14 вересня, в цей чудовий день, святкує свій день народження тренер-викладач відділення плавання ДЮСШ управління освіти і науки БМР Давидюк Ніна Григорівна! Бажаємо вам міцного здоров’я, удачі, благополуччя, добра, радості, кохання, щастя, гарного настрою, посмішок, яскравих вражень. Нехай тепло та затишок завжди наповнюють ваш будинок, нехай сонячне світло зігріває в будь-яку погоду, а бажання виконуються за однієї думки про них.🎁🎁🎁

‼️П’яна водійка збила 23-річну військову на переході в Києві: постраждалу госпіталізовано, - Нацполіція Як зазначається, подія сталася сьогодні близько 13:00 на перехресті Харківського шосе та вулиці Брацлавської. "За попередньою інформацією, кермувальниця Volkswagen, рухаючись у першій смузі дороги, проігнорувала червоний сигнал світлофору та допустила наїзд на жінку-пішохода, 23-річну військовослужбовицю, яка переходила дорогу на зелений сигнал світлофору в межах пішохідного переходу", - йдеться в повідомленні. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал

#музика #заходи АНТИТІЛА вирушають у тур «ВДОМА»! Гурт оголосив всеукраїнський тур, що охопить 37 міст, а фіналом стануть три масштабні концерти у київському Палаці спорту — 20, 21 та 22 березня 2026 року. “Ми співали для українців по всьому світу. Але лише тут, виходячи на сцену, розумієш: ти вдома. І це не про географію. Це — про відчуття в душі” — каже Тарас Тополя. У Києві гурт відсвяткує 18-річчя та підготує особливу програму: легендарні хіти, рідкісні треки та прем’єри. Кожен із трьох вечорів матиме власне музичне наповнення. Очікується масштабне шоу з багаторівневим простором, відеоінсталяціями та світлом європейського рівня.

#архів Придумано у Львові: легендарна гасова лампа. Відомі львівські фармацевти Йоган Зег та Іґнаци Лукасевич винайшли першу гасову лямпу. Двоє чоловіків намагалися добути спирт із нафти за наказом свого шефа та колеги Міколяша. Але випадково вони винайшли метод крекінгу нафти. За допомогою цього процесу нафта та гас стає матеріалом для освітлення, тому після винаходу і до сих пір люди активно користуються геніальним львівським продуктом. 31 березня 1853 року під аптекою зібралося безліч людей. Львів’ян здивувало яскраве світло, яке видно було з вікон аптеки. Як і винахідники, так і жителі Львова стали свідком нового відкриття світових масштабів. Варто зауважити, що відразу після цього практично кожен активно користувався гасовою лямпою, світло якої заміняло п’ятнадцять свічок.

