#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Спокушаючи охоронця” Дж. Лінн Третя частина трилогії "Брати Гембл" Видавництво КСД У Чендлера Ґембла, старшого з братів, охоронна компанія, а у Алани Гор, колишньої пресагентки середнього брата Чеда Ґембла, листи з погрозами. Так, характер роботи міс Гор не робить її популярною серед своїх клієнтів, тож недоброзичливців у пані вистачає. І вона просить Чендлера охороняти її та знайти ту паскуду, яка їй погрожує. А Чендлер і радий допомогти, бо міс Гор ще у другій книзі привернула його увагу. Ця книга трохи попсувала мою статистику - чомусь у таких серіях мені завжди більше до вподоби герой з другої частини, але тут я, здається, віддам троянду Чендлеру (хоча Чед і Бріджит боролися до останнього). У цій книзі була не така надумана драма, як у першій, і не така істерична реакція головного героя, як у другій. Чендлер - це ходячий тecтocтерoн та маскулінність зі схильністю до дoмiнувaння, але, дякувати Богові, ніхто не підписує ніяких контрактів) Гадаю, Алана не могла не здатися, бо інколи капець як хочеться віддати кермо комусь і дозволити йому про тебе попіклуватися та вирішити всякі питаннячка. До того ж у нього немає такого накруту через стосунки, як у його братів, шо прям дуже вері гуд. З Аланою якраз все складніше. Але ця частина не замкнулася на стосунках, бо авторка вирішила додати (можливо, для різноманіття) мікродетективну лінію з пошуком психа. Вона, звісно, читається моментально, інтриги особливої нема, але від інших двох частин все ж приємно відрізняється. Це наче краще розкриває героїв та дає їм більше можливостей для зближення. Коротше, дуже рада, що після першої частини, яка мені не надто сподобалася, я дала шанс іншим братам Ґембл. P. S. Але з оцього діалогу я ржала, як кінь. Уявіть дуже xтивий момент, Чендлер описує все, що хоче зробити з Аланою, і вона йому така “Обіцяєш?” А він їй - “От тобі хрест” )))) Серйозно?? Невже не було менш недолугої обіцянки?) Ще б додав “на пузі”!)

#книжковий_відгук #Лана_читає “Королева порожнечі” Голлі Блек Третя частина циклу "Народ повітря" Видавництво Віват Ох і вміє пані Блек потріпати нерви. Фінал другої книги був… гхм… трошки неочікуваним, тож декому у третій книзі довелося напружитися, щоб все це пояснити. Джуд через певні обставини “гостює” у своєї сестри у світі людей, тренує Дуба, ненавидить Кардана і, сама того не підозрюючи, займається рекрутингом. Аж доки до них не прийшла її сестра-близнючка Терін, яка з психу відростила яйця та встряла через це в халепу. Звісно, Джуд погодилася допомогти. Ідея непогана, хоч і небезпечна. Але ця Дуарте не тікає від небезпеки) Обожнюю всіма фібрами души цю книгу, як і всю серію! Біля кожної фрази, яку Кардан каже Джуд, хотілося почепити стікер, щоб потім мандрувати ними у періоди суму. Ця пара вчиться знімати свої маски та робить свідомі кроки назустріч своїм почуттям. От парадокс - книга не хтива, не дуже-то й відверта, але між Джуд і Карданом палає так, що навіть стримані (за мірками більшості роментезі) описи мають збіса палкий вигляд. Тішить, шо Терін, яка бісила мене у двох попередніх частинах, еволюціонувала від амеби до цікавого персонажа. Тішить, що є ще класні герої та лінії, в тому числі й любовні. Тішить, що політичні інтриги та сцени протистоянь нікуди не ділися. Фінал офігезний, хоча авторка все ж змусила на шляху до нього неабияк похвилюватися. А разом з цим і познайомила з персонажами, яких можна зустріти у дилогії про Дуба. Ця частина стала прекрасним завершенням основної трилогії, і я впевнена, що ще до неї повернуся.