🎮 Вітаю! Це я, Маріо! Так-так, той самий — у червоній шапці, з вусами й величезним бажанням врятувати принцесу (знову). Сьогодні я хочу розповісти вам про одну річ, яка ніколи не виходить з моди — піксель-арт! 🧱🎨 Піксель-арт — це стиль малювання, де зображення складаються з маленьких квадратиків — пікселів, як мозаїка. У 80-х та 90-х саме так виглядала більшість відеоігор, бо комп’ютери не могли показати більше. І вгадайте що? Я теж був створений із пікселів! (І виглядав чудово! 😉) Чому піксель-арт знову в моді? 1. 🕹️ Ностальгія — гравці з усього світу згадують дитинство, коли все було простіше, але захопливо. 2. 🧠 Стиль — цей вид мистецтва виглядає круто, впізнавано і має свій особливий шарм. 3. 🎨 Творча свобода — у пікселях можна намалювати що завгодно — від драконів до… красунь! 4. 📱 Легкість у створенні — піксель-арт ідеально підходить для мобільних ігор та інді-проєктів. Сьогодні піксель-арт — це не обмеження, а свідомий вибір. І хто знає, може саме тому мене досі всі впізнають! 😄 🔧 Тож якщо бачиш десь зображення з квадратиків — не поспішай сміятись. Це може бути маленький шедевр! З любовʼю до пікселів і пригод — ваш Маріо! 🍝🧢 #fan_art #супер_порада #супер_факт

## Бабусині секрети: онлайн-спогади з кухні ❤️ Запах свіжоспеченого хліба, гарячого борщу та бабусиних вареників... Хто з нас не пам'ятає ці неймовірні аромати, що наповнювали бабусину кухню?  Саме там, серед каструль, банок з варенням та старих фотографій, народжувалися найсмачніші страви та найтепліші спогади. Сьогодні хочу запросити вас на подорож у часі – до бабусиної кухні, але не в реальному житті, а в онлайн-просторі!  Я створила невелику колекцію рецептів, фотографій та історій, що пов'язані з кулінарною спадщиною моєї бабусі.  Це не просто рецепти, а й шматочки сімейної історії, передані з покоління в покоління. Що ви знайдете на моїй сторінці: • Унікальні рецепти:  Від традиційних українських страв до бабусиних секретних рецептів пирогів та варення. • Фотографії з архіву:  Пориньте в атмосферу минулих часів, розглядаючи старі фото з бабусиною кухнею. • Спогади та історії:  Дізнайтеся про історії, пов'язані з кожним рецептом, і про те, як бабуся створювала свої кулінарні шедеври. Я переконана, що кожен знайде на цій сторінці щось особливе –  аромат ностальгії, надих на приготування чогось смачненького, або просто приємний вечір у компанії теплих спогадів. Запрошую вас підписатися та долучитися до моєї онлайн-подорожі на кухню до бабусі!  Давайте разом збережемо та передамо наступним поколінням цінну кулінарну та сімейну спадщину. #бабусинірецепти #сімейнітрадиції #українськакухня #ностальгія #кулінарія #спогади #онлайнспогади #кухня #смачно #традиції

#думки Усі люди носять маски. Навіть ти і я. Не тіш себе ілюзіями — щирість, як сир у мишоловці, буває або невигідною, або недовгою. На роботі — одна маска: дисциплінованість, мовчазне терпіння, іноді приправлене примусовою ввічливістю. З коханою людиною — інша: трохи солодкої неправди, щоб не зіпсувати настрій, трохи прихованих образ, щоб не відлякати. У компанії старих друзів — ще одна: ностальгія, жарти, роль "свого серед своїх", навіть якщо тобі давно там тісно. Ми змінюємо маски не від добра. Ми боїмося бути собою — бо справжнє "я" часто нікому не потрібне. Воно незручне, нетактовне, з недоліками і тріщинами. І світ не шкодує тих, хто знімає захист — він або зламає, або висміє. Тому, коли ти дивишся на когось і раптом бачиш інше обличчя — не дивуйся. Це не зрада. Це просто стара маска тріснула. А нова ще не встигла застигнути. І найстрашніше — дехто вже й сам забув, ким був до того, як почав приміряти ці маски. Ти не зобов'язаний подобатись. Нікому. Навіть собі — не щодня. Є люди, що завжди усміхаються. Їх називають сильними. Насправді ж іноді за тією посмішкою — ледь не крик. Але мовчать. Бо соромно. Бо незручно. Бо «сильні ж не плачуть». Та знаєш, що справді важко? Зізнатися: мені зле. І дозволити собі просто бути — не героєм, не ідеальним, не зручним. А — собою. З тріщинами, слабкостями, зі всім набором людського. Не всім треба довіряти — це правда. Люди бувають болем. Але й серед них є ті, хто стане тобі опорою. Хоч і не з першого разу. Помиляйся. Вляпуйся. Це краще, ніж усе життя стояти на місці, боячись ще раз спіткнутися, ще раз впасти. І не треба шукати себе, як безглузду інструкцію до складного приладу. Себе не треба вигадувати. Себе треба відчути. Пізнати. Прийняти. Навчитися бути в цьому тілі, з цими думками, з цими шрамами — і не соромитися. Життя ж не чернетка: його не перепишеш. Якщо постійно будеш грати роль, колись забудеш, хто ти був з самого спочатку. Я не захоплююсь «безкомплексними». Я захоплююсь тими, хто чесно визнає: мені буває страшно. І все одно йде далі. Хитко, з сумнівами, але — своїм шляхом.

