#книжковий_відгук #Лана_читає “Пів світу” Джо Аберкромбі (друга частина циклу "Потрощене море") Видавництво Небо Я перед читанням зробила критичну помилку - занадто велику перерву між двома частинами. А все тому, що по анотації другої книги мені здалося, що це не продовження, а інші події у цьому ж всесвіті. Так от, це капець яке продовження. І через перерву я спочатку була так само далека від імен і подій, як від демонстрації купальників на показі Victoria’s Secret. З плюсів - в контекст я в’їхала швидко. З мінусів - ну просто тупо якось вийшло. Шпичка Бату - донька героя, сповнена люті та жаги до битви. У неї є, мабуть, один значний мінус для цього світу - вона дівчина, що дуже не подобається майстру-наставнику. Тому на початку книги їй ставлять в нечесний бій, а коли під час поєдинку стається нещасний випадок, Шпичці загрожує страта. Але отець Ярві (з першої книги) передивився, як доктор Стрендж, 14 млрд варіантів розвитку подій та зрозумів, що від живої Шпички користі більше, ніж від мертвої. Так дівчина стала частиною команди, яка має перетнути на кораблі пів світу, щоб знайти друзів, укласти політичні союзи та захистити невелику Ґеттландію від сильного та хитрого ворога. Це фентезі будується навколо пригод, боїв та політичних інтриг. Подорож через пів світу зробила максимально різнопланову команду майже родиною. Хоча там були люди, від якого цього не чекаєш. А також ті, від кого чекаєш, але вони, бляха, нерви тобі всю книгу мотають. Мені дуже подобається і стиль автора, і переклад. Мова тут саме така, якою мають розмовляти вбивці, найманці та одна нетипова панянка. Подорож показана без прикрас, а стосунки - без ванілі. І вони при цьому настільки класні та живі, що від них не хочеться відриватися. Гадаю, що між 2 і 3 частинами перерва буде меншою.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги Збірка роментезі “Час тіней” Олена Кузьміна, Ірина Грабовська, Анастасія Нікуліна, Леся Яцута Видавництво "Букбанда" На “Книжковій країні” я не могла пройти повз збірки роментезі від улюблених українських авторок, тим паче, що збірка 18+, і презентація була справді офігезна. Тому у мене склалися певні очікування від неї. Не всі справдилися, але я мала б здогадатися, чого саме мені не вистачить) Збірка містить чотири повісті з різним сетингом та персонажами (хоча у четвертому тексті, можливо, є мікрокамео персонажа з третього). У повістях присутні: магічний турнір (обожнюю таке всім серцем), “судний день” для магічних родів (з цікавою системою магічних здібностей, я таку ще не зустрічала), вимушена співпраця демоноловців (вважаю, що найбільш палка історія) та проклятий острів, з якого не можна вибратися (вважаю, що найбільш інтригуюча історія). Мені було цікаво, але мало! От я зрозуміла, що коротка форма - не зовсім моя тема. В повістях Анастасії Нікуліної та Лесі Яцути був для мене метч форми та змісту - всього вистачило, всі компоненти на місці, інтрига розкрита, палкі сцени присутні. Але тексту в повістях Олени Кузьміної та Ірини Грабовської мені було мало( Бо, повторюся, у пані Олени оригінальний світ і система магії, і хотілося більше пояснень щодо всього цього двіжу. Ну і, напевно, плавнішого переходу від “вилупка” до “останнього бажання”, бо це один з улюблених тропів. А у пані Ірини магічний турнір та замок наче поза межами часу та простору. І щось на кшталт “від неприязні до кохання”. От там хотілося більше, щоб краще зрозуміти, як тут вопше все працює. Якщо чесно, на моїх хтивих полицях домінують закордонні імена, але тішуся, що українських авторок там потроху стає більше. Бо, ну вимбачте, ну люблю я таке 😳 А загалом експеримент вийшов цікавий, навіть якщо я очікувала трохи більшого)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Усі персонажі вигадані. Або