Лігво моє так мене заманювало увесь день!?:)
Так призовно махало руками?:)
Обіцяло тепленьку ковдру, мʼякеньку подушку?:)

Аааааа я все товчуся й товчуся по хаті та обійстю!:)
Все якусь роботу собі знайду й знайду?:)

То якийсь черговий посуд намиваю!:)
То вже миті контейнери в їхню сованку пхаю!:)
То мОйонез колотаю!:) На олівʼє, яке Ірина Олександрова чекрижить?:)
То відходи від складових олівʼє куркам тягаю!:)

А ще Ірина Леонідівна мене по хліб відрядила!:!

Біжу я до крамниці по хліб, через паркан стрибаю, хххххоба, каштани лежать!

Не далі як вчора Larisa Marchenko цікавилася, чи хуч двійко каштанчиків в мене в кишенях є?
А їх в мене й не було!

То дійсним доповідаю!:)
Сьогодні недоліки виправила!:)
Каштанами кишені набила!:)

До крамниці не сама ходила!:)
З іншими супроводжуючими особами!:)
У вигляді кішки Онуки нашої Снігуроньки!:)

Вдома олівʼє нажерлася!
Яблуками відшліфувала!:)

Під ковдру залізла!
Гарячою Цуцилією обклалася!

Й миттєво очі почали заплющуватися!:)
А якщо жіночка чогось хоче й собі в цьому відмовляє, вона швидко старіє!:) Хіба воно мені тре?:)

МФК «Бровари» 2019 р. н. — срібні призери всеукраїнського турніру LEO CUP у Львові
#football_Browarschini #Броварський_футбол #Футбол_Бровари #Футбол_в_Броварському_краї #Brovarysport #футбол_football @brovarysport
https://brovarysport.net.ua/?p=38793

Леночка
Подышите!
Послушайте!
Если сердце грохочет,
как дюжина молотов, —
значит,
любовь над землею проросла!
Я для тебя
из чистого золота
выкую
чувств ослепительных
сталь!
Слышишь,
Леночка?
Мир этот скверный
с его расписаниями,
бытом,
тоской —
рассыплется пылью!
Я твой единственный,
самый верный,
хоть и зовусь
«не твоим» мужем
пока.
Пусть там
в квартире
диванная скука,
газета,
тапочки,
какой-то там Эдик…
Он думает —
муж!
Он думает —
счастье!
А у нас —
океаны!
А у нас —
бури средь веток!
А у нас —
взрыв любовного
запястья!
Лена!
Светом своим
озари эти стены!
Я к твоим ногам —
все поэмы,
все ритмы!
Пусть Эдик
считает
доходы и смены,
а мы —
над землей,
где сбываются
битвы!
Ты —
мой пожар!
Моя плазма!
Мой гений!
И пока
в небесах
кружат звезды-монеты,
я люблю тебя
без уступок
и без сомнений!
Слышишь?!
Лучшая
женщина
этой планеты!

НЬЮ - ЙОРК🎮🥊 На Таймс-сквері в встановили величезний ігровий автомат із живими бійцями всередині — перформанс приурочений до виходу фільму «Street Fighter» наступного тижня

ЛЕТИТЬ

Летять ракети-поторочі,
Несуть біду і, звісно, смерть.
Горять будинки серед ночі,
І чорний дим, неначе твердь.

Летять бляшанки понад нами,
Лунають вибухи страшні,
Летять з болючими слідами
І вісті чуємо сумні.

Летять, мов зграя чорних круків,
Несуть загрозу і біду.
Лишають смерть у вирі звуків,
І кров, і попіл на сліду.

Летять бляшанки із болота,
І небо крається від них.
За ними – смерть, журба, скорбота,
І чорний слід доріг страшних.

Летять смертельні вражі кварти,
З зарядом вбивчим на крилі,
На жаль, як бачим – це не жарти,
Стирають все з лиця землі.

Летить убивча вража сила,
Одна за одною летить,
Артіль убивчу в нас відкрила,
Й ніхто не взявсь її закрить.

12.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ВОВЧІ ПЛАНИ

Горять будинки, все палає,
І плавиться від жару сталь.
І дим густий все накриває.
А в душах – страх, і біль, й печаль.

Горять будівлі, школи, ха́ти,
І чорний попіл – замість мрій.
Летять ударів завдавати,
І не один, а й ці́лий рій.

І знову плани у них вовчі,
І знову бреше їхній цар.
А світ все дивиться, та мовчки,
На весь убивчий цей кошмар.

«Усе за планом!» — знову чути,
Та план давно уже в багні.
Бо можна правду загорнути,
Та не сховати злочин… ні!

