#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги "Мій сусід - вампір” Дженна Левін Перша частина серії Видавництво Віват Кессі страждає від нестачі грошей, і її от-от виселять на вулицю, але знайти шось пристойне у Чікаголенді за доступну ціну нереально. Чи реально? Вона побачила оголошення, де пропонувалася кімната в елітному будинку в елітному районі - і лише за $200 в місяць. Це підозріло, але відсутність грошей штовхає на авантюру. Тож Кессі пристає на пропозицію Фредеріка Дж. Фіцвільяма і стає його співмешканкою. Фредерік Дж. Фіцвільям - вампір, який трохи випав з часу, і йому терміново треба оновити картину світу, для чого ідеально підійде молода та цікава співмешканка. І варто зауважити, що оновлення вийшло плідним. Якщо в трьох словах - це така чарівна дурня)) От не знаю, як ще описати. Мені сподобалася творча Кессі, яка прагне займатися мистецтвом, навіть якщо воно не надто затребуване. Мені сподобалися кумедні намагання Фредеріка призвичаїтися до різних аспектів сучасності (тут я згадала дораму “Принц з горища” з Пак Ю Чоном). І його надздібність теж викликала усмішку. Мені насправді зайшло, хоча десь там краєчком мозку я усвідомлюю, що це більше схоже на фанфік. Якби я колись хотіла знайти перехідну ланку від “Сутінок” до “50 відтінків сірого”, то це вона)) Серйозно, Кессі не розуміла, чому багатий ввічливий вампір хотів її вразити, та й взагалі її хотів, бо була впевнена, що вона ніхто. Вона прям каже йому, що в ній немає нічого особливого! Я аж крикнула на цьому моменті) Книга суперлайтова: читається легко, уявляється весело, і це навіть прикольно було б екранізувати. У мене були мінімальні очікування, тому я і не розчарована. Тут досить простенька мова, вампір за моделлю Едварда Каллена, і все одно залишаються питання в фіналі. Але для розвантаження мозку було дуже навіть гуд)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Змія й крила ночі” Карісса Бродбент Перша частина циклу Видавництво Віват Це вражаюче похмура історія про шлях Ореї, людини, вихованої королем вампірів. Колись вампіри вбили всю її родину, але король Вінсент побачив щось у дівчинці, тож забрав її у палац і зробив з неї зброю, яка може захистити себе й інших людей. От тільки Орея дуже не любить все людське в себе, тож відправляється на таку собі “Гру в кальмара”, переможець якої може отримати не вaгін корейських вон, а право на бажання, яке богиня Ніаксія має виконати. Я не одразу вкинулася в цю історію, бо сумний початок задав не найкращий тон. Але далі я настільки прониклася світом, Ореєю, Вінсентом, Рейном, Міш, що відривати себе від книги було складно. Коли я читала про оцей вампірський світ, то думала, що десь така фігня була б, якби Баффі не закрила Пекельну пащу - люди борсаються собі у окремих кварталах, а вампіри приколу заради частенько виходять на них полювати. Але тут є своя Баффі, яка з дитинства вчиться битися, виживати і нікому не довіряти. І всі ці захисні шари настільки щільно до неї прилягають, що декому довелося неабияк попітніти, щоб хоч якось налагодити контакт. Титульна пара стає зрозумілою досить швидко, але авторка підготувала нам пекельний slow burn. Герої настільки повільно йдуть один до одного, шо я вже навіть і не розраховувала на якісь сцени 18+. Але вони там є, і написані дуже гарно. А який розкішний момент з приготуванням їжі (хто читав, як вам?). Здається, я навіть чула, як він проговорив цю фразу вголос (божечки, все, дожилася, чую голоси…) Парадокс - фінал для мене був більш-менш очевидним, але від цього не став менш карколомним. Тому без продовження тут не обійтися.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Лихий король” Голлі Блек Друга частина циклу "Народ повітря" Видавництво Віват Писати відгук на другу частину так, щоб без спойлерів, і без того складно. А коли це історія Джуд Дуарте, яка всю першу книгу впевнено йшла до успіху, то складніше стало вдвічі. Бо політичні інтриги при дворі фейрі у першій частині призвели до оце-так-нефігового-повороту, і персонажі тепер мають жити у нових умовах. Комусь подобається, комусь наче не дуже, комусь геть не подобається, але хто там його питає. В книгах я дуже люблю троп “від ненависті до кохання”, і тут він реально яскравий. Звісно, у другій частині стосунки Джуд і Кардана плавно їдуть від вимушених до компромісних, а потім доїжджають до зупиночки довіри і знову вражають так, що ти сидиш така в кінці і не можеш чохли зібрати. От наче можна було додуматися до цього ходу, але авторка якось так все викрутила, що