#поезія
Андрієві К.,
"Журналіст"

Я пишу братові – він десь з побратимами
Тримає небо над східним кордоном і над всією країною.
В мене немає рідних братів, але є він,
Наразі це неважливо, аби лише відповів.
Питаю: "Як ти? Холодно?", але ж надворі лютий,
Як і три роки тому. Треба діждатись "плюсика".
Пишу якісь дурниці: щось із новин, погоду...
Це все так неважливо, розмова якась порожня.
Він мав би писати статті, шукати до них ілюстрації,
Натомість він чистить зброю і з фото мені посміхається.
Отримую: "Привіт, все добре, просто зв'язок "лежав",
Читаю твої повідомлення, добре, що десь є сестра".
Обмінюємося смайлами, стає спокійнішим день,
Бо брат мій тримає небо над тисячами людей.

28.02.2025
Олеся Репа

Коли The Economist — журнал, який читають кабінети й ради директорів, — ставить у розділі лідерів заголовок «Fixing the rot in Ukraine
України @News#News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
#кримінал #корупція
https://brovaryregion.in.ua/?p=45191

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

“Частина твого світу” Еббі Хіменес
Перша частина серії
Видавництво Віват

Через єнота Алексіс влетіла в кювет і застрягла бозна-де. Повз проїжджав гарненький молодик Деніел, який допоміг витягнути машину. Дорогою Алексіс заїхала у місцеву забігайлівку, і овва - Деніел тут. Він відвіз її до себе додому, звідки вона вранці здійснила променад ганьби. Нова зустріч, побачення, розмови телефоном… Наче все йде до стосунків, але їм заважає різниця у статусі та віці. Алексіс - лікарка з заможної родини, на яку покладають певні сподівання, але вона думками постійно повертається у Вакан до чарівного столяра.

Ця книга захопила мене і не відпускала, доки не дочитаю. Тут про проблеми з батьками, життя з аб’юзером, вміння обирати себе, про складний шлях один до одного, щире кохання та дрібку магії. У книзі багато внутрішніх монологів та рефлексії, де герої описують свої почуття, і це так гарно, що я ледь не плакала. А на контрасті є купа кумедних моментів: обмін відвертими фото, імена тварин на фермі Дага, пікнік та кінотеатр. І плюс класні діалоги.

Авторка створила двох різних та водночас схожих людей, яким по-різному пощастило та водночас не пощастило. Алексіс пощастило мати визначеність в житті та можливість займатися улюбленою справою без необхідності виплачувати студентський кредит. На жаль, в комплекті йшла токсична родина та стосунки. Деніелу пощастило мати ціле містечко небайдужих друзів та руки з потрібного місця. На жаль, в комплекті йшло недальновидне рішення щодо родинного будинку. Вони з різних Всесвітів, але ж така прекрасна пара.

Деніел - це просто щось нереальне (і не тільки тому, що він герой книги). Від його ідеальності навіть трохи боляче) Він, звісно ж, прекрасний та відповідальний, вміє готувати та створювати меблі, підтримує Алексіс і прямо таки боготворить її. Його коментарі щодо стосунків на відстані - в саме серденько.

Звісно, буде драма, але від таких книг все одно очікуєш хепіенду, і він, як правило, не розчаровує. Дефінетлі, мені треба ще книг Еббі Хіменес.

ЗУСТРІЧ ДОЛІ

(рондель)

Ти з'явився вихром у житті,
Як тобі вдалося? Не збагну
Ніби сміх і полум'я зі сну,
Дивним ритмом на серцебитті.

Я читаю, ніби у статті
Долю твою творчу непросту.
Ти з'явився вихром у житті,
Як тобі вдалося? Не збагну.

Час відкрив нам дружбу в прямоті,
І розмову цінну затяжну.
Я прийму цей дар як за ціну.
Ніби світлий промінь в темноті
Ти з'явився вихром у житті.

Автори: Мирослав Манюк
Світлана Суниця

23.09.2025

Ось я і отримала третю книгу "Нескорені: Шляхами поколінь". Дякую Вам пані Ольго за теплі побажання і можливість читати Вашу чудову до глибини душі поезію. Її неможливо не читати, воно торкається сердець, в них є все, що відчуває кожна людина. А малюнки пана Володимира Реброва, це щось неймовірно, їх хочеться переглядати і переглядати. В картинах вся Україна, її біль і надія на краще майбутнє... Почну читати, як тільки прочитаю 2 книги "Перші: Гетьмани України" Валентин Терлецький і Ярослава Дегтяренко, а поки що я тільки передмову прочитала, яка зворушила мене до глибині душі. Здоров'я всім, Божого захисту, перемоги та мирного неба!🙏💙💛✌️🇺🇦🕊

Привітик)

Перш за все хочу зазначити що я, крім того що займаюсь #бісероплетіння маю ще таке хоббі як читання книг📚
Не ганяюсь за всякими трендами, просто читаю що подобається і скільки можу по мірі можливості. (Сто книг в місяць прочитаного у мене не має.)

