#книжковий_відгук #Лана_читає “Апельсин у калюжі” Людмила Баран Видавництво Віват З цією книгою мене звела доля (і подруга із книжкового клуба), і я читала її, здається, в найсприятливішому місці - в Іспанії. Це додало мульйон до атмосфери) Настя - успішна популярна блогерка з гарним життям та гарним хлопцем. Вона приїжджає до Іспанії на зйомку реклами соку і в перший же день на апельсиновій фермі знайомиться з Богданом. Він мешкає тут вже три роки і радий показати Насті краєвиди, познайомити з місцевою кухнею чи просто прогулятися. Казкова атмосфера надихнула Настю згадати про те, як їй колись подобалося малювати, тож вона знову поринає у творчість. Ця спокійна та в міру драматична історія показує, як важливо знайти те, що робить тебе щасливою, знайти свій шлях, зберегти людяність, розірвати токсичне коло і піти у шось нове (чи повернутися до забутого старого). Події тут відбуваються ще до війни і до ковіду, тож відчуття були незвичні. Напевно, це все тому, що оте минуле життя потроху забувається. Історія проста і реалістична через зрозумілі проблеми і нереалістична водночас. Але, мабуть, в цьому і є сенс feel good fiction - ти просто читаєш щось тепле і комфортне, таке, де героям все вдається, де ти відчуваєш… не знаю… якусь надію на краще, на те, що все можна змінити та вибратися з будь-якої ями. А ще я кайфувала від атмосфери та певної “причетності”. На 86 сторінці пішла в магазин і купила червоного вина та колу, шоб зробити коктейль “калімочо” (до речі, дуже специфічно). Посміялася над тим, що герой не сходів перетинати Європу автобусом, а сама їхала таким автобусом в Барселону 58 годин. Насолоджувалася описами страв, згадками чуррос, тапас і Гауді) Шкода, що нема поряд апельсинової ферми для максимального занурення, тільки пара мандаринових дерев))) Коротше, зараз для цієї книги був дуже вдалий час, тож я проковтнула її за пару вечорів, і вона залишила приємний апельсиновий післясмак.

За цей рілз я можу отримати подарунок від ceкcшoпа. Теоретично. Знаєте, чому? У Барселоні є багато музеїв: музей історії, сучасного мистецтва, історії культур, забороненого мистецтва. А ще є музей еротики. І якщо в музей історії Каталонії я, в принципі, можу й не зайти, то музей eрoтики вирішила не пропускати) Тут півтора десятки різних залів, присвячених окремим персоналіям, тематикам чи періодам. Є як 2D-зображення, так і дуже навіть об'ємні експонати. Один з них зустрічає практично на вході)) Експонати круті, а атмосфера тут дуже навіть цікава 😈 Вхід до музею коштує 15 євро, і на вході вам запропонують шампанське чи апельсиновий сік, щоб було цікавіше гуляти по залах. А поряд розташований ceкcшoп (квитки, власне, там і продаються), і якщо після відвідування музею вам захочеться тут щось придбати, ви отримаєте знижку 10%. А ще якщо зробити рілз, тегнути в Інстаграм акаунт музею еротики, і цей рілз набере 10К переглядів, то ceкcшoп зробить якийсь підарунок. Чи сюрприз. Цікаво, у мене вийде набрати? Бо я люблю подарунки)) І сюрпризи 😈😂 https://www.instagram.com/reel/DHoeQKrNrPO/?igsh=cXVlcmp1aGJsdnBy

