• 😱НАБІР З 3-Х ГРАНОЛ ЗА ЦІНОЮ 2-Х

    Підтримка шкіри, волосся, м’язів та концентрації і це все завдяки одному набору🔥

    🫐Протеїнова гранола - ДИКІ ЯГОДИ(18 г білка)
    🍓Колагенова гранола - ПОЛУНИЦЯ/КОКОС(2.5 г колагену)
    🍒Омега гранола - ВИШНЯ/ШОКОЛАД(3-6-9 омега)

    Підтримай свій організм завдяки СИЛІ ТРЬОХ💥
    ⌛️Переходь на сайт та замовляй, пропозиція обмежена

    А тепер про приємне: роби замовлення за посиланням https://letyshops.com/ua/winwin?ww=29282593 та отримай кешбек понад 6% на усі замовлення Gregory mill 🎁

    Замовляй свій еліксир краси за посиланням https://aff.gregorymill.com.ua/AwIV9A Не пропустіть неймовірну можливість! Скуштуйте всі наші смаки та знайдіть свої фаворити!

    Український бренд натуральних гранул Gregory Mill запрошує до співпраці! Партнерська програма Gregory Mill https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!

    #гранула #подарунковібокси #зробленовукраїні #українськийбренд #безцукру #правельнехарчування #рекомендуємо #онлайнмагазин #ексклюзив #попробуй #вкусняшка #смачно #корисно #їжа #перекус
    #шопінг #подарунок #купить #магазин #товар #онлайн #акція #акция

    😱НАБІР З 3-Х ГРАНОЛ ЗА ЦІНОЮ 2-ХПідтримка шкіри, волосся, м’язів та концентрації і це все завдяки одному набору🔥🫐Протеїнова гранола - ДИКІ ЯГОДИ(18 г білка)🍓Колагенова гранола - ПОЛУНИЦЯ/КОКОС(2.5 г колагену)🍒Омега гранола - ВИШНЯ/ШОКОЛАД(3-6-9 омега)Підтримай свій організм завдяки СИЛІ ТРЬОХ💥⌛️Переходь на сайт та замовляй, пропозиція обмеженаА тепер про приємне: роби замовлення за посиланням https://letyshops.com/ua/winwin?ww=29282593 та отримай кешбек понад 6% на усі замовлення Gregory mill 🎁Замовляй свій еліксир краси за посиланням https://aff.gregorymill.com.ua/AwIV9A Не пропустіть неймовірну можливість! Скуштуйте всі наші смаки та знайдіть свої фаворити!Український бренд натуральних гранул Gregory Mill запрошує до співпраці! Партнерська програма Gregory Mill https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!#гранула #подарунковібокси #зробленовукраїні #українськийбренд #безцукру #правельнехарчування #рекомендуємо #онлайнмагазин #ексклюзив #попробуй #вкусняшка #смачно #корисно #їжа #перекус#шопінг #подарунок #купить #магазин #товар #онлайн #акція #акция
    4переглядів
  • ДИВНЕ СЕЛО
    Дмитро завжди казав, що в Україні є два види скарбів: ті, які ще не знайшли археологи, і ті, які вже давно лежать у сараях.

    Микола лише сміявся.

    — А ще є третій вид.

    — Який?

    — Ті, що баба продає як брухт, а потім біжить навздогін і кричить: «Ой, не той мішок забрали!»

    Біла «Газель» котилася між селами. З відчиненого вікна Дмитро раз у раз висував ручний гучномовець:

    — Купуємо чорний і кольоровий метал! Стару побутову техніку, акумулятори, пір'я! Купуємо старовинні речі!

    У першому селі день почався вдало. Вони купили два старі велосипеди, пральну машину, три акумулятори, мідний казан і такого величезного чавунного котла, що Микола сказав:

    — Якщо його добре почистити, можна борщ варити на все село.

    У другому селі справи пішли ще краще. Один дід продав електродвигун, який важив, мабуть, більше за самого діда, а бабуся винесла патефон, праску на вугіллі й старий самовар.

    — Хлопці, — усміхнулася вона, — якщо ще років десять не приїдете, то й мене купите як старовинну річ.

    — Не можемо, бабусю, — відповів Дмитро. — Людей ми не скуповуємо.

    — Шкода... А пенсія така, що вже й сама себе продати готова...

    Сміялися всі.

    До вечора кузов був заповнений майже доверху.

    — Може, вже додому? — запитав Микола.