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Я пам’ятатиму твоє обличчя” Поліна Кулакова Видавництво Темпора Андрій переживає трагедію - два якихось мудачела вбили його наречену Юлю, але уникнули покарання. Він не може відпустити ситуацію, постійно згадує кохану і загалом поки не розуміє, що робити далі. Аж раптом його другу Борису роблять пропозицію середнього ступеня спокуси - поїхати попрацювати фельдшером у село Водиці, в якому вони колись відпочивали. Андрій згадав, як був там з Юлею, та й напросився поїхати разом з другом, щоб змінити обстановку. Ну і змінив - на місцину з проклятим озером, місцевими забобонами, містичним вайбом та жорстоким вбивством, яке спіткало новеньких в перший же день. Я не фанатка трилерів, бо мені завжди всіх шкода. І тут теж було шкода. Але при цьому книга читалася на одному диханні. І хоча я спочатку плуталася у назвах селищ та розподілу мешканців, історія мене швидко захопила. Авторка постійно підкидала якісь події, якісь деталі, за які я чіплялася і намагалася розкрити таємницю раніше за головних героїв. До речі, мені вдалося) Але у голосових повідомленнях з враженнями та теоріями, які я записувала подрузі, ця версія йшла з приміткою “слухай, ну ше от така геть дивна ідея є…” Ця історія справді сприймається як щось дуже реальне, тому й будинок уявити легко, і людей, і трагедію, яка спіткала персонажів. Але виникло ірраціональне бажання - я чомусь захотіла на природу, в будиночок біля озера, з ганком, де можна пить каву. Бажано, звісно, без містично-трилерного фльору та вайбу) Окреме дякую за любовну лінію - вона тут така приємна та ненав’язлива. Може, я б і не підвозила отак потенційно небезпечних незнайомців (ще й тому, що не маю машини та не вмію водити), але далі стосунки виглядали цілком реалістичними, і я щиро вболівала за цих персонажів. Книга мені сподобалася, фінал цілком влаштував. Була буквально пара питань, але таких дрібних, шо й не рахується)

#книжковий_відгук #Лана_читає “Вісім релігій, що панують у світі” Стівен Протеро Видавництво BookChef Не знаю навіть, як писати відгук на такий нонфікшн. Він не практичний, а суто пізнавальний. Це стислий курс із релігієзнавства, який розповідає про іслам, християнство, конфуціанство, індуїзм, буддизм, релігію йоруба, юдаїзм та даосизм. Окремо, до речі, є невеличкий розділ про атеїзм. Бо це теж своєрідна релігія, адже атеїсти “своїх уявлень про Бога дотримуються з фанатичною переконаністю”. Автор показує релігії не як абстрактні системи вірувань, а як шляхи до розв'язання фундаментальних людських проблем. Кожна релігія формулює власне бачення людських труднощів і пропонує різні шляхи до їх подолання. “Вивчати великі релігії означає блукати серед 10 тисяч воріт”. “Багато буддистів не вірять в жодного бога, безліч індуїстів вірять у тисячі богів”. Я не цільова авдиторія, але мене підкупив стиль та гумор, який пролізає у якісь шпаринки. У розділі про буддизм і рішення Сіддгартхи покинути палац у пошуках духовного звільнення він написав: “Ці чотири зустрічі стали причиною найважливішої кризи середнього віку в світовій історії”. Чесно, мене роз’їбало) Через розповідь про традиції різних народів, принципи та аспекти релігій проглядає авторський голос та досвід. Найцікавіше було читати про релігію йоруба, бо збіг обставин - я паралельно читала африканське фентезі “Діти кістки й крові” і постійно ловила відсилки. Боги Оріша - країна Ор’їша, сила аше, релігія йоруба - і йоруба як мова магів у книзі. Ще було цікаво читати про індуїзм, юдаїзм та буддизм. Цікавий момент - у частині про буддизм ваджраяни згадувалася “Тибетська книга мертвих”, де йдеться про проміжний стан свідомості (бардо) між смертю та переродженням. Цей період триває 49 днів. Є тут фанати дорам? Пам’ятаєте її? 49 днів - це таки не вигадка авторів. Я навіть подумала її передивитися, поки не згадала, яке це скло) Якщо ви цікавитеся темою, особливо якщо тільки починаєте, книгу раджу, тут багато інформації, не лише про релігії, а й про відомих персоналій, культуру та історію. Але маю визнати - я читала досить довго, бо щільність фактів висока, і не все легко сприймається.

