#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Випробування нареченої” Гелен Хоанг Видавництво Віват Це продовження серії, що почалася з “Коефіцієнту поцілунку”, яку я ніжно обожнюю всіма фібрами душі, але ця частина сильно відрізняється за вайбом. Головний герой “Випробування нареченої” - Діп Кай, сертифікований бухгалтер, любитель цифр і нелюбитель почуттів, любитель рутини і нелюбитель стосунків. І от саме його любляча матуся хоче оженити, попри бажання Кая. На роль нареченої вона обрала в’єтнамську панянку, вмовила її прилетіти в Штати та добровільно-примусово оселила в будинку Кая. А оскільки у Есме є досить вагома мотивація одружитися, то й до справи вона підійшла з усією душею. Як на мене, це непогана історія, але емоцій вона викликала значно менше, ніж перша книга. З плюсів - у ній є сильна рішуча персонажка, якій по життю випали не найкращі карти, але яка намагається зробити все і навіть більше, щоб забезпечити своїй родині краще життя. Такій завзятості, наполегливості та силі волі можна позаздрити. Також я автоматично люблю всіх персонажів з ім’ям Кай. Напевно, цей мій криптонит, від якого слабнуть колінки, падає планка, і я втрачаю будь-яку об’єктивність, бо будь-який Кай по дефолту аґінь. Є також кілька досить кумедних моментів, а ще мені заходить стиль авторки та її вміння добирати слова та порівняння. Але попри це не можу не відзначити моменти, від яких у мене сіпнулося око. Далі буде трошки спойлерів, хоча цю інформацію ми дізнаємося швидко. По-перше, Кай - це чоловік з аутизмом, і мене здивувало, що його мати не згадала про цей факт, коли розповідала про нього Есме. Вона називала його сором’язливим та впертим, і в результаті Есме була не готова до його звичок, особливостей взаємодії та рутини. По-друге, там є така дурна маніпуляція, від якої мої очі зробили потрійний оберт черепом і дивом повернулися назад. Коротше, все, що мені не сподобалося, значною мірою пов’язано з мамою Кая) Так, пані хоче сину добра, але деякі її фрази та рішення викликали питання. Загалом історія гарна, і в ній багато біографічного, бо мати авторки є в’єтнамською емігранткою, а у батька аутизм.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги "Моя вбивча відпустка” Тесса Бейлі Видавництво Віват Як вдало ця книга випала у челенджі, коли у мене була запланована відпустка. Тож я із задоволенням взяла її в дорогу і прочитала за кілька годин в автобусі, бо вона жвава, прикольна та суперпалка. Вчителька початкових класів Тейлор приїхала разом з молодшим братом у відпустку на Кейп-Код. І в перший же день в орендованому будинку ця обережна та стримана фанатка трукраймів знайшла труп. Сестра трупа звернулася по допомогу до знайомого - колишнього слідчого Майлза, який повісив поліцейську форму на цвях і заробляє тим, що неофіційно “полює” на людей. Він має відшукати того, хто вбив власника будинку. Звісно ж, Тейлор прагне йому допомогти, тоді як Майлз прагне триматися від допомоги подалі. Але хіба для вчительки початкових класів є щось неможливе? Мене потішило те, як авторка спробувала додати до хтивого роману про мімімішну вчительку та двометрового татуйованого байкера (типова пара, створена на небесах))) оцей детективний елемент. Він, напевно, мав би рухати сюжет, хоча для мене більше виглядав, як монтажна піна, яка просто заповнює прогалини між пoєбусями. Але я не розчарована! Попри те, наскільки це дивний злочин з дивним розслідуванням, дивними уліками та дивною мотивацією, книга загалом мені сподобалася. Вона легка, кумедна та палка, хоча героям тут знову декілька разів заважали “знайомитися ближче”. Мені сподобалося, що тут саме жінка, оця трєпєтна лань, відверто говорить про свої бажання, тоді як чоловік, оця брутальна скеля, крутить все в голові вздовж та поперек, але в реальності вперто чіпляється за минуле і тікає від почуттів, як чорт від ладану. Дуже негнучкий персонаж. Був. Бо потім наче попустило) Коротше, причепитися є до чого, реально, але особливого бажання це робити у мене нема. Бо книга втрапила в настрій і залетіла на ура. Тож якщо хочеться хтивий ромком на один вечір, оце дуже навіть робочий варіант.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Із крові й попелу” Дженніфер Арментраут Видавництво BookChef Ця книга є одним з найбільших почекунів на моїх полицях, але коли вона мені випала у челенджі на січень, я була трохи не в захваті. Не знаю, чому, але я не дуже хотіла новий фентезі-світ. І Єзус Марія Цариця Небесна, якою ж дурепою я була, коли відмовлялася брати її до рук! Бо вона просто прекрасна!! Пенеллафі, або Маківка, у цьому світі - єбєйша панянка. Вона Діва, Обрана богами, готується до надважливого релігійного ритуалу. Але попри усі преференції, які мав би передбачати її статус, вона живе напрочуд обмеженим життям: їй нікуди не можна, все заборонено, а опікується нею просто катастрофічна мразота (на жаль, навіть не одна; на щастя, їх буде покарано). Вона разочок дозволила собі сьорбнути свободи, та й те під маскою, - і наткнулася на Гоука, широко відому у вузьких колах хлопа розкішної зовнішності. Ну і трошки побешкетувала, іф ю ноу, вот ай мін. Але потім Гоука раптово зробили її охоронцем. І тепер він має оберігати її від усіх негараздів, і в тому числі від заколотників, які загрожують державі. Не знаю, чи зацікавила я вас описом сюжету хоч трохи, але двома абзацами я буквально подряпала один з шарів. Бо тут насправді дофіга подій, цікавих ліній, тонкощів світоустрою (тут ми дізнаємося не все, але значну частину так), і все дуже гарно написано. Світоустрій оригінальний, мені сподобався. Взагалі я читала і кайфувала так, як коли читала вперше Сару Маас. Коли перед тобою відкривається новий фентезійний світ на багато томів, і ти відчуваєш, що буде достобіса двіжу, персонажів і неймовірна любовна лінія)) Я у шаленому захваті, і у мене великі очікування від продовження!

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Він” Саріна Бовен, Елль Кеннеді Видавництво РМ Ця книга на ковзанах влетіла у мої плани і спричинила нічний зачитун)) Джеймі та Веслі були друзями в хокейному таборі, куди приїздили кожного літа. Але один вечір, підкріплений дурнуватим парі, алкоголем і експериментом, призвів до того, що хлопці перестали спілкуватися. Один з них робив кар’єру воротаря та проводив час з дівчатами. Другий нагострив ковзани у НХЛ на позицію нападника і остаточно впевнився, що йому подобаються хлопці. Аж ось кілька років потому їхні команди перетинаються у матчі “Крижаної четвірки”, і у них з’являється другий шанс: на розмову, відвертість і шлях один до одного. Це. Було. Збіса! Палко!!! “Червоний, білий та королівський синій”, що є для мене мірилом прекрасної нереалістичної квір-літератури, порівняно з нею казочка) Тут багато хтивих сцен, відвертих розмов, спокуси, експериментів. Все називається своїми іменами, за що дякую перекладачці. Щоправда, мене трошки дряпнуло їхнє парі, але все одно я щиро насолоджувалася кожною сторінкою. Бо книга гаряча шокапець! Історія невелика, момент самоусвідомлення та прийняття в одного з персонажів відбувається швидко. Чому, напевно, сприяє максимально толерантне оточення (є пара довбнів, але то, вважай, у межах похибки) і любляча родина, якій байдуже, якої статі партнер їхнього сина, головне - аби кохали один одного і були щасливі. Ідеально! Звісно, тут буде трохи драми, щоб не все було так гладенько та ванільно, але вона теж швидко минає. Як завжди, треба просто поговорити) Я поки не уявляю, про що авторки могли написати у продовженні. Але вже уявляю, як придбаю його і буду читати далі. Бо мені треба! Трясця, один - врівноважена і палка чарівна зірочка, а другий - татуйований пірсингований поганчик, що теж виявляється ванільною булочкою. Ніщо не може бути так далеко від реальності, але кому та реальність вопше потрібна, коли є такі Джеймі та Веслі)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Стіна Вінніпеґа і Я” Маріана Запата Видавництво Віват Цей спортивний роман виявився геть не таким, як я очікувала. Ейден - канадський футболіст, який грає за американську команду, і його віза безпосередньо залежить від гри за цю саму команду. Ванесса - його асистентка, яка через скрутне фінансове становище пристосувалася до всіх непростих вимог Ейдена та його паскудного характеру. Але в якийсь момент її терпець рветься, і вона гучно хлопає дверима. Ця подія майже збігається з тим, що віза Ейдена скоро закінчиться, і йому не хочеться повертатися до Канади. Як гадаєте, яким буде вирішення цього конфлікту? Повторюся - цей роман відрізняється від “І зійде крига” та “Зіткнення”. Він, напевно, відрізнятиметься і від “Угоди” та інших спортивних романів, де є оця божевільна хімія та безліч сцен ceксy. Тут таке яскраве “від ненависті”, що я взагалі не розуміла, якими шляхами герої мають прийти “до кохання”. Тож за slowостью burna книга перевершила “Іспанський любовний обман”, а це ще треба вміть)) У книзі багато рефлексії, внутрішніх монологів та проговорення почуттів. Обидва персонажі несуть на собі відбиток дитячих травм, тож можна зрозуміти, як вони прийшли до того, ким стали. Ванесса - неймовірно сильна героїня, яка понад усе прагне реалізації та створення власної справи, яка приносила б їй задоволення. Вона займається графічним дизайном та їде на книжковий фестиваль презентувати стенд зі своїми роботами. Ейден - кремезний цілеспрямований та наполегливий футболіст, який хоче отримати перстень НФЛ. На початку це противна снігова королева, але з часом він приходить до touch her і you know шо буде. І є ще прекрасний сусід по будинку Зак, не хлоп, а чисто тобі золотистий ретривер) 18+ небагато, але коли вже є, то є, і є досить непогано. Тож я з усіх боків не залишилася розчарованою)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Зіткнення” Бал Кабра Видавництво Віват З цією книгою сталася дивина: я читала її в автобусі, мені було суперцікаво, вона мені дуже сподобалася! Але коли через пару тижнів сіла писати відгук, то зрозуміла, що не можу відрізнити події в ній від подій “І зійде крига”, яку читала за тиждень до неї. Тож майте на увазі - або обирайте щось одне (але це хєрова порада, книга справді класна), або читайте їх з більшим інтервалом (оце буде краще). Саммер вчиться на спортивного психолога, і для наукової роботи їй потрібно працювати з хокеїстами, але вона ненавидить хокей і все, що з ним пов’язано. Ейден - капітан хокейної команди, І після командного “зальоту” він бере провину на себе (та, чимось знайомим віє) і вимушений відпрацьовувати, допомагаючи Саммер з її дослідженням. У “Зіткненні” загалом є все, щоб було в “І зійде крига”. Саммер така ж вперта та амбітна, як Анастейша. А Ейден ще більший грін флег, ніж Нейт. Серйозно, він флег такого грін кольору, що ним пишалися б усі пейзажі Ірландії. Це не означає, що він не косячить, але коли косячить, визнає помилки та виправляє їх. Є тут кілька моментів для драматизму, шоб не здавалося, що у Саммер і Ейдена легке життя (хоча батько тут якийсь непослідовний), є перешкоди, неприємні персонажі та нелогічні рішення, теж наголошується на важливості терапії і спортивної психології. Щоправда, я не думала, що можна зробити якусь значну наукову роботу на базі тестів за участі лише однієї людини, проте у мене недостатня компетенція у цій справі. Ну і, звісно ж, є чудові палкі сцени, хоча персонажі повільніше розкачуються, ніж в “І зійде крига”. Але атмосфера така ж кайфова: студенти, вечірки, жартики, веселий командний чат, класні другорядні герої. Мені дуже сподобався Ілай, і я вже хочу книгу про нього) Якщо підсумувати - це справді дуже схоже на “І зійде крига”. Але чи пожалкувала я, що прочитала? Ні. Чи хочу читати серію далі? Оф корз. Чи хочу я більше спортивних романів? Дефінетлі.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги Збірка роментезі “Час тіней” Олена Кузьміна, Ірина Грабовська, Анастасія Нікуліна, Леся Яцута Видавництво "Букбанда" На “Книжковій країні” я не могла пройти повз збірки роментезі від улюблених українських авторок, тим паче, що збірка 18+, і презентація була справді офігезна. Тому у мене склалися певні очікування від неї. Не всі справдилися, але я мала б здогадатися, чого саме мені не вистачить) Збірка містить чотири повісті з різним сетингом та персонажами (хоча у четвертому тексті, можливо, є мікрокамео персонажа з третього). У повістях присутні: магічний турнір (обожнюю таке всім серцем), “судний день” для магічних родів (з цікавою системою магічних здібностей, я таку ще не зустрічала), вимушена співпраця демоноловців (вважаю, що найбільш палка історія) та проклятий острів, з якого не можна вибратися (вважаю, що найбільш інтригуюча історія). Мені було цікаво, але мало! От я зрозуміла, що коротка форма - не зовсім моя тема. В повістях Анастасії Нікуліної та Лесі Яцути був для мене метч форми та змісту - всього вистачило, всі компоненти на місці, інтрига розкрита, палкі сцени присутні. Але тексту в повістях Олени Кузьміної та Ірини Грабовської мені було мало( Бо, повторюся, у пані Олени оригінальний світ і система магії, і хотілося більше пояснень щодо всього цього двіжу. Ну і, напевно, плавнішого переходу від “вилупка” до “останнього бажання”, бо це один з улюблених тропів. А у пані Ірини магічний турнір та замок наче поза межами часу та простору. І щось на кшталт “від неприязні до кохання”. От там хотілося більше, щоб краще зрозуміти, як тут вопше все працює. Якщо чесно, на моїх хтивих полицях домінують закордонні імена, але тішуся, що українських авторок там потроху стає більше. Бо, ну вимбачте, ну люблю я таке 😳 А загалом експеримент вийшов цікавий, навіть якщо я очікувала трохи більшого)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Наречена” Алі Гейзелвуд Видавництво Віват Перша книга циклу (історія завершена) Це був той випадок, коли я начиталася і наслухалася різних відгуків, як позитивних, так і негативних, і починала читати з певним острахом. Бо ромкоми Алі Гейзелвуд про науковиць я обожнюю, і мені дуже не хотілося розчаруватися у її фентезі. Тому я певний час затягувала читання і, трясця, якою ж дурою була) Мізері Ларк - вампірка, якою один раз вже пожертвували заради спільного блага, і тепер готуються пожертвувати знову. Вона має вийти заміж за альфу Вовків Лоу Морленда, щоб закріпити миротворчий союз між Вовками та Вампірами, які до цього десятиліттями ворогували. Мізері не в захваті, але вагома причина погодитися на брак знайшлася - Лоу їй потрібен для одного розслідування, адже зникла дорога їй людина. Вампір та Вовк - цікава має вийти команда, еге ж? Як же я кайфанула від цієї історії. Так, вона трошки повільно розгойдувалася, але вже потім як набрала обертів, як накопичила пристрасті! У цьому тексті вся Алі Гейзелвуд з її гумором та іронією, з її сильними яскравими жіночими персонажами та принциповими золотисторетриверними чоловічими. Протистояння характерів Мізері та Лоу - ну чисто смаколик, як, в принципі, і її спілкування з іншими героями. Дівчина звикла не чекати від життя нічого хорошого, звикла жити в глухій обороні (і трошки - в режимі нападу), звикла обходитися мінімумом. Але у вовчій стаї з неї спадають щити, і вона, зі звичною для неї іронією, починає знаходити нових друзів. Ана вопше пробила всі її стіни, наче тараном) А Лоу міг би здаватися холодним та відстороненим, якби не оці розкішні вставочки на початку кожної глави, які розкривають його почуття. У мене, мабуть, з часів “Червоного, білого та королівського синього” такого не було, що я дочитала книгу і почала перечитувати знову улюблені моменти. І це були не тільки палкі сцени. До речі, вони тут вогняні, і я, мабуть, вперше зустріла цю, скажімо так, концепцію за межами фанфіків) Тепер я з нетерпінням чекаю на продовження циклу, бо ця арка виглядає завершеною, але в останній главі є дуже прозорий натяк на наступну історію.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “І зійде крига” Ханна Ґрейс Видавництво Віват Дай Боженька здоров’я всім, завдяки кому на світ з’явилася ця книга українською! Бо вона просто витягла мене з цього бентежного світу і відправила кудись в американський коледж, де атмосфера, як у фільмах, де все так цікаво і так палко, що у мене одяг дивом не загорівся, поки я читала. Анастейша (дякувати Богові, не Стіл) займається фігурним катанням і мріє перемогти на Олімпіаді. Для цього вона впахує кожен Божий день (та шо ж так Бога багато? мені перед ним навіть ніяково…), і коли через хокеїстів розгромили її ковзанку, вона оскаженіла та визверилася на Нейта, який, власне, є капітаном команди. Там доволі заплутана прелюдія, але тут авторка, як могла, зробила “від ненависті до кохання”. Ненависть, якщо чесно, така собі, і тримається скоріше на трохи крижаному характері Анастейши, але вона швидко минає. І починається аґінь. Я була у захваті. Нейт - просто нереальний green flag. Чомусь, коли я почула про хокеїста, подумала, що тут буде якийсь нереальний альфач та йобарь-терорист. А він… ну… чесно кажучи, такий і є, але якось по-приємному))) Сцен сексу дофіга, всі палкі і всі круті, але при цьому герої постійно розмовляють словами через рот та висловлюють свої почуття. Прикиньте?! В романі. Розмовляють. І все пояснюють. У книзі багато уваги приділяється терапії, персонажі наголошують, наскільки це корисно та важливо, і наскільки важливо усвідомлювати свої почуття та вміти відстоювати свої кордони. А ще вона здалася мені доволі рівною, тут не було скажених емоційних гойдалок, драма є, але якраз в міру, щоб життя медом не здавалося. Ну якщо воно раптом медом здавалося. Є класні другорядні персонажі, і мене порадувало, що про них будуть окремі частини. Інколи мені хотілося потрусити Анастейшу, щоб вона нарешті отямилася, але з іншого боку це ж мені як читачці збоку видніше. А їй як вигаданій персонажці як ото одразу з усім розібратися?!)) Коротше, від мене однозначний лайк і очікування наступних книг!

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Усі персонажі вигадані. Або ні” Юлія Лаба Видавництво Лабораторія Три слова - це! було! прекрасно! Ліна живе своє життя, читає книги, інколи зустрічається з подругами, має готуватися до весілля. Але як придивитися, то життя наче не її. Зустрічі з родиною і друзями рідкі, книги Ліна любить не просто читати, а ще й писати на них рецензії. А наречений вопше токсична паскуда. В якийсь момент ситуація стає критичною, і дівчина пробує вийти з цього порочного кола. Я щиро закохалася у все - у Ліну, у Рію, у Лесика та Рому, у Солю та Елю, у бабуню і навіть собаку Сірка. А ще у стиль! Тут є гумор, який я люблю, і драма, яка цілком зрозуміла та не награна. Є над чим трошки всплакнути і є над чим голосно поржати (що я і робила пару разів у маршрутці). Навіть якби я шукала, я б не знайшла, до чого причепитися. Так, Рома, можливо, трішки більш фентезійний, але, Господи, який же це класний персонаж! Отак начитаєшся і почнеш метатися між хокеїстами та капітанами яхт. Що насправді складно, коли не знаєш особисто ані тих, ані інших. Також у книзі порушена проблема токсичних стосунків та складного виходу з них. У нас тут є маніпулятор у всій його бридкій красі, який дуже вміло робить так, що жінка відчуває себе у всьому винною. Вона погана, вона зробила неправильно, це було майже не боляче… Прописати ляща Дену хотілося буквально з перших сторінок, настільки яскраво він описаний. І можна побачити, якою жінка виходить з таких стосунків, і наскільки важливою є підтримка близьких людей. Дякувати Богові і авторці, Ліна вигребла, і фінал мене повністю влаштував) Радію, що ця книга з’явилася у моєму житті та додала до нього барв. Мій щирий рекомендасьон)