ні” Юлія Лаба Видавництво Лабораторія Три слова - це! було! прекрасно! Ліна живе своє життя, читає книги, інколи зустрічається з подругами, має готуватися до весілля. Але як придивитися, то життя наче не її. Зустрічі з родиною і друзями рідкі, книги Ліна любить не просто читати, а ще й писати на них рецензії. А наречений вопше токсична паскуда. В якийсь момент ситуація стає критичною, і дівчина пробує вийти з цього порочного кола. Я щиро закохалася у все - у Ліну, у Рію, у Лесика та Рому, у Солю та Елю, у бабуню і навіть собаку Сірка. А ще у стиль! Тут є гумор, який я люблю, і драма, яка цілком зрозуміла та не награна. Є над чим трошки всплакнути і є над чим голосно поржати (що я і робила пару разів у маршрутці). Навіть якби я шукала, я б не знайшла, до чого причепитися. Так, Рома, можливо, трішки більш фентезійний, але, Господи, який же це класний персонаж! Отак начитаєшся і почнеш метатися між хокеїстами та капітанами яхт. Що насправді складно, коли не знаєш особисто ані тих, ані інших. Також у книзі порушена проблема токсичних стосунків та складного виходу з них. У нас тут є маніпулятор у всій його бридкій красі, який дуже вміло робить так, що жінка відчуває себе у всьому винною. Вона погана, вона зробила неправильно, це було майже не боляче… Прописати ляща Дену хотілося буквально з перших сторінок, настільки яскраво він описаний. І можна побачити, якою жінка виходить з таких стосунків, і наскільки важливою є підтримка близьких людей. Дякувати Богові і авторці, Ліна вигребла, і фінал мене повністю влаштував) Радію, що ця книга з’явилася у моєму житті та додала до нього барв. Мій щирий рекомендасьон)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Зіткнення” Бал Кабра Видавництво Віват З цією книгою сталася дивина: я читала її в автобусі, мені було суперцікаво, вона мені дуже сподобалася! Але коли через пару тижнів сіла писати відгук, то зрозуміла, що не можу відрізнити події в ній від подій “І зійде крига”, яку читала за тиждень до неї. Тож майте на увазі - або обирайте щось одне (але це хєрова порада, книга справді класна), або читайте їх з більшим інтервалом (оце буде краще). Саммер вчиться на спортивного психолога, і для наукової роботи їй потрібно працювати з хокеїстами, але вона ненавидить хокей і все, що з ним пов’язано. Ейден - капітан хокейної команди, І після командного “зальоту” він бере провину на себе (та, чимось знайомим віє) і вимушений відпрацьовувати, допомагаючи Саммер з її дослідженням. У “Зіткненні” загалом є все, щоб було в “І зійде крига”. Саммер така ж вперта та амбітна, як Анастейша. А Ейден ще більший грін флег, ніж Нейт. Серйозно, він флег такого грін кольору, що ним пишалися б усі пейзажі Ірландії. Це не означає, що він не косячить, але коли косячить, визнає помилки та виправляє їх. Є тут кілька моментів для драматизму, шоб не здавалося, що у Саммер і Ейдена легке життя (хоча батько тут якийсь непослідовний), є перешкоди, неприємні персонажі та нелогічні рішення, теж наголошується на важливості терапії і спортивної психології. Щоправда, я не думала, що можна зробити якусь значну наукову роботу на базі тестів за участі лише однієї людини, проте у мене недостатня компетенція у цій справі. Ну і, звісно ж, є чудові палкі сцени, хоча персонажі повільніше розкачуються, ніж в “І зійде крига”. Але атмосфера така ж кайфова: студенти, вечірки, жартики, веселий командний чат, класні другорядні герої. Мені дуже сподобався Ілай, і я вже хочу книгу про нього) Якщо підсумувати - це справді дуже схоже на “І зійде крига”. Але чи пожалкувала я, що прочитала? Ні. Чи хочу читати серію далі? Оф корз. Чи хочу я більше спортивних романів? Дефінетлі.