Гойдалки на дитячому майданчику не обов'язково тільки для дітей) Дівчинка Лана, 35 рочків)

#книжковий_відгук #Лана_читає “Корона брехні” Ебіґейл Овен Перша частина трилогії Видавництво Віват Тебра та Меренеїта - близнючки та принцеси Ариди. Але для світу існує лише одна Тебра. Саме вона стане королевою, а Мерен лише підміняє її в ті моменти, коли життю принцеси може щось загрожувати. Чи то заколот, чи то напад, то безсмертний король Тиндри Ейдолон, і от переважно заради нього то всьо й затівалося. Адже він десятиліттями викрадає королев Ариди заради якоїсь мети. Так, імовірно, мало статися і цього разу, якби не таємничий Привид Тіней, який незадовго до коронації викрадає не ту принцесу… Це був якийсь неймовірний світ. Окремі домініони, магія тіней та природи, прокляття та заборонені стосунки - авторка так це поєднала та завернула, що все виглядає чимось геть новим. Це не означає, що питань не було. Насправді, трошки були. І до наївної поведінки Тебри, і до сил Привида Тіней, і до логіки Ейдолона. Персонажка інколи ставила ті ж питання, що й я, але відповідь була типу - от чому я ніколи цього не питала у бабусі, а вона ніколи сама не розповідала?) Читерство трохи, але далі відповіді, думаю, будуть) Бо якийсь там кучерявий у Ейдолона план … У книзі велика щільність пригод. Герої то тікають, то б’ються, то кудись мандрують, то на них хтось нападає, то прокляття вистрілює, то якісь секрети… А закінчується все практично кліфгенгером на драматичній ноті, і ти сидиш така і думаєш - і от шо тепер мені робить з усім цим? Коли там продовження? Любовна лінія теж присутня, але я цього разу була не на боці головної героїні. Не знаю, чому. Може, в другій частині мої вподобання зміняться) Якщо підсумувати, це було незвичайно та захопливо. Продовження хочеться, щастя для головних героїв хочеться, зацідить Ейдолону по єбалу дууууже хочеться)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Сп’янілі від кохання” Джасмін Ґіллорі Видавництво Книголав Марго є співвласницею винарні в Напі, а Люк працював в айтішкє, але звільнився через ненависть до керівництва та самої роботи, повернувся до рідної Напи і від нудьги влаштувався працювати у якусь винарню. Вони перетнулися в барі, Марго хотілося відпочити, Люку сподобалася Марго, вони переспали, а вранці з’ясувалося, що тепер вона - його керівниця. Пу-пу-пу. Стосунки тепер неможливі, але ж їх так хочеться! Отакий конфлікт. Непогана історія, яка мене трохи підставила тим, шо виявилася не така літня, як я очікувала))) Три вогники на звороті - це, напевно, трохи перебір, але два точно можна поставити. Історія більше затишна, тут нема шалених поворотів та емоційних гойдалок, але є багато внутрішніх монологів та буденних проблем з дрібкою родинних драм. Я спочатку не дуже розуміла оцю дилему “керівник - працівник”, тим паче на сімейній виноробні, а не десь у технологічній компанії Astronomer, але Марго мені на сторінках докладно пояснила, в чому питання. Взагалі класна персонажка - сильна, рішуча, емоційна, займається тим, що любить, і любить те, чим займається. Люк вийшов досить реалістичний))) Це молодий чоловік, який так боїться розчарувати маму, що бреше їй щодо двох дуже важливих сфер свого життя) Звісно, це все вилізає назовні, звісно, спричиняє проблеми. Але мені сподобалася трансформація думок та ставлення до себе, яку герой все ж таки пройшов, і рішення, яке все ж ухвалив. Ну і мені сподобалося, як він описує свої почуття до Марго - у мене взагалі, походу, слабкість до внутрішніх монологів такого штибу)) Загалом враження позитивні, але в топ прочитаного я книгу не додам) Якщо шукати перепочинку від спортивних романів, де герої їбуться у кожній главі (не знаю, правда, нашо від такого відпочивати)))), чи дарк романів, де він веде себе, як токсичне падло, але кохає шопиздець (хм.. треба щось таке почитать.…), чи високої полиці, від якої втомився мозок, це от робочий варіант.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Діти кістки й крові” Томі Адеємі Перша частина трилогії "Спадок Ор'їші" Видавництво Книголав Колись Ор’їша була сповнена магії. Маги могли лікувати, будувати, керувати водою та вогнем, а також, як мати Зейлі та Зейна, викликати духів померлих. Але в одну ніч жорстокий король Саран винищив усіх магів, залишивши тільки їхніх маленьких дітей. Здавалося, що магія зникла, а все, що від неї лишилося, - це біле волосся у нащадків вбитих магії та статус “черв’яків”. Але зв’язок з богами не розірваний до кінця, і лише одна зустріч перевернула життя Зейлі та Зейна. Вони отримали шанс повернути магію та зруйнувати систему. Скажу чесно, якби не завдання “Автор з Африки” в марафоні, який я все одно завалю, я б до цієї книги не дісталася. Думала, що мучитиму її довго, а прочитала за два дні. Але це не значить, що це легка розважальна історія. Дідька лисого, вже від початку авторка демонструє жорстокий світ, загортаючи