“Іспанський любовний обман” Елена Армас Видавництво Віват Боженько милий, дай мені сил написати відгук так, щоб він не складався лише з “ААААА”, “Як клаааасно!” та “ГосподиГосподиГосподи”! Ну, загалом, вже можна зрозуміти, що мені сподобалося. Але навіть моє філологічне минуле, напевно, не допоможе дібрати слів, щоб точно донести, наскільки сильно сподобалося. У Каталіни на носі весілля сестри, на яке вона має приїхати з хлопцем. Там довга історія, драма, складнощі… Коротше, причини приїхати з хлопцем є, а от самого хлопця немає. Є лише неприємний бездушний Аарон Блекфорд, надокучливий колега, скалка в сраці. Дивина, але він сам запропонував Каталіні зіграти для рідні роль її хлопця. А оскільки вибору особливого нема, то треба погоджуватися. Гадаю, особливої інтриги у тому, чим це все обернеться, нема) Скажу чесно, десь на першій половини я подумала, що Елена Армас, звісно, не Алі Гейзелвуд, але дуже старається, ну така вже маладєчік, най візьме кексик з полички. Та вже на другій половині книзі мої щасливі верески мали розлякати усіх собак та кажанів на районі. Бо це було капець як мило, нереально чарівно і збіса гаряче! Каталіна не сонцелика, навпаки, її зображають звичайною жінкою, зі своїми вадами та сильними сторонами. У неї є характер та харизма, а ще класне почуття гумору. А от Аарон - ну чисто тобі ідеал з усіх боків, встояти неможливо (тому я читала виключно лежачи). Між ними іскрить-палає, хоча, звісно, Ліна, як Олівія в “Гіпотезі кохання”, постійно заперечує очевидне. Але це в ромкомах входить у вартість путівки, тож я навіть не чіплялася. Коротше, якщо вам подобається жанр та тропи “фальшивий хлопець” і “від ворогів до коханців”, читати треба. Але обережно, тут slowburn, який може добряцько потріпати нерви) #книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

“Дрібним шрифтом” Лорен Ашер Серія “Мільярдери з Дрімленду”. Книга 1 Видавництво Віват Ця книга настоювалася у мене, як вино, і дочекалася відповідного моменту - коли я на початку року вже відчуваю присмак вигоряння) І вона так гарно мені пішла, от буквально полетіла! Для відпочинку справді чудовий варіант. Крижана королева Ровен за заповітом дідуся має стати директором парка розваг “Дрімленд” і за пів року його покращити, інакше втратить акцій на $25 млрд. Проблема в тому, що Ровен закінчив факультет простих рішень, і його робочі рішення скоріше погіршують ситуацію у “Дрімленді”. Але на арену виходить Захра - сонечко, зірочка, мамина черешня, яка фонтанує оптимізмом та ідеями нових атракціонів. Здається, кращої кандидатури йому не знайти, причому як для покращення роботи парку, так і для покращення власного паскудного характеру. Два слова - класний ромком. Він якось уміщує в себе і романтику, і психологічні травми, і соціальний складник, і питання інклюзії та інклюзивності, і вихід з аб’юзивних стосунків. Цікаво була представлена робота самого парка розваг, я аж кудись на каруселькі захотіла) І палкі сцени тут смачні та приємно описані, а це у моїх очах прям великий плюс для ромкома. Звісно ж, буде драматичний кульмінаційний момент, після якого хотілося побити персонажа головою об стіну, бо він зумів обрати максимально недоречні слова у максимально недоречній ситуації. Я на цьому моменті вже думала подихати в паперовий пакет, щоб попуститися. От так все було прекрасно, так все було гарно, і на тобі, стратілі, ще й по такій дурості. Але драма в ромкомі завжди має бути присутня, тому шо вже, приймаю, як є) Висновок - гарно, цікаво, місцями смішно, місцями супермімімі, місцями бісило) Але другу книгу вже хочу. Як я розумію, вона буде про Деклана. P. S. Приємно було вгадати друге ім’я Ровена за пару сторінок до того, як воно було проговорено в книзі) #книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

“Американський експеримент із сусідом” Елена Армас Видавництво Віват Ох же ж і потріпала вона мені нерви. Я думала, що у першій частині був slow burn, але тут такий вже слоубьорновий слоубьорн, шо мама дорогенька) І це при тому, що почуття однієї очевидні одразу, а почуття другого - ну більш-менш теж. Розі Ґрем - подруга Каталіни Мартін з “Іспанського любовного обмана” і колишня колега. Вона здійснила стрибок віри з крупної компанії у сферу письменництва і, можливо, трохи погарячкувала. Бо перша книжка стала популярною, угоду на другу підписано, дедлайн вже на носі, а тексту кіт наплакав. А тут, на щастя, у квартиру, де вона живе, раптово приїхав кузен Ліни Лукас, який близько до серця прийняв Розіну творчу кризу. Тож, як справжній іспанський джентльмен, вирішив їй допомогти. Я водночас обожнювала і ненавиділа Лукаса, бо бути і таким казково ідеальним, і таким казково впертим - це ще треба вміти. В кінці книги Ліна поставила йому питання, яке я волала в книгу десь з середини - ти на шо, бляха, розраховував, коли все це робив? Ну альо, вась, ну так же не можна! Крім того, ця книга побила всі рекорди по втручанням у інтимні моменти. Точніше, у моменти, які могли б бути інтимними, але не стали, бо йоп-та-ра-ра, хтось обов’язково дзвонить, стукає, дощ іде, свині полетіли…. Коротше, багато палких сцен не чекайте, хоча хімічить між Розі та Лукасом неслабо. А ще я неймовірно респектую за всі ці згадки Кріса Еванса і Себастіана Стена. Є підозра, шо авторка трохи фанатка. І я її щиро розумію, кожна була в саме серденько. Підсумовуючи - це гарний ромком з тропом “від друзів до коханців”. Чи “шось-там-про-сусідів”. Плутаюся вже в цих тропах. В міру гумористичний, помірно драматичний, надміру романтичний і трохи нелогічний) “Іспанський любовний обман” мені, якщо чесно, сподобався більше, але цей теж класний представник жанру. Гарна відпочинкова історія) #книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