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Випробування нареченої” Гелен Хоанг Видавництво Віват Це продовження серії, що почалася з “Коефіцієнту поцілунку”, яку я ніжно обожнюю всіма фібрами душі, але ця частина сильно відрізняється за вайбом. Головний герой “Випробування нареченої” - Діп Кай, сертифікований бухгалтер, любитель цифр і нелюбитель почуттів, любитель рутини і нелюбитель стосунків. І от саме його любляча матуся хоче оженити, попри бажання Кая. На роль нареченої вона обрала в’єтнамську панянку, вмовила її прилетіти в Штати та добровільно-примусово оселила в будинку Кая. А оскільки у Есме є досить вагома мотивація одружитися, то й до справи вона підійшла з усією душею. Як на мене, це непогана історія, але емоцій вона викликала значно менше, ніж перша книга. З плюсів - у ній є сильна рішуча персонажка, якій по життю випали не найкращі карти, але яка намагається зробити все і навіть більше, щоб забезпечити своїй родині краще життя. Такій завзятості, наполегливості та силі волі можна позаздрити. Також я автоматично люблю всіх персонажів з ім’ям Кай. Напевно, цей мій криптонит, від якого слабнуть колінки, падає планка, і я втрачаю будь-яку об’єктивність, бо будь-який Кай по дефолту аґінь. Є також кілька досить кумедних моментів, а ще мені заходить стиль авторки та її вміння добирати слова та порівняння. Але попри це не можу не відзначити моменти, від яких у мене сіпнулося око. Далі буде трошки спойлерів, хоча цю інформацію ми дізнаємося швидко. По-перше, Кай - це чоловік з аутизмом, і мене здивувало, що його мати не згадала про цей факт, коли розповідала про нього Есме. Вона називала його сором’язливим та впертим, і в результаті Есме була не готова до його звичок, особливостей взаємодії та рутини. По-друге, там є така дурна маніпуляція, від якої мої очі зробили потрійний оберт черепом і дивом повернулися назад. Коротше, все, що мені не сподобалося, значною мірою пов’язано з мамою Кая) Так, пані хоче сину добра, але деякі її фрази та рішення викликали питання. Загалом історія гарна, і в ній багато біографічного, бо мати авторки є в’єтнамською емігранткою, а у батька аутизм.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Із крові й попелу” Дженніфер Арментраут Видавництво BookChef Ця книга є одним з найбільших почекунів на моїх полицях, але коли вона мені випала у челенджі на січень, я була трохи не в захваті. Не знаю, чому, але я не дуже хотіла новий фентезі-світ. І Єзус Марія Цариця Небесна, якою ж дурепою я була, коли відмовлялася брати її до рук! Бо вона просто прекрасна!! Пенеллафі, або Маківка, у цьому світі - єбєйша панянка. Вона Діва, Обрана богами, готується до надважливого релігійного ритуалу. Але попри усі преференції, які мав би передбачати її статус, вона живе напрочуд обмеженим життям: їй нікуди не можна, все заборонено, а опікується нею просто катастрофічна мразота (на жаль, навіть не одна; на щастя, їх буде покарано). Вона разочок дозволила собі сьорбнути свободи, та й те під маскою, - і наткнулася на Гоука, широко відому у вузьких колах хлопа розкішної зовнішності. Ну і трошки побешкетувала, іф ю ноу, вот ай мін. Але потім Гоука раптово зробили її охоронцем. І тепер він має оберігати її від усіх негараздів, і в тому числі від заколотників, які загрожують державі. Не знаю, чи зацікавила я вас описом сюжету хоч трохи, але двома абзацами я буквально подряпала один з шарів. Бо тут насправді дофіга подій, цікавих ліній, тонкощів світоустрою (тут ми дізнаємося не все, але значну частину так), і все дуже гарно написано. Світоустрій оригінальний, мені сподобався. Взагалі я читала і кайфувала так, як коли читала вперше Сару Маас. Коли перед тобою відкривається новий фентезійний світ на багато томів, і ти відчуваєш, що буде достобіса двіжу, персонажів і неймовірна любовна лінія)) Я у шаленому захваті, і у мене великі очікування від продовження!