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 10 Дні після співбесіди тягнулися для Марії повільно, наче густий мед. Вона нервувала, перевіряючи телефон, аби не пропустити омріяний дзвінок. Кожен візит до кухні перетворювався на випробування, де вона мусила зустрічатися з колючим поглядом Ольги, що ніби запитував: "Ну що? Ти знайшла роботу?" Ця невизначеність і постійна напруга виснажували більше, ніж сама дорога з Мелітополя. Нарешті одного ранку, коли Марія сиділа за кухонним столом і намагалася знайти якусь нову вакансію, її телефон завібрував. Номер був незнайомий. Вона невпевнено підняла слухавку. — Добрий день, Марія Вікторівна? — пролунав у слухавці діловий, але привітний жіночий голос. — Це з компанії «Арка». Щодо вашого працевлаштування. Ми готові запропонувати вам посаду асистента проєкту з випробувальним терміном. Ви можете приступити вже завтра? Слова прозвучали як музика. Марія ледве стримувала посмішку. Це була не робота її мрії, але це був крок, який допоможе їй стати незалежною. — Так, звичайно! Я готова! — відповіла вона, і в її голосі звучало таке щире полегшення, що навіть незнайома жінка на іншому кінці дроту посміхнулася. — Тоді чекаємо на вас о дев'ятій ранку, — сказала вона, і після кількох організаційних деталей розмова закінчилася. Коли Марія повідомила новину Ользі та Миколі, реакція була очікуваною. — Ну нарешті, — сухо промовила Ольга, відкладаючи свою чашку. — Сподіваюся, ти розумієш, що це лише початок. Ти повинна працювати, а не сидіти вдома. — Олю, перестань. Це чудова новина! — втрутився Микола, його очі сяяли. Він підійшов до Марії і обійняв її за плечі. — Я знав, що у тебе все вийде. Це лише перший крок, Маріє. Наступного дня, о дев'ятій ранку, Марія стояла перед тією ж будівлею в історичному центрі Києва, куди приходила на співбесіду. Повітря було напруженим, але Марія відчувала в собі нову, небачену досі силу. Вона піднялася на поверх, і її зустріла та сама жінка, з якою вона розмовляла телефоном. — Добрий день, Маріє. Ласкаво просимо до нашої команди, — привітно посміхнулася та, проводжаючи Марію до робочого місця. — Ви будете працювати над документацією. Усі деталі вам пояснить керівник. Марія почала розбирати документи. Робота була рутинною, але думки про те, що вона тепер може допомагати Аліні, гріли душу. Вона з головою поринула в папери. Раптом пролунав гучний сигнал повітряної тривоги. Усі працівники підхопилися, почавши швидко збирати свої речі, щоб спуститися в укриття. — Нам потрібно йти! Усі в підвал! — вигукнула жінка, яка зустріла Марію, вказуючи на сходи. Марія, яка вперше потрапила в подібну ситуацію на роботі, розгубилася. Вона схопила свою сумку і попрямувала за іншими працівниками, її серце калатало. Спустившись у підвал, вона побачила велике приміщення, яке було переобладнане на тимчасове укриття, де вже сиділи десятки людей. На стільцях, що були розташовані по всьому підвалу, сиділи працівники. Голоси людей перетворилися на стривожений гул. Раптом пролунав знайомий, впевнений голос: — "Тривога триватиме недовго. Просто зберігайте спокій". Марія підняла голову і її серце знову завмерло. Біля входу в підвал стояв Максим. Він був з телефонами в руках, спокійний, як скеля серед бурхливого моря. Він давав вказівки іншим працівникам, а потім його погляд зупинився на Марії. На його обличчі промайнуло здивування, а потім він посміхнувся, його очі наповнились світлом. — Маріє? Що ти тут робиш? — запитав він, підійшовши до неї. — Я… я тут працюю. Асистент проєкту, — збентежено відповіла вона. Максим відсунув стілець, запрошуючи її сісти. Його очі блищали. Він сів поруч і тихо, щоб ніхто не чув, сказав: — Маріє, я не просто колега Миколи. Ця фірма… це моя фірма. Я її власник. Я шукав тебе. Після нашої зустрічі я згадав, що Микола казав про тебе, як про талановитого архітектора з Мелітополя. Я зателефонував йому, і він підтвердив, що це ти. Хочу запропонувати тобі роботу твоєї мрії, Маріє. Не просто асистента. Повноцінного архітектора. Як тільки ти будеш готова. Марія дивилася на нього, не вірячи власним вухам. Її дихання зупинилося. Вона відчувала, як у ній знову розгорається вогник надії, що згас тиждень тому. Вона подивилася в його очі, і в них побачила щось більше, ніж просто діловий інтерес. Це була щирість, співчуття і… щось, що змусило її серце битися швидше. Її майбутнє, яке ще вчора здавалося сірим і безнадійним, раптом засяяло новими фарбами. Вона не знала, що буде далі, але тепер вона була впевнена — все буде добре. Далі буде...

❗️Шукайте, де перезимувати: є ризик обмеження подачі газу у багатьох містах України, — голова Спілки споживачів комунальних послуг Попенко. За словами експерта, якщо пощастить, то Захід України ще витримає після обстрілів і буде з газом та світлом. Але решті треба подумати, куди переїхати.

🌸 Різдво Пресвятої Богородиці – свято надії та світла 8 вересня православні християни відзначають одне з найбільш шанованих свят – Різдво Пресвятої Богородиці. Це перше велике Богородичне свято у церковному році, яке в народі здавна символізує прихід благословення, надії та нового початку. За переданням, довгий час праведні батьки Діва Марії – Йоаким і Анна – не мали дітей. Вони щиро молилися Господу і вже у старості отримали найбільший дар – доньку Марію, якій судилося стати Матір’ю Спасителя. Її народження стало радістю не тільки для батьків, а й для всього людства, бо саме з цього дня почалася підготовка до пришестя Христа. ✨ У християнській традиції Різдво Богородиці називають святом “світанку спасіння”, адже воно відкриває нову сторінку в історії світу. Це день, коли в темряві з’явилося світло, а людство отримало надію на милість і любов Божу. У народі до цього свята також було чимало звичаїв: -господині пекли коровай і ділилися ним із сусідами; -дівчата молилися Пречистій, просячи щасливої долі; -вважалося, що після цього дня осінь стає по-справжньому золотою. 💙 Різдво Пресвятої Богородиці – це нагадування кожному з нас, що навіть у найтемніші часи з’являється промінь світла. Це день, коли варто помолитися за своїх рідних, попросити миру для душі та для України, подякувати за життя і за те, що маємо поруч тих, кого любимо. Нехай це свято принесе у ваш дім тепло, спокій і радість. З Різдвом Пресвятої Богородиці! 🌸

