“Лихий король” Голлі Блек Друга частина циклу "Народ повітря" Видавництво Віват Писати відгук на другу частину так, щоб без спойлерів, і без того складно. А коли це історія Джуд Дуарте, яка всю першу книгу впевнено йшла до успіху, то складніше стало вдвічі. Бо політичні інтриги при дворі фейрі у першій частині призвели до оце-так-нефігового-повороту, і персонажі тепер мають жити у нових умовах. Комусь подобається, комусь наче не дуже, комусь геть не подобається, але хто там його питає. В книгах я дуже люблю троп “від ненависті до кохання”, і тут він реально яскравий. Звісно, у другій частині стосунки Джуд і Кардана плавно їдуть від вимушених до компромісних, а потім доїжджають до зупиночки довіри і знову вражають так, що ти сидиш така в кінці і не можеш чохли зібрати. От наче можна було додуматися до цього ходу, але авторка якось так все викрутила, що такий розвиток подій був для мене геть не очікуваним. І, власне, ця частина гарно показує, як змінюється і зростає Кардан. Це вже не просто паскуда сферична у вакуумі, яким нам його малювали у першій книзі. У нього більше сторінкового часу і можливості проявити різні риси свого характеру. У цій частині Голлі Блек досягла класного балансу між любовною лінію і оцими політичними інтригами. Мені навіть не хотілося більше, хоча мені завжди хочеться більше! Тут все було так, як треба. Класно розкривається Двір тіней, де кожен представник по-своєму цікавий. Розкривається родина Джуд. І, звісно, є місце для драми, сліз та зради, коли здається, що таке не можна пробачити. Ну або героям треба капець як постараться, щоб виправдатися. І вони постараються, але вже в третій частині, яку після фіналу другої краще мати під рукою, щоб швидше почати читати.

“Вище неба” Ліз Томфорд Перша частина серії Видавництво КСД Стіві працює бортпровідницею на приватному літаку хокейної команди, а Еван Зандерс - її зірковий гравець. У нього імідж поганця та бабія, який його загалом влаштовує, але стає сильно на заваді, коли у нього шось наклюнулося зі Стіві. Та як від цього відмовитися, якщо всім фанатам хочеться отакого агресивного альфача, а не булочку з корицею, якою насправді є Еван? У цієї книги не було шансів пройти повз, бо тут хокеїст і персонажка плюс сайз. У мені боролися дві сутності: одна хотіла піти в сторінковий запій, а друга хотіла максимально розтягнути задоволення, і друга перемогла) Мені щиро подобалася кожна сторінка, і я ліпила на них стікери з емоціями, бо впевнена на всі 100, що вся серія залишатиметься у мене. Шо Стіві, шо Евана авторка створювала вельми натхненно, оце чисто пара, створена на небесах. Чи навіть вище. Вони допомагають один одному позбутися вантажу минулого і роблять один одного краще та сміливіше. У мене всю книгу кривилося обличчя від матінки Стіві та її коментарів. І було боляче від того, як Стіві постійно перетравлювала думки про свою зовнішність. Інколи здавалося, шо я у неї в голові, а інколи - що вона у моїй. Не дивно, що вона мені так відгукнулася. І я ледь не плакала від того, як з нею спілкується Зандерс і як раз у раз наголошує, що вона прекрасна. “Ти не зобо’язана завжди любити своє тіло, це просто неможливо, але в такі дні я буду поруч, щоб любити його за тебе”. Ну йоп-та-ра-ра, і як тільки ті авторки примудряються створювати чоловіків, які завжди оце знають, шо і коли треба сказать. Це роман, де розповідається про важливість терапії, про відстоювання себе і своїх кордонів, про прийняття себе і любов до себе. А ще тут є неймовірні собачки) І, звісно, розкішні сцени 18+. Не знаю, що ще треба для ідеальної книги) Коротше, це прям в топ прочитаного за рік йде одразу, і я впевнена, що продовження цього циклу мене не розчарує.

Тут же має бути хоч одне моє фото без книг)) Тим паче воно знаменує собою приємну мить - я переросла алергію на морську сіль (ну або знайшла море, яке мені підходить)

Збережу тут про всяк випадок)))