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “І зійде крига” Ханна Ґрейс Видавництво Віват Дай Боженька здоров’я всім, завдяки кому на світ з’явилася ця книга українською! Бо вона просто витягла мене з цього бентежного світу і відправила кудись в американський коледж, де атмосфера, як у фільмах, де все так цікаво і так палко, що у мене одяг дивом не загорівся, поки я читала. Анастейша (дякувати Богові, не Стіл) займається фігурним катанням і мріє перемогти на Олімпіаді. Для цього вона впахує кожен Божий день (та шо ж так Бога багато? мені перед ним навіть ніяково…), і коли через хокеїстів розгромили її ковзанку, вона оскаженіла та визверилася на Нейта, який, власне, є капітаном команди. Там доволі заплутана прелюдія, але тут авторка, як могла, зробила “від ненависті до кохання”. Ненависть, якщо чесно, така собі, і тримається скоріше на трохи крижаному характері Анастейши, але вона швидко минає. І починається аґінь. Я була у захваті. Нейт - просто нереальний green flag. Чомусь, коли я почула про хокеїста, подумала, що тут буде якийсь нереальний альфач та йобарь-терорист. А він… ну… чесно кажучи, такий і є, але якось по-приємному))) Сцен сексу дофіга, всі палкі і всі круті, але при цьому герої постійно розмовляють словами через рот та висловлюють свої почуття. Прикиньте?! В романі. Розмовляють. І все пояснюють. У книзі багато уваги приділяється терапії, персонажі наголошують, наскільки це корисно та важливо, і наскільки важливо усвідомлювати свої почуття та вміти відстоювати свої кордони. А ще вона здалася мені доволі рівною, тут не було скажених емоційних гойдалок, драма є, але якраз в міру, щоб життя медом не здавалося. Ну якщо воно раптом медом здавалося. Є класні другорядні персонажі, і мене порадувало, що про них будуть окремі частини. Інколи мені хотілося потрусити Анастейшу, щоб вона нарешті отямилася, але з іншого боку це ж мені як читачці збоку видніше. А їй як вигаданій персонажці як ото одразу з усім розібратися?!)) Коротше, від мене однозначний лайк і очікування наступних книг!

Кажуть, що у Hofmann найсмачніша у Барселоні випічка)

“Переломний рік. 365 днів, щоб стати людиною, якою ви справді хочете бути” Бріанна Вест Видавництво BookChef Ця книга забирає титул найбільш непотрібної речі у моїй квартирі. І це вам каже людина, яка живе біля “Аврори” і постійно копошиться на AliExpress. Можливо, в усьому винні невиправдані очікування, які у мене склалися ще до читання, і це тоді вже моя проблема. Але ж враження є враженнями. Я прям хотіла її прочитати. Прям дуже. І, напевно, якби я краще вчиталася в анотацію, життя стало б легшим. Бо там авторка білим по чорному обіцяє нам медитації на кожен день. Я анотацію не прочитала і вирішила, що тут будуть якісь практичні елементи: поради, щось мотивуюче та надихаюче для саморозвитку та самовдосконалення, та хоча б афірмації для промовляння. Коротше, те, що хоч якось можна використати та натягнути на своє бентежне життя в Україні у 2025 році. І, звісно ж, не отримала. Як я вже сказала, вся книга - це 365 текстів на кожен день. І вони… ну… таке. Розлогі, загальні, ні про що. Я загалом люблю такий нонфік, але ця книга мені геть не зайшла. Можливо, зараз для неї невідповідний час, і десь в спокійних і стабільних умовах вона працюватиме. Можливо, зараз я не можу у своєму познаніі настільки прєісполніться, щоб шукати у цих текстах щось корисне для себе. Але поки це виглядає як набір мудростей з пабліків “Філософія/Психологія/Думки”, які мене абсолютно не чіпляють. Шкода, що не склалося. З переваг - саме видання прикольне, на сторінках багато порожнього місця, тож якщо у вас станеться метч, і ви захочете працювати з книгою, робити нотатки чи клеїти стікери, тут є для цього простір. Я чесно спробувала порефлексувати над книгою, у мене для цього є прозорі стікери, але мене вистачило на пару днів, і я їх звідти вийняла. #книжковий_відгук #Лана_читає

“І не лишилося жодного” Аґата Крісті Видавництво КСД Такий собі А. Н. Оуен придбав Солдатський острів і вирішив зібрати там своїх старих друзів. І дуже дивний у нього набір друзяк: старенький генерал, молода секретарка, успішний лікар, сувора літня пані, колишній військовий, поважний суддя, фанат швидкості без визначеного роду занять… І коли ця цікава компанія опинилася на острові, стало зрозуміло, що зібрали їх тут недарма - у А. Н. Оуена на них великі плани, і його задум їм не сподобається. Всю книгу я намагалася здогадатися, що тут, в біса, коїться) Головне було - продертися через початок і оце нагромадження імен, а далі все пішло, як по маслу, і книга затягнула. Напевно, наразі у моєму особистому рейтингу Крісті ця історія на першому місці. З плюсів - інтрига скажена. Принаймні для мене була, хоча я загалом знала, чого від історії очікувати, бо перед цим прочитала назву)) Але оце питання - “Та хто ж це, трясця, робить?” не полишало мене протягом майже всієї книги. Були, звісно, думки в правильному напрямку, але пані Крісті змогла мене з нього збити) Камерний детектив класно розгорнувся кількома окремими історіями, які демонструють усі неприємні боки людської натури. Ближче до кінця стало навіть трохи моторошно, бо потойбіччини тут бути не могло, але відчуття чогось містичного все одно створювалося. З мінусів - я не люблю такий спосіб розкриття інтриги. У мене колись був відгук на іншу книгу Крісті, і там я написала те саме, бо у тій історії використано той самий прийом. Отак за пару сторінок все розжували та в рот поклали) А ще персонажу з усім цим задумом феєрично щастило, і навіть момент з останнім солдатиком розгорнувся, як треба. Не те щоб я не вірила у силу цього почуття, але те, шо прям отак все вирішиться - ну не знаю, дивно… До усього іншого питань нема - цікаво, напружено, непередбачувано та захопливо. #книжковий_відгук #Лана_читає