такий розвиток подій був для мене геть не очікуваним. І, власне, ця частина гарно показує, як змінюється і зростає Кардан. Це вже не просто паскуда сферична у вакуумі, яким нам його малювали у першій книзі. У нього більше сторінкового часу і можливості проявити різні риси свого характеру. У цій частині Голлі Блек досягла класного балансу між любовною лінію і оцими політичними інтригами. Мені навіть не хотілося більше, хоча мені завжди хочеться більше! Тут все було так, як треба. Класно розкривається Двір тіней, де кожен представник по-своєму цікавий. Розкривається родина Джуд. І, звісно, є місце для драми, сліз та зради, коли здається, що таке не можна пробачити. Ну або героям треба капець як постараться, щоб виправдатися. І вони постараються, але вже в третій частині, яку після фіналу другої краще мати під рукою, щоб швидше почати читати.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Вище неба” Ліз Томфорд Перша частина серії Видавництво КСД Стіві працює бортпровідницею на приватному літаку хокейної команди, а Еван Зандерс - її зірковий гравець. У нього імідж поганця та бабія, який його загалом влаштовує, але стає сильно на заваді, коли у нього шось наклюнулося зі Стіві. Та як від цього відмовитися, якщо всім фанатам хочеться отакого агресивного альфача, а не булочку з корицею, якою насправді є Еван? У цієї книги не було шансів пройти повз, бо тут хокеїст і персонажка плюс сайз. У мені боролися дві сутності: одна хотіла піти в сторінковий запій, а друга хотіла максимально розтягнути задоволення, і друга перемогла) Мені щиро подобалася кожна сторінка, і я ліпила на них стікери з емоціями, бо впевнена на всі 100, що вся серія залишатиметься у мене. Шо Стіві, шо Евана авторка створювала вельми натхненно, оце чисто пара, створена на небесах. Чи навіть вище. Вони допомагають один одному позбутися вантажу минулого і роблять один одного краще та сміливіше. У мене всю книгу кривилося обличчя від матінки Стіві та її коментарів. І було боляче від того, як Стіві постійно перетравлювала думки про свою зовнішність. Інколи здавалося, шо я у неї в голові, а інколи - що вона у моїй. Не дивно, що вона мені так відгукнулася. І я ледь не плакала від того, як з нею спілкується Зандерс і як раз у раз наголошує, що вона прекрасна. “Ти не зобо’язана завжди любити своє тіло, це просто неможливо, але в такі дні я буду поруч, щоб любити його за тебе”. Ну йоп-та-ра-ра, і як тільки ті авторки примудряються створювати чоловіків, які завжди оце знають, шо і коли треба сказать. Це роман, де розповідається про важливість терапії, про відстоювання себе і своїх кордонів, про прийняття себе і любов до себе. А ще тут є неймовірні собачки) І, звісно, розкішні сцени 18+. Не знаю, що ще треба для ідеальної книги) Коротше, це прям в топ прочитаного за рік йде одразу, і я впевнена, що продовження цього циклу мене не розчарує.

Тут же має бути хоч одне моє фото без книг)) Тим паче воно знаменує собою приємну мить - я переросла алергію на морську сіль (ну або знайшла море, яке мені підходить)

Збережу тут про всяк випадок)))

#книжковий_відгук #Лана_читає “Ігри спадкоємців. Спадок Готорна” Дженніфер Лінн Барнс Видавництво ReadBerry Друга частина циклу Рідкісний момент - я особливо нічого не скажу про сюжет, бо це друга частина, а перша закінчилася нефіговим таким кліфгенгером. Тож в другій герої почухали репи та з посиленим ентузіазмом взялися розгадувати загадки старого Тобіаса Готорна. Паралельно Айворі намагається перемикнути налаштування в режим багатої спадкоємиці та грати за цими правилами, але виходить це дуже помірно. Ну і, звісно, брати Готорни кружляють навколо, переслідуючи свої цілі. Авторка закрутила все так, що по ходу читання я будувала безліч теорій і приблизно ніде нічого не вгадала. В одному моменті була близько, але все одно інтрига тут скажена. Ти стрибаєш разом з героями від однієї загадки до іншої, вони стають складнішими логістично, все дуже швидко змінюється, і Айворі вела мене за собою то правильними, то хибними шляхами, і ще спробуй розбери, де який. Текст швидко та непомітно затягує. Навіть попри те, що я читала першу книгу десь рік тому, і певний час ще згадувала, що тут коїться. Також у першій частині у нас намалювався любовний трикутник, і тут ці тіпи тріпали мені нерви майже всю книгу. Що один захисник, який дивиться, але нічого не робить, шо другий щось робить, але є у цього “робить” трошки дивний присмак. У цьому плані фінал мене трохи розчарував, але потім я пару днів перетравлювала його в голові, і він в результаті здався цілком собі норм. Взагалі ця частина здалася мені трохи масштабнішою, бо в першій був переважно будинок та родина Готорнів, а тут з’являються нові місця на мапі, нові імена в переліку персонажів та нові сімейні драми. Вона ще динамічніша та цікавіша, ніж перша, а фінал такий, що дуууже хочеться вже третю)

