#думки Літо минає швидко — ніби теплий вітер, що мчить полями й зникає за горизонтом. Ще вчора було яскраве сонце, гучний сміх, аромат стиглих ягід і вечори, наповнені світлячками. А вже сьогодні — ранковий туман і відчуття, що ця казка ось-ось розчиниться в часі. Та в цьому — вся його краса. Літо вчить нас цінувати мить. Кожен промінь, кожен пташиний спів, кожен день, коли хочеться жити на повну. Воно нагадує: життя — теж як літо. Швидкоплинне. Яскраве. Неймовірне. І ми не маємо часу відкладати радість на потім. Живи зараз. Дихай на повні груди. Любов, мрії, тепло — усе це не варто залишати на потім. Бо кожна мить — неповторна. І саме в цих миттєвостях — справжнє життя.

#поезія Любов не печальна, а тільки приносить печаль від того, що вона нездійсненна і вдержати її неможливо. Е.М.Ремарк, "Чорний обеліск". Ти була потребою – не пристрастю, Звичкою тримати все в тіні. Ти прийшла і просто залишилася, Проростала клятвою в мені. Змовою – без драми недоречної, Порожнеча, вистуджена з дна, Кинула мене під ноги вечору – Сам в своїх обіймах доживав. Не була ні щастям, ані втратою, Без надриву душ, без передмов – Захололо серце, під лопаткою Оселився біль – моя любов. У легенях пилом недоречності, Сіллю в ранах, глибиною в світ, Безозвучним криком – став залежним я, Поглинала все живе в мені. Світла не несла, лише окравою Огортала пам'ять і печаль. Чорним обеліском в серці зраненім Стала у надмірності мовчань. Ніч лягає саваном розвітреним, А думки – як птахи об шибки: Ти мені ні полум'ям, ні зливою Не зосталась, витліла – лиш дим. Крає скальпель втрату – геометрія Пережитих днів тепер тягар. Цвинтарне затишшя. Не розгледів я: Пила з мене сили і життя. 25.07.2025 Олеся Репа

#думки Мабуть, я дивна… Бо люблю ясність... Люблю розуміти, на чому стою, хто ким є у цій грі і за що грає. Мені важливо, щоб люди говорили прямо - чого хочуть, що відчувають, на що розраховують. Щоб не прикидалися друзями... Не прикидалися любов’ю... Я уникаю токсичних зв’язків і ситуацій, які мене руйнують... Обираю гірку правду замість солодкої брехні... Віддаю перевагу прямим словам, а не натякам. Не люблю, коли хтось грається мною, коли я - серйозно... Мене ранить брехня, зламані обіцянки, зневага і втрата мого часу. Зате я безмежно ціную щирість...

#думки ....Не завжди в житті йде все так, як би нам цього хотілося... Не завжди можемо мати те, чого бажаємо... Але дякуймо Богу, що ми живі, що прокинулись вранці ... Можемо посміхатися людям, яких ми любимо, випити смачненької кави... Радіймо кожному дню! Не треба нічого ускладнювати, боятися, шукати, чекати ... Треба просто жити.

#поезія До всього звикаєш: чи вітер, чи дощ, може спека, Думки, що заснути вночі не дають, дзвін глухий порожнеч, Хвороби чужі, крики чайок, дороги далекі, Бездушність чиясь, чи тепло від сердець. Зживаєшся з тим, що повітря тріщить від напруги, Не можна додому, немає у ньому безпечних кутків. Із втомою – ноги гудуть, і зі зрадою друга – Дорожчими стали банкноти хрусткі. І миришся з горем, рахуючи втрати й до болю Стискаєш кулак, бо спинити не можеш ні смерч, ні сльоту. І вкотре картаєш себе: зарікався ж ніколи Не вірити в диво. І у чорноту. Приймаєш цей світ. Поступаєшся долі чи фарту. Зрізаєш зі шкіри рубці. Заспокоюєш пульс й супротив. За тридцять монет полонених здавали у рабство: Найкраще німі – лише тиск і дроти. Отак резонує в тобі на клітинному рівні Всепрощення й спрощення кіл на воді до похилих площин – Збудуєш консольні мости чи для злету трампліни. Епохи минають, щоб знов прорости. 09.06.2025 Олеся Репа

Скинув побратим в наш чатик, і понеслось. Ну от це прозвучало. Стільки років нам казали, що ЗСУ бусінки, найкращі, що кращі люди країни її захищають, і от думка типового тіпа, який не в ЗСУ, ходить на мітинги, робить якісь культурні проекти - що кращі люди країни саме такі. І правда, кому воно треба сидіти в руїнах без термінів служби та відпусток, їбашитись, кращі люди таким не займаються. Я звісно не думаю, що така думка панує у всіх, хто збирається на акції і взагалі ці акції мені подобаються за атмосферою - сам би сходив. Але читати таке відверто не дуже приємно. Я не вважаю цього тіпа кращою людиною країни. Бо дивлячись на нього розумію, що друга російсько-українська війна знову буде на моїх плечах, а цей тіп як і зараз буде десь явно не поряд, кращим за мене. Пробачте. Країні треба або не пиздіти, що ми кращі люди країни - її захисники, або триматися вже цієї думки врешті.

#думки З роками все більше розумієш, що найцінніше - простота! Ти цінуєш смачну каву, ту, що вариш сама, або ту, що тобі варять. Ти цінуєш в людях щирість і відданість. Кількість друзів зменшується з роками, вони просіюються немов пісок. Цінуєш тих, хто дзвонить у важкі моменти. Починаєш цінувати їх якість, а не їх кількість! У любові цінуєш турботу про тебе, вміння бути поруч, коли ти буваєш нестерпною, вміння мовчати. А обійми?! Як рідко ми стали розкривати свої руки, щоб обійняти! Шкода, що це приходить з досвідом. Час вчить і часом безжально, але проте, пояснює дохідливо... Життя... Часом у нього занадто гарне почуття гумору... Але не завжди нам смішно.

#думки Не всі щиро радіють за тебе — і це треба прийняти з тихим розумінням... Радість твоя — не для кожного... Хтось аплодує серцем... А хтось мовчки заздрить... Тому бережи своє світло для тих, хто не ховає очей, коли ти щаслива...

Щось таке коїться, що й не сформулюєш? Якщо без вишуканого матюччя?… То й мовчу назагал… Бо озвучити свої думки, то навіть для старого прапорщика занадто? Тому квіточки… Надвечірʼя…

#думки Ти ʍᴀєɯ ᴨᴩᴀʙᴏ ʙᴛᴏʍᴧюʙᴀᴛиᴄь... Аᴧᴇ ᴨᴀʍ’яᴛᴀй: нᴀʙіᴛь яᴋщᴏ йдᴇɯ ᴨᴏʙіᴧьнᴏ — ᴛи ʙᴄᴇ ᴏднᴏ йдᴇɯ... Інᴏді нᴀйᴄʍіᴧиʙіɯᴇ — цᴇ ᴨᴩᴏᴄᴛᴏ нᴇ ɜуᴨинятися...