#книжковий_відгук #Лана_читає “Ігри спадкоємців. Спадок Готорна” Дженніфер Лінн Барнс Видавництво ReadBerry Друга частина циклу Рідкісний момент - я особливо нічого не скажу про сюжет, бо це друга частина, а перша закінчилася нефіговим таким кліфгенгером. Тож в другій герої почухали репи та з посиленим ентузіазмом взялися розгадувати загадки старого Тобіаса Готорна. Паралельно Айворі намагається перемикнути налаштування в режим багатої спадкоємиці та грати за цими правилами, але виходить це дуже помірно. Ну і, звісно, брати Готорни кружляють навколо, переслідуючи свої цілі. Авторка закрутила все так, що по ходу читання я будувала безліч теорій і приблизно ніде нічого не вгадала. В одному моменті була близько, але все одно інтрига тут скажена. Ти стрибаєш разом з героями від однієї загадки до іншої, вони стають складнішими логістично, все дуже швидко змінюється, і Айворі вела мене за собою то правильними, то хибними шляхами, і ще спробуй розбери, де який. Текст швидко та непомітно затягує. Навіть попри те, що я читала першу книгу десь рік тому, і певний час ще згадувала, що тут коїться. Також у першій частині у нас намалювався любовний трикутник, і тут ці тіпи тріпали мені нерви майже всю книгу. Що один захисник, який дивиться, але нічого не робить, шо другий щось робить, але є у цього “робить” трошки дивний присмак. У цьому плані фінал мене трохи розчарував, але потім я пару днів перетравлювала його в голові, і він в результаті здався цілком собі норм. Взагалі ця частина здалася мені трохи масштабнішою, бо в першій був переважно будинок та родина Готорнів, а тут з’являються нові місця на мапі, нові імена в переліку персонажів та нові сімейні драми. Вона ще динамічніша та цікавіша, ніж перша, а фінал такий, що дуууже хочеться вже третю)