#книжковий_відгук #Лана_читає “Обіцянка дракона” Елізабет Лім Видавництво РМ У першій частині Шіорі та її брати стали жертвами прокляття, і для розв’язання цієї проблеми знадобилися справді титанічні зусилля. Шіорі подолала суцільні перешкоди, дивом вижила і дала обіцянку, яку виконати капець як непросто. Дракони хочуть перлину, демони хочуть вирватися з гори, а Шіорі просто хоче вижити та повернутися додому. Перша частина мене захопила, але як же повільно йшла друга. Ні, авторка все ще яскраво та ефектно описує все, що можна описати, але якщо в першій частині подій “на фантазію” було кілька, в другій їх достобіса. Царство драконів, демонічна гора, польоти та битви… Інколи було дуже складно уявити, що вопше тут відбувається, і який вигляд має. Також я періодично чіплялася до логіки персонажів та перебігу подій. Взагалі трошки незрозуміло, як тут йде час. Адже перша книга закінчилася тим, що після однієї пригоди Шіорі фактично одразу настає друга. Але в другій все виглядало так, наче між частинами пів життя минуло. Як на мене, у цій частині сильно більше “казковості”, ніж у першій. Мені подобається, коли ретелінг казки виглядає, як роментезі чи фантастика, але коли ретелінг казки виглядає, як інша казка, - походу, не моє пальто. Що ні сторінка, то смертельна небезпека, з якої Шіори дивом рятується. І з демонами питання вирішилося якось.. ну неочікувано просто… І поганець якийсь дивний... А любовний трикутник - то вопше ні про шо. Не знаю, чого я очікувала, але, напевно, не такого) З плюсів - книга реально виглядає, як єбєйший артоб’єкт, і нею прям хотілося насолодитися. І мова дійсно барвиста. Але щось пішло не так. Не знаю, може, в настрій не влучила.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Відьма вмирає втретє” Юлія Нагорнюк Видавництво "Ще одну сторінку" Коли я купила цю книгу на “Книжковій країні” та підійшла за автографом, пані Юлія одразу сказала, що це не як “Діва, матір і третя”, яку я щиро обожнюю. Я кивнула, взяла це до уваги, запропонувала для обговорення у книжковому клубі, але не очікувала, що вона аж геть не як “Діва, матір і третя”) Одразу скажу, мені сподобалося, проте вайб у книги справді зовсім інший: вона похмуріша, більш буденно-життєва і при цьому тут багато гумору, який я люблю. Саша вчиться у Львові, але на літо приїздить додому, у середньостатистичне село, де город, вічно голодна льоха Куля, купа справ по дому. Додамо сюди маму-вчительку, батька, що пішов з родини, та брата, який практично зі шкандалем поїхав в інше місто на роботу своєї мрії. Кажу ж, дуже життєво. Але у розмірене та сповнене огидних пліток і тупорилих сусідів життя увірвалася Юстина, яка сказала Саші, що він - відьма, і вона має передати йому свій дар. Саша мляво опирається і не дуже їй вірить, поки вночі ледь не перетворюється на тварину, а ігнорувати такі симптоми вже якось стрьомно. Я впевнилася, що мені заходить стиль авторки. Подобається, які вирази вона обирає і як жартує. Навіть попри те, що тут вся історія досить похмура, і гумор, відповідно, зміщається в іронічно-саркастичний спектр. Тут офігезно описане типове село з його плітками та стереотипами, а також є класні характерні персонажі (Віра, Макс, Фіфтісент - обожнюю). Але головне - це те, що книга реально здивувала! Отак будуєш ти собі певне уявлення в голові, отак думаєш, до чого все йде, а авторка така - а хрін тобі, не вгадала, муа-ха-ха! У кінці, визнаю, трохи було відчуття спустошення. Бо мені все ж не вистачило фіналу, не вистачило майбутнього, не вистачило тих самих Віри і Фіфтісента. Хотілося більше… не знаю… справедливості чи що... А ще дуже хочеться окрему книгу про Орисю! Бо вона крутезна)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Він” Саріна Бовен, Елль