    Дмитро подивився на дорогу, що губилася серед пагорбів.

    — Он ще якесь село. Заїдемо на пів години. Може, знайдемо щось цікаве.

    — У тебе це «на пів години» завжди закінчується пригодами.

    Дорога ставала дедалі вужчою.

    Асфальт давно закінчився, дерева схилилися над дорогою так низько, ніби намагалися підслухати розмову.

    Навігатор мовчав.

    Лише старий паперовий дорожній атлас показував, що десь попереду має бути село.

    Нарешті між деревами з'явилися поодинокі старі хати.

    Жодного магазину.

    Жодної вивіски.

    Навіть собаки не гавкали.

    Дмитро взяв гучномовець.

    — Купуємо чорний і кольоровий метал! Старовинні речі!..

    Відгук луною покотився між хатами.

    Через хвилину з подвір'я вийшов сухорлявий сивий дід.

    Наче давно чекав саме на них.

    — Старовину шукаєте?

    — Буває.

    — Ходімо.

    Дід повів їх до старої комори.

    Серед павутиння, старих скринь і пожовклих газет він дістав невеликий латунний компас.

    Той був дивний.

    Без жодної іржі.

    Наче його зробили вчора.

    Стрілка повільно оберталася сама по собі.

    — Не працює? — запитав Микола.

    — Навпаки, — усміхнувся дід. — Працює занадто добре.

    — І що він показує?

    — Не північ.

    — А що?

    — Він може показати, куди звичайній людині краще не ходити...

    Хлопці засміялися.

    — Гарний жарт.

    — Це не жарт.

    Дід раптом став серйозним.

    — І ще... не затримуйтеся тут після заходу сонця.

    — Чому?

    — Бо тоді село прокидається.

    Микола підморгнув Дмитрові.

    — Здається, дідові телевізор показує забагато містики.

    Старий не відповів.
    Лише тихо промовив:
    — Запам'ятайте одну річ. Якщо вночі вам здаватиметься, що дорога ходить колом, люди говорять неправду, а місяць світить не з того боку, — не дивіться очима. Дивіться компасом.

    Микола засміявся.
    — Це загадка чи інструкція?

    Дід повільно похитав головою.
    — Ні те, ні інше.

    Він озирнувся на темний ліс і додав майже пошепки:
    — І що б ви не почули після півночі... не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я.

    У ту ж мить десь над лісом прогримів грім.

    Дмитро розрахувався за компас і поклав його в бардачок.

    Старий мовчки розвернувся і пішов до своєї хати, не озираючись.

    Небо потемніло так швидко, ніби хтось накрив його важкою ковдрою.

    Перші великі краплі застукали по даху «Газелі».

    — Погода зіпсувалася, — сказав Микола.

    Вони рушили.

    За кілька хвилин Дмитро спробував увімкнути навігатор.

    На екрані блиснуло повідомлення:

    «Місцезнаходження не визначено».

    — Дивно...

    Він відкрив карту.

    Дорога була.

    Ліс був.

    А села... не було.

    Ні назви.

    Ні позначки.

    Наче його взагалі не існувало.

    — Миколо...

    — Що?

    — Ми зараз їдемо селом, якого... немає на карті.

    У цей момент колеса різко пішли вбік.

    «Газель» загрузла в густій чорній багнюці.

    Двигун гарчав, колеса крутилися, але машина не рухалася ні на сантиметр.

    Микола дістав телефон.

    — Немає мережі...

    Дмитро теж подивився на свій.

    Жодної поділки.

    Жодного сигналу.

    Лише тиша.

    Дмитро першим вискочив із машини.

    — Спробуй ще раз!

    Микола натиснув на газ.

    Колеса безпорадно закрутилися, розкидаючи чорну багнюку.

    — Дарма...

    Гроза вже гупала над самим селом. У темряві виднілося лише світло з найближчої хати.

    — Ходімо попросимося переночувати, — сказав Дмитро.

    Двері відчинилися майже одразу, ніби на них чекали.

    На порозі стояла молода жінка.

    Чорне волосся спадало на плечі, світла сорочка, довга спідниця, лагідна усмішка.

    — Добрий вечір.

    — Добрий... Вибачте, ми застрягли. Чи можна переночувати до ранку?

    Жінка уважно подивилася на них.

    — Можна.

    Хлопці вже зраділи.

    — Але не в хаті.

    — Чому?

    — Так треба.

    Вона усміхнулася ще привітніше.