“Діти вогненного часу” Мія Марченко, Катерина Пекур Видавництво Readberry Перші дні повномасштабного вторгнення, евакуація, на вокзалі Києва не проштовхнутися. Літня пані зі своєю онукою Катею намагається сісти на евакуаційний потяг, аж тут раптом Катя зникає. Кудись наче у стіну. Дивна істота з недобрими намірами викрала дитину і забрала її у Завокзалля, де Каті відкрився інший світ, наповнений духами, що належать до міфології різних народів. Кобольди, повітрулі, водяники, згадуються шубін і полудниця... А ще класний мишвертень Станіслав) І от весь цей світ теж на межі катастрофи, і його потрібно рятувати. На щастя, Катя начитана смілива підлітка, тож разом з духом Августином вони беруться за цю справу. Це не просто книга, це суцільний контраст. У ній цікаво переплетені міфологія, елементи казки та сувора болюча реальність, і я цього геть не очікувала. Анотацію я, походу, читала дупою, не знала, як багато тут буде сучасності, і вже на перших сторінках накрутила себе до сліз. Дуже символічно вийшло - читати про початок війни та евакуацію у закладі з назвою Little Mariupol. І це, до речі, був не останній раз, коли я плакала над книгою. Бо місцями вона била в саме серденько. Це такий солідний товстунець, але я його буквально проковтнула за 4 підходи. Бо написано класно, захопливо, з сучасними жартиками та мемами, з очевидними насмішками над coвком і концентрованою ненавистю до pycні. А ближче до фіналу спіймала себе на думці, що це як гарна історія з мораллю і правильно розставленими акцентами, з якої можна зробити очевидно правильні висновки щодо добра та зла. Мені, як дорослій, було цікаво, і підліткам теж може бути. Це перша частина серії, але кліфгенгера у книзі немає. Хоча це не заважає мені чекати на другу частину. Бо історії ще є куди розгортатися. #книжковий_відгук #Лана_читає

"Закоханий” Надя Біла Видавництво ArtBooks Життя Антона щасливе і безхмарне, яким може бути у гарненького 18-річного хлопа з заможної родини, баскетболіста, напрочуд популярного у дівчат. І все це перевернув один лише прийом у стоматолога Дениса. Перші стосунки з чоловіком стали для хлопця одкровенням, і йому довелося оновлювати свою картину світу. Пів книги я хотіла плакати, бо мені було шкода Антона, а пів книги хотіла, як той Галк, крушити та бити більшу частину персонажів! Бо вона показує шлях самоідентифікації та проблеми, з якими в процесі може зіштовхнутися людина. А проблем виходить достобіса, бо, звісно, суспільство вже трошечки у своєму познанії прєісполнілось, але не настільки, щоб подолати гомофобію. Ми сидимо в голові у персонажа і проходимо разом з ним по всій цій воронці. Антон переживає, не розуміє, як його тепер сприйматиме оточення, і не знає, що далі робити. Тим паче що це не скасувало інших проблем - як шукати кохання, як відстоювати себе і свої кордони, як спілкуватися з батьками та друзями, яку обрати професію. Якщо “Червоний, білий та королівський синій” за рівнем реалістичності десь ближче до Сари Маас, то “Закоханий” виглядає як самісіньке життя. Якщо ви чекали від книги легкості та романтики через цю мімімі чарівну обкладинку, хрін вам. Вона щемка, сумна, місцями депресивна, але така захоплива, що я два дні не випускала її з рук, поки не дочитала! Хотіла одного, отримала дещо діаметрально протилежне і при цьому була в захваті! Думаю, поціновувачам квір-літератури варто придивитися до цієї історії. Єдине - я все ж сподівалася на інший фінал, але, напевно, то вже моя внутрішня ванілька підвивала, коли я годувала її склом) #книжковий_відгук #Лана_читає