Минулого місяця, у мене був 0️⃣ прочитаних книг. Поряду особистих причин, цього місяця хочу це виправити. Як там кажуть: публічні обіцянки краще мотивують, давайте перевірим🙃

На даний момент у мене уже є 1️⃣ прочитана книга в цьому місяці. До кінця місяця хочу ще 5️⃣.

Як думаєте зможу?

#Anita_книги

#книголюб #книгоман #люблючитати #книгиукраїнською #книжковийблог #книги

А ще в суботу та неділю, або в державні і релігійні свята, вже читаю 2-у книгу Валентина Терлецького про "Гетьмани України: Перші." Цього разу мова йде про гетманів Петра Конашевича-Сагайдачного і Івана Сулими. Ось стільки я поки що читаю про Петра Сагайдачного, то ж що нового я дізналася про нього, я і розповім. Настільки я пам'ятаю, з радянських книг, ці всі українських воїнів-козаків зображали кумедними та недолугими людьми, на яких не варто було звертати уваги, ну як сказати, їх зображали як просто шукачів пригод і тому под. А Петра Сагайдачного згадували, як про визволителя українських християн з турецької неволі, і все, більше нічого про нього я не знала.

З цієї книги я багато цього цікавого дізналася: Де він приблизно народився, що змусило після навчання стати не державним керівником, а займатися військовою справою, починаючи від козака і аж до того, коли його обирали кілька разів на посаду гетьмана України, чи був щасливий його шлюб, як йому вдалося обдурити поляків, щоби здобути привілеїв для козаків. І Сагайдачний з козацьким військом після кількох перемог проти бурсуман, взагалі здобули повагу по всіх європейських країнах. Їх дуже поважали, хотіли знатися з ними, навіть наймали для хрестового походу проти мусульман. Ось яка була слава серед європейських країнах Європи про наших козаків воїнів. Слава і честь їм, і слава і честь нашим теперішнім воїнам, які зараз показують, що таке честь і гідність нашого народу і за що ми боремося. "Козацького роду, нема переводу".🇺🇦✌️💙💛

Читаю вже другу книгу Романа Кирнасова "Новий поворот" з трилогії "Людина з нізвідки". В першій книзі Аніка, коли потрапила до іншого тисячоліття потрапила в пастку, з якої не змогла вибратися і загинула, але як я зрозуміла, вона не зовсім загинула. Ну це ж фантастика, і як це є в кожній фантастичній книзі дива існують, то ж сподіваюся, що Аніка ще з'явиться в цій чи в наступній книзі. Отже так:

Льотка на ім'я Сардія, була знайдена 12-річним хлопцем, на ім'я Микола. І як усі хлопці у такому віці, йому стало цікаво, що це таке. Він зрозумів, що перед ним незвичний об'єкт, щось з фантастики, про яку він ніколи не знав і не бачив. Він одразу зрозумів, що про це ніхто не повинен знати, особливо, коли він знайшов в середині льотці труп Аніки і коли сама льотка заговорила з ним. Сардія все пояснила Миколи, розповіла, хто вона, звідки прибула і ким була Аніка, і чим вона займалася до своєї смерті. Також показала, як виглядала Аніка і показала її щоденник, який вона вела і в якому вона просила потурбуватися про свою дочку, якщо вона помре, а льотку хтось знайде. Ось стільки, щоби знайти кротовину, щоби потрапити до іншого минулого, де перебуває дочка Аніки на ім'я Сінтія, потрібен час, а хлопцеві потрібно було багато всьому навчитися, щоби управляти літальним апаратом штучного інтелекту, то ж він вирішив до закінчення другої світової війни закопати Сардію, йти на війну, здобувати освіту, а по закінченні війни і навчання, повернутися до Сардії і вже на місці зрозуміти, що робити далі. Минуло десять років війні, він знайшов це місце, де закопав Сардію, і тут вже зрозуміли, що треба буде зробити так, щоби запобігти третьої світової війни, для того треба сучасну зброю, щоби вбити батьків тих людей, через яких через кілька років розпочнеться війна, тобто не дати їм народитися. Микола вирішив продати все своє майно та купити собі круту зброю. Під час продажі майна, чи то купівлі зброї, (я вже не пам'ятаю, бо вже далеко читаю), він розговорився з своїм знайомим. Спочатку він не хотів йому розповідати, але Арсеній наполіг і Микола все йому розповів.