    — Переночуєте в сінажнику. Там сухо й тепло.

    — Та нам більше й не треба.

    Вона винесла їм стару ковдру, глечик молока й окраєць хліба.

    — Якщо вночі почуєте, що вас хтось кличе...

    Вона на мить замовкла.

    — Не виходьте.

    — А хто може кликати?

    — Тут уночі багато хто ходить.

    І зачинила двері.

    ---

    Сіно пахло літом.

    Надворі шумів дощ.

    — Добра господиня, — сказав Микола.

    — Ага...

    Дмитро згадав діда.

    «...не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я...»

    — Послухай...

    — Що?

    — А може, той дід не жартував?

    — Якщо ми зараз почнемо боятися кожної бабусиної казки, то й брухт перестанемо скуповувати.

    Вони засміялися.

    І незабаром заснули.

    ...

    — Дмитре...

    Хтось тихо покликав.

    Він розплющив очі.

    Микола спав.

    — Дмитре...

    Голос лунав просто за дверима.

    Тихий.

    Добрий.

    Майже знайомий.

    Він уже хотів відповісти...

    Та раптом пригадав слова діда.

    «Не відповідайте...»

    Дмитро лише штовхнув Миколу.

    — Чуєш?

    Микола мовчки кивнув.

    Тепер голос кликав уже його.

    — Миколо...

    Потім обох.

    Повільно.

    Наполегливо.

    Наче той, хто кликав, знав їх усе життя.

    Під дверима зашаруділо.

    Наче хтось ходив колами.

    Раптом у щілині між дошками промайнув силует господині.

    Але це вже була не та усміхнена молода жінка.

    Спина зігнулася.

    Волосся стало довгим і сивим.

    Обличчя зморщилося, очі світилися дивним зеленкуватим блиском.

    Вона ходила навколо сінажника, щось тихо шепочучи.

    Сіно почало ворушитися саме по собі.

    Дмитро перехрестився.

    — Тільки мовчи...

    Стара раптом спинилася.

    Понюхала повітря.

    І прошепотіла:

    — Вийдіть... я знаю, що не спите...

    Двері самі скрипнули.

    Але ні Дмитро, ні Микола не поворухнулися.

    Так минула, здавалося, ціла вічність.

    Лише коли перший півень закукурікав десь далеко, усе стихло.

    ---

    На подвір'ї було тихо.

    Із хати вийшла та сама молода жінка.

    Усміхнулася.

    — Добре спалося?

    Хлопці мовчки кивнули.

    Вони не стали нічого питати.

    Сіли в «Газель», витягли її з багнюки тракторцем, що дивним чином уже стояв неподалік, і рушили геть.

    Та незабаром зрозуміли...

    Вони їздять по колу.

    Ось стара криниця.

    Ось місток.

    Ось покинутий млин.

    І знову...

    Та сама хата.

    Те саме подвір'я.

    — Ні... цього не може бути...

    Вони звертали на інші дороги.

    Повертали назад.

    Їхали навпростець.

    Та щоразу опинялися в тому самому місці.

    Микола мовчки відкрив бардачок.

    — Компас...

    Вони обоє згадали слова старого.

    Дмитро відкрив кришку.

    Стрілка шалено крутилася.

    Потім раптом завмерла.

    І показала... просто в густий ліс, де дороги взагалі не було.

    — Туди?!

    — Іншого вибору немає.

    Микола повернув кермо.

    «Газель» повільно покотилася між деревами.

    Гілки дряпали кузов, кущі били по дверях, але стрілка більше не рухалася.

    За кілька хвилин дерева несподівано розступилися.

    Попереду блиснула знайома траса.

    Телефони одночасно ожили.

    На екранах з'явився мобільний зв'язок.

    Навігатор спокійно промовив:

    — «Маршрут побудовано».

    Дмитро озирнувся.

    Позаду був лише ліс.

    Ні села.

    Ні хат.

    Ні старого млина.

    Ні навіть дороги, якою вони щойно виїхали.

    Лише вітер шелестів листям.

    Микола мовчки закрив компас.

    — Знаєш...

    — Що?

    — Відтепер, якщо дід продаватиме мені старовинну річ і скаже: «Не затримуйся до вечора», — я навіть торгуватися не буду.

    Дмитро розсміявся.

    — І я теж.

    Біла «Газель» рушила далі.

    А старий компас тихо лежав у бардачку.

    Його стрілка спокійно показувала на північ.

