КОМУНАРИ
Вожді “свободу” нам дали,
Користуватись не навчили.
Її тримали, як могли,
І нехотя розбили.
Не знали, що з нею робить,
Та й треба йти, було, до праці.
Вже не було кого громить,
Стояли пограбовані палаци.
Усе “загарбане” вернули,
Наїлись, напились.
По тому міцно всі поснули,
А рано піднялись.
Похмілля нам давило скроні,
Йшли на комунівські лани.
В крові назад несли долоні,
Махали нам крильми млини.
А завтра знову жито косим,
Все на комунівській землі.
Хоч всі обдертії і босі,
В руках криваві мозолі,
Та коси — дзень, дзень, дзень,
Кладуть вали грабки...
Так починали новий день
Молоді більшовики.
Осінь прийшла, помолотили,
В район забрали все зерно.
Щось комунарам наділили,
І всі розбіглися давно.
1954 Григорій Сагайдак
КОМУНАРИ
Вожді “свободу” нам дали,
Користуватись не навчили.
Її тримали, як могли,
І нехотя розбили.
Не знали, що з нею робить,
Та й треба йти, було, до праці.
Вже не було кого громить,
Стояли пограбовані палаци.
Усе “загарбане” вернули,
Наїлись, напились.
По тому міцно всі поснули,
А рано піднялись.
Похмілля нам давило скроні,
Йшли на комунівські лани.
В крові назад несли долоні,
Махали нам крильми млини.
А завтра знову жито косим,
Все на комунівській землі.
Хоч всі обдертії і босі,
В руках криваві мозолі,
Та коси — дзень, дзень, дзень,
Кладуть вали грабки...
Так починали новий день
Молоді більшовики.
Осінь прийшла, помолотили,
В район забрали все зерно.
Щось комунарам наділили,
І всі розбіглися давно.
1954 Григорій Сагайдак
Українська
English