Що було далі, я не буду розповідати, хай це залишиться інтригою для тих, хто читає цю книгу з самого спочатку!🫠😉🙃

А ще в суботу та неділю, або в державні і релігійні свята, вже читаю 2-у книгу Валентина Терлецького про "Гетьмани України: Перші." Цього разу мова йде про гетманів Петра Конашевича-Сагайдачного і Івана Сулими. Ось стільки я поки що читаю про Петра Сагайдачного, то ж що нового я дізналася про нього, я і розповім. Настільки я пам'ятаю, з радянських книг, ці всі українських воїнів-козаків зображали кумедними та недолугими людьми, на яких не варто було звертати уваги, ну як сказати, їх зображали як просто шукачів пригод і тому под. А Петра Сагайдачного згадували, як про визволителя українських християн з турецької неволі, і все, більше нічого про нього я не знала.

З цієї книги я багато цього цікавого дізналася: Де він приблизно народився, що змусило після навчання стати не державним керівником, а займатися військовою справою, починаючи від козака і аж до того, коли його обирали кілька разів на посаду гетьмана України, чи був щасливий його шлюб, як йому вдалося обдурити поляків, щоби здобути привілеїв для козаків. І Сагайдачний з козацьким військом після кількох перемог проти бурсуман, взагалі здобули повагу по всіх європейських країнах. Їх дуже поважали, хотіли знатися з ними, навіть наймали для хрестового походу проти мусульман. Ось яка була слава серед європейських країнах Європи про наших козаків воїнів. Слава і честь їм, і слава і честь нашим теперішнім воїнам, які зараз показують, що таке честь і гідність нашого народу і за що ми боремося. "Козацького роду, нема переводу".🇺🇦✌️💙💛

Читаю вже другу книгу Романа Кирнасова "Новий поворот" з трилогії "Людина з нізвідки". В першій книзі Аніка, коли потрапила до іншого тисячоліття потрапила в пастку, з якої не змогла вибратися і загинула, але як я зрозуміла, вона не зовсім загинула. Ну це ж фантастика, і як це є в кожній фантастичній книзі дива існують, то ж сподіваюся, що Аніка ще з'явиться в цій чи в наступній книзі. Отже так:

Льотка на ім'я Сардія, була знайдена 12-річним хлопцем, на ім'я Микола. І як усі хлопці у такому віці, йому стало цікаво, що це таке. Він зрозумів, що перед ним незвичний об'єкт, щось з фантастики, про яку він ніколи не знав і не бачив. Він одразу зрозумів, що про це ніхто не повинен знати, особливо, коли він знайшов в середині льотці труп Аніки і коли сама льотка заговорила з ним. Сардія все пояснила Миколи, розповіла, хто вона, звідки прибула і ким була Аніка, і чим вона займалася до своєї. Також показала, як виглядала Аніка і показала її щоденник, який вона вела і в якому вона просила потурбуватися про свою, якщо вона помре, а льотку хтось знайде. Ось стільки, щоби знайти кротовину, щоби потрапити до іншого минулого, де перебуває дочка Аніки на ім'я Сінтія, потрібен час, а хлопцеві потрібно було багато всьому навчитися, щоби управляти літальним апаратом штучного інтелекту, то ж він вирішив до закінчення другої світової війни закопати Сардію, йти на війну, здобувати освіту, а по закінченні війни і навчання, повернутися до Сардії і вже на місці зрозуміти, що робити далі. Минуло десять років війні, він знайшов це місце, де закопав Сардію, і тут вже зрозуміли, що треба буде буде зробити так, щоби запобігти третьої світової війни, для того треба сучасну зброю щоби вбити батьків тих людей, через яких через кілька років розпочнеться війна, тобто не дати їм народитися. Микола вирішив продати все своє майно та купити собі круту зброю. Під час продажі майна, чи то купівлі зброї, (я вже не пам'ятаю, бо вже далеко читаю), він розговорився з своїм знайомим. Спочатку він не хотів йому розповідати, але Арсеній наполіг і Микола все йому розповів.

Що було далі, я не буду розповідати, хай це залишиться інтригою для тих, хто читає цю книгу з самого спочатку!🫠😉🙃