    Наче тієї ночі нічого й не сталося.
    ДИВНЕ СЕЛОДмитро завжди казав, що в Україні є два види скарбів: ті, які ще не знайшли археологи, і ті, які вже давно лежать у сараях.Микола лише сміявся.— А ще є третій вид.— Який?— Ті, що баба продає як брухт, а потім біжить навздогін і кричить: «Ой, не той мішок забрали!»Біла «Газель» котилася між селами. З відчиненого вікна Дмитро раз у раз висував ручний гучномовець:— Купуємо чорний і кольоровий метал! Стару побутову техніку, акумулятори, пір'я! Купуємо старовинні речі!У першому селі день почався вдало. Вони купили два старі велосипеди, пральну машину, три акумулятори, мідний казан і такого величезного чавунного котла, що Микола сказав:— Якщо його добре почистити, можна борщ варити на все село.У другому селі справи пішли ще краще. Один дід продав електродвигун, який важив, мабуть, більше за самого діда, а бабуся винесла патефон, праску на вугіллі й старий самовар.— Хлопці, — усміхнулася вона, — якщо ще років десять не приїдете, то й мене купите як старовинну річ.— Не можемо, бабусю, — відповів Дмитро. — Людей ми не скуповуємо.— Шкода... А пенсія така, що вже й сама себе продати готова...Сміялися всі.До вечора кузов був заповнений майже доверху.— Може, вже додому? — запитав Микола.Дмитро подивився на дорогу, що губилася серед пагорбів.— Он ще якесь село. Заїдемо на пів години. Може, знайдемо щось цікаве.— У тебе це «на пів години» завжди закінчується пригодами.Дорога ставала дедалі вужчою.Асфальт давно закінчився, дерева схилилися над дорогою так низько, ніби намагалися підслухати розмову.Навігатор мовчав.Лише старий паперовий дорожній атлас показував, що десь попереду має бути село.Нарешті між деревами з'явилися поодинокі старі хати.Жодного магазину.Жодної вивіски.Навіть собаки не гавкали.Дмитро взяв гучномовець.— Купуємо чорний і кольоровий метал! Старовинні речі!..Відгук луною покотився між хатами.Через хвилину з подвір'я вийшов сухорлявий сивий дід.Наче давно чекав саме на них.— Старовину шукаєте?— Буває.— Ходімо.Дід повів їх до старої комори.Серед павутиння, старих скринь і пожовклих газет він дістав невеликий латунний компас.Той був дивний.Без жодної іржі.Наче його зробили вчора.Стрілка повільно оберталася сама по собі.— Не працює? — запитав Микола.— Навпаки, — усміхнувся дід. — Працює занадто добре.— І що він показує?— Не північ.— А що?— Він може показати, куди звичайній людині краще не ходити...Хлопці засміялися.— Гарний жарт.— Це не жарт.Дід раптом став серйозним.— І ще... не затримуйтеся тут після заходу сонця.— Чому?— Бо тоді село прокидається.Микола підморгнув Дмитрові.— Здається, дідові телевізор показує забагато містики.Старий не відповів.Лише тихо промовив:— Запам'ятайте одну річ. Якщо вночі вам здаватиметься, що дорога ходить колом, люди говорять неправду, а місяць світить не з того боку, — не дивіться очима. Дивіться компасом.Микола засміявся.— Це загадка чи інструкція?Дід повільно похитав головою.— Ні те, ні інше.Він озирнувся на темний ліс і додав майже пошепки:— І що б ви не почули після півночі... не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я.У ту ж мить десь над лісом прогримів грім.Дмитро розрахувався за компас і поклав його в бардачок.Старий мовчки розвернувся і пішов до своєї хати, не озираючись.Небо потемніло так швидко, ніби хтось накрив його важкою ковдрою.Перші великі краплі застукали по даху «Газелі».— Погода зіпсувалася, — сказав Микола.Вони рушили.За кілька хвилин Дмитро спробував увімкнути навігатор.На екрані блиснуло повідомлення:«Місцезнаходження не визначено».— Дивно...Він відкрив карту.Дорога була.Ліс був.А села... не було.Ні назви.Ні позначки.Наче його взагалі не існувало.— Миколо...— Що?— Ми зараз їдемо селом, якого... немає на карті.У цей момент колеса різко пішли вбік.«Газель» загрузла в густій чорній багнюці.Двигун гарчав, колеса крутилися, але машина не рухалася ні на сантиметр.Микола дістав телефон.— Немає мережі...Дмитро теж подивився на свій.