на музичному факультеті і має гарну оцінку по етиці та філософії. Гаррету потрібні знання Ганни, але вона не горить бажанням ними ділитися. Тож вони уклали угоду: Ганна допоможе йому успішно скласти залік, а натомість Гаррет допоможе дівчині привернути увагу футболіста Джастіна. Який гарний план, невже могло щось піти не так? От за що обожнюю спортивні романи загалом і романи Елль Кеннеді конкретно, так це за атмосферу. У мене не було такого класного насиченого студентського життя (що не дивно, бо я вчилася у Донецьку, а не десь на Массачусетщині), тож я хоч трохи ним зараз поживу через книжкових героїв. І я дуже рада, що цю серію екранізують, бо вона ідеально для цього підходить: хокеїсти, вечірки, стосунки, прикольні діалоги, друзяки, які ближче за родичів, - яка ще атмосфера потрібна для гарного вечора. Тут є хокей, справді. Він не просто десь вигулькує на фоні, а є досить серйозним сюжетним елементом. Тут є гумор та якась невимушеність. Тут є лайтове “від ненависті до кохання”, яке я обожнюю. А ще є драма. Ганна колись стала жертвою злочину, шлейф якого тягнеться за нею досі, впливає на її психологічний стан, почуття та навіть на родину. Так, це був якраз той випадок, коли справедливість десь застрягла і не доїхала. Та й Гарретт теж не на веселці з єдинорогами виріс, і у нього за плечима є певний багаж. Роман простий, приємний, у якомусь сенсі шаблонний, але від цього не став у моїх очах поганим. Навпаки, я його проковтнула з неймовірним задоволенням. Це гарний варіант, коли хочеться відпочити та кайфанути з чимось легким, палким та в міру гумористичним. Я закохалася у хокеїстів Браяра і вже планую читати “Помилку”.

#книжковий_відгук #Ланачитає #хтивікниги “Де Моллі?” Х. Д. Карлтон Цикл "Гра в кота і мишу", 3 Цей вбіквел “Гри в кота і мишу” неочікувано сподобався мені більше, ніж оригінальна історія, хоча спочатку я взагалі не думала його читати, бо “Переслідування Аделіни” до моїх улюблених історій не потрапила. Ця книга розповідає про Моллі, якій дивом вдалося втекти з бopдeлю Франчески, і чий щоденник зіграв важливу роль у другій частині “Полювання на Аделіну”. Попри маленький обсяг, з історії ми дізнаємося і про саму Моллі, і про те, як вона потрапила до Франчески, і як вибралася звідти та як живе зараз. Через той самий обсяг нам не покажуть так докладно життя в тому будинку і процес переживання травми після втечі. Але ми побачимо сильну жінку, яка виросла в умовах тотального пиздeцю, отримала катастрофічно травматичний досвід, але впоралася з цим і знайшла в собі сили жити далі. Мені здалося, що це наче стиснена дилогія про Аделіну: без зайвої води, без сцени з пістолетом (вона мене, мабуть, трошки травмувала), без 25 однакових палких сцен і цих постійних “Ти моя, кажи, хто твій бог, давай кiнчaй”. Фльор і вайб сталкерингу присутній, але мінімально. Сіра мораль присутня, але теж не в таких масштабах і проявах. Проблема ceкcyaльногo paбcтвa показана, ще й з соціальним компонентом. Цей момент читався майже одразу, але менш жахливим та драматичним від цього не став. І, звісно ж, є палка любовна лінія у дусі авторки. Кейдж мені сподобався більше за Зейда, він якийсь менш схиблено-поторочений. Точніше, пістолета не було, і слава Богу, у мене отакі тепер стандарти) Хоча не буду заперечувати: вся ця кpoвiща зі свинями - це все ще не мій вайб. Чи то я просто занадто звикла до грін-флег-чоловіків у книгах… А ще тут є просто аґінь пані - мамуля Кейджа. Епатажна така жіночка)

#книжковий_відгук #Ланачитає "Як король Ельфгейму зненавидів оповідки” Голлі Блек Цикл "Повітряний народ", 3.5 Видавництво Віват Я суперпалка фанатка Джуд та Кардана, а тому не пройшла повз цієї книжулі. В “Жорстокому принці” ми бачимо персонажа, який цілком відповідає назві книги. У “королі Ельфгейму” ми бачимо, як саме він таким став. Чи то як йому допомогли таким стати. Ця добірка оповідок розкриває нам ті епізоди за участю Кардана, які потенційно могли викликати питання в основній трилогії: його дорослішання, стосунки з ріднею і особливо зі старшим братом, історія з Нікасією та Локом, а також перші погляди у бік Джуд. Як змінювалася кожен раз історія, яку розповідала тролиха Аслоґ, так змінювався і Кардан. Але окрім минулого принца тут є теперішнє, тільки вже короля. І у внутрішніх монологах яскраво видно його почуття до своєї королеви. Він пишається нею, захоплюється та звеличує. Мені ще в основній трилогії хотілося їхнього щасливого (за можливості) майбутнього. Після цієї книги хочеться ще більше, якщо чесно, бо це як демоверсія, яка подражнила, трошки показала і чисто оце апетит розбурхала) Я б читала далі й далі. Дуже сподіваюся, що у дилогії про Дуба трохи буде і про правителів Ельфгейму, хоча, напевне, там і без них назбирається багато подій. Також не можу не відзначити візуал. Книга дуже гарна. Це насправді такий цікавий контраст порівняно з основною трилогією, де й ілюстрацій-то я не пригадаю. А тут все таке гарне, кольорове та казкове. Напевно, без всіх цих малюнків книга взагалі нагадала б брошурку, тому дякую видавництву, що їх додали. Вони сприяють створенню кращої атмосфери, та й загалом мальовка прикольна. Підсумую - це була коротенька, але напрочуд приємна подорож, яка знову повернула мене до однієї з найулюбленіших фентезійних пар)