у магічну упаковку сучасний контекст. Навіть не беруся порахувати, скільки разів книга робила мені боляче та розбивала серце. Я то плакала, то панікувала. Вона темна, жорстока, сповнена крові та смертей, ненависті та поганих рішень. Було навіть страшно від якогось просвітлення, бо потім ставався черговий пиздець. Герої проходять через пекельні випробування, і когось вони змінюють на краще, а комусь щастить значно менше. Але є такі, що темні-темні, без жодного промінчика людяності. І ця твердолобість жахає. Авторка неймовірно яскраво зобразила бридотну ієрархію. Від ставлення до магів у мене постійно кривилося обличчя - вони тут стикаються зі зневагою та несправедливістю, під якими замасковані расизм з реального життя, свавілля та відчуття безкарності з боку тих, хто типу як “має більше прав”. Мене дуже рятувала наявність магії, яка робить цей світ більш фентезійним. У книзі є багато традицій, магічних ритуалів, звертань до богів, і, як я зрозуміла, натхненням тут є релігія йоруба. Принаймні, є деякі відсилки. Мені здається, що книга нікого не залишить байдужим. Тут явно є алюзія на расизм, але взагалі конфлікт можна перенести на будь-які дві сторони, одна з яких є пригноблювачем, а інша хоче вирватися з цього ярма. Болісна, але неймовірна історія. Продовження однозначно читатиму.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Надтаємне товариство незвичайних відьом” Санґу Манданна Видавництво Віват Міка Мун - відьма, якій доводиться, як і всім іншим відьмам, приховувати від оточуючих свої здібності. У них взагалі багато правил: не збиратися часто купами, не жити поряд двом відьмам, нікому про себе не розповідати. Щоправда, це не заважає Міці вести YouTube-канал про чаклунство, яке підписники сприймають більше як прикол та спецефекти. Але саме завдяки ньому Міку помітив Іян. Він зрозумів, що вона справжня відьма, і зробив їй пропозицію, від якої вона не могла відмовитися. Це класна тепла історія про те, що разом люди можуть зробити значно більше. Вона про дружбу та відданість, про сміливість та травми, про самотність та страхи, про прийняття та кохання. Тут немає якихось карколомних подій, але є досить цікаві сюжетні повороти. Книга стала затишним читанням, і практично всі герої тут по-своєму прекрасні. Навіть Прімроуз, яка загалом справляє враження негативної персонажки, але десь потім теж вирішує довіритися рішенню Міки. Не знаю, чи є це натягуванням сови на глобус, але мені здалося, що книга про тих, хто не може за якихось причин відкритися світу, бо відчуває себе в небезпеці чи був травмований невдалим досвідом, але хоче це зробити. А також тут у ролі зла виступають ті, хто проявляє силу лише проти слабких та нездатних себе захистити. І зло, як і має бути у гарній добрій казці, буде покарано. Ця історія трохи схожа на якийсь добрий фільм для сімейного перегляду (окрім, може, пари моментів, на які я навіть особливо і не розраховувала, але була їм рада). Затишна, чарівна, місцями кумедна, місцями драматична (але не занадто), читається швидко і залишає приємний післясмак.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Спокушаючи гравця” Дженніфер Л. Арментраут (під псевдонімом Дж. Лінн) Друга частина серії "Брати Гембл" Видавництво КСД Бріджит - подруга та колега Медді з першої книги, у якої не надто прибуткова спеціальність, величезні борги по студентському кредиту та відсутнє особисте життя. Чед Гембл - старший брат Чейза з першої книги, у якого гарна освіта, дуже прибуткова робота у бейсбольній команді та аж надто насичене особисте життя. Таке, шо вже більше громадське. Шансів перетнутися у них наче небагато, але так сталося, і навіть двічі. І якраз тоді, коли Чеду потрібно було виправити репутацію та змінити спосіб життя. Ця книга справила значно краще враження, ніж перша. Порівняно з нею, тут не такий надуманий конфлікт та висмоктана з пальця моральна дилема. Авторка не розливалася річкою, а досить стисло провела героїв по всіх етапах стосунків (хіба шо деякі, може, місцями поміняла))) І при цьому герої встигають якось поговорити та пояснити свої почуття. Принаймні Чед. Бо саме його почуття тут прям на першому плані, і вони напрочуд яскраві. Бріджит не те щоб комплексувала через зайву вагу, але порівнювала себе з моделями, з якими зустрічався Чед. І те, як він доводить Бріджит, яка вона розкішна, не може не викликати вау-реакцію. Між ними палає, і саме Чед постійно підкидає дрова до цього вогнища. Походу, дійсно найкращі чоловіки - це ті, яких вигадали жінки)))) З цією книгою можна провести гарний вечір. Я не обіцяю, що вона запам’ятається надовго, але в моменті я насолоджувалася. Тим паче що мені дуже подобається, коли у книгах персонажки плюс-сайз. От знаєте, якось так душу гріє. І якщо після першої я ще не до кінця була впевнена, що мені варто читати продовження, після другої я одразу взяла у подруги третю. Бо Чендлер мене вже інтригує)