Відправ тому чи тій, з ким хочеться випити сангрії на березі моря. Або вінішка. Чи чайку. Та хоч водички без газу)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Стіна Вінніпеґа і Я” Маріана Запата Видавництво Віват Цей спортивний роман виявився геть не таким, як я очікувала. Ейден - канадський футболіст, який грає за американську команду, і його віза безпосередньо залежить від гри за цю саму команду. Ванесса - його асистентка, яка через скрутне фінансове становище пристосувалася до всіх непростих вимог Ейдена та його паскудного характеру. Але в якийсь момент її терпець рветься, і вона гучно хлопає дверима. Ця подія майже збігається з тим, що віза Ейдена скоро закінчиться, і йому не хочеться повертатися до Канади. Як гадаєте, яким буде вирішення цього конфлікту? Повторюся - цей роман відрізняється від “І зійде крига” та “Зіткнення”. Він, напевно, відрізнятиметься і від “Угоди” та інших спортивних романів, де є оця божевільна хімія та безліч сцен ceксy. Тут таке яскраве “від ненависті”, що я взагалі не розуміла, якими шляхами герої мають прийти “до кохання”. Тож за slowостью burna книга перевершила “Іспанський любовний обман”, а це ще треба вміть)) У книзі багато рефлексії, внутрішніх монологів та проговорення почуттів. Обидва персонажі несуть на собі відбиток дитячих травм, тож можна зрозуміти, як вони прийшли до того, ким стали. Ванесса - неймовірно сильна героїня, яка понад усе прагне реалізації та створення власної справи, яка приносила б їй задоволення. Вона займається графічним дизайном та їде на книжковий фестиваль презентувати стенд зі своїми роботами. Ейден - кремезний цілеспрямований та наполегливий футболіст, який хоче отримати перстень НФЛ. На початку це противна снігова королева, але з часом він приходить до touch her і you know шо буде. І є ще прекрасний сусід по будинку Зак, не хлоп, а чисто тобі золотистий ретривер) 18+ небагато, але коли вже є, то є, і є досить непогано. Тож я з усіх боків не залишилася розчарованою)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Наречена” Алі Гейзелвуд Видавництво Віват Перша книга циклу (історія завершена) Це був той випадок, коли я начиталася і наслухалася різних відгуків, як позитивних, так і негативних, і починала читати з певним острахом. Бо ромкоми Алі Гейзелвуд про науковиць я обожнюю, і мені дуже не хотілося розчаруватися у її фентезі. Тому я певний час затягувала читання і, трясця, якою ж дурою була) Мізері Ларк - вампірка, якою один раз вже пожертвували заради спільного блага, і тепер готуються пожертвувати знову. Вона має вийти заміж за альфу Вовків Лоу Морленда, щоб закріпити миротворчий союз між Вовками та Вампірами, які до цього десятиліттями ворогували. Мізері не в захваті, але вагома причина погодитися на брак знайшлася - Лоу їй потрібен для одного розслідування, адже зникла дорога їй людина. Вампір та Вовк - цікава має вийти команда, еге ж? Як же я кайфанула від цієї історії. Так, вона трошки повільно розгойдувалася, але вже потім як набрала обертів, як накопичила пристрасті! У цьому тексті вся Алі Гейзелвуд з її гумором та іронією, з її сильними яскравими жіночими персонажами та принциповими золотисторетриверними чоловічими. Протистояння характерів Мізері та Лоу - ну чисто смаколик, як, в принципі, і її спілкування з іншими героями. Дівчина звикла не чекати від життя нічого хорошого, звикла жити в глухій обороні (і трошки - в режимі нападу), звикла обходитися мінімумом. Але у вовчій стаї з неї спадають щити, і вона, зі звичною для неї іронією, починає знаходити нових друзів. Ана вопше пробила всі її стіни, наче тараном) А Лоу міг би здаватися холодним та відстороненим, якби не оці розкішні вставочки на початку кожної глави, які розкривають його почуття. У мене, мабуть, з часів “Червоного, білого та королівського синього” такого не було, що я дочитала книгу і почала перечитувати знову улюблені моменти. І це були не тільки палкі сцени. До речі, вони тут вогняні, і я, мабуть, вперше зустріла цю, скажімо так, концепцію за межами фанфіків) Тепер я з нетерпінням чекаю на продовження циклу, бо ця арка виглядає завершеною, але в останній главі є дуже прозорий натяк на наступну історію.