Кеннеді Видавництво РМ Ця книга на ковзанах влетіла у мої плани і спричинила нічний зачитун)) Джеймі та Веслі були друзями в хокейному таборі, куди приїздили кожного літа. Але один вечір, підкріплений дурнуватим парі, алкоголем і експериментом, призвів до того, що хлопці перестали спілкуватися. Один з них робив кар’єру воротаря та проводив час з дівчатами. Другий нагострив ковзани у НХЛ на позицію нападника і остаточно впевнився, що йому подобаються хлопці. Аж ось кілька років потому їхні команди перетинаються у матчі “Крижаної четвірки”, і у них з’являється другий шанс: на розмову, відвертість і шлях один до одного. Це. Було. Збіса! Палко!!! “Червоний, білий та королівський синій”, що є для мене мірилом прекрасної нереалістичної квір-літератури, порівняно з нею казочка) Тут багато хтивих сцен, відвертих розмов, спокуси, експериментів. Все називається своїми іменами, за що дякую перекладачці. Щоправда, мене трошки дряпнуло їхнє парі, але все одно я щиро насолоджувалася кожною сторінкою. Бо книга гаряча шокапець! Історія невелика, момент самоусвідомлення та прийняття в одного з персонажів відбувається швидко. Чому, напевно, сприяє максимально толерантне оточення (є пара довбнів, але то, вважай, у межах похибки) і любляча родина, якій байдуже, якої статі партнер їхнього сина, головне - аби кохали один одного і були щасливі. Ідеально! Звісно, тут буде трохи драми, щоб не все було так гладенько та ванільно, але вона теж швидко минає. Як завжди, треба просто поговорити) Я поки не уявляю, про що авторки могли написати у продовженні. Але вже уявляю, як придбаю його і буду читати далі. Бо мені треба! Трясця, один - врівноважена і палка чарівна зірочка, а другий - татуйований пірсингований поганчик, що теж виявляється ванільною булочкою. Ніщо не може бути так далеко від реальності, але кому та реальність вопше потрібна, коли є такі Джеймі та Веслі)

#книжковий_відгук #Лана_читає “Залізна корона” Олександр Мироненко Видавництво BookChef Цю книгу ми обрали для обговорення у книжковому клубі, і я прокрастинувала над цієї цеглинкою місяць, а потім, неочікувано для себе, прочитала її за три дні до обговорення. Крістіан Арамор на вимогу батька везе у столицю листа з бентежними новинами, проте мати просить Крістіана не просто передати листа, а ще й якось закріпитися у місті, і для цього дає контактики людини, яка може Крісу допомогти. В той же час сестра Кріса Лавія їде до свого нареченого і не доїжджає, бо дорогою її викрадають. У Кріса падає забрало, і він готовий визволяти Лавію. Бо викрали її одвічні вороги, і від них ніхто нічого доброго не очікує. Я спробувала описати вступ, але по факту чисто ото відщипнула крихітний шматочок історії, бо вона насправді значно масштабніше і демонструватиме нам досить великий світ, кілька знатних родів, боротьбу за владу на різних територіях, родичів, що ворогують, та ворогів, що стають ближче за родичів. Історія справді об’ємна, і в цьому для мене був як плюс, так і мінус. З плюсів - якщо я за три вечори проковтнула 670 сторінок, то книга справді була мені цікава. До того ж тут є персонаж на ім’я Кай, а це автоматично залік. З мінусів - практично вся історична і географічна частини пройшли повз. Мені катастрофічно не вистачало генеалогічного дерева, бажано з вказівкою, звідки, трясці, взялися ці люди. І в якийсь момент, скажу чесно, я здалася і зосередилася виключно на сьогоденні, бо якраз там все було зрозуміло. Деякі моменти були для мене трохи, так би мовити, притягнуті за вушка та залишили питання, а деякі розбили серце і залишили єбєйшу інтригу. Одних персонажів хотілося пиздити палками, інших - обіймати. Коротше, емоцій, як бачите, було достобіса. І для клубу це гарний вибір, бо тут є шо обговорити)