#поезія Дихають вітром дерева услід, Стільки надій, стільки віри та слів В неї самої, ще й ділить на світ: Спокій приносить. Фрази цілющі вплітає в рядки, Усмішка тепла та потиск руки В неї, хоч важко, та є для близьких. Котяться сльози. Тиха молитва, хрестом оберіг. В неї в душі – досі лютий та сніг. Серце розіп'яте на вівтарі Десь там – на сході. Їй би утішитись. Довга доба. Поруч щебече про дім дітвора – Знову любов і трима й зігріва. Болю вже досить. Хай буде мир і добро, буде день. Хай повернеться найближчий з людей, Бо щосекунди з надією жде Й Господа просить. Боже, заший небеса, залатай. Зливами хлюпає сон через край. Вистиглі світлом жита – на врожай, Сонце – в покоси. 06.08.2025 Олеся Репа

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 8 Вечір, після розмови в кафе, був важким. Марія сиділа в ліжку, вдивляючись у мерехтливі вогники нічного Києва за вікном, що просочувалися крізь тонкі штори. Аліна спала, схиливши голову їй на коліна, її дихання було єдиним звуком у цій чужій, наповненій напругою квартирі. Слова Ольги досі різали слух, а спогад про відчайдушний погляд Аліни, що сиділа біля будинку і чекала, розривав серце. Марія відчула, як її поглинає самотність. У такі моменти вона завжди шукала розради в спогадах про своїх батьків. Минуло вже десять років з тієї страшної автокатастрофи, що забрала їхнє життя, але біль втрати ніколи не зникав повністю, лише притуплявся. "Мамо, що мені робити? — шепотіла вона в порожнечу. — Ти завжди знала відповіді на все. Ти була такою сильною, такою мудрою. Як би ти вчинила? Як би ти захистила Аліну?" Марія заплющила очі, намагаючись відновити її образ: ніжні руки, тепла усмішка, завжди повні розуміння очі. Її мама, Олена, була вчителькою, завжди спокійною, здатною знайти слова втіхи для будь-кого. Вона вчила Марію, що навіть у найтемніші часи потрібно шукати світло, вірити в добро і ніколи не здаватися. "Головне — це сім'я, Марусю, — чулося у її пам'яті мамине тихе напуття. — Тримайся за своїх, і ви пройдете через усе". "Але хто тепер моя сім'я, мамо? — думала Марія. — Аліна, так. Але хто ще? Я зовсім без підтримки в цьому світі, що руйнується". Поруч з образом матері завжди з'являвся батько, Віктор. Він був міцним, надійним, здатним полагодити все, що завгодно, від зламаної іграшки до розбитого серця. Його широкі плечі завжди були для неї опорою, його мудрі поради — дороговказом. Він навчив її не боятися труднощів, дивитися в очі проблемам і завжди знаходити вихід. "Немає безвихідних ситуацій, доню, — любив повторювати він, — є лише ті, з яких ми ще не знайшли вихід". Марія стиснула кулаки. Їй так бракувало їхньої присутності, їхньої мудрості. Їй так хотілося відчути тепло батьківських обіймів, почути їхній заспокійливий голос. Але їх не було. Їй доводилося покладатися тільки на себе. "Я мушу бути сильною, як ви, — подумала вона. — Заради Аліни. Я знайду вихід. Завжди є вихід". Вона згадала пропозицію Миколи про Максима і роботу. Це був перший реальний шанс. Марія відчула, як у ній знову запалюється крихітна іскорка надії. Це був виклик. Вона мала відновити своє життя, і життя Аліни. З цією думкою вона заплющила очі, намагаючись знайти хоч трохи спокою. Завтра буде новий день, і вона повинна бути готовою до нього. Вона відчувала, що її батьки, десь там, пишаються нею і дають їй сили. Далі буде...

#поезія На зустріч осені іду, Де тихо світиться дорога. Свої я мрії тут знайду, Хоча і серце рве тривога. Вітри приносять аромат Горіхів, яблучок медових. А осінь в золотий наряд Малює барви в днях чудових. У серці світло ожива, Немов багаття серед саду. Осінній день мене віта, Дарує спокій і відраду. І знову казка ожива, В осіннім сяйві день палає. Душа, як музика, жива, Любов у серці розквітає. Вже листя падає в саду, Легкий туман встеляє ранки. І серце чує на ходу Осінніх мрій ясні світанки. Л. Медина.