Чомусь захотілось поділитися Згора пожовкле листя листопаду, Вже чорнобривці відчувають перший сніг. А теплий вітерець відчув солодку зраду... І знов іду одна, не відчуваю ніг. І знов не прийдеш ти до мене, як і вчора Ти не прийшов, бо був з другою ти.. Як боляче згадать минуле: знову й знову Схвильовано кричав ти вслід мені -"прости"... Не знаю, що робить, можливо й не любила. Не знаю,що сказать- хороший був пролог, Та, схоже, що в любові зламані вітрила. Немає хепі енду- трагічний епілог.... #ностальгія

#поезія Так багато змінюється з віком... Думки, бажання, істини прості. Душа вже зовсім інших хоче ліків. З віком ми міняємось й самі... І погляди зробились не такими... І ностальгія часто серце огорта... Вже не такі легкі життєві крила. І мрія не тих вимірах літа... Так багато змінюється з віком... Проблеми вже не ті турбують нас... Зима частіше заглядає в вікна. І, мов шалений, поспішає час... Наталія Городчук

#new_ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Kalush Orchestra - Ностальгія (2025) https://www.youtube.com/watch?v=LJONpeaD06o

#цитати Мрії — це коли віриш, що попереду все буде краще, ніж буде насправді. Ностальгія — це коли серце шепоче, що колись було краще, ніж було насправді. А щастя — це коли вже не має значення, що було і що буде… Коли просто живеш, приймаючи все, як є.

Привітик) На мене трохи найшла ностальгія, захотілось переглянути серіал Мерлін або ж Пригоди Мерліна 2008р. Цікавила взаємодія Мерліна і Німоє, раніше не звертала на це увпги, але цього разу це впала в око. З'явилось натхнення, і ось що вийшло. Повне відео тут https://youtu.be/7MQh65sjsCM А що скажите ви? Як вони вам? #Merlin #магія #фентезі #історичні #пригоди

Вітаю...А чи давно Ви мріяли про повернення назад в дитинство? Нажаль, це тільки мрії та спогади про бестурботність, а час він невгамовний...Біжить, біжить... Ну так що ж робити? Вихід є ...Це книги, на які час немає впливу, і він (час)не взмозі нам заборонити подорож назад в дитинство... Всеволод Нестайко створив для нас не просто книжку, а справжню мандрівку у світ дитинства, де пригоди чекають за кожним кутком. «Тореадори з Васюківки» – це історія, що пахне сонцем, сільськими дорогами та безтурботними літніми днями, коли найбільші турботи – це нові фантазії та витівки двох друзів. Павлуша Завгородній і Ява Рень – майстри вигадок, безстрашні дослідники власного всесвіту, в якому вуличні кориди, підземні тунелі та шкільні пригоди стають легендами. Читати їхню історію – це повернутися в ті часи, коли друзі були центром твого світу, а будь-яка витівка могла перетворитися на пригоду світового масштабу. Гумор у книзі – гострий і справжній, а ностальгія – тепла і щемлива. Це текст, що не просто розважає, а нагадує, як важливо зберігати в собі дитяче захоплення життям, сміх і готовність до відкриттів. А щоб відчути ще більше атмосферу дитинства(нашого з вами ...Яке було насправді.Але колись давно що то здається й неправда) й повністю зануритися у той світ....Безтурботності й жаги до пригод , варто б заглянути в телеграм-канал UA «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ...», де доступна повна аудіозбірка трилогії. Це можливість не просто згадати своє дитинство, а й подарувати його тим, хто тільки починає свій шлях у світі Української літератури. Адже саме через такі історії ми навчаємо дітей любити свою мову, свою культуру та свої корені. Приємного прослуховування та веселих спогадів! Хто знає, можливо, десь у душі ми всі з Вами трохи тореадори з Васюківки😉🤝 https://t.me/RuslanSpeaks ✍️20.05.2025

Ностальгія...Ой,мала нічка-петрівочка не виспалася Маланочка...під вікном чуєш: У ваших дверях чотири дошки, Пустіть Меланку до хати трошки, Пустіть до хати - будем плясати, Дайте горіхів - будем кусати! Пустіть до груби - загріти зуби, Пустіть до печі - погріти плечі! А ти бігаєш по хаті,як божевільна шукаєш хустину,бо треба Маланка пустити. P.S.усі костюми,композиції мої односельці робили власноруч і за власні кошти...гарно було до 2020 року,а потім ковід,карантин,комендантський час,повномасштабне вторгнення...зараз тільки згадуєш і ностальгія.