Шпінель Сонячна

  • ВДОВА-НАДІЯ

    Чого дуб столітній
    на яр похилився...
    Явір молоденький
    сльозами залився.

    Діти на соломі
    в убогій хатині,
    як ті поросята,
    натягли фантину.

    Крапає зі стелі
    в свиняче корито.
    Заплакані вікна
    тужать за літом.

    Осінь небо мокре
    куфайками вкрила.
    Чорним стало небо,
    з рукавів їх пірить.

    Удовині руки
    були колись білі.
    Коли дівувала,
    та ще на весіллі.

    Від тяжкої праці
    тепер руки тії,
    колгоспної праці,
    стали землянії.

    ...Прояснилось небо,
    хмари золотії.
    Не змінилась доля
    у вдови-Надії.

    Чого дуб столітній
    на яр похилився...
    Явір молоденький,
    сльозами залився.

    1951 Григорій Сагайдак
    ВДОВА-НАДІЯ Чого дуб столітній на яр похилився... Явір молоденький сльозами залився. Діти на соломі в убогій хатині, як ті поросята, натягли фантину. Крапає зі стелі в свиняче корито. Заплакані вікна тужать за літом. Осінь небо мокре куфайками вкрила. Чорним стало небо, з рукавів їх пірить. Удовині руки були колись білі. Коли дівувала, та ще на весіллі. Від тяжкої праці тепер руки тії, колгоспної праці, стали землянії. ...Прояснилось небо, хмари золотії. Не змінилась доля у вдови-Надії. Чого дуб столітній на яр похилився... Явір молоденький, сльозами залився. 1951 Григорій Сагайдак
    Like
    1
    105переглядів
  • Чернігів) Ніколи не набридає приїжджати прогулятись у це прекрасне місто. Цей раз відкрила для себе кав'ярню з дуже привітними відьмочками)
    Чернігів) Ніколи не набридає приїжджати прогулятись у це прекрасне місто. Цей раз відкрила для себе кав'ярню з дуже привітними відьмочками)
    Like
    1
    48переглядів
  • 62переглядів
  • Були колись вовки гуманні,
    безкровним не живились трупом,
    укритим струпом.

    Були колись і лицарі звитяги,
    захисники покривджених жінок,
    у бій ішли, як на танок.

    А коні то, які були?
    Нема вже, через людські стравоходи
    закінчили походи.

    І справжні генії були,
    не ті, що мучать ще народ
    й його захисників свобод.

    Тотальний час цей промине,
    була ж колись чума повальна,
    умре й ідея генеральна.

    1951 Григорій Сагайдак
    Були колись вовки гуманні, безкровним не живились трупом, укритим струпом. Були колись і лицарі звитяги, захисники покривджених жінок, у бій ішли, як на танок. А коні то, які були? Нема вже, через людські стравоходи закінчили походи. І справжні генії були, не ті, що мучать ще народ й його захисників свобод. Тотальний час цей промине, була ж колись чума повальна, умре й ідея генеральна. 1951 Григорій Сагайдак
    101переглядів
  • Професійний сушильник устілок
    Професійний сушильник устілок
    148переглядів 6Відтворень
  • Хрунь - це
    ?
    ?
    ?
    ?
    87переглядів
  • https://youtu.be/Op_a4wSYisE?si=XrdUqmsZW4eZ807W
    https://youtu.be/Op_a4wSYisE?si=XrdUqmsZW4eZ807W
    87переглядів
  • 96переглядів
  • Бачу я ромашки
    в дівочих руках,
    жевріє рум’янець
    на її щоках.

    Плаття горошкове,
    очі бурштинові,
    губи у нектарі,
    брівоньки смолові.

    Зрадів, як побачив
    таку чудовроду.
    Ми ішли по стежці,
    до чистого броду.

    Стали на пісок,
    а вона хлюпоче,
    нам босії ноги
    хвильками лоскоче.

    У руках красивих,
    ромашок букет,
    а голівки сонячні
    з золотих монет.

    - Це твої — дарую,
    всі візьми, - дала,
    як діток маленьких,
    мене обняла.

    Бачило нас сонце,
    в зелених лугах.
    Ми ішли, обнявшись,
    з букетом в руках.

    І веселу пісню
    легіт підхопив.
    Слухають ромашки
    чарівний мотив.

    На нас поглядають, -
    погляд чистий, ясний.
    Хочеться так жити,
    світ такий прекрасний.

    1950 Григорій Сагайдак
    Бачу я ромашки в дівочих руках, жевріє рум’янець на її щоках. Плаття горошкове, очі бурштинові, губи у нектарі, брівоньки смолові. Зрадів, як побачив таку чудовроду. Ми ішли по стежці, до чистого броду. Стали на пісок, а вона хлюпоче, нам босії ноги хвильками лоскоче. У руках красивих, ромашок букет, а голівки сонячні з золотих монет. - Це твої — дарую, всі візьми, - дала, як діток маленьких, мене обняла. Бачило нас сонце, в зелених лугах. Ми ішли, обнявшись, з букетом в руках. І веселу пісню легіт підхопив. Слухають ромашки чарівний мотив. На нас поглядають, - погляд чистий, ясний. Хочеться так жити, світ такий прекрасний. 1950 Григорій Сагайдак
    Love
    1
    133переглядів
  • Новий кліп гурту Цвях, їх живі виступи неперевершені, кожна пісня мінівистава
    https://youtu.be/hS_9gSXIYnk?si=W29b_k0a2qt5HJR_
    Новий кліп гурту Цвях, їх живі виступи неперевершені, кожна пісня мінівистава https://youtu.be/hS_9gSXIYnk?si=W29b_k0a2qt5HJR_
    Like
    Love
    2
    133переглядів
Більше дописів