Відправ тому чи тій, з ким хочеться випити сангрії на березі моря. Або вінішка. Чи чайку. Та хоч водички без газу)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Стіна Вінніпеґа і Я” Маріана Запата Видавництво Віват Цей спортивний роман виявився геть не таким, як я очікувала. Ейден - канадський футболіст, який грає за американську команду, і його віза безпосередньо залежить від гри за цю саму команду. Ванесса - його асистентка, яка через скрутне фінансове становище пристосувалася до всіх непростих вимог Ейдена та його паскудного характеру. Але в якийсь момент її терпець рветься, і вона гучно хлопає дверима. Ця подія майже збігається з тим, що віза Ейдена скоро закінчиться, і йому не хочеться повертатися до Канади. Як гадаєте, яким буде вирішення цього конфлікту? Повторюся - цей роман відрізняється від “І зійде крига” та “Зіткнення”. Він, напевно, відрізнятиметься і від “Угоди” та інших спортивних романів, де є оця божевільна хімія та безліч сцен ceксy. Тут таке яскраве “від ненависті”, що я взагалі не розуміла, якими шляхами герої мають прийти “до кохання”. Тож за slowостью burna книга перевершила “Іспанський любовний обман”, а це ще треба вміть)) У книзі багато рефлексії, внутрішніх монологів та проговорення почуттів. Обидва персонажі несуть на собі відбиток дитячих травм, тож можна зрозуміти, як вони прийшли до того, ким стали. Ванесса - неймовірно сильна героїня, яка понад усе прагне реалізації та створення власної справи, яка приносила б їй задоволення. Вона займається графічним дизайном та їде на книжковий фестиваль презентувати стенд зі своїми роботами. Ейден - кремезний цілеспрямований та наполегливий футболіст, який хоче отримати перстень НФЛ. На початку це противна снігова королева, але з часом він приходить до touch her і you know шо буде. І є ще прекрасний сусід по будинку Зак, не хлоп, а чисто тобі золотистий ретривер) 18+ небагато, але коли вже є, то є, і є досить непогано. Тож я з усіх боків не залишилася розчарованою)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Наречена” Алі Гейзелвуд Видавництво Віват Перша книга циклу (історія завершена) Це був той випадок, коли я начиталася і наслухалася різних відгуків, як позитивних, так і негативних, і починала читати з певним острахом. Бо ромкоми Алі Гейзелвуд про науковиць я обожнюю, і мені дуже не хотілося розчаруватися у її фентезі. Тому я певний час затягувала читання і, трясця, якою ж дурою була) Мізері Ларк - вампірка, якою один раз вже пожертвували заради спільного блага, і тепер готуються пожертвувати знову. Вона має вийти заміж за альфу Вовків Лоу Морленда, щоб закріпити миротворчий союз між Вовками та Вампірами, які до цього десятиліттями ворогували. Мізері не в захваті, але вагома причина погодитися на брак знайшлася - Лоу їй потрібен для одного розслідування, адже зникла дорога їй людина. Вампір та Вовк - цікава має вийти команда, еге ж? Як же я кайфанула від цієї історії. Так, вона трошки повільно розгойдувалася, але вже потім як набрала обертів, як накопичила пристрасті! У цьому тексті вся Алі Гейзелвуд з її гумором та іронією, з її сильними яскравими жіночими персонажами та принциповими золотисторетриверними чоловічими. Протистояння характерів Мізері та Лоу - ну чисто смаколик, як, в принципі, і її спілкування з іншими героями. Дівчина звикла не чекати від життя нічого хорошого, звикла жити в глухій обороні (і трошки - в режимі нападу), звикла обходитися мінімумом. Але у вовчій стаї з неї спадають щити, і вона, зі звичною для неї іронією, починає знаходити нових друзів. Ана вопше пробила всі її стіни, наче тараном) А Лоу міг би здаватися холодним та відстороненим, якби не оці розкішні вставочки на початку кожної глави, які розкривають його почуття. У мене, мабуть, з часів “Червоного, білого та королівського синього” такого не було, що я дочитала книгу і почала перечитувати знову улюблені моменти. І це були не тільки палкі сцени. До речі, вони тут вогняні, і я, мабуть, вперше зустріла цю, скажімо так, концепцію за межами фанфіків) Тепер я з нетерпінням чекаю на продовження циклу, бо ця арка виглядає завершеною, але в останній главі є дуже прозорий натяк на наступну історію.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Пів світу” Джо Аберкромбі (друга частина циклу "Потрощене море") Видавництво Небо Я перед читанням зробила критичну помилку - занадто велику перерву між двома частинами. А все тому, що по анотації другої книги мені здалося, що це не продовження, а інші події у цьому ж всесвіті. Так от, це капець яке продовження. І через перерву я спочатку була так само далека від імен і подій, як від демонстрації купальників на показі Victoria’s Secret. З плюсів - в контекст я в’їхала швидко. З мінусів - ну просто тупо якось вийшло. Шпичка Бату - донька героя, сповнена люті та жаги до битви. У неї є, мабуть, один значний мінус для цього світу - вона дівчина, що дуже не подобається майстру-наставнику. Тому на початку книги їй ставлять в нечесний бій, а коли під час поєдинку стається нещасний випадок, Шпичці загрожує страта. Але отець Ярві (з першої книги) передивився, як доктор Стрендж, 14 млрд варіантів розвитку подій та зрозумів, що від живої Шпички користі більше, ніж від мертвої. Так дівчина стала частиною команди, яка має перетнути на кораблі пів світу, щоб знайти друзів, укласти політичні союзи та захистити невелику Ґеттландію від сильного та хитрого ворога. Це фентезі будується навколо пригод, боїв та політичних інтриг. Подорож через пів світу зробила максимально різнопланову команду майже родиною. Хоча там були люди, від якого цього не чекаєш. А також ті, від кого чекаєш, але вони, бляха, нерви тобі всю книгу мотають. Мені дуже подобається і стиль автора, і переклад. Мова тут саме така, якою мають розмовляти вбивці, найманці та одна нетипова панянка. Подорож показана без прикрас, а стосунки - без ванілі. І вони при цьому настільки класні та живі, що від них не хочеться відриватися. Гадаю, що між 2 і 3 частинами перерва буде меншою.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги Збірка роментезі “Час тіней” Олена Кузьміна, Ірина Грабовська, Анастасія Нікуліна, Леся Яцута Видавництво "Букбанда" На “Книжковій країні” я не могла пройти повз збірки роментезі від улюблених українських авторок, тим паче, що збірка 18+, і презентація була справді офігезна. Тому у мене склалися певні очікування від неї. Не всі справдилися, але я мала б здогадатися, чого саме мені не вистачить) Збірка містить чотири повісті з різним сетингом та персонажами (хоча у четвертому тексті, можливо, є мікрокамео персонажа з третього). У повістях присутні: магічний турнір (обожнюю таке всім серцем), “судний день” для магічних родів (з цікавою системою магічних здібностей, я таку ще не зустрічала), вимушена співпраця демоноловців (вважаю, що найбільш палка історія) та проклятий острів, з якого не можна вибратися (вважаю, що найбільш інтригуюча історія). Мені було цікаво, але мало! От я зрозуміла, що коротка форма - не зовсім моя тема. В повістях Анастасії Нікуліної та Лесі Яцути був для мене метч форми та змісту - всього вистачило, всі компоненти на місці, інтрига розкрита, палкі сцени присутні. Але тексту в повістях Олени Кузьміної та Ірини Грабовської мені було мало( Бо, повторюся, у пані Олени оригінальний світ і система магії, і хотілося більше пояснень щодо всього цього двіжу. Ну і, напевно, плавнішого переходу від “вилупка” до “останнього бажання”, бо це один з улюблених тропів. А у пані Ірини магічний турнір та замок наче поза межами часу та простору. І щось на кшталт “від неприязні до кохання”. От там хотілося більше, щоб краще зрозуміти, як тут вопше все працює. Якщо чесно, на моїх хтивих полицях домінують закордонні імена, але тішуся, що українських авторок там потроху стає більше. Бо, ну вимбачте, ну люблю я таке 😳 А загалом експеримент вийшов цікавий, навіть якщо я очікувала трохи більшого)