Зробив в нас згарище і пустки,
Скрізь попіл, кров, сліди біди.
Ще й пов'язав нам чорні ху́стки
І кров пролив замість води.

Та не мовчить сама руїна,
Вона ввібрала в пам'ять все.
І кожна скривджена людина
Свій біль роками пронесе.

І знову бункер, знов промови,
І знову вигаданий рай.
А понад нами – чорні сови,
І знову чути: «Убивай!»

Не бачить він людського болю,
Не чує крику матерів.
Для нього кров – частина «волі»…
Цілком убивця озвірів.

13.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070397

ПРО ЯКУ ЛЮБОВ?

То ж про яку любов до України
Беру́ться говорити саме ті,
Із чиїх вуст не лине солов'їна
Й не линула ніко́ли у житті.

То ж про яку любов до краю цьо́го
Розповідають там, за парканом?
А що вони ж бо знають з то́го всьо́го?
Чи бачать, як йде ворог напролом?

Чи там за парканом так потерпають
Щоразу від ворожих всіх атак?
Чи там вони, як ми тут, добре знають
Про дії терористів-посіпак?

Та головне – на мові ані слова,
Ні слова калинової із вуст.
Чи їм смердить ця мова калинова,
Що ллють ворожу все життя, як муст?

Такі, на жаль – і там, і в Україна,
Що солов'їна їм є ніпощо́,
Та про любов ворожою все лине.
То та любов яка ж бо і про що?

Як можна про любов ту говорити
До неньки на ворожім ЯЗИКУ?
Ним можна неньку тільки очорнити,
А не торожить про любов палку́.

Бо мова й Україна – нероздільні,
За мову й неньку го́лови кладуть,
Та зізнання́ ворожою суцільні,
Й ніяк у мізки цьо́го не вкладуть.

І далі на ворожій про Вкраїну,
І далі на ворожій про любов.
Коли ж ворожа з мізків люду згине,
Немов роса, і не пове́рне знов?

10.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070270

СВІТОВА МАНЕРА

Знов ударів завдає
Ворог по столиці –
Скрізь заграва постає,
В небі – блискавиці.

Скрізь заграва постає.
Небо аж палає.
Світ не бачить? Так вдає
І спостерігає.

Світ не бачить? Так вдає
Буцім – небайду́же.
Цим нам болю додає –
А болить нас дуже.

Цим нам болю додає,
Рана більш ятри́ться.
Чи від цьо́го виграє́?
Буде дальш диви́ться?

Чи від цьо́го виграє́?
Що від цьо́го має?
Дозвіл цим він подає,
А той – не вгаває.

Дозвіл цим він подає
Нашим воріженькам.
Час все гірший настає
І палає ненька.

Час все гірший настає,
А світ споглядає,
Як наш нарід крівцю ллє
І їх захищає.

12.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070348

ЗУПИНИ ЦЮ ВРАЖУ БИТВУ

Знов потвори гаратають.
Боже, вбережи!
Хай життя не забирають,
Нам допоможи!

Знову пекло в нас триває,
Знову в нас біда,
Скрізь потвора нас сягає,
Матінко свята.

Пекло, людоньки, в столиці,
Пекло… Все пала.
Гаратання, блискавиці
З вражого крила́.

Любий Боже, вбережи нас,
Відверни біду,
У молитві сво́ї ру́ки
Знову я зведу́.

Поможи нам пережити,
Не лишай в біді,
Бо усі ми хочем жити –
Це в нас на меті.

Гаратання не стихає,
Все в вогні пала,
Блискавиця небо крає,
Ко́гось досягла.

Любий Боже, вчуй молитву,
Нас врятуй, молю́,
Зупини цю вражу битву
У мої́м краю́.

12.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070376

ЛЕТИТЬ

Летять ракети-поторочі,
Несуть біду і, звісно, смерть.
Горять будинки серед ночі,
І чорний дим, неначе твердь.

Летять бляшанки понад нами,
Лунають вибухи страшні,
Летять з болючими слідами
І вісті чуємо сумні.

Летять, мов зграя чорних круків,
Несуть загрозу і біду.
Лишають смерть у вирі звуків,
І кров, і попіл на сліду.

Летять бляшанки із болота,
І небо крається від них.
За ними – смерть, журба, скорбота,
І чорний слід доріг страшних.

Летять смертельні вражі кварти,
З зарядом вбивчим на крилі,
На жаль, як бачим – це не жарти,
Стирають все з лиця землі.

Летить убивча вража сила,
Одна за одною летить,
Артіль убивчу в нас відкрила,
Й ніхто не взявсь її закрить.

12.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026