“Ні жива ні мертва” Голлі Джексон Фінальна частина трилогії Видавництво Readberry Третя частина серії про Піппу Фіц-Амобі мене вразила настільки, шо я навіть не очікувала. Вона за атмосферою схожа на першу частину серії приблизно так само, як шоста книга про Гаррі Поттера схожа на першу. Тут недарма така темна обкладинка, кров та скло. Якщо “Посібник з убивства” все одно трохи відсилав мене до детективів про підлітків, які я читала в дитинстві, то зараз у мене язик не повернеться таке сказати. Піппа багато пережила в першій і особливо в другій частині, і тому зараз ми бачимо у дечому розчаровану, зневірену персонажку, у дечому навіть зламану. І це насправді більш життєво, бо навряд чи після попередніх подій можна вдати, наче нічого і не було, наче це ніяк не відбивається на психологічному стані. Голлі Джексон показала підлітку з травмою, яка не знає, як з нею впоратися. Так, третя ітерація Піппи сильно відрізняється від першої. А от що залишилося константою, так це Раві. Господи, він ідеальний друг та хлопець, який по дефолту на боці Піппи. Те, шо він сказав їй на 122 сторінці, я аж трьома стікерами позначила. Бо це звучало так щиро та щемко. Та й загалом дівчині пощастило мати справді вірних друзів, які без зайвих питань прийдуть на допомогу. Коли я читала фінальні сторінки, то у мене очі на лоба лізли. Бо я головою розуміла, шо коїться і чому, але це не значило, шо мені це подобається. Я вже думала створити петицію, щоб авторка дописала хоч новелу якусь, ну чисто щоб перебити ті враження. Але далі стало трошки легше. Проте я все одно хотіла б якусь новелу з продовженням, бо не дуже люблю такий формат фіналів. Мені оце треба більш конкретно та очевидно)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Частина твого світу” Еббі Хіменес Перша частина серії Видавництво Віват Через єнота Алексіс влетіла в кювет і застрягла бозна-де. Повз проїжджав гарненький молодик Деніел, який допоміг витягнути машину. Дорогою Алексіс заїхала у місцеву забігайлівку, і овва - Деніел тут. Він відвіз її до себе додому, звідки вона вранці здійснила променад ганьби. Нова зустріч, побачення, розмови телефоном… Наче все йде до стосунків, але їм заважає різниця у статусі та віці. Алексіс - лікарка з заможної родини, на яку покладають певні сподівання, але вона думками постійно повертається у Вакан до чарівного столяра. Ця книга захопила мене і не відпускала, доки не дочитаю. Тут про проблеми з батьками, життя з аб’юзером, вміння обирати себе, про складний шлях один до одного, щире кохання та дрібку магії. У книзі багато внутрішніх монологів та рефлексії, де герої описують свої почуття, і це так гарно, що я ледь не плакала. А на контрасті є купа кумедних моментів: обмін відвертими фото, імена тварин на фермі Дага, пікнік та кінотеатр. І плюс класні діалоги. Авторка створила двох різних та водночас схожих людей, яким по-різному пощастило та водночас не пощастило. Алексіс пощастило мати визначеність в житті та можливість займатися улюбленою справою без необхідності виплачувати студентський кредит. На жаль, в комплекті йшла токсична родина та стосунки. Деніелу пощастило мати ціле містечко небайдужих друзів та руки з потрібного місця. На жаль, в комплекті йшло недальновидне рішення щодо родинного будинку. Вони з різних Всесвітів, але ж така прекрасна пара. Деніел - це просто щось нереальне (і не тільки тому, що він герой книги). Від його ідеальності навіть трохи боляче) Він, звісно ж, прекрасний та відповідальний, вміє готувати та створювати меблі, підтримує Алексіс і прямо таки боготворить її. Його коментарі щодо стосунків на відстані - в саме серденько. Звісно, буде драма, але від таких книг все одно очікуєш хепіенду, і він, як правило, не розчаровує. Дефінетлі, мені треба ще книг Еббі Хіменес.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Замок із кришталю” Ірина Грабовська Фінальна частина трилогії Видавництво Віват О Зірки, яка ж це була неймовірна болюче-прекрасна подорож! Я так мріяла про гарний фінал і водночас дуже не хотіла, щоб ця книга закінчувалась. По сюжету нічого не скажу, бо третя частина складається з подій та наслідків, до яких призвели попередні рішення героїв. Тому цього разу переважно потік емоцій. Вже у двох попередніх книгах було зрозуміло, що це не світ рожевих поні, але в цій частині напруга сягнула піка. З кожною сторінкою фон виглядав похмурішим, і я не уявляла, як взагалі герої зможуть порозумітися. Тут багато політичних інтриг, битв за владу і землю, перетворення друзів на ворогів і навпаки, і в центрі подій не тільки пташине князівство, адже у Небельгаймі та Великій Санжі теж не все добре. Відірватися від книги було нереально, я зачитувалася і лягала спати тоді, коли всі американські лайфстайл-блогери радять прокидатися і бути продуктивними. Авторка створила безліч неймовірних персонажів, в першу чергу жіночих. Ізвен - богічна та незламна, Мона - сильна та віддана, Арезу - ефектна та загадкова. Я якось підзабула спочатку про Брегез, а дарма, бо вона теж круто проявила себе у досить драматичній ситуації. Я не очікувала і прям по-хорошому охрініла в той момент. Янн був моїм фаворитом з першої книги, хоча деякі його вчинки були не альо (та шо вже поробиш з тим впертим пташиним характером). Але тут з’явився Міралем, і я така - йоп-та-ра-ра, ну шо за бусинка! Щоправда, бусинка теж поводилася не дуже, але лист в стилі містера Дарсі ледь не змусив мене плакати від щастя. До речі, про плакати. Я плакала. Кілька разів. В тому числі і коли писала цей відгук. Бо мене добряче так покрутило на емоційних гойдалках - від розпачу та туги до крихкої надії та світлого суму і у зворотному напрямку, і все з розгоном, як у Lamborghini. За героїв я переживала, як за родичів, і вдячна за те, як саме Ірина довела персонажів до фіналу. Епілог, правда, не зовсім такий, як я думала. Але насправді він цілком логічний і по-своєму щасливий. Чесно, після фіналу я відчула спустошення, бо вже звикла жити у цьому світі і не хотіла його покидати, звикла до цих персонажів і хотіла більше їхнього майбутнього. Не так вже часто таке у мене буває. В подяках Ірина написала - “щось мені підказує, що це ще не кінець”, і це дає надію, що я ще повернуся у Ретон. P.S. Мені здалося, чи тут більше eрoтичниx сцен, ніж у попередніх частинах? Неочікувано, але дякую)