“Лазарус” Світлана Тараторіна Видавництво Віват Я просила у Бога сил, щоб написати настільки класний відгук, якого б ця книга заслуговувала. Але не впевнена, що вийшло. Про всяк випадок скажу одразу - вона офігезна, заплутана, насичена, багатошарова і суперцікава. Ми обрали цю книгу для обговорення у книжковому клубі, і вибір просто розкішний. Бо це книга, яку хочеться розбирати по фрагментах, шукати сенси та відсилки, длубатися у деталях та розслідувати справи разом з героями. Олександр Петрович Тюрин - поважний слідчий, який волею долі проїжджав повз Київ, центр Межі, коли тут стався злочин. Він звичайна людина, але у Києві живе багато людиноподібних - вовкулаків, берсерків, чортів, мавок, упирів тощо, і для них є окремі підрозділи слідчих. Один з них залучає Тюрина до справи. А там далі таке несеться, що краще читати, бо так просто це все не пояснити) Як на мене, це крутезний урбан фентезійний ретродетектив з пропрацьованим світом, класною міфологією та купою різних ліній. Мені сподобалися згадки визначних персоналій, які гарно лягають у концепт книги з людьми та людиноподібними та ставленням одних до других. А ще після “Діму солі” хотілося крутити різні деталі - типу, а от погром саме 1 грудня так просто чи нє, а от його мати була відьмою, і він ненавидить нечисть - це так просто чи нє… Мені забракло знань історії та топографії Києва, щоб по максимуму скласти в голові картинку, але тут дуже допомогло обговорення у клубі. І коли будете читати, не повторюйте моїх помилок - одразу почитайте історичні коментарі та словник) Знаючи про особливості нечисті, буде легше розслідувати справи разом з Тюриним. #книжковий_відгук #Лана_читає

“Американський експеримент із сусідом” Елена Армас Видавництво Віват Ох же ж і потріпала вона мені нерви. Я думала, що у першій частині був slow burn, але тут такий вже слоубьорновий слоубьорн, шо мама дорогенька) І це при тому, що почуття однієї очевидні одразу, а почуття другого - ну більш-менш теж. Розі Ґрем - подруга Каталіни Мартін з “Іспанського любовного обмана” і колишня колега. Вона здійснила стрибок віри з крупної компанії у сферу письменництва і, можливо, трохи погарячкувала. Бо перша книжка стала популярною, угоду на другу підписано, дедлайн вже на носі, а тексту кіт наплакав. А тут, на щастя, у квартиру, де вона живе, раптово приїхав кузен Ліни Лукас, який близько до серця прийняв Розіну творчу кризу. Тож, як справжній іспанський джентльмен, вирішив їй допомогти. Я водночас обожнювала і ненавиділа Лукаса, бо бути і таким казково ідеальним, і таким казково впертим - це ще треба вміти. В кінці книги Ліна поставила йому питання, яке я волала в книгу десь з середини - ти на шо, бляха, розраховував, коли все це робив? Ну альо, вась, ну так же не можна! Крім того, ця книга побила всі рекорди по втручанням у інтимні моменти. Точніше, у моменти, які могли б бути інтимними, але не стали, бо йоп-та-ра-ра, хтось обов’язково дзвонить, стукає, дощ іде, свині полетіли…. Коротше, багато палких сцен не чекайте, хоча хімічить між Розі та Лукасом неслабо. А ще я неймовірно респектую за всі ці згадки Кріса Еванса і Себастіана Стена. Є підозра, шо авторка трохи фанатка. І я її щиро розумію, кожна була в саме серденько. Підсумовуючи - це гарний ромком з тропом “від друзів до коханців”. Чи “шось-там-про-сусідів”. Плутаюся вже в цих тропах. В міру гумористичний, помірно драматичний, надміру романтичний і трохи нелогічний) “Іспанський любовний обман” мені, якщо чесно, сподобався більше, але цей теж класний представник жанру. Гарна відпочинкова історія) #книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги