#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Спокушаючи охоронця” Дж. Лінн Третя частина трилогії "Брати Гембл" Видавництво КСД У Чендлера Ґембла, старшого з братів, охоронна компанія, а у Алани Гор, колишньої пресагентки середнього брата Чеда Ґембла, листи з погрозами. Так, характер роботи міс Гор не робить її популярною серед своїх клієнтів, тож недоброзичливців у пані вистачає. І вона просить Чендлера охороняти її та знайти ту паскуду, яка їй погрожує. А Чендлер і радий допомогти, бо міс Гор ще у другій книзі привернула його увагу. Ця книга трохи попсувала мою статистику - чомусь у таких серіях мені завжди більше до вподоби герой з другої частини, але тут я, здається, віддам троянду Чендлеру (хоча Чед і Бріджит боролися до останнього). У цій книзі була не така надумана драма, як у першій, і не така істерична реакція головного героя, як у другій. Чендлер - це ходячий тecтocтерoн та маскулінність зі схильністю до дoмiнувaння, але, дякувати Богові, ніхто не підписує ніяких контрактів) Гадаю, Алана не могла не здатися, бо інколи капець як хочеться віддати кермо комусь і дозволити йому про тебе попіклуватися та вирішити всякі питаннячка. До того ж у нього немає такого накруту через стосунки, як у його братів, шо прям дуже вері гуд. З Аланою якраз все складніше. Але ця частина не замкнулася на стосунках, бо авторка вирішила додати (можливо, для різноманіття) мікродетективну лінію з пошуком психа. Вона, звісно, читається моментально, інтриги особливої нема, але від інших двох частин все ж приємно відрізняється. Це наче краще розкриває героїв та дає їм більше можливостей для зближення. Коротше, дуже рада, що після першої частини, яка мені не надто сподобалася, я дала шанс іншим братам Ґембл. P. S. Але з оцього діалогу я ржала, як кінь. Уявіть дуже xтивий момент, Чендлер описує все, що хоче зробити з Аланою, і вона йому така “Обіцяєш?” А він їй - “От тобі хрест” )))) Серйозно?? Невже не було менш недолугої обіцянки?) Ще б додав “на пузі”!)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Сп’янілі від кохання” Джасмін Ґіллорі Видавництво Книголав Марго є співвласницею винарні в Напі, а Люк працював в айтішкє, але звільнився через ненависть до керівництва та самої роботи, повернувся до рідної Напи і від нудьги влаштувався працювати у якусь винарню. Вони перетнулися в барі, Марго хотілося відпочити, Люку сподобалася Марго, вони переспали, а вранці з’ясувалося, що тепер вона - його керівниця. Пу-пу-пу. Стосунки тепер неможливі, але ж їх так хочеться! Отакий конфлікт. Непогана історія, яка мене трохи підставила тим, шо виявилася не така літня, як я очікувала))) Три вогники на звороті - це, напевно, трохи перебір, але два точно можна поставити. Історія більше затишна, тут нема шалених поворотів та емоційних гойдалок, але є багато внутрішніх монологів та буденних проблем з дрібкою родинних драм. Я спочатку не дуже розуміла оцю дилему “керівник - працівник”, тим паче на сімейній виноробні, а не десь у технологічній компанії Astronomer, але Марго мені на сторінках докладно пояснила, в чому питання. Взагалі класна персонажка - сильна, рішуча, емоційна, займається тим, що любить, і любить те, чим займається. Люк вийшов досить реалістичний))) Це молодий чоловік, який так боїться розчарувати маму, що бреше їй щодо двох дуже важливих сфер свого життя) Звісно, це все вилізає назовні, звісно, спричиняє проблеми. Але мені сподобалася трансформація думок та ставлення до себе, яку герой все ж таки пройшов, і рішення, яке все ж ухвалив. Ну і мені сподобалося, як він описує свої почуття до Марго - у мене взагалі, походу, слабкість до внутрішніх монологів такого штибу)) Загалом враження позитивні, але в топ прочитаного я книгу не додам) Якщо шукати перепочинку від спортивних романів, де герої їбуться у кожній главі (не знаю, правда, нашо від такого відпочивати)))), чи дарк романів, де він веде себе, як токсичне падло, але кохає шопиздець (хм.. треба щось таке почитать.…), чи високої полиці, від якої втомився мозок, це от робочий варіант.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Спокушаючи гравця” Дженніфер Л. Арментраут (під псевдонімом Дж. Лінн) Друга частина серії "Брати Гембл" Видавництво КСД Бріджит - подруга та колега Медді з першої книги, у якої не надто прибуткова спеціальність, величезні борги по студентському кредиту та відсутнє особисте життя. Чед Гембл - старший брат Чейза з першої книги, у якого гарна освіта, дуже прибуткова робота у бейсбольній команді та аж надто насичене особисте життя. Таке, шо вже більше громадське. Шансів перетнутися у них наче небагато, але так сталося, і навіть двічі. І якраз тоді, коли Чеду потрібно було виправити репутацію та змінити спосіб життя. Ця книга справила значно краще враження, ніж перша. Порівняно з нею, тут не такий надуманий конфлікт та висмоктана з пальця моральна дилема. Авторка не розливалася річкою, а досить стисло провела героїв по всіх етапах стосунків (хіба шо деякі, може, місцями поміняла))) І при цьому герої встигають якось поговорити та пояснити свої почуття. Принаймні Чед. Бо саме його почуття тут прям на першому плані, і вони напрочуд яскраві. Бріджит не те щоб комплексувала через зайву вагу, але порівнювала себе з моделями, з якими зустрічався Чед. І те, як він доводить Бріджит, яка вона розкішна, не може не викликати вау-реакцію. Між ними палає, і саме Чед постійно підкидає дрова до цього вогнища. Походу, дійсно найкращі чоловіки - це ті, яких вигадали жінки)))) З цією книгою можна провести гарний вечір. Я не обіцяю, що вона запам’ятається надовго, але в моменті я насолоджувалася. Тим паче що мені дуже подобається, коли у книгах персонажки плюс-сайз. От знаєте, якось так душу гріє. І якщо після першої я ще не до кінця була впевнена, що мені варто читати продовження, після другої я одразу взяла у подруги третю. Бо Чендлер мене вже інтригує)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги "Мій сусід - вампір” Дженна Левін Перша частина серії Видавництво Віват Кессі страждає від нестачі грошей, і її от-от виселять на вулицю, але знайти шось пристойне у Чікаголенді за доступну ціну нереально. Чи реально? Вона побачила оголошення, де пропонувалася кімната в елітному будинку в елітному районі - і лише за $200 в місяць. Це підозріло, але відсутність грошей штовхає на авантюру. Тож Кессі пристає на пропозицію Фредеріка Дж. Фіцвільяма і стає його співмешканкою. Фредерік Дж. Фіцвільям - вампір, який трохи випав з часу, і йому терміново треба оновити картину світу, для чого ідеально підійде молода та цікава співмешканка. І варто зауважити, що оновлення вийшло плідним. Якщо в трьох словах - це така чарівна дурня)) От не знаю, як ще описати. Мені сподобалася творча Кессі, яка прагне займатися мистецтвом, навіть якщо воно не надто затребуване. Мені сподобалися кумедні намагання Фредеріка призвичаїтися до різних аспектів сучасності (тут я згадала дораму “Принц з горища” з Пак Ю Чоном). І його надздібність теж викликала усмішку. Мені насправді зайшло, хоча десь там краєчком мозку я усвідомлюю, що це більше схоже на фанфік. Якби я колись хотіла знайти перехідну ланку від “Сутінок” до “50 відтінків сірого”, то це вона)) Серйозно, Кессі не розуміла, чому багатий ввічливий вампір хотів її вразити, та й взагалі її хотів, бо була впевнена, що вона ніхто. Вона прям каже йому, що в ній немає нічого особливого! Я аж крикнула на цьому моменті) Книга суперлайтова: читається легко, уявляється весело, і це навіть прикольно було б екранізувати. У мене були мінімальні очікування, тому я і не розчарована. Тут досить простенька мова, вампір за моделлю Едварда Каллена, і все одно залишаються питання в фіналі. Але для розвантаження мозку було дуже навіть гуд)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Змія й крила ночі” Карісса Бродбент Перша частина циклу Видавництво Віват Це вражаюче похмура історія про шлях Ореї, людини, вихованої королем вампірів. Колись вампіри вбили всю її родину, але король Вінсент побачив щось у дівчинці, тож забрав її у палац і зробив з неї зброю, яка може захистити себе й інших людей. От тільки Орея дуже не любить все людське в себе, тож відправляється на таку собі “Гру в кальмара”, переможець якої може отримати не вaгін корейських вон, а право на бажання, яке богиня Ніаксія має виконати. Я не одразу вкинулася в цю історію, бо сумний початок задав не найкращий тон. Але далі я настільки прониклася світом, Ореєю, Вінсентом, Рейном, Міш, що відривати себе від книги було складно. Коли я читала про оцей вампірський світ, то думала, що десь така фігня була б, якби Баффі не закрила Пекельну пащу - люди борсаються собі у окремих кварталах, а вампіри приколу заради частенько виходять на них полювати. Але тут є своя Баффі, яка з дитинства вчиться битися, виживати і нікому не довіряти. І всі ці захисні шари настільки щільно до неї прилягають, що декому довелося неабияк попітніти, щоб хоч якось налагодити контакт. Титульна пара стає зрозумілою досить швидко, але авторка підготувала нам пекельний slow burn. Герої настільки повільно йдуть один до одного, шо я вже навіть і не розраховувала на якісь сцени 18+. Але вони там є, і написані дуже гарно. А який розкішний момент з приготуванням їжі (хто читав, як вам?). Здається, я навіть чула, як він проговорив цю фразу вголос (божечки, все, дожилася, чую голоси…) Парадокс - фінал для мене був більш-менш очевидним, але від цього не став менш карколомним. Тому без продовження тут не обійтися.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Вище неба” Ліз Томфорд Перша частина серії Видавництво КСД Стіві працює бортпровідницею на приватному літаку хокейної команди, а Еван Зандерс - її зірковий гравець. У нього імідж поганця та бабія, який його загалом влаштовує, але стає сильно на заваді, коли у нього шось наклюнулося зі Стіві. Та як від цього відмовитися, якщо всім фанатам хочеться отакого агресивного альфача, а не булочку з корицею, якою насправді є Еван? У цієї книги не було шансів пройти повз, бо тут хокеїст і персонажка плюс сайз. У мені боролися дві сутності: одна хотіла піти в сторінковий запій, а друга хотіла максимально розтягнути задоволення, і друга перемогла) Мені щиро подобалася кожна сторінка, і я ліпила на них стікери з емоціями, бо впевнена на всі 100, що вся серія залишатиметься у мене. Шо Стіві, шо Евана авторка створювала вельми натхненно, оце чисто пара, створена на небесах. Чи навіть вище. Вони допомагають один одному позбутися вантажу минулого і роблять один одного краще та сміливіше. У мене всю книгу кривилося обличчя від матінки Стіві та її коментарів. І було боляче від того, як Стіві постійно перетравлювала думки про свою зовнішність. Інколи здавалося, шо я у неї в голові, а інколи - що вона у моїй. Не дивно, що вона мені так відгукнулася. І я ледь не плакала від того, як з нею спілкується Зандерс і як раз у раз наголошує, що вона прекрасна. “Ти не зобо’язана завжди любити своє тіло, це просто неможливо, але в такі дні я буду поруч, щоб любити його за тебе”. Ну йоп-та-ра-ра, і як тільки ті авторки примудряються створювати чоловіків, які завжди оце знають, шо і коли треба сказать. Це роман, де розповідається про важливість терапії, про відстоювання себе і своїх кордонів, про прийняття себе і любов до себе. А ще тут є неймовірні собачки) І, звісно, розкішні сцени 18+. Не знаю, що ще треба для ідеальної книги) Коротше, це прям в топ прочитаного за рік йде одразу, і я впевнена, що продовження цього циклу мене не розчарує.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Стіна Вінніпеґа і Я” Маріана Запата Видавництво Віват Цей спортивний роман виявився геть не таким, як я очікувала. Ейден - канадський футболіст, який грає за американську команду, і його віза безпосередньо залежить від гри за цю саму команду. Ванесса - його асистентка, яка через скрутне фінансове становище пристосувалася до всіх непростих вимог Ейдена та його паскудного характеру. Але в якийсь момент її терпець рветься, і вона гучно хлопає дверима. Ця подія майже збігається з тим, що віза Ейдена скоро закінчиться, і йому не хочеться повертатися до Канади. Як гадаєте, яким буде вирішення цього конфлікту? Повторюся - цей роман відрізняється від “І зійде крига” та “Зіткнення”. Він, напевно, відрізнятиметься і від “Угоди” та інших спортивних романів, де є оця божевільна хімія та безліч сцен ceксy. Тут таке яскраве “від ненависті”, що я взагалі не розуміла, якими шляхами герої мають прийти “до кохання”. Тож за slowостью burna книга перевершила “Іспанський любовний обман”, а це ще треба вміть)) У книзі багато рефлексії, внутрішніх монологів та проговорення почуттів. Обидва персонажі несуть на собі відбиток дитячих травм, тож можна зрозуміти, як вони прийшли до того, ким стали. Ванесса - неймовірно сильна героїня, яка понад усе прагне реалізації та створення власної справи, яка приносила б їй задоволення. Вона займається графічним дизайном та їде на книжковий фестиваль презентувати стенд зі своїми роботами. Ейден - кремезний цілеспрямований та наполегливий футболіст, який хоче отримати перстень НФЛ. На початку це противна снігова королева, але з часом він приходить до touch her і you know шо буде. І є ще прекрасний сусід по будинку Зак, не хлоп, а чисто тобі золотистий ретривер) 18+ небагато, але коли вже є, то є, і є досить непогано. Тож я з усіх боків не залишилася розчарованою)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Наречена” Алі Гейзелвуд Видавництво Віват Перша книга циклу (історія завершена) Це був той випадок, коли я начиталася і наслухалася різних відгуків, як позитивних, так і негативних, і починала читати з певним острахом. Бо ромкоми Алі Гейзелвуд про науковиць я обожнюю, і мені дуже не хотілося розчаруватися у її фентезі. Тому я певний час затягувала читання і, трясця, якою ж дурою була) Мізері Ларк - вампірка, якою один раз вже пожертвували заради спільного блага, і тепер готуються пожертвувати знову. Вона має вийти заміж за альфу Вовків Лоу Морленда, щоб закріпити миротворчий союз між Вовками та Вампірами, які до цього десятиліттями ворогували. Мізері не в захваті, але вагома причина погодитися на брак знайшлася - Лоу їй потрібен для одного розслідування, адже зникла дорога їй людина. Вампір та Вовк - цікава має вийти команда, еге ж? Як же я кайфанула від цієї історії. Так, вона трошки повільно розгойдувалася, але вже потім як набрала обертів, як накопичила пристрасті! У цьому тексті вся Алі Гейзелвуд з її гумором та іронією, з її сильними яскравими жіночими персонажами та принциповими золотисторетриверними чоловічими. Протистояння характерів Мізері та Лоу - ну чисто смаколик, як, в принципі, і її спілкування з іншими героями. Дівчина звикла не чекати від життя нічого хорошого, звикла жити в глухій обороні (і трошки - в режимі нападу), звикла обходитися мінімумом. Але у вовчій стаї з неї спадають щити, і вона, зі звичною для неї іронією, починає знаходити нових друзів. Ана вопше пробила всі її стіни, наче тараном) А Лоу міг би здаватися холодним та відстороненим, якби не оці розкішні вставочки на початку кожної глави, які розкривають його почуття. У мене, мабуть, з часів “Червоного, білого та королівського синього” такого не було, що я дочитала книгу і почала перечитувати знову улюблені моменти. І це були не тільки палкі сцени. До речі, вони тут вогняні, і я, мабуть, вперше зустріла цю, скажімо так, концепцію за межами фанфіків) Тепер я з нетерпінням чекаю на продовження циклу, бо ця арка виглядає завершеною, але в останній главі є дуже прозорий натяк на наступну історію.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги Збірка роментезі “Час тіней” Олена Кузьміна, Ірина Грабовська, Анастасія Нікуліна, Леся Яцута Видавництво "Букбанда" На “Книжковій країні” я не могла пройти повз збірки роментезі від улюблених українських авторок, тим паче, що збірка 18+, і презентація була справді офігезна. Тому у мене склалися певні очікування від неї. Не всі справдилися, але я мала б здогадатися, чого саме мені не вистачить) Збірка містить чотири повісті з різним сетингом та персонажами (хоча у четвертому тексті, можливо, є мікрокамео персонажа з третього). У повістях присутні: магічний турнір (обожнюю таке всім серцем), “судний день” для магічних родів (з цікавою системою магічних здібностей, я таку ще не зустрічала), вимушена співпраця демоноловців (вважаю, що найбільш палка історія) та проклятий острів, з якого не можна вибратися (вважаю, що найбільш інтригуюча історія). Мені було цікаво, але мало! От я зрозуміла, що коротка форма - не зовсім моя тема. В повістях Анастасії Нікуліної та Лесі Яцути був для мене метч форми та змісту - всього вистачило, всі компоненти на місці, інтрига розкрита, палкі сцени присутні. Але тексту в повістях Олени Кузьміної та Ірини Грабовської мені було мало( Бо, повторюся, у пані Олени оригінальний світ і система магії, і хотілося більше пояснень щодо всього цього двіжу. Ну і, напевно, плавнішого переходу від “вилупка” до “останнього бажання”, бо це один з улюблених тропів. А у пані Ірини магічний турнір та замок наче поза межами часу та простору. І щось на кшталт “від неприязні до кохання”. От там хотілося більше, щоб краще зрозуміти, як тут вопше все працює. Якщо чесно, на моїх хтивих полицях домінують закордонні імена, але тішуся, що українських авторок там потроху стає більше. Бо, ну вимбачте, ну люблю я таке 😳 А загалом експеримент вийшов цікавий, навіть якщо я очікувала трохи більшого)

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Усі персонажі вигадані. Або ні” Юлія Лаба Видавництво Лабораторія Три слова - це! було! прекрасно! Ліна живе своє життя, читає книги, інколи зустрічається з подругами, має готуватися до весілля. Але як придивитися, то життя наче не її. Зустрічі з родиною і друзями рідкі, книги Ліна любить не просто читати, а ще й писати на них рецензії. А наречений вопше токсична паскуда. В якийсь момент ситуація стає критичною, і дівчина пробує вийти з цього порочного кола. Я щиро закохалася у все - у Ліну, у Рію, у Лесика та Рому, у Солю та Елю, у бабуню і навіть собаку Сірка. А ще у стиль! Тут є гумор, який я люблю, і драма, яка цілком зрозуміла та не награна. Є над чим трошки всплакнути і є над чим голосно поржати (що я і робила пару разів у маршрутці). Навіть якби я шукала, я б не знайшла, до чого причепитися. Так, Рома, можливо, трішки більш фентезійний, але, Господи, який же це класний персонаж! Отак начитаєшся і почнеш метатися між хокеїстами та капітанами яхт. Що насправді складно, коли не знаєш особисто ані тих, ані інших. Також у книзі порушена проблема токсичних стосунків та складного виходу з них. У нас тут є маніпулятор у всій його бридкій красі, який дуже вміло робить так, що жінка відчуває себе у всьому винною. Вона погана, вона зробила неправильно, це було майже не боляче… Прописати ляща Дену хотілося буквально з перших сторінок, настільки яскраво він описаний. І можна побачити, якою жінка виходить з таких стосунків, і наскільки важливою є підтримка близьких людей. Дякувати Богові і авторці, Ліна вигребла, і фінал мене повністю влаштував) Радію, що ця книга з’явилася у моєму житті та додала до нього барв. Мій щирий рекомендасьон)