#книжковий_відгук #Лана_читає “Хороша дівчинка, зіпсована кров” Голлі Джексон Друга частина трилогії Видавництво Readberry Перша книга закінчилася тим, що Піп дізналася всю правду про трагедію, що сталася у Літл-Кілтоні кілька років тому. Але це розслідування, як і подкаст, який потім записала Піппа, не далися їй легко. Вона постраждала, понесла втрати і більше ніколи не хоче до цього повертатися. Але близький друг Піппи зник, поліція нічого не робить, адже Джеймі і раніше тікав з дому, а його родина у відчаї. Тож “сержантка”, “буркунка”, “мадам” (обожнюю всі ці прізвиська від Раві) і просто зірочка Піппа Фіц-Амобі береться за пошуки хлопця. Ця книга мене капець як затягнула. По-перше, вона тісно пов’язана з попередньою. Минула справа дійшла до суду, і всі чекають на вердикт. По-друге, окремою гілкою йде подкаст та інтернет. Очевидно, що негативні коментарі та тролі не можуть не впливати на моральний стан Піппи, тим паче коли пошуки Джеймі затягуються. По-третє, історія цікава не лише змістом, а й формою. Тут ми знову проходимо всі кроки разом з Піп, слухаємо очевидців, читаємо нотатки, візуалізуємо докази. Думаємо разом з Піп, помиляємося чи здогадуємося (як у кого вийде). Якісь люди розкриваються з нових сторін, гірших чи кращих, в тому числі і сама головна героїня. Не можу не сказати пару слів про Піппу і Раві як пару. Вони, трясця, ідеальні! Це не підлітки в стилі Пенелопи Дуглас (не в претензії до Пенелопи, це скоріше заздрість)))) Вони типу звичайні підлітки, захищають один одного, підтримують та допомагають. В деяких моментах Раві, як якір чи острівець безпеки та спокою для Піппи. Ну і, звісно, пані Джексон знову зробила щемкий фінал. Такої травми, як після першої книги, він не залишив, але емоцій було багато. Тепер у мене є великі сподівання на третю частину, бо одна важлива лінія у другій книзі залишилася не такою, як треба, і я хочу справедливості!

Читала першу частину. Аж цікаво, як вони це екранізують, особливо сцени 18+, яких там вистачає))