"Гра в кота і мишу. Полювання на Аделіну" Х. Д. Карлтон Друга частина дилогії (якщо комусь цікаво, можу викласти відгук і на першу) Видавництво Bookchef Сама не вірю, що я нарешті це зробила - прочитала другу частину історії про Зейда та Аделіну. Кілька місяців я дивилася на книгу, книга дивилася на мене з полиці, але у нас все ж стався метч, і ми разом провели кілька вечорів. Оскільки перша частина закінчується єбєйшим кліфгенгером, а друга частина побудована навколо відповідей, то про сюжет я вам нічого не скажу)) Ну раптом ви не в курсі, шо там і як. Тож цього разу більше по емоціях. Якщо перша частина викликала у мене місцями сміх, а місцями огиду через те, що в ній відбувається, то друга прибрала сміх, але викрутила на максимум огиду та додала жах. Це вже не даркроманс, це, бляха, кривавий трилер, сповнений збоченців та психопатів. Геть не те, що я зазвичай читаю. Кілька моментів я перегорнула, бо це було для мене занадто. До кількох моментів у мене питання чисто по логіці. Але мене вразило те, наскільки потужно авторка описала почуття глибоко травмованої людини. Двічі я плакала, бо авторка закручувала-закручувала цю емоційну пружину, і в якийсь момент ці емоції вивільнялися і у персонажів, і у мене. Якщо після першої книги я не могла визначитися зі своїми враженнями, то зараз мені очевидно, що це не моя історія (сама не вірю, що кажу таке про книгу 18+). Під кінець мені навіть стало забагато пафосу і сцен ceкcу (сама не вірю, шо кажу таке 2). В якийсь момент я почала говорити в книгу "Та бляха, я зрозуміла, шо ти постійно її хочеш, а вона вважає тебе Богом". Але маю визнати - 720 сторінок я прочитала лише за 3 підходи. Напевно, це значить, що мені все ж було цікаво, і я дуже хотіла дізнатися, чим ця історія закінчиться. #книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “І зійде крига” Ханна Ґрейс Видавництво Віват Дай Боженька здоров’я всім, завдяки кому на світ з’явилася ця книга українською! Бо вона просто витягла мене з цього бентежного світу і відправила кудись в американський коледж, де атмосфера, як у фільмах, де все так цікаво і так палко, що у мене одяг дивом не загорівся, поки я читала. Анастейша (дякувати Богові, не Стіл) займається фігурним катанням і мріє перемогти на Олімпіаді. Для цього вона впахує кожен Божий день (та шо ж так Бога багато? мені перед ним навіть ніяково…), і коли через хокеїстів розгромили її ковзанку, вона оскаженіла та визверилася на Нейта, який, власне, є капітаном команди. Там доволі заплутана прелюдія, але тут авторка, як могла, зробила “від ненависті до кохання”. Ненависть, якщо чесно, така собі, і тримається скоріше на трохи крижаному характері Анастейши, але вона швидко минає. І починається аґінь. Я була у захваті. Нейт - просто нереальний green flag. Чомусь, коли я почула про хокеїста, подумала, що тут буде якийсь нереальний альфач та йобарь-терорист. А він… ну… чесно кажучи, такий і є, але якось по-приємному))) Сцен сексу дофіга, всі палкі і всі круті, але при цьому герої постійно розмовляють словами через рот та висловлюють свої почуття. Прикиньте?! В романі. Розмовляють. І все пояснюють. У книзі багато уваги приділяється терапії, персонажі наголошують, наскільки це корисно та важливо, і наскільки важливо усвідомлювати свої почуття та вміти відстоювати свої кордони. А ще вона здалася мені доволі рівною, тут не було скажених емоційних гойдалок, драма є, але якраз в міру, щоб життя медом не здавалося. Ну якщо воно раптом медом здавалося. Є класні другорядні персонажі, і мене порадувало, що про них будуть окремі частини. Інколи мені хотілося потрусити Анастейшу, щоб вона нарешті отямилася, але з іншого боку це ж мені як читачці збоку видніше. А їй як вигаданій персонажці як ото одразу з усім розібратися?!)) Коротше, від мене однозначний лайк і очікування наступних книг!