Жодної поділки.Жодного сигналу.Лише тиша.Дмитро першим вискочив із машини.— Спробуй ще раз!Микола натиснув на газ.Колеса безпорадно закрутилися, розкидаючи чорну багнюку.— Дарма...Гроза вже гупала над самим селом. У темряві виднілося лише світло з найближчої хати.— Ходімо попросимося переночувати, — сказав Дмитро.Двері відчинилися майже одразу, ніби на них чекали.На порозі стояла молода жінка.Чорне волосся спадало на плечі, світла сорочка, довга спідниця, лагідна усмішка.— Добрий вечір.— Добрий... Вибачте, ми застрягли. Чи можна переночувати до ранку?Жінка уважно подивилася на них.— Можна.Хлопці вже зраділи.— Але не в хаті.— Чому?— Так треба.Вона усміхнулася ще привітніше.— Переночуєте в сінажнику. Там сухо й тепло.— Та нам більше й не треба.Вона винесла їм стару ковдру, глечик молока й окраєць хліба.— Якщо вночі почуєте, що вас хтось кличе...Вона на мить замовкла.— Не виходьте.— А хто може кликати?— Тут уночі багато хто ходить.І зачинила двері.---Сіно пахло літом.Надворі шумів дощ.— Добра господиня, — сказав Микола.— Ага...Дмитро згадав діда.«...не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я...»— Послухай...— Що?— А може, той дід не жартував?— Якщо ми зараз почнемо боятися кожної бабусиної казки, то й брухт перестанемо скуповувати.Вони засміялися.І незабаром заснули....— Дмитре...Хтось тихо покликав.Він розплющив очі.Микола спав.— Дмитре...Голос лунав просто за дверима.Тихий.Добрий.Майже знайомий.Він уже хотів відповісти...Та раптом пригадав слова діда.«Не відповідайте...»Дмитро лише штовхнув Миколу.— Чуєш?Микола мовчки кивнув.Тепер голос кликав уже його.— Миколо...Потім обох.Повільно.Наполегливо.Наче той, хто кликав, знав їх усе життя.Під дверима зашаруділо.Наче хтось ходив колами.Раптом у щілині між дошками промайнув силует господині.Але це вже була не та усміхнена молода жінка.Спина зігнулася.Волосся стало довгим і сивим.Обличчя зморщилося, очі світилися дивним зеленкуватим блиском.Вона ходила навколо сінажника, щось тихо шепочучи.Сіно почало ворушитися саме по собі.Дмитро перехрестився.— Тільки мовчи...Стара раптом спинилася.Понюхала повітря.І прошепотіла:— Вийдіть... я знаю, що не спите...Двері самі скрипнули.Але ні Дмитро, ні Микола не поворухнулися.Так минула, здавалося, ціла вічність.Лише коли перший півень закукурікав десь далеко, усе стихло.---На подвір'ї було тихо.Із хати вийшла та сама молода жінка.Усміхнулася.— Добре спалося?Хлопці мовчки кивнули.Вони не стали нічого питати.Сіли в «Газель», витягли її з багнюки тракторцем, що дивним чином уже стояв неподалік, і рушили геть.Та незабаром зрозуміли...Вони їздять по колу.Ось стара криниця.Ось місток.Ось покинутий млин.І знову...Та сама хата.Те саме подвір'я.— Ні... цього не може бути...Вони звертали на інші дороги.Повертали назад.Їхали навпростець.Та щоразу опинялися в тому самому місці.Микола мовчки відкрив бардачок.— Компас...Вони обоє згадали слова старого.Дмитро відкрив кришку.Стрілка шалено крутилася.Потім раптом завмерла.І показала... просто в густий ліс, де дороги взагалі не було.— Туди?!— Іншого вибору немає.Микола повернув кермо.«Газель» повільно покотилася між деревами.Гілки дряпали кузов, кущі били по дверях, але стрілка більше не рухалася.За кілька хвилин дерева несподівано розступилися.Попереду блиснула знайома траса.Телефони одночасно ожили.На екранах з'явився мобільний зв'язок.Навігатор спокійно промовив:— «Маршрут побудовано».Дмитро озирнувся.Позаду був лише ліс.Ні села.Ні хат.Ні старого млина.Ні навіть дороги, якою вони щойно виїхали.Лише вітер шелестів листям.Микола мовчки закрив компас.— Знаєш...— Що?— Відтепер, якщо дід продаватиме мені старовинну річ і скаже: «Не затримуйся до вечора», — я навіть торгуватися не буду.Дмитро розсміявся.— І я теж.Біла «Газель» рушила далі.А старий компас тихо лежав у бардачку.Його стрілка спокійно показувала на північ.Наче тієї ночі нічого й не сталося.
    1
    78переглядів
  • Найкоротший та найлегший шлях який?
    Який ти знаєш!:)

    З дитинства памʼятаю.
    Баба Надя моя ростила виключно Ніжинські та Засолочні огірки.
    До її списку я додала ще Кущові.
    Й ніяких експериментів!:)

    Сподіваюся, що й з сіллю цьогоріч вгадала?
    З відомих причин, сссссцкйбнблдгсня, бахмутської солі де тепер взяти?
    Попередній сезон додав знань, що румунська сіль для консервування підходить.
    Чого не скажеш про соління…

    За рекомендацією одної з колежанок придбала ще один варіант. В неї солені з такою сіллю огірки - те, що тре! Хто свідок? Я свідок!

    Хуч як би мені не хотілося лінитися, зібрала дупу в купку!:)
    Почалапала зранку уууу город!

    Огірків цебро визбирала.
    Цибулі трошки насмикала.
    Кропу та горіхового листя на консервацію огірків.
    Кабачків трохи зібрала. Їх цьогоріч небагато, та таки ж є? Й то добре!

    Зараз трохи віддихаюся?
    Й перескочу до наступного пункту нашої сільської програми!:)

    Перемию вже замочені огірки. Віники до них!:)

    Накручу води з колодязя.
    Бо чи вона все ще відсутня у звʼязку з тривалими ремонтними роботами?
    Чи вона відсутня, бо світла ніц нема?
    Робот обласного колцентру енергетичного каже, що в нас чергові планові роботи?

    Й займатимуся заготовчо-консервативною діяльністю!!!

    Ви там як?
    Найкоротший та найлегший шлях який?Який ти знаєш!:)З дитинства памʼятаю.Баба Надя моя ростила виключно Ніжинські та Засолочні огірки.До її списку я додала ще Кущові.Й ніяких експериментів!:)Сподіваюся, що й з сіллю цьогоріч вгадала?З відомих причин, сссссцкйбнблдгсня, бахмутської солі де тепер взяти?Попередній сезон додав знань, що румунська сіль для консервування підходить.Чого не скажеш про соління…За рекомендацією одної з колежанок придбала ще один варіант. В неї солені з такою сіллю огірки - те, що тре! Хто свідок? Я свідок!Хуч як би мені не хотілося лінитися, зібрала дупу в купку!:)Почалапала зранку уууу город!Огірків цебро визбирала.Цибулі трошки насмикала.Кропу та горіхового листя на консервацію огірків.Кабачків трохи зібрала. Їх цьогоріч небагато, та таки ж є? Й то добре!Зараз трохи віддихаюся?Й перескочу до наступного пункту нашої сільської програми!:)Перемию вже замочені огірки. Віники до них!:)Накручу води з колодязя.Бо чи вона все ще відсутня у звʼязку з тривалими ремонтними роботами?Чи вона відсутня, бо світла ніц нема?Робот обласного колцентру енергетичного каже, що в нас чергові планові роботи?Й займатимуся заготовчо-консервативною діяльністю!!!Ви там як?
    15переглядів
  • 🤸🤸 4 медалі здобула збірна України на чемпіонаті Європи з черліденгу у Чехії

    👏 Одразу дві юнацькі команди піднялись на подіум у фристайлі.

    🥇🥉 Команда Україна-2 стала чемпіоном Європи. Україна-3 здобула бронзову нагороду.

    🥇 Юніорська збірна з фристайлу теж перемогла на ЧЄ та виборола звання чемпіона.

    🥈 Срібним призером ЧЄ стала українська збірна з хіп-хопу серед юнаків.

    📸 Всеукраїнська федерація черліденгу України / Lviv Angel
    #спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🤸🤸 4 медалі здобула збірна України на чемпіонаті Європи з черліденгу у Чехії 👏 Одразу дві юнацькі команди піднялись на подіум у фристайлі. 🥇🥉 Команда Україна-2 стала чемпіоном Європи. Україна-3 здобула бронзову нагороду.🥇 Юніорська збірна з фристайлу теж перемогла на ЧЄ та виборола звання чемпіона. 🥈 Срібним призером ЧЄ стала українська збірна з хіп-хопу серед юнаків. 📸 Всеукраїнська федерація черліденгу України / Lviv Angel #спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильникиВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    38переглядів
  • Київщина чудово виступила на Всеукраїнському турнірі з греко-римської боротьби, присвяченому пам’яті Є. Ворка!Змагання відбулися 10–11 липня у Тернополі. Наші спортсмени вибороли шість медалей: Артур Політаєв (77 кг) Микита Політаєв (87 кг) Антон Петрина (130 кг) Данило Корєєв (60 кг) Денис Ковшун (67 кг) Володимир Павленко (82 кг) Дуже близько до п’єдесталу був Максим Скрипник (72 кг, 5 місце) Вітаємо спортсменів і тренерів із результатами та бажаємо нових перемог!#спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники
    Київщина чудово виступила на Всеукраїнському турнірі з греко-римської боротьби, присвяченому пам’яті Є. Ворка!Змагання відбулися 10–11 липня у Тернополі. Наші спортсмени вибороли шість медалей: Артур Політаєв (77 кг) Микита Політаєв (87 кг) Антон Петрина (130 кг) Данило Корєєв (60 кг) Денис Ковшун (67 кг) Володимир Павленко (82 кг) Дуже близько до п’єдесталу був Максим Скрипник (72 кг, 5 місце) Вітаємо спортсменів і тренерів із результатами та бажаємо нових перемог!#спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники
    26переглядів
  • БЕЗ СИРЕН ЛЕТИТЬ БІДА

    Без сирен летить біда,
    Нищить все довкола.
    Плаче змучена земля
    В чорнім ореолі.

    Спить ще тихо немовля,
    Сняться все світанки,
    Та вривається здаля
    Грім без перестанку.

    Дім здригається від ран,
    Тріскаються стіни.
    Знов убивчий оркостан
    Нищить Україну.

    Матері кричать у тьму,
    Кличуть своїх діток.
    Та лиш попіл і пітьму
    Вбивця крутить в звиток.

    Скільки ще кровавих сліз
    Вип'є вража зброя?
    Скільки ще страшних заліз
    Принесе нам горе?

    Та не буде забуття
    Катові ніколи́.
    Забира людські життя
    Його чорні кола.

    Кров стікала всі роки́,
    І стікає досі.
    Бог розсудить всі гріхи
    На страшнім покосі.

    14.07.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1065621
    БЕЗ СИРЕН ЛЕТИТЬ БІДАБез сирен летить біда,Нищить все довкола.Плаче змучена земляВ чорнім ореолі.Спить ще тихо немовля,Сняться все світанки,Та вривається здаляГрім без перестанку.Дім здригається від ран,Тріскаються стіни.Знов убивчий оркостанНищить Україну.Матері кричать у тьму,Кличуть своїх діток.Та лиш попіл і пітьмуВбивця крутить в звиток.Скільки ще кровавих слізВип'є вража зброя?Скільки ще страшних залізПринесе нам горе?Та не буде забуттяКатові ніколи́.Забира людські життяЙого чорні кола.Кров стікала всі роки́,І стікає досі.Бог розсудить всі гріхиНа страшнім покосі.14.07.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026ID: 1065621
    67переглядів
  • ВІТЕР СМЕРТЬ КОЛИШЕ

    Знов прицільно ворог б'є
    В житлові квартали.
    Що не бачить — світ вдає...
    Цим нам все й сказали.

    Ніч приносить чорний дим
    Й вибух всюди лине.
    Смерть заходить в кожен дім,
    Люд невинний гине.

    Не питає хто тут спить,
    Хто дитину тішить.
    Все живе вогнем горить,
    Вітер смерть колише.

    Знов руїни до небес,
    Плач іде до Бога.
    Світ мовчить... І знову стрес -
    Жах біля порога.

    Лиш молитва не згаса
    У скорботнім серці.
    Та мовчать всі голоси,
    Наче світ завмер цей.

    Скільки ще терпіти нам
    Чорні дні і втрати?
    Ворог смерть несе домам,
    Нищить кожну хату.

    Та здіймаєм очі ввись,
    Де Господь єдиний.
    Бо у світу знов мовчить
    Совість без причини.

    13.07.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ВІТЕР СМЕРТЬ КОЛИШЕЗнов прицільно ворог б'єВ житлові квартали.Що не бачить — світ вдає...Цим нам все й сказали.Ніч приносить чорний димЙ вибух всюди лине.Смерть заходить в кожен дім,Люд невинний гине.Не питає хто тут спить,Хто дитину тішить.Все живе вогнем горить,Вітер смерть колише.Знов руїни до небес,Плач іде до Бога.Світ мовчить... І знову стрес -Жах біля порога.Лиш молитва не згасаУ скорботнім серці.Та мовчать всі голоси,Наче світ завмер цей.Скільки ще терпіти намЧорні дні і втрати?Ворог смерть несе домам,Нищить кожну хату.Та здіймаєм очі ввись,Де Господь єдиний.Бо у світу знов мовчитьСовість без причини.13.07.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    68переглядів
  • МОВЧАННЯ, РУЇНИ І СМЕРТЬ

    Ніч розправила крило
    Над людськими снами.
    Смерть ввірвалася в село
    Й місто із громами.
    Не питає, хто малий,
    Хто стареньких має.
    Кожен постріл навісний
    Долю обриває.
    Крик дитячий у пітьмі,
    Материнські сльози.
    Все змішалось у вогні,
    У диму й загрозі.
    Знов хрести ростуть у нас
    На землі священній.
    А у світі повсякчас
    Тонуть в днях буденних.
    Лиш молитва лине знов,
    Ранені усюди,
    Все залила всюди кров
    І німіють люди.
    Світ продовжує мовчать
    Й далі споглядати,
    Взявся докази збирать
    Й правду приховати.
    Скільки ще невинна кров
    Буде у нас литись?
    Скільки буде світ весь знов
    На біду дивитись?
    Та Господь усе уздрить,
    Суд Його настане.
    І за кожну мить скорбот
    Правда скрізь повстане.
    13.07.2026 р.
    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
    МОВЧАННЯ, РУЇНИ І СМЕРТЬНіч розправила крилоНад людськими снами.Смерть ввірвалася в селоЙ місто із громами.Не питає, хто малий,Хто стареньких має.Кожен постріл навіснийДолю обриває.Крик дитячий у пітьмі,Материнські сльози.Все змішалось у вогні,У диму й загрозі.Знов хрести ростуть у насНа землі священній.А у світі повсякчасТонуть в днях буденних.Лиш молитва лине знов,Ранені усюди,Все залила всюди кровІ німіють люди.Світ продовжує мовчатьЙ далі споглядати,Взявся докази збиратьЙ правду приховати.Скільки ще невинна кровБуде у нас литись?Скільки буде світ весь зновНа біду дивитись?Та Господь усе уздрить,Суд Його настане.І за кожну мить скорботПравда скрізь повстане.13.07.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
    55переглядів
  • Вам потрібно звикнути говорити про все хороше, що сталося за день
    Говоріть про вдало проведену ділову зустріч. Говоріть про те, як вам подобається бути пунктуальним. Говоріть про те, як чудово мати міцне здоров'я.
    Говоріть про прибутки, яких бажаєте досягти у своєму бізнесі. Говоріть про всі удачі, позитивні події та зустрічі.
    Щоб притягнути у своє життя те, що ви любите, ви спочатку маєте думати й говорити про це ❤️
    Вам потрібно звикнути говорити про все хороше, що сталося за деньГоворіть про вдало проведену ділову зустріч. Говоріть про те, як вам подобається бути пунктуальним. Говоріть про те, як чудово мати міцне здоров'я.Говоріть про прибутки, яких бажаєте досягти у своєму бізнесі. Говоріть про всі удачі, позитивні події та зустрічі.Щоб притягнути у своє життя те, що ви любите, ви спочатку маєте думати й говорити про це ❤️
    1
    150переглядів
  • Восени жодних виборів не буде. Натомість країні доведеться готуватися до, можливо, найважчої зими за весь час великої війни, — УП з посиланням на джерела

    Росія ще до початку холодів намагатиметься максимально добити українську енергетику, газовидобуток, паливну інфраструктуру — все, що залишилося від енергетичної системи.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    Восени жодних виборів не буде. Натомість країні доведеться готуватися до, можливо, найважчої зими за весь час великої війни, — УП з посиланням на джерелаРосія ще до початку холодів намагатиметься максимально добити українську енергетику, газовидобуток, паливну інфраструктуру — все, що залишилося від енергетичної системи.#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    69переглядів
Більше результатів