#книжковий_відгук #Ланачитає #хтивікниги “Де Моллі?” Х. Д. Карлтон Цикл "Гра в кота і мишу", 3 Цей вбіквел “Гри в кота і мишу” неочікувано сподобався мені більше, ніж оригінальна історія, хоча спочатку я взагалі не думала його читати, бо “Переслідування Аделіни” до моїх улюблених історій не потрапила. Ця книга розповідає про Моллі, якій дивом вдалося втекти з бopдeлю Франчески, і чий щоденник зіграв важливу роль у другій частині “Полювання на Аделіну”. Попри маленький обсяг, з історії ми дізнаємося і про саму Моллі, і про те, як вона потрапила до Франчески, і як вибралася звідти та як живе зараз. Через той самий обсяг нам не покажуть так докладно життя в тому будинку і процес переживання травми після втечі. Але ми побачимо сильну жінку, яка виросла в умовах тотального пиздeцю, отримала катастрофічно травматичний досвід, але впоралася з цим і знайшла в собі сили жити далі. Мені здалося, що це наче стиснена дилогія про Аделіну: без зайвої води, без сцени з пістолетом (вона мене, мабуть, трошки травмувала), без 25 однакових палких сцен і цих постійних “Ти моя, кажи, хто твій бог, давай кiнчaй”. Фльор і вайб сталкерингу присутній, але мінімально. Сіра мораль присутня, але теж не в таких масштабах і проявах. Проблема ceкcyaльногo paбcтвa показана, ще й з соціальним компонентом. Цей момент читався майже одразу, але менш жахливим та драматичним від цього не став. І, звісно ж, є палка любовна лінія у дусі авторки. Кейдж мені сподобався більше за Зейда, він якийсь менш схиблено-поторочений. Точніше, пістолета не було, і слава Богу, у мене отакі тепер стандарти) Хоча не буду заперечувати: вся ця кpoвiща зі свинями - це все ще не мій вайб. Чи то я просто занадто звикла до грін-флег-чоловіків у книгах… А ще тут є просто аґінь пані - мамуля Кейджа. Епатажна така жіночка)

#книжковий_відгук #Ланачитає "Як король Ельфгейму зненавидів оповідки” Голлі Блек Цикл "Повітряний народ", 3.5 Видавництво Віват Я суперпалка фанатка Джуд та Кардана, а тому не пройшла повз цієї книжулі. В “Жорстокому принці” ми бачимо персонажа, який цілком відповідає назві книги. У “королі Ельфгейму” ми бачимо, як саме він таким став. Чи то як йому допомогли таким стати. Ця добірка оповідок розкриває нам ті епізоди за участю Кардана, які потенційно могли викликати питання в основній трилогії: його дорослішання, стосунки з ріднею і особливо зі старшим братом, історія з Нікасією та Локом, а також перші погляди у бік Джуд. Як змінювалася кожен раз історія, яку розповідала тролиха Аслоґ, так змінювався і Кардан. Але окрім минулого принца тут є теперішнє, тільки вже короля. І у внутрішніх монологах яскраво видно його почуття до своєї королеви. Він пишається нею, захоплюється та звеличує. Мені ще в основній трилогії хотілося їхнього щасливого (за можливості) майбутнього. Після цієї книги хочеться ще більше, якщо чесно, бо це як демоверсія, яка подражнила, трошки показала і чисто оце апетит розбурхала) Я б читала далі й далі. Дуже сподіваюся, що у дилогії про Дуба трохи буде і про правителів Ельфгейму, хоча, напевне, там і без них назбирається багато подій. Також не можу не відзначити візуал. Книга дуже гарна. Це насправді такий цікавий контраст порівняно з основною трилогією, де й ілюстрацій-то я не пригадаю. А тут все таке гарне, кольорове та казкове. Напевно, без всіх цих малюнків книга взагалі нагадала б брошурку, тому дякую видавництву, що їх додали. Вони сприяють створенню кращої атмосфери, та й загалом мальовка прикольна. Підсумую - це була коротенька, але напрочуд приємна подорож, яка знову повернула мене до однієї з